Музика, танці, національний одяг Індії

Танець, музика, театр, національний одяг Індії

Національні індійські танці

Зародження танцю. Мовознавці простежують походження слова «танець» від санскриту (прадавньої індійської мови, що є основою мов індоєвропейської групи) – «тандем», «тандва», що означає «бити», «плескати». Танцівниця, рельєф у храмі, ХІІ ст.

Зародження танцю. Танець зародився в Індії близько 5 тис. років тому і носив релігійний характер. Вважається, що світ був створений танцюючим богом Шивою і танець у храмах був молитвою.

Зародження танцю. В одній руці Шиви – барабан (образ вібрації, з якої виник космос). У другій руці – вогонь (знищує все, що віджило). Танцюючи, Шива попирає ногами демона, який уособлює відсталість та інертність, не даючи йому оволодіти душами людей. Танець бога – символ космічного руху і оновлення. Коли він зупиниться, настане кінець світу.

Зародження танцю. При спорудженні храмів архітектори передбачали спеціальні майданчики або зали для виконання танців. У храмі Сонця (м. Конарак) є величезний зал Танцю, стіни якого прикрашають різьблені фігури танцівниць і музикантів.

Система індійського класичного танцю. Основні положення були викладені в стародавньому трактаті «Натьяшастра», який став справжньою енциклопедією театрального і танцювального мистецтва.

Система індійського класичного танцю. Мистецтво індійського танцю має синтетичний характер, воно включає в себе музику, поезію, драматичне мистецтво та пантоміму.

Система індійського класичного танцюІснує два види класичного індійського танцю: сольний танець в одному з 7 головних танцювальних стилів і танцювальна драма.

Напрямки національного танцю Індії

КучипудіНазва цього стилю походить від регіону, в якому він сформувався: село Кучелавапурі (означає «поселення акторів»). Танцювали його дівчата, які жили при храмах і офіційно видані заміж за бога. З XV ст. став виконуватися виключно чоловіками. Вважалося, що краса танцівниць відволікає глядачів від релігійного змісту текстів,бо танцівниця декламує і танцює одночасно.

Бхаратнатьям Найбільш популярний в Індії і широко відомий за кордоном. Його традиція нараховує майже 2000 років. Він дотримується строгих канонів Натья-Шастри («Трактату про танці» – ІІ ст. н. е.). «Бхарата» – абревіатура від «бхава» - настрій, «рага» – мелодія, «тала» – ритм. «Натьям» – чистий танець.

ОдіссіВишуканий класичний танець. Про нього згадується ще в ІІІ-ІV ст. н. е. Зародився в штаті Орісса, відомому своїми храмами. Виконавці повторюють пози танцівниць, зображених на стінах цих храмів. М'які, плавні і ніжні рухи описують філософію Бога Крішни.

Катхак. Класичний танцювальний стиль Північної Індії. Це танець жерців-брамінів, які викладали за допомогою танцю і пантоміми історію свого віровчення. Танцюрист відбиває ногами складні ритми в такт барабана, велика кількість поворотів, м'які пластичні рухи на прямих ногах.

Мохіні-аттам. Танець чарівниці, зачарування, танець красивої жінки м'якого, ніжного і граціозного виконання, передає всю повноту жіночого начала. Повільні, неквапливі руху, плавно перетікають один в одний, що говорить про високий рівень майстерності виконавиці.

КатхакаліВиконують тільки чоловіки в барвистих костюмах, величезних головних уборах і зі складним макіяжем на обличчі, який наносять кілька годин. Танець виконується під акомпанемент барабана, який видає глухий звук, і маддали, що веде м'яку мелодію, також цимбал.

МаніпуріОписує космічний танець Крішни і пастушок. У танці використовуються гарні гаптовані спідниці, що різко розширюються від талії і напівпрозорі вуалі. У костюмі Крішни неодмінний атрибут – павине перо у волоссі. Рухи починаються в повільному темпі і переходять у швидкі обертання.

Емоції в індійських танцях. Усі танці повинні бути побудовані на передачі дев'яти основних емоцій: щастя, співчуття, відваги, гніву, відрази, страху, смутку, здивування і умиротворення.

Мова жестів танцюриста Вона склалася ще в давнину і отримала назву – мудра. Ця мова налічувала положення кистей рук, голови, шиї, тіла, очей, брів.

Жести рук танцюриста Є найбільш дивною особливістю індійського танцю. Жести бувають: імітацією, описовими, подказуючими, символічними. Вони передають цілу гаму почуттів та емоцій. Ось деякі з них. Пазури тварини. Тримати зброю. Ворожнеча. Лебідь

Мова жестів танцюриста При сольному виконанні танцівниця може виконувати кілька ролей: ось вона виступає у вигляді невірного коханого, який схиляється перед коханою і благає її про прощення, торкаючись її ніг, і клянеться відтепер бути вірним навіки; а ось знову стає ображеною жінкою, докоряє коханого, «говорить», як втомилася від брехні і т. ін. Всі ці життєві ситуації зображені дуже яскраво.

Костюми танцюристів Зазвичай для танцю використовуються костюми яскравих насичених кольорів, що символізують щастя, силу і енергію життя. На руках танцівниць – золоті браслети і ланцюжки, у волосся вплетені золоті шпильки і квіти, на грудях – намисто з підвіскою, на ногах – браслети і дзвіночки.

Символіка прикрас Чандрапрабха (Місяць) і Сурьяпрабха (Сонце), які кріпляться до волосся на голові по ліву (Місяць) і праву (Сонце) сторону від проділу, покликані наділити танцівницю своєю красою і сяйвом. Талайсаман або Чути підкреслюють лінію чола і проділ.

Маатал (підвіски), які кріпляться до мочок вух і волосся таким чином, щоб закрити вушні раковини. Захищають слух танцівниці від гучного дзвону барабанів. Пояс навколо талії, який також має різні назви – Оддиянам, Комар-пата, Водяному – служить опорою хребту. Браслети – Валаял - захищають зап'ястя і надають їм витонченість і грацію. Довге намисто називається по-різному в залежності від стилю і традиції: Манга-малай, Мутхумалай, Тамані. Воно призначене врівноважувати дихання танцівниці. Аддикай (коротке намисто)

Особливу роль відіграє кільце в ніс – Чаланг. Повний комплект складається з 3-х видів: цвяшка або затискача в праву ніздрю; круглого, прикрашеного камінням кільця – ліву і підвісний, який кріпиться за нижню частину носової перегородки. Джиммики (сережки) Раакоди – прикраса на накладний «бублик» з волосся, прикрашений брошкою і тасьмою.

Квіти з жасмину (білі) і помаранчеві Канакамбарам. Дзвіночки – Гунгхру, Гаджджелу або Кинкини. Допомагають відбивати ритм і захищають щиколотки. Кунджалам – прикраса, вплітається в косу з помпонами або китицями на кінцях. 

Малюнки на руках, ступнях, щиколотках танцівниці надають закінченість образу. Мехенді

Національна індійська музика

Становлення індійської музикиІндійська музика не має конкретної дати народження. Індуси вважали, що таке мистецтво дано вищими силами як дар кожній людині, яка живе на землі. Музика згадується у «Ведах» як мистецтво богів. Сарасваті — індійська богиня знань, музики і мистецтва

Становлення індійської музики. В основі індійської музики гармонійне поєднання вокалу, інструментальної мелодії і танцю. Спочатку вони існували окремо, а потім об’єднались. Індійська музика одноголосна.

Становлення індійської музики. В Індії здавна вважалося, що кожен прояв природи — це не просто дар. Виконавці на народних інструментах відтворювали звуки дощу, шелест вітру, шум океану і багато іншого, що наповнювало мелодію магічним змістом.

Принципи індійської музики. Це інструмент, що допомагає досягти стану нірвани і злитися з природою. Важлива розстановка інструментів, органічність і співзвуччя голосів. Її можна порівняти з індійським сарі, де кожен елемент декору, складка, вишивка або орнамент має вирішальне значення.

Принципи індійської музики. Система побудови індійської музичної композиції, включає два поняття: рага і тал. Рага — це форма мелодії, а тал — ритмічна складова.

Символіка музики. Сюжетність (епізоди з поезії, міфології, епосу). Виразність (у танці розрізняють 24 поворота голови, 26 рухів очей, 6 положень брів, кожний висловлює якесь почуття). Музична пантоміма (особливі ручні жести, що передають подробиці дії).

Індійські музичні інструменти. Ситар — багатострунний музичний інструмент, що використовується для виконання індійської класичної музики, що відноситься до групи струнних щипкових музичних інструментів.

Індійські музичні інструменти. Ба́нсурі — індійський духовий музичний інструмент, вид флейти. Робиться з порожнистого стебла бамбука з шістьма або сім'ю отворами. Існує два різновиди інструменту: поперечна і поздовжня. Поздовжня зазвичай використовується в народній музиці і при грі утримується губами подібно свистка. Поперечна використовується в індійській класичній музиці.

Індійські музичні інструменти. Сара́нги— — індійський струнний смичковий інструмент лютневого типу. Поширений в практиці класичного музикування, має також ряд регіональних традиційних різновидів.

Індійські музичні інструменти. Та́бла — індійський музичний інструмент. Невеликий парний барабан, основний ударний інструмент індійської класичної музики, що використовується для супроводу вокальної та інструментальної музики.

Індійські музичні інструменти. Ви́на — стародавній індійський щипковий (плекторный) музичний інструмент. Вважається важким для вивчення інструментом і вимагає багаторічної практики. Інструмент має вигляд лютні.

Індійські музичні інструменти. Мрида́нга — індійський музичний інструмент (барабан) з досконалою акустикою. Назва походить від санскритських слів «мрид» («глина» або «земля») і «анґ» («тіло»). Шанується як один з 8 священних музичних інструментів, індуїсти навіть проводять йому обряд поклоніння)

Індійські музичні інструменти. Канджира— ударний музичний інструмент, бубон. Має високий звук. Мембрана інструменту виготовлена зі шкіри ящірки. Вона натягнута з одного боку на дерев'яну рамку з деревини. Інша сторона залишається відкритою. На рамці є одна пара металевих тарілочок.

Індійська кіномузика. Головною темою, як правило, є кохання. Кіномузика поєднує в собі безліч напрямків: класику, народний фольклор, традиційні індійські мотиви і нові експериментальні віяння, народжуючи романтичну лірику або запальні індійські ритми.

Театр Індії

Театр ІндіїЗародився у І-ІІ ст. до н. е. Його створення приписують мудрецю Бхараті. За легендою, бог війни Індра попросив творця Брахму придумати розвагу, яка сподобалося б усім. Брахма взяв з «Вед» декламацію, спів, гру, естетику і навчив цим мистецтвам Бхарату, звелівши йому зі ста його синами берегти і стверджувати це мистецтво на землі. Головні завдання театру: повчати і розважати. Сюжети п'єс – народні перекази і легенди, героїчні подвиги королівських мудреців, любов.

Театр ІндіїВитоки виникнення стародавнього індійського театру: запозичення драматичного мистецтва у греків і сакральні дії в самій Індії. Під час сезону дощів в Індії проводилося свято, що включає в себе релігійні дійства і розваги: змагання борців, виступ фокусників, музикантів, канатоходців, танцюристів, акробатів, акторів. Сакральні дійства обов'язково включали в себе пантоміму і танцювальні вистави. Форма вистави була танцювального характеру з обов'язковим музичним супроводом.

Класифікація театру ІндіїНародний. Цей вид сценічного мистецтва мав сюжетною лінією, в основі якої лежали епос і індійська міфологія. Придворний. Вистави влаштовувалися у дворах знаті для розваг.

Актори театру ІндіїУ трупах працювали чоловіки й жінки. Актори тоді відносились до самої нижчої версти у зв'язку з показом на сцені святих у смішному вигляді. Але, щоб здобути майстерність у цій професії, потрібно було бути досить освіченою людиною.

Грим і костюми театру ІндіїДля богів і небесних дів – помаранчевий грим, для сонця і Брахми – золотий, для Гангу – білий. Демони і карлики носять роги – оленячі, баранячі або буйволині. У людей грим залежить від їх соціального статусу, приналежності до касти. У представників вищих каст – брахманів і кшатріїв – грим червоний, у шудр – темно синій, у царів – ніжно рожевий, в пустельників – ліловий.

Вісім основних почуттів (комізм, патетика, еротика, гнів, героїка, жах, ненависть, здивування) повинні були втілити актори.

Ляльковий театр ІндіїОдна з найдавніших видів розваг в Індії, особливо в сільській місцевості. Використовуються різні види ляльок — дерев'яні, шкіряні або ганчіркові маріонетки, керовані за допомогою палиці або мотузочок, рукавичкові ляльки, а також плоскі ляльки, що використовуються в театрі тіней.

Ляльковий театр ІндіїКатхпутлі — раджастанский театр ляльок. У перекладі означає «дерево», «мертва лялька». Вважається, що театр катхпутлі зародився близько двох тисяч років тому, про що свідчать згадки про дерев'яних ляльок у місцевих переказах і піснях. Жоден релігійний фестиваль, жодний ярмарок у Раджастані не проходять без веселих лялькових вистав.

Ляльковий театр ІндіїТрадиційно катхпутлі є потомственою професією для громади бхат, що проживає у західному Раджастані. Численні майстерні штату виготовляють ляльок: вирізують з дерева голови маріонеток, розфарбовують і доповнюють їх яскравим одягом, розшитим блискітками, золотою тасьмою.

Ляльковий театр ІндіїКолір ляльки визначає образ персонажа. Благородні фігури розфарбовані світлою фарбою, мають вражаючі вуса і барвисті шати. Негативні персонажі зазвичай темного кольору.

Ляльковий театр ІндіїПопулярні маріонетки-перевертні, коли в процесі вистави танцююча жінка раптом перетворюється на бородатого чоловіка. Кожна лялькова вистава просякнута гумором і проходить під музичний акомпанемент.

Театр тіней в ІндіїВважається, що театр тіней виник три тисячоліття тому в Південно-Східній Азії і поступово проник в Індостан. Традиційно тіньові ляльки бувають чорно-білі та кольорові. Ляльки виготовляють з шкіри, пофарбованої рослинними барвниками. У наші дні їх вирізують навіть з плівки для рентгенівських знімків. Розмір готових фігур досягає майже метрової висоти. Ноги та Руки ляльок рухливі. Самі ляльки управляються за допомогою прикріплених до них палиць. Простий білий екран стає центром подання, розповідає історії з «Рамаяни», «Магабгарата» та місцевих переказів.

Театр тіней в ІндіїВважається, що театр тіней виник 3 000 тому в Південно-Східній Азії і поступово проник в Індостан. Тіньові ляльки бувають чорно-білі та кольорові. Виготовляють зі шкіри, пофарбованої рослинними барвниками. Розмір готових фігур досягає майже метрової висоти. Ноги та руки ляльок рухливі. Керують ними за допомогою прикріплених до них палиць. Простий білий екран стає центром подання, розповідає історії з «Рамаяни», «Магабгарата» та місцевих переказів.

Історія і легенди про саріІндійський національний одяг

Історія і легенди про саріПершими, хто одягав себе в красиві тканини, були жерці, а перші згадки про такий одяг знайдені в давніх народних епосах, датованих 100 роком до н. е. Спочатку сарі — одяг індуїстських богинь. Лакшмі — дружина. Вішну в яскравому сарі

Історія і легенди саріОдна з легенд свідчить, що в давнину юний закоханий ткач старанно працював, мріючи про кохану, її прекрасні очі, пишне волосся і ніжні дотики. У результаті майстер зіткав довгий шматок прекрасного матеріалу. Він подарував його дівчині, яка загорнулася в нього, подібно сукні, так з'явилося індійське сарі.

Що таке сарі?Національна одяг Індії представляє собою довге полотно тканини прямокутної форми. Якщо вбрання одягають дівчата, що довжина матерії 4-5 метрів, а якщо одяг призначена для жінок старшого віку, то довжина складе не менше 7-9 метрів. Іноді сарі можуть досягати 12 метрів.

Що таке сарі?Сарі виготовляється з цілісного полотна, яке обмотується декількома шарами в якості спідниці, а потім плавно переходить вгору, закриваючи груди, плечі, а іноді і голову красуні.

Індійське саріВміння одягати такий наряд — це ціле мистецтво, якому з ранніх років дівчина повинна вчитися. Існує більше 15 стилів носіння сарі в Індії. Вся складність полягає в тому, що, одягаючи таке плаття, дівчата не повинні використовувати шпильки або булавки.

Творче завдання (за вибором учнів)Створити ескіз тканини для сарі (за бажанням – з використанням традиційного індійського елементу «огірок»). Розробити проект рекламного буклета «Подорожуємо Індією» з використанням знакових візуальних образів мистецтва цієї країни (колективна робота). Бажаю успіхів!