Мовленнєве свято «Співає моя Україна»
Підготувала Пасіка Р.А.
Мета заходу. Розширювати знання учнів про витоки української народної пісні, види народних пісень,
1 учень.Українська пісня… Вона, як сльоза, очищає душу.
2 учень. Як свята молитва сповідає і прощає.
3 учень. Народна пісня цілюща, як материнське молоко, бо живе в ній наш родовід, в ній живе наша багатостраждальна і прекрасна Україна.
4 учень.
У народу й пісні є святі спільноти,
земля єдина, доля віща є.
А народ свій втратиш –
хто ти є і що ти?
Мов пора смеркальна день тоді стає.
У яких би фарбах небо не світилось,
збережи кровинку рідного тепла.
Тільки б вічно зорі в криниці дивились,
тільки б наша пісня з нами вік була.
5 учень.
Україно! Земле яснозора,
на калині – пісня солов’я.
Я люблю твої сади, простори,
Україно, зоряна моя.
6 учень..Україно! Гомонять діброви. На Карпати вийду, на Дніпро…
Буду в праці, в щасті у любові дарувати пісню людям на добро.
(Звучить пісня «Пісня на добро» . Після закінчення пісні виходить бабуся)
Бабуся. А хто це тут так гарно співає? Молодці! Ви не лише гарно розповідаєте вірші, але й чудово співаєте. А чи знаєте, звідки взялася пісня на Україні? Ось послухайте. Розповідають . що колись Бог вирішив наділити людей талантами.
(Виходить Бог, сідає.)
Бабуся.. Французи вибрали красу.
(Виходять французи)
7,8 учні. Ми хочемо бути елегантними і красивими.
( Бог дає подарунок)
Бабуся. Угорці - любов до господарювання.
(Виходять угорці)
9,10 учні. Ми любимо працювати, хочемо завжди бути справжніми господарями.
(Беруть подарунок)
Бабуся. Німці - порядок. (Виходять німці).
11,12 учні. Наш народ буде дисциплінованим, точним. Ми любимо порядок.
(Беруть подарунок)
Бабуся. Поляки - здатність торгувати.
(Виходять поляки)
13,14 учні. Дякуємо! Нам це найбільше подобається!
Бог. Вам, італійці, я дарую хист до музики!
(Виходятьіталійці)
15,16учні. Дякуємо!
Бабуся. Обдарувавши всіх, Господь підвівся і побачив у куточку дівчину. Вона була одягнена у вишиту сорочку, руса коса переплетена стрічкою, а на голові віночок.
Бог. Ти чого плачеш?
Україна. Я – Україна. А плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові і пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі. Вороги знущаються з удів та сиріт. У своїй хаті немає правди і волі.
Бог. Чому ж ти не підійшла до мене раніше. Я всі таланти уже роздав. Як же зарадити твоєму горю?
Ведуча.Дівчина вже хотіла йти та Господь Бог , піднявши правицю, зупинив її.
Бог .
Зупинись! Є у мене ще один неоціненний скарб, який уславить тебе і твій народ на цілий світ. Це – пісня!
Ведуча.Взяла дівчина – Україна дарунок і міцно притиснула до серця. Поклонилася низенько Всевишньому і з ясним обличчям і вірою понесла пісню в люди. З того часу українці знаходять собі втіху у горі і в радості в пісні.
Ведучий.З народного напившись джерела,
як із Дніпра бере веселка воду.
О, рідна пісне, знову ти прийшла
до батька, матері і до народу.
Ведуча.
О пісне, від народу кров і плоть ти узяла, щоб лиш йому служити.
Тебе ніхто не може побороть, бо вільний дух твій правдою повитий.
Ведучий.
Коли пісні мойого краю пливуть у рідних голосах,
Мені здається, що збираю цілющі трави у лугах.
В піснях і труд, і даль походу, і жаль, і успіх, і любов.
І гніт великого народу і за народ пролита кров.
Ведуча..
В піснях дівоча світла туга і вільний помах косаря,
В них юність виникає друга, висока світиться зоря.
1 учень. Народна пісня – це скарбниця людської культури, дорогоцінне надбання поетичної творчості народу. Сповнені юної привабливості безсмертно звучать народні пісні над просторами рідного краю, легко злітаючи на крилах мелодій і линучи далеко – далеко за його межі.
2 учень .
Найдавнішими серед народних пісень є обрядові. Вони виникли ще в первісному суспільстві. Наші предки не вміли пояснювати різні явища навколишнього світу, а тому вважали дощ, грім, сонце живими істотами, богами від яких залежало життя і добробут людей.
3 учень. Щоб задобрити цих богів, люди виконували різні дії, обряди, які супроводжувалися піснями, танцями, іграми. Пісні, що виконувалися під час обрядів почали називати обрядовими. Більшість з них пов’язані з працею людей на землі.
( Пісня « Вийшли в поле косарі», яка супроводжується танцем)
4 учень.
Скільки їх, цих мелодійних самоцвітів? Науковці доводять – близько 300 тисяч. В ЮНЕСКО зібрана фонотека народних пісень країн усього світу. Україна знаходиться на першому місці. У її фонді зберігається 15,5 тисяч народних мелодій.
5 учень. Учені дослідили: люди, які співають - менше хворіють.
6 учень. О, пісне,народна! Одна ти мене, лиш одна ти мене не лишаєш.
І куди тільки доля мене не жене, ти за мною, як пташка літаєш.
7 учень. Народна пісня – то любов, печаль і втіха. Жива вода на виразки душі.
Поки живе – обереже від лиха понад стежками тихі спориші.
І я готовий крізь огнисті брами пройти і душу випалить до тла.
Лише б народна пісня не вмирала, щоб в молодих серцях вона жила.
8 учень.
Юначе серце пісня запалила
й воно звело орлині два крила.
А в пісні тій співалось про калину,
яка ото у лузі зацвіла.
( Виконується пісня « Ой у лузі червона калина»).
(Виходить дід)
Дід.
Агов! Явдохо! Та де там! Не чує! Мабуть, пісню слухає. Я теж ще здалеку почув ваші співи. Чудово співаєте! І я люблю співати, а замолоду ще й танцював. Ось!
(Співає і танцює)
По дорозі жук, жук, по дорозі чорний
Подивися, моя бабцю, який я моторний!
Баба.
Ох і хвалько ти, діду! Бачимо уже, який ти моторний!
Дід. Та я ще о-го-го!
Баба.
Богдана
Панасе, тихіше, чуєш, наче в сусідській хаті дитя плаче.
( Чути плач дитини)
Баба.
Підем, діду до хатинки, де малесенька дитинка.
Будем її забавляти, будем пісеньки співати.
(Мама колихає дитину)
Баба. Ой і гарна у вас донечка!
Мама. Так, гарна, але чомусь весь час плаче. Я вже не знаю,чим її забавити.
Дід. А я знаю. Треба дитині колискової заспівати
( Звучить колискова)
(Заходять учні)
1 учень. Немовля покліпує віями. Сон – дрімота ходять коло плота, заглядають у шибки, а там на воротях у червоних чоботях кіт стоїть, легеньким помахом крила птахи поза точком несуть кашу з молочком і дитя засинає…
2 учениця. Як була я ще маленька, колихала мене ненька
Колисочку гойдала, ніжну пісеньку співала.
3 учень. Колискові пісні! Скільки їх створив народний геній. Лагідний материнський спів засівав дитячу душу любов’ю до людей, до природи, до всього живого. Під спів неньчиної пісні виростали поети і композитори, хлібороби і воїни, філософи і мудреці, просто люди.
4учень.. Ці пісні призначені лише для одного слухача – дитини і мають лише одного виконавця – маму або близьку людину. Зв’язок , що з дня народження існує між мамою і дитиною, дістає зворушливе відбиття в колисанках. Всю любов і ніжність, бажання бачити своє дитя щасливим, розумним, здоровим, матір вкладає у невибагливі рядки і простеньку мелодію, організовану ритмом гойдання колиски. Кожна співаночка поетично неповторна, несе казковий дивосвіт:
5 учень. Буде листя з дуба опадати та дитинку забавляти;
6 учень. Буде сонечко сіяти, із-за листя виглядати і дитинку колихати;
7 учень. Будуть пташки прилітати і дитину годувати.
8 учень.. Якщо є на землі рай, то він там, де ми ще маленькі, мов янголята, а на руках нас носять мама і тато. І нам вічно буде снитися колиска, в якій мама виколисала нам долю.
9 учень. Мамині пісні супроводжують нас усе життя.
Коли співає мама навесні, летять, мов гуси-лебеді, пісні.
Від слів тоді пробуджуються трави і квіти весняні виходять на галяви.
Співай, моя мамо, співай, моя люба, у світі ти в мене одна.
У білому світі мелодія срібна, свята, як твоя сивина.
2 учениця . З тих пір, коли себе я пам’ятати стала,
А народилася й зросла в пісенному селі .
Я мамині пісні веселі і сумні співала
в садку вишневому, вмостившись на гіллі.
Уклін тобі. Матусю моя мила,
за ті пісні, які у серці ти несла.
А ще –вклоняюся тобі доземно,
що їх в моє життя ти всі перелила.
1 учень. Виростали діти, ставали дорослими і зміст пісень змінювався. Що брав воїн, ідучи в похід?
2 учень.Ідучи в похід, він брав з собою 3 речі: хліб,зброю, пісню.Хліб – для життя. Зброю – для боїв. А пісню, як душу Батьківщини.
3 учень. Складний історичний шлях прошов укр.. народ. Століттями боронив рідну землю від нападників. Пісня та дума завжди були нерозлучними супутниками історії народу. Разом з борцями за свободу пісня була в кривавих січах, походах, на всіх дорогах ратної слави.
4 учень. Доля людини оспівується в побутових піснях.
5 учень. А провідне місце в українській пісенній творчості належить жартівливій пісні. В ній переливаються всі барви і відтінки народного гумору. Найдавніші записи укр. нар. жартівливих пісень відносяться до кінця 16 століття. Тематика їх дуже різноманітна. В жартівливих піснях ми чуємо то легкий жарт, то глузування, то легку іронію. Серед героїв таких пісень – парубки і дівчата. Розповідаючи про смішні або негативні риси людини, народний гумор відіграє роль вихователя.
( Виходить хлопець)
2 учень. Ой, подивіться, а тут хтось спить!
( Виконується пісня «Грицю, Грицю, до роботи…»)
5 учень. Ох і ледачий наш Гриць! До роботи неохочий!
Гриць. Та хіба я ледачий! Он у тій хаті, що за тином, ще більше ледащо живе!
(Виходить учениця, співає і танцює)
Дівчина. Чом я не хазяйка, чом не господиня?
Сім днів хати не мела, печі не топила?
Їдуть люди з поля , їдуть і сміються,
що у мене в подушках ворони несуться.
Не смійтеся, люди, якось воно буде.
Я ворони поскубу , ще й перина буде.
1 учень. Що це в тебе, хазяєчко, робиться! По всій хаті пір’я розкидане!
Дівчина. Та воно таке неслухняне, те пір’я!.Зовсім мене не слухається!По всій хаті літає, а в руки не дається.
2 учень. Давайте допоможемо господині пір’я прибрати.( Прибирають)
Прибрали пір’я, тепер у нас чисто і гарно. Можна і відпочити. Так ні!Знову хтось плаче. Хто ж це там під вишнею?
(Пісня «Ой під вишнею»)
(Виходять дід і парубок)
Парубок. То відпустиш, діду, дівчину погуляти?
Не пущу!
Парубок. Та ти ж старий!
Дід. А ось я вам покажу, який я старий!
(Танцює)
Парубок. Та пусти дівчину на вулицю погуляти, та й сам виходь!
Дід. Ну добре, іди, але я недалеко буду, щоб тебе ніхто не вкрав!
1-й парубок. Ой, а що це там за шум?
2- й парубок. Так - то наші дівчата на базарі торгуються!
1- й парубок. А що вони продають чи купують?
2- й парубок. Наша Віка повела свого чоловіка продавати. Подивіться, що з того вийде!
Як прийдеться до лад, то я свого поведу та й продам.
Жінка. Іди, іди!
Чоловік. Не хочу, не веди!
Жінка.Хоч би швидше тебе позбутись! Набрид, як гірка редька!
(Учні співають)
Як наїхало торгувальниць, як наїхало купувальниць.
Стали думать і гадать, що за цього мужа дать.
А за цього мужа треба дати, а за цього мужа треба дати…
40 коней вороних, ще й 100 рублів золотих.
(Виходять дівчата)
1-а дівчина. Мені продай цього чоловіка!
2-а дівчина. Ні, мені!
3-я дівчина. Я б теж його купила.
Жінка.Ну, годі вам! Ой стала я подумала: з кіньми треба возиться,а з грошима носиться, А мій милий чорнобривий, до роботи не лінивий. Він для мене, молодої, знадобиться!
Ведуча. Молодець, Віка, що свого чоловіка не продаєш! Він же тобі і по господарству допоможе!
Жінка. Та і я собі подумала. Що він ще не зовсім поганий. Чи воза полагодити, чи город виорати. Нехай ще поживе зі мною! Ходімо додому!
1-а дівчина. А жаль! Я б такого купила і грошей не пожаліла.
(Заходить козак)
Козак. У вас тут так весело!
1-й парубок. А ти чому такий сумний, козаче?
Козак. Та я зі своєю Оксаною на побаченні був. Вона такі вареники смачнючі готує, пальчики оближеш! Ось я й ними захопився. А в мене в цей час і Оксану вкрали, ще й вареники відібрали.
1-й парубок. Залишайся з нами, може і Оксана твоя віднайдеться.
Козак. Я чув, ви багато пісень жартівливих співали. А про вербу і калину знаєте?Давайте так. Я буду починати слова пісні, а ви продовжите їх. Починаємо!
- В кінці греблі шумлять верби…
1 дівчина. Що я насадила, нема того козаченька, що я й полюбила.
Козак.
- Ой на горі калина…
2 дівчина. Під горою малина чубарики – чубчики, калина.
Козак.
- Ой у полі верба…
3 дівчина. Під вербою вода, ой там дівчина, гарна, чорноброва, хороша, молода.
Козак.
- Калино, малино, чого в лузі стоїш?
1 дівчина Чом не процвітаєш? Чи жари боїшся, чи дощу бажаєш?
Козак.
- На калині мене мати колихала…
2 дівчина. Щастя й долі в чистім полі виглядала.
Козак.
- На городі верба рясна…
Козак. Молодці! А чи знаєте ви пісні, що починаються словом «ОЙ»?
1-й парубок. Знаємо! Знаємо! Ой за гаєм, гаєм.
1-а дівчина. Ой маю я чорні брови.
2-й парубок. Ой не світи місяченьку.
3-й парубок. Ой кум до куми залицявся.
1-й парубок. Ой під вишнею.
2-а дівчина. Ой ти гарний , Семене.
2-й парубок. Ой, сусідко, сусідко.
3-я дівчина. Ой ходила дівчина бережком.
Козак. Досить, досить, заспокоїли козачу душу. Піду свою Оксану шукати, а може і вареники ще не всі з’їли!
( (Виходить)
Ведучий. Колись давно в Полтаві жила гарна українська дівчина Маруся Чурай. Мабуть не знайдеться в Україні людини, яку б не хвилювала її доля. Ця дівчина – не просто так собі Маруся, це –голос наш. Це – пісня. Це душа.
Маруся Чурай склала більше двох тисяч пісень. Хто не знає пісні «Їхав козак на війноньку», «Віють вітри, віють буйні…», «Чого вода каламутна». Вони стали давно народними. А пісню «Ой не ходи , Грицю..» на початку 19 століття співала вся Європа. ЇЇ було перекладено на польську, німецьку, французьку, англійську, угорську мови. Пісні, які складала ця дівчина, не лише врятували її життя, але продовжили його у вічність…Вона піснями виспівала душу, вона пісні ці залишила нам.
Ведуча. Добрі люди кажуть, що українець співає цілий рік і цілий вік. Так нам від бога дано і в цьому сила українського народу. А ще говорили:
1-й учень. Хто співає, той журбу проганяє.
2-й учень. Хто співає, у того день швидко минає.
3-й учень. Пісня ні в добру, ні в злу годину не покидає людину.
4-й учень. З моря води не вилити, а з пісні слова не викинути.
5-й учень. Всяка пташка свої пісні співає.
6-й учень. Де праця, там і пісня.
7-й учень. Українська пісне, вимита сльозами,
Висушена вітром у краї чужім.
Українська пісне, ти пройшла шляхами
До мойого серця і живеш у нім.
8-й учень.
Українська земля багата і піснями і їх виконавцями. Виколисала, вигодувала, наділила даром божим нести пісню в народ не один десяток пісенних геніїв..В усьому світі відомі голоси українських виконавців: Івана Козловського, Анатолія Солов’яненка, Дмитра Гнатюка, Євгенії Мірошниченко, Оксани Петрусенко, Ніни Матвієнко, Раїси Кириченко та багатьох- багатьох інших.
Ведуча. Живе в народі така притча. Вирішило щастя піти по білому світу. Постукало в перші ворота.
1-й господар . Хто там?
Щастя. Це я, щастя.
1-й господар . Ходи до мене жити.
Ведуча. І став господар щасливим. Потім щастя пішло далі. Постукало в другі ворота.
2-й господар . Хто там?
Щастя. Це я, щастя.
2-й господар . Заходь, заходь. Я тебе подарую другові.
Ведуча. І стали щасливі двоє – господар і друг. А ми щасливі від того, що зустрілися з неповторною українською піснею і подарували цю зустріч вам.
Кажуть,поки живе пісня,то живе народ. А якщо лине пісня народу, то живе його історія, культура. Тож воскреснемо, українці, бо земля наша, хоч і розп’ята на хресті історії, але свята.
1-й учень. Співайте, люди про гаї і жито,
Щоб веселіш було на світі жити.
2-й учень. І про червону лугову калину,
Про край квітучий, нашу Україну.
3-й учень. Вічно живи Україно, вільна і повна краси.
І пісню рідного народу у серці своєму неси.
( Пісня «Це моя Україна»)