Музика поезій Ліни Костенко

Тема.   Справжня музика поезій Ліни Костенко

            (Інтимна лірика, її сповідальність. Пейзажна та філософська лірика).

Мета: ознайомити учнів із художнім світом поезій Л.Костенко, допомогти їм зрозуміти їх філософську спрямованість та психологізм, удосконалювати вміння творчо осмислювати прочитане, розвивати образне мислення , творчу уяву, виховувати почуття національної гордості та самосвідомості, активну життєву позицію, любов до прекрасного.

Цілі.

Після проведення уроку учні

знатимуть: основні тематичні групи поезій, їх жанрове розмаїття , провідні мотиви творів.

умітимуть: визначати художні особливості поезій, пояснювати символічне значення образів, осмислювати глибину філософської думки .

Тип уроку: урок повідомлення й засвоєння нових знань.

Форма проведення уроку: урок-літературна вітальня, бінарний урок.

Методи і прийоми роботи: поетичний калейдоскоп, прийом«подвійних нотаток», гронування, проблемне навчання.

Обладнання: збірки поезій, музичні файли.

Випереджувальне завдання: робота у творчих групах, вивчити напам’ять  вибрані поезії.

 

                                            Перебіг уроку

● Організаційний момент.

◊ Поетичний калейдоскоп . На фоні ліричної мелодії ♫ учні по черзі читають напам’ять уривки із поеми «Зоряний інтеграл» ( додаток А), завершує учитель летючими катренами:

 

 

  Простору

                 простору  

                                простору

           і щоб ніяких  травм

                   і чогось такого простого

                              як проростання трав

                   і чогось такого дивного

                              як музика

                                                без блаженств

                                           І слова

                                                    хоча б єдиного

                                                            що має безсмертний сенс

Учитель. Загадкове, незбагненне…І в той же час просте, звичайне, буденне.Але ж дивує, чарує, збуджує, надихає, а ще сповнює нашу душу добром, незгасимим світлом та всеосяжною любов’ю до України.Тому воістину геніальне і безсмертне… Слово Ліни Костенко. Тож причастімося Ним , торкнімося всіма струнами своєї душі його глибин.

●Цілевизначення та планування.

                                   План уроку

1.Інтимна лірика, її сповідальність.

2.Співіснування «двох світів» у пейзажній ліриці.

3.Україна – нація – народ – громада – людина на сторінках книжок поетеси.

4.Філософізм поезій.

● Опрацювання навчального матеріалу.

◊ Робота в групах(кожна творча група заздалегідь готувала  питання за своєю літературною пам’яткою)

 

 

 

 

 

 

 

                                                                   

                                                                      

 

                       

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

♫ Звучить пісня «Очима ти сказав мені: люблю» у виконанні О. Богомолець.

◘ Які спогади навіяла вам ця мелодія? У чому особливість цього вірша?

 Проблемне питання                                                             драма?

                                                                                       щастя?

◊ вправа «Гронування» на основі опрацьованих віршів.

 

                                             Любов

                                                                                                                     

 

 

                       

 

                                                                         

 

 

 

                                                                                                            

 

 

 

 

 

 

 

Учні читають напам’ять поезії.

◘ Якими засобами досягається глибина змісту поезій?

◘ Які образи-символи допомагають розкрити почуття ліричного героя?

Учитель. Поезії Ліни Костенко на цю тему є класикою української любовної лірики. На чому ґрунтується таке твердження? Насамперед – вони красиві своєю довершеністю. І взагалі –  у  художній манері поетеси домінує така риса, як власне краса мистецького виконання. Здається, що про кохання тут не сказано жодного слова. Але це поверхове враження. Насправді ж тут кожне слово промовляє про любов.

    Віршами про кохання Ліна Костенко прагне у своїх читачів виховати високу культуру почуттів. Адже за ставленням до кохання легко пізнати сутність людини.

   ІІ.                                                                  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Запитання після прочитання.

◘ У чому Л.Костенко вбачає щастя людини?

◘ Чому у пейзажній ліриці дуже часто зустрічаємо слово «люблю» ?

◘ Символом чого у віршах є ріка, ліси, сади?

◘ Як би ви визначили основний мотив усієї пейзажної лірики?

◘ У чому актуальність творів цього циклу?

ІІІ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Учитель. У радянський час відбулося надзвичайне звуження поняття патріотизму .Дозволявся лише радянський патріотизм(любити більшовицьку дійсність та їхню більшовицьку державу).Шістдесятники мали відвагу розширити рамки патріотизму спочатку до народного(інтерес до простої людини), а далі найбільш смілива когорта (І.Світличний, І.Калинець, В.Симоненко, Л.Костенко та інші) переступила ці межі і заговорила про національний патріотизм. У Л.Костенко патріотичні заклики бринять у кожному рядку, у кожному образі. Тому так переконливо і привабливо звучить у неї тема України-нації-народу-громади-людини. Вона ніколи не захищає примітивного індивідуалізму. Для неї особистість – частка народу, тому в її поезіях такі великі претензії до людини.

                Є боротьба за долю України,

                все решта – то велике мискоборство.

     Справжня патріотка Л.Костенко у свій час відмовилась від ордена, якого того ж року було присуджено Б.Єльцину та П.Лазаренку. Вона пояснила: «Політичної біжутерії не ношу».І щодо мови мала власну думку: «Народи не вмирають від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову».

Учениця(зачитує уривки зі статті «Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала»)

1.Л.Костенко наводить приклад Росії: « Нація любить себе. Російські історики – як ілюзіоністи. Вони виймуть те, що ніколи там не лежало. І це буде «московська схема світової історії». І поламати цю схему дуже важко.А місця для України в цій  схемі нема. Треба мати на увазі, що Росія не тільки протирає до блиску головне імперське дзеркало, а ще й викривляє систему дзеркал України. Україні треба поставити свою систему дзеркал, розробити свою гуманітарну політику, її стратегію та пріоритети».

2. «Українці – це раритетна нація, самотня на власній землі, а ще самотніша в універсумі людства. Фантом Європи, що лише під кінець століття почав набувати для світу реальних рис».

3. Згадайте чарівну казку Андерсена «Снігова королева». Там все починається з того, що один дуже лютий чорт зробив дуже дивне дзеркало. Це дзеркало мало незвичайну властивість: все добре і прекрасне зменшувалося в ньому до неможливого, а все негідне й погане виступало чіткіше і здавалося ще гіршим.

Оце він і є - дефект нашого головного дзеркала. Його зробив чорт. А учні й послідовники чорта всюди бігали з тим дзеркалом і, нарешті, не залишилося жодної країни, жодної людини, які б не відбилися у тому дзеркалі спотвореними. Тоді поплічники чорта полетіли в небо, ще й там хотіли порозважатися. Але дзеркало відбивало такі страхіття, робило такі гримаси, що аж випало з їхніх рук, брязнуло об землю й розбилося на мільйони скалок.

І ці скалки наробили ще більше лиха, ніж саме дзеркало. Вони літали скрізь по світу, і якщо потрапляли комусь в око, то людина з такою скалкою в очах бачила все навиворіт або тільки  погане, бо кожна скалочка мала ту ж силу, що й ціле дзеркало. Декотрим людям скалочка потрапляла в серце, і воно перетворювалося на маленьку крижинку. А по світу літало ще багато таких скалочок...

Не буду розшифровувати, що то за чорт і хто його поплічники. Скажу тільки, що ті скалочки літають по світу й досі, і люди з такими скалочками в очах бачать зовсім не ту Україну. На щастя, дедалі більше людей не хочуть, щоб такі скалочки потрапляли їм в очі і в серце.

Отож, історія триває. І якщо ми вчора не випили брому, читаючи її, то сьогодні й завтра будемо здатні її творити.

Тільки не треба чекати, щоб хтось вам зробив ваше власне індивідуальне дзеркало і вмонтував його в систему суспільних дзеркал. Кожен має зробити це сам.

Запитання до учнів:

◘ То хто ж такі українці?

◘ Хто творить сьогоднішню історію?

◘ Як ми, українці, виглядаємо у світовому дзеркалі? Яку маємо ауру?

◘ Наскільки актуальною є ця тема?

◘ Як ви розумієте слова: «Кожній нації є за що посипати собі голову попелом. Тільки не треба тим попелом запорошувати очі наступних поколінь»?

Учитель. Дочка Л.Костенко Оксана Пахльовська у своїй книзі публіцистики «Ave  Evropa», за яку отримала Національну премію України ім. Т.Шевченка, наголошує: «За межами Європи Україна не виживе, тому що це неможливо, якщо бути приналежним до простору, де нації не виживають».

Отже, можемо зробити висновок словами  Л. Костенко: «Якби українці не були нацією, то вони давно були б уже не українці».

ІV.

                                                                             

 

 

 

 

 

Рядки, що вразили	Мої думки
Цей білий світ – березова кора, по чорних днях побілена десь звідтам.          «Хай буде легко…»
Не загубіться у юрбі, Не проміняйте неповторне на сто ерзаців у собі.         «Вже почалось, мабуть, майбутнє»
Оця реальна мить вже завтра буде спомином, а післязавтра – казкою казок.        «Звичайна собі мить»
Усе іде, але не все минає над  берегами вічної ріки.        «Сосновий ліс перебирає струни»
Вечірнє сонце, дякую за всіх, котрі нічим не осквернили душу.       «Вечірнє сонце, дякую за день»

 

3.Роздуми після прочитання.

◘ Які основні цінності мають бути у людині майбутнього?

◘ Над чим змушує задуматись поетеса ?

◘ Яку вагу у філософській ліриці має роздум про час і вічність?                          ♫ Підготовлений учень виконує пісню на слова Л.Костенко «Пісенька з варіаціями».

Учитель. Поезія Л.Костенко – це постійна робота думки. Це намагання осягнути вічність і безконечність, це прагнення серця вмістити любов і ненависть, ніжність і мужність. Л.Костенко – жінка, і саме це надає особливої сили її поезії, бо коли над цими питаннями про Всесвіт, про вічність, про сенс життя міркують чоловіки, то все виходить дуже мудро, логічно. Але коли про всі ці речі починає міркувати людина, якій дано чоловічий розум і жіноче серце, а до того ще й нестримний темперамент, тоді виходить поезія Л.Костенко.

● Підсумок уроку.

Учитель. Цінуймо кожну мить життя, бо вона є неповторною. Навчімося любити все навкруги: «травинку і тваринку, і сонце завтрашнього дня, вечірню в попелі жаринку, й шляхетну інохідь коня…», будьмо вдячними Богу за  ще один прожитий день.

♫ На фоні ліричної мелодії учениця читає напам’ять вірш «Вечірнє сонце, дякую за день.

●Оцінювання. 

●Домашнє завдання.

 Прочитати роман у віршах «Маруся Чурай», написати твір-мініатюру «Слухаючи музику віршів Л.Костенко».

Окремим учням підготувати повідомлення: «Образ Марусі Чурай в українській культурі».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                Додаток А

«Зоряний інтеграл»(уривки із поеми).

    1учень. Спадковість?

2.                 Совість.

     1           Мрія?

2.                 Інститут.

 

1.                 Любов?

2           Життя.

1.                 Зненависть?

 

2.                 Трутні.

     1           Минуле?

     2           Труд.

1.                 Позаминуле?

 

2.                 Труд.

Учитель.   З таким минулим  - можна і в майбутнє!

1.  А я не хочу пошепки.

А я не хочу крізь грати!

Не маю гріхів потаємних,

відкрита моя душа.

Не потребую прощення.

Мені потрібна порада.

Дай руку мені, Людино,це буде наш форум духа…

І я тобі, як на сповіді, скажу тільки чисту правду.

Отак – із душі в душу,

а не просто у мушлю вуха.

2. Я ще маю ілюзії. Я не люблю зневіри.

Але ніяк не збагну астрономічного закону:

чому

час від часу

над сузір’ям Ліри

з’являється голова Дракона?

3. Я скоро буду виходити на вулиці Києва

з траурною пов’язкою на рукаві –

умирає мати поезії мого народу!

Все називається Україною –

універмаг, ресторан, фабрика.

Хліб український,

телебачення теж українське.

І тільки мова чужа у власному домі.

У шовінізму кігті підсвідомі.

    6 .  Сім’я вже ж вольна і нова.

          Та тільки мати ледь жива.

           Вона була б і вмерла вже не раз,

           та все питає і на смертнім ложі,

            а де ж те Слово, що його Тарас

            коло людей поставив на сторожі?!

7.  Ні остраху,

 ні тіні  компромісу.

На кожен виклик, совісте, іди!

В історичних льохах

відстояться вина істин,

гірко вибродять кров’ю

           правди пекучі меди.

8. Плюс  мінус життя.

Таблиця розмноження.

Квадратний корінь із мрій романтика.

Два пишем, три помічаєм.

Розношена

щоденна

проста

математика.

9. Душа підіймається до вищої.

Душа обчислює суму площ:

минуле – майбутнє – живі і знищені –

правда – поезія – атомний дощ.

Дракон – Атлант – телефон – калина –

віра – вірус – мільярди – нулі…

життя оперує безконечно малими.

Ми всі поодинці – також малі.

 

10.Але з усмішки,

    з потиску рук,   

   з брехні, убитої наповал,

   історія – найскладніша з наук –

   обчислює ЗОРЯНИЙ ІНТЕГРАЛ.

   Із найдрібніших зоряних крихт!

    Вища математика віку:

   З СУМИ БЕЗКОНЕЧНО МАЛИХ

    ВИНИКАЄ БЕЗКОНЕЧНО ВЕЛИКЕ.