Мотиви учбової діяльності

Мотиви учбової діяльності

Учбова, ігрова, трудова, спортивна та інші діяльності молодших школярів опосередковується цілим рядом пов`язаних між собою мотивів. У їх комплексі певні мотиви виступають на перший план, про що свідчать і зрушення в інтересах молодших школярів.

В учнів молодшого шкільного віку формуються різноманітні навчальні інтереси. Першокласнику подобається вчитися читати,писати, лічити. Його цікавлять оповідання про подвиги радянських людей, історичні події, про явища природи, життя тварин, роботу промислових підприємств. У процесі навчання інтереси дитини збагачуються й дифірінціюються.

Молодші школярі люблять читати. У виборі книжок учні 1-2 класів орієнтуються переважно на рекомендації дорослих, а учні 3 класів – на рекомендації своїх товаришів і власні уподобання. Вони читають казки, книги про героїчні подвиги, про життя піонерів і школярів, пригодницькі й пізнавальні твори. У багатьох дітей навчальна активність спонукається інтересом до самого процесу навчання та його результатів, виступаючи для них як самоціль. Іноді на перший план виступає прагнення учня за допомогою навчання здобути перевагу в класі. Передбачення успіху, прагнення уникати невдач в учінні й пов`язаного з цим прениження перед іншими дітьми є для деяких учнів сильним мотивом їх учбової діяльності. Деякі учні вчаться для того, щоб порадувати батьків, близьких людей.

Бувають і такі учні, що вчаться з примусу. Інших учнів спонукає до виконання навчальних завдань сумління. Першокласники в переважній більшості зацікавлено й сумліно ставляться до навчання, виявлятють інтерес до  навчального матеріалу. Мотиви їх стараного ставлення породжуються самою навчальною діяльністю. Хоча уже в 1 класі діти усвідомлюють, їх положення серед товаришів і дорослих залежить від успіхів в учінні. Місце того чи іншого першокласника в класному колективі залежить, головним чином, від його успіхів у набуванні знань, а також моральних якостей, таких, як акуратність, працьовитість, відповідальність тощо.

У 2 і 3 класах згадані моральні якості учнів та їх навчальні успіхи також є важливим фактором при визначенні їх місця в класі. Це є ознакою здорового ставлення до навчання. Воно має місце там, де учитель дбає про формування громадської думки учнів, колективних відносин, ціннісних орієнтацій.

Стійкість інтересів до самої учбової діяльності молодших школярів залежить від того, як ця діяльність організовується, як учитель уміє збуджувати й підтримувати інтерес своїх вихованців до набування знань, як пов`язується ці знання з життям. Формуванню пізнавальних інтересів учнів сприяє вміло побудована позакласна робота (заняття в гуртках, самостійне читання, перегляд телепередач). Слід зважати й на те, що у зміцненні пізнавальних

інтересів ця робота має деякі переваги. Адже дитина за власних уподобань обирає певний вид діяльності, виявляючи в ній  свою ініціативу й активність.

Переборювання учнями труднощів, на які вони натрапляють в учбовій діяльності, є невід`ємною внутрішньою умовою зміцнення інтересу до неї, позитивної її мотивації. Нагромадження невдач викликає зниження інтересу до учіння. При слабкості мотивів, породжуваних самою учбовою  діяльністю, ширші соціальні мотиви, пов`язані, наприклад, з прагненням школяра заслужити похвалу дорослих, виявляються не дійовими. Успішне переборення  учнями труднощів у навчальній діяльності, а отже, і ставлення до неї значною мірою залежить від того, як формуються в них уміння вчитися. Формування цих умінь К. Д. Ушинський вважав важливим завдванням школи, починаючи з перших етапів її роботи.

Уміння вчитися виробляється в практиці  навчальної діяльності учнів, уміло керованої вчителем. Умілість ця визначається тим, що завдання ставить він перед учнями, як допомагає їм  знаходити раціональні способи їх виконання, яке місце залишається для доступної учням активності й самостійності, як узгоджуються способи керування роботаю дітей вчителем і батьками.

Активність і самостійність у навчанні пов`язані між собою, але не тотожні. Молодший школяр може активно повторювати певні дії визначеним йому способом ( списування тексту, заучування вірша) і пасувати перед труднощами, які в нього виникають, коли змінюється характер завдань, виникає потреба знайти способи розв`язання задачі, дещо відмінної від раніше розв`язувальних ним задач.

Формуванню самостійності  сприяє поступове збільшення  обсягу самостійних робіт на уроках, урізноманітнення завдань, запровадження творчих робіт, поєднання їх з роботами тренувального характеру. Співвідношення творчих і тренувальних робіт в учбовій діяльності молодших школярів залежить від етапу навчання, його змісту і мети уроку. Неодмінною умовою успіху є чітка постановка запитань, завдань перед учнями. Усвідомлення їх учнями скеровує розумову активність. Розумова активність учнів під час самостійної роботи залежить від того, як усвідомлюють вони її мету.

 Самостійна робота активізує діяльність вихованців,  посилює у них інтерес до певного матеріалу, розвиває ініціативу і привчає застосовувати набуті знання в пізнаванні нових фактів та практичній діяльності.