Можливості застосування комп'ютерних технологій на уроках математики у початкових класах при вивченні сюжетних задач

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИКОРИСТАННЯ КОМП’ЮТЕРІВ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

ЯК МЕТОД ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ

МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Харків  ̶  2018

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………..….3

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ КОМП’ЮТЕРІВ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ЯК МЕТОД ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ

1.1 Визначення сутності поняття «пізнавальний інтерес» у психолого-педагогічній літературі……………………………………………………….……..6

1.2 Методи та прийоми використання комп’ютерних технологій у навчальному процесі………………………………………………………………...9

1.3 Психолого-педагогічні аспекти підвищення пізнавального інтересу до навчальної діяльності через використання сучасних інформаційних технологій……………………………………………………………………….…..15

РОЗДІЛ II. ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ВПЛИВУ КОМП’ЮТЕРІВ НА НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС ЯК МЕТОД ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ

2.1 Діагностика рівня пізнавального інтересу до навчальної діяльності в молодших школярів………………………………………………………………...21

2.2 Організація та проведення експериментальної роботи….……………25

3. Аналіз результатів експериментального дослідження.………………..30

ВИСНОВОК………………………………………………………………...32

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...34

ВСТУП

Сьогодні, у вік нових сучасних інформаційних технологій, значно розширилася ступінь впливу навколишнього світу на підростаюче покоління.

Проблема широкого використання комп’ютерів у навчальному процесі викликає підвищений інтерес у вітчизняних науковців. Великий внесок у вирішення проблеми внесли російські та зарубіжні вчені: Г.Р. Громов, В.І. Гриценко, В.Ф. Шолоховіча, О.А. Кривошеєв, С. Пейперт, Г. Клейман, Б. Хантер та ін.

Проблеми використання комп’ютерів у навчальному процесі нашій країні знайшли відображення в роботах А.П. Єршова, А.А. Кузнєцова, Т.А. Сергєєвої, І.В. Роберт, Б.С. Гершунский, Є.І. Машбиць, Н. Ф. Тализіної та ін.

Психологи вважають, що молодший шкільний вік несе в собі великі нереалізовані можливості в пізнанні навколишнього світу. Ґрунтом для цього є навчальна діяльність, як джерело для цілеспрямованої роботи думки, розвитку життєво важливих властивостей особистості та активності дитини. Потреба саморозвитку і здатність задовольняти її у вигляді вчення характеризує школяра, який є суб'єктом навчання. Суб'єктом вчення дитини робить володіння такою якістю як пізнавальна активність.

У дитини, який раніше починає взаємодіяти з комп'ютером, рівень інтелектуального розвитку вище і більше проявляється інтерес до математики, техніці та англійської мови, ніж у тих дітей, які не знайомі з комп'ютером.

Використання комп’ютерів у навчальному процесі також значно підвищують пізнавальний інтерес дитини до навчальної діяльності.

Таким чином, питання використання комп’ютерів у навчальному процесі є актуальними, це і зумовили вибір теми дослідження: «Використання комп’ютерів у навчальному процесі як метод формування пізнавального інтересу молодших школярів».

Об'єкт дослідження: освітній процес в початковій школі.

Предмет дослідження: використання комп’ютерів у навчальному процесі як метод формування пізнавального інтересу молодших школярів.

Мета дослідження полягає у тому щоб визначити та експериментально перевірити вплив комп’ютерів на навчальну діяльність молодших школярів.

Вивчення психолого-педагогічної літератури з теми дослідження дозволило висунути таку гіпотезу: полягає у тому, що навчання за допомогою використання комп’ютерів у навчальному процесі сприятиме розвитку пізнавального інтересу молодших школярів, завдяки таким педагогічним аспектам як:  навчання з комп'ютерною підтримкою, застосування мультимедійних систем та використання інтерактивних комп'ютерних засобів.

У відповідності з метою та гіпотезою дослідження були визначені наступні завдання:

1. Проаналізувати психолого-педагогічну та методичну літературу з проблеми дослідження.
2. Теоретично обґрунтувати сутність поняття «пізнавальний інтерес».
3. Експериментально перевірити ефективність умов використання комп’ютерів у навчальному процесі як засобу розвитку пізнавального інтересу школярів.

Для вирішення поставлених завдань і перевірки гіпотези були використані такі методи дослідження:

1. Аналіз психолого-педагогічної та спеціальної літератури з проблеми дослідження.

2. Метод спостереження, моніторинг, тестування учнів.

3. Методи якісного та кількісного аналізу.

Джерельну базу дослідження становить: наукові дисертації,підручники, посібники з фондів бібліотеки ХНПУ імені Г.С. Сковороди, національного університету імені В.Н. Каразіна та державної наукової бібліотеки імені В. Г. Короленка.

Теоретико-методологічна основа дослідження: методичні та наукові дослідження розвитку пізнавального інтересу школярів у працях П. Я. Гальперіна, Н. Ф. Тализіної та інших, концептуальні положення використання комп’ютерів у навчальному процесі С. О. Вишневської, використання комп’ютерів у навчальному процесі в роботах Л. П. Володимирової, Л. А. Зайцевої, П. І. Образцова та інших.

Практична значимість полягає в тому, що висновки та результати курсової роботи можуть бути використані в навчально-виховному процесі загальноосвітніх установ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ КОМП’ЮТЕРІВ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ ЯК МЕТОД ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ

1.1 Визначення сутності поняття «пізнавальний інтерес» у психолого-педагогічній літературі

Проблема розвитку пізнавального інтересу школярів - одна з найважливіших проблем сучасної педагогіки. Вона виступає як першорядна умова формування в учнів потреби в знаннях, оволодіння вміннями інтелектуальної діяльності, забезпечення глибини і міцності знань, самостійності.

Інтерес можна визначити як позитивне оцінне ставлення суб'єкта. Пізнавальний інтерес проявляється в емоційному відношенні школяра до об'єкта пізнання. Т. Є. Соклова пише: «Інтерес - як би природний двигун дитячої поведінки, він є вірним виразом інстинктивного прагнення, вказівкою на те, що діяльність дитини збігається з його органічними потребами. Ось чому основне правило вимагає побудови всієї виховної системи на точно врахованих дитячих інтересах ... Педагогічний закон говорить: перш ніж ти хочеш закликати дитини до будь-якої діяльності, зацікав його нею, подбай про те, щоб виявити, що він готовий до цієї діяльності, що у нього напружені всі сили, необхідні для неї, і що дитина буде діяти сам, викладачеві ж залишається тільки керувати і направляти його діяльність »[37, 265].

Пізнавальний інтерес розглядається як специфічна властивість особистості школяра, спрямована на активне набуття знань в інтересах суспільства [33, 4]. На підставі аналізу теоретичної літератури вважаємо, що пізнавальний інтерес є складною системною властивістю суб’єкта, яка інтегрує важливі якісні характеристики його пізнавальної діяльності: пізнавальну самостійність, ініціативність, а також повноту і мобільність його знань, умінь і навичок, що формуються у цьому процесі [29, 5].

Пізнавальний інтерес досліджували С. О. Кашин, Н. Г. Морозова, Г. І. Щукіна та ін. Морозова Н. Г. під пізнавальним інтересом розуміє емоційно пізнавальне ставлення школярів до навчального предмета і виділяє три рівні вияву інтересу, які вважає етапами його становлення: І – епізодичне переживання як безпосередньо мотивоване, емоційно - пізнавальне ставлення до предмета чи діяльності; ІІ – стійкий пізнавальний інтерес, коли переживання узагальнюється і стає емоційно-пізнавальним стосовно предмета або діяльності; ІІІ – інтерес-ставлення як стійкий особистісний інтерес, що стає спрямованістю особистості (емоційно-пізнавальною, безпосередньо мотивованою спрямованістю на певну галузь знання або діяльності) [25, 11]. Достатньо переконливим і найбільш прийнятним з погляду визначення рівнів сформованості пізнавальної ініціативності вважаємо підхід, який обґрунтовує етапи розвитку пізнавального інтересу. Відповідно до цього підходу формування пізнавального інтересу здійснюється поетапно від нижчого рівня до вищого: від цікавості до епізодичного інтересу і далі до стійкого пізнавального інтересу [20]. Важливою стороною цінності пізнавального інтересу учнів у процесі навчання є те, що за умови його наявності найвідчутніше здійснюється інтеріоризація, тобто процес перетворення зовнішніх реальних дій у внутрішні, розкриття взаємозв’язку діяльності й свідомості. Визначаючи цінність пізнавального інтересу як чинника підвищення ефективності процесу навчання, слід звернути увагу і на те, що під його впливом активізується не тільки означене вище. Він активізує всю пізнавальну діяльність учня в цілому і психічні процеси, які лежать в основі його творчої, пошукової, дослідницької діяльності. Під його впливом активніше відбувається сприйняття, гострішим стає спостереження, активізується емоційна й логічна пам’ять, інтенсивніше «працює» уява. Саме інтерес стимулює пошук і допитливість учнів. Під впливом пізнавального інтересу діяльність учнів стає продуктивнішою. Їхні енергетичні ресурси, насичені пізнавальним інтересом, сприяють тривалішому й інтенсивнішому перебігу успішної пізнавальної діяльності, розвивають пізнавальний інтерес [2].

Пізнавальний інтерес має суттєвий вплив на всі психічні процеси: мислення, пам'ять, увагу, уяву.

Проблемі формування інтересу приділила увагу Г. І. Щукіна. Вона радить «всіма можливими способами запалювати в дітях гаряче прагнення до знання» [45, 412]. Величезну роль інтересу надавав П. Я. Гальперін: «Безпосередній інтерес - ось великий двигун - єдиний, який веде вірно і далеко» [41, 456].

Чільне місце проблема інтересу зайняла у педагогічній системі І. Гербарт. Якщо до Гербарта інтерес розглядався як умова для оволодіння знанням, то Гербарт звів інтерес у педагогічну мету. Вчити треба так, щоб отримане знання збуджувало інтерес до подальшого навчання.

В даний час найбільш загальновизнаною є трактування пізнавального інтересу Г.І. Щукіної. На її думку, це «... виборча спрямованість особистості, звернена до сфери пізнання, до її предметної стороні і до самого процесу оволодіння знаннями» [45, 75].

Таким чином, пізнавальний інтерес - це глибока спрямованість особистості і стійкий мотив навчання. Він створює найбільш сприятливі умови для формування та розвитку нового стилю розумової роботи, прояву творчої індивідуальності, здібностей, обдарувань.

Психологічна структура пізнавального інтересу представляє собою сплав емоційно-вольових і розумових процесів в людині, які становлять єдине взаємопов'язане ціле. Своєрідними емоціями, властивими пізнавальному процесу, є здивування, пов'язане з тим, що щось нове вразило уяву і стан очікування того, що ще належить дізнатися, захопленість процесом діяльності, інтелектуальну радість, почуття успіху. Вольове начало в пізнавальному інтересі пов'язане з ініціативною самостійністю добування знань. Ядром пізнавального інтересу є розумові процеси.

Пізнавальний інтерес є утворенням що формується й розвивається. При спеціально створюваних певних педагогічних умовах пізнавальний інтерес можливо формувати в молодшому шкільному віці. При цьому він може стати достатньою мірою диференційованим, стійким і дієвим. Підвищенню пізнавального інтересу школярів сприяє використання на уроках комп’ютерів.

 

1.2 Методи та прийоми використання комп’ютерних технологій у навчальному процесі

Сьогодні комп’ютери можна вважати тим новим способом передачі знань, який відповідає новому змісту навчання і розвитку дитини. Цей спосіб дозволяє дитині з інтересом вчитися, знаходити джерела інформації, виховує самостійність і відповідальність при отриманні нових знань, розвиває дисципліну інтелектуальної діяльності.

Основне питання комп'ютеризації освіти - це питання про визначну роль комп'ютерів у навчальному процесі. Комп'ютер знаменує собою початок нової ери - ери безпаперовій цивілізації і машинної обробки знань [6, 66].

Якщо поглянути на історію з позицій педагогіки, то в ній можна виявити свою періодизацію, не збігається з традиційною, тобто соціологічної. За способом збереження і передачі інформації від покоління до покоління логічним і принципово припустимим, на наш погляд, було б такий поділ:

а) допісьменний період (носієм, передавачем, а іноді й творцем знань є людина (учитель), він же несе на собі і моральну відповідальність за передані знання);

б) письмовий-докніжний (носієм знань стає рукописна книга, проте на її малу доступність, як і раніше необхідна людина як розповсюджувач та інтерпретатор знань);

в) письмовий-книжковий (носієм і джерелом знань, доступних для мас, стає книга, що випускається масовими тиражами і доступна абсолютно всім; провідна роль людини зберігається в основному на нижчих щаблях навчання);

г) період безпаперових, електронних технологій і комунікацій, свідками початку якого ми всі є й осмислювати який нам належить [7, 312].

Для кожного з названих періодів була сформована і століттями удосконалювалася своя технологія роботи з інформацією. Візьмемо хоча б "книжковий" період. Не можна не визнати, що в світі існує велика література з технології роботи з книгами, детально виділені і методично розроблені різні види читання, типи конспектів і конспектування, техніка роботи з картотеками, методика створення власного довідкового апарату, правила бібліографічного пошуку і професійно грамотного оформлення записів і багато іншого. Правил роботи з книжковими джерелами та ведення записів люди вчаться протягом усього терміну навчання, від школи до вузу. Цілком очевидно, що поява принципово нових матеріальних носіїв інформації має спричинити за собою аналогічний процес - розробку постійно поглиблюється системи методик їх використання в різних сферах життя [8, 85].

Будь-яка методика роботи з комп’ютером повинна враховувати її можливості і конструктивні особливості. У нашому випадку вкрай важливо враховувати параметри не тільки вже наявної, а й, по можливості, техніки завтрашнього дня. Тенденції розвитку комп'ютерної техніки, проглядаються в літературі, дають підставу припустити, що найближчим часом розвиток комп'ютерів буде відбуватися за традиційною схемою, тобто в ідеології самого комп'ютера як технічної системи, і в основних підходах до його використання корінних, принципових змін не очікується. Реально передбачуваними напрямками можна вважати наступні:

1. Стрибкоподібне підвищення частоти ЦПУ (від 2,5 Ггц і вище).
2. Перехід на принципово нові, високошвидкісні типи плат оперативної пам'яті (від 400Мгц і вище).
3. Послідовне збільшення ємності HD (75 Гб і вище).
4. Масове поширення відеопанелей - плоских РК-моніторів великого розміру, інтегруючих функції ПК і ТБ.
5. Широке поширення "голосових" технологій (введення текстів і управління роботою комп'ютера за допомогою голосу).
6. Різке збільшення відносної кількості портативних комп'ютерів.
7. Тотальну "інтернетизацію" технічної бази і всього програмного забезпечення комп'ютерів.
8. Послідовне зниження цін на моделі масового користування.
9. Масове проникнення комп'ютера в усі сфери практичного життя.
10. У плані інформаційного забезпечення ПК передбачається перехід до технології квантування текстів, доповнення суцільних масивів наукового тексту їх квантованими копіями - наборами логічно укомплектованих, змістовно замкнутих дефініцій [8, 52].

Розвиток програмного забезпечення наблизило комп'ютер до людини, зробило можливою роботу на комп'ютері без обов'язкового звернення до мов програмування, тим самим втягнуло мільйони людей в коло активних користувачів комп'ютерної техніки. І тепер майбутнє комп'ютерної цивілізації залежить вже не від технічних можливостей апаратури (хоча і цей аспект зберігає певну значимість), а від психології маси людей, що сидять перед моніторами індивідуальних ПК, і від того, на вирішення яких завдань направить людство всю міць арсеналу комп'ютерних технологій. З усього кола можливостей, що надаються комп'ютерною технікою, особливого значення набувають мережеві технології [9, 46].

Інформатика як наука про закони побутування інформації в світі в комп'ютерну епоху стає однією з основних, і її потрібно подавати саме як самостійну науку. Програмування значно правильніше виділити в окрему спеціальність і називати саме програмуванням - конкретної дисципліною зі своїми цілями і завданнями, призначеної для вузького кола обдарованих програмістів. А все, що стосується комп'ютерної підтримки навчального процесу та комп'ютеризації різних видів діяльності, потрібно давати всім, в хорошому обсязі і дуже цілеспрямовано. По-друге, будь-сумлінно працює вчитель завжди сам готував для своїх занять необхідні дидактичні матеріали. У нових умовах він також повинен мати таку можливість, тобто він повинен бути підготовлений до самостійної розробки і виготовлення комп'ютерних дидактичних матеріалів. У зв'язку з цим хотілося б підкреслити, що мова йде перш за все, не про великих програмних продуктах, що мають комерційну значущість, а про робочих матеріалах, використовуваних конкретним педагогом на своїх уроках [10, 42].

Комп'ютеризація шкільної освіти відноситься до числа великомасштабних інновацій. В даний час прийнято виділяти такі основні напрями впровадження комп'ютерної техніки в освіті:

• Використання комп'ютерної техніки в якості засобу навчання, удосконалює процес викладання, підвищує його якість і ефективність;
• Використання сучасних інформаційних технологій в якості інструментів навчання, пізнання себе і дійсності;
• Розгляд комп'ютера та інших сучасних засобів інформаційних технологій в якості об'єктів вивчення;
• Використання засобів нових інформаційних технологій як засобу творчого розвитку учня;
• Використання комп'ютерної техніки в якості засобів автоматизації процесів контролю, корекції, тестування і психодіагностики;
• Організація комунікацій на основі використання засобів інформаційних технологій з метою передачі та придбання педагогічного досвіду, методичної та навчальної літератури;
• Використання засобів сучасних інформаційних технологій для організації інтелектуального дозвілля;
• Інтенсифікація та вдосконалення управління навчальним закладом та навчальним процесом на основі використання системи сучасних інформаційних технологій [10, 52].

Можливості сучасних комп’ютерів в значній мірі адекватні організаційно-педагогічним і методичним потребам шкільної освіти:

• Обчислювальні - швидке і точне перетворення будь-яких видів інформації (числовий, текстової, графічної, звукової та ін);
• Трансдьюсерние - здатність комп'ютера до прийому та видачі інформації в самій різній формі (при наявності відповідних пристроїв);
• Комбінаторні - можливість запам'ятовувати, зберігати, структурувати, сортувати великі обсяги інформації, швидко знаходити необхідну інформацію;
• Графічні - представлення результатів своєї роботи в чіткій наочній формі (текстової, звукової, у вигляді малюнків тощо);
• Моделюють - побудова інформаційних моделей (у тому числі і динамічних) реальних об'єктів і явищ [9, 412].

Перераховані можливості комп'ютера можуть сприяти не тільки забезпечення початкового становлення особистості дитини, але і виявлення, розвитку у нього здібностей, формування умінь і бажання вчитися, створення умов для засвоєння в повному обсязі знань і умінь.

Подача еталонів для перевірки навчальних дій, надання аналізу причин помилок дозволяють поступово навчати учнів самоконтролю і самокорекції навчально-пізнавальної діяльності, що повинно бути присутнім на кожному уроці.

Проникнення сучасних комп’ютерів у сферу освіти дозволяє педагогам якісно змінити зміст, методи і організаційні форми навчання. Метою використання комп’ютерів в освіті є посилення інтелектуальних можливостей учнів у інформаційному суспільстві, а також гуманізація, індивідуалізація, інтенсифікація процесу навчання та підвищення якості навчання на всіх щаблях освітньої системи. Основні педагогічні цілі використання комп’ютерів є:

1) Інтенсифікація всіх рівнів навчально-виховного процесу за рахунок застосування засобів сучасних інформаційних технологій:

• підвищення ефективності та якості процесу навчання;
• підвищення активності пізнавальної діяльності;
• поглиблення міжпредметних зв'язків;
• збільшення обсягу та оптимізація пошуку потрібної інформації.

2) Розвиток особистості учня, підготовка індивіда до комфортного життя в умовах інформаційного суспільства:

• розвиток різних видів мислення;
• розвиток комунікативних здібностей;
• формування умінь приймати оптимальне рішення або пропонувати варіанти вирішення в складній ситуації;
• естетичне виховання за рахунок використання комп'ютерної графіки, технології мультимедіа;
• формування інформаційної культури, умінь здійснювати обробку інформації;
• розвиток умінь моделювати завдання чи ситуацію;
• формування умінь здійснювати експериментально-дослідницьку діяльність.

3) Робота на виконання соціального замовлення суспільства:

• підготовка інформаційно грамотної особистості;
• підготовка користувача комп'ютерними засобами;
• здійснення профорієнтаційної роботи в галузі інформатики [9, 255].

Сучасні комп’ютери підвищують пізнавальний інтерес учнів у навчальній діяльності. Про психолого-педагогічних аспектах підвищення пізнавального інтересу до навчальної діяльності через використання комп’ютерів піде мова в наступному параграфі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3 Психолого-педагогічні аспекти підвищення пізнавального інтересу до навчальної діяльності через використання комп’ютерів

Широка пізнавальна спрямованість (інтерес до знань, до подолання труднощів) формується всім ходом навчання в школі. Пізнавальні інтереси вимагають для свого формування особливої роботи, ще більш копіткої праці вимагає виховання мотивів самоосвіти.

Формуванню пізнавальних мотивів сприяють всі засоби вдосконалення навчального процесу: оновлення змісту та зміцнення міжпредметних зв'язків, вдосконалення методів навчання, розробка проблемно-розвивального навчання, модернізація структури уроку, розширення форм самостійної роботи на уроці, активізація навчальної діяльності школярів на уроці.

Застосування сучасних методів навчання вдосконалює всі види пізнавальних мотивів, перш за все широкі пізнавальні мотиви: інтерес до знань, до змісту і процесу навчання. У тій мірі, в якій учень бере участь у пошуку та обговоренні різних способів вирішення проблеми, різних шляхів його перевірки, у нього, безумовно, удосконалюються і навчально-пізнавальні мотиви - інтерес до способів добування знань. Проблемне навчання супроводжується ситуаціями вільного вибору завдань, атмосферою дискусій, що підвищує мотивацію престижності навчання, мотивацію прагнення до компетентності [11, 68].

В останні роки вчені підкреслюють необхідність оптимального поєднання різних методів, що дозволяє розкрити школярам нові знання у вигляді проблем і в той же час не упустити відпрацювання в учнів прийомів і способів роботи до рівня навичок і вмінь. З психологічної точки зору поєднання методів потрібно і для формування різних видів мотивації школярів.

Перераховані вище форми навчальної роботи збуджують всі види пізнавальних мотивів, викликають різного роду позитивні емоції від нових, більш «дорослих» форм роботи, від нових типів взаємовідносин з учителем, створюють атмосферу невимушеності та розкутості школярів і т. д.

Основним резервом формування всіх видів навчально-пізнавальних мотивів і мотивів самоосвіти є активізація навчальної діяльності школярів. Ця активізація може здійснюватися в різних формах навчальної роботи школярів. Зазначимо деякі з них.

Мотиваційно-потребнісна сфера співвідноситься з іншими структурними компонентами навчально-пізнавальної діяльності. Так, Г. І. Щукіна вивчала пізнавальні інтереси учнів у п'ятих - шостих класах та їх успішність, виявивши 3 групи інтересів (аморфні, широкі, стрижневі) рівень розвитку пізнавального інтересу, за даними спостережень автора та інтерв'ю з вчителями, відповідає, як правило, рівнем знань. Приміром, елементарним знанням відповідає і низький рівень інтересу, який збуджується: зовнішніми ефектами. Знанням глибоким відповідає інтерес до активного пошуку істотних зв'язків і об'єктивних, закономірностей. Однак, вважає Г. І. Щукіна, високий рівень знань не обов'язково пов'язаний тільки з цікавістю, він може забезпечуватись і іншими мотивами (борг, відповідальність), міцно засвоєними пізнавальними вміннями.

У дослідженні С. В. Анащенковой було виявлено певне співвідношення навчальної успішності з різними видами мотивації в групах молодших школярів перших - третіх класів, що мають різний рівень інтелекту. При високому інтелекті в групах та з пізнавальною і з соціальної мотивацією має місце висока успішність (4,7-4,4 бала). У групі із середнім рівнем інтелекту успішність оцінюється в межах 4,4-3,5 бала. У цій групі учні з переважанням пізнавальної мотивації мають більш високі бали, ніж школярі з переважанням соціальної мотивації. І, нарешті, в невеликій за чисельністю групі з низьким рівнем інтелекту успішність оцінюється в межах 2,7-2,9 бала. Результати даного дослідження дозволяють припустити, що вплив мотивації в якості внутрішнього чинника навчальної успішності опосередковується рівнем інтелектуального розвитку.

Розгляд пізнавальної мотивації у молодших школярів дозволило М. В. Матюхін зробити висновок про те, що різні види даної мотивації не в однаковій мірі пов'язані з успішністю. Дуже тісні зв'язки виявляються між прагненням до творчої діяльності та успішністю. Коефіцієнт їх кореляції дорівнює 0,507 (на рівні значущості 0,01). Коефіцієнт кореляції між прагненням до вибору важких завдань на уроці і успішністю дорівнює 0,537. Згідно з даним дослідженням, високий рівень прагнення до напруженої розумової діяльності характерний для більш успішних (3,9 бала), а високий рівень прагнення до різноманітності і новизні зустрічається у дітей з більш низькою успішністю (3,3 бала).

Серед різноманіття шляхів і засобів, вироблених практикою для формування стійких пізнавальних інтересів, виділимо захоплене викладання, новизну навчального матеріалу, історизм, зв'язок знань з долями людей, їх відкрили, показ практичного застосування знань у зв'язку з життєвими планами і орієнтаціями школярів, використання нових і нетрадиційних форм навчання, чергування форм і методів навчання, проблемне навчання, евристичне, навчання з комп'ютерною підтримкою, застосування мультимедіа-систем, використання інтерактивних комп'ютерних засобів, взаємонавчання (у парах, мікрогрупах), тестування знань, умінь, показ досягнень учнів, створення ситуацій успіху, змагання (з товаришами по класу, самим собою), створення позитивного мікроклімату в класі, довіра до учня, педагогічний такт і майстерність педагога, ставлення педагога до свого предмету, до студентів, гуманізація шкільних відносин і т. д.

Останнім часом постає питання - як використовувати сучасні комп’ютери  в навчанні і чи потрібні вони, адже раніше спокійно обходилися і без них. Але прогрес не стоїть на місці, а значить, і відмовлятися від нових впроваджень недоцільно.

Сучасні комп’ютери надають величезні можливості для розвитку процесу освіти. Комп’ютери дозволяють реалізовувати принципи диференційованого та індивідуального підходу до навчання. На занятті викладач дає можливість кожному, кого навчають самостійно працювати з навчальною інформацією, що дозволяє йому детально розібрати новий матеріал за своєю схемою. Комп’ютери  можна використовувати як для очного, так і для дистанційного навчання; в умовах як міської, так і сільської школи. Вони дають можливість реалізовувати світові тенденції в освіті, можливості виходу в єдиний світовий інформаційний простір. Застосування комп’ютерів дозволяє підвищити рівень самоосвіти, мотивації навчальної діяльності; створює абсолютно нові можливості для творчості, набуття та закріплення різних професійних навичок, і, звичайно, відповідає соціальному замовленню, який держава пред'являє до школи [11, 57].

Сучасний комп'ютер має чудову можливість взяти на себе рутинну роботу по безпосередній передачі знань і фактів, повної або часткової перевірки повноти і міцності їх засвоєння, а також з відпрацювання багатьох стандартних умінь і навичок. Однак для того, щоб всі ці можливості могли бути реалізованими в масовому навчальному процесі, необхідна фундаментальна наукова, а потім науково-методична проробка самої концепції освіти в епоху комп'ютерів, глибинне переосмислення ролей та функцій кожного з суб'єктів педагогічного процесу [14, 224] .

Педагог може вже зараз перекласти на комп'ютер значну частину своєї роботи. Однак саме в цьому виразі і криється одна з найбільш істотних помилок. Мова повинна йти не про те, щоб просто передати свої функції машині ("спихнути" свою роботу на ПК!), А про те, щоб звільнити час і сили вчителя для виконання завдань більш високого, специфічно "людського" рівня, де комп'ютер поки безсилий . Іншими словами, в умовах комп'ютеризації докорінно змінюються функції і учня, і вчителі. Учень - це очевидно - значною мірою звикає до самостійної роботи і починає набувати велику частину фактичних знань власною працею. Вчитель же бере на себе завдання більш складні:

• Сформувати стійкий пізнавальний інтерес як найдієвіший стимул для всієї подальшого навчання;
• Допомогти учням у визначенні напрямку їх особистих інтересів;
• Сформувати уявлення про ПК перш за все як про інструмент пізнання світу і навчити навичкам раціональної роботи за ПК;
• Підняти навчання на більш високий рівень узагальнення як всередині окремих навчальних дисциплін, так і у всій їх сукупності;
• Приділяти максимум уваги інтелектуальному і духовному розвитку учнів, спираючись, перш за все, на авторитет досліджуваних дисциплін;
• Всіляко розвивати і формувати мислення учнів, зміцнювати самостійність і творчу основу мислення [23, 160].

На останньому моменті необхідно зупинитися особливо. Мислення учнів, отримавши з сукупності "ПК + ПО" потужну інструментальну та фактологічну підтримку, має ставати більш ефективним. Не вдаючись в деталі цієї фундаментальної психологічної проблеми, зазначимо тільки деякі характеристики процесу мислення, де позитивний вплив сучасних інформаційних технологій може бути найбільш відчутним:

• Активність,
• Критичність,
• Здатність до самонавчання та самовдосконалення,
• Чіткість і обгрунтованість суджень,
• Володіння навичками логічного аналізу,
• Самостійність висновків [14, 63].

Звідси випливає, що в нових умовах основним і найголовнішим завданням педагога на будь-якому рівні стає саме розвиток мислення учнів. Якщо врахувати, що фактична основа знань може бути отримана учнями у процесі самостійної роботи за ПК, то педагогові залишається єдине - організувати на уроці атмосферу інтенсивного обміну думками, творчого застосування наявних знань до конкретних умов і завдань, тобто залучити всіх учнів до активної розумової роботу і навчити їх бачити задоволення в такій роботі. Звичайна, часто зустрічається диктатура викладача в даному випадку неприйнятна. Більш правильною буде організація спільного мислення, що протікає в рамках цілеспрямованого педагогічного спілкування. Таке спілкування повністю збігається з виниклим у 80-ті роки поняттям "педагогіка співробітництва", але тільки з появою в структурі "вчитель - учень" нового структурного ланки - ПК [11, 268].

Кожен професійно підготовлений педагог володіє певною ерудицією у своїй сфері діяльності, знає свої інструменти, книги, прилади, обладнання - та вміє ними користуватися. Якщо вважати навчальні комп'ютерні програми частиною такого арсеналу, то неминуче випливає висновок: сучасний вчитель зобов'язаний знати існуючі програми за профілем своєї роботи, мати до них достатній доступ, добре уявляти призначення і можливості кожної з них і вміти ними користуватися як самостійно (для себе), так і в рамках реально проведеного уроку.

Сучасні комп’ютери відкривають можливості викладачам відмовитися від властивих традиційного навчання рутинних видів діяльності викладання, надавши йому можливість використовувати інтелектуальні форми праці, звільняють від викладу значної частини навчального матеріалу і рутинних операцій, пов'язаних з відпрацюванням умінь і навичок.

Впровадження сучасних комп’ютерів в освіту дає можливість вибору оптимального набору технологій для організації навчального процесу. При виборі необхідно враховувати їх відповідність індивідуальним якостям учнів і специфічним особливостям конкретних предметних областей [14, 270].

В умовах, коли комп'ютер займає все більш важливу і невід'ємну частину в сучасному суспільстві, використання сучасних комп’ютерів у навчальному процесі дозволяє забезпечити майбутнє країни грамотним поколінням, здатним розробляти і впроваджувати нові ідеї в усі сфери наук, а також сприяє підвищенню пізнавального інтересу учнів у навчальній діяльності.

 

 

 

 

РОЗДІЛ II. ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ВПЛИВУ КОМП’ЮТЕРІВ НА НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС ЯК МЕТОД ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОГО ІНТЕРЕСУ

2.1 Діагностика рівня пізнавального інтересу до навчальної діяльності в молодших школярів

Для дослідження ефективності використання комп’ютерів у навчальному процесі як метод формування пізнавального інтересу молодших школярів на базі гімназії №55 міста Харкова був проведений експеримент.

Дослідженням були охоплені учні третіх класів. Для організації спостережень і проведення експериментальної роботи було виділено експериментальний клас 3-А (30 дітей), і контрольний клас 3-Б (30 дітей).

Експеримент складався з трьох етапів:

1 етап - констатувальний етап - первинна діагностика рівня сформованості пізнавального інтересу до навчальної діяльності в молодших школярів.

2 етап - формувальний етап - організована робота з підвищення пізнавального інтересу учнів до навчальної діяльності з використанням комп’ютерів у експериментальному класі.

3 етап - контрольний етап - повторна діагностика рівня сформованості пізнавального інтересу до навчальної діяльності в молодших школярів, проведено аналіз отриманих результатів.

Для виявлення рівня сформованості пізнавального інтересу до навчальної діяльності використовувалися такі критерії та показники:

1. Спрямованість учнів до об'єктів пізнання (фактами, процесам, закономірностям) супроводжується такими параметрами, як стійкість, локалізованість і усвідомленість пізнавального інтересу.
2. Емоційна залученість в навчальний процес (зосередженість уваги, слабка відволікання).
3. Інтелектуальна активність (прагнення поділитися з товаришами, вчителем новою інформацією, почерпнутої з різних джерел за межами навчання, прагнення учнів за власним бажанням брати участь у діяльності).

При виборі критеріїв була використана методика дослідження пізнавального інтересу, запропонована Кувалдіним Є.А.

На основі виділених критеріїв, а також для аналітичної обробки результатів дослідження та отримання кількісних показників було виділено три рівня сформованості пізнавального інтересу учнів: низький, середній і високий.

Високий рівень - дитина проявляє інтерес до пізнання істотних властивостей предметів або явищ, що більш глибоку і часто невидиму їх внутрішню суть; пізнавальний інтерес школяра досить стійкий, внутрішня мотивація у навчанні переважає; учні активно шукають знання, витягують їх із різних джерел і за межами уроку ; учні прагнуть за власним бажанням брати участь у діяльності, в обговоренні піднятих на уроці питань, у доповненнях, поправками відповідей товаришів, в бажанні висловити свою точку зору; учні мають позитивний емоційний настрій, поглинені діяльністю, незважаючи на сторонні подразники.

Середній рівень - учні мають інтерес до нових фактів, до цікавим явищам, які фігурують в інформації, одержуваної учнями на уроці, такий інтерес може швидко охолонути, зникнути разом із породила його ситуацією, він вимагає постійного підкріплення ззовні, нашарування нових і нових виняткових вражень, у структурі особистості він не залишає особливого сліду, так як інтерес її весь час збуджується зовнішніми засобами, сам школяр залишається до пізнання нейтральним.

Низький рівень - інертний, байдужий до навчання учень не задає питань, його інтелект не турбують невирішені питання, під час дзвінка ці учні відразу перестають слухати, залишають незакінченим розпочате завдання, закривають книги і першими вибігають на перерву.

З метою визначення рівня сформованості пізнавального інтересу до навчальної діяльності ми використовували анкету. Учням була запропонована анкета, що складається з 7 питань.

Дані, отримані після обробки анкети можна помістити в таблицю № 1.

Таблиця 1 Рівні розвитку пізнавальних інтересів учнів

Показники пізнавального інтересу Рівні пізнавального інтересу	Спрямованість учнів до об'єктів пізнання	Емоційна залученість в навчальний процес	Інтелектуальна активність
Низький рівень. 46,5%	Відсутність самостійної пізнавальної діяльності. Робота під контролем. 47,8%	Негативна мотивація до пізнавальної діяльності, до процесу та змісту навчання. 37,7%	Низький рівень активності, пізнавальна інертність. Відсутність прагнення до діяльності в процесі пізнання. 33,4%
Середній рівень. 33,5%	Епізодична активність, спонукувана зовнішніми стимулами (вчителем, друзями, батьками, способами виконання завдань і т. д.). 36,1%	Нестійка мотивація до зовнішніх сторін діяльності. Епізодична пізнавальна мотивація з умовою зовнішнього стимулювання. 31,9%	Ситуативна самостійність у пізнавальній діяльності. Прояв самостійності при наявності зовнішніх збудників. 40,4%
Високий рівень. 17,4%	Активність, яка стимулюється не тільки зовнішніми, а й внутрішніми побудниками. 30,5%	Стійка потреба в пізнавальній діяльності. Інтерес до результату і оцінки пізнавальної діяльності як мотив. 24,1%	Інтенсивний процес самостійної діяльності з розвитку інтересу. Прагнення використати допомогу. 10,3%

 

З даної таблиці видно, що майже у половини класу (46,5%) низькі рівні розвитку пізнавальних інтересів; у третини класу (33,5%) - середні рівні; у шостої частини класу (17,4%) високі рівні розвитку пізнавальних інтересів ; дуже малій кількості учнів (1,4%) спадкоємні дуже високі рівні. Отже, рівні розвитку пізнавальних інтересів дітей в цілому по класу малі, вони вимагають підвищення, причому з використанням сучасних інформаційних технологій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2 Організація та проведення експериментальної роботи

Для використання сучасних інформаційних технологій у навчальному процесі ми:

1. Забезпечили навчальний процес ноутбуками і мультимедійними проекторами.
2. Поповнили шкільну медіатеку.
3. Створили комп'ютерний методичний кабінет для вчителів та індивідуальної науково-дослідної діяльності учасників освітнього процесу.
4. Підключили школу до мережі.
5. Провели анкетування учнів, батьків, вчителів на предмет використання цифрових освітніх ресурсів у навчальному процесі.
6. Епізодично включали інформаційні технології у викладання ряду навчальних дисциплін.
7. Провели первинний (вступний) контроль якості знань і загальнонавчальних компетентностей учнів.

Очікувані результати формуючого етапу експерименту:

1. Досягнення нових освітніх результатів.
2. Зниження витрат (часу, сил) на досягнення існуючих освітніх результатів.
3. Розвиток нових і вдосконалення існуючих форм і методів організації освітнього процесу.

Для вирішення поставлених завдань було організовано 2 класи: контрольний та експериментальний. Контрольний клас становило 30 учнів і займалися за традиційною методикою та експериментальний клас, в якому займалося 30 учнів з використанням комп’ютерів. На початку експерименту рівень підготовленості в учнів обох груп за результатами тестування істотно не відрізнялися.

Дослідженню були піддані показники та тести, що входять у загальну оцінку знань учнів.

Впровадження і пропаганда результатів:

• Узагальнення досвіду роботи з даної проблеми.
• Проведення семінарів для вчителів.

Очікувані результати:

• Підвищити якість освітнього процесу;
• Підвищити мотивацію до вивчення предмета;
• Розвинути дослідні та творчі навички;
• Розвинути навички самостійної роботи і навички роботи в команді.

Напрямки роботи з використанням сучасних інформаційних технологій:

- Введення нового матеріалу за допомогою мультимедійних презентацій (застосування комп'ютерних презентацій дозволяють інтенсифікувати засвоєння навчального матеріалу).

Комп'ютерні презентації дозволяють акцентувати увагу учнів на значущих моментах викладається інформації та відображати ефектні образи. Комп'ютерні презентації дозволяють адаптувати навчальний матеріал під особливості учнів.

- Відпрацювання лексичних та граматичних структур за допомогою комп'ютерних програм;

Існують різноманітні програми для тренування лексичних та граматичних навичок, які дозволяють учням вибрати прийнятний рівень завдань.

Застосування комп'ютерних технологій у проектній діяльності активізує процес навчання, формує і далі розвиває мотивацію навчання. Дану технологію можна з успіхом використовувати як на уроках, так і в позаурочній діяльності.

При підготовці до уроку з використанням комп'ютерних технологій ми продумали, як організувати процес спілкування учнів з комп'ютером, зіставити функції комп'ютерних засобів і дії учня, способи подачі навчального матеріалу, представленого в електронному виданні з навчального предмета. Для того щоб провести цілий урок в комп'ютерному класі, розробляли детальний план навчального заняття. Особливу увагу приділяли формулюванні питань і завдань, які використовувалися на даному уроці.

Розглянемо найбільш поширену схему організації уроку з використанням засобів комп'ютерних технологій.

На першому етапі вчитель проводить бесіду, в процесі якої може вводити нові поняття, визначати готовність учнів до самостійної роботи з електронними ресурсами. Якщо необхідно, вчитель демонструє специфіку роботи з програмними продуктами. Учням видаються індивідуальні завдання.

На другому етапі учні починають синхронне входження в роботу з електронним ресурсом під керівництвом вчителя, після чого приступають до самостійної роботи. На даному етапі вчитель стає наставником, організатором процесу дослідження, пошуку, переробки інформації, консультантом учнів.

Третій етап передбачає роботу учнів з різним дидактичним матеріалом (без комп'ютера). Можна запропонувати хлопцям проблемну ситуацію або завдання, вирішення яких допоможе досягненню цілей уроку.

Залежно від конкретного навчального заняття етапи можуть бути поділені інакше. Наприклад, на другому етапі може бути запропонована система вправ, що забезпечує підготовку учнів до роботи, сама робота з електронним ресурсом стане кульмінацією уроку.

На формуючому етапі нами проводився ряд заходів, спрямованих на формування пізнавального інтересу учнів.

Ми застосували кілька основних принципів організації уроку для молодших школярів, що забезпечують високий ступінь активізації пізнавального інтересу учнів при одночасному досягненні основних цілей уроку.

1. Використання переважно ігрових форм занять, особливо на початковому етапі навчання. Для дітей 9 років гра переважає над іншими видами діяльності. Граючи, учні освоюють і закріплюють складні поняття, вміння та навички мимоволі. На звичайному уроці вчитель витрачає багато сил на підтримку дисципліни і концентрації уваги учнів, у грі ж ці процеси для дітей природні.
2. Конкурсно-змагальний характер виконання практичних завдань, використання рейтингових оцінок учнів. Властиву дітям даного віку активну боротьбу за лідерство в колективі, потреба в заохоченні необхідно використовувати для додаткової мотивації навчальної роботи. До вирішення даного завдання порівняно легко адаптується програмне та навчально-методичне забезпечення уроків.
3. Високий ступінь самостійності виконання дітьми завдань за комп'ютером. Автономна діяльність підвищує особисту відповідальність дитини, а самостійність прийняття рішень у поєднанні з їх позитивними результатами дає заряд позитивних емоцій, породжує впевненість у собі і стійке бажання відновлювати роботу, поступово переходячи на більш складний рівень завдань. Управління складним технічним засобом зрівнює дітей з дорослими, на яких вони прагнуть бути схожим. Самостійна робота за комп'ютером - основний засіб безболісного поступового переходу від звичної ігрової до нової більш складної навчально-пізнавальної діяльності.
4. Максимальне використання мультимедійних можливостей комп'ютера. Засоби мультимедіа дозволяють забезпечити найкращу, в порівнянні з іншими технічними засобами навчання, реалізацію принципу наочності, якому належить провідне місце в освітніх технологіях початкової школи. Крім того, засобів мультимедіа відводиться завдання забезпечення ефективної підтримки ігрових форм уроку, активного діалогу «учень-комп'ютер».
5. Створення обстановки психологічного комфорту на уроці. Цьому значною мірою сприяють прості і доброзичливі інтерфейси сучасних навчальних і розвиваючих програм. Як наслідок, діти не бояться власних помилок, нерідко багаторазово повторюють завдання спочатку до позитивного результату, що робить навіть самих боязких і сором'язливих учнів розкутими і активними.
6. Всебічне використання знань шкільних предметів. Застосування на уроках широкого розмаїття навчальних і розвиваючих програм дозволяє ефективно закріплювати знання інших шкільних дисциплін і будити додатковий інтерес до їх вивчення, зміцнювати міжпредметні зв'язки, формувати у дітей системне сприйняття одержуваних знань, цілісну картину світу.

Перераховані принципи організації уроків в початковій школі дозволяють вже на ранніх етапах навчання забезпечити для більшості учнів перехід від пасивного сприйняття навчального матеріалу до активного, усвідомленого оволодіння знаннями. Активізація навчально-пізнавальної діяльності пов'язана скоріше не з самим предметом, а з використанням сучасних інформаційних технологій. Широке використання комп'ютерів при вивченні більшості предметів у результаті вдосконалення освітніх технологій в початковій школі дасть можливість повною мірою реалізувати принцип «вчення із захопленням», і тоді будь-який предмет буде мати рівні з інформатикою шанси стати улюбленим дітьми.

Для перевірки ефективності реалізованих заходів щодо підвищення пізнавального інтересу молодших школярів через використання сучасних інформаційних технологій нами було проведено контрольний етап експерименту, про який піде мова в наступному параграфі.

 

 

 

 

 

2.3 Аналіз результатів експериментального дослідження

Для перевірки ефективності формуючого етапу експерименту роботи, було проведено контрольне обстеження дітей експериментальному і контрольному класі. Методика контрольного обстеження збігалася з методикою констатуючого обстеження рівня сформованості пізнавального інтересу в молодших школярів. Дані контрольного етапу експерименту по проведеній діагностиці в експериментальній і контрольній групах піддослідних наведені в таблиці 2. Результати аналізувалися з залученням даних констатуючого обстеження рівня сформованості пізнавального інтересу.

Таблиця 2 Показники рівня пізнавального інтересу в експериме- нтальному класі на контрольному етапі експерименту

Рівень пізнавального інтересу	Кількість спостережень	%
Низький	0	0
Середній	7	70
Високий	3	30

 

Таблиця 3 Показники рівня сформованості пізнавального інтересу в контрольному класі на контрольному етапі експерименту

Рівень пізнавального інтересу	Кількість спостережень	%
Низький	2	20
Середній	5	50
Високий	3	30

 

Оцінка динаміки зміни рівня сформованості пізнавального інтересу в експериментальному класі на констатувальному і контрольному етапах експерименту представлена в таблиці 4.

Таблиця 4. Показники рівня сформованості пізнавального інтересу в експериментальному класі на констатувальному і контрольному етапах експерименту

Рівень пізнавального інтересу	Констатувальному етап (%)	Контрольний етап (%)
Низький	20	0
Середній	60	70
Високий	20	30

 

Порівняння даних констатувального етапу з даними, отриманими на контрольному етапі показує, що кількість дітей з низьким рівнем сформованості пізнавального інтересу зменшилася до 0, на 10% збільшилася кількість дітей, що мали середній рівень сформованості пізнавального інтересу. За рахунок зменшення кількості низького рівня сформованості пізнавального інтересу на 10% збільшилася кількість дітей, що показали високий рівень сформованості пізнавального інтересу. У цілому, це доводить, що зміст і прийоми формуючого етапу експерименту були обрані правильно і виявилися ефективними для підвищення рівня сформованості пізнавального інтересу у дітей.

Таким чином, наше дослідження сприяло розвитку пізнавального інтересу у молодшого школяра - як цілеспрямованого процесу формування стійких якостей особистості молодшого школяра, що відбивають потреба, бажання і внутрішню переконаність учня в необхідності творчого пізнання реальної дійсності, здатність формулювання пізнавальних завдань і пошуку їх вирішення.

Таким чином, заняття, які ми проводили в ході нашого експериментального дослідження, допомогли нам значно підвищити рівень сформованості пізнавального інтересу до навчальної діяльності дітей молодшого шкільного віку.

 

ВИСНОВОК

Одне з найважливіших умов ефективності навчального процесу-виховання пізнавального інтересу у школярів.

Пізнавальний інтерес - це один з найважливіших для нас мотивів навчання школярів. Його дія дуже сильна. Під впливом пізнавального інтересу навчальна робота навіть у слабких учнів протікає більш продуктивно.

Пізнавальний інтерес при правильній педагогічній організації діяльності учнів, систематичної і цілеспрямованої виховної діяльності може і повинен стати стійкою рисою особистості школяра і здійснює сильний вплив на його розвиток.

Багато фахівців вважають, що для сучасного етапу розвитку освіти характерний перехід від традиційних масових засобів інформації (книги, кінофільми, телебачення) до так званим новим інформаційним технологіям - комп'ютеризованим системам зберігання інформації, лазерним каналах зв'язку, мікроелектронним пристроїв і т.д. Сучасні комп’ютери можуть сприяти підвищенню пізнавального інтересу до навчальної діяльності молодших школярів.

У результаті нашого дослідження ми розглянули поняття «пізнавальний інтерес» у психолого-педагогічній літературі, виявили психолого-педагогічні аспекти використання сучасних інформаційних технологій з метою підвищення пізнавального інтересу до навчальної діяльності у дітей молодшого шкільного віку.

Для перевірки гіпотези ми провели експериментальне дослідження. Констатувальний етап експерименту показав, що більшість молодших школярів мають низький рівень пізнавального інтересу.

Ці діти інертні, байдужі до навчання, не ставлять запитань, їх інтелект не турбують невирішені питання, під час дзвінка ці учні відразу перестають слухати, залишають незакінченим розпочате завдання, закривають книги і першими вибігають на перерву. На формуючому етапі експерименту ми провели заняття з експериментальним класом учнів, застосовуючи на заняттях комп’ютери. Вже під час цих занять ми почали відзначати велику активність учнів, їх позитивний емоційний настрій. Для аналізу та перевірки ефективності занять ми провели контрольний етап експерименту, який показав, що більшість піддослідних експериментальної групи відзначається стійкий пізнавальний інтерес до навчальної діяльності.

Навчаючі і контролюючі програми, програми-тести, програми-редактори стимулюють інтерес молодших школярів до навчальної діяльності, сприяють формуванню логічного, творчого мислення, розвитку здібностей учнів Використання інформаційних технологій на уроках в початковій школі є одним з самих сучасних засобів розвитку особистості молодшого школяра, формування інформаційної культури.

Є підстави вважати, що комп'ютер дозволить більш глибоко розвити резерви дитини, дасть змогу вчителю працювати творчо, ініціативно, з більшою професійною майстерністю.

Загалом використання комп’ютера та засобів мультимедіа в школі необхідне в даний час, адже школа має слідкувати і вчасно реагувати на процеси у суспільстві, забезпечуючи повноцінний розвиток особистості учня, як члена цього суспільства.

Завдання поставлені на початку експерименту, нами були вирішені, мета дослідження досягнута, гіпотеза підтверджена.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андрієвська В.М. Сучасні інформаційні технології у початковій школі [Електронний ресурс] / Олефіренко Н.В., Андрієвська В.М. ̶ Режим доступу : http://www.rusnauka.com/SND/Informatica/3_olefirenko.doc.htm
2. Бойко Н.О. Дидактичні умови формування пізнавального інтересу у школярів : автореф. дис. … канд. пед. наук. : [спец.] 13. 00. 01 «Теорія та історія педагогіки» / Бойко Наталья Олександрівна. — Харків : ХНПУ імені Г.С. Сковороди, 1999. – 19 c.
3. Булгакова Н.Н. Интеграция информатики в учебную среду начальной школы / Н. Н. Булгакова // Информатика и образование.  ̶   2004.  ̶  №1.  ̶  С. 91 – 93
4. Вєтрова І.Г. Використання комп’ютерів у навчанні молодших школярів і його вплив на формування їхньої психіки / І. Г. Вєтрова, В. А. Вербенко // Комп’ютер у школі та сім’ї.  ̶  2001. – № 2. – С. 22 – 25.
5. Витухновская А.А., Марченко Т.С. Проектирование технологии подготовки к обучению младших школьников с использованием комп’ютера / А.А. Витухновская, Т.С. Марченко // Информатика и образование.  ̶  2004.  ̶  № 8.  ̶  С. 83 – 89.
6. Вишневська С.О. Використання ІКТ в освітній діяльності на уроках / С. О. Вишневська // Інтернет-журнал "Ейдос", 2009.
7. Гаммершмидт И.И. Информационные технологии в сельской школе / И. И. Гаммершмидт, Д. А. Гаммершмидт // Информатика и образование.  ̶    2005.  ̶  №7.  ̶  С. 49  ̶  52.
8. Гершунский Б.С. Компьютеризация в сфере образования : Проблемы и перспективы / Б.С. Гершунский. –  М. : Педагогика, 1987. –  265 с.
9. Горемичкін А.І. Про стратегію комп'ютеризації / А.І. Горемичкін // Інформаційні технології.  ̶  2009.  ̶  № 2.  ̶  C.10  ̶ 16.
10. Гурьев С.В. Использование компьютера как инструмента образовательного процесса / С.В. Гурьев. – М. : Просвещение, 2002.  ̶  234с.
11. Домрачев В.Г. Про класифікацію комп'ютерних освітніх інформаційних технологій / В.Г. Домрачев, І. В. Ретинський // Інформаційні технології. ̶ 1996.  ̶  № 2.  ̶  C. 10  ̶  13.
12. Дусавицкий А.К. Познавательные мотивы / Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии, сост. И.В.Дубровина / А.К. Дусавицкий.   ̶  М. : Изд. Центр "Академия", 1999.  ̶  320с.
13. Жалдак М.И. Система подготовки учителя к использованию информационных технологий в учебном процессе : автореф. дисс. на соискание учен. степ. докт. пед. наук : 13.00.02 «Теория та методика обучения информатике» / М.И. Жалдак. – М., 1989. – 48 с.
14. Зайцева Л.А. Використання інформаційних комп'ютерних технологій у навчальному процесі та проблеми його методичного забезпечення / Л.А. Зайцева.  ̶  М. : Просвещение, 2003.  ̶  С. 253.
15. Змінювання іменників за числами: однина і множина [Електронний ресурс] / Урок. Сайт вчителя початкових класів // Українська мова.  ̶  Режим доступу :  http://www.yrok.net.ua/load/rozrobki_urokiv/ukrajinska_ mova/zminjuvannja_imennikiv_za_chislami_odnina_i_mnozhina_3_klas/40-1-0-2065
16. Зубрилин А.А. Виды и средства контроля знаний, умений и навыков обучаемых, применяемых на элективных курсах по информатике / А.А. Зубрилин, Е.М. Юртанова // Информатика и образование.  ̶  №10.  ̶   2006.
17. Інтерактивні технології навчання у початкових класах / авт.-упор.             І.І.Дівакова. – Тернопіль : Мандрівець, 2009. – 180 с.
18. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід : метод. посібник. / авт. - уклад. О. Пометун, Л. Пироженко.  ̶  К.. 2002.
19. Каргінцева Є.І. Шляхи формування пізнавальних інтересів молодших школярів у навчальній діяльності / Є. І. Каргінцева // Початкова школа.  ̶   № 11  ̶ 12 . ̶  1992 .  ̶   с. 29  ̶  31.
20. Кашин С.А. Методы педагогического стимулирования : автореф. дис. на соискание науч. степени канд. пед. наук : спец. 13.00.01 «Общая педагогика и история педагогики» / С.А. Кашин. – К., 1984. – 20 с.
21. Лапчик М.П. Информатика и технология : компоненты педагогического образования // Информатика и образование.  ̶  1991.  ̶  №6.  ̶  С.3  ̶  8.
22. Лозовая В.И. Целостный подход к формированию познават. актив. школьников : автореф. дис. канд. пед. наук. – Тбилиси, 1990.
23. Машбиц Е.И. Компьютеризация обучения : Проблемы и перспективы.  ̶  М. : Знание, 1986.  ̶  80 с.
24. Машбиц Е.И. Психолого-педагогические проблемы компьютеризации обучения / Е.И.Машбиц.  ̶  М. : Педагогика, 1988.  ̶  191 с.
25. Морозова Н.Г. Учителю о познавательном интересе. –  Сер. «Педагогика и психология».  –  М., Знание. –  1979. –  №2. – 47с.
26. Нові інформаційні технології освіти: експериментальна перевірка педагогічної ефективності / Під ред. В. Г. Розумовського, І. М. Бобко. ̶  К. : НІІІВТ, 1991.  ̶  69 с.
27. Освітні технології : навч. – метод. посіб. / О. М. Пєхота, А. З. Кіктенко, О. М. Любарська та ін.; за заг. ред. О. М. Пєхоти.  ̶  К. : А.С.К., 2001.  ̶  256 с. 
28. Основи нових інформаційних технологій навчання : посіб. для вчителів / авт. кол.; За ред. Ю.І. Машбіца. – К. : ТЗМН, 1997. – 264 с.
29. Остапенко А. И. Формирование познавательной активности студентов в процессе их совместной учебной деятельности : дисс. … канд. пед. наук. – К. , 1989. – 233 с.
30. Пидкасистый П.И. Компьютерные технологии в системе дистанционного обучения / Пидкасистый П.И., Тыщенко О.Б. // Педагогика.  ̶  2000.  ̶  №5.  ̶  С. 7  ̶ 12.
31. Підласий І.П. Критерії ефективності сучасного уроку.  ̶  К. : Педагогічна думка, 2003. – С.46 – 47.
32. Пометун О. І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання : наук.-метод. посібн. / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко; заг. ред. О.І. Пометун.   К. : А.С.К., 2004.  ̶ 193 с.
33. Пути и средства повышения познавательной активности учащихся : межвуз. сб. научных трудов. – Рязань : Рязан. пед. ин-т, 1986 – 168 с.
34. Роберт И.В. Современные информационные технологии в образовании : дидактические проблемы; перспективы использования / И.В.Роберт.  ̶    М. : Школа  ̶  Пресс, 1994.  ̶  205 с.
35. Сергеева Т. Новые информационные технологии и содержание обучения / Т.Сергеева // Информатика и образование. – 1991.  ̶  № 1.  ̶  С. 3 – 10.
36. Сиротенко Г.О. Сучасний урок : інтерактивні технології навчання / Г. О. Сиротенко. – Х. : ВГ «Основа», 2003. – 80 с.
37. Соколова Т.Е. Воспитание познавательных интересов младших школьников средствами новых информационных технологий / Т.Е.Соколова // Начальная школа.  ̶  № 3.  ̶  2004.  ̶  с. 21 – -23.
38. Талызина Н.Ф. Формирование познавательной деятельности младших школьников : Кн. для учителя.  ̶  М. : Просвещение, 1988.  ̶  172 с.
39. Талызина Н.Ф. Психолого-педагогические основы автоматизации учебного процесса / Психолого-педагогические и психофизиологические проблемы компьютерного обучения / Н.Ф.Талызина // Сб.научн.тр.  ̶  М. : Изд-во АПН СССР, МГУ, 1985.  ̶  С. 15 – 26.
40. Тельнова Ж.Н. Развитие познават. акт. детей старшего дошкольного и младшего школьного возраста в разных формах и методах обучения :  дисс. канд. пед. наук. / Ж.Н. Тельнова.  ̶  Омск, 1997.  ̶  171с.
41. Управление познавательной деятельностью учащихся / под ред. П.Я. Гальперина и Н.Ф.Талызиной.  ̶  М. : МГУ, 1972.  ̶  С. 260 – 273.
42. Ушакова З.М. Розвиток творчої активності школярів. – К., 1991 р.
43. Черных В.В. Использование компьютерных технологий в образовании / В.В.Черных // Российское образование. –  2009. – № 11. – 24 с.
44. Щукина Г.И. Активизация учебно-познавательной деятельности учащихся / Г.И.Щукина. – М. : ЛГПИ им. А.И. Герцена, 1985. – 170 с.
45. Щукина Г.И. Педагогические проблемы формирования познавательных интересов учащихся / Г.И.Щукина. –  М. : Педагогика, 1988. –  203 с.