Мистецтво скульптури в храмах Китаю та Японії

Мистецтво скульптури в храмах Китаю та ЯпоніїАрхітектура — теж літопис світу: вона говорить тоді, коли вже мовчать і пісні, і перекази, і коли вже ніщо не говорить про загиблий народ. Микола Гоголь, письменник

Барельєф періоду династії Хань Барельєф періоду династії Сасанідів. Невід'ємною частиною храмової архітектури країн далекосхідного культурного регіону була скульптура. У період впливу Індії, цей вид мистецтва був представлений барельєфом китайської династії Хань (206 р. до н.е. — 220 р. н. е.). А коли експресивне мистецтво сасанідів (династія Сасанідів правила на території Ірану з I по VII ст. н. е.) проникло до Китаю та Японії, з'явилися спроби зображувати чудовиськ: лева, єдинорога, драконів тощо.

Кам'яні леви-собаки (комаіну) біля синтоїського святилища. Японія. Лев-охоронець — традиційне скульптурне, здебільшого парне (праворуч — лев, ліворуч — левиця), зображення міфічних левів-охоронців перед воротами імператорських усипальниць, урядових резиденцій і культових споруд Китаю. На даний час — атрибут буддійських храмів у Північно-Східній Азії (Китай, Корея, Японія, Монголія) і синтоїстських святилищ. Зазвичай лев притримує лапою кулю, що за буддійською релігією означає тама — скарб, символ буддійського знання, що несе світло в темряву і може виконувати бажання. Левиця притримує лапою левеня. У парній скульптурі одна фігура зображується з відкритою пащею, інша — із закритою. Це означає символ народження і смерті; символ добрих помислів і неприйняття зла. Взагалі, відкрита паща повинна відлякувати злих демонів, закрита — утримувати і захищати добрих. Благополуччя, доброта, розум, енергія — все це в східній міфології пов'язано з драконами.

Скульптура дракона Рюдзіну. Японія. Дракон для японців уособлює могутні божественні сили, які можуть нести як добро, так і зло. Якщо до дракона ставитися з належною повагою і пошаною, то він може щедро віддячити людині, бо дракони казково багаті. Наприклад, в японській міфології і синтоїстській релігії дракон Рюдзін є богом водної стихії, він вважається покровителем Японії, тому що японське населення протягом багатьох століть живе за рахунок моря і морепродуктів. За легендами, люди, які загинули в морі, проживали в його підводному палаці. Є дракон удачі, дракон дощу та інші. Вони являють собою ті труднощі, які людина зустрічає і долає протягом життя, перш ніж досягти просвітління. Дракон для китайців. Китайці часто згадують, що вони є нащадками Дракона, який здавна вважався символом нації. Вони шанують і схиляються перед цією мудрою істотою.

Статуя дракона з Забороненого міста. Китай. За легендами, дракон є господарем усіх істот на Землі. Це божество, яке оберігає людський рід від злих духів. На свята в Китаї є звичай розсипати перед оселями попіл, щоб відлякати отруйних гадів. Попіл розсипали у такий спосіб, щоб своїми обрисами пляма була схожа на дракона. Китайці до нашого часу шанують дракона як оберіг оселі. Жоден святковий день не обходиться без традиційного танцю Дракона, який символізує добробут.

Перлина буддійської храмової скульптури ЯпоніїНайдовша в Японії дерев'яна 120-метрова споруда, яка заснована у 1164 р., — буддійський храм у східному Кіото Сандзюсанген-до. Простий і строгий з фасаду, він має свою родзинку всередині. У центрі головної зали знаходиться божество храму — величезна дерев'яна статуя богині милосердя, краси й удачі. Вона має 11 голів, щоб краще відчувати страждання людей; 1000 рук, щоб допомогти їм боротися зі злом. Статуя оголошена національним скарбом країни. Праворуч і ліворуч від неї розташовані по 500 позолочених статуй на зріст людини. Ця скульптурна композиція вражає своїм масштабом. Статуї були створені в ХІІ—ХІІІ ст. і теж є національним надбанням Японії. Позаду статуї богині підносяться 28 японських божеств-захисників буддійського світу. Вони представляють її учнів і втілюють позитивні риси.

Одна зі статуй божеств-захисників буддійського світу. Таким чином, і архітектура, і скульптура у країнах далекосхідного культурного регіону були різними формами вираження загальних ідей і уявлень про світ, що склалися ще з давніх-давен. Основні давні правила і традиції утворили особливі урочисті і в той же час надзвичайно декоративні художні стилі у мистецтві живопису, які відобразили життєлюбний і філософський дух, властивий мистецтву Китаю та Японії в цілому.