«Модель розвитку методологічної культури вчителя в системі сучасної шкільної освіти»

«Модель розвитку методологічної культури вчителя в системі сучасної шкільної освіти»

Виконавець:   Сапріко О.В.,

вчитель хімії, географії

комунального закладу

 «Середня загальноосвітня

 школа № 19» Кам′янської міської ради

А Н О Т А Ц І Я

      Реалізація основних завдань професійнопедагогічної діяльності, окреслених у Національній концепції розвитку неперервної педагогічної освіти України та інших нормативних документах, вимагає від учителя бути здатним на високому рівні організовувати навчально-виховний процес, вести наукові дослідження, вільно володіти методологією педагогіки, опановувати новими технологіями та інформаційними системами, узагальнювати передовий педагогічний і методичний досвід, критично оцінювати результати власної роботи, творчо працювати у напрямку професійного самовдосконалення. Як свідчить аналіз сучасної наукової літератури, відповідність сукупності означених вимог може бути забезпечена за умови сформованості у майбутнього вчителя розвинутої методологічної культури, що робить актуальним дослідження теоретичних засад та практики її формування.

     В даній роботі розглянуті питання філософського аспекту методологічної культури вчителя, сучасні психолого-педагогічні концепції методологічної культури. Визначені основні функціональні характеристики методичної культури вчителя. Висвітлені основні напрямки з досвіду роботи педагогічного колективу комунального закладу «Середня загальноосвітня школа № 19»  Камꜥянської міської ради.

     Методологічна культура є важливою характеристикою професійного світогляду майбутнього вчителя, визначає адекватність сприйняття педагогом професійної дійсності, ефективність професійної діяльності, здатність до самоаналізу й самоактуалізації.

        Саме тому дана курсова робота стане корисною для ознайомлення заступникам директорів з НВР та вчителям ЗНЗ.

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………….…4

Розділ І. Філософські аспекти методологічної культури……………………. 5

Розділ II. Сучасні психолого-педагогічні концепції методологічної культури вчителя …………………………………………………………………………  6

Розділ III. Функціональні характеристики методологічної культури……… 12

3.1. Пізнавальна функція……………………………………………………. …13   

3.2. Нормативна функція ……………………………………………………….14

3.3. Семіотична функція………………………………………………………...15

3.4. Інтеграційна функція………………………………………………………..16

3.5. Прогностична функція…………………………………………………… . 16

3.6. Креативна функція………………………………………………………… 17

3.7. Критико-рефлексійна функція……………………………………………  18

3.8. Функція професійного саморозвитку……………………………………   18

3.9. Світоглядна функція ………………………………………………………19

Розділ IV. З досвіду роботи …………..…………………………………....… .19

4.1. Педагогічні ради……………………………………………………………20

4.2. Семінари-практикуми………………………………………………………21

4.3. Упровадження проектів…………………………………………………….22

4.4. Методичні заходи…………………………………………………………..23

4.5. Презентація роботи…………………………………………………………24

4.6. Співпраця з МАН, ВУЗами………………………………………………...25

Висновки ……………………………………………………………………..… 27

Список використаної літератури …………………………...………………… 28

В С Т У П

Ми маємо справу з найскладнішим, неоціненним,

                  найдорожчим, що є в житті, - з людиною.

                 Від нас, від нашого вміння, майстерності,

                    мистецтва, мудрості залежить її життя,

                                 здоров’я, розум, характер, воля,

               громадянське й інтелектуальне обличчя,

її місце і роль у житті, її щастя.

В.О.Сухомлинський

         Інтеграція України у світовий освітній простір, переосмислення ціннісних орієнтацій і стратегій розвитку суспільства, що зумовили модернізацію національної освіти, висувають нові вимоги до особистості сучасного вчителя.

          Українське суспільство потребує вчителів, які здатні адекватно реагувати на виклики часу, реалізовувати нові освітні стандарти на засадах педагогіки, співробітництва, культуро творчості, інноваційності, актуалізує пошук ефективних форм і методів формування їхньої методичної культури в процесі підготовки.

У світі спостерігається новий етап взаємозв'язку науки та практики, який характеризується залученням педагогів навчального закладу до науково-дослідної роботи, організації та проведення педагогічних експериментів. Усе це потребує особистісного і професійного саморозвитку вчителя, його готовності до запровадження нових навчальних програм, підручників, інноваційних педагогічних технологій.

Неперервна освіта як світова тенденція розвитку сучасного суспільства передбачає постійний загальний і професійний супровід зростання особистості педагога. Самоосвіта вчителя виступає в ролі системо утворювального  фактора розвитку методологічної культури.   Вона є основою професійної компетентності вчителя, здійснює організаційно-управлінський супровід самонавчання та саморозвитку педагога і сприяє таким чином його професійному зростанню.

Теоретична частина

Філософські аспекти методологічної культури

      Із філософських позицій, методологічна культура може бути розглянута як показник рівня розвитку методології науки і як певна характеристика особистості, що володіє цією методологією. Зазначимо, що категорія «методологія» охоплює широке коло суспільних і наукових проблем як у галузі філософії, так і в інших наукових дисциплінах. Методологія виходить на перший план в тих сферах, де фіксуються способи організації й побудови теоретичної й практичної діяльності. Проте, на сьогодні єдиного й загальноприйнятого її визначення не існує і власне ця обставина і позначається на розпливчасті змісту методологічної культури в різного роду дослідженнях. «Методологія» (від грецьк. methodos – буквально «шлях до чогось» або «шлях дослідження», logos – слово, поняття, навчання) може бути представлена як «вчення про метод».

     Методологічна культура особистості, є, по-перше, культурою мислення, тобто слідуванням правилам формальної логіки в ході методологічної роботи. По-друге, передбачає дотримання правил наукового пошуку, прийнятих науковим співтовариством. Під методологічною культурою розуміють, таким чином, складну багаторівневу структуру, що включає спеціальнопредметні, загальнонаукові й філософські знання, особливі вміння й навички, які полягають у здатності визначати, створювати універсальні стратегічні форми діяльності. Методологічна культура актуалізується у випадку, коли суб’єктові необхідно розробити стратегію пізнавальної й практичної діяльності, здійснити розробку методології нових рішень в галузі теорії й практики досліджуваної системи знань.

     Методологічна культура є механізмом саморозвитку дослідника, оскільки дозволяє ефективно вирішувати виникаючі проблеми на базі запозичених або створених ним самим методологічних установок. Опанування методологічною культурою відбувається шляхом аналізу досвіду застосування методологічного знання в процесі власної дослідницької діяльності. Методологічна культура, будучи пов’язаною з методологією наукового пізнання, не може бути зведена лише до знання про дослідницьку процедуру й укладена тільки в рамки філософської методології. Методологічна культура вчителя передбачає свідоме оволодіння, окрім філософської, загальнонаукової рефлексії в рамках окремих наукових напрямів галузевої науки, ще й методологією професійної педагогічної діяльності. Становлення методологічної культури передбачає поступальний рух від методологічної грамотності (знання методологічних проблем), методологічної освіченості (знання шляхів вирішення методологічний проблем), методологічної компетентності (здатності до самостійного творчого вирішення методологічних проблем теоретичного чи прикладного характеру в різних сферах життєдіяльності до власне визначеного рівня методологічної культури.

Сучасні психолого-педагогічні концепції методологічної культури

       Важливу роль в аналізі змісту та сутності методологічної культури вчителя  майбутнього вчителя відіграють роботи, присвячені дослідженню природи й структури професійно-педагогічної діяльності, психологопедагогічних і організаційно-управлінських аспектів її формування, здійснені О. Абдуліною, С. Архангельським, В. Бондарем, Ю. Васильєвим, П. Гусаком, І. Зязюном, О. Кірсановим, Л. Кондрашовою, Н. Кузьміною, Н. Ничкало, В. Орловим, О. Савченко, С. Сисоєвою, В. Сластьоніним, Л. Хомич, В. Шаховим та іншими. Значне місце посідають праці, в яких розробляються проблеми професійно-педагогічної культури, зокрема, В. Андреєва, О. Барабанщикова, В. Безпалька, Є. Бондаревської, В. Буряка, О. Гребенюка, В. Гриньової, С. Єлканова, В. Загвязинського, O. Кобенка, С. Муцинова, М. Рожкова та інших учених. У цих та інших роботах запропоновані різні підходи до визначення сутності професійно-педагогічної культури, її структурних компонент, функцій, а також розглянуто вплив зовнішніх та внутрішніх чинників на процес її формування. У наукових розвідках подається якісний склад професійно-педагогічної культури, вказується на необхідність оволодіння майбутнім вчителем методологічними основами й методами педагогічних досліджень, методологічними знаннями, обґрунтовується потреба у здійсненні вчителем педагогічної діяльності на основі цілеспрямованого й професійного дослідження. Визначено, що успішність професійно-педагогічної діяльності забезпечують сформовані показники, такі якості вчителя, як-от: професійно спрямовані параметри (любов до учнів і професії, відданість своїй справі та ін.); інтелектуальні параметри (гнучкість, варіативність, самостійність мислення, увага, уява тощо); індивідуально-психологічні якості (стриманість, вимогливість, спостережливість тощо); соціально-психологічні якості (повага до людини, комунікативність, справедливість тощо). Ці показники, інтегруючись з певними професійно-педагогічними цінностями, професійно важливими знаннями й уміннями, створюють складне особистісне утворення – визначений рівень професійно-педагогічної культури вчителя. Саме професійна культура, а не професійна компетентність, слугує сьогодні основним орієнтиром в оцінці якості вищої освіти, оскільки за межами останньої залишаються – психологічні засоби творчої діяльності, що включають потрібні для неї мисленнєві стратегії, трансльовані у спілкуванні професіоналів особистісні знання, професійну інтуїцію; професійно значущі компоненти мотивації й самосвідомості, розвинені на рівні, який дозволяє говорити про духовність професіонала, тобто наявні гуманістично орієнтовані професійні цінності й почуття. Учені досить переконливо вважають, що в сучасних умовах професійна компетентність ще не гарантує успіху в здійсненні вчителем професійної діяльності, адже в реальному педагогічному процесі професіоналізм проявляється в єдності із загальнокультурними й моральними якостями особистості. Оволодіння культурою, як системою цінностей, джерелом знань про природу, суспільство, способи діяльності припускає інше ставлення педагога до перетворення педагогічної теорії і практики

     Розробка змісту поняття «методологічна культура вчителя» Уведення поняття «методологічна культура», як окремого феномену в структурі особистості вчителя, сьогодні є не лише правомірним, але й нагальним, оскільки оволодіння нею припускає докорінно інше ставлення педагога до перетворення педагогічної теорії і практики. Саме культура, як цілісне утворення, а не набір окремих методологічних знань, допомагає перетворити методологічний досвід у надбання майбутнього фахівця, фактор розвитку його особистості, творчого мислення, формування наукового світогляду й ціннісної позиції. Зміст поняття «методологічна культура» може бути визначений виходячи з етимології складових його категорій – «методологія» і «культура». Однак, необхідно мати на увазі, що їх змістове об’єднання має породити не механічне сполучення ознак, а відобразити якісно інше особистісне утворення в структурі професійно-педагогічної культури. Шукане визначення має враховувати здатність суб’єкта культури перебувати на визначеній позиції щодо педагогічної теорії й практики, використовувати більш ефективний педагогічний інструментарій для дослідження й перетворення педагогічного процесу, його оптимізації. На сьогодні здійснена низка досліджень різноманітних аспектів культури особистості й надана незчисленна кількість її трактувань. В. Краєвським їх об’єднано у регулятивно-діяльнісний, цілісний, формаційний, телеологічний, сутнісно-змістовий, країнознавчий, виробничопродуктивний, демографічний, локально-типовий, ціннісний, системний тощо підходи. Ємність поняття «культура» дозволяє підходити до його вивчення багатоаспектно. На думку багатьох учених (В. Андреєв, Г. Балл, С. Біблер, С. Гессен та інші), поняття «культура» є родовим поняттям стосовно поняття «освіта», де освіта визначається як індивідуальна культура різних видів діяльності й спілкування людини, що опановує культурою на основі цілеспрямованої й цілісної системи навчання й виховання. Х. Валєєв з-поміж найважливіших аспектів поняття «культура вчителя» виокремлює такі: – культура характеризує якісний стан діяльності людини і являє собою нормативні вимоги до здійснення цієї діяльності; – культура як система цінностей формує в людини певні ціннісні потреби й орієнтації; – культура є сферою вільної самореалізації особистості й творчості; – культура, що концентрує в собі соціальний досвід безлічі поколінь людей, іманентно здобуває здатність накопичувати знання про світ і тим самим створює сприятливі умови для його пізнання й перетворення; – головним засобом передачі культури в навчально-виховному процесі є неповторна індивідуальність учителя як носія культури й суб’єкта міжособистісних взаємин з унікальною особистістю учня, що формується. Як бачимо, у будь-якому разі, у самому широкому визначенні «культури» закладена особистісна орієнтація: культура виступає соціальнопрогресивною діяльністю людства у всіх сферах буття й свідомості, спрямована на перетворення багатства людської історії у внутрішнє багатство особистості, на всебічне виявлення й розвиток сутнісних сил людини. Розглядаючи сутність методологічної культури, варто виходити з позицій Г. Балла, який спирається на широке трактування категорії «культура». Згідно з ним, культура становить єдність складників двох типів: а) нормативно-репродуктивних, тих що забезпечують усталеність засобів і способів функціонування людських спільнот і окремих осіб; б) діалогічнотворчих, завдяки яким відбувається оновлення й розвиток людського буття. В. Гриньовим виокремлено в структурі культури особистості «горизонтальні шари» – інформаційний, технологічний та аксіологічний, які взаємопов’язані між собою. Інформаційний шар культури виникає в процесі засвоєння особистістю знань, які є базовими для людства, конкретного суспільства, групи людей, і пов’язані з цим процесом. Системоутворювальними при цьому є знання про себе як особистість, суб’єкта діяльності, індивідуальність. Технологічний шар культури виникає у процесі оволодіння особистістю певними уміннями й навичками, що забезпечують високу якість діяльності. Аксіологічний шар культури виникає в процесі інтеріоризації особистістю традиційних і актуальних загальнолюдських та групових цінностей і пов’язаний з цим процесом. Ці шари просякають один одного, не існують один без одного: знання тісно пов’язані з уміннями та навичками, успішність оволодіння ними забезпечується мотивацією, ціннісними орієнтаціями особистості; пошук нових знань, створення нових технологій відповідає визнанню окремих цінностей як актуальних. На сьогодні здійснено цілу низку досліджень різноманітних аспектів культури: професійної, педагогічної, професійно-педагогічної, комунікативної, логічної, інтелектуальної, емоційної тощо. У будь-якому разі, у розуміння культури вчителя включаються наступні елементи: систему цінностей, рівень громадянського, морального й естетичного розвитку, знання про людину, природу, суспільство й мислення, способи діяльності, досвід творчої й комунікативної діяльності ; а також особливості тієї суспільної практики, де даний вид культури функціонує. Ядром культури, тим, що поєднує ці компоненти в єдину цілісність, є система цінностей, які спрямовують і організовують діяльність особистості в сфері даної культури. Існує чимало підходів до трактування професійно-педагогічної культури, визначення показників її сформованості, при цьому високий рівень професіоналізму вчителя завжди характеризується розвинутою здатністю до вирішення професійних завдань і розвиненим професійним мисленням. Таким чином, варто зробити висновок про те, що професійнопедагогічна культура – це міра й спосіб творчої самореалізації особистості педагога в різноманітних видах педагогічної діяльності, спрямованої на освоєння, передачу та створення педагогічних цінностей і технологій. Відтак, якщо виходити із сутнісних характеристик категорій «методологія» і «культура», таких лексем, що виступають приналежними до професійно-педагогічної культури, то виокремлюється такий семантичний ряд: культура особистості, професійна культура, культура мислення, інтелектуальна культура, світоглядна культура, культура організації діяльності тощо. Методологічна культура вчителя є складовою частиною загальнолюдської духовної культури, що включає в себе знання, уміння, навички, рівень інтелекту, моральний та естетичний розвиток, світогляд, способи й форми спілкування. Переважна більшість дослідників розглядає методологічну культуру як підструктуру, стрижень професійно-педагогічної культури вчителя, таке особистісне утворення, яке: – обумовлює ступінь глибини й обґрунтованості володіння педагогом знаннями основ методології педагогічної й психологічної науки, уміннями застосовувати ці знання творчо, з високою ефективністю при організації навчально-виховного процесу; – задає орієнтири для побудови й аналізу діяльності, відповідної ціннісним зразкам сучасної освіти; – узагальнює та концентрує сучасні вимоги до педагога як до представника сфери відтворення людини культури; – є унікальною і єдиною формою професійної самодетермінації й самоактуалізації, а також одночасно універсальною формою професійного самовідтворення й творчості вчителя, свободи його самореалізації. Методологічна культура вчителя, таким чином, може бути представлена як складна ієрархічна система елементів у структурі професійно-педагогічної культури, що детермінує педагогічну діяльність, зумовлює її певний якісний рівень і характеризує ступінь розвитку самого педагога, ґрунтуючись на певному рівні культури мислення. Під культурою мислення розуміють певну дисципліну розуму, що ґрунтується на системі інтелектуальних здібностей: на здатності створювати судження, оперувати поняттями, проблемно, варіативно, конструктивноперетворювально мислити, інтеріоризувати методологічні знання та вміння тощо.  Культура мислення передбачає наявність знань про культуру вираження думки, про основи абстрактного мислення, зумовлює здатності «пізнаючи – доводити» та «доводячи – пізнавати», вміння самостійно мислити та розміркувати, зосереджувати думку на одному об’єкті й миттєво перемикатися на іншій; вона визначає цінність саморозвитку суб’єкта, його ставлення до наукового знання. У специфічній педагогічній діяльності культура мислення засновується на методологічних знаннях, виходить з тих методологічних принципів, які визначають підхід учителя до побудови педагогічного процесу й аналізу його результатів на основі методологічної рефлексії. Отже, під методологічною культурою вчителя розуміємо культуру мислення, специфічну до сфери освіти, засновану на методологічних знаннях, уміннях, навичках, здатності до рефлексії, науковому обґрунтуванні, критичному осмисленні й творчому застосуванні певних концепцій, форм і методів пізнання, управлінні й конструюванні педагогічної теорії і практики з метою вирішення професійно-педагогічних проблем та осмислення власного педагогічного досвіду.

Функціональні характеристики методологічної культури вчителя

      Педагоги, які безпосередньо практикують кожного дня   сьогодення вимагає здатність  конструювати й проектувати навчальний процес, ставити цілі, формулювати завдання, гіпотези, використовувати адекватні навчальні ситуації, методи й технології. При цьому сфера діяльності вчителя не повинна вичерпувати  всі можливості методологічної культури. Необхідно відзначити, що, напевно, не будь-яка діяльність вимагає певної культури її організації, застосування для цього засобів методології. Репродуктивна діяльність, віддзеркаленням якої може бути рутинна повсякденна діяльність учителя – «урокодателя» на рівні раз і назавжди засвоєних технологій, у принципі вже організована і методології не вимагає. Інша справа – продуктивна діяльність, спрямована на одержання об’єктивно нового або суб’єктивно нового результату в ситуації невизначеності методів, прийомів і способів організації навчально-виховного процесу. Із огляду на це необхідність становлення методологічної культури вчителя-практика обумовлюється сучасною соціокультурною ситуацією, що вимагає науковообґрунтованого управління всіма аспектами навчально-пізнавальної та навчально-дослідної діяльності учнів, оперативного коригування існуючих і розробки нових навчально-виховних програм з огляду на провідні тенденції в освіті. Грамотний педагог повинен уміти оцінювати педагогічні факти з огляду на методологічні норми і досягнення педагогічної науки. Виходячи з цих позицій розглянемо основні функції методологічної культури в системі професійно-педагогічної діяльності. Перелік функцій методологічної культури будемо шукати на перетині функцій культури, професійно-педагогічної культури та методології й методології педагогіки й галузевої науки. Встановлено, що професійно-педагогічна діяльність сьогодні все більше набуває методологічного характеру, оскільки включає методологічний аналіз, професійну й методологічну рефлексію вихідних підстав і концепцій, застосованих методів і технологій. Відтак, оволодіння вчителем методологічною культурою дозволяє здійснювати ефективне засвоєння ним нових галузей педагогічної теорії й практики, формує здатність самостійно одержувати нові знання, здобувати досвід, здійснювати його інтерпретацію, вільно орієнтуватися в освітньому просторі.

Пізнавальна функція

      Методологічна культура виконує при цьому пізнавальну функцію. При цьому вчитель здатний самостійно одержувати нові знання завдяки постановці й вирішенню творчих завдань, не завчанням їх у готовому виді, а шляхом самостійного «відкриття» і «винаходу» за допомогою методологічних знань, засвоєних методологічних процедур, методологічної рефлексії.

      Пізнавальна функція методологічної культури реалізується шляхом опису, осмислення, розуміння й пояснення інструментальної практики наукового пізнання, вираз її через спеціальну систему понять і категорій. Вона передбачає переклад основоположень науки в педагогічну теорію й далі – у практику, представляючи філософські абстракції в конкретних концепціях, теоріях, підходах.

Нормативна функція

       Винятково важливою є нормативна функція методологічної культури, що проявляється у виробленні та впровадженні в практику педагогічних досліджень наукових ідеалів, відомої сукупності стандартів і приписів, правил і парадигм. Нормативна функція методологічної культури виражає належне в теоретичній діяльності й педагогічній практиці, передбачає слідування загальним закономірностям, принципам і світоглядним настановам педагогічної науки та науки викладання. Нормативна функція методології як така більшою мірою вважалася притаманною класичним, точним наукам, досить жорстко встановлюючи норми наукового пізнання. Проте й педагогіка завжди тяжіла до гранично точного нормування в освіті. Для цього вибиралися ті підстави з методології інших наук, які найбільш повно, конкретно й жорстко пропонували порядок дій виховання й, особливо, навчання. Однак, у наш час нормування як методологічна функція, у своєму «традиційному» змісті, стає функцією гальмування розвитку і педагогіки, і учасників навчально-виховного процесу і навіть не є визначальною в сучасних фундаментальних науках.      Нормативна функція методологічної культури, на нашу думку, не повинна відходити на задній план, особливо коли необхідно скласти нормативну модель педагогічного явища. Як приклади, можуть бути розглянуті: невміння окреслити об’єкт і предмет дослідження, визначити його мету, завдання, етапи; здійснити аналіз існуючих концепцій і знайти в них провідні й рушійні ідеї; виявити закономірності протікання тих чи інших педагогічних явищ; обґрунтувати власну модель розвитку педагогічної ситуації; побудувати методику, технологію, алгоритм вирішення конкретного педагогічного завдання тощо. Методологічна культура озброює вчителя певними нормами: засобами й методами рефлексії, аналізу й самоаналізу, оцінки й самооцінки педагогічних явищ і подій, пошуку й вибору культурних змістів, моделей і варіантів власної освітньої діяльності. Проявами методологічного безкультур’я є: функціоналізм – ототожнення логіки виховання з логікою навчання, підміна цілісного педагогічного процесу сукупністю розрізнених заходів; формалізація – гіперболізація засобів математичної й формальної логіки в конструюванні моделей педагогічної реальності; канцеляризм, редукціонізм у вживанні наукової термінології і т.д.

Семіотична, або знакова функція

     Досить важливою функцією методологічної культури виступає семіотична, або знакова функція. Людська діяльність, людське спілкування робить необхідним вироблення численних систем знаків за допомогою яких люди могли б передавати один одному різноманітну інформацію й тим самим організовувати свою діяльність, прилучатися до світу культури. Методологічна ж культура сприяє освоєнню «мови» науки (поняття, закон, теорія, правило, гіпотеза, модель, метод, факт, процес, інформація тощо), забезпечує розуміння й наділення цінностями й змістами пізнавальної діяльності. Загальноприйнятим вважається той факт, що без засвоєння мови, наприклад, природничих наук – системи понять, умовних позначень, одиниць вимірювання тощо, неможливим стає їх повноцінне вивчення. Чомусь це не зовсім очевидно для гуманітарних наук. Уважається, що дослідження в галузі педагогіки не потребують таких ґрунтовних знань як в фундаментальних науках, що педагогіка взагалі є не наукою, а мистецтвом, тому не вимагає дотримання методологічних процедур і норм. Семіотична функція методологічної культури дозволяє вчителеві чітко, правильно і зрозуміло називати, позначати, здійснювати класифікацію, вирізняти видові та родові ознаки й послуговуватися в своїй професійнопедагогічній діяльності категоріями й поняттями, створювати й розвивати мову педагогічної та галузевої науки.

Інтеграційна функція

     Однією з найважливіших функцій методології є виявлення методів наукового пізнання й раціональне їх використання в науково-дослідній діяльності. Методологічна культура забезпечує інтеграцію таких методів на міждисциплінарному предметному й діяльнісному рівнях й тому виконує інтеграційну функцію. Методологічна культура дозволяє вчителеві глибше проникати в сутність навчально-виховного процесу, виявляти його протиріччя, знаходити закономірності його розвитку, визначати діючі технології педагогічного впливу на особистість і учнівський колектив.

Прогностична функція

    Певну роль відіграє методологічна культура у виробленні стратегії, оцінці перспективності тієї або іншої педагогічної концепції, особливо при плануванні дослідження, обґрунтуванні авторських програм. Вона дозволяє здійснити своєрідне передбачення, вказати на найбільш імовірний шлях до успіху, передбачити майбутній результат. Головне місце в такому обґрунтуванні займає здатність охарактеризувати методи і способи руху до мети, їх відповідність загальним вимогам, що склалися в педагогічній і галузевій науці та практиці на сучасний момент. Не менш важливою є здатність до випереджального відбиття, що дозволяє вчителеві передбачати реакцію дитини на запланований педагогічний вплив (В.Сластьонін, Е. Тамарін). Методологічна культура дозволяє визначити спосіб одержання, присвоєння, виробництва й застосування нового змісту педагогічних знань за допомогою глибинного проникнення як у їхнє джерело (методологічну основу), так і в рушійні сили й механізми (умови й засоби реалізації).

      Високий рівень методологічної культури дозволяє вчителеві не тільки застосовувати чужі зразки професійно-педагогічної діяльності, але й створювати власні, неповторні авторські моделі на основі вміння надавати особистісний зміст педагогічним феноменам. Учитель самостійно виробляє педагогічну позицію (стратегію й тактику), тобто ставлення до предмета своєї діяльності. Учитель із високим рівнем методологічної культури може самостійно розробити й науково обґрунтувати програму авторського навчального курсу, спланувати й провести педагогічний експеримент, виявити результати, узагальнити й поширити зроблені висновки.

Креативна функція

      Важливою функцією методологічної культури виступає функція креативна, або творча. Нею визначається підґрунтя творчого характеру роботи самого педагога, забезпечується новизна мислення і педагогічної діяльності. Будь-яка педагогічна ситуація не знає алгоритмізованих рішень. Її учасники вступають у контакт при постійно й часом миттєво мінливих умовах і установках, емоційному тлі і подіях «за кадром», що його визначають, ступені взаємності довіри й поваги й безлічі інших обставин, перелічити які практично неможливо. Тому в педагога й вихователя немає й не може бути алгоритмів поводження, так само як і нетворчих рішень

(В. Буряк). Освоєння креативної функції методологічної культури допомагає вчителеві виходити за рамки засвоєних стереотипів і частіше приймати нестандартні й науково обґрунтовані рішення педагогічних завдань; дозволяє піднятися на більш високий рівень осмислення й вирішення проблем, що виникають у його діяльності. Поступово, оволодіваючи методологічною культурою, вчитель, під час вирішення конкретних методологічних ситуацій, вчиться переносити центр уваги з себе, зі змісту навчального матеріалу на дитину і її проблеми. Чим вище рівень методологічної культури педагога, тим більш глибоко й цілісно здійснюється осмислення інноваційних підходів, концепцій сучасної освіти (В. Андреєв).

Критико-рефлексивна функція

      Критико-рефлексивна функція методологічної культури, дозволяє вчителеві чітко окреслювати проблемні площини своєї науки й відрізняти її предметну галузь від предметних галузей інших наук. Методологічна культура виступає тут як засіб регулювання діяльності на засадах самоусвідомлення та розуміння: розуміючи себе (свої цінності, змісти, цілі, індивідуальні особливості), розуміючи ситуацію (наділяючи змістом події і явища), суб’єкт здатний визначити (вибрати) методологію своїх дій, напрямки й способи діяльності. Необхідність критичного й рефлексивного ставлення вчителя пояснюється сучасним стрімким розвитком як педагогічної науки загалом, так і предметних методик, причому в сукупності з процесами глобалізації й інформатизації. Вчитель, який перебуває на рівні предметних знань, втрачає «систему координат». Він або повинен, здійснивши критичний аналіз пропонованого розмаїття, вийти з простору парадигми предметних знань і перейти у простір парадигми надпредметних знань, якими і будуть методологічні знання; або пристосуватися до ситуації й тим самим втратити орієнтири в професійній діяльності.

Функція професійного саморозвитку

       Важлива функція методологічної культури – сприяння розвитку здатностей до аналізу й синтезу, конкретизації й узагальненню, доведенню й спростуванню, формулюванню й перевірці гіпотез, обґрунтуванню своїх тверджень і впорядкуванню знань, веденню дискусій, постановці проблем і пошуку їхніх рішень  – функція професійного саморозвитку вчителя.    

        Методологічна культура є тим механізмом саморозвитку педагога, яка формує його як дослідника, творчу особистість. Педагог за її допомогою, не тільки засвоює ідеї у вигляді концепцій, теорій і розробок та привласнює передовий досвід професійної діяльності, але й забезпечує активізацію та узагальнення власного педагогічного досвіду. Оволодіння методологічною культурою й підвищення її рівня є сходження педагогом сходами методологічної майстерності: - від розуміння методологічних проблем і методологічних знань до використання методологічних установок, і їхньому створенню; - від методології частковонаукового рівня до методології філософської, - від рівня однозначної й багатозначної детермінації до діалектичного рівня й рівня цілісного системного підходу.

Світоглядна функція

       Провідною функцією методологічної культури є світоглядна, що деякою мірою обумовлює й підпорядковує пізнавальну, прогностичну, семіотичну, критико-рефлексивну, креативну функції та функцію професійного саморозвитку. У цьому сенсі методологічна культура детермінує діяльність педагога, надаючи підстави для розуміння сенсу життя людини, її гуманістичної сутності, ціннісної сфери, культуровідповідного середовища її саморозвитку тощо, на основі чого й виробляється стиль професійної педагогічної діяльності. Засновуючись на загальних методологічних принципах наукового пізнання, у вчителя формуються світоглядні настанови; звичка до всебічного аналізу усіх можливих методів наукового пізнання створює умови для відбору з них найбільш доцільних і коректних у даних умовах діяльності; установка на критичне осмислення природних та суспільних явищ уможливлює наукове світосприйняття; система методологічних знань створює умови для обґрунтування програми науковопедагогічного дослідження й оцінки його якості; система ставлень спрямовує вчителя на виявлення закономірностей і тенденцій розвитку педагогічної науки у її взаємозв’язку з практикою; проявляється там, де неможливі дії за шаблоном, проте потрібна чіткість і грамотність у діях.

     Сформована методологічна культура не тільки виводить освіту на якісно новий рівень, але істотно перебудовує соціальні й професійні якості вчителя як суб’єкта діяльності; приводить до нового бачення світу й наукової картини педагогічної діяльності; надає діяльності вчителя усвідомлений характер. Методологічна культура педагога впливає й на учня, і на колег, допомагає їм переосмислити зміст власної діяльності, змушує відмовитися від стереотипів. Разом із тим, практика показує, що лише деякі вчителі мають на меті вироблення власного концептуального, методологічного підходу до організації педагогічного процесу, розвитку наукового стилю діяльності, стилю мислення. Переважна більшість з них досить успішно працює на рівні окремих прийомів і методів навчання, а їхня діяльність зазвичай носить репродуктивний, екстенсивний характер.

     Високий рівень методологічної культури характеризується таким рівнем розвитку, на якому дії і вчинки майбутнього вчителя визначаються не стільки зовнішніми обставинами, скільки світоглядом і етичними установками.

З досвіду роботи

Педагогічні ради

      Однією із провідних форм методичної роботи закладу є педагогічна рада, яка досліджує і  розв’язує злободенні питання життя навчального закладу, стимулює розвиток творчого потенціалу педколективу, ріст професійної майстерності учителів. При визначенні змісту роботи педагогічної ради ми обираємо насамперед ті питання, які цікавлять увесь педагогічний колектив і колегіальне вирішення яких сприятиме формуванню атмосфери творчого пошуку, забезпечить істотне піднесення якості навчально-виховного процесу.  

Протягом навчального року розглянуті та опрацьовані такі питання:

1. Реалізація концептуальних засад Нової  української школи в умовах реформування освітнього процесу закладу.
2. Розвиток методологічної культури вчителя в умовах цілісного освітнього простору.
3.   Система  організаційно-управлінського супроводу дослідно-експериментальної роботи щодо  реалізації всеукраїнського проекту «Модель розвитку методологічної культури вчителя в системі сучасної шкільної освіти».
4.  Реалізація оновленої  концепції Нової  української школи в навчальному закладі.
5.  Реалізація  та впровадження нового Державного стандарту початкової освіти.
6. Індикатори сучасної якісної освіти: інноваційна діяльність, творчо-пошукова активність, продуктивна співпраця учасників навчально-виховного процесу.
7. Інтеграція навчання як засіб забезпечення системних знань учнів  з різних галузей науки в рамках освіти для сталого розвитку та соціалізації особистості громадянського суспільства.
8.  Формування профільних інтересів та професійної орієнтації учнів (презентація авторських програм, спецкурсів, факультативів, гуртків, секцій).

Семінари - практикуми

     Постійно  на базі школи проводяться міські семінари-практикуми, круглі столи та дискусійні панелі  для різних категорій педагогічних працівників:

• міський семінар вчителів французької мови  «Компетентнісний підхід до вивчення французької мови в умовах впровадження концепції «Нова українська школа»;
• міський семінар –практикум для практичних психологів «Профілактика та корекція емоційних порушень у дітей молодшого шкільного віку»;
• творча студія «Технологічна освіта через гармонію з природою»;
• спільне  методичне засідання молодих бібліотекарів та вчителів трудового навчання закладів освіти – учасників міського педагогічного проекту
•  «Педагогічно-проектна феєрія проектів».

Упровадження науково-педагогічного, практико-орієнтованого, інформаційно-дослідницького  проектів

Здійснюється робота в рамках всеукраїнського експерименту з упровадження науково-педагогічного проекту  «Модель розвитку методологічної культури вчителя в системі сучасної шкільної освіти».

Тема експериментального дослідження школи:

«Особистісний та професійний саморозвиток вчителя як умова формування його методологічної культури».

      Спільною роботою вчителів, учнів і батьків є участь у практико-орієнтованому педагогічному проекті «Життєвокомпетентна особистість як результат впровадження нових підходів до технологічної освіти на засадах сталого розвитку».

     Тема експериментального дослідження школи: «Дизайн приміщень і територій як мистецтво створення гармонійного життєвого середовища людини».

Розпочато роботу над педагогічним інформаційно-дослідницьким проектом  «Бібліотечна валеологія» в рамках міського педагогічного інформаційно-дослідницького проекту «Шкільна бібліотека – простір освітніх можливостей для формування компетентностей, необхідних для успішної реалізації особистості».

Проведення науково-практичних конференцій,

 круглих столів, тренінгів

Педколектив школи активно реагує на зміни у сфері освіти, вивчає їх, діагностує, працює, вивчає можливості впровадження в практику роботи. З цією метою в закладі працював психолого – педагогічний семінар, який підпорядковувався темі: «Психолого – педагогічний супровід формування компетентної особистості». Зміст його роботи полягає  в ознайомленні педагогів з новітніми досягненнями психолого-педагогічної науки і передового педагогічного  досвіду, та в обговоренні учасниками доповідей, підготовлених ними за результатами власних досліджень. У  навчальному році на засіданнях семінару розглядалися питання: «Формування успішної особистості засобами нових інформаційних технологій»,«Шлях до себе – шлях до успіху», «Здоров᾽язбережувальні техніки для педагогів», «Компоненти спілкування», «Учитель та проблеми дисципліни».

      Здійснення науково-методичної роботи, ознайомлення з інтерактивними методиками, інноваційними педагогічними технологіями проводились через різноманітні форми методичної роботи: діяльність предметних методичних об’єднань, творчої групи. Проведено шкільну науково-практичну конференцію за темою: «Впровадження інноваційних педагогічних технологій». Для педагогів закладу було проведено тренінг старшим викладачем кафедри психології КВНЗ «ДАНО» за темою  «Профілактика професійно особистісної деформації вчителя».

Презентація роботи на Міжнародних виставках та участь  у Всеукраїнських конференціях, конкурсах, фестивалях

Адміністрація школи постійно презентує роботу закладу в

м. Києві на  Міжнародних  виставках «Інноватика в сучасній освіті».

Освітній заклад приймає участь:

• у Всеукраїнському конкурсі фахової майстерності «Учитель року – 2018» у номінації «Фізична культура» (Ненашев М.Ю., вчитель фізичної культури, III місце на Всеукраїнському етапі);
• у  II фестивалі педагогічних ідей, яку проводила Асоціація талановитих керівників України (м.Київ);
• у Всеукраїнському семінарі-практикумі «Музейна педагогіка – шляхи вдосконалення» (м.Запоріжжя);
• у Всеукраїнській  конференції «Музейна педагогіка – сьогодення, перспективи» (м.Київ);
• у міжнародному проекті  «eTwinning» (2018р.), « Erasmus +» (2018 р.);
• у Всеукраїнському конкурсі під егідою Національного олімпійського комітету «Вчитель + учень – олімпійський дует» (м.Кропивницький);
• у спільному проекті Федерації футболу України та Міністерства освіти і науки України «Відкриті уроки футболу»;
• у науково-практичному семінарі «Система початкової освіти в науково-педагогічному проекті «Інтелект України» (м.Дніпро);
• у круглому столі «Проектна технологія: суть, досвід, використання, перспективи» (керівник наукового товариства МАН);
• у проблемних семінарах «Роль учителя у моніторингу навчального процесу» та «Коучинг – технологія та її роль у підвищенні компетентності педагогічних працівників» (заступники директора з НВР);
• у методичному практикумі з елементами психологічного тренінгу «Привіт! Я - конфлікт» (практичний психолог, Варакута Л.В, вчитель української мови та літератури).

      Однією з пріоритетних напрямків роботи була проблема підвищення професійного рівня педагогічного колективу через їх самоосвіту, самовдосконалення. Тому основним завданням організованих заходів було  включення педагогів у процес удосконалення особистої кваліфікації, перетворення їх на об’єкт цього вдосконалення. Саме з цією метою в плані роботи з педкадрами були передбачені, крім колективних, індивідуальні форми роботи (одноденні курси на базі ДАНО): 

1. Основи вікової психології для вчителів ЗНЗ.

2. Педагогічна рада: інтерактивні форми та методи проведення.

3. Інноваційні форми та методи виховання громадянина – патріота в системі сучасної освіти.

4. Психологічні засоби роботи з проблемними  ситуаціями професійної діяльності.

5. Навички  конструктивної  взаємодії та протидія маніпуляціям  у спілкуванні.

 6.Технології профілактики буллінга (насилля) в дитячому середовищі.

7. Профілактика професійно-особистісної деформації вчителя  (педагогічний колектив).

8. Професійний розвиток вчителя англійської мови.

9. Технологія створення системи локальних моніторингових  досліджень.    10. Формування життєвої компетентності особистості в умовах системи навчального закладу.

      Аналізуючи організацію самоосвітньої діяльності педагогічних працівників закладу, можна стверджувати,  що не може існувати однакового, загального плану самоосвіти, способу її узагальнення, які були б придатними для всіх учителів. Кожен із них у процесі планування самоосвітньої діяльності враховує свої можливості та потреби щодо засвоєння та вдосконалення власних педагогічних знань, умінь та навичок.

Співпраця з МАН, ВУЗами

       Вчителі плідно працюють  в шкільному осередку наукового товариства МАН, де були науковими керівниками дослідницьких робіт учнів. Як результат – учні посіли призові місця на І (міському) етапі конкурсі-захисту науково-дослідницьких робіт у відділенні мовознавства в секції французька мова; у відділенні історії - секції історія України; у відділенні хімії та біології - секції загальна біологія; у відділенні екології та аграрних наук - секції екологія.

       Проведено декаду педагогічної майстерності вчителів вищої кваліфікаційної категорії.

        Методичні наробки розмістили на сайті «Учительський журнал on-line», електронна адреса: teachergournal.in.ua.

Навчальний заклад входить до єдиної інформаційної системи управління освітою (програма «Курс: Школа»), активно працюють педагогічні працівники на шкільному сайті.

Учителі брали активну участь у міських, обласних семінарах, вебінарах щодо нагальних питань з організації навчально-виховного процесу.

Традиційно підтримувався зв'язок з ВУЗами-партнерами:

• Дніпровським державним технічним університетом;
• Дніпропетровським національним університетом залізничного транспорту;
• Дніпропетровською національною гірничою академією.

В школі працює стабільний висококваліфікований педагогічний колектив.

      Серед 38 педагогів – 11 вчителів - спеціалісти вищої категорії, з них 4 мають звання «вчитель-методист», 3-«старший учитель»; 9 вчителів – спеціалісти першої категорії, 8 вчителів – спеціалісти другої категорії, 6 педагогів мають державні нагороди та відзнаки, з них 1 педагог нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України, 4 – «Відмінник освіти».

Всі педагогічні працівники складають і реалізують щорічні особисті програми науково-методичної роботи. Досягнення вчителів відображаються щорічно у шкільному "Рейтингу методичної роботи".

В школі забезпечується якість методичної роботи.

З метою надання якісних освітніх послуг наш навчальний заклад має систему додаткової освіти через групові та індивідуальні консультації, екскурсії, участь у різного роду шкільних та позашкільних заходах.

Висновок

     Як показують сучасні дослідження, методологія педагогічної науки стає практико-орієнтованою і спрямовує зусилля вчених на становлення та розвиток професійно-педагогічної культури майбутнього вчителя, стрижнем якої є культура методологічна. Фахівці всіх структур освіти, що володіють методами й процедурами дослідження, технологіями професійно-педагогічної праці, здатні творчо перетворювати педагогічну дійсність і забезпечувати виконання основних завдань навчання та виховання учня на якісно більш високому рівні. Під методологічною культурою вчителя розуміємо багатогранне й поліфункціональне філософсько-антропологічне й педагогічне явище, яке характеризує культуру мислення, специфічну до сфери освіти, засновану на методологічних знаннях, уміннях, навичках, здатності до рефлексії, науковому обґрунтуванні, критичному осмисленні й творчому застосуванні певних концепцій, форм і методів пізнання, управлінні й конструюванні педагогічної теорії і практики з метою вирішення професійно-педагогічних проблем та осмислення власного педагогічного досвіду. Провідною функцією методологічної культури є світоглядна, якій підпорядковані пізнавальна, нормативна, семіотична, прогностична, критикорефлексивна, творча функції й функція професійного саморозвитку вчителя. Методологічна культура істотно перебудовує соціальні й професійні якості вчителя як суб’єкта діяльності; приводить до нового бачення світу й наукової картини педагогічної діяльності; надає їй усвідомлений характер.

Список використаної літератури

1. Балл Г. Категорія «культура особистості» в аналізі гуманізації загальної та професійної освіти / Георгій Балл // Педагогіка і психологія професійної освіти: результати досліджень і перспективи : зб. наук. праць. – К., 2003. – С. 51–61.

2. Балл Г. О. Інтелектуальна культура осіб і спільнот у контексті раціогуманістичного світогляду / Г. О. Балл // Актуальні проблеми сучасної освіти у світлі вимог Болонського процесу: Матеріали міжнародної наукової конференції, 21-23 вересня 2009 р. – Севастополь: Изд-во СевНТУ, 2009. – С. 10–13.

3. Буряк В. К. Педагогічна культура: теоретико-методологічний аспект / В. К. Буряк. – К. : Деміур, 2005. – 232 с.

4. Гончаренко С. Фундаментальність знань учителя як новий виклик розвитку суспільства / Семен Гончаренко, Василь Кушнір, Григорій Кушнір // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2007. – № 3. – С. 9–20.

 5. Гриньов В.Й. Формування дидактичної культури майбутнього вчителя : дис…к-та пед. наук – 13.00.04 / Гриньов Віталій Йосипович. – Х., 2002. – 179с.

6. Кравцов В. О. Формування методологічної культури як чинник ефективної соціалізації майбутнього вчителя / В. О. Кравцов // Теоретикометодичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб. наук. праць. – Кіровоград, 2010. – Вип. 14. – С.183–187.

7. Кушнір В. А. Системний аналіз педагогічного процесу: методологічний аспект : [Монографія] / В. А. Кушнір. – Кіровоград : Видавничий центр КДПУ, 2001. – 348 с.

 8. Лекції з педагогіки вищої школи: навчальний посібник / ред. В. І. Лозової. – Х. : ОВС, 2006. – 496 с.

9. Орлов В. Ф. Професійне становлення майбутніх вчителів мистецьких дисциплін: теорія і практика : Монографія / В. Ф. Орлов. – К. : Наукова думка, 2003. – 262 с.

10. Семиченко В. А. Методологічна культура викладача вищої школи як умова формування його професіоналізму / В. А. Семиченко // Науковий вісник МДУ, 2010. – Вип. 12. – С. 154–160.

11. Чернілевський Д. В. Методологія наукової діяльності : навчальний посібник : Вид. 2-ге, допов. / ред. проф. Д. В. Чернілевського. – Вінниця : Вид-во АМСКП, 2010. – 484 с. Лаврентьєва О. О. Методологічна культура вчителя: у пошуках концептів професійної діяльності [Текст] / О. О. Лаврентьєва // Теорія і практика професійного становлення особистості в соціокультурному просторі : монографія / За ред. О. О. Лаврентьєвої, О. П. Крупського, Є. В. Намлієва. – Дніпропетровськ : Акцент, 2014. – С. 170-185.