Місце людини в історії: М. Грушевський, В. Винниченко, М. Міхновський, С. Єфремов, П. Болбочан

Навчальний проєкт Місце людини в історії: Володимир Винниченко, Михайло Грушевський, Микола Міхновський, Сергій Єфремов, Петро Болбочан“Добре робити історію важніше, ніж гарно писати її” М. Грушевський. Морозова Олена Леонідівна,вчитель історії Нововоронцовського ліцею. Нововоронцовської селищної ради

Є різні думки про те, хто творить історію. На думку одних, історію творять народні маси; на думку інших — суспільні верстви; нарешті, на думку третіх — ціла світова історія, це лише історія великих одиниць. Бо чим би був, наприклад, арабський народ, що довгі віки блукав пісками своєї батьківщини, займався дрібними ґешефтами і дрібними грабунками, коли б не з’явився серед нього великий Магомет, якого дух видобув таку енергію з цього народу, що знак півмісяця запанував над половиною світу. Чим була маса українських племен, доки на чолі її не станув великий муж Святослав Завойовник, що славу української зброї поніс силою своєї волі аж під мури Царгороду, на береги Дунаю і Каспія, створюючи велику, могутню імперію. І що створила відважна, бурхлива козацька маса, доки не оформив її поривів великий політик і відважний полководець Богдан Хмельницький. Це ж він замість ряду неокреслених бунтів проти Польщі створив один великий зрив, замість повстанчих ватаг — могутню армію, і на місце дрібних домагань поставив велику ідею незалежности української держави. І цю державу він побудував, зміцнив і — вмираючи — лишив її забезпеченою тривкими політичними союзами, що запевняли її розвиток і зріст.Із книги Олени Теліги «О краю мій…»

Видатні діячі завжди залишають помітний слід в історії. Ці люди вирішують долі народів, а їх імена стають невід'ємною частиною цілої країни.

«От ви, люди добрі, зібралися веселі, радісні стрічати перший Новий рік у своїй власній хаті, і не думаєте, і не гадаєте того, що цей перший рік, може бути і останнім. Я, як міністр пошти і телеграфу, що має найпевніші і найостанніші відомості, певний, що Україні зосталося жити, може, не більше двох тижнів.»Із новорічної промови генерального секретаря пошти Микити Шаповала (31 грудня 1917 року)

Навколо Києва стискалося кільце вогню. Більшовики розпочали агресію проти України іще в грудні 1917 року. Згідно із Третім Універсалом, Українська республіка створювалася у федеративному зв'язку із іншими республіками колишньої Імперії. Проте вже через два місяці та ж Центральна Рада приймає рішення про повну незалежність України. 9 січня за старим стилем (22 січня за новим) 1918 року – в умовах військової агресії проголошено незалежну республіку Україна (IV Універсал УЦР)

"Нова Рада" - газета, співредактором якої був іще один із активних творців УЦР Сергій Єфремов – весь час друкувала тривожну інформацію.4 січня "Нова Рада" повідомляла про бої під Бахмачем. Катеринослав перейшов до рук більшовиків. Натомість українські козаки встановили порядок у Полтаві і перемогли більшовиків у Рівному.6 січня українська влада роззброїла більшовиків у самому Києві. З "Арсеналу" вивезли 6 вантажівок зброї: 1500 рушниць. Більше 200 більшовиків заарештували.7 січня повідомляли, що в Одесу прибули з фронту броньовики більшовиків.8 січня більшовики розпочали активні вилазки залізницею навсібіч від Катеринослава. Більшовицький ешелон прибув було на станцію "Запоріжжя", але під натиском козаків був вимушений повернути назад. Інший ешелон вирушив безперешкодно до Миколаєва. З Чернігова повідомляли, що в Рогачові більшовики роззброїли польський полк, Глухів також у руках більшовиків, всюди ідуть безкінечні грабунки.9 січня "Нова Рада" повідомляла про нові бої у Полтаві: "Наслідки бою невідомі". В Городні більшовики захопили пошту і телеграф. Натомість станцію Красилів зайняла 6-та українська самокатна сотня, а на станції Мокошин відбувся бій між українцями і більшовиками: Того ж дня повідомлялося, що більшовики захопили Житомир, Миргород, Лубни, Сарни.10 січня з'ясувалося, що до цього переліку треба додати іще кілька міст. Полтава також опинилася в руках більшовиків, які намагалися обеззброїти 1-й Український полк. У Маріуполі мітинг солдат-більшовиків ухвалив розігнати військову раду, обеззброїти гайдамаків та захопити урядові інституції.

В українських політичних колах зараз обговорюється акт надзвичайної ваги, який буде внесений на обговорення на одному з найближчих засідань Центральної Ради. Згідно з цим актом Україну буде оголошено самостійною незалежною Республікою". Отже, 10 січня за старим стилем (23 січня за новим) вістка про майбутнє проголошення незалежності молодої республіки вперше стала здобутком суспільства. Напередодні, 9 січня "Нова Рада" опублікувала іншу коротеньку замітку: На початку грудня 1917 року Винниченко та Петлюра відхилили ультиматум Троцького та Леніна. І усе це разом стало приводом до початку більшовицької агресії на територію Української республіки, та водночас – достатньою умовою для визнання УНР країнами Антанти.

21 грудня (3 січня) 1918 року Табуї офіційно інформує, що Уряд Французької Республіки призначив його "Комісаром Французької Республіки при Уряді Української Республіки".29 грудня (11 січня) 1918 року Київ і Париж офіційно увійшли у дипломатичні стосунки. Слідом за Францією Україну визнала Велика Британія, про що і повідомила "Нова Рада" вже 9 (22) січня. Згодом, вручаючи свої вірчі грамоти прем'єру Винниченку, представник Британі Г. Піктон Баґе заявив, що усі союзники об'єднані спільної метою остаточного повалення пруського мілітаризму і затвердження права на існування "малих націй".30 грудня 1917 року (12 січня 1918) українську делегацію на мирних переговорах в Бресті від імені усіх Чотирьох держав визнав і австрійський міністр закордонних справ Австрії граф Чернін:"Ми взнаємо українську делегацію як делегацію самостійну і як правосильне заступництво самостійної народної республіки української".

Михайло Грушевський публічно заявляв згодом, що проголошення незалежності було необхідним з двох причин: Перша була зумовлена необхідністю завершення мирних переговорів із Центральними державами. Українська республіка мала рішуче відмежуватися від "комісарів" і "повести діло миру зовсім самостійно, як окрема, суверенна, незалежна держава". Друга причина: допоки не було сказано останнє слово про незалежність України – становище дозволяло більшовикам виставляти боротьбу проти Києва як внутрішній конфлікт між партіями, а не як зовнішню агресію на молоду республіку. Професор Михайло Грушевський, Голова Центральної Ради"… Весь той тяжкий і небезпечний шлях до повного тріумфу наших демократичних і соціальних завдань Українська Народна Республіка мусить пройти самостійно, як незалежна держава…" – писав голова революційного парламенту."У такій страшній боротьбі треба бути свобідним і незв'язаним! Се перша умова і велика необхідність – вимога самостійності, котрої тому мусять до останнього боронити всі, кому дорогі інтереси України і її трудового народу".

Перша сторінка Четвертого Універсалу УЦР

Весь період національно-визвольних змагань – це період боротьби з більшовицькою росією, боротьби з московитами, які хотіли довести, що ніякої України ніколи не було і не існувало, але український народ піднявся на боротьбу за українську ідентичність, українську самобутність, українську самостійну незалежну державу. Н чолі цієї боротьби, на різних її етапах ставали видатні українці, які і вели націю до перемоги, до захисту власних інтересів. Сьогодні ми розглянули участь у тих далеких буремних подіях столітньої давності М. Грушевського, В. Винниченка, М. Міхновського, С. Єфремова, П. Болбочана…ПИТАННЯ Чи могли ці діячі в тих обставинах діяти інакше? Приймати інші рішення?Чи змінився хід історії, якби М. Грушевський, В. Винниченко відразу стояли на платформі ідеї самостійності, а не автономії?Як би розвивалися події, якби М. Міхновському та П. Болбочану вдалося реалізувати ідею встановлення військової диктатури УНР?Як в історичній літературі оцінюється діяльність цих політиків та військових?

Д/З опрацювати презентацію, матеріали за посиланнями https://uk.wikipedia.org (М. Грушевський, С. Єфремов, В. Винниченко, П. Болбочан, М. Міхновський); https://www.istpravda.com.ua/articles/2015/01/26/146960/ Написати історичний портрет одного діяча на вибір.

Використані джерела:https://uk.wikipedia.org/wiki;https://www.istpravda.com.ua/articles/2015/01/26/146960/;http://slovoprosvity.org/2017/03/30/dobre-robyty-istoriyu/;Віталій Сергійович ВЛАСОВ, Станіслав Владиславович КУЛЬЧИЦЬКИЙІСТОРІЯ УКРАЇНИ (профільний рівень)Підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти