«Аполлон і Дафна» (1622-1625) Л. Берніні Мармурова скульптура в стилі бароко італійського майстра Лоренцо Берніні, є однією з кращих його робіт. В основі композиції — сюжет із твору давньоримського поета Овідія «Метаморфози»: бог Аполлон переслідує німфу Дафну, яка прагне зберегти свою чистоту та цнотливість. У момент, коли Аполлон майже зловив свою жертву, сталося диво: боги перевтілили Дафну в лаврове дерево. Переплетення почуттів і переживань персонажів є ключовою складовою твору і його основою.
«Давид» (1623) Галерея Боргезе, Рим. 24-літній Берніні задумав і вирізав статую Давида всього за сім місяців. Скульптора зображує біблійного героя Давида, готового жбурнути камінь у Голіафа. Скульптура втілила в собі риси свого автора. Дзеркало тримав патрон Берніні, Кардинал Барберінік, в той час як юний скульптор вирізав обличчя Давида.
«Аполлон і німфи» (1662-1672 ) Декоративна група в гроті парку в Версалі. мармур. скульптором Франсуа Жирардон. Вона являє собою композицію з семи мармурових статуй - Аполлона з рисами короля Людовика XIV і шести німф. Зразком для Аполлона послужила постать Аполлона Бельведерського в Ватикані. Німфи омивають і вмощуються Аполлона, який повернувся ввечері після подорожі в сонячній колісниці
Музика раннього бароко (1600—1654) Умовною точкою переходу між епохами бароко і ренесансу можна вважати створення італійським композитором Клаудіо Монтеверді (1567—1643) його речитативного стилю та послідовний розвиток італійської опери. Початок оперних спектаклів у Римі та Венеції означав визнання і розповсюдження нового жанру по країні. Портрет Клаудіо Монтеверді Бернардо Строцці, 1640 У розповсюдження нових прийомів великий внесок вніс німецький композитор Генріх Шюц (1585—1672)
Музика зрілого бароко (1654—1707) Видатний представник придворних композиторів двору Людовіка XIV Джованні Баттиста Люллі Композитор і віолініст Арканджело Кореллі (1653—1713) відомий своєю роботою над розвитком жанру кончерто гроссо. В Англії зріле бароко відзначено яскравим генієм Генрі Пьорселла (1659—1695).
Архітектура Основні риси: просторовий розмах, плавність, скрадне поєднання криволінійних форм; у декорі переважає теламон, каріатида і маскарон; колони замінюються чотиригранною опорою; куполи складних форм, багатоярусні. великомасштабні стелі; значного поширення набули архітектурні масштаби та садово-паркові споруди.
Українське бароко Другою після княжих часів добою розвитку українського мистецтва, його золотим віком треба вважати XVII - XVIII ст. - часи, коли українське козацтво в боротьбі зі своїми сусідами виборює фактичну незалежність України - вдруге після княжої доби. Живучи спільним мистецьким життям із Західною Європою, Україна й на цей раз переймає новий напрям у мистецтві цілої Європи - стиль бароко.
Преосвященний Лазар (Баранович) (1616 — †3(13 вересня) 1693) — український церковний, політичний та літературний діяч другої половини 17 століття, архієпископ Чернігівський і Новгород-Сіверський Лазар Баранович мав значний вплив як на церковне, так і на суспільно-політичне життя Гетьманщини. Думка архієпископа враховувалась при виборі гетьманів, призначенні воєвод, наданні всіх духовних посад на Лівобережній Україні. Автора кількох богословських трактатів, книг поезій, проповідей шанувала й творча громадськість. Занепокоєний зневажанням православ'я в Польщі, Лазар Баранович, як і багато українських церковних діячів, бачив порятунок для збереження віри в протекції Москви над Києвом, який через агресивні наміри сусідніх держав, старшинську боротьбу за лідерство мав недостатньо сил для самостійного існування.
Справжній початок бароко — це Мелетій Смотрицький, це проповіді та почасти вірші Кирила Транквіліона Ставровецького, а повна перемога бароко — утворення київської школи. Найбільшими культурно-політичними успіхами, які відіграли велику роль в історії українського барокового письменства, були: відновлення православної ієрархії 1620 р. та заснування київської школи 1615 р. і її реформи, проведені Могилою (1644 р.) та Мазепою (1694 р.). Мелетій Смотрицький Кирил Транквіліон Ставровецький Іван Вишенський