Презентація "Фольклорно – міфологічна основа драми-феєрії “Лісова пісня” Лесі Українки"

Про матеріал
Презентація розкриває міфологічні образи драми-феєрії і її символічні образи. Допоможе вчителю й учням у підготовці до уроку.
Зміст слайдів
Номер слайду 1

Фольклорно – міфологічна основа драми-феєрії “Лісова пісня” Лесі Українки

Номер слайду 2

Образи драми поселилися в душі Лесі Українки ще в дитинстві. Вони прийшли до неї з волинських лісів, поліських озер та боліт, з легенд та міфів, яких наслухалася від волинян. Очевидно, «батьківщиною» «Лісової пісні» була мила її серцю Ковельщина, що подарувала їй силу-силенну дитячих вражень.

Номер слайду 3

Глибоким протестом проти міщанської самозадоволеності, зажерливості насичена «Лісова пісня», побудована на народних волинських легендах, найсамобутніший твір Лесі Українки, фантастичний і реалістичний водночас, ніжний і гнівний, сумний і глузливий… Проте Лесина Мавка незрівнянна й неповторна своєю національною особистістю, своєю загальнолюдською значущістю. М. Бажан

Номер слайду 4

Рукопис “Лісової пісні”1911 рік

Номер слайду 5

У чорновому варіанті письменниця написала драму влітку 1911 року в Кутаїсі (Грузія) впродовж 10-12 днів. Остаточне доопрацювання та редагування твору тривало до жовтня того ж року. Леся Українка в листі до сестри Ольги від 27 листопада 1911 року згадувала про напружену роботу над «Лісовою піснею».«Писала я її дуже недовго, 10-12 днів, і не писати ніяк не могла, бо такий уже був непереможний настрій, але після неї я була хвора і досить довго «приходила до пам'яті»… Далі я заходилася її переписувати, ніяк не сподіваючись, що се забере далеко більше часу, ніж саме писання, – от тільки вчора скінчила сю мороку, і тепер чогось мені шия і плечі болять, наче я мішки носила», – писала письменниця. Леся Українка із сестрою Ольгою Косач-Кривинюк.1896 р.

Номер слайду 6

Лист до матері від 2 січня 1912 року Леся, відповідаючи матері на запитання, що її спонукало написати «Лісову пісню», писала: „Юрба образів не дає мені спати по ночах, мучить, як нова недуга, отоді вже приходить демон, лютіший над всі недуги, і наказує мені писати, а потім я знову лежу, як порожня торбина. Отак я писала „Лісову пісню” … «А я таки сама «неравнодушна» до сеї речі, бо вона мені дала стільки дорогих хвилин насолоди, як мало яка інша. Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними. А то ще я й здавна тую мавку «в уме держала», ще аж із того часу, як ти в Жабориці мені щось про мавок розказувала, як ми йшли якимсь лісом з маленькими, але дуже рясними деревами. Потім я в Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліс (ви того ніхто не знали), і там ждала, щоб мені привиділася мавка. І над Нечимним вона мені мріла, як ми там ночували — пам’ятаєш?— у дядька Лева Скулинського… Видно, вже треба було мені її колись написати, а тепер чомусь прийшов «слушний час»— я й сама не збагну чому. Зчарував мене сей образ на весь вік». З матір’ю, 1898 р.

Номер слайду 7

Ольга Косач-Кривинюк: «…Потім з своєю господинею пішли до лісу, туди, куди її свояк дядько Лев вибрався з бидлом на літо. То було урочище Нечимне з великим лісовим бездонним, як говорили тамтешні люди, озером. З одного боку озера був смарагдово-зелений дерновий облудний берег, що йшов хвилями під ногами і, прориваючись, не давав приступитись до самої води, а з інших боків береги були зарослі очеретом та різними хащами. Кругом озера був старий густий великий листвяний ліс, з одного боку він підходив до поля, а з другого переходив у старезний сосновий бір, що простягся на багато верстов.ÒУ дядька Лева в Нечимному була хатина і шопа на сіно з трьома стінами і стріхою, з четвертого боку шопа була відкрита якраз у бік озера. В тій шопі на сіні ми ночували, тоді були саме місячні ночі, і Леся навіть вночі мала перед очима той краєвид з «Лісової пісні», який був би найдокладнішою декорацією до неї, коли б я була малярем та намалювала його, як пам’ятаю досі…У дядька Лева ми пробули три дні і дві ночі, ходили геть скрізь по лісі, в бір, коло озера. Дядько Лев не палив у хаті, а клав огнище надворі, там і варив страву, там і грівся вночі, ночуючи надворі біля вогню та раз у раз наглядаючи свого бидла. Ходячи по лісі та коло озера, надто ж сидячи біля вогнища, почули ми багато, багато оповідань про той ліс, про озеро, про всяку «силу» лісову, водяну, польову та про її звичаї і відносини між собою і людьми». «Коли перечитую „Лісову пісню або дивлюся на неї на сцені, зараз мені в уяві стає Нечимне з його краєвидом, з тими людьми, що були там з нами..».

Номер слайду 8

В січні 1914 р. вийшло окреме видання «Лісової пісні», здійснене за текстом, підготовленим поетесою. Нею було складено «Спис діячів», виправлено друкарські помилки та інші неточності, а також вибрано народні волинські мелодії до твору.

Номер слайду 9

Жанр твору: Драма-феєрія – драматичний твір з казковим сюжетом та казковими героями. Особливості драми-феєрії:– фантастично-казковий сюжет;– дійові особи: міфічні або фантастичні істоти;– відбуваються надзвичайні історії;– театральний ефект з безліччю театральних трюків (західноєвропейська феєрія)Драматична поема — це жанр, що поєднує прикмети драматургії й поезії, це віршована п’єса, яка синтезує драматичний та ліричний, а також епічний способи відображення дійсності. Особливості композиції твору•Переплетіння світу фантастики зі світом реальним.•Ремарка –довершений зразок пейзажу чи портретної замальовки.•В основі композиції « Лісової пісні» лежить прийом паралелізму.•Твір складається із нехарактерного для драми прологу й трьох дій, співвіднесених із різними порами року (весна, літо, осінь), із зародженням, розвитком і згасанням інтимних почуттів і переживань Мавки та Лукаша; немає поділу на яви. Драма-феєрія є одним із найяскравіших зразків течії, що її сама Леся Українка назвала неоромантизмом. Основними його рисами є: - повернення до фольклору;- на перший план виходить чуттєва, емоційна сфера людини;- змальовували не масу, а індивідуальну особистіть, неповторну, яскраву;зовнішні події відсуваються н а задній план, змальовується внутрішній світ людини;- повернення до символізму; використання фантастичного та казкового;- туга за досконалістю.

Номер слайду 10

Але чому саме пісня, а не казка чи поема Пісня – це музичний твір. Музика – це ознака духовності, це душа народу; витвір людської душі. Музика зв’язує світ людини й природи. Леся Українка говорила: “Мені завжди здається, що коли де можна побачити вдачу народу, то се скоріше в народних піснях...” “Написала драму-поему в 3-х діях за 10 днів....” “Сього літа... написала “драму-феєрію”... Се властиве драма-казка..., по термінології Гауптмана..., але я не знаю, як би се могло по-нашому зватись”. “От досада, що ніяк не можна по-нашому перекласти – “драма -феєрія”. Як би його сказати? Драма-казка чогось незграбно, правда?” «Я б і хотіла бачити її на сцені, і боюся, не «провалу» боюся, а переміни мрії в бутафорію».

Номер слайду 11

Неоромантична проблематика твору: а) людина і природа: наближення до природи є шляхом вдосконалення. Так, зв’язок людини з природою підкреслюється паралелізмом: весна - розквіт кохання Мавки і Лукаша, пізнє літо - гине його кохання, а разом з тим - духовна краса і так далі; б) людина і мистецтво: справжнє мистецтво може породжувати лише чиста, світла душа. Мета досконалого мистецтва - робити прекрасним світ і людину, сіяти любов (приклад - від гри Лукаша розцвітає все навколо)

Номер слайду 12

Драма-феєрія починається з прологу. І ось ми в пролозі потрапляємо в царство фольклорних образів, витворених фантазією мешканців волинського Полісся і своєрідно трансформованих письменницею: Той, що греблі рве, Потерчата, Русалка, Водяник.

Номер слайду 13

Номер слайду 14

У східнослов’янській міфологіїЗлий дух, який часто несе смерть. Мавки – померлі до хрещення діти. Не має тіла, не відображається у воді. Спини не має, через що видно всі нутрощі. У Лесі Українкиу Мавці гармонійно злилися духовне багатство і зовнішня краса. Великі очі, що грають різними кольорами, розкривають її швидке і глибоке сприйняття дійсності, вразливу і добру душу. Довгі коси і зоряний вінок на голові, любов до квітів свідчать про неабиякий естетичний смак, нестримний потяг до прекрасного.

Номер слайду 15

Мавка в «Лісовій пісні» виступає як невмируща сила природи, як безсмертна краса, що у своєму плині і розвитку стає вічним життєвим джерелом мистецького натхнення. Для неї воля –– це такий самий природний стан, як життя, дихання,і…кохання. Вона є уособленням світлого й гуманного начала в житті людини, високої поетичної мрії і чистого кохання, щирої дружби і волелюбності.«Ну, як таки, щоб воля – та пропала? Се так колись і вітер пропаде?Мавка – це символ кохання і вічно молодої весни. Все прекрасне в неї асоціюється з чудовою музикою весни, яку почула від Лукаша. Вона прагне не лише пристрасті, а й духовної спорідненості і любові на все життя. Глибоке і самовіддане кохання до Лукаша – найкращий цвіт її душі. Мавка«В ясно-зеленій одежі, з розпущеними чорними, з зеленим полиском, косами…»«Як дівчина… ба ні, хутчій як панна, бо й руки білі, і сама тоненька, і якось так убрана не по-наськи…»

Номер слайду 16

Русалка – уособлення небезпечної водяної стихії. Молода водяна красуня, котра живе на дні ріки, водоймища. Риб’ячого хвоста не має. Вночі, коли сходить місяць, русалки виходять на берег озера чи річки, чешуть коси і водять танки. Чудовим співом заманюють дівчат чи юнаків, затягують їх у воду і залоскочують. Оберегом від русалок були хрест та полин. Як правило, русалками ставали дівчата, які втопились від нещасливого кохання або втоплені мачухами. Побутували повір’я, що русалку можуть жити в полях і лісах, де люблять гойдатися на гілках дерев. Русалка може вийти заміж за чоловіка, але шлюб цей завжди нещасливий. Русалка у творі є водяна і лісова.

Номер слайду 17

Водяна русалка Русалка випливає i знадливо всмiхається, радiсно складаючи долонi. На нiй два вiнки - один бiльший, зелений, другий маленький, як коронка, перловий, з-пiд нього спадає серпанок. Найкраще для Русалки сидiти край рибалки, глядiти неборака вiд сома та вiд рака, щоб не вiдгризли чуба. Польова русалка З жита раптом виринає Русалка польова; зелена одіж на ній просвічує де-не-де крізь плащ золотого волосся, що вкриває всю її невеличку постать; на голові синій вінок з волошок, у волоссі запутались рожеві квіти.

Номер слайду 18

Водяник – злий дух, що живе в річках, озерах, болотах і завдає людям нещастя. Завжди оголений, має чорну луску. Має довге зелене волосся, бороду, лапи замість рук з перетинками хвіст риби, розжарені очі. Розсердиться – греблі рве, млини підіймає, тварин та людей до води тягне. Йому приносять жертву рибалки, мірошники, бджолярі.

Номер слайду 19

«Виринає посеред озера. Він древній сивий дід. Довге волосся і довга сива борода всуміш з баговинням звисають аж по пояс. Шати на ньому – барви мулу. На голові корона із койок. Голос глухий, але дужий»У «Лісовій пісні» Водяник – добрий володар водяного царства. Русалка називає його татусем. За характером і діями Лесин Водяник швидше нагадує домовика — охоронця домівки й майна. А Водяник — це володар водяного царства. У «Лісовій пісні» він добрий. Русалка називає, його татом, татусем. А звертаючись до Русалки, Водяник говорить: «Ну, розчеши, я сам люблю порядок... Ти поправ латаття, щоб рівненько розстелилось, та килим з ряски позшивай гарненько, що той порвав пройдисвіт». Якщо потрібно, він може присоромити. Наприклад, роблячи зауваження Русалці, він говорить: «Стидайся, дочко! Водяній царівні танки заводити з чужинцем!» На що вона йому відповідає: «Він, батьку, не чужий. Ти не пізнав? Се ж «Той, що греблі рве!»

Номер слайду 20

Перелесник - найзліший повітряний дух. На відміну від інших духів, має вогненний хвіст. Його називають ще Чорним, бо робить він тільки зле. Коли, бува, змій-перелесник пролітає над чиєюсь хатою, то в ній пропадає добробут, гине худоба, всихає сад. Перелесник дурить людину й зводить її на лихе, а гарних дівчат заманює і губить. Літає високо в піднебессі, дихаючи вогнем; над хатою розсипається іскрами і через комин з’являється перед вибраною подругою у вигляді молодця незрівнянної краси. Якщо очарує якусь любовними чарами, то це на все життя. Вірили, що його можна «дістати» з великої туги за покійною людиною. Втілившись в її образ, перелесник міг вступати у подружнє життя з живими людьми. За повір’ям, жінка, з якою живе вогненний змій, стає відьмою, а самі відьми літають до своїх коханців, перетворюючись на вогненних змій - літавиць.

Номер слайду 21

Перелесник у драмі-феєрії - це гарний хлопець у червоній одежі, з червонястим, буйнорозвіяним волоссям, чорними бровами і блискучими очима. Перелесник, улесливо в’ючись біля мавки, говорив їй: ”Линьмо, линьмо в гори! Там мої сестриці,там гірські русалки, вільні Літавиці, будуть танцювати коло по травиці, наче блискавиці”.

Номер слайду 22

Перелесник у Лесі Українки - символ мудрості, свободи, пристрасті. Він з’являється несподівано, його мова й рухи рвучі, нестримні. У той же час він вірний у коханні: рятує Мавку-вербу від сокири, хоча дівчина й відхилила його кохання. У словнику Б. Грінченка зазначено, що первинне значення цього слова — «спокусник». Так у народі називали біса чи чорта у вигляді вогняного змія (метеор), який літає до жінок.

Номер слайду 23

Той, що греблі рве «Той, що греблі рве» - символ весняної бурхливої води, а «весняна вода, як воля молода». Він служить Океану, а не Водянику - «господарю тихої води, драговини й застою, який дружить з осіннім дощиком». «Той, що греблі рве» – сколочує ріки. Він справжній нероба, підступний, приносить шкоду, «зрадлива і лукава в нього вдача» «…молодий, дуже білявий, синьоокий, з буйним і разом плавкими рухами; одежа на йому міниться барвами, від каламутно-жовтої до яскраво-блакитної, і поблискує гострими золотистими іскрами…» Ось як він з'являється в драмі: «В лісі щось загомоніло, струмок зашумував, забринів, і вкупі з його водами з лісу вибіг

Номер слайду 24

Лісовик - це також міфічна істота, яка, за уявленнями багатьох народів, жила в лісі. Різні народи уявляли лісовика по-різному. Наприклад, слов'яни вірили, що в кожному лісі був свій лісовик, від якого залежала вдача чи невдача на полюванні. Іноді Лісовик виступає в образі дідуся не з сивою, а із зеленою бородою: «Очі (молодого хлопця) світилися таким тихим, таким мрійним світом, неначе вони ще й теперечки бачили лісовиків з зеленими бородами» (І. Нечуй-Левицький).

Номер слайду 25

У «Лісовій пісні» Лісовик — це малий бородатий дідок, меткий рухами, поважний обличчям; у брунатному вбранні барвів кори, у волохатій шапці з куниці. Звертаючись до Русалки, він говорить: «Ось тута мають хижу будувати,— я й то не бороню, аби не брали сирого дерева». Цю заповідь Лісовика знають усі лісові істоти. Пригадаймо сцену, коли мати Лукаша змушувала його городити тин, то рубати сирі дерева Мавка заборонила.

Номер слайду 26

За народними віруваннями, потерча — це дитина, яка вмерла нехрещеною. Іноді потерчат ототожнюють з русалками. Лесині Потерчата - це двоє маленьких бліденьких діток у біленьких сорочечках, які виринають з-поміж латаття. Русалка притуляє Потерчат до себе і, показуючи вдалечінь на білу постать Лукаша, що мріє в мороці поміж кущами, шепоче: «Дивіться, он отой, що там блукає, такий, як батько ваш, що вас покинув, що вашу ненечку занапастив. Йому не треба жити». Отож можна зробити висновок, що Потерчата — це позашлюбні маленькі діти (байстрята), які вмирали нехрещеними. Їхня смерть якоюсь мірою зменшувала ганьбу матері-покритки.

Номер слайду 27

Злидні У СУМ зазначено: «Злидні — це матеріальні нестатки, бідність, але у фразеологічних зворотах, наприклад: «Бодай же вас у злидні побили (посіли, обсіли)» — побажання нещастя, бідності; прокляття: «Бодай же вас,;; цокотухи, Та злидні побили» (Т. Шевченко). У драмі-феєрії Злидні виступають як міфічні завжди голодні істоти. Шкодять вони лише злим людям. Злидні тільки й ждуть, щоб їх покликали. Підкоряються вони Куцю. Звертаючись доз Злиднів, Куць пошепки говорить їм: «А бачите — прокинулась. Ось хутко покличе вас. Тепер посидьте тихо, а то ще заклене стара вас так, що й в землю ввійдете,— вона се вміє». У розмові з Килиною мати Лукаша говорить: «Який би чоловік з тобою всидів? Бідо напрасна! Що було — то з'їла з дітиськами своїми,— он, сидять! — бодай так вас самих посіли злидні!» На це Килина відповідає: «Нехай того посядуть, хто їх кличе!» На цих словах відчиняються двері з хати. Куць утікає в болото, а Злидні схоплюються і забігають у сіни.»

Номер слайду 28

Прекрасно знаючи українську міфологію, Леся Українка в «Лісовій пісні» пише: «З-за купини вискакує Куць, молоденький чортик-панич». Відомо, що на Волині та в інших західних регіонах України на слова біс, чорт накладалося своєрідне табу, тому їх замінювали евфемізмами: нечиста сила, дідько, куць та ін.

Номер слайду 29

Той, що в скалі сидить«Темне, широке, страшне Марище». “Той, що в скалі сидить” – втілення непереможного, абсолютного зла.«Я поведу тебе (від авт. - Мавку) в далекий край, незнаний край, де тихі, темні води спокійно сплять, як мертві, тьмяні очі, мовчазні скелі там стоять над ними, німими свідками подій, що вмерли…»

Номер слайду 30

Є в “Лісовій пісні” і образи –символи. Це – верба; сопілка; зима, весна, літо, осінь. Образ верби проходить через увесь твір:це і верба, де Мавка зимувала; і вербичка, якою стала Мавка після прокльонів Килини, а потім спалахнула ясним вогнем; і вербиця, що виросте з попелу спаленої вербички

Номер слайду 31

Перетворення людини в дерево дуже поширене в українських віруваннях, часте в народних оповіданнях і літературі. Через необережне поводження Килини зі словом Мавка раптом перетворюється на вербу із сухим листям та плакучим гіллям. Плакуча верба — символ журби у багатьох землях, вона ж — символ журної вдовиці. Також верба символізує надзвичайні життєві сили, бо має здатність розвиватися без коріння. Недарма Мавка зимувала у старій вербі, називаючи її матір'ю: «А твоя верба? / Та ж ти її матусею назвала». ВЕРБА

Номер слайду 32

Глибоким є й образ сопілки. Вона розбудила Мавку, повернула до життя і любові, “солодко” грала, “глибоко краяла ” її душу. Для майбутніх поколінь безсмертя Мавки обізветься теж “голосом ніжним тонкої сопілки”, мелодією, яку напровесні вигравав Лукаш, “мрії збираючи в гаю”. Отже, інших вона теж будитиме зі сну, бо мистецтво й краса – вічні, вони завжди викликатимуть у людей добрі почуття.

Номер слайду 33

Образи символи пір року ( весна,літо,осінь, зима) співпадають з композицією твору:весна – початок кохання Мавки і Лукаша;літо –розквіт кохання Мавки та Лукаша;осінь – зрада Лукаша.одруження з Килиною, розпач Мавки;зима - Лукаш з вовкулаки стає людиною. Жалкує за втраченим. Мавка гине, залишаєтьсятільки її безсмертна душа. Лукаш замерзає.

Номер слайду 34

Драма-феєрія “Лісова пісня” є одним із перших прообразів фентезі в українській літературі.

Номер слайду 35

Disney визнав український мультфільм "Мавка" найкращим на анімаційному форумі Європи

Номер слайду 36

Вперше «Лісова пісня» з’явилася на сцені у 1914 році. Драму-феєрію поставив авангардний, експериментальний «Театр німих» під керівництвом Андріяша Лу і Вілми Балей.

Номер слайду 37

У серпні 1918 року у Києві відкрили Державний драматичний театр. І перший театральний сезон державного професійного театру України відкрили 28 листопада 1918 року прем'єрою драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня» у постановці Бориса Кривецького. Вистава мала великий успіх у глядачів та критиків.

Номер слайду 38

1921 року Євген Коханенко поставив «Лісову пісню» у Театрі імені Івана Франка. Ця постановка драми-феєрії увійшла до репертуару декількох перших театральних сезонів. Перші роки існування «франківці» багато гастролювали, зокрема будучи на Донбасі, відзначили один з показів у Горлівці. «Спектакль грали у величезному парку, яскравого сонячного спекотного дня, без жодної декорації, лише в казкових мальовничих костюмах, які створив Матвій Драк». «Лісова пісня» входила до топу найкращих постановок театру тих років. Виставу показували до 1929 року. У ролі Мавки виступала Феодосія Барвінська, а з 1924 року головну героїню грала Поліна Нятко.

Номер слайду 39

Номер слайду 40

З тих часів «Лісова пісня», як театральна постановка незмінно входить до репертуару українських театрів, й «франківського» зокрема.1993 року нове прочитання «Лісової пісні» Лесі Українки у Театрі імені Івана Франка запропонував режисер-постановник Дмитро Чирипюк. В ролі Мавки дебютувала на сцені Оксана Батько. Роль Лукаша грали Олексій Богданович і Остап Ступка.

Номер слайду 41

Вистава «Верба» 2019 року стала ще новішою та експериментальнішою інтерпритацією «франківцями» Лесі Українки. Це «Лісова пісня» від відомого українського кіно- і театрального режисера, одного з найкращих сучасних театральних художників Сергія Маслобойщикова.

Номер слайду 42

Оригінальність прочитання полягає в наближенні глибинних філософських категорій Лесі Українки до сьогоднішнього глядача. Через неординарність сценічного відтворення, яскравість театрального образу режисер-постановник нагадує всім, хто існує в прагматичному світі, про вічні поняття Краси самого Життя, Любові, як життєдайної сили, яка спроможна не лише оновлюватися сама, а й робити світ досконалішим, чистішим. Це вистава про кохання, яке дарується Богом, Космосом і дано відчути, зрозуміти не кожному. Господь дарує його Лукашу, але той був не спроможний оцінити всю високість й сакральність Божого благословення. Зрадивши Мавку, він зрадив себе, щезає його єство.

pptx
Додано
29 грудня 2024
Переглядів
30
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку