Моя мета - дослідити минуле

ВІДДІЛ ОСВІТИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ ДОЛИНСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ ЗАПОРІЗЬКОГО РАЙОНУ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

 

 

 

 

 

ТВОРЧА РОБОТА

Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості,

«Об’єднаємося ж, брати мої!»

в номінації «Історія України і державотворення»

З ТЕМИ:

«МОЯ МЕТА – ЗНАЙТИ ВІДПОВІДІ З МИНУЛОГО»

 

Роботу виконав:

                                                                        Степанюк Віталій

                                                учень 10 класу

                                                                               ОЗЗСО Новозапорізької школи

Долинської сільської ради

Запорізького району

Запорізької області

 

                                                         Науковий керівник:

вчитель історії та правознавства

                                                                            Біла Ліна Олександрівна

 

 

 

 

 

2020 р.

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………3 

РОЗДІЛ 1.

1.1. ВІД ЗАХОПЛЕНЬ ДО ВІДКРИТТІВ ……………....……………………..4

1.2. АРХЕОЛОГІЯ В ЙОГО ЖИТТІ …………………………………….…….6

РОЗДІЛ 2.

2.1«НОВА АРХЕОЛОГІЧНА ШКОЛА» - ПОШУК ДО ВІДКРИТТІВ …………………………………………………..…………………………..……10

2.2. ДОСЯГНЕННЯ НОВОЇ АРХЕОЛОГІЧНОЇ ШКОЛИ …………………. 13

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...16

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ   ……………………………………. 17

ДОДАТКИ ……………………………………………………………………….18

ВСТУП

Актуальність. Важливим зараз є національно-патріотичне виховання молоді, складовою частиною якого є вивчення, дослідження та знання історії своєї держави.

Історія, це не тільки розповіді про походи та битви, а ще й наука, яка досліджує яким було життя в минулому. В цьому нам допомагає галузь історичної науки – археологія.

В науковій роботі ми розкрили і показали сучасний розвиток археології та його значення для суспільства, на прикладі талановитого дослідника Тубольцева Олега Валентиновича.

Мета ознайомити із рівнем розвитку археологічної науки в нашому регіоні, показати завдяки кому досягнуто високого рівня в цій галузі.

Практичне значення одержаних результатів роботи полягає в тому, що викладені в ній матеріали можуть слугувати основою для подальшого розвитку обраної теми, для вивчення видатних осіб свого регіону.

На відміну від більшості значних постатей вітчизняної археології, Олег

Валентинович Тубольцев — класичний приклад особистості, мало включеної до традиційних структур української науки. Це не заважає, а можливо і допомагає йому чинити вагомий вплив на розвиток археології свого регіону та виростити кілька поколінь, щиро і на все життя закоханих в археологію. Як тут не згадати слова А. Макаревича про одного з учасників «Машини Часу»: «музична освіта у нього є, але це йому не шкодить». Олег Валентинович — генератор ідей та провідник інноваційних впливів, більш чутливий до нових тенденцій розвитку археології, ніж його «інституалізовані» колеги. Його почуття до археології настільки щирі, а сам він їй настільки відданий, що це ніколи не потребувало формальних декларацій.

РОЗДІЛ І

1.1. Від захоплення до відкриттів.

Тубольцев Олег Валентинович народився 11 серпня 1967 року у місті Нікополь Дніпропетровської області. Більшу частину життя провів в Запоріжжі, де отримав середню та вищу освіту. [8] Зі шкільного віку брав участь у численних археологічних дослідженнях, багато часу збавляв, вивчаючи кургани Подніпров’я, і вже на момент вступу до Запорізького університету був «своїм» в атмосфері експедиції  та у світі давноминулого. В подальшому саме цей польовий досвід, підкріплений величезною кількістю теоретичних знань, став основою формування надзвичайно широкого кола інтересів та значної кількості компетенцій, якими вповні оволодіває Олег Валентинович — тут і ґрунтовні знання кремінних та керамічних матеріалів Європи від Португалії  до Поволжя, давньої архітектури України, Німеччини та Кавказу, і опанування значного обсягу архівної та літературної інформації – всього не назвати.

Дуже легко й натхненно він говорить і про еколого-економічні умови неоліту України, і про геополітику Дикого Поля XVII ст. Хоч як захопливо не оповідає про археологічну науку, не менш захоплено він провадить активну наукову діяльність — від довгих годин, днів та місяців у полі, під спекотним сонцем у пошуках омріяних відповідей, до безсонних ночей у роботі з літературою, часто писаною не лише іноземною, а й просто незрозумілою мовою, що, втім, не стримує невпинні наукові студії . Під час цих пошуків завдяки бурхливій активності Олега Валентиновича було виконано спільні польові й наукові роботи, а відтак встановлено комунікацію з багатьма зарубіжними колегами, співробітництво з якими є плідним і тривалим — серед них вчені з Німеччини, Франції, Італії, Португалії, Молдови, Швейцарії, Азербайджану та Росії.

Дуже легко та невимушено знаходить Олег Валентинович з ними контакт, із задоволенням долучаються вони до співпраці та співавторства, без жодних проблем провадять колективні наукові пошуки. [3]

На даний час, Олег Валентинович координує, регулює та організовує роботу суспільної організації НАШ в Запоріжжі. Його посада: старший науковий співробітник Національного заповідника «Хортиця» та голова суспільної організації Нової археологічної школи, але для своїх він Вождь.

 

1.2. Археологія в його житті.

Археологія — це не лише наука, але і спосіб повсякденного життя, а також і світосприйняття. Це роки, проведені в полі, пошук — і знахідки, нехай не кожного дня, чогось невідомого, можливість відкриття незвіданого. Все це стає можливим, якщо відданість науці переважає над так само щоденними складнощами, які чатують чи не кожного дня на тих, хто колись обрав цей шлях. [2]

Археологією, Олег Валентинович, почав цікавитися ще в шкільні роки. Відвідував гурток археологів при Обласній станції туристів. Брав участь в багатьох дослідженнях, надихало вивчення курганів.

«Моя цель – найти ответы из прошлого. И путь к ним лежит через длительные раскопки под жарким солнцем, изучение литературы». «Профессия археолога обязывает владеть множеством теоретических и практических навыков. Однако, со временем я понял, что отдельные темы мне более по душе. Это период неолита, ранней бронзы и средневековья украинской степи», – так в одному з інтерв’ю повідомив Олег Валентинович журналістам.[8]

Цей світ зібраний із мозаїки давнього культурного шару, насиченого уламками кераміки, вуглинками, іншими знахідками, вік яких може вимірюватися багатьма тисячоліттями, як у випадку із вивченням слідів людей, які жили над Дніпром або біля знаменитої Кам’яної Могили, відтворений завдяки невтомній праці Олега Валентиновича. Дивлячись на цей сусідній із теренами трипільців світ, ми завжди вдячні тим, хто відкрив його, допомагаючи зрозуміти ту далеку та загадкову добу.

Не менш просто, ніж з колегами й фахівцями, знаходить спільну мову і з молодшим поколінням — і не тільки на шкільних уроках історії. Довгий час він керував археологічним гуртком у Запоріжжі, а потому — громадською організацією «Нова археологічна школа». За ці роки декілька сотень дітей із багатьох міст України не лише отримали досвід польового життя та навички

археологічної роботи, а й були справді «заражені» любов’ю до науки та експедиції. Вони пишуть статті, їздять на конференції  та в численні експедиції  в Україні та за кордоном, не один з них пов’язав своє майбутнє з

археологічною наукою. Проте не тільки археології  навчає Олег Валентинович своїх вихованців, а дає важливі життєві та моральні уроки — саме тому вже дорослі випускники школи повертаються і залюбки працюють

з ним пліч-о-пліч. Тому й можлива безперервна та плідна археологічна діяльність «Нової археологічної школи»: її  провадить Вождь та група вихованих і згуртованих ним енергійних та підготованих молодих людей, які щоразу з нетерпінням чекають можливості виснажливо попрацювати в полі, прийняти зарубіжного фотографа, інвентаризувати декілька десятків курганів тощо.

А як цікаво Олег Валентинович розповідає численні історії  зі світу археологічної експедиції! Щороку навколо розведеного в його таборі багаття збираються молоді й досвідчені археологи та просять ту чи іншу оповідку, розказану у фірмовому стилі, одну з чуваних багато разів казок східних народів абощо. З яким запалом щоразу проходять «бесіди про ямну культуру», обговорення фундаментальних або прикладних археологічних проблем, які часто заходять далеко за середину короткої літньої ночі! Як багато дано в цей час життєвих уроків, які назавжди залишаться в пам’яті вихованців, кожен з яких має не один цікавий спогад про польове життя – «легенди про мудрого Ту». [3]

Те, як злагоджено члени «Нової археологічної школи» беруться до будь-якої роботи навіть у найважчі часи, змушує вірити, що ця частина діяльності матиме й подальший розвиток та стане реальним слідом Олега Валентиновича – педагога. [7]

«В 1989  г. он поступил на первый курс исторического факультета Запорожского университета, где мы и встретились  — преподаватель и студент. Уже не помню, как Олег познавал учебные дисциплины, но теоретические основы археологии грыз весьма настойчиво, что продемонстрировал на экзамене, и вспоминает об этом до сих пор. Да это и не удивительно, ведь уже после девятого класса он в составе кружковцев ОСЮТУР принимал активное участие в работе археологических экспедиций на территории Запорожской области. Практическим навыкам обучался у С.Н. Кравченко, В.В. Отрощенко, С.Н. Ляшко.

А потом были раскопки стоянок, поселений, могильников — Каменная Могила 1, 3, Семеновка 1, 2 (Мелитопольскимй р-н), Юрковка (Приморский р-н), Григорьевка (Запорожский р-н), Косолапова балка (Бердянский р-н), Мамай-Гора (Каменско-Днепровский р-н) и др.

Запомнились раскопки курганов у с. Григорьевка. Апрель, раскрытые насыпи, с неба сыпется снег и дождь… Но Олег и его питомцы — школьники появлялись на раскопе утром и покидали его вечером.

Здесь необходимо отметить, что свои осютуровские навыки Олег продолжил развивать, но уже как руководитель, наставник. Как руководитель археологического кружка в Центре туризма он уделял огромное внимание полевым знаниям. Ежегодное участие в различных экспедициях: с Запорожской областной инспекцией по охране памятников на раскопках узла археологических памятников у с. Беленькое; вместе с Запорожским национальным университетом на раскопках Мечеть-Могилы у с. Юрковка Ореховского района (2007—2009  гг.), на острове Хортица с сотрудниками Национального Заповедника «Хортица» (с 2000 г.)» Так про нього розповідає щиро та невимушено кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України Запорізького національного університету Г.М.Тощев. [3]

Також Олег Валентинович володіє картографічною точність — одна з «фішок» його наукових досліджень і зусиль з охорони пам’яток археології. Увага до палеорельєфу Надпоріжжя дала змогу виявити та пояснити розташування низки цікавих археологічних об’єктів, а тривале вивчення багатошарової пам’ятки Кам’яна Могила  забезпечує значну кількість матеріалу для палеокліматичних досліджень і пізнання особливостей неолітизації  регіону. Мультиінституціональні підходи Олега Валентиновича пропонують безліч ідей для дослідження довкілля давньої люди непритаманними археології  методами, або навпаки, для залучення палеогеографічних відомостей до вивчення історії  первісного суспільства.

 Переважна більшість досліджень палеоекологічних умов минулого потерпає від недостатньої детальності знань. Еволюцію клімату характеризує геологічна шкала часу з точністю, несумісною з незначною тривалістю подій і процесів у «живій праісторичній реальності». Тільки нещодавно археологи звернулися до вивчення конкретної історичної реалізації  палеогеографічного чинника.

Зараз ніхто не скаже, де він черпав цю непохитну волю, цей гострий погляд, це терпіння і чуття. Ходили неясні чутки про таємні артефакти, які допомагають йому в цьому, як то: тюбетейка, кавова турка або дерев'яний планшет. Дехто стверджував, що вся сила його полягала в напівміфічному псі Чарлі, що супроводжував господарем на зорі часів. Хтось навіть натякав, що це взагалі була одна істота. Але ми не знаємо і навряд чи коли-небудь дізнаємося істину.

РОЗДІЛ ІІ.

2.1.«Нова археологічна школа» - пошук до відкриттів.

Основне його дітище — «Нова археологічна школа». Це громадська  організація, а не державна установа, і саме у цьому неформальному інституті, справжньому інституті громадянського суспільства, Олегу Валентиновичу вдалося створити центр археологічних досліджень, один із найактивніших в Україні. Силами учнів-школярів, учасників «Нової археологічної школи» здійснено розкопки понад десятка археологічних пам’яток, систематично тривають розвідки, моніторинг та облік об’єктів культурної спадщини.

Нова археологічна школа, як громадська організація створена в 2001 році. Сам проект стартував в 2002 році 27 червня.

Засновники НАШ - випускники історичного факультету Запорізького національного університету - Олег Тубольцев, Дмитро Кабалія та Ігор Пащенко. Розпочавшись як невеликий і небагатолюдний археологічний гурток для дітей, Нова археологічна школа поступово перетворилася на велику, насправді міжнародну організацію, головний орієнтир якої - щасливі і задоволені учасники.

«Наша школа — не набор уроков и не туристический объект. Это — пространство для взаимодействия людей и культурного наследия. От самого момента обнаружения артефакта мы проходим длинный путь через его описание, изучение и реконструкцию для того, чтобы приоткрыть завесу тайны нашего прошлого. На этом пути к нам присоединяются группы со всех уголков Украины — Запорожской, Херсонской, Киевской, Полтавской, Одесской и других областей. Члены “Новой археологической школы” работают в США, Канаде и Италии, наши статьи публикуют в Кембридже, Милане и Канберре.», «Но главное в нашей работе — не пафосный результат, а открытость и доступность для всех. К нам может присоединиться любой желающий, стоит только написать или позвонить. Мы с радостью примем вас в свою команду — как в экспедиции, так и в лаборатории, где происходит обработка материала и создание продукта — статей, выступлений и прочего. Ребята из НАШ ещё с четырнадцати лет ездят на конференции, занимаются наукой, а кроме того — популяризуют археологию, культурное наследие, занимаются его охраной и защитой по мере сил», - з інтерв’ю з Олегом Тубольцевим. [7]

Незважаючи на те, що археологія - не ядерна фізика, це дуже складна дисципліна, яка вимагає великих знань і багатьох умінь. Таланти археолога не пов'язані однією логічною лінією, а іноді просто суперечать один одному. Але в цій школі, в хорошій компанії і з постійним відчуттям плеча підлітки можуть освоїти цю складну науку, а значить - стрімко, всебічно і абсолютно непомітно для себе розвинути свою особистість до непередбачуваних висот. Тут в цьому допомагають, адже крім "звичайної" археологічної роботи вчать інформаційним методам в археології, 3D-моделювання, малювання, фотографії, риториці і багато чому іншому. Саме тут, спонтанно і випадково багато навчилися давати раду байдаркою, багаттям, лопатою або польовою кухнею.

Саме здатність зацікавити археологією призводила до того, що навкруги нього постійно роїлася купа дітей, які радісно міняли літній відпочинок на морі на важку працю на розкопі, під палким сонцем. Кожен, хто хоч раз працював з дітьми знає, що зацікавити дитину по-справжньому — завдання не з простих. Подиву гідно, як Олег Валентинович вмів вести діалог з дітьми.

Тобто не монотонний менторський монолог, а справжній діалог на наукові теми. І, попри те, що в юному віці знань катастрофічно бракує, відчуття від того, що тебе слухають та сприймають серйозно, були фантастичними.

Діалог між дорослими та дітьми — окрема значна проблема, адже діти не люблять, коли до них підкреслено ставляться як до малих та спілкуються з ними відповідно. Той хто це розуміє, завжди знайде спільну мову з молодим поколінням. І Олегу Валентиновичу це вдається як нікому.

Педагогічний хист і стали імпульсом створення в Запоріжжі цілої організації  — «Нової археологічної школи», яка існує та успішно діє вже дев’ятнадцять років. За цей час було проведено десятки археологічних експедицій у причорноморському регіоні, відкрито нові археологічні пам’ятки. Учні «Нової археологічної школи» регулярно беруть участь у конкурсах Малої академії  наук України та різноманітних олімпіадах і виборюють призові місця, здійснюють регулярні археологічні розвідки та пам’яткоохоронні виїзди.

Членами археологічної школи є не лише запорізька молодь, а й представники з різних куточків України. Окремим напрямом діяльності школи є міжнародне співробітництво, яке активно розвивається Олегом Валентиновичем в останні роки. Праця призвела до створення археологічного молодіжного осередку в регіоні та виховання покоління сучасних молодих українців, які зі справжньою любов’ю, повагою та інтересом ставляться до минулого своєї країни. Важливість цієї справи годі переоцінити, адже майбутнє нашої держави, як і будь-якої іншої, пов’язано в першу чергу з новим поколінням. І чим більше зусиль буде витрачено на його виховання, тим кращим буде і саме майбутнє.

2.2. Досягнення Нової археологічної школи.

Велике сприяння в розкопках надають учасники «Нової археологічної школи», основи якої були закладені в 2002 р У ній беруть участь молоді люди віком від 14 до 21 року, які цікавляться, захоплюються найдавнішим минулим краю. Основний напрямок діяльності школи - «археологічний туризм». Величезна популярність діяльності викладена в цифрах - щорічно в роботі беруть участь від 80 до 100 молодих людей. Тому не дивно, що активні учасники експедицій (учні) займають нерідко призові місця в роботі археологічної секції Малої академії наук, з успіхом виступаючи і на республіканському рівні.

Кращі роботи видані в збірнику наукових праць Першої відкритої конференції молодих вчених з археології, етнографії і мистецтвознавства «Нова археологічна школа» (2006, № 1).

Науково-організаційна діяльність Олега Валентиновича зіграла неабияку роль в проведенні паспортизації та інвентаризації пам’ятників Запорізької області. За період з 2007 по 2012 рік учнями Нової археологічної школи разом зі співробітниками Запорізького обласного центру охорони культурної спадщини опрацювали більше 1600 курганів в Михайлівському, Приазовському, Якимівському, Білозерському, Вільнянському, Новомиколаївському, Розівському та Гуляйпольському районах.

Розкопки під керівництвом Олега Валентиновича продовжуються. Хочеться Вам розказати про останні знахідки.

Скіфське поховання на острові Хортиця.

«Из-за параллельных исследований Александровской крепости, нам приходилось мотаться от памятника к памятнику, потому экспедиция на Канфарке (так называется памятник, где нашли погребение) была скорее набором зарисовок, чем постепенным развитием событий. Началось всё как обычно с небольшой траншеи 3х4 м, одной из бровок которого стала неожиданная советская труба. Спустя пару дней расчистки и хаотичных прирезок во все стороны, раскоп уже представлял прямоугольник 6х7 м, щедро заполненный фрагментом каменной конструкции, край которого уходил за пресловутую трубу. А когда мы вернулись после очередного перерыва на раскопки Александровской крепости, раскоп преобразился до неузнаваемости — площадь выросла практически вдвое, а в раскопе показалось уже полное каменное кольцо, очисткой которого нам и доверили заняться. Следующей зарисовкой был уже раскоп без камней, в котором красовалась странная аморфная яма» - з записів Олега Валентиновича.

Під час розкопок дослідники знайшли скелет невідомого воїна, біля лівої руки лежав колчан зі стрілами. Залізний ніж з кістяною рукояттю вставлений в ритуально забитого барашка. Під час досліджень скелету було виявлено, що воїн помер близько 40 років, мав хвороби пов’язані з постійною їздою верхи та м’ясним раціоном харчування. Його зріст сягав 180 см. (додаток № 1).

Кам’яна Могила.

Кам’яна Могила – світова пам’ятка давньої культури України, її досліджують починаючи з 1938 року. Не дивлячись на такий довгий період вчені знаходять все нові і нові знахідки.

Так підчас ще одного дослідження цієї археологічної пам’ятки, дослідниками була знайдена кам’яна посудина (Додаток № 2).

Кам’яна Могила приховує багато різних артефактів, які ще будуть знаходити та досліджувати. Так під час досліджень мріяли знайти матеріали 18 століття, пов’язані з пересуванням фельдмаршала Лассі, дійсно ці артефакти були знайдені (зараз їх досліджують), а під ними ще один шар сарматської та скіфської культури, де були знайдені уламки кераміки, бронзові вироби. (Додаток № 3)

Балка Генералка 2.

Пам'ятник Генералка 2 розташований на мальовничому березі острова Хортиця - третього за величиною річкового острова в світі, вся територія якого всіяна археологічними об'єктами від кам'яного віку до Нового часу. Балка Генералка, що дала назву пам'ятника, знаходиться на західному березі острова. На її схилах розташований могильник 18 століття, поруч - оборонні споруди того ж періоду, неподалік - пам'ятники епохи бронзи.

На даний час досліджено приблизно 20% території, шари ґрунту приховують в собі багато різних таємниць. Перший шар складається з ровів. Ці рови орієнтовані по сторонах світу виступами в північній і північно-західній частинах комплексу. Їх почали будувати навколо майданчика біля 3020-2800 до н.е. Майданчик діаметром близько 100 м обмежують рови зі слідами стовпів і архітектурними деталями, а також безліччю ритуальних предметів - тут знайдений вівтарний камінь, людські кістки, в тому числі і дитячі. Рови орієнтовані по сторонах світу, з характерними полуронделламі строго на північ і північний захід. Виходячи з характеру знахідок, можна припустити, що рови - це сліди траншей від невеликих каркасних стін або ритмічно розташованих стовпових конструкцій. [1] (додаток №4)

Також тут були знайдені залишки племен ямної культури – одні з перших індоєвропейців на території Європи. Цей період представлений виразною керамікою зі шнуровим орнаментом і пальцьовими защєпами. [2] (додаток № 4)

«Генералка 2 — своеобразная колыбель нашей организации. Это — удивительно красочное и комфортное место. Хотя остров Хортица находится в центре большого индустриального города, гранитные уступы на берегу Днепра создают особенный уют, ограждая остров от суеты Запорожья и всего остального мира. Каждый, кто приезжает сюда, соглашается, что верховья балки Генералки — именно то место, где стоило бы находиться как в эпоху бронзы, так и сейчас. Культурный слой здесь залегает неглубоко, а копать — легко и приятно, хоть и не менее изнурительно, чем в других экспедициях. Уникальнейший комплекс памятника ежегодно подбрасывает нам всё новые и новые сюрпризы, иногда — довольно сенсационного характера» - так в своїй роботі описує балку Олег Валентинович. [5]

ВИСНОВОК

Завершити написання цієї роботи хочеться словами його учня, колеги. Адже краще ніж вони про Олега Валентиновича ніхто сказати не зможе:

«Олег Валентинович Тубольцев — наш безоговорочный и бессменный вождь. Именно он координирует, регулирует и организует работу нашего сплочённого коллектива. Без него ничего бы этого не вышло. Ещё до основания Новой археологической школы он эффективно вёл археологические работы и преподавал в кружке, воспитанники которого работают с нами и сегодня. Об Олеге Валентиновиче-Учителе сказано великое множество тёплых слов как его учениками из ЗИЭИИТА, так и детьми из кружка. Олег Валентинович-Учёный неизменно поражает широтой своего кругозора и умением разыскать эффективный метод решения любой задачи. Наконец, Олег Валентинович-Человек неизменно удивляет нас своей жизнерадостностью, терпением, весельем и вечной молодостью».

Часто говоримо ми про те, що без Олега Валентиновича життя склалося зовсім інакше, що інший не робив би всього того, що робить він. Очевидно, що ця надзвичайно обдарована Людина вже залишила і ще залишить глибокий слід у наших серцях і в близькій нам науці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.  Газета Сьогодні випуск № 154 від 15.07.2002

2.  Інтернет ресурси https://www.eanthropology.com/Katalog/Arheologia/STM_DWL_O3AL_Zhaswgy79SJe.aspx

 3. Людина та її слід. Природа і комунікація. До 50-річчя Олега Валентиновича Тубольцева/упоряд., вступна стаття Д.В.Кіосака, С.Б.Радченка.-Київ: Академперіодика, 2017. – 190с., 12.іл.

 4. Нариси з історії археології Бердянського краю / навчальний посібник Бердянськ 2016. С.192.

5.  Національний заповідник Хортиця – сайт https://hortica.zp.ua/ru

 6. Національний історико-археологічний заповідник «Кам’яна Могила» - сайт http://mincult.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=244957677

7.  Нова Археологічна школа – сайт http://nas.zp.ua/

8.  Факти Запоріжжя/ інтерв’ю з Тубольцевим Олегом Валентиновичем.

 

 

 

ДОДАТКИ

№1

Скіфське поховання на острові Хортиця 2020 рік

№2

Кам’яна посудина, Кам’яна Могила

 

 

 

 

 

 

Додаток № 3

Залишки бронзи

Додаток № 4 балка Генералка