Микола Вороний «Євшан-зілля». Патріотичні почуття й толерантне ставлення до інших народів. Роль слова, пісні, історії в житті людини.

Микола Вороний «Євшан-зілля». Патріотичні почуття й толерантне ставлення до  інших народів. Роль слова, пісні, історії в житті людини.

Мета уроку: ознайомити учнів з життєвим і творчим шляхом поета, змістом твору «Євшан зілля» та його історичною основою, літературознавчими поняттями  ліричний герой, ліро-епічний твір, поема;  розвивати асоціативне мислення, творчі здібності учнів, удосконалювати  навички виразного читання;  виховувати почуття патріотизму, поваги до рідного слова, держави, історії України.

Тип  уроку: урок вивчення нового матеріалу 

Обладнання: портрет  М.Вороного, фонозаписи українських пісень,  ілюстрації до твору «Євшан-зілля».

Епіграф:

                                     Людина повинна завжди пам’ятати,звідки вона пішла в життя.
                                     Людина не має права бути безбатченком.
                                                                                                                          О. Довженко

                                             ХІД   УРОКУ

I. Організаційний момент уроку.

Дорогі діти, уявіть собі, що ви гортаєте сторінки дивних книг про країну, яка є нашою Батьківщиною, про те, що одні люди пам’ятають про неї, інші зраджують їй. Чому ж так важливо для людини пам’ятати про свою батьківщину, рідний дім, батьків?

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів.

Рольова гра

Діалог «Батьківщина і батьківщина»
— Тату, що таке батьківщина?
— Батьківщина — це той куточок землі, звідки ми пішли в життя, де ми народилися.
— А що таке Батьківщина? — в батька спитала дитина.
— Це велика земля, яка складається з маленьких батьківщин, край, де всі ми живемо, навчаємося, працюємо.
— А народ. Хто це?
— Це всі «я», разом узяті, які знають і люблять мову, дбають про її багатство, шанують традиції, звичаї, обряди, історію, культуру.
— Це всі «я», які поважають себе, інших навколо себе. Це нетлінна, незнищенна пам’ять народу.
— Навіщо людині все це?
— Бо воно підтримує людину, рухає нею по житті; зобов’язує любити, додає гордості, гідності, вчить не втрачати самобутності, робить людей народом, а територію, на якій він живе — державою; не дає загубитися нам серед інших народів, у чужих краях.
— Дякую, батьку, за щире пояснення.

«Гронувавння». Складіть асоціативне гроно зі словосполученням рідний край.

Рідний край                                                                            

ІІІ. Визначення  теми та мети уроку спільно з учнями.

ІV. Мотивація навчальної діяльності.

Рідний край. Земля батьків і прадідів наших, овіяна вітрами історії, оспівана в піснях, уславлена в легендах. Це тисячолітня культура нашого народу, передана нам із молоком матері; мова, якою ми всі думаємо і говоримо; мамина пісня; бабусині вишивані рушники, вірні друзі. Цього можна не помічати, не приділяти йому належної уваги, однак воно важливе для кожного з нас. Що ж примушує людину повернутися в місця, де жили її предки, де її коріння? Що трапиться, коли забути мову, звичаї рідного краю, його людей? Відповіді на ці питання шукатимемо на сьогоднішньому уроці.

V. Опрацювання навчального матеріалу.

Проблема забуття своїх коренів, цурання національної належності, рідного краю, культури, мови хвилювало багатьох письменників. Не залишився байдужим до неї і Микола Вороний.

Повідомлення учнів

Національний дух у родині підтримував не батько, а дід Павло Денисович, старезний і міцний дідуган, який, доживши до сторічного віку, розмовляв виключно українською мовою. І це після двадцятип’ятирічної служби в уланському полку, де він так і не зрусифікувався! Йому навіть прізвисько дали Улан, а всю його сім’ю по-вуличному називали Уланенками. Взагалі в характері майбутнього поета водночас поєднувались бунтівлива вдача і тверда розважливість. Причини очевидні: його прапрадід по батькові був гайдамакою, а прапрадід по матері П. Колачинський був ректором Києво-Могилянської академії. Від матері разом із піснями й казками засвоїв він і першу науку, яку потім продовжував у гімназії і школах Харкова й Ростова-на-Дону. У дитинстві Микола захоплювався творами Ф. Купера, Ж. Верна і, звичайно, «Кобзарем» Т. Шевченка, з якого багато поезій знав напам’ять. У Ростові-на-Дону Вороний разом з іншими гімназистами організував гурток «Українська громада», через що зазнав переслідувань з боку уряду. Йому було заборонено вступати до університету й проживати в столиці та університетських містах. Юнак змушений був виїхати за кордон.

Він якийсь час живе в Австрії і навчається у Віденському університеті. З часом переїжджає до Львова і стає студентом Львівського університету.

На перехрестях поетової долі зустрічалися М. Коцюбинський, Леся Українка, М. Лисенко, П. Тичина (Павло Григорович уважав себе учнем Вороного), М. Рильський. Та колосальний вплив на письменника мав І. Франко, якого він вважав велетнем думки.

У 1928 році громадськість Києва широко відзначила тридцятип’ятиріччя його письменницької діяльності. Та вже насувалася грізна хвиля тридцятих років з масовими винищеннями усього мислячого, тим паче українського. Поет був зарахований до націоналістів, білоемігрантів і, як наслідок, — виправно-трудові табори, які після трьох років були замінені засланням у Казахстан.

Щоб якось полегшити несправедливий вирок батькові, з Москви до Києва спеціально приїхав його син Марко, відомий на той час дитячий поет (теплі стосунки з сином скрашували невлаштоване сімейне життя Миколи Кіндратовича, бо з дружиною він був розлучений). Не відав тоді Марко, що допомога батькові коштуватиме йому дуже дорого. Після арешту батька було заарештовано й сина. Більше року сидів Марко в одиночній камері без суду й слідства, а потім був засуджений до семи років виправно-трудових таборів.

Подібна доля чекала й батька. У  М. Вороного навіть немає точної дати смерті. Після 1937 року слід його загубився. В одній біографічній довідці зазначається, що він помер 24 квітня 1940 року в селищі міського типу Новоукраїнка на Кіровоградщині від атеросклерозу мозку. В іншій ідеться про те, що помер поет в 1942 році в окупованій фашистами Воронезькій області. І лише недавно дослідникам творчості Вороного вдалося з’ясувати істину.

Є ще деякі цікаві факти. З листа сина поета Марка до матері в Чернігів довідуємося, що М.Вороний деякий час жив у Воронежі, потім у селі під цим містом. Влітку 1937 року він уже на Одещині. У квітні 1938 року був заарештований з групою селян, яких звинувачували у створенні «контрреволюційної військово-повстанської організації».  29 квітня того ж року справу було розглянуто слідчими органами і засуджено всіх 13 осіб, у тому числі і М. Вороного, до розстрілу. Вирок, як свідчать документи, було виконано 7 червня 1938 року. Тяжкою була доля і батька, і сина. Обоє загинули від рук сталінських «опричників» лише тому, що палко любили свій край, народ.

Учитель

Доля України, проблема історичної пам’яті її народу турбувала поета повсякчас. У 1895 році він написав прекрасну зворушливу поему «Євшан-зілля». Цей твір — авторська інтерпретація дуже давньої легенди, про яку М. Вороний дізнався з Іпатського літопису.

Автор її не просто переповідає, а переосмислює поему в науку своїм сучасникам, які зневажливо ставилися до рідного краю. Поема переносить нас у часи існування Київської Русі, під час князювання Володимира Мономаха.

Виразне читання легенди із Галицько-Волинського літопису ст. 50

   Учитель

А зараз я пропоную вам здійснити екскурс у минуле.

1. Яким воно постає перед вами?
2. Які народні символи вам відомі?
3. А чи знаєте ви, що таке євшан-зілля?

Виразне читання поеми. Робота із змістом твору

Словникова робота.

Євшан – різновид полину;

почування – почуття;

зацурали – забули, кинули;

половці – войовничі кочові племена, з яким Русь постійно воювала через напади;

хан – половецький князь;

ясир – військова здобич, найчастіше у вигляді полонених людей;

принада – привабливість;

гудець – співець, віщун, чарівник;

Перун – язичеський бог-громовержець;

сірома – бідолаха;

сповиточок – вузлик, щось замотане в тканину;

бадилля – сухі гілочки (стеблини) трави;

пустка – порожнеча, відсутність чогось;

небога – бідолашний;

твар – тут: обличчя;

шатер – намет, житло кочових народів;

байрак – яр, порослий лісом;

блукати манівцями – ходити без дороги, навмання.

Теорія літератури.

Опрацювання теоретичного матеріалу підручника с. 56. «Ліро-епічний твір, ліричний герой. Поема.»

1. Заповнити таблицю у зошиті «Роди літератури».
2. Ліричний герой – це
3. Поема – це
4. «Євшан зілля» за видовими ознаками є  ліро-епічним  твором.

VІ. Закріплення вивченого матеріалу

Обговорення змісту поеми за питаннями:

* Які роздуми у вас викликає зміст поеми?

* Наскільки частин можна поділити поему? Поміркуйте над особливостями та призначенням кожної із них?

* Який настрій перемагає у поемі: туга, безнадія, відчай чи оптимізм, віра, надія?

* Якщо віра, то у що?

* Якщо надія, то на кого?

* Що може виконувати роль євшан-зілля для сучасних українців?

Ідейно-художній аналіз поеми

Тема: зображення перебування у Володимира Мономаха ханського сина, який потрапив до Русі разом з ясиром; повернення хлопця на Батьківщину за допомогою євшан-зілля, вірність рідній землі.

Ідея: возвеличення любові до рідного краю, його безмежних просторів, природи, народу; засудження тих, хто занедбав свою країну і відцурався від неї.

Основна думка:

1) щастя можна знайти тільки на рідній землі;

2) «…хто матір забуває, того бог карає, того діти цураються, в хату не пускають».

Композиція.

Експозиція: пророкування, суть якого буде розкриватися у творі. Критика тих, хто край свій рідний «…зацурали, занедбали…».

Зав’язка: ханський син потрапив з ясиром до князя Володимира; бажання половецького хана за допомогою гудця повернути єдину дитину на Батьківщину.

Кульмінація: хлопець згадав рідний край за допомогою євшан-зілля.

Розв’язка: роздуми автора над складною долею українського народу, який потрапив у полон до хана і не має вже шляху вороття додому.

Як епіграф уроку перегукується із основною думкою поеми?

Словесне малювання

Уявіть, які картини постали перед зором ханського сина. Розкажіть, яку ілюстрацію ви намалювали б до цих рядків?

Відтворіть ланцюжок, за яким відбувалося повернення сина до рідного краю

 Слова гудця пісня про лицарські походи          колискова           євшан –зілля.

VIІ. Підсумок уроку

Прокоментуйте епіграф уроку, як він перегукується із основною думкою поем

 Розгадування кросворду.

1.  Що слугувало М.Вороному історичною основою для написання твору «Євшан-зілля»?             (Літопис)

2.   Хто був князем, коли відбувалися події, описані у творі?     ( Мономах)

3. Які художні засоби використав поет для змалювання краси стену: «рідний степ широкий, вільний, пишнобарвний і квітчастий»?  ( Епітет)

4. Євшан-зілля – це … історичної памяті народу. (Символ)

5.Почуття любові до рідного краю, болю за його гірку долю, готовність служити його інтересам – це…         (Патріотизм)

-  То який жанр тору М.Вороного «Євшан-зілля»?

           - Чого навчила вас прочитана поема?

По-різному складається доля у кожного. Та куди б не повела життєва дорога, пам’ятайте, що у вас є рідна домівка, батьківська хата і мамина пісня. Є свій край, що зветься Україна. Є рідна земля, що пахне сінокосами і достиглим колосом, м’ятою і чебрецем, барвінком і чорнобривцями. Від людської кривди гірчить вона полин-травою. Повертайтесь з будь-яких доріг до свого краю!

  VІІ. Оцінування. Аргументація оцінок.

   Взаємооцінювання.

            Консультант оцінює за схемою:

                           1. Найкраще відповідали…

                           2. Менш активними були…

                           3. На жаль, мало відповідали…

  VIII. Домашнє завдання

   Виразно читати поему с. 50-53, скласти простий план і записати його в зошит;       вивчити теорію літератури с.56; намалювати ілюстрації або скласти кросворди ( на вибір)