Пропоную авторські презентації до уроків мистецтва у 10 класах. Під час відбору матеріалу для презентації перевага віддавалась визначним світовим шедеврам. Намагалась інтегрувати матеріали з усіх підручників, запропонованих МОН України. Сподіваюсь, що дані розробки стануть у нагоді колегам. За бажанням, учитель може додати відеоролики або інші ілюстрації.
Легенда про ідею будівництва Душа першого імператора Китаю Цінь Ші Хуан-ді під час сну злетіла на Місяць і звідти побачила Землю. Китайська імперія видалася йому маленькою беззахисною цяткою. Тоді й народилась у імператора думка спорудити мур, що захистив би всю імперію від набігів жорстоких варварів.
Характерні ознаки японської архітектури Популярна назва «Замок білої чаплі». Тут проживали заможні люди. Сад, що оточує замок, становить спіралевидний лабіринт, з багатьма тупиковими і боковими відгалуженнями. За задумом лабіринт повинен робити прохід до стін цитаделі утрудненим для військ ворогів. Зараз – музей японської замкової архітектури. Замок Хімедзі, 1346 р., Японія
Характерні ознаки японської архітектури Традиційні дерев'яні житлові будинки японців – мінкі. Пристосовані до клімату країни з частими землетрусами і дощами. Має міцний каркас із товстих балок з несучою колоною в центрі будинку і розсувними дверима. Стіни створені з твердих сортів папіру, внутрішній простір ділиться на окремі приміщення за допомогою пересувних ширм. У таких будинках жили селяни, ремісники і торговці. На даний час збереглися в селах.
Японський сад Символізує досконалий світ земної природи, всесвіт. Характерні елементи: штучні пагорби, ставки, острови, струмки і водоспади, доріжки і ділянки з піску чи гравію, прикрашені камінням незвичайних обрисів. Дерева, кущі, бамбук, трави, квіти і мох покликані передавати відчуття змін пір року. На території саду можуть також розміщуватися кам’яні ліхтарі, альтанки. Людина тут усамітнюється, щоб досягти гармонії.
Ікебана – традиції японської культури Згодом ікебану перейняли японціПобудовані на трьох основах, що символізують Небо, Землю і Людину. Це асиметричний букет. У складі ікебани: квіти, гілочки (живі, висохлими, будь-якого кольору), трави, листя дерев. У композиції обов'язково повинна бути порожнеча.
Характерні ознаки корейської архітектури Більшість старовинних архітектурних пам'яток Кореї загинули у вирі історії, однак те, що збереглося, стало національними святинями. Серед них найдавніша на Далекому Сході дерев'яна десятиметрова Обсерваторія Чомсонде в місті Кенджу. Слугувала для спостереження за зірками і завбачень погоди.
Сучасна корейська архітектура Офісний комплекс з двох 17-поверхових веж Twin Trees. Будівля повністю відповідає заявленій назві, так як має розгалужену структуру, подібну до стовбура дерева, і «коріння», що представляють собою 8 поверхів, розташованих під землею. Всередині споруди з'єднані шляхами, передбачають пересування і транспорту, й пішоходів.
Особливості китайського пейзажного живопису Носієм кольору виступає туш різних відтінків чорного (від слабкого сірого до вугільно-чорного). Сірий колір для позначки перспективи (глибини і віддаленності). Кольорова гама – від сірого до чорного. Або фарби на зразок акварелі. Формати малюнку – вузькі і видовжені, або сувої з панорамними краєвидами.
Особливості китайського пейзажного живопису Фрагментарність (для зображення квітучої сливи не обовязкого малювати все дерево, достатньо гілки з поодинокими квітами). Обовязковоими були написи ієрогліфами (часто у віршованій формі). Підпис майстра ставився червоною фарбою (у контраст з чорною тушшю). Основою для картин був шовк, коттон, особливий папір.
Жанри китайського пейзажного живопису «Гори і води» – важливі не деталі, а загальний настрій, не писали з натури, символи інь і ян. «Квіти і птахи» – зображували невеликі фрагменти природи (листя, бутони, гілку). «Люди» – передавали внутрішній світ людини. «Тварини» – символізм. Лев – сила, тигр – захисник, журавель, черепаха – довголіття, летюча миша – символ щасливого вести; дві квітки чи дві тварини – подружнє щастя; риба короп – побажання щастя і успіхів, півень – краса, добра слава.
Ван Вей (699— 759 рр.) Китайський поет, живописець, каліграф, музикант. Засновник китайського пейзажного живопису. Малюнок тушшю на тканині неможливо виправити чи стерти, що потребувало великої майстерності. Відсутність кольорів компенсував деталізацією зображення. Творив у жанрі «гори і води».
Особливості китайського пейзажного живопису Поєднання білого фону сувою і чорної туші набуло глибокого змісту: біле в Китаї — символ жалоби, ознака старості, відходу в небуття. Час, коли природа занурюється в сон, теж білий. Біле і темне — знаки взаємопов'язаних інь і ян. «Просвіт після снігопаду в горах біля річки»
Символізм китайського живопису Сосна – духовна стійкість, мужність, довголіття, символ подружнього щастя і вірності. Бамбук – довголіттям, стійкість до життєвих негараздів, синівська шанобливість. Квітуча дика слива – спокій, гармонія. Журавель – удача, щастя, довголіття, безсмертя, високе становище в суспільстві. Дві гори – інь і янь. Море – життєві перспективи. Самотнє дерево – життя і безсмертя. Туман – завершення шляху, пустота. Рибак – мудрець. Лісоруб знає приховану суть речей. Наїзник приборкав свої пристрасті. Селянин – ідеал буття. Альтанка - місце споглядання. Міст зв'язує наш світ і сакральний.
Лі Сисюнь (651-716 рр.) Походив з імператорської родини. Внаслідок ворожого ставлення до імператриці замолоду втратив титул та маєтки, вимушений був тривалий час переховуватися. Основоположник «синьо-зеленого пейзажу». Збереглися лише 2 картини та розписи стін палаців. Замінив лінійну перспективу повітряною (дальній план, ми бачимо ніби в серпанку, через шар повітря).
Лі Сисюнь (651-716 рр.) Художник відмовився від чорно-білої палітри туші. Його картина «Пейзаж» виконана в синьо-зелених тонах, переміжних з червоними, білими і жовтими мінеральними фарбами. Вершини гір забарвлені в синьо-чорні тони, схили гір зелені, а біля підніжжя гори пофарбовані в колір ґрунту.
Янь Лібень (600-673 рр.) Був придворним художником. Згодом став прем'єр-міністром і главою імператорського законодавчого управління. Чудово малював людей. Найвідоміший сувой «Володарі різних епох». Зобразив імператора високим і сильним, в його очах відбивалася впевненість. Опишіть особу імператора.
Чон Сон (1676-1759) Корейський художник-пейзажист, відмовився від китайського стилю і став писати з натури. Він оспівують гірські пейзажі Кореї. Походив з бідної родини чиновників. Талант відкрили й високо оцінили сусіди, що належали до аристократичного роду, і представили Чон Сона до королівського двору, де він отримав офіційне місце придворного художника.
Чон Сон «Повернення в дощ» Широка смуга дощу і туману ділить композицію на два плани. На передньому плані — дорога біля річки, по ній верхи на ослику їде вчений, за ним бреде його слуга — хлопчик. Чорною плямою на світлому фоні виділений великий камінь при дорозі і поникший під дощем тамариск. Пейзаж на протилежному березі річки нібивиникає у смузі дощу і туману. Видно почорніла від дощу земля, мокрі дерева і світлі контури дахів будиночків. «Повернення в дощ»
К. Хокусай. «Велика хвиля в Канагаві» Гравюра на дереві. На передньому плані величезна хвиля нависла над човном; в центрі заднього плану – гора Фудзіяма. Нещасні моряки, що чіпляються за борти кволих човнів, придатних тільки для прибережного плавання, можуть уособлювати людствою. Копії гравюри в Нью-Йорку, Лондоні. Опишіть зображення на гравюрі. Назвіть символи вічності.
Утамаро Кітагава (1753—1806) Японський художник, прославився творами, присвяченими гейшам, образ яких він передає у вишуканій ліричній манері. Концентрує увагу на обличчі, позі і жестах. Типова красуня кисті Утамаро: маленький рот, модна на той час зачіска шімада з безліччю шпильок, тонкі підняті брови. Опишіть настрій, одяг і зачіску жінки.
Китай – батьківщина порцеляни Азіати вірили: якщо хтось замислив їх отруїти, то на наявність отрути в їжі чи напої, змінивши свій колір, вкаже китайський порцеляновий посуд. У VII ст. з’явилися перші вироби з білої прозорої порцеляни. Керамісти створювали вази кольору «неба після дощу», застосовували для прикрашання кольорову емаль. Найціннішим вважався посуд ручної роботи з відбитками пальців автора.
Нецке – мініатюрні статуетки З`явились в кінці XVI — на початку XVII ст. Виготовлялись з дерева, слонової кістки. Використовувалися як брелок на традиційному японському одязі кімоно, яке було без кишень. Так прикріплювали до паска на кімоно ключі або гаманець. Тому нецке завжди має отвір для шнура.