Мета та очікування1. ознайомитися з причинами та ходом процесів об’єднання Німеччини та Італії в унітарні держави;2. з’ясувати особливості об’єднання Німеччини та роль в ньому О. Бісмарка;3. встановити особливості об’єднання Італії (Рісорджіменто);4. на прикладах діяльності Гарибальді та Кавура з’ясувати роль особи в історії;5. формувати навички ведення дискусії
Причини об’єднання Німеччини. НімеччиниІталії1. розвиток промислового виробництва;2. розвиток мережі залізниць;3. державні митниці;4. високі податки;5. різниця в законодавстві6. залежність південно-німецьких держав від Франції1. нерівномірність економічного розвитку;2. іноземне панування на Півночі та Півдні;3. реакційні феодально-монархічні режими;4. складнощі в будівництві залізниць;5. феодально-монархічні порядки в господарстві;6. реакційна роль папства в Італії
Німецький Союз. Союз був створений в червні 1815 року на Віденському конгресі як спадкоємець ліквідованої Священної Римської імперії. У 1815 році Німецький союз включав 41 державу, у 1866 році — 35 держав, що традиційно для Німеччини відрізнялися винятковою строкатістю державних форм. Безперечна військово-економічна перевага Австрії і Пруссії давала їм явний політичний пріоритет перед іншими членами союзу. Після австро-прусської війни 1866 року Німецький союз в серпні того ж року в м. Аугсбург саморозпустився
2 шляхи об’єднання Німеччини. Боротьба Пруссії з Австрійською імперією за гегемонію в Німеччині зумовила мало-німецький шлях об'єднання останньої навколо Пруссії. І Австрія, і Пруссія прагнули до об'єднання Німеччини. Великонімецький шлях об'єднання мав на увазі включення до складу Німеччини Австрії, але значні її території за межами Німецького союзу (Венеціанська область, Угорщина, Словаччина, Галичина, Трансильванія,Хорватія і Воєводина) заважали такому об'єднанню?
Отто Бісмарк та його план Кордони Пруссії за Віденськими умовами не сприяють нормальному життю держави; не промовами та голосами більшості вирішуються важливі питання сучасності — це була велика помилка 1848 та 1849 років, — а залізом і кров’ю…Отто Бісмарк23 вересня 1862 король Вільгельм ІV призначив Бісмарка міністром-президентом уряду Пруссії, надавши йому широкі повноваження. Проведена ним в ці роки політика була спрямована на об’єднання Німеччини і піднесення Пруссії над всіма німецькими землями
Дансько-австро-прусська війна. Данська війна 1864 року (Дансько - прусська війна) - військовий конфлікт між Данією і пруссько -австрійської коаліцією за відділення герцогств Шлезвіга і Гольштейнавід володінь данської корони. Вважається першою з воєн процесу об'єднання Німеччини навколо Прусії. Данія відмовилася від своїх домагань на Шлезвіг і Гольштейн. Герцогства були оголошені володіннями Прусії та Австрії, причому Шлезвигом управляла Пруссія, а Гольштейном -Австрія. Ця війна стала першим етапом на шляху об'єднання Німеччини під гегемонією Пруссії
Австро-прусська війна 1866 Австро-Прусська війна (Семитижнева війна, «Німецька війна») — війна, що відбулась в 1866 році і завершила боротьбу між Пруссією й Австрією за керівну роль в Німеччині. Австро-прусська війна — важливий етап у процесі об'єднання Німеччини під гегемонією Пруссії. В битві під Садовою 3 липня 1866 Австрія зазнала поразки
Утворення Північно-німецького Союзу 1866 За Празьким миром 1866 Австрія втратила Шлезвіґ і Гольштейн, передала Італії Венеціанську область. В результаті Австро-прусської війни Австрію було усунуто від загальнонімецьких справ. Замість ліквідованого Німецького союзу Пруссія створила Північно-німецький союз під своєю зверхністю
Франко-прусська війна. Фра́нко-пру́сська війна́ (1870–1871) — військовий конфлікт між Французькою імперією та Королівством Пруссія. Союзниками Пруссії був Північно-Німецький союз, членом якого вона була, та південно-німецькі держави Баден, Вюртембергі Баварія. Перемога Королівства Пруссії призвела до остаточного об'єднання німецьких народів в Німецьку імперію, очолювану прусським королем Вільгельмом I.
Початок об’єднання ІталіїНа півночі – про австрійські режими; на півдні – про іспанськіЄдина італ. держава – Сардинське королівство (П’ємонт)На кінець 50-х років ХІХ ст. на Пн. Італії знову посилюється рух за об’єднання Італії (рух карбонаріїв). Велику роль в цьому русі покладали на П’ємонт
А́встро-іта́ло-францу́зька війна́ 1859 А́встро-іта́ло-францу́зька війна́ —війна 1859 року П'ємонта та Франції проти Австрії. Для Італії це була національно-визвольна війна, яка стала першим етапом в об'єднанні країни під орудою П'ємонту. З боку Франції війна пояснювалася прагненням Наполеона ІІІ зміцнити французький вплив в Північній Італії
Наслідки війни. Після череди перемог Наполеон ІІІ раптово припинив військові дії, побоюючись загрози з боку Пруссії і уклав сепаратне перемир'я з Австрією, за умовами якого, підтвердженими Цюрихськими договорами 1859 та відмовилася лише від Ломбардії, а Венеція залишилася австрійським володінням. За Туринським договором 1860 року Франція отримала п'ємонтські Савою та Ніццу
Сицилійське повстання 1860 Війна викликала підйом національно-визвольного руху в Італії і призвела до народних повстань в травні-червні 1859 року в Пармі, Модені та папських володіннях. У березні 1860 р. національні збори Тоскани, Парми, Модени ухвалили рішення про приєднання до Сардинського королівства. Опорою реакції залишилося Неаполітанське королівство, де теж спалахнуло народне повстання. Герб Сицилії
Утворення Італійського королівства. На допомогу повсталим з Північної Італії вирушила тисяча добровольців - "червоносорочечників" - на чолі з Дж. Гарібальді. У травні 1860 р. вони висадилися на о. Сицилія. Після цього загони, що зросли до 24 тис. осіб, підтримані місцевим населенням, переправилися на південь Апеннінського півострова і вступили до Неаполя. Після битви 1 жовтня 1860 р. і плебісциту (всенародного голосування) владу Бурбонів у державі було повалено, а Неаполітанське королівство об'єднано з Сардинським. Частина гарибальдійців схилялася до проголошення республіки. Проте Гарібальді визнав владу сардинського короля Віктора -Еммануїла ІІ, розпустивши свій загін. Віктор-Еммануїл ІІ – король Сардинії та перший король Італії
Австро-італійська війна 1866 В результаті австро-італо-французької війни 1859 року і революції 1859-1860 Італія була в основному об'єднана. Неприєднаними залишилися лише Венеційська область, де панувала Австрія, та Рим, що знаходився під владою папи. Готуючися до війни Італія, уклала спілку з Пруссією.3 жовтня 1866 року у Відні був укладений мирний договір за яким Австрія поступалася Венеційською областю Наполеону ІІІ, а той передавав її італійському королівству
Завершення об’єднання ІталіїУ квітні 1861 р. було проголошено утворення Італійського королівства - головне завдання Рисорджименто (так називали рух італійців за національне визволення) було вирішено. Італія стала конституційною монархією з високим майновим цензом (тільки 2,5 % населення мали виборче право). У 1862 р. Гарібальді здійснив похід у Папську область з метою приєднання її до Італії, але зазнав поразки. У 1870 р. - останню італійську територію - Папську область (після франко-прусської війни) було приєднано до Італії.3 1871 р. столицею Італії стало місто Рим1871 р.
Наслідки Рисорджименто. Об'єднання Італії стало наслідком героїчної тривалої боротьби італійського народу під керівництвом Мадзіні та Гарібальді. Але вони не змогли довести боротьбу до створення республіки і ліберальна буржуазія, взявши владу в свої руки, досягла об’єднанняу формі конституційної монархії Савойської династії