Мовленнєве свято."Співає моя Україна"

Мовленнєве свято «Співає моя Україна»

                                                                             Підготувала Пасіка Р.А.

Мета заходу. Розширювати знання учнів про витоки української народної пісні, види народних пісень,

1 учень.Українська пісня… Вона, як сльоза, очищає душу.

2 учень.  Як свята молитва сповідає і прощає.

3 учень.  Народна пісня цілюща, як материнське молоко, бо живе в ній наш родовід, в ній живе наша багатостраждальна і прекрасна Україна.

4 учень.  

У народу й пісні є святі спільноти,

земля єдина, доля віща є.

А народ свій втратиш –

хто ти є і що ти?

Мов пора смеркальна день тоді стає.

У яких би фарбах небо  не світилось,

 збережи кровинку рідного тепла.

Тільки б вічно зорі в криниці дивились,

 тільки б наша пісня з нами вік була.

5 учень.

Україно! Земле яснозора,

на калині – пісня солов’я.

Я люблю твої сади, простори,

Україно, зоряна моя.

6 учень..Україно! Гомонять діброви. На Карпати вийду, на Дніпро…

        Буду в праці, в щасті у любові дарувати пісню людям на добро.

(Звучить пісня «Пісня на добро» . Після закінчення пісні виходить бабуся)

Бабуся.  А хто це тут так гарно співає? Молодці! Ви не лише гарно розповідаєте вірші, але й чудово співаєте. А чи знаєте, звідки взялася пісня на Україні? Ось послухайте. Розповідають . що колись Бог вирішив наділити людей талантами.

(Виходить Бог, сідає.)

Бабуся.. Французи вибрали красу.

(Виходять французи)

7,8 учні. Ми хочемо бути елегантними і красивими.

( Бог дає подарунок)

Бабуся. Угорці  - любов до господарювання.

(Виходять угорці)

9,10 учні. Ми любимо працювати, хочемо завжди бути справжніми господарями.

      (Беруть подарунок)

Бабуся. Німці  - порядок. (Виходять німці).

11,12 учні. Наш народ буде дисциплінованим, точним. Ми любимо порядок.

                                                   (Беруть подарунок)

Бабуся. Поляки - здатність торгувати.

                                                    (Виходять поляки)

13,14 учні. Дякуємо! Нам це найбільше подобається!

Бог.  Вам, італійці, я дарую хист до музики!

                                                    (Виходятьіталійці)

15,16учні. Дякуємо!

Бабуся. Обдарувавши всіх, Господь підвівся і побачив у куточку дівчину. Вона була одягнена у вишиту сорочку, руса коса переплетена стрічкою, а на голові віночок.

Бог.   Ти чого плачеш?

Україна. Я – Україна. А плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові і пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі. Вороги знущаються з удів та сиріт. У своїй хаті немає правди і волі.

Бог. Чому ж ти не підійшла до мене раніше. Я всі таланти уже роздав. Як же зарадити твоєму горю?

Ведуча.Дівчина вже хотіла йти та Господь Бог , піднявши правицю, зупинив її.

Бог .

Зупинись! Є у мене ще один неоціненний скарб, який уславить тебе і твій народ на цілий світ. Це – пісня!

Ведуча.Взяла дівчина – Україна дарунок і міцно притиснула до серця. Поклонилася низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в люди. З того часу українці знаходять собі втіху у горі і в радості в пісні.

Ведучий.З народного напившись джерела,

як із Дніпра бере веселка воду.

 О, рідна пісне, знову ти прийшла

 до батька, матері і до народу.

Ведуча.

О пісне, від народу кров і плоть ти узяла, щоб лиш йому служити.

Тебе ніхто не може побороть, бо вільний дух твій правдою повитий.

Ведучий.

Коли пісні мойого краю пливуть у рідних голосах,

Мені здається, що збираю цілющі трави у лугах.

В піснях і труд, і даль походу, і жаль, і успіх, і любов.

І гніт великого народу і за народ пролита кров.

Ведуча..

В піснях дівоча світла туга і вільний помах косаря,

В них юність виникає друга, висока світиться зоря.

1 учень. Народна пісня – це скарбниця людської культури,  дорогоцінне надбання поетичної творчості народу. Сповнені юної привабливості безсмертно звучать народні пісні над просторами рідного краю, легко злітаючи на крилах мелодій і линучи далеко – далеко за його межі.

2 учень .

Найдавнішими серед народних пісень є обрядові. Вони виникли ще в первісному суспільстві. Наші предки не вміли пояснювати різні явища навколишнього світу, а тому вважали дощ, грім, сонце живими істотами, богами від яких залежало життя і добробут людей.

3 учень. Щоб задобрити цих богів, люди    виконували різні дії, обряди, які супроводжувалися піснями, танцями, іграми. Пісні, що виконувалися під час обрядів почали називати обрядовими. Більшість з них пов’язані з працею людей на землі.

( Пісня « Вийшли в поле косарі»,  яка супроводжується танцем)

4 учень.

Скільки їх, цих мелодійних самоцвітів? Науковці доводять – близько 300 тисяч. В ЮНЕСКО зібрана фонотека народних пісень країн усього світу. Україна знаходиться на першому місці. У її фонді зберігається 15,5 тисяч народних мелодій.

5 учень. Учені дослідили: люди, які співають -  менше хворіють.

6 учень. О, пісне,народна! Одна ти мене, лиш одна ти мене не лишаєш.

І куди тільки доля мене не жене, ти за мною, як пташка літаєш.

7 учень. Народна пісня – то любов, печаль і втіха. Жива вода на виразки душі.

Поки живе – обереже від лиха понад стежками тихі спориші.

І я готовий крізь огнисті брами пройти і душу випалить до тла.

Лише б народна пісня не вмирала, щоб в молодих серцях вона жила.

8 учень.

 Юначе серце пісня запалила

й воно звело орлині два крила.

А в пісні тій співалось про калину,

 яка ото у лузі зацвіла.

( Виконується пісня « Ой у лузі червона калина»).

(Виходить дід)

Дід.

Агов! Явдохо! Та де там!  Не чує! Мабуть, пісню слухає. Я теж ще здалеку почув ваші співи. Чудово співаєте! І я  люблю співати, а замолоду ще й танцював. Ось!

(Співає і танцює)

По дорозі жук, жук, по дорозі чорний

Подивися, моя бабцю, який я моторний!

Баба.

Ох і хвалько ти, діду! Бачимо уже, який ти моторний!

Дід. Та я ще о-го-го!

Баба.

Богдана

 Панасе, тихіше, чуєш, наче в сусідській хаті дитя плаче.

( Чути плач дитини)

Баба.

Підем, діду до хатинки, де малесенька дитинка.

Будем її забавляти, будем пісеньки співати.

(Мама колихає дитину)

Баба.  Ой і гарна у вас донечка!

Мама. Так, гарна, але чомусь весь час плаче. Я вже не знаю,чим її забавити.

Дід. А я знаю. Треба дитині колискової заспівати

( Звучить колискова)

(Заходять учні)

1 учень. Немовля покліпує віями. Сон – дрімота ходять коло плота, заглядають у шибки, а там на воротях у червоних чоботях кіт стоїть, легеньким помахом крила птахи поза точком несуть кашу з молочком і дитя засинає…

2 учениця. Як була я ще маленька, колихала мене ненька

        Колисочку гойдала, ніжну пісеньку співала.

3 учень. Колискові пісні! Скільки їх створив народний геній. Лагідний материнський спів засівав дитячу душу любов’ю до людей, до природи, до всього живого. Під спів неньчиної пісні виростали поети і композитори, хлібороби і воїни, філософи і мудреці, просто люди.

4учень.. Ці пісні призначені лише для одного слухача – дитини і мають лише одного виконавця – маму або близьку людину. Зв’язок , що з дня народження існує між мамою і дитиною, дістає зворушливе відбиття в колисанках. Всю любов і ніжність, бажання бачити своє дитя щасливим, розумним, здоровим, матір вкладає у невибагливі рядки і простеньку мелодію, організовану ритмом гойдання колиски. Кожна співаночка поетично неповторна, несе казковий дивосвіт:

5 учень. Буде листя з дуба опадати та дитинку забавляти;

6 учень. Буде сонечко сіяти, із-за листя виглядати і дитинку колихати;

7 учень. Будуть пташки прилітати і дитину годувати.

8 учень.. Якщо є на землі рай, то він там, де ми ще маленькі, мов янголята, а на руках нас носять мама і тато. І нам вічно буде снитися колиска, в якій мама виколисала нам долю.

9 учень. Мамині пісні супроводжують нас усе життя.

Коли співає мама навесні, летять, мов гуси-лебеді, пісні.

Від слів тоді пробуджуються трави і квіти весняні виходять на галяви.

Співай, моя мамо, співай, моя люба, у світі ти в мене одна.

У білому світі мелодія срібна, свята, як твоя сивина.

2 учениця . З тих пір, коли себе я пам’ятати стала,

А народилася й зросла в пісенному селі .

Я мамині пісні веселі і сумні співала

 в садку вишневому, вмостившись на гіллі.

Уклін тобі. Матусю моя мила,

за ті пісні, які у серці ти несла.

А ще –вклоняюся тобі доземно,

що їх в моє життя ти всі перелила.

1 учень. Виростали діти, ставали дорослими і зміст пісень змінювався. Що брав воїн, ідучи в похід?

2 учень.Ідучи в похід, він брав з собою 3 речі: хліб,зброю, пісню.Хліб – для життя. Зброю – для боїв. А пісню, як душу Батьківщини.

3 учень. Складний історичний шлях прошов укр.. народ. Століттями боронив  рідну землю від нападників. Пісня та дума завжди були нерозлучними супутниками історії народу. Разом з борцями за свободу пісня була в кривавих січах, походах, на всіх дорогах ратної слави.

4 учень. Доля людини оспівується в побутових піснях.

5 учень. А провідне місце в українській пісенній творчості належить жартівливій пісні. В ній переливаються всі барви і відтінки народного гумору. Найдавніші записи укр. нар.  жартівливих пісень  відносяться до кінця 16 століття. Тематика їх дуже різноманітна. В жартівливих піснях ми чуємо то легкий жарт, то глузування, то легку іронію. Серед героїв таких пісень – парубки і дівчата. Розповідаючи про смішні або негативні риси людини, народний гумор відіграє роль вихователя.

( Виходить хлопець)

2 учень. Ой, подивіться, а тут хтось спить!

( Виконується пісня «Грицю, Грицю, до роботи…»)

 

5 учень. Ох і ледачий наш Гриць! До роботи неохочий!

Гриць. Та хіба я ледачий! Он у тій хаті, що за тином, ще більше ледащо живе!

(Виходить  учениця, співає і танцює)

 

Дівчина. Чом я не хазяйка, чом не господиня?

Сім днів хати не мела, печі не топила?

 Їдуть люди з поля , їдуть і сміються,

  що у мене в подушках ворони несуться.

Не смійтеся, люди, якось воно буде.

Я ворони поскубу , ще й перина буде.

1 учень. Що це в тебе, хазяєчко, робиться! По всій хаті пір’я розкидане!

Дівчина. Та воно таке неслухняне, те пір’я!.Зовсім мене не слухається!По всій хаті літає, а в руки не дається.

2 учень. Давайте допоможемо господині пір’я прибрати.( Прибирають)

Прибрали пір’я, тепер у нас чисто і гарно. Можна і відпочити. Так ні!Знову хтось плаче. Хто ж це там під вишнею?

(Пісня «Ой під вишнею»)

(Виходять дід і парубок)

Парубок. То відпустиш, діду, дівчину погуляти?

Не пущу!

Парубок. Та ти ж старий!

Дід. А ось я вам покажу, який я старий!

(Танцює)

Парубок. Та пусти дівчину на вулицю погуляти, та й сам виходь!

Дід. Ну добре, іди, але я недалеко буду, щоб тебе ніхто не вкрав!

1-й парубок. Ой, а що це там за шум?

2- й парубок. Так - то наші дівчата на базарі торгуються!

1- й парубок. А що вони продають чи купують?

2- й парубок. Наша    Віка повела свого чоловіка продавати. Подивіться, що з того вийде!

• (Пісня «Ой там на товчку, на базарі»)
• Ой там на товчку,на базарі жінки чоловіків продавали.

Як прийдеться до лад, то я свого поведу та й продам.

Жінка. Іди, іди!

Чоловік. Не хочу, не веди!

Жінка.Хоч би швидше тебе позбутись! Набрид, як гірка редька!

(Учні співають)

Як наїхало торгувальниць, як наїхало купувальниць.

Стали думать і гадать, що за цього мужа дать.

А за цього мужа треба дати, а за цього мужа треба дати…

40 коней вороних, ще й 100 рублів золотих.

(Виходять дівчата)

1-а дівчина. Мені продай цього чоловіка!

2-а дівчина. Ні, мені!

3-я дівчина. Я б теж його купила.

Жінка.Ну, годі вам! Ой стала я подумала: з кіньми треба возиться,а з грошима носиться, А мій милий чорнобривий, до роботи не лінивий. Він для мене, молодої, знадобиться!

Ведуча. Молодець, Віка, що свого чоловіка не продаєш! Він же тобі і по господарству допоможе!

Жінка. Та і я собі подумала. Що він ще не зовсім поганий. Чи воза полагодити, чи город виорати. Нехай ще поживе зі мною! Ходімо додому!

1-а дівчина. А жаль! Я б такого купила  і грошей не пожаліла.

(Заходить козак)

Козак. У вас тут так весело!

1-й парубок. А ти чому такий сумний, козаче?

Козак. Та я зі своєю Оксаною на побаченні був. Вона такі вареники смачнючі готує, пальчики оближеш! Ось я й ними захопився. А в мене в цей час і Оксану вкрали, ще й вареники відібрали.

1-й парубок. Залишайся з нами, може і Оксана твоя віднайдеться.

Козак. Я чув, ви багато пісень жартівливих співали. А про вербу і калину знаєте?Давайте так. Я буду починати слова пісні, а ви продовжите їх. Починаємо!

- В кінці греблі шумлять верби…

1 дівчина. Що я насадила, нема того козаченька, що я й полюбила.

Козак.

- Ой на горі калина…

2 дівчина.  Під горою малина чубарики – чубчики, калина.

Козак.

- Ой у полі верба…

3 дівчина. Під вербою вода, ой там дівчина, гарна, чорноброва, хороша, молода.

Козак.

- Калино, малино, чого в лузі стоїш?

1 дівчина Чом не процвітаєш? Чи жари боїшся, чи дощу бажаєш?

Козак.

- На калині мене мати колихала…

2 дівчина. Щастя й долі в чистім полі виглядала.

Козак.

- На городі верба рясна…

3. дівчина. Там стояла дівка красна.

Козак. Молодці! А чи знаєте ви пісні, що починаються словом «ОЙ»?

1-й парубок.  Знаємо! Знаємо! Ой за гаєм, гаєм.

1-а дівчина. Ой маю я чорні брови.

2-й парубок. Ой не світи місяченьку.

3-й парубок. Ой кум до куми залицявся.

1-й парубок.  Ой під вишнею.

2-а дівчина. Ой ти гарний , Семене.

2-й парубок. Ой, сусідко, сусідко.

3-я дівчина. Ой ходила дівчина бережком.

Козак. Досить, досить, заспокоїли козачу душу. Піду свою Оксану шукати, а може і вареники ще не всі з’їли!

( (Виходить)

Ведучий. Колись давно в Полтаві жила гарна українська дівчина Маруся  Чурай. Мабуть не знайдеться в Україні людини, яку б не хвилювала її доля. Ця дівчина – не просто так собі Маруся, це –голос наш. Це – пісня. Це душа.

Маруся Чурай склала більше двох тисяч пісень. Хто не знає пісні «Їхав козак на війноньку», «Віють вітри, віють буйні…», «Чого вода каламутна». Вони стали давно народними. А пісню «Ой не ходи , Грицю..» на початку 19 століття співала вся Європа. ЇЇ було перекладено на польську, німецьку, французьку, англійську, угорську мови. Пісні, які складала ця дівчина, не лише врятували її життя, але продовжили його у вічність…Вона піснями виспівала душу, вона пісні ці залишила нам.

 

Ведуча. Добрі люди кажуть, що українець співає цілий рік і цілий вік. Так нам від бога дано і в цьому сила українського народу. А ще говорили:

1-й учень.  Хто співає, той журбу проганяє.

2-й учень.  Хто співає, у того день швидко минає.

3-й учень.  Пісня ні в добру, ні в злу годину не покидає людину.

4-й учень.  З моря води не вилити, а з пісні слова не викинути.

5-й учень.  Всяка пташка свої пісні співає.

6-й учень.  Де праця, там і пісня.

  7-й учень.  Українська пісне, вимита сльозами,

  Висушена вітром у краї чужім.

  Українська пісне, ти пройшла шляхами

   До мойого серця і живеш у нім.

  8-й учень. 

Українська земля багата і піснями і їх виконавцями. Виколисала, вигодувала, наділила даром божим нести пісню в народ не один десяток пісенних геніїв..В усьому світі відомі голоси українських виконавців: Івана Козловського, Анатолія Солов’яненка, Дмитра Гнатюка, Євгенії Мірошниченко, Оксани Петрусенко, Ніни Матвієнко, Раїси Кириченко та багатьох- багатьох інших.

Ведуча. Живе в народі така притча. Вирішило щастя піти по білому світу. Постукало в перші ворота.

1-й господар . Хто там?

Щастя. Це я, щастя.

1-й господар . Ходи до мене жити.

Ведуча. І став господар щасливим. Потім щастя пішло далі. Постукало в другі ворота.

2-й господар . Хто там?

Щастя. Це я, щастя.

2-й господар . Заходь, заходь. Я тебе подарую другові.

Ведуча. І стали щасливі двоє – господар і друг. А ми щасливі від того, що зустрілися з неповторною українською піснею і подарували цю зустріч вам.

Кажуть,поки живе пісня,то живе народ. А якщо лине пісня народу, то живе його історія, культура. Тож воскреснемо, українці, бо земля наша, хоч і розп’ята на хресті історії, але свята.

1-й учень.  Співайте, люди про гаї і жито,

    Щоб веселіш було на світі жити.

2-й учень.   І про червону лугову калину,

    Про край квітучий, нашу Україну.

3-й учень.   Вічно живи Україно, вільна і повна краси.

     І пісню рідного народу у серці своєму неси.

( Пісня «Це моя Україна»)

•