Мова – це зоряночка золота…» (сценарій відкритого виховного заходу до Міжнародного дня рідної мови)

Мова – це зоряночка золота…»

(сценарій відкритого виховного заходу до Міжнародного дня рідної мови)

Мета. Формувати розуміння того, що українська мова - наш національний скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава; розширювати знання про красу й багатство української мови; виховувати любов до рідного слова, рідного краю, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою.

Обладнання. Вишивані рушники, хліб, калина, малюнки герба, прапора України, плакати,портрет Т. Г. Шевченка.

Тільки рідним словом проговориш до серця…

І.Верхратський 

Перед початком свята звучить пісня «Рідна мова» (слова Г.Вієру, музика П.Дворського)
 На сцені висять вислови про мову:
- Мова – це зброя (П.Тичина)
- Мова правдивий свідок історії (Арн. Чикобава)
- Мова – це час, це минуле й сучасне народу (В.Русанівський)

- Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова
                                                                     (В.Сухомлинський)
- Мово рідна, слово рідне,
 Хто вас забуває,
 Той у грудях не серденько –
 Тільки камінь має. (С.Воробкевич)
- Слова – це крила ластівки – вона їх не почуває але злетіти без них не може.
                                                                 Ю.Мушкетик
Учитель. Як гул століть, як шум віків,
Як бурі подих – рідна мова,
Вишневих ніжність  пелюстків,
Сурма походу світанкова,
Неволі стогін, волі слів
Життя духовного основа.
Дівчинка.Добрий день вам, добрі люди! 
Хай вам щастя-доля буде, 
Не на день і не на рік, 
А на довгий-довгий вік.
Хлопчик.  Гостей дорогих ми вітаємо щиро, 
Стрічаємо з хлібом, любов'ю і миром. 
  Для людей відкрита хата наша біла, 
Тільки б жодна кривда в неї не забігла.

 Ведучий. 21-го лютого всі народи Землі відзначають Міжнародний день рідної мови. За недовгий час свого існування воно вже стало традиційним, адже це один з тих днів, коли кожен має змогу відчути себе частиною свого великого народу.     Заснування Дня рідної мови має велике значення, адже за оцінками фахівців, із понад 6000 мов, які нині існують у світі, значна частина перебуває під загрозою зникнення у найближче десятиріччя. Щороку повністю перестають вживатися близько десяти мов. Для того, щоб мова не зникла, за свідченням науковців, необхідно, щоб нею спілкувалися принаймні сто тисяч людей. Міжнародний день рідної мови, проголошений Генеральною конференцією ЮНЕСКО в листопаді 1999 року, вiдзначається щороку з лютого 2000 року для сприяння мовній і культурній різноманітності.

І Ведучий. В Україні цей день відзначається з 2002 року, коли з метою зміцнення державотворчої функції української мови, сприяння вільному розвитку і використанню інших мов національних меншин України Президент України підписав відповідне розпорядження про відзначення Міжнародного дня рідної мови.

Дівчинка. Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, з подвір’я, по якому ви бігали, з села чи міста, з України, де ви народилися. А Україна – це наша Батьківщина.
Хлопчик. У нашій світлиці сьогодні тепло і світло, то ж давайте поговоримо про нашу рідну мову.
1-й учень. Мій друже, брате, 
Звертаюсь сьогодні до тебе
Мовою землі твоєї,
Мовою матері твоєї,
Народу твого мовою.
2-й учень.  Вся історія народу — в мові,
Мова — душа народу.
Позбавити народ рідної мови —
Це означає вбити народ.
3-й учень. Слова летять у душу як лебідки
І пахнуть п’янко житом і росою,
Калиною, цілющою травою, Вербички юної дівочою красою.
4-й учень.
Зневажати мову мамину — біда,
Котра пустими зробить наші душі
І ми нащадкам зможем передать
Лиш те, що корені калині сушить.
5-й учень.
Зневажати мову — зрадити себе,
А зрадників хто може поважати?
І стане чорним небо голубе,
Вмиратиме у муках рідна мова.
6-й учень.
О не згуби свого народу, 
Безсмертна мово, рідна і терпка, 
Ти є душа співучого народу 
Що був і є, і буде у віках.
 

1-й учень Ми є діти українські,
 Хлопці та дівчата.
 Рідний край наш – Україна,
 Красна та багата.
 

2-й учень Рідне небо, ясне сонце,
 Місяць, зорі срібні,
 Рідний народ – українці,
 Всі до нас подібні.
 

3-й учень Рідна віра – свята трійця
 І Пречиста Мати.
 Рідна мова – нею вчились
 Бога прославляти.

(Звучить пісня “Мова у серці народу”, сл. Н.Красоткіної).
1. Неначе юна зоря світанкова, 
Ти лісами, степами ідеш. 
Українська чарівная мово,
Ти у серці народу живеш. (Двічі)
2. Мелодійна моя, промениста, 
Як земля, твій багатий словник. 
Українськая мово пречиста,
Ти ж у серці народу навік! (Двічі)
Українська прабатьківська мово, 
До зірок через терни ідеш.
Рідна мово моя пелюсткова,
Ти у серці народу живеш! (Двічі)

Вчитель. Наша українська мова, діти, всім світом уже визнана за одну з найзручніших, наймелодійніших мов. А ще наша мова дуже давня. Без неї неможливо дізнатися про минуле, уявити майбутнє. Без мови неможливо усвідомити себе частиною народу, відчути свій зв'язок із предками.
   Українська мова є однією з найдавніших мов. Про це свідчать і наявність архаїчної лексики і деякі фонетичні та морфологічні риси, які зберегла наша мова протягом віків.
   Історія кожної мови визначається в нерозривному зв’язку з історією народу, який є носієм цієї мови , її творцем.
(Входить Ярослав Мудрий (учень, переодягнений відповідно до тієї епохи)
 

Ярослав Мудрий. О, рідна Русь! Ти маєш чим гордитися.
У тебе є могутність і достаток.
Але без мови ми – безкрилі птиці,
Отої, що отримали у спадок.
В нас люди не лише хоробрі і дужі,
Їх зброя – то не тільки меч і луки,
Освіченість потрібна, як і мужність,
Держава – не держава без науки.
Бібліотеки – мудрості скарбниці –
Я створюю для блага свого люду.
Слов’янська мово, золота кринице,
Допоки є ти, ми народом будем.
2-й учень.   Мова – це велике, національне надбання, коштовний із могуття інтелекту і криці моралі, це пісня душі, покладена на слова. У ній досвід, мрії і сподівання мільйонів людей, об’єднаних в єдине ціле – народ.
 

3-й учень. Мова кожного народу –
Неповторна і своя;
В ній гримлять громи в негоду,
В тиші трелі солов’я.
На своїй природній мові
І потоки гомонять;
Зелен - клени у діброві
По-кленовому шумлять.
Солов’їну, барвінкову,
Колискову – навіки –
Українську рідну мову
В дар мені дали батьки.
Берегти її плекати
Буду всю й повсякчас, -
Бо ж єдина – так, як мати,
Мова в кожного із нас.
 

4-й учень. Мова! А що таке мова? Народ говорить, що слово до слова – зложиться мова. Т.Г.Шевченко ось як про неї каже:
Ну що б здавалося, слова…
Слова та голос – більш нічого,
А серце б’ється, ожива,
Як їх почує!
 

5-й учень Ти ось послухай, як чудово
Звучить українська рідна мова.
Як пісня мамина спокійна!
Яка гучна і величава.
Як України в світі слава!
Яка до  болю рідна й мила!
О, мово, ти мене зростила
В Україні, в ріднім краї –
Де сонце, як окраєць хліба сяє,
Де золотом пшениця родить,
Де п’є з Дніпра веселка воду,
Де на оспіваних просторах
Замріяні сади цвітуть.
 

7-й учень Мово рідна, слово рідне,
 Хто вас забуває,
 Той у грудях не серденько,
 Тільки камінь має.
 

(Посеред сцени Мова з матір’ю – Україною. З’являється Погана Вість (у чорному одязі) із подругами).
Погана Вість.  Яка в мене радість – вам не уявити:
Нарешті я зможу всім насолити.
Усе єство запалюється гнівом,
Як чую щось про мову України.
А морок повиває мені душу,
Коли сміх її я слухать мушу;
Туман снує у голові,
Та я ще не вмираю, ні!
Я оживаю і радію знову,
Коли катують Українську мову!
Скоро укази скрізь рознесуть:
Вони – мого серця істинна путь.
(Зловіще снують поміж Мовою та Україною)
 

Подруга Поганої Вісті (до мови) На серці так легко, як ніколи,
Нарешті видано нові закони:
Валуєвський циркуляр зрозуміє і школяр,
А Ємський указ тебе знищить нараз.
Друга подруга Поганої Вісті (радісно)
Книг українських із-за кордону – не ввозити!
Давати дітям українські імена – заборонити!
Тепер спробуємо, сестри, пожити…
(Погана Вість зі своїми подругами танцюють навколо Мови та її Матері, що схилилися одна до одної у відчаї. Танцюючи, співають коломийку)
Коломийка. Ось тепер тобі кінець, українська Мово,
    Вже не станеш під вінець, згине  твоє слово.
    Не читатимуть книжок, не напишуть віршів.
    Є укази від царя, а йому видніше,
   Чи помилувать тебе, чи одразу вбити.
   На колінця, Мово, стань, спробуй попросити.
 

Погана Вість.   Собі милості в царя! Ха – ха – ха… Тра – ля – ля…
(Погані вісті вибігають із ритмом геть)
 

Мова. О, ні! Не ждіть! Цього повік не буде!
Я – не рабиня, не слуга! Я вільна, люде!
Поки в лузі на калині соловей співає,
Поки милая синичка в гості прилітає,
До тих пір я не скорюся, доки буду жити!
Не дозволю своїй неньці плакати, тужити.
       (звертається до України)
Рідна моя, матусенько, не хвилюйся дуже,
Є у мене сестри, брати, і їм не байдуже,
Яка доля їх чекає…
Україна. Ти говориш, доню,  добре,
     Слово в тебе теж хоробре.
     І я бачу, що народ наш
    Щиро відданий тобі.
    Він не дасть, я вірю, мові згинути в біді.
Пісня «Молюсь за Україну»
Україна. Боже! Всевишній! Тебе я молю!
Згляньтеся на мою єдину доньку,
Пошли їй визнання, слави й привіту
В кожнім куточку цілого світу.
Я вже нічого тобі не бороню.
Ти щаслива, кохана доню!
Мова.  Я така щаслива, матінко – Вкраїно!
Бо квітучим садом стала ця руїна.
Мене всі просять в хату завітати,
Маленьким колискову заспівати,
А юним – пісню про кохання,
Школярикам – натхнення до навчання,
А літнім людям – і потіху й спокій,
Сімейну згоду й сто щасливих років.
Я їм дарую своє слово й доброту
І до життя нового поведу!
Учитель.
Скажу я в котре,
             хоч уже й обридло:
На мову не бува престижних мод.
Допоки є в нас мова,
             Ми – не бидло,
Не покручі  й безбатченко –
             Народ!                   (Валентина Сторожук)
   Дорогі друзі! До вас наше слово. Саме до вас!  Це від вас залежить зараз, чи перерветься золота нитка тисячоліть, а чи оживе і заграє на сонці! Тільки від порога рідної мови ви можете виходити на широкі магістралі світу. Слово довірилося вам і повірило у вас. Не сполохайте рідного слова, захистіть його, притуліть його до  серця, поповніть ним своє життя.
Ще жива ти, Україно,
Ще не вмерло слово,
Встань, прокинься, пробудися,
Рідна наша мово!
Не одне лихе століття
Тиранів терпіла,
Та жила серед народу
І людям світила.
Квітла, мов лілея ніжна
Лютою зимою,
Знала певно, що народ твій
Завжди із тобою.
Збереглася в вишиванках,
В золотому житі,
У простій бідненькій хаті
Та в мужицькій свиті.
Тож давайте, українці,
Мову поважати,
Що пройшла через тортури
Та залізні грати!
Що створила, наче долю,
Пісню колискову…
Встань, прокинься, пробудися,
Рідна наша мово

 
Вчитель. Діти, ми не завжди собі уявляємо те, яке багатство є у кожного з нас, його ми не завжди помічаємо, не завжди цінуємо. Але без нього ми не можемо жити. Ви здогадались, що я маю на увазі.

Учні (хором). Це наша рідна мова!

Учень. Вона нам рідна, як мама і тато, як та земля, на якій ви зростаєте. Бо це мова, яку ми всі чуємо змалку, якою ми промовили перші слова. Ця мова зрозуміла і рідна всім нам. Бо без мови немає народу. І так само, як у кожної людини є одна мама, так і мова рідна лише одна. Людина може знати дві, три і більше мов, але рідною залишається материнська мова.

1-й учень.
Яка ж багата рідна мова!
Увесь чарівний світ у ній!
Вона барвиста і чудова,
І нищити її не смій!
2-й учень.
Вона про все тобі розкаже,
Чарівних слів тебе навчить,
Усе розкриє і покаже,
Як правильно у світі жить.
3-й учень.
В ній стільки слів, що й не збагнути!
І приказок, і порівнянь.
А мову знаючи, здобути
Ти зможеш просто безліч знань.
4-й учень.
То ж мову вчи і прислухайся
До того, як вона звучить.
І розмовляти так старайся,
Щоб всім її хотілось вчить.
5-й учень.
Вона ж у нас така багата,
Така чарівна, як весна!
І нею можна все сказати,
І найрідніша нам вона.
– Мово! Пресвятая Богородице мого народу!
З чорнозему, з любистку, м'яти, рясту, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі й місяця народна.
– Мово! Мудра берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримає народ на небесному Олімпі волелюбності, слави і гордого духу.
– Мово! Велична молитво, у своїй нероздільній трійці, що єси ти і Бог Любов, і Бог Віра, і Бог Надія!
– Мово наша! Звонкова кринице на середохресній дорозі нашої долі! Твої джерела б'ють десь від магми, тому й вогненна така. А вночі купаються в тобі ясні зорі, тому й ласкава така.

1-й учень.
Слово рідне! Шум дерев!
Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між них левиний рев.
2-й учень.
Із слова починається людина,
Із мови починається людина,
Моя ласкава, мамина, єдина —
Щебече соловейко на весь світ.
3-й учень.
Бентежна, тополина, калинова
Не випита, не вибрана до дна —
Це наша українська рідна мова,
Немов бандури вічної струна.
4-й учень. 
Моя земля – це гори темнолиці,
Навчили мови рідної мене
І підняли мене немовби птицю,
Під склепіння неба тихе і ясне.
5-й учень. 
Може, десь земля є краща й вища,
А над нею небо золоте,
Та мені найкраща та, де вишня,
Там, де вишня мамина цвіте.

Вчитель. Ось бачите, діти, яка багата і чудова українська мова. Вона, мов кринична вода, яку черпаєш, а їй немає ні кінця, ні краю.
3-й учень.
Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мова!
У барвінки зодягайся, українське слово.
Колосися житом в полі, піснею в оселі,
Щоб на все життя з тобою ми запам’ятали,
Як з дитячої колиски мову покохали.

4-й учень.
Вже кінчилось свято
І прощатись нам пора.
Ми бажаємо Вітчизні
Разом. 
Щастя, миру, добра.