Музичний лірик України

      МУЗИЧНИЙ ЛІРИК УКРАЇНИ

                                        Літературно-музична композиція 

                                                                                          Юрій ПИЛИПЧЕНКО,

                                                                                               учитель-методист

                                                                                          Станіславський ЗПЗСО

                                                                                            ім. К.Й. Голобородька,

                                                                                                Білозерський р-н,

                                                                                                Херсонська обл.

    Мета: а) дидактична – ознайомити учнів зі сторінками творчості Я.С. Степового, які пов’язані з композиторською та просвітницькою діяльністю; збагатити знання учнів про композитора, допомогти усвідомленню ними художньої цінності його музичних творів, їх значення для української і світової культури.

                б) розвиваюча – розвивати музичні здібності (почуття ритму, музично-слухові уявлення, музична пам'ять); вокально-хорові навики (артикуляція, тверда атака, дикція, дихання); навики художнього виконання музичного твору (фразування, динаміка); психічні процеси (мислення, пам'ять, уява, мовлення).

                в) виховна – виховувати любов до народної творчості, гордість за український народ, який має багату творчу спадщину; формувати особистісне ставлення до творчості великого композитора.

    Обладнання: естетично оформлена сцена – портрет Я.С. Степового, квіти,  український рушник, хліб, сіль.

    ТЗН: музичний центр, мультимедійний пристрій, баян, звукозаписи музичних творів Я.С. Степового.

    Міжпредметні зв’язки: музика – література – історія.

                                                      Хід заходу

       (Звучить інструментальна п’єса  Я.С. Степового у записі, демонструються слайди з фотографіями із життя композитор.)

     Слайд 1.    Коли природі потрібно щось створити – вона народжує генія,

                       який зробить це за неї…   Ральф Сомерсет Уолдо

     Учитель (на тлі музики). Доброго дня всім, хто сьогодні завітав до цієї затишної зали на свято зустрічі з музикою українського композитора під рубрикою «ЗА ЛИСТКОМ КАЛЕНДАРЯ»! Музика цього композитора таїть в собі владну силу, незважаючи на зміну поколінь і на те, що у кожного свої смаки, свої уподобання. Створені цим автором музичні твори об`єднали в одне ціле виконавця і слухача. От така непідробна життєва краса музики цього композитора.

     А що ми знаємо про цю людину, яка подарувала нам музику свого серця? Охопити всю творчість композитора за годину неможливо. Тому ми перегорнемо декілька сторінок з його життєвого шляху. Отож, розпочинаємо.

     В історії української музичної культури важливе місце займає ім`я Якова Степановича Степового. Початок його творчої діяльності припав на перші роки ХХ століття.

     Слайд 2.

   Вихованець російської класичної музичної школи, Степовий все своє недовге життя віддав розвиткові української музики. Композитор був серед тих, хто, зберігаючи та розвиваючи кращі традиції українського класичного мистецтва, будував культуру нового, віддавав багато сил величезній громадській і творчій роботі. Музика Якова Степового дуже близька до народної пісенної творчості і відзначається простотою, щирістю. Здебільшого це пісні, романси, невеликі інструментальні п’єси.

     Слайд 3.

     1-й учень.  Яків Степанович Степовий (справжнє прізвище Якименко) народився 20 жовтня 1883 року в м. Харкові. Батько його був церковним співцем, дуже любив і добре знав народні пісні, які постійно звучали в родині. Своїх синів – старшого Федора та молодшого Якова – він прагнув побачити професіональними співаками. Обидва хлопці мали чудові голоси, тому спочатку Федору, а потім і Якову (коли йому минуло 11 років) пощастило вступити до Петербурзької придворної хорової капели…

                 (Виконується театральна мініатюра «За покликом серця».)

    Осінній вечір. У хаті горить каганець, біля столу порається мати, готуючи вечерю. Малий Яків ходить вздовж стіни, вікна якої виходять на вулицю. Час від часу хлопець зазирає в них.

    – Мамо! А чи не принесли нам листа із Петербургу? Як же довго він до нас іде? Пам`ятаю, Федір говорив, що буде часто нам писати, мене покличе до себе. Як він там? Взагалі, я йому так заздрю! Швидше б і мені туди, до нього.

    – А чого б ото тобі братові заздрити?

    – Ну як же, Федір там, у столиці, у великому місті, займається музикою та співом, бачить на концертах великих музикантів. Як мені хочеться туди, нього, до справжньої музики.

    – Облиш, синку, не горюй! Ти ж чув, що батько казали: « – Раніше осені їхати вчитися Яші не доведеться. Треба справити йому новенькі чоботи, не буде ж він босоніж вчитися, а так – зась!».

    – Ну, мамо! Я б і босоніж поїхав, а на чоботи наспівав би собі на вулиці. Он як ми з татком на Великдень співали величальних пісень, так д`якон Павло вже тоді хотів мене взяти до себе у церковний хор. А на свято Трійці…

    – Ну добре, облиш, заспокойся, мій любий сину.

    Аж ось до хати ввійшов батько. Через плече у нього звисали новенькі чоботи. Вираз батькового обличчя змусив домашніх завмерти… З кишені він дістав поштового листа: – Ну, Наталко, де наш юний співак? Збирай його в дорогу!...

     Слайд 4.

     2-й учень.  Федір Якименко згодом став відомим педагогом, професором Петербурзької консерваторії. Тим же шляхом пішов і Яків… Життя у капелі було нелегким, суворий казармений режим і справжня палична дисципліна.

     3-й учень.  Та незважаючи на це, Яків Якименко уже в капелі виявив чудові музичні здібності та наполегливість у навчанні. Він опанував гру на фортепіано, віолончелі та кларнеті, диригував у хорових класах, пробував сили у створенні власних композицій.

     Учитель.  Досягнуті успіхи дали можливість юнакові у 1902 році вступити до Петербурзької консерваторії. Допомогли в цьому Микола Римський-Корсаков та Олександр Глазунов. Їх стараннями Якова Якименка було зараховано до консерваторії зі звільненням від плати за навчання. Саме це й дало можливість юнакові продовжити освіту.

     Слайд 5.

     1-й учень.  Оцінивши  творчі можливості Якименка, Микола Андрійович Римський-Корсаков прийняв його до свого класу теорії композиції (він був професором консерваторії). Вплив Римського-Корсакова на його учнів був різнобічним. Поряд з працьовитістю, внутрішньою дисципліною і принциповістю він прищеплював їм любов до народу, ненависть до тиранії, деспотизму.

     2-й учень. Під таким впливом Яків Якименко обирає свій життєвий шлях: на основі українського пісенного фольклору він прагне писати музику, яка відображала б не тільки життя народу, але також його думки, прагнення, мрії.

     Слайд 6.

    (Звучить пісня «Розвійтеся з вітром»,(сл. І. Франка, муз. Я. Степового) у записі.)

     3-й учень. Петербурзька консерваторія не залишилась осторонь подій 1905 року. На знак протесту проти розстрілу демонстрації трудящих 9 січня 1905 року, студенти оголосили страйк. На їх бік рішуче став Римський-Корсаков і тоді його було звільнено з роботи. Обурені цим свавіллям, з консерваторії пішли передові професори, зокрема Олександр Глазунов та Анатолій Лядов.

     1-й учень. Покинули навчання також учні Миколи Римського-Корсакова, серед них і Яків Якименко. Царський Уряд був змушений піти на поступки: консерваторії було надано право на щось подібне до самоуправління. Тільки після цього професори та студенти повернулися на свої місця.

    Учитель.  Ці події активно впливали на розвиток свідомості Якова Степановича. Скоро він виявляє себе як громадський діяч: навкруг нього згуртовуються співаки, інструменталісти, любителі драматичного мистецтва.

   Слайд 7.

    (Звучить пісня «Я дивлюся, аж світає» (сл. Т. Шевченка, муз. Я. Степового) у вокальному виконанні.)

     2-й учень.  Але найбільш виразно прогресивні погляди композитора виявились у творчості. Йдеться про його першу довершену роботу – вокальний цикл «Барвінки» на тексти Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка та інших поетів.

    Романс «Степ» входить до цього вокального циклу, створеного композитором у роки першої російської революції. В той час через жорстокість царської цензури не можна було й думати про відкриту пропаганду будь-яких прогресивних, тим більше революційних ідей. Це погрожувало негайною розправою. Тому Я. Степовий обрав вірш Миколи Чернявського, де визвольні прагнення були висловлені у так званій алегоричній формі: під образом степу треба розуміти батьківщину, а під грозою – революційне повстання.

     Слайд 8.

     (Звучить романс «Степ» (сл. М. Чернявського, муз. Я. Степового) у записі.)

     3-й учень.  Революційні настрої молодого композитора, стремління правдиво відтворити страждання трудового народу і показати його непереборне прагнення до боротьби, яскраво виявленні у «Барвінках». Звичайно, Яків Якименко не міг в той час підписати цей твір своїм справжнім прізвищем, і він обрав собі псевдонім Степовий, під яким творив і надалі.

    Одним із творів цього циклу є «Колискова». Написаний він на слова Лесі Українки. Ідея боротьби за визволення тут яскраво виражена в тексті.

                                               Сором хилитися,

                                               Долі коритися.

                                               Час твій прийде

                                               З долею битися, сон пропаде.

     Слайд 9.

     (Звучить «Колискова» з вокального циклу «Барвінки» Я. Степового у записі.)

      1-й учень.  Закінчивши консерваторію у 1909 році, Яків Степанович на деякий час залишився у Петербурзі. Він викладає у школі, виступає як музичний критик, організовує вечори для пропаганди української музики. Кілька разів Я. Степовий подорожує по Україні, збирає, записує і обробляє українські народні пісні. Все більшої довершеності набувають його власні твори. Найбільш ідейним і високохудожнім твором композитора є палкий, закличний «Прелюд пам`яті Тараса Шевченка».

     Слайд 10.

     2-й учень. 15 лютого 1912 року Я. Степовий узяв участь у вечорі, присвяченому вшануванню пам`яті  Тараса Григоровича Шевченка, який організувало Товариство народних університетів у Москві. Тут композитор виконав свій «Прелюд пам`яті Тараса Шевченка», написаний 1911 року до 50-ї річниці з дня смерті великого Кобзаря.

     Слайд 11.

   Учитель.  Прелюдом або прелюдією зветься невелика інструментальна п’єса, найчастіше для фортепіано, самостійна за характером. Твір Я. Степового є одним з найвищих досягнень композитора у фортепіанній музиці. Важко у музичному творі, тим більше невеликому, показати всю багатогранність життя і думок безсмертного поета. Та головні риси – нездоланну мужність, нескореність і палкість серця полум’яного революціонера – ми відчуваємо у звуках музики «Прелюда».

       (Звучить «Прелюд пам`яті Тараса Шевченка» Я. Степового у записі.)

      3-й учень. У 1914 році Якова Степового запрошують до щойно відкритої Київської консерваторії. Але почалася Перша світова війна, і йому довелося три роки бути на фронті.

     1-й учень. Творча активність Я. Степового з новою силою виявляється зразу ж після Жовтневої соціалістичної революції 1917 року. Він викладає у Київській консерваторії, керує музичною частиною Українського музично-драматичного театру, пише підручник з теорії музики. 

      2-й учень.  Поетична спадщина Т. Шевченка була і є невичерпним джерелом для творчості композиторів. Зокрема, на текст вірша «Садок вишневий» музику писали такі майстри, як Петро Чайковський та Микола Лисенко. Писали й інші композитори. Але найкраще це вдалося Якову Степовому. Його хор без супроводу – найбільш популярний твір на цей шевченківський текст.

     Слайд 12.

       (Звучить хорова пісня «Вечір» (сл. Т. Шевченка, муз. Я. Степового) у записі.)

     3-й учень.  Новим на той час у творчості Якова Степановича є низка гостро сатиричних пісень…

    Запросили музик на весілля. Весело грають вони, сподіваються на смачну вечерю:     

                                              …Подадуть нам ковбас, сала,

                                              Ще й галушок і пампушок.

   Та сподівання не здійснились:

                                              І не їли, і не пили…

                                              Про музиків позабули.

                                              Ми ж казали, що так буде, ой!

    Такий зміст жартівливої хорової пісні Я. Степового «Музика на весіллі». Композитор майстерно відтворює стиль українських народних інструментальних творів.

     Слайд 13.

              (Звучить хорова пісня «Музика на весіллі» Я. Степового у записі.)

     1-й учень.   З великою любов`ю писав Яків Степовий музику для дітей. Три збірники дитячих пісень під назвою «Проліски» вміщують майже 150 творів.

    Поетично оспівує композитор картини української природи в пісні «Зоре моя вечірняя».

     Слайд 14.

  (Звучить пісня «Зоре моя вечірняя» (сл. Т. Шевченка, муз. Я. Степового) у вокальному виконанні.)

     Учитель.  Про осінню пору року для дітей музику складали композитори різних поколінь. У збірці «Проліски» Я. Степового ми знайдемо декілька таких.

     Слайд 15.

       (Звучить пісня «Висне небо синє» (муз. Я. Степового) у вокальному виконанні.)

     Слайд 16.

   (Звучить пісня «Літо минулося» (сл. К. Різниченка, муз. Я. Степового) у вокальному виконанні.)

     2-й учень. Багато нових задумів було у композитора. На жаль, вони лишилися нездійсненними. 4 листопада 1921 року Я. Степовий помер від черевного тифу, так і не закінчивши роботу над оперою «Невільник» за однойменною поемою Т.Г. Шевченка. Йому ледь минуло 38 років.

      3-й учень. Українці пам’ятають і шанують Якова Степановича Степового як одного з зачинателів нового українського музичного мистецтва, видатного організатора музичного життя України того часу.

     Слайд 17.

     1-й учень. Музична спадщина композитора різножанрова: автор творів малих форм: романсів, фортепіанних п’єс, пісень, хорових творів, в яких досяг високої образної досконалості, майстерності.

     Слайд 18. 

     Учитель.  Глибока ідейна спрямованість його творів, їх народна основа та правдивість забезпечили їм місце на сторінках історії української класичної музики.

                                  ( Звучить «Колискова» Я. Степового у записі.)

     Учитель. От і добігає кінця наш захід. Про що ж на ньому вам розповіла музика? Ваші думки, ваше ставлення до неї.

     2-й учень. Сказати, що музика Степового тривожить, підкоряє, що ми захоплюємося композитором – означає не виказати і краплі тих почуттів, які пробуджують у нас композиторські звуки. І все ж, якщо спробувати визначити те головне в його музиці, що торкає струни нашої душі, то назвемо її величну простоту, мелодійність, стремління до життя.

     3-й учень. Музика Якова Степового звучить як особисте освідчення, ніби сповідь щедрого серця.             

     Учитель.  Так, ця музика звучить як довірливе та глибоке особисте освідчення, ніби сповідь щедрого серця. Шановні гості, дорогі діти! Ми прощаємося з вами, але нехай музика Якова Степановича Степового назавжди звучить у ваших серцях. До нових зустрічей!

   Доброго дня всім, хто завітав сьогодні до цієї затишної зали на свято зустрічі з музикою українського композитора під рубрикою «ЗА ЛИСТКОМ КАЛЕНДАРЯ». Музика цього композитора таїть в собі владну силу, незважаючи на зміну поколінь і на те, що у кожного свої смаки, свої уподобання. Створені цим автором музичні твори об`єднали в одне ціле виконавця і слухача – патріотів української музики. От така непідробна життєва краса музики цього композитора.

   А що ми знаємо про цю людину, яка подарувала нам музику свого серця? Охопити всю творчість композитора за годину неможливо. Тому ми перегорнемо декілька сторінок з його життєвого шляху. Отож, розпочинаємо.