Можливості реалістичного натюрморту в образотворчому мистецтві

Можливості реалістичного натюрморту в образотворчому мистецтві

Особлива роль в естетичному вихованні належить саме мистецтву. Характерна риса мистецтва - відбиття дійсності в художніх образах, які діють на свідомість і почуття дитини, виховують у ній певне ставлення до подій та явищ життя, допомагають значно глибше й повніше пізнавати дійсність. З самого початку, душа дитини схильна до сприйняття прекрасного. Образотворче мистецтво - одне з найважливіших предметів у школі, адже в процесі виховання та творчого розвитку особистості саме цей урок відіграє значну роль, допомагаючи потрапити у світ творчості та краси, залучитися до скарбів художньої культури. Мистецтво справляє чи не найефективнішу дію на людину, бо завдяки своїй універсальності плідно розвиває її емоційно-чуттєву сферу, поглиблює знання, інтенсифікує візуальний і сенсорний досвід, формує загальну та естетичну культуру. Витвори живопису формують художній смак, здатність зрозуміти  прекрасне не тільки в мистецтві але й у дійсності. Виховний потенціал мистецтва міститься у самій його суті і пояснюється тим, що емоційна сторона свідомості, естетичні ідеали особистості - первинні стосовно інтелекту, в формуванні духовних інтересів. Варто зауважити, що кольоросприйняття, виступаючи засобом пізнання світу і його естетичного освоєння, об'єднує в собі процеси логічного і образного осмислення дійсності. Тому воно може використовуватися як унікальний засіб розвитку абстрактнотеоретичного і творчо-фантазійного мислення. За допомогою олівця та пензля діти привчаються створювати прекрасне та неповторне. 

       Єдність прийомів і методів, використовуваних у роботі з дітьми на заняттях, забезпечує формування в них стійкої цікавості до мистецтва, глибини, яскравості вражень, емоційності їхніх відносин до змісту живопису. «Дитя по своїй природі - допитливий дослідник, відкривач світу. Тож нехай перед ним відкривається чудовий світ у живих фарбах, яскравих і трепетних звуках - у казці, грі, у власній творчості, у красі» - так говорив великий В. Н. Сухомлинский. З-поміж інших видів мистецтва, саме образотворче є унікальним у вирішенні завдань як художнього так і особистісного розвитку, громадського й духовного становлення зростаючого покоління. 

Навчання малюванню з натури в школі веде до розвитку розумових здібностей, оскільки діти привчаються правильно судити про форму предмету на основі зорових та тактильних вражень, науково-обгрунтованих даних про перспективу, теорію тіней, кольорознавство та анатомию. Вчителі, самовдосконалюючись, постійно знаходять все нові і нові діючі методи виховання дітей. Один з таких методів - цікава натурна постановка (натюрморт), яка передає сюжети праці, побуту,  мистецтва. Уявляючи подорож у «картину - натюрморт», дитина розрізняє плани в картині, розуміє й сприймає деякі умовності, продиктовані площиною полотна. «Натюрморт більше, ніж який-небудь інший жанр вислизає від словесних описів, його треба уважно розглядати, вивчати, ніби «поринати» в нього. «У цьому сенсі натюрморт - ключ до будь-якої картини, тому що він вчить осягати живопис, милуватися зображенням, його красою, силою, глибиною - тільки так осягається щирий зміст будь - якої картини, її образ» - говорила І. С. Болотіна. Натюрморт у живописі дає можливість усвідомити, що через відображення предметного світу художники виражали розуміння цінностей свого часу, своє ставлення до життя. Світ фарб та форм постійно оточує нас, але помітити та зрозуміти його вдається далеко не кожному. Мистецтво бачити світ - складне мистецтво. Ось як пише К. Паустовський в оповіданні «Мистецтво бачити світ»: «Я послухався художника, і дійсно – і люди, й речі виявилися набагато цікавішими, ніж раніше, коли я на них дивився бігло та швидко. Мене охопило співчуття про марно витрачений час. Скільки б я міг побачити за попередні роки прекрасних речей! Скільки цікавого незворотньо пішло, його вже не оживити...» 

       Малювання допомагає кожному широко і різнобічно бачити світ. Заняття з образотворчого мистецтва виступають як дієвий засіб розвитку творчої уяви та зорової пам'яті, художніх здібностей, образотворчих вмінь та навичок, вольових властивостей, якостей особистості учня, його індивідуальності. В процесі малювання з натури у учнів розвиваються здібності до просторового сприйняття оточуючих предметів, їх творчого аналізу, удосконалюється спостережливість, увага, розвивається пам'ять та мислення, тобто підвищується їх загальний розвиток, стимулюючий пізнавальну діяльність. А це і є головним завданням в загальному розвитку та вихованні учнів, в тому числі эстетичному. Система естетичного виховання відіграє важливу роль у формуванні особистості, у становленні світогляду та переконаннях дитини.

       Теоретичні основи навчання учнів малюнку, живопису та композиції базуються на традиціях реалістичного та абстрактного мистецтва, на їх найкращих взірцях. Це сприяє розвитку у учнів зображувальних здібностей, художнього смаку, естетичного сприйняття, фантазії творчої індивідуальності. Інтерес дітей до роботи над постановкою, їх пізнавальна діяльність збільшується, якщо вони отримують більш детальну, нову та цікаву для себе інформацію. Тобто практика в образотворчому мистецтві повинна бути нерозривно пов'язана з історією мистецтва і головне - теорією. Навчання образотворчому мистецтву активізує творчу і пізнавальну діяльність учнів і, отже, впливає на формування їх естетичної культури в цілому. Комплексне поєднання натурних занять з заняттями по пам'яті та за уявою сприяє зростанню творчого потенціалу учнів. Саме заняття по пам'яті та за уявою, дають змогу учневі більш розкритися, залучити до роботи свою фантазію, творче мислення, а не обмежувати себе у суворих академічних рамках. Але використовувати на уроках лише завдання такого типу буде недостатньо. 

В процесі занять з образотворчого мистецтва у учнів формується емоційноестетичне відношення до предметів та явищ. За допомогою олівця та пензля вони привчають себе створювати прекрасне. Важлива роль образотворчого мистецтва в ідейному, моральному, естетичному вихованні учнів, в пізнанні ними дійсності. Заняття образотворчим мистецтвом виступають як дієвий засіб розвитку творчої уяви та зорової пам'яті, просторових уявлень, художніх здібностей, образотворчих вмінь та навичок, вольових властивостей, якостей особистості учня, його власної індивідуальності. Список використаних джерел:

1.           Збірник наукових праць. «Мистецько-педагогічна освіта: проблеми та пер-спективи», КДПУ, 2005, №13, - С. 163-287.

2.           Золотницький Н. Ф. Правила побудови натюрморту.  М.: 1996, - С. 12-31.

3.           Іванов  В. І.  Учні Репіна у Харкові. М.:  1996, - С. 36-45.

4.           Кнейп  В. С. Грамота образотворчого мистецтва // «Творчість», 1984, №7,-   С. 7-10.

5.           Ларін В. К. Що таке натюрморт? М.: 1987, -  С. 2-7.

6.           Семенова  А. Т. Творчість художника - завжди відкриття. К.: 1995, - С. 77- 94.