МУЗИЧНО-ВИКОНАВСЬКИЙ РОЗВИТОК УЧНІВ СТАРШИХ КЛАСІВ У ПРОЦЕСІ РОБОТИ НАД ФОРТЕПІАННИМ АНСАМБЛЕМ

Міністерство культури України

Управління культури

Чернівецької міської державної адміністрації

КБУ Музична школа №4

ВІДКРИТИЙ УРОК ПО КЛАСУ ФОРТЕПІАНО НА ТЕМУ:

«МУЗИЧНО-ВИКОНАВСЬКИЙ РОЗВИТОК УЧНІВ СТАРШИХ КЛАСІВ У ПРОЦЕСІ РОБОТИ НАД ФОРТЕПІАННИМ АНСАМБЛЕМ»

Викладач фортепіанного відділу

Гураль Ірина Юріївна

Учениця 7 класу

 Квасницька Єлизавета

Учениця 8 класу

Соломатіна Марія

Чернівці 2018

ВІДКРИТИЙ УРОК ПО КЛАСУ ФОРТЕПІАНО НА ТЕМУ:

«МУЗИЧНО-ВИКОНАВСЬКИЙ РОЗВИТОК УЧНІВ СТАРШИХ КЛАСІВ У ПРОЦЕСІ РОБОТИ НАД ФОРТЕПІАННИМ АНСАМБЛЕМ»

     МЕТА УРОКУ:

1. НАВЧАЛЬНА

•  навчити використовувати навички технічної вправності в роботі над фортепіанним ансамблем;
• навчити охоплювати весь спектр художніх музичних засобів при грі в ансамблі;
• навчити слухового контролю та охоплення музичної тканини обох партій під час виконання фортепіанних дуетів;
• навчити самостійного аналізу музичного твору, формування концепції, художнього образу.

2. РОЗВИВАЮЧА

• розвиток технічної майстерності учнів старших класів;
• розвиток умінь і навичок гри в ансамблі;
• розвиток сценічної витримки, артистизму, творчої уяви та ініціативності учнів;
• підготовка учнів до концертного виконання музичного твору.

3. ВИХОВНА

• підтримання зацікавленості до занять, любові до мистецтва у різних формах музикування, в т.ч. фортепіанних ансамблях;
• формування художнього смаку, відчуття музичного стилю та власного почерку композитора;
• виховання наполегливості, зосередженості, уваги, слухового контролю, відчуття і підтримки свого партнера, фізичної та емоційної витривалості під час гри в ансамблі.

     ПЛАН І ХІД УРОКУ:

1. ВСТУПНА ЧАСТИНА:

• Що таке музичне виконавство

      Осягнення сутності музичного виконавства полягає в його розгляді як особливої сфери художньої творчості: музичні твори призначені для перевтілення у конкретний звуковий матеріал – адже лише ігрове відтворення музичного матеріалу, зафіксованого письмово, забезпечує його сприйняття слухачами. Поза виконанням музичний твір існувати не може.   Метою виконавської творчої діяльності є відтворення духовно-змістовного задуму автора, втіленого в образній формі через музичну інтонацію. Художній образ не лише відображує ті чи інші явища дійсності, а й несе цілісно-художній зміст, що становить собою поєднання емоційного та інтелектуального відношення композитора до світу.

     Саме виконання, яке завжди є інтерпретацією (від лат. interpretatio – тлумачення, пояснення), викликає відповідні переживання у слухачів. Світогляд та індивідуальність виконавця зумовлюють особливості інтерпретації твору, відмінності його трактування виконавцями різних часів і країн. Виконавці пропонують своє бачення змісту, що базується на авторському тексті, тобто включаються у творчий процес, розпочатий автором.

     Практична діяльність музичного виконавця є відносно самостійною і полягає в художньому осягненні та відтворенні продукту композиторської творчості. Сам процес відтворення задуму композитора зазвичай розглядають у двох аспектах: репетиційна робота та публічне виконання. Оскільки репетиційна робота є відносно тривалим періодом роботи виконавця, розглядаємо такі її фази: 1) загальне знайомство з музичним твором – прочитання тексту, його ескізне опрацювання, моделювання майбутньої виконавської концепції; 2) розучування – вироблення необхідної якості звуку та прийомів звуковедення, логічного фразування, досягнення технічної вправності, динамічної й темпової відповідності, драматургічної переконливості; 3) сценічне виконання музичного твору.

• Роль ансамблевої гри в музичному розвитку учнів старших класів

     Головною метою всього навчання в музичній школі – це підготовка  музикантів - любителів, які мають навички музичної творчості, можуть самостійно розібрати і вивчити музичний твір будь-якого жанру, вільно володіти інструментом, розбиратися в нотному тексті, у побудові музики, концентрувати увагу на певному завданні, вміти зчитувати одразу декілька  шарів тексту: нотний, ритмічний, динамічний, агогічний та ін. 
     Процес творчості, сама обстановка пошуку та відкриттів на кожному уроці викликає у дітей бажання діяти самостійно, щиро і невимушено. "Запалити", "заразити" дитину цим бажанням оволодіти мовою              музики – найголовніше з завдань педагога. 
     Звичайно, що величезними можливостями творчого розвитку учня  володіє ансамблеве музикування. Всі ми знаємо, що гра в ансамблі дисциплінує ритміку, удосконалює навички читання нот з листа, допомагає учневі випрацювати технічну вправність, а також викликає у дитини величезне задоволення і радість більше, ніж сольне виконання.  

     Ансамбль вчить слухати партнера – це мистецтво вести діалог з партнером, тобто розуміти один одного, вміти вчасно подавати репліки і вчасно поступатись. Якщо в  процесі  навчання спільна гра осягається дитиною, то можна сподіватися, що вона  успішно    освоїть специфіку гри на фортепіано в цілому. 

      Важливо сказати, що ансамблеве музикування чудово розвиває музичне мислення і всі його складові. Накопичення запасу яскравих численних слухових уявлень стимулює художню уяву. А також, гра в ансамблі сприяє інтенсивному розвитку всіх видів музичного слуху (звуковисотного, гармонійного, поліфонічного, тембро-динамічного). Ансамблеве музикування дозволяє успішно вести роботу і з розвитком ритмічного почуття.  Ритм - один з центральних елементів музики; категорія не тільки часова, але і емоційно-виразна, образно-поетична, художньо-смислова.

      Партнерами по ансамблю обирають, зазвичай,  дітей одного віку і однакового рівня підготовки. У цій ситуації виникає щось на зразок змагання, що є хорошим стимулом до більш грунтовної і уважної гри.   З самого початку необхідно привчати дітей, щоб один з виконавців не припиняв гру при зупинці іншого. Це навчить іншого учня швидко орієнтуватися і знову включатися в гру. Перш за все, при ансамблевій грі ми вчимо синхронності виконання. Під синхронністю ансамблевого звучання розуміється точний збіг найдрібніших тривалостей (звуків або пауз) у всіх виконавців. Синхронність є результатом найважливіших якостей ансамблю – єдиного розуміння і відчуття партнерами темпу і ритмічного пульсу. Синхронність є одним з технічних вимог спільної гри. Одночасний вступ  зазвичай досягається непомітним жестом одного з учасників ансамблю. З цим жестом корисно порадити виконавцям одночасно взяти подих. Одночасність закінчення має не менше значення. Не разом знятий акорд справляє таке ж неприємне враження, як і не разом узятий. Синхронність вступу та зняття звуку досягається значно легше, якщо партнери правильно відчувають темп ще до початку гри. Музика починається вже в ауфтакті.

     Ансамблева техніка висуває перед виконавцями особливі вимоги. Головна трудність – це уміння слухати не тільки те, що граєш сам, а одночасне звучання обох партій, що зливаються в органічно-єдине ціле. Основним завданням кожного виконавця є виявляти, осмислити і створити у своїй уяві ясний звуковий образ всього твору. При виконанні ансамблевого складу, як і в сольній п'єсі, необхідне вдумливе, детальне вивчення авторського тексту з точки зору мелодії, ритму, гармонії, форм, принципів розвитку. Необхідно визначити смислову роль кожної партії, регістрові співвідношення. 

     Гра на фортепіано в чотири руки - це вид спільного музикування, яким займалися в усі часи, при будь-якому рівні володіння інструментом, який приносить ні з чим незрівнянну радість спільної творчості. 
Ансамблева гра являє собою форму діяльності, що відкриває найсприятливіші умови для всебічного та широкого ознайомлення з музичною літературою.  Перед музикантом проходять твори різних художніх стилів та епох, композиторів, різноманітні аранжування оперної та симфонічної музики. Цей жанр має свою багаторічну історію. Фортепіанний дует почав інтенсивно розвиватися в другій половині 18 століття з появою молоточкового фортепіано та його нових можливостей: розширений діапазон, здатність поступового збільшення і зменшення звуку, додатковий резонатор педалей. Цей інструмент тримав у собі особливі можливості при грі двох піаністів. Значно зросла повнота і сила його звучання, відкриті невідомі регістрові фарби, а новий гомофонний стиль музики цього дуже потребував. До початку 19 століття фортепіанний ансамбль утвердився як повноправна самостійна форма музикування. Виникла багата і різноманітна література.  Для фортепіано в чотири руки писали майже всі композитори 19 і 20 століть.

     Отже, нашим матеріалом показу музично-виконавського розвитку став твір Олександра Гоноболіна «Lambert-tango». Це сучасний український композитор, скрипаль, диригент, автор понад 200 творів, серед яких – твори для симфонічних та камерних оркестрів, ансамблів, струнно-смичкових інструментів, фортепіано, вокальні твори.

2. ВИКОНАННЯ УЧНЯМИ ТВОРУ:

Lambert - tango Олександр Гоноболін

3. РОБОТА НАД МУЗИЧНИМ ТВОРОМ У СКЛАДІ ФОРТЕПІАННОГО ДУЕТУ:

- визначення музичного стилю, жанру,  художнього кола образів твору;

- аналіз форми, структури, вибудова кульмінацій, визначення фактури;

- визначення правильної спільної артикуляції та фразування;

- вживання динаміки та різноманітних акцентів у творі;

- визначення відповідного темпу, руху твору в цілому, залучення метронома в процесі роботи;

- вживання педалі у творі;

- загальні зауваження та рекомендації  щодо музичного виконання творів у фортепіанному ансамблі.

4. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

     Детально відпрацьовувати всі виконавські засоби окремих партій. Добиватись відповідного звучання в різних темпах. Вчитись брати звуки синхронно, розвивати вміння схухати свою партію і всю музичну фактуру в цілому. Тренуватись починати і закінчувати твір разом, тримати єдину метро-ритмічну пульсацію. Відчувати і взаємопідтримувати свого партнера. Старатись при виконанні охоплювати весь спектр художніх засобів, форму твору, бути творчо натхненним та ініціативним. Знайти в мережі YOUTUBE різні виконання танго, як соло, так і в ансамблі та порівняти інтерпретації цього музичного жанру.

     Видатний композитор і педагог Д.Кабалевський наголошує:

”Музика стане професією небагатьох, але полюбити, навчитись слухати її і розуміти повинні всі”.

5. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

• Алексеев А. Методика обучения игре на фортепиано. Издание третье – М.: Музыка, 1978. – 288 с.
• Готлиб А. Основы ансамблевой техники. — М., 2008. — 48 с.
• Коган Г. Работа пианиста. – М., ГосМузИздательство, 1963. – 200с.
• Савшинский С. Работа пианиста над музыкальным произведением. – М., «Музыка», 1964. – 188с.