" Мистецтво доби бароко в Україні" (Презентація)

Українське бароко

Українське бароко. Другою після княжих часів добою розвитку українського мистецтва, його золотим віком треба вважати XVII - XVIII ст. - часи, коли українське козацтво в боротьбі зі своїми сусідами виборює фактичну незалежність України - вдруге після княжої доби. Живучи спільним мистецьким життям із Західною Європою, Україна й на цей раз переймає новий напрям у мистецтві цілої Європи - стиль бароко.

Українське бароко — не просто відлуння європейського мистецтва, запозичення та пристосування його художніх принципів до культури нашого народу. Це — створення унікального за своєю виразністю та національним колоритом художнього стилю, який затвердив самобутність української культури і визначив її подальший розвиток. Особливістю барокового мистецтва в Україні є поєднання європейського стилю з народними мистецькими традиціями.

Архітектура Зароджується барокова архітектура, а в синтезі з нею й інші мистецтва, на початку XVII століття у Львові. Самостійна творчість українських майстрів розпочинається в другій половині XVII століття, та досягає найбільшого розквіту в добу Мазепи. Головними об'єктами мистецтва бароко в архітектурі є :церкви і палаци. Карнизи фасадів помітно висунуті вперед, криволінійний обрис створює враження легких коливань декору.

Прикладом є Маріїнський палац у Києві зведений у 1750—1755 рр. за зразком палацу, який проектував Растреллі для Гетьмана Розумовського. 1744 року імператриця Єлизавета під час відвідувань Києва, сама вибрала для нього місце. Спорудженням палацу керував видатний російський зодчий І. Мічурін. Йому допомагали також відомі архітектори М. Васильєв, П. Неєлов, Ф. Неєлов, М. Сальников та інші.

Монастир Босих Кармелітів - старовинний храм у Бердичеві Житомирської області. Він більше нагадує фортецю, ніж монастир. Це й не дивно - раніше тут розміщувалися гармати та постійний гарнізон.    Заснував Кармелітський монастир Януш Тишкевич - видатний політичний діяч Речі Посполитої, він обіймав різні посади, в тому числі мав повноваження воєводи київського. Бувши ревним католиком, Тишкевич не скупився на щедрі пожертви монастирям та церквам. Монастир Босих Кармелітів м. Бердичів

Перлина бароко - Андріївська церква закладена 1744 р. у зв'язку з приїздом Єлизавети І до Києва. Побудована в 1749 - 54 рр. за проектом В. В. Растреллі Це єдина в Україні збережена робота архітектора. Однокупольний п'ятиглавий храм має форму хреста, в кутах якого розміщені декоративні вежі на масивних стовпах, які грають роль своєрідних контрфорсів.

Зовні контрфорси прикрашені пілястрами і укриті трьома парами колон з капітелями коринфського ордена. Внутрішнє обрамлення Андріївської церкви, розроблене В. В. Растреллі, більш близьке до стилю рококо.

Яскраві приклади українського бароко в Архітектурі. Почаївська Лавра.

Успенський собор Єлецького монастиря у Чернігові.

Михайлівський Золотоверхий монастир:дзіниця (ліворуч) та собор (праворуч).

Костел Святих Ігнатія Лойоли і Станіслава Костки у Кременці

Спасо-Преображенська церква (Великі Сорочинці)

Церква Святого Пророка Іллі в Суботові, споруджена коштом Б. Хмельницького впродовж 1651—1656 р.

Живопис. Живопис доби бароко – особлива сторінка української культури, де розвивався монументальний і станковий живопис, провідну роль продовжував відігравати іконопис. Видатними іконписцями свого часу були західноукраїнські художники І. Руткович та Й. Кондзелевич. В 18 ст. українському живопису зміцнюється світський напрям, дедалі поширюються засоби реалістичного відтворення дійсності.

Святі Великомучениці Варвара і Катерина. Це ікона з м. Конотопа. На ній зображено великомучениць Варвару й Катерину, її автори втілили український народний ідеал земної жіночої вроди.

З ІІ пол. 17 ст. іконопис розвиває портретний живопис. На знак ушанування особливих чеснот видатних осіб їхніми портретами прикрашали стіни церков і соборів.

Особливості іконопису 17-18 ст. Зображення набуває об'єму;Християнські святі, зображені на іконах, набувають земних рис і дедалі частіше нагадують простих людей;Змінюються сюжети іконопису; Композиція стає складною і багатоплановою;У композицію ікон уводяться образи світських осіб;Поглиблене світське начало;Потяг до реальних земних форм;Багатство декору;Насичена кольорова гама.

Іконостас Спасо-Преображенської церкви у Великих Сорочинцях

скульптура. Найбільшого розвитку скульптура набула на Західноукраїнських землях, через особливості культурних впливів та релігійної свідомості. Знаменитий дух пориву та неспокою, що таких хараткерних для мистецтва бароко, в скульптурі найперше дав себе знати в надгробках, у мавзолеях, поставлених над покійниками по церквах та каплицях.

Колишній Домініканський костел, Жовква. Надгробок роботи Андреаса Шлютера. Надгробок Осторозьких, катедра Тарнува роботи Яна Пфістера

Церква Св. Юра, Львів, скульптурне оздоблення фасаду роботи Пінзеля. Барокова капітель у поруйнованоу костелі Всіх Святих, Годовиця, Львівська область

Йоган-Георг Пінзель — галицький скульптор середини 18 століття, представник пізнього бароко і рококо. Зачинатель Львівської школи скульпторів. Для його творів характерна велика емоційність і динаміка, надання створеним формам життєвих рис. Пінзель. «Юрій-Змієборець»

Пінзель «Святий Іоан» Пінзель»Самсон, що роздирає пащу лева»

Українське бароко істотно відрізнялося від європейського. В Україні це мистецтво, не порушуючи своїх старих традицій, прагнуло до симетрії в композиції, до гармонії і цілісності. Західне ж бароко позначено динамічністю й асиметричною композицією. Не зважаючи на розходження, в українському мистецтві, як і в європейському, художній образ був спрямований на вираження пафосу, величі, репрезентативності, а іноді – й парадності.