18 травня о 18:00Вебінар: Інтерактивний урок математики: алгоритми та приклади створення дидактичних матеріалів

МОВА – ДУША НАЦІЇ. Літературно-музична композиція для учнів 6 класу

Про матеріал
МОВА – ДУША НАЦІЇ.Літературно-музична композиція для учнів 6 класу Призначена для проведення відкритих позакласних заходів.
Перегляд файлу

МОВА  ДУША НАЦІЇ

Літературно-музична композиція

для учнів 6 класу

 

Сцена шкільного залу  прибрана рушниками, квітами, кетягами калини, колоссям, плакатами.

У  центрі - художньо оформлений вислів: „Мова – душа нації”.

 

Мета: формувати розуміння того, що українська мова — наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава; розширювати знання про красу і багатство української мови; пробудити почуття національної гідності; виховувати любов і повагу до української мови як мови державної та мови материнської, патріотизм, національну свідомість, почуття власної гідності, поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою, інтерес до художнього слова, естетичні смаки; продемонструвати красу і велич української народної пісні;розвивати спостережливість, чутливість до художнього слова, почуття естетичної насолоди в сприйнятті рідного слова; вдосконалювати навички інсценування художнього твору.

Учитель:

 

І йшли віки

і були українці

і сотворилося

СЛОВО

українське

 

І як сталося так

то сказало собі слово

по свойому

і благословилося

 

І прилетіли птиці

і вродилася калина

і було солодко

і було гірко

 

І стало все називатися

і земля

і матір

і вітчизна

по Вкраїнському

(Степан Сапеляк)

На сцену виходять ведучі в українському вбранні.

Ведучий: Шановні друзі, раді Вас вітати!

Ведуча: Зі святом, шанувальники рідного слова!

 

Звучать церковні дзвони (аудіозапис). На сцену піднімаються учасники свята, одягнені в національний український одяг.

 

1-й учень:

Спочатку було слово…

Сказано у Письмі.

Спочатку було Слово! –

Скажемо так і ми.

2-й учень: Мова – це доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі плекатимемо її. (Олесь Гончар)

3-й учень:

«Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе» (Олесь Гончар).

4-й учень:

Ну, що б, здавалося, слова…

Слова та голос – більш нічого,

А серце б’ється – ожива, як їх почує!      (Тарас Шевченко)

5-й учень:

Яке прекрасне рідне слово!
Воно — не світ, а всі світи.   (В.Сосюра)
6-й учень:

Слово — то мудрості промінь,
слово — то думка людська.       (Олена Пчілка)
7-й учень:

Українське слово. Ти частка тих, що вже давно  померли, їх кров  живуща, їх жага нетлінна,безсмертне  івеличне, як Говерла, багате ідзвінке, якУкраїна. 

(Д. Луценко)

Ведучий:О слово рідне! України слово!

Богдана мудрість і Тараса заповіт.

І гул століть, і сьогодення гомін

В тобі злились, як духу моноліт.

 

Ведуча: О слово рідне! Подарунок мами!

І пісня ніжна, і розрада нам!

Я всім на світі поділюся з вами,

Та слова рідного нікому не віддам.

 

 Сергій Бурлаков «Мати мови – рідна Україна». (Вірш звучить на тлі  музики).

 

 Мати мови - рідна Україна,

Києва й Полтави голоси.

В слові твого страдницького сина

Скільки є сердечної краси!

Скільки є любові і відваги,

Мужності і гніву - на віки!

Ні, не зможуть віщуни і маги

Замінить шевченківські рядки.

Мати мови - славна Україна...

Запоріжжя і плаї Карпат,

Чорномор’я чарівна перлина.

Кряж донецький -

степу вірний брат.

Все з’єдналось

в материнськім слові:

Гук козачий, говори слобід,

Ніжні колорити у вимові,

І санскриту непогасний слід.

Он Поділля, мов розквітла гілка,

Зводить в небо пісні дивоцвіт,

Як весна з бентежного узгірка,

Чисті луни котяться у світ.

Мати мови - щедра Україна,

Хоч була обкрадена не раз.

Будь соборна, волею єдина,

Як могутній заповів Тарас!

 

Ведучий: Рідне слово... Скільки в тобі чарівних звуків, животворного трепету і вогню, материнської лагідності і доброти!

 

Ведуча:Скільки в тобі мудрості земної, закладеної ще славними предками вільнолюбивими! Що може бути дорожчим для людини, як рідне слово.

 

Пісня “Рідна мова” (сл. і муз. Ю.Михайленко).

 

Ведучий: Нiжна душа мого народу бринить у словi. Слово, оповите любов'ю, вигранене вiчнiстю, музично-незбагненне i сонячно-прозоре, заходить у наше серце. Нiжне українське слово будить у нас людину, воно освячене любов'ю до найдорожчого на землi, воно сходить зорею i яскравiє, доки людина живе для добра, доки мудрiсть i праця квiтчають землю, доки живе в людинi жага творiння.

 

Ведуча:Таке воно, чисте i щире українське слово; така вона, рiдна мова - найбiльша духовна коштовнiсть, у якiй народ звеличує себе, якою являє свiтовi найцiннiшi набутки свого серця i мудростi, передає з поколiння в поколiння досвiд, культуру i життєдайнiтрадицiї. Рiдна моя мова - це та таїна, яка робить народ народом i увiнчує найтоншi порухи його душi.

 

                            

Ю. Рибчинський «Наша мова». (Її слова звучать на тлі голосів природи: співу птахів, шелесту листя, шуму води та народної пісні, що чутно неначе здалека).

 

Мова, наша мова —              

Мова кольорова,

В ній гроза травнева

Й тиша вечорова.

Мова, наша мова —

Літ минулих повість,

Вічно юна мудрість,

Сива наша совість.

Мова, наша мова,

Мрійнику — жар-птиця,

Грішнику — спокута,

Спраглому — криниця,

А для мене, мово,

Ти, мов синє море,

У якому тоне

І печаль, і горе.

Мова, наша мова —

Пісня стоголоса,

Нею мріють весни,

Нею плаче осінь.

Нею марять зими,

Нею кличе літо.

В ній криваві рими

Й сльози «Заповіту».

Я без тебе, мово, —

Без зерна полова,

Соняшник без сонця,

Без птахів діброва.

Як вогонь у серці,

Я несу в майбутнє

Невгасиму мову,

Слово незабутнє.

 

Ведучий: Мова – то не просто слова, звуки. Це – голос народу. Втрата мови веде до зникнення самої нації. Тому наш народ протягом віків вів боротьбу за її збереження.

 

Ведучий:  Із сивої давнини бере початок наша мова. Шлях її розвитку — це тернистий шлях боротьби. Багато, дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша невмируща мова.

Звучить музика Альбіноні «Адажіо». На сцені 11 учнів. Кожен із них зачитує одну із дат в скорботному календарі української мови.

1720 рік — російський цар Петро І заборонив друкувати книги українською мовою.
1769 рік — видано розпорядження російської церкви про вилучення у населення України українських букварів, текстів та церковних книг.
1775 рік — зруйновано Запорозьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.
1862 рік — закрито українські недільні школи, які безкоштовно організували видатні діячі української культури.
1863 рік — указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.
1876 рік — указ російського царя Олександра II про заборону друкування нот українських пісень.
1884 рік — закрито всі українські театри.
1908 рік — вся культура й освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою, «могущей вызвать последствия угрожающие спокойствию и безопасности Российской империи».
1938 рік — сталінський уряд видає постанову про обов'язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.
1983 рік — видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови в школах і поділ класів в українських школах на дві групи — російські та українські, що привело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.
1989 рік — видано постанову, яка закріплювала в Україні російську мову як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на третій план, що позначається ще й сьогодні.

Музика замовкає.  Хвилина мовчання. Учні стоять, схиливши голови долу. 

 

 із запаленою свічкою читає «Молитву до мови» Катерини Мотрич.
Мово українська! Свята праматінка мого народу! Від Слова Божого, славних пращурів, неба і землі, вогню і води, спеки і дощу, грому і блискавки, сонця і місяця, хмар і зорi, хлібних ланів, квітучих садів, співу пташок, тиші і вітру народжена.

Мово рідна! Мудра Берегиня, що не даєш згаснути земнiй славi народу нашого, дбаєш про нього, згуртовуєш його.

Мово наша! Життєдайна криниця на неосяжнiй дорозi людської долi! Твої джерела б’ють з правiчних глибин матiнки-землi, тому й вогненна така. Купаються в тобi нiчнi зорi, тому й чарiвна така. Кохаються в тобi вуста матерi, тому й ласкава така.

Мово наша!  У муках виснажена, жебрачкою залишена, передчасно змарнiла, онуками-покручами зневажена,  за моря й океани розвiяна, голодомором викошена, лютим чоботом розчавлена, стонадцять разів розстрiляна.

Повернися, єдина, до нас, до кожної оселi та родини, де б ми не були. Віруємо в силу Твою, освячуємо щирістю душ та вогнями сердець, вiдданою любов’ю синiв i доньок, Панно наша, Берегине, Мова українська!

Почуй! Воскресни! Возродись! Заквiтни вiчно живим i молодим народним Словом.

 

 

Ведучий: Українськi народнi танцi, запальнi та лiричнi, нестримнii повiльнi, полонили весь свiт. У них яскраво виявляється характер, висока i самобутня культура українського народу.

 Ведуча:  Українським танком, цим найяскравішим проявом молодечого віку,  людипроявляли свою радість, своє завзяття і чудовий хист. Не було ні одного народного свята, яке б обходилося без танців.

 

Український народний танець

 

 

 

Ганна Черінь  «Рідна мова».  

 Шануймо й бережімо мову

За влучність і дотепність мудрих слів,

За правду і за щирості основу,

За милозвучний, ніжнотонний спів.

 Не лиш за те, що ніжнокольорова,  

Ласкава, ніби материнський спів,

А ще й тому, що наша рідна мова –

Це спадщина від предків і батьків.

А ще й тому, що люба Україна –

Для нас омріяний прекрасний рай.

І просто через те, що Батьківщина –

Це наш єдиний в світі рідний край.

 Запам’ятай же кожний: знов й знову

Щоденно, як молитву повторяй:

«Клянусь любити вірно рідну мову

І наш єдиний в світі рідний край».

 

(Усі учасники свята виходять на сцену).

 

Ведучі разом:  Україно!  Цвіте вишневий!  Щоб наша мова буяла пишним квітом, ми присягаємо:

Любити і шанувати українську мову. Присягаємо!

Усі разом: Присягаємо!

Ведучі разом:  Знати досконало нашу державну мову. Присягаємо!

Усі разом: Присягаємо!

Ведучі разом:  Берегти і збагачувати цей найдорожчий скарб. Присягаємо!

Усі разом: Присягаємо!

Ведучі разом:  Очищувати нашу мову від словесного сміття. Присягаємо!

Усі разом: Присягаємо!

Ведучі разом:  Шліфувати кожне слівце калинове. Присягаємо!

Усі разом: Присягаємо!

Ведучі разом:  Передавати нащадкам наше пісенне диво. Присягаємо!

Усі разом: Присягаємо!

docx
Додано
19 листопада 2020
Переглядів
219
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку