Микола Гоголь "Ніч перед Різдвом"

Повість Миколи Васильовича Гоголя «Ніч перед Різдвом». Народні звичаї і традиції у творі. Образи Оксани і Вакули. Вчитель зарубіжної літератури. Семенюк А. В.

Тема уроку:  «Повість Миколи Васильовича Гоголя «Ніч перед Різдвом». Народні звичаї і традиції у творі. Образи Оксани і Вакули»Мета уроку: Освітня – познайомити учнів з традиціями і звичаями, з побутом і віруваннями слов’янських народів через епоху, відображену в повісті «Ніч перед Різдвом»; сприяти формуванню понять: «образ-символ», «етичний ідеал», «народність твору». Розвиваюча – створити умови для розвитку в учнів умінь порівняльного аналізу, роботи у творчих групах; розвивати в учнів логічне мислення, навички виразного читання, вміння логічно мислити. Виховна – сприяти вихованню у школярів інтересу до народних традицій, національної культури; формування патріотичних почуттів та морально-естетичних ідеалів.

Очікувані результати: учні знають ключові факти про життя і творчість М. Гоголя; знають зміст повісті «Ніч перед Різдвом», можуть переказати основні події твору; виявляють національні традиції й звичаї, висловлюють власне враження від прочитаного. Обладнання: підручник, тексти повісті «Ніч перед Різдвом», портрет письменника, ілюстрації до повісті, мультимедійний проектор та комп’ютер. Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу та первинного закріплення знань, умінь, навичок. 

Письменник М. В. Гоголь залишив у спадок поколінням чудові твори про український народ.Із особливою любов’ю були оспівані Великі Сорочинці, Диканька, Миргород у збірці «Вечори біля Диканьки». Ми продовжуємо вивчати повість М. В. Гоголя «Ніч перед Різдвом», де автор розказав про життєрадісних, надзвичайно добрих та привітних сільських людей: дівчат – красунь і парубків, які втілюють кращі риси народної вдачі; де для щастя немає жодних перешкод. У творі письменник майстерно описує український край, намагається показати давню культуру народу.

Тради́ція – досвід, погляди, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління. Звичаї – це загальноприйнятий порядок, правила, що здавна існують у громадському житті і побуті певного народу, суспільної групи, колективу. Обря́д – традиційні символічні дії, що в образній формі виражають соціально визначні події в житті людини та соціуму. Національний колорит – наявність у художньому творі описів побуту, звичаїв, одягу, своєрідних пейзажних картин, специфічних слів і мовних виразів, що допомагають читачам «побачити» місце подій і характерні прикмети конкретного історичного моменту із життя якогось народу. Термінологія

«Народність (літератури) – ідейно-художня якість літературного твору, яка пов’язана з духовними інтересами суспільства, з культурними традиціями», – пише словник літературознавчих термінів. У повісті Гоголеве слово наснажене духом українського народу, наповнене ароматом рідної мови, – говорив О. Вишня. Отже, нам треба довести, що твір «Ніч перед Різдвом» – це енциклопедія народних традицій та звичаїв». Про який народ піде мова?

Мова йде про український народ рідної для поета Диканьки на Полтавщині. Це невеличкий український хутір із вишневими садками, з побіленими хатами-мазанками, критими соломою, де у дворах стоять колодязі із журавлями, з домашньою живністю на подвір’ї, яке огороджене тином. Як у Гоголя виник задум створити книгу про Диканьку?Довго збирав Гоголь матеріал для своєї книги «Вечори на хуторі біля Диканьки». У останніх класах гімназії завів «Книгу всякої всячини, або Підручну енциклопедію», куди записував українські народні пісні, вирази, прислів’я, приказки, адже майбутній письменник відкрив для себе красу рідної мови, народних повір’їв.

Кутя – каша із пшениці із сухофруктами і медом; медовуха –горілка з прянощами; паляниця – хліб; китайка – бавовняна тканина; запаска – нижня спідниця; юпка – верхній жіночий одяг на зразок плаща; парубок – молодий чоловік, юнак. Дукат – рід медалі, жіноча прикраса; стусан – кулак, путря – рід каші, соняшниця – біль у животі. Словник Гоголя

Одним із найпоетичніших творів «Вечорів..» є повість «Ніч перед Різдвом». Різдво Христове – одне з найвеличніших свят і чи не найбагатше за розмаїтістю народних обрядів. Починається воно 6 січня Свят – вечором, до якого готуються цілий тиждень. За народними повір’ями опівночі відкриваються небесні ворота, на землю сходить син Божий. Коли зійде перша зірка, сідають вечеряти. Вечеря складається з 12 страв, бо у Христа 12 апостолів. Кутя вважалася основною обрядовою їжею. Перед вечерею її ставлять на покуті, під образами, тобто на найпочеснішому в хаті місці. Звідси, очевидно, й назва «кутя». Існує також звичай посилати страву разом із дітьми до родичів, до хрещених батьків. Що ви знаєте про святкування Різдва на Україні? Які обряди з ним пов’язані?

Гоголь називає автором своїх творів пасічника Рудого Панька. Завдяки людині з народу краще описуються національні страви, різдвяні пригощання. У письменника – гурмана немає жодного твору, де б не була традиційно присутньою їжа: вареники, коровай, юшка, гречаники, товченики, пампушки, млинці з медом, квас із фруктів: яблук, слив, груш, пироги, наче цукор, а масло… так і тече по губам, коли починаєш їсти. Здається, що все це ще й смачно пахне зі сторінок твору. «Заїжджайте в гості, динь таких подамо, що зроду ви не їли», – так пише М. В. Гоголь.

Яких ще традицій на Різдво дотримуються ?Колядування – звичай, що дійшов до нас ще з язичницьких часів, коли Коляду порівнювали з Богом, однак із часом звичай християнізувався. Тому колядки мають світські мотиви. Молодь ходить колядувати саме перед днем Різдва, всім господарям бажаючи здоров’я, врожаю, достатку. За гарні побажання колядників обдаровували смачною їжею, що означало щасливий новий рік. Першими сповісниками народження Христа були діти. Вдосвіта вони йшли до односельців віншувати, тобто вітали родичів та сусідів зі святом Різдва.

Як колядують у Диканьці? «Юрби парубків і дівчат показалися з мішками. Пісні задзвеніли і рідко під якою хатою не товпилися колядники. Дівчата і хлопці сміються, співають, жартують. Багато всякого добра наколядували: паляниці, ковбаси… «Парубки і дівчата одні поперед одних підставляли мішки на подарунки»«В одному місці парубки, зайшовши з усіх боків, оточували гурт дівчат: галас, гамір, той кидав грудкою снігу, той видирав мішок з усякою всячиною. В іншому місці дівчата ловили парубка, підставляли йому ногу, і він летів разом із мішком сторч головою на землю..»«Голосніше й голосніше лунали на вулиці пісні й крики. Парубки жартували досхочу. Часто між колядниками було чути яку-небудь веселу пісню, що її тут встигли скласти хто-небудь із молодих козаків. Мороз наче потеплів.»Ніч проти Різдва. Свята ніч. Ніч, що сміється. Добре вештатися такої ночі між юрбою, що співає, між парубками, охочими до всіляких жартів, витівок. Їх може навіяти тільки ця ніч! У доброму кожусі тепло; від морозу палають щоки! Парубки й дівчата співають колядки, славлять народження Христа, бажають здоров’я господарям і всім людям світу.«У Диканьці ведеться здавна: як тільки вечір, зіб’ються всі тісно купою та й почнуть правити теревені. Боже ти мій. Чого тільки не розкажуть! Якої старовини не викопають!» – пише Гоголь.

Які дива відбуваються різдвяної ночі в Диканьці?Поява нечистої сили: чорт украв місяць, здійняв хуртовину, відьма збирала зорі. Слід сказати, що образи нечистої сили були створені на основі легенд, повір’їв, якими Гоголь захоплювався, ще коли жив у Василівці. Люди вірять, що у Святий вечір по землі вештаються чорти і відьми. І саме в ніч перед Різдвом вони стараються зігнати все зло на добрих людях, бо за повір’ям жити їм залишилося останню ніч. Нечиста сила здатна наслати негоду, хуртовину, «закружляти», «водити», «збивати зі шляху» добрих людей. Завтра ж, тільки вдарять перші дзвони, побіжить Чорт, підібгавши хвоста, до своєї барлоги. А напередодні Різдва він мстить Вакулі за малюнок, який той написав у церкві на стіні.

Чому місяцю віддана перевага? Люди вірили, що місяць – символ молодого життя, надій, що пов’язано з чудовим святом Різдва. Здавна люди вірили, щоб місяць сприяв благополуччю родини, йому приносили жертовний подарунок у вигляді галушок або вареників, що за формою нагадують місяць. Велике значення у творі Гоголя має традиційна кольорова символіка одягу, притаманна мешканцям Полтавщини. Гоголь не пише, а малює… Дійсно, малює різнокольоровими фарбами. Що ж дослідили наші кольорознавці?На Різдво зранку люди йдуть до церкви. Всі одягнені в найкраще вбрання. На головах дівчат яскравіють стрічки, на шиях виблискують намиста, хрести, дукати. Солоха до церкви пішла в барвистій плахті та синій юпці. Коваль був одягнутий в зелений жупан. Оксана – в плахті та запасці, сорочці, вишитій червоним шовком, в пишному галуні.

Описуючи скриню, яку Вакула змайстрував для Оксани, коваль із захопленням говорить про чудесну красу: «А як буде розписана! По всьому полю будуть розкидані червоні і сині квіти. Горіти будуть, як жар». У фіналі повісті ми читаємо: «А чия це така розмальована хата?» – «Коваля Вакули». Вікна всі були обведені кругом червоною фарбою; на дверях ж скрізь козаки на конях, з люльками в зубах. Вакула пофарбував весь лівий крилас церкви зеленою фарбою з червоними квітами». Отже, червоний колір – колір краси і любові; синій – колір святості, божественності, вірності в любові; золотий – колір кохання, постійністі, мудрості; зелений – колір надії, весняного відродження, молодості. Гоголь писав російською мовою, але героями його творів були українські хлопці та дівчата, і велике значення він надавав саме опису українського національного одягу. Отже, Гоголь описує Вакулу, який гарно малює та красиво розфарбовує, адже люди вірили в надмірну силу малювання, перемогу добра над злом.

Отже, народні вірування, світоглядні уявлення, культурна самобутність українського народу становлять сюжетну основу повісті «Ніч перед Різдвом». Автор показав гордість та широту натури, силу духу людини, яка здатна перемогти злі сили, що вмішуються в її життя. Вивчай історію і літературу рідного краю. Вивчай історичне минуле України. Шануй свою мову. Шануй свої звичаї. Читай твори про українців. Одягайся в українське.