Відділ освіти Рокитнівської райдержадміністрації

Сновидовицька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Рокитнівської районної ради Рівненської області

 

 

 

 

 

Національно-патріотичне виховання дітей та молоді у сучасному освітньому просторі 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сновидовичі 2020

Автор-упорядник: Федорович Лілія Володимирівна, заступник директора з ВР Сновидовицької загальноосвітньої школи І-ІІІ ст., спеціаліст І категорії.

Національно-патріотичне виховання дітей та молоді у сучасному освітньому просторі . – Сновидовичі, 2020. – с. 72.

 

 

Рецензенти: ФедоровичОксана Іванівна, заступник директора з навчально-виховної роботи Сновидовицької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

 

 

Нині, в умовах складних соціально-політичних змін в Україні, актуальним постає проблема національно-патріотичної свідомості та гідності. Питання патріотичного виховання як базової якості особистості обговорюється на різних рівнях освіти.

У посібнику аналізуються особливості національно-патріотичного виховання у роботі Сновидовицької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, представлені матеріали щодо створення та  впровадження в практику роботи закладу виховної системи школи.

Матеріали систематизовані за розділами та можуть бути використані в роботі керівників закладів,  заступників директорів з виховної роботи, педагогів-організаторів, класних керівників.

 

 

 

 

 

Рекомендовано методичною радою Сновидовицька загальноосвітня школи І-ІІІ ступенів Рокитнівської районної ради Рівненської області. 

Протокол №3 від 10.01.2020 року.

ВСТУП

 

В умовах відродження української держави навчальний заклад виступає могутнім фактором виховання студентів, як майбутніх громадян України, патріотів. Національно-патріотичне виховання сучасної молоді базується на національних традиціях українського народу, є ідейною силою національної свідомості. В умовах становлення української держави патріотичному вихованню належить пріоритетна роль.  

Наша Україна - молода держава, перебуває на шляху радикальних політичних, соціальних та економічних перетворень, обравши шлях переходу від тоталітарних ідеологій до свободи й демократії, національного відродження цивілізованої, соціально зорієнтованої економіки, побудови нового громадянського суспільства.

Сьогодні важливо відтворити в українському суспільстві почуття істинного патріотизму як духовно-моральної та соціальної цінності, сформувати у молоді громадсько-активні соціально значущі якості, які вона зможе проявити в усіх видах діяльності, і перш за все пов’язаних із захистом інтересів своєї родини, рідного краю, народу та Батьківщини, реалізації особистого потенціалу на благо української держави.  

У різні часи та епохи, в усіх цивілізованих державах сім’я, школа, суспільство ставили перед собою завдання – виховати громадянина, патріота своєї країни. Сучасне виховання, зокрема патріотичне, має здійснюватися в умовах національного виховання. Національно-патріотичне виховання – це формування гармонійної, розвиненої, високоосвіченої, соціально активної й національно свідомої людини, наділеної глибокою громадянською відповідальністю.  

Національно-патріотичне виховання формує усвідомлення своєї причетності до історії, традицій, культури свого народу, любові до своєї Батьківщини, вболівання за долю свого народу, його майбутнє, в перекладі означає «батьківщина, вітчизна».  

Слово «патріотизм» (від «patris») – грецького походження національну свідомість певних відбитків. Національна свідомість – основа патріотичного виховання, це глибина усвідомлення своєї етнічної належності та своєрідності історичної долі, є невід’ємним атрибутом кожної нації. Вона свідчить про зрілість народу, як самочинного суб’єкта історичного процесу, є показником морального здоров’я, духовного та інтелектуального потенціалу особистості.  

Як писав О. Довженко «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців». І такий народ завжди будуть зневажати й поневолювати. Українська держава зможе розвиватися, лише знаючи своє минуле, і пам’ятати, що саме історична свідомість є вищою духовною цінністю будь-якої нації. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

МЕТА ТА ЗАВДАННЯ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО

ВИХОВАННЯ МОЛОДІ

Мета національно-патріотичного виховання полягає у створенні методологічних засад для системної і цілеспрямованої діяльності органів державної влади і громадськості щодо виховання молодої людини –  патріота України, готового самовіддано розбудовувати її як суверенну, демократичну, правову і соціальну державу, виявляти національну гідність, знати і цивілізовано відстоювати свої громадянські права та виконувати обов'язки,

сприяти громадянському миру і злагоді в суспільстві, бути конкурентоспроможним, успішно самореалізуватися в соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал, носій української національної культури.

У сучасному житті приділяється багато уваги національній самосвідомості учнів, згуртовується колектив за допомогою колективних справ, участі у заходах зорієнтованих на патріотичне виховання, відродження культури, традицій, збереження мови, народу.

Відродження України неможливе без пробудження національної свідомості українського народу, насамперед молоді. Зарадити справі може створення такої системи освіти, яка виховувала б національно свідомих громадян України. Повага до своєї Вітчизни починається з рідного слова, літератури, історії рідного краю. На сучасному етапі важливого значення набуває формування почуття патріотизму, національної самосвідомості учнів, тому навчально-виховний процес у навчальному закладі необхідно вибудувати таким чином, щоб пробудити в дітях національні почуття, виховати в них повагу і любов до свого народу, до його віковічних моральних та духовних здобутків, а також самоповагу й гордість за свою Батьківщину, і на цій основі формувати суспільно значущі особистісні риси громадянина України і національну свідомість, духовність, трудову активність, морально-етичну, фізичну, екологічну і правову культуру. Національне виховання включає в себе кілька складових:

 

  

У формуванні національної свідомості не можна оминати проблеми мови та мовлення. Учні мають усвідомлювати, що без оволодіння державною мовою неможливо стати повноцінним громадянином своєї держави, патріотом України.

Національне виховання молоді передбачає широкі можливості для пізнання української історії, культури, традицій, звичаїв, мови, формування національної гідності.

 

 

 

Молодь – це майбутнє нації. Їм можна запропонувати діагностичну анкету, яка дозволить визначити рівень їх націальної свідомості.

 

	Питання	Відповіді
		Так	Ні	Не знаю
1.	Чи пишаєтесь Ви тим, що належите до української нації?
2.	Чи вільно Ви володієте українською мовою?
3.	Чи вважаєте себе носієм української культури?
4.	Чи знаєте Ви історію рідного сла (міста)?
5.	Чи дотримується Ваша родина звичаїв та традицій?
6.	Чи пишаєтесь українською символікою?
7.	Чи вважаєте себе патріотом?
8.	Чи ти гідний громадянин своєї країни?

Така чи подібна цій анкета дає змогу вчителю зрозуміти наскільки вдається досягти мети – сформувати гармонійно розвинену, освічену, соціально активну й національно свідому молоду людину, яка має почуття громадської відповідальності, є носієм кращих надбань національної культури, здатна до самовдосконалення.

Тільки систематичне національне виховання може подолати почуття національної меншовартості і сформувати людину-громадянина з національним складом мислення та природним почуттям гордості за те, що ти – українець. На основі правильно організованої виховної роботи формуються основні складові національної самосвідомості: любов до рідної землі і свого народу, патріотизм і готовність захищати українську державу, досконале володіння українською мовою, духовна культура, повага до батьків, культури та історії, традицій та звичаїв свого народу, працелюбність, бажання працювати задля розквіту української держави, культура міжособистісного спілкування, глибоке усвідомлення громадської відповідальності, сформовані почуття гордості за свою Батьківщину.

 

РОЗДІЛ ІІ.

 ВИХОВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГІДНОСТІ ТА ПАТРІОТИЗМУ

2.1. СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ

В умовах, коли Україна, з одного боку, перебуває на шляху радикальних політичних, соціальних та економічних перетворень, а з іншого – знаходиться у стані загрози її національної безпеки, національно – патріотичному вихованню належить пріоритетна роль.

На сучасному етапі розвитку українського суспільства проблема патріотичного виховання є надзвичайно актуальною, оскільки сучасні школярі забувають своє коріння, не знають історії. На сьогоднішній день ми маємо знецінення традиційних моральних цінностей, пропаганду жорстокості, насильства, невизначеність в оцінці подій історичного минулого українського народу. У контексті подальшої розбудови суспільства виникає потреба у формуванні активної, творчої особистості учня-патріота, від діяльності якого у майбутньому значною мірою залежатиме духовний розвиток і добробут Української держави.

«Серед виховних напрямів сьогодні найбільш актуальними виступають патріотичне, громадянське виховання… Тому нині, як ніколи, потрібні нові підходи і нові шляхи до виховання патріотизму як почуття і як базової якості особистості», – зазначено в Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді.

Серед класиків педагогічної науки до проблем патріотичного виховання зверталися: Г. Ващенко, О. Духнович, А. Макаренко, О. Огієнко, С. Русова, Г. Сковорода, В. Сухомлинський, К. Ушинський, Я. Чепіга та інші видатні вчені й педагоги. У своїх працях вони висвітлювали актуальні для свого часу проблеми розвитку патріотичних почуттів як складової частини національної системи виховання, висували ідею виховання «свідомого» громадянина, патріота своєї Батьківщини.

В сучасних умовах національно – патріотичне виховання підростаючого покоління набуває особливої актуальності, тому що воно викликане формуванням почуття любові та відданості Батьківщині, національну гордість, служінню своєму народові, розуміння та співпереживання його історії й культури, прагнення утвердження у

світі       як      високорозвиненої, конкурентнозданної    нації,           суспільства      і держави.

                    Патріотизм       –       соціально-історичне

явище, яке в різні історичні епохи має конкретні прояви. Cлово «патріотизм»  ( від «partis» ) – грецького походження, в перекладі означає «батьківщина, вітчизна».

У червні 2015р. Міністерство освіти та науки України розробило Концепцію національно – патріотичного виховання дітей та молоді і методичні рекомендації щодо її впровадження у загальноосвітніх закладах, а 13 жовтня 2015р. вийшов Указ Президента України № 580/2015 «Про стратегію національно – патріотичного виховання дітей та молоді на 2016 – 2020 рр.. У цих документах звертається увага на те, що коли існує пряма загроза втрати Україною державної незалежності, виникає нагальна необхідність переосмислення зробленого і здійснення системних заходів, спрямованих на посилення патріотичного виховання дітей та молоді

 Нині, як ніколи, потрібні нові підходи і шляхи до виховання патріотизму як почуття і як базової якості особистості. Це пов’язано з: інтеграційними процесами, що відбуваються в Україні; Євроцентричністю; пробудженням громадянської і громадської ініціативи, виникненням різних громадянських рухів; розповсюдженням волонтерської діяльності тощо. 

У роботі, присвяченій патріотичному вихованню молоді О.Н. Ванєєв виділяє наступні види та форми молодіжної діяльності:

1)участь в різних молодіжних організаціях, органах студентського самоврядування і координаційних радах;

2)соціальні проекти молоді на громадських засадах; 3)волонтерські проекти.

За допомогою участі в соціальних проектах, молодь має можливість самореалізації, налагодження зв’язків і комунікацій, підвищення творчого потенціалу.

До сучасних методів належить метод проектів із використанням ІКТ. Його впровадження базується на певних етапах і виборі актуальної теми патріотичного спрямування. Останнім часом все більшу популярність набуває проект «З Україною в серці», до розробки якого можуть долучатися учні всіх вікових груп.

Дієвим методом впливу на формування національно – патріотичних якостей дітей та молоді є рефлексивно - експліцитний метод за І.Д. Бехом. Назва цього методу походить від слів рефлексія (від лат. reqlexio – вигин, відображення) – мислення яке спрямоване на самоаналіз та експліцитний ( від. лат. explicitus – розгорнутий) – явний, чіткий.

Сутність рефлексивно - експліцитного методу полягає в тому, щоб через атмосферу довіри педагога до вихованця, упевненості в наявності у молоді основ самоповаги, їхньому орієнтуванню на добро спонукати юнаків і дівчат до ґрунтовного усвідомлення свого внутрішнього світу ( емоцій, почуттів, мотивів, цінностей, потреб, інтересів, бажань, прагнень, ідеалів). Даний метод має такі етапи: пізнавальний (когнітивний), емоційно - ціннісний (мотиваційний), етап «Я – виклик» (до дії), вчинково - діяльнісний етап. 

Пізнавальний етап – це способи вияву, все що пізнала дитина через знання і навколишній світ. Дитина може цілком розуміти моральні поняття, однак не захотіти їх виявити.

Емоційно – ціннісний етап передбачає процес занурення виховання у свої душевні глибини, їх осмислення і перебудова, що здійснюється під керівництвом педагога, який активізує рефлексивне мислення дітей та сприяє винесенню його результатів на зовні.

Вчинково - діяльнісний – це етап створення умов для дій, вчинків, визначення завдань, доручень.

Застосування рефлексивно - імпліцитного методу може посилити виховну ефективність більшості форм та методів становлення патріотизму особистості.

У національно-патріотичному вихованні доцільно використовувати і інші ефективні методи: ситуаційно – рольові ігри; мозкові атаки; аналіз моральних дилем; ситуація успіху; відкритої трибуни; самостійного пошуку істини; кластерний та ін.

Отже, розвиток національно-патріотичного виховання – це планомірна виховна діяльність, у ході якої дитина поступово усвідомлює свою приналежність до родини, колективу, класу, школи, народу.

Патріотичне виховання – це суспільна діяльність, яка формує ставлення людини до себе, до свого народу й Батьківщини. Це ставлення виявляється у відповідних почуттях, переконаннях, ідеях.

Нові акценти національно-патріотичного виховання можна звести до наступного:

•     громадянам України потрібно навчитися жити в повазі;

•     осердя сучасного патріотичного виховання – вироблення переконаності у дітей і дорослих в тому, що сила українців в їх єдності;

•     потрібно починати будувати державу, засновану на конституційному патріотизмі;

•     спільні цінності, правила гри, спосіб життя.

 

2.2. ВИХОВАННЯ ПАТРІОТИЗМУ

Патріотизм (від грецького “патріс”) – це любов до Батьківщини, відданість Вітчизні, народу. Але в умовах українських реалій, коли багато речей викликають у суспільстві негативне ставлення, виховувати справжніх патріотів дуже складно. Чи є сьогодні альтернатива патріотизму? Мабуть, ні. І якщо в суспільстві буде панувати нігілізм, нехтування долею рідної країни, це призведе до бездержавності і ще гіршого життя...

Для педагогічного колективу нашої школи патріотичний напрямок роботи був і залишається пріоритетним. Формування громадянина - патріота України, підготовленого до життя, з високою національною свідомістю, виховання громадян, які здатні побудувати громадянське суспільство, в основу якого були б закладені та постійно втілювалися демократія, толерантність та повага до прав в класі, школі, місті, країні все мене стосується все залежить від   мене. 

Патріотизм у сучасному розумінні – це відчуття того, що набуває сьогодні особливого значення. Головною запорукою процвітання держави є національно-патріотичне виховання молоді, частина якої щороку поповнює лави державних службовців. Адже саме вони вносять свої корективи в закони, суспільне життя, етико-моральні засади. Щоб ці реформи не призводили до краху, національно-патріотичне виховання повинно супроводжувати молодь впродовж всього їхнього шкільного й студентського життя. Можна багато говорити про виховання молоді, як абстрактної маси, але ті пафосні розмови ні до чого не призведуть. Під словом «молодь» ми повинні вбачати своїх дітей, методику виховання молоді ототожнювати з вихованням власних. Якими б ми хотіли бачити своїх дітей? Чесними; вихованими; добрими; людьми, які поважають старше покоління. Ці якості можна об’єднати в етично-моральну групу, без якої жодне суспільство не існує. Для того щоб виховати ці якості, в Україні в загальноосвітніх закладах викладаються уроки етики, на яких вчителі намагаються привити дітям гуманне ставлення до оточуючих, закласти основи моралі.

Патріотами своєї держави; свідомими громадянами; людьми, які пам’ятають своє коріння й шанують пам'ять предків; громадянами, які готові в будь який момент віддати своє життя за Батьківщину. Ці якості можна об’єднати в національно-патріотичну групу.

Модель  патріота

 

 

Виховання у молодого покоління почуття патріотизму, відданості справі зміцнення державності, активної громадянської позиції нині визнані проблемами загальнодержавного масштабу. 

Патріотизм покликаний дати новий імпульс духовному оздоровленню народу, формуванню в Україні громадянського суспільства, яке передбачає трансформацію громадянської свідомості, моральної, правової культури особистості, розквіту національної самосвідомості і ґрунтується на визнанні пріоритету прав людини. Суспільства, яке функціонує на засадах гуманізму, свободи, верховенства закону, соціальної справедливості, гарантує умови для зростання добробуту народу. Суспільства, яке є єдиним дієвим механізмом розбудови не олігархічної, а народної демократії, правової України, виступає, з одного боку, джерелом опозиції державній владі, а з іншого -  взаємодоповнює її, реалізуючи свої  розвивальну і контролюючу функції.

Виходячи з цього, патріотизм на даний час є нагальною потребою і держави, якій необхідно, щоб усі діти стали національно свідомими громадянами – патріотами,  здатними забезпечити країні гідне місце в цивілізованому світі,  і особистості, яка своєю діяльнісною любов’ю до Батьківщини прагне досягти взаємності з метою створення умов для  вільного саморозвитку і збереження індивідуальності; і суспільства, яке зацікавлене в тому, щоб саморозвиток особистості, становлення її патріотичної самосвідомості здійснювався на моральній основі. 

Актуальність патріотичного виховання зумовлюється водночас процесом становлення України як єдиної політичної нації. В умовах поліетнічної держави, воно покликане сприяти цілісності, соборності України, що є серцевиною української національної ідеї.  При цьому важливо, щоб об’єднання різних етносів і регіонів України задля національного відродження, розбудови й вдосконалення суверенної правової держави і громадянського суспільства здійснювалось саме на базі демократичних цінностей, які в свою чергу мають лежати в основі патріотичного виховання.

На сьогодні головною метою школи є формування й розвиток всебічно розвинутої, свідомої особистості з чіткою життєвою позиціє, готової зробити гідний вибір свого майбутнього. Сучасний навчальний заклад переживає складний період, коли здійснюється перехід до особистості та неповторності кожного учня. В основу виховання і навчання, в центр їх оновлених парадигм слід поставити дитину, її гармонійний розвиток.

Суспільство чекає якісно нового рівня функціонування освітньо-виховної системи від загальноосвітньої школи, інших нвачально-виховних закладів усіх типів. Навчальний заклад, який поважає власну гідність учня, його запити та інтереси, надає всі умови для самореалізації та розвитку.  В основу виховної роботи слід покласти ідею виховання та формування творчої особистості учня.

Один із пріоритетних напрямів у виховній роботі є: 

 виховання учнів на засадах патріотизму та громадянської свідомості.

При плануванні виховної роботи зі школярами слід враховувати особливості віку.

Формування патріотичних якостей молодших школярів відбувається у взаємодії школи та сім'ї. Визначено три групи патріотичних якостей, які тісно пов'язані в структурі особистості: 

1)          якості , що характеризують ціннісне ставлення особистості до сім'ї;

2)          якості, що визначають моральне ставлення до людей, толерантне ставлення до інших культур і націй;

3)          якості, що характеризують ставлення до своєї країні, рідного краю. Визначено педагогічні умови формування патріотичних якостей молодших школярів у взаємодії школи і сім'ї, які реалізуються через цілісний навчальновиховний процес початкової школи в трьох напрямах: 

1) використання елементів патріотичного виховання у навчальній діяльності; 2) налагодження спільної діяльності педагогів і батьків у формуванні патріотичних якостей молодших школярів. Запропоновано методику діагностування рівнів сформованості патріотичних якостей дітей молодшого шкільного віку; методичне забезпечення патріотичного виховання молодших школярів у взаємодії сім’ї і школи. 

Основний напрям  реалізації принципів  виховання -  це психологічний — він полягає в формуванні в школярів високої психологічної стійкість, готовності до виконання складних та відповідальних завдань за будьяких умов обстановки, формування найважливіших психологічних якостей, необхідні успішної життя і правоохоронної діяльності у суспільстві. Воно включає вивчення та прогнозування соціально-психологічних процесів у шкільництві, профілактику негативних явищ та запобігання проявам девіантної поведінки, зняття психологічної напруженості, подолання стресу.

Найефективніший метод виховання дітей – це щира розмова, проникнення у його внутрішній світ, інтерес та почуття поваги до його особистості, сприйняття його критики. Діти надзвичайно чутливі до несправедливості та недовіри з боку педагога. Тому від особистості педагога, від багатства його внутрішнього світу, від знання ним психології залежить ефективність усієї виховної роботи. Гаслом виховної роботи повинне стати висловлювання Ж.-Ж.

Руссо «у серце увійде лише те, що йде від серця».

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ.

РОЛЬ СТРУКТУРНИХ ПІДРОЗДІЛІВ ШКОЛИ У ВИХОВАННІ

ГРОМАДЯНИНА-ПАТРІОТА

3.1.РОЛЬ УЧНІВСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ В ОРГАНІЗАЦІЇ

ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ 

Якщо буде світло в душі, буде краса в людини,

Якщо є краса в людини, буде гармонія в домі, Якщо є гармонія в домі, буде порядок у нації, Якщо є порядок у нації, буде мир у світі.

Сучасне виховання базується на системі цінностей, які через культуру, традиції, філософію вказують на вектор виховних зусиль, формують виховний ідеал. Існують цінності життя, пов`язані з вихованням справжнього громадянина, – вірність, піклування про дітей, батьків і старших у сім`ї, взаємодопомога та любов, культура праці, дотримання народних звичаїв та традицій, пам'ять про пращурів, гостинність.

Для досягнення мети патріотичного та громадянського виховання суттєву роль відіграють позакласні виховні заходи. Вони сприяють поглибленню знань учнів з історії та культури українського народу, його традицій, формуванню патріотичних поглядів, переконань і почуттів, відповідної та відповідальної поведінки. Реформи торкаються діяльності як педагогів, так і учнів. Останні набагато активніше залучаються до участі в житті суспільства через учнівські органи самоврядування. Форми такої роботи не є новими, але зараз вони відіграють помітну роль у педагогічному процесі.  

Учнівське самоврядування – це один із шляхів практичної підготовки свідомих громадян, патріотів своєї країни. Участь у таких засіданнях сприяє розвитку соціальної активності, поглибленню патріотичних почуттів, відповідальності за власну долю та долю однолітків, вчить їх відстоювати свої права, поважати закони, бути небайдужими до проблем окремої людини, громади та держави. Тому важливим є залучення школярів до діяльності в учнівському самоврядуванні.

Учнівське самоврядування – це передусім входження дитини до світу діяльності та спілкування з іншими, формування системи цінностей, яка визначає їхнє ставлення до навколишньої діяльності.

Учнівське самоврядування надає можливість дітям і молоді практикуватися щодо входження в соціальне середовище, беручи участь у реалізації соціально важливих проектів і програм. Сьогоднішній учень набуває певного життєвого, соціального досвіду, формує свої організаторські вміння, креативні якості і, що найголовніше, усвідомлює важливість цієї справи.

Тому в школі, якщо ми хочемо бачити її сучасною,  неможливо обходитися без залучення учнів до участі в управлінні шкільним життям через їхню роботу в органах учнівського самоврядування.         Учнівське самоврядування

нашого   закладу       забезпечує комплексний виховний вплив на учнів      шляхом      залучення усвідомленої та систематичної участі у вирішенні важливих питань життя класу та закладу.

І, нарешті, учнівське самоврядування є організацією, що складається з учнів, створена учнями й існує для учнів.  

Головне завдання організації учнівського самоврядування полягає в тому, щоб через розвиток соціальної активності учнів виховати в них почуття власної гідності, дати їм можливість реалізувати себе. Саме тому, в нашому закладі діє система органів самоврядування як структурна одиниця виховної роботи. Кожен учень 5-11 класів є членом учнівського самоврядування.

Основною структурною ланкою є первинний колектив – команда, що утворюється на основі класного колективу. Кожен його член має доручення, постійні або тимчасові. Роботою команд керує учнівська рада, яку очолює голова учнівської ради. Учнівська рада виконує функції виконавчого, частково законодавчого та ініціативного органу учнівського самоврядування закладу.

Протягом навчального року проводяться засідання учнівського самоврядування, на яких вирішуються нагальні питання життєдіяльності організації. Прес-центрами класів випускається кожного місяця шкільна газета «Голос школи» різноманітної тематики, організовуються виставки малюнків, плакатів та колажів, персональні виставки творчих робіт

.  

З метою стимулювання творчої та соціальної активності, ініціативи молоді у сфері життєдіяльності, міжособистісних взаємин, навчання учасників стратегії ефективної комунікації в закладі працює «Школа лідера». Основними формами навчання є диспут, гра, аукціон ідей, мозковий штурм.

Функціонує у нашому закладі і загон волонтерів. Склад загону не є постійним. Кожен учень школи, працівник закладу, батьки можуть будь-якої хвилини долучитися до активної діяльності та внести свою посильну допомогу.  Гасло загону: «Доброта. Щедрість. Альтруїзм». Під опікою загону знаходяться ветерани педагогічної праці, учасники АТО, діти війни.  За постійної підтримки педагогічного колективу, батьківського комітету члени загону проводять акції із канцелярських товарів, одягу та взуття для  дітей з неблагополучних сімй та  сиріт; пишуть листи, роблять обереги та малюнки, які передають бійцям у зону АТО; відвідують вдома ветеранів педагогічної праці, вітають їх власноруч виготовленими листівками з державними святами; організовують суботники, патріотичні акції; займаються упорядкуванням братських могил на території закладу; проводять благодійні ярмарки, свята; ведуть пошуково-краєзнавчу роботу у рамках музейної педагогіки. Волонтери загону мають невеликий, але цінний багаж, який сприяє набуттю дітьми життєвого досвіду та отриманню морального задоволення.

У процесі такої різноманітної діяльності, виконання доручень учні проходять першу школу громадянства, набувають навичок суспільної діяльності, на власному досвіді осягають складне мистецтво управління шкільними справами, а все це забезпечує постійний рух уперед для досягнення найкращих результатів, корисних, як для суспільства, так і країни разом у формуванні громадянина-патріота.

Сподіваємося, що зусилля педагогічного колективу не минуть даремно, віримо, що наші учні й випускники зможуть із гордістю сказати іншим, а головне собі: «Я – громадянин України! І цим пишаюся!».

 

 

3.2.РОЛЬ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА В НАЦІОНАЛЬНО –

ПАТРІОТИЧНОМУ ВИХОВАННІ

Провідна роль у організації патріотичного виховання учнів належить класному керівнику.

Ефективність патріотичного виховання в системі виховної роботи класного колективу значною мірою залежить від спрямованості виховного процесу, методів і форм його організації.

Звертаємо увагу на те, що характер ціннісного ставлення особистості до суспільства та держави змінюється з віком. Тому класному керівникові слід ураховувати вікові особливості учнів. 

У молодшому шкільному віці важливо формувати здатність дитини пізнавати себе як члена сім’ї, родини, дитячого угрупування; як учня, жителя міста чи села; виховувати у неї любов до рідного дому, школи, вулиці, своєї країни, її природи, рідного слова, побуту, традицій.  

Основними формами патріотичного виховання школярів є:

•          інформаційно-масові: дискусії, диспути, конференції, інтелектуальні аукціони, ринги, вікторини, вечори, подорожі до джерел рідної культури, історії держави і права, створення книг, альманахів тощо;

•          діяльнісно-практичні: творчі групи, екскурсії, свята, ігри-драматизації, оглядиконкурси;

•          інтегративні: шкільні клуби, фестивалі, гуртки;

•          індивідуальні: доручення, творчі завдання, звіти, індивідуальна робота;

•          наочні: шкільні музеї та музейні кімнати, галереї, виставки дитячої творчості, книжкові виставки, тематичні стенди, експозиції про подвиги героїв.

Одна з найскладніших і найгостріших проблем, над якими треба працювати і в теоретичному і в практичному планах – це проблема виховання моральних цінностей засобами слова, адже слово вчителя, як інструмент впливу на душу вихованця, нічим не замінити.

Справжня суть виховної роботи полягає не у наших розмовах з дитиною, не безпосередньому впливові на дитину, а в організації життя дитини.  

Але практика доводить, що найбільш результативним формування патріотичної особистості школяра буде за умови застосування у навчальновиховному         процесі       інноваційних педагогічних     технологій:

цілеспрямованого,    систематичного   й послідовного впровадження в практику оригінальних, новаторських способів, прийомів педагогічних дій і засобів, що

охоплюють цілісний навчально-виховний процес, а саме: інтерактивних уроків, факультативних курсів, позакласних заходів, екскурсій, соціального проектування, пошуково-дослідницької діяльності, музейної справи, учнівського самоврядування, експериментальної роботи тощо.

Ви зі мною погодитись, що ми можемо вихованцям кожного дня розповідати про національну свідомість, читати довжелезні лекції, але не досягти поставленої мети. Ні для кого не секрет, що активні методи працюють краще, ніж слова. 

Тому в організації національно–патріотичного виховання школярів  пріоритетну роль доцільно відводити активним методам,  застосування яких ґрунтується на демократичному стилі взаємодії, сприяє формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості. 

До таких методів відносять соціально-проектна діяльність, ситуаційнорольові ігри, метод відкритої трибуни, соціально-психологічні тренінги, інтелектуальні аукціони, ігри-драматизації, створення проблемних ситуацій та ситуацій успіху, аналіз конфліктів і моделей стилів поведінки тощо.

З метою організації патріотичного виховання учнівської молоді у школі  слід проводити заходи:

-               які виховують любов до української мови: «Свято рідної мови», «Шевченківський тиждень», мовно-літературні конкурси;

-               пов’язані з вивченням історії рідного краю і народу: історичне краєзнавство: відвідування місць історичних подій, вивчення літератури, збирання документів та матеріальних пам’яток, влаштування виставок, заочна подорож «Україно ти моя прекрасна», святкування Дня Конституції, Дня незалежності України, Дня Соборності України;

-               військово-патріотичного виховання: інсценізація патріотичної пісні; святкування Дня перемоги, Дня збройних сил України, дня пам’яті Героїв Крут; «Козацькі забави»; інтелектуальні вікторини «Пишаємося подвигами предків», уроки пам’яті, уроки мужності  «Зростаємо громадянами - патріотами землі, що Україною зоветься»;

-               архівно-пошукові: зустрічі з ветеранами Другої Світової війни, родичами загиблих захисників Батьківщини, випуск плакатів, буклетів, газет за матеріалами пошукової діяльності;

-               екскурсії до музеїв військових частин, установ, підприємств, вищих навчальних закладів, зустрічі з ветеранами війни, праці та військової служби;

-               лекції, бесіди («Я – громадянин-патріот незалежної держави України», «Пам’яті вдячні нащадки», «Моя рідна Україна», «Знати і поважати Герб своєї

Вітчизни, Прапор, Гімн», «Наша Вітчизна - Україна», «Державна символіка Батьківщини», «Твої права та обов’язки», «Патріотизм-нагальна потреба

України», «Моя земля – земля моїх предків», «Україно, матінко моя»,

«Символи України», «І синє небо, і жовте колосся», «Народні символи» тощо);

-               конкурс «Я – маленька україночка», «Козацькому роду нема переводу»;

-               семінари, «круглі столи», конференції («У пам’яті світ врятований», «Люблю я свій народ – ціную його звичаї», «Що значить бути патріотом?»,

«Ми – європейці: реальність і перспективи»); 

-               години спілкування «Кольори, що дають надію», «Виховання поваги до державної символіки – важливий елемент виховання патріотизму», «Ми всі – українці, єдина сім’я» Я – громадянин і патріот держави», «Я – українець!», «Можна все на світі вибирати сину, вибрати не можна тільки Батьківщину!»).

Також можна організовувати :

-               марафон ерудитів «Моя держава – Україна»;

-               віртуальні мандрівки  «Я живу в Україні», «Визначні куточки України»;

-               загальношкільні акції «Лінійка у вишиванках»;

-               патріотичні флеш-моби «За єдину Україну!», «Вибрати не можна тільки

Батьківщину», «Діти за мир у всьому світі!», «Сила дружби», «Живий ланцюг»;

-               заняття під час проведення «Дня цивільної оборони» з ознайомлення з основними зразками техніки й озброєння Збройних Сил України, підвищення фізичної загартованості в інтересах підготовки до захисту Вітчизни; відпрацювання практичних дій учнів, вихованців і працівників навчальних закладів щодо захисту свого життя та здоров’я в умовах виникнення надзвичайних ситуацій, проведення тренувальної організованої евакуації.

Крім того, доцільно:

-               залучати дитячі і  молодіжні громадські організації до соціального становлення дітей і молоді, розвитку духовності та зміцнення моральних засад, виховання любові та поваги до історії свого народу; 

-               налагоджувати співпрацю з органами виконавчої влади, громадськими організаціями, закладами культури й освіти щодо героїко-патріотичного виховання учнівської молоді, пропаганди кращих здобутків українського суспільства, виховання почуття гордості громадян за свою Батьківщину;

-               сприяти створенню та діяльності військово-патріотичних об'єднань, гуртків за інтересами, молодіжних та дитячих центрів творчості, фізкультурноспортивних і туристських гурткі.  

Ефективним засобом розвитку національної свідомості є народознавчий музей, тому що в ньому можна доторкнутись до історії рідного краю, Батьківщини на яву. Музей – це не кімната, набита різними речами, це місточок між минулим та теперішнім.  

Для того, щоб дізнатися, які ж форми роботи слід обирати для виховання національної свідомості, необхідно урахувати психологічні аспекти національно-патріотичного виховання учнівської молоді.  Але за один день патріота виховати не можна. Цей процес довготривалий і системний. Тому і початок закладання паростків патріотизму потрібно починати ще в дошкільному віці, в родині, як головному осередку виховання особистості дитини. 

Запропоновані виховні справи мають стати поштовхом до подальшої роботи з об’єднання учнів, педагогів, батьків довкола спільної цінності – територіальної цілісності держави, згуртованості суспільства, розв’язання проблем шляхом діалогу, пошуку загальнонаціонального консенсусу.

Виховання патріотизму починається із свідомого, відповідального, патріотичного ставлення до рідного класу, рідної школи. І його виховання повинно починатися з першого класу: спочатку - це посвята в козачата, а згодом – активна участь у шкільному житті.

Система роботи класного керівника з національно-патріотичного виховання

 

3.3. РОЛЬ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ ЗАКЛАДУ ОСВІТИ У ВИХОВАННІ В УЧНІВСЬКІЙ МОЛОДІ ПОЧУТТЯ ПАТРІОТИЗМУ

Формування гармонійної особистості учня загальноосвітньої школи є провідною проблемою української психолого-педагогічної науки. В сучасних умовах пріоритетну роль відіграє саме розвиток патріотичної особистості, а також громадянське, національне, військово-патріотичне виховання.

Інтеграційні процеси, що відбуваються в Україні, європоцентричність, пробудження громадянської і громадської ініціативи, виникнення різних громадських рухів, розповсюдження волонтерської діяльності, які накладаються на технологічну і комунікативну глобалізацію, міграційні зміни всередині суспільства, ідентифікаційні і реідентифікаційні процеси в особистісному розвитку кожного українця, відбуваються на тлі сплеску інтересу і прояву патріотичних почуттів і нових ставлень до історії, культури, релігії, традицій і звичаїв українського народу. Тому нині, як ніколи, потрібні нові підходи і нові шляхи до виховання патріотизму як почуття і як базової якості особистості.

Основними завданнями соціально-психологічної служби закладу з національно-патріотичного виховання є:

1.           Формування громадянина-патріота України, підготовленого до життя, з високою національною свідомістю. Саме в патріотичних почуттях відбивається ставлення особистості до себе, людей, Батьківщини, її минулого, майбутнього та сьогодення. Патріотизм у сучасному розумінні – це відчуття того, що в моєму класі, школі, районі, місті, країні все мене стосується, все залежить від мене. 

2.           Залучення молоді до вивчення явищ соціального життя, формування власного відношення до них. 

3.           Створення умов для гармонійного та всебічного розвитку особистості учнів. 

4.           Розширення кругозору учнів стосовно поняття патріотизму. 

5.           Формування патріотичної самосвідомості, ототожнення себе з громадянином України. 

Любов до Батьківщини є однією з визначальних рис кожного справжнього громадянина. Будучи якістю синтетичною, «патріотизм включає в себе емоційно-моральне і дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної природи, до своєї нації, до матеріальних та духовних надбань суспільства».  У процесі організації патріотичного виховання соціальнопсихологічна   служба        закладу      дотримується       таких принципів: - національної спрямованості – передбачає формування    національної        самосвідомості,   виховання любові до рідної землі, свого народу, шанобливе ставлення до його культури; - гуманізації виховного процесу – вихователь

зосереджує увагу на дитині як вищій цінності, враховує її вікові та індивідуальні особливості й можливості, не форсує її розвитку, спонукає до самостійності, задовольняє базові потреби дитини, виробляє індивідуальну програму її розвитку, стимулює свідоме ставлення до своєї поведінки, діяльності, патріотичних цінностей; - самоактивності і саморегуляції – сприяє розвитку у вихованця суб’єктних характеристик; формує здатність до критичності й самокритичності, до прийняття самостійних рішень; поступово виробляє громадянську позицію особистості, почуття відповідальності за її реалізацію в діях та вчинках; - культуровідповідності – передбачає єдність патріотичного виховання з історією та культурою народу, його мовою, народними традиціями та звичаями, які забезпечують духовну єдність, наступність і спадкоємність поколінь; - полікультурності – інтегрованість української культури у європейський та світовий простір, створення для цього необхідних передумов: формування у дітей та учнівської молоді відкритості, толерантного ставлення до культури, мистецтва, вірування інших народів; здатності диференціювати спільне і відмінне в різних культурах, сприймати українську культуру як невід’ємну складову культури загальнолюдської; - соціальної відповідності – обумовлює необхідність узгодженості змісту і методів патріотичного виховання реальній соціальній ситуації, в якій організовується виховний процес . 

На сучасному етапі національно-духовного відродження України все більшої гостроти набуває проблема формування у школярів патріотизму у взаємодії сім’ї і школи. Причиною багатьох кризових явищ притаманних українському соціуму є криза патріотичної свідомості молоді, яка потребує нагального вирішення. Успішне виховання патріотичних якостей у дітей неможливе без участі сім’ї як у вихованні власних дітей, так і в демократичних процесах, які відбуваються в Україні. Вивчення сучасної української сім’ї в онтогенезі показало, що створення необхідних педагогічних умов виховання патріотизму у дітей молодшого підліткового віку, в основному, залежить від ставлення родини до України і тих процесів, які в ній відбуваються, визначення власної громадянської активності, політичних поглядів, зорієнтованості на демократичні і моральні цінності.

 

Розглядаючи патріотичні почуття, спираємося на твердження психолога П.Якобсона, що розвиток почуттів відбувається в процесі спеціального впливу на емоціональну сферу людини. У патріотичних почуттях відбивається ставлення особистості до своєї держави, її минулого, майбутнього та сьогодення.

Для того, щоб почати роботу спрямовану на формування патріотичних почуттів, спочатку необхідно дослідити рівень сформованості почуття патріотизму у школярів шляхом анкетування. За результатами дослідження визначаються проблемні зони, над якими і потрібно працювати соціальнопсихологічній службі закладу. Основними методами формування почуття патріотизму в учнів будуть ігри-квести, тренінги, показ відеоматеріалів на тематику патріотизму та бесіди. 

Таким чином, робота соціально-психологічної служби закладу спрямована на формування ідентичності учнів як громадян України, почуття гордості за свою країну, почуття власної гідності та значущості. Формування власного ставлення учнів до тих чи інших подій, що відбуваються в країні чи поза її межами. Розвиток почуття відповідальності за власні вчинки, шанобливого ставлення до батьків, вчителів, та дорослих взагалі. Формування прагнення до самовдосконалення, покращення свого життя, турботи про майбутнє своєї країни.

 

 

 

 

 

 

 

3.4. РОЛЬ СІМ’Ї У НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОМУ

ВИХОВАННІ ДІТЕЙ

Важлива роль у формуванні патріотизму належить сім’ї. Батьки є першими вихователями дитини. Із сім’ї для дитини починається Батьківщина.

Сім’я в доступних формах дбає про гармонійний розвиток дитини, опікується її розумовим, моральним, естетичним і фізичним вихованням. Метою родинного виховання загалом є формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості, вироблення в неї таких якостей, які допомагатимуть гідно долати життєві труднощі та перешкоди.

Національно-патріотичне виховання дітей у родині - складний і суперечливий процес, на впливають різні

чинники:          матеріальноекономічна забезпеченість, соціальний стан та рівень освіти батьків, місце проживання (місто, село), звичаї і традиції в родині, кількість членів родини, ставлення до дітей тощо. Метою національно-патріотичного виховання, як складника виховання у родині, є виховання любові до землі, де народилась і виросла людина, до рідного краю, міста (села), вулиці, тобто до батьківщини; гордості за здобутки свого народу, своєї родини, а також гордості за минуле і сьогодення своїх співвітчизників; прагнення захищати інтереси родини та Батьківщини. У певному розумінні родина - це і є Батьківщина. Тому любов до своєї родини, матері, батька, родичів, дотримання духовно-культурних традицій, які вони сформували, - це ніщо інше, як вияв патріотизму, саме того його складника, що формується у родинних стосунках. У цьому розумінні взаємини у родині є для дитини ідеалом. Тут народжуються патріотичні почуття, виховується повага до батьків і свогородоводу, до родинних традицій, любов до Батьківщини і до рідної землі.  

Виховувати в родині дітей патріотами означає: підтримувати, розвивати й скеровувати їхні прагнення набуття й використання на практиці знань з іс рідного краю, історії України і 'її народу; готувати виконання свого громадянського обов’язку щодо зал Батьківщини. Джерелом національнопатріотичного ховання є культ рідного слова батька й матері, колискова пісня, рідна оселя, садиба, Батьківщина, героїчне ми народу, конкретні вчинки особистості, спрямовані на матеріальне й культурне збагачення народу. Досвід переконує: що діти, якщо з ними проводять у родині цілеспрямовану роботу, успадковують славу своїх батьків, дідів, прадідів, славу народу.

“Нащо клад - коли у сім’ї лад”, - кажуть у народі. І в цьому вислові закладено глибокий педагогічний зміст. Особливу роль у національнопатріотичному вихованні у сім’ї відіграє загальний мікроклімат, настрій, уклад, спрямованість тощо.

Родина є благодатним середовищем для виховання національно-патріотичної свідомості, почуттів і переконань у дітей. Це обумовлено, по-перше, тим, що вона є своєрідним мікроколективом, що ґрунтується на довірливих взаємин між чоловіком та дружиною, батьками й дітьми, на емоційному переживанні різних життєвих подій. Починаючи з перших років життя дитини, родина має великі потенційні можливості соціального впливу на її свідомість та почуттєву сферу. Можливості ці криються у спільності запитів, інтересів членів родини, у їхній взаємозалежності, відповідальності, допомозі, в найглибших почуттях подружньої та батьківської любові. По-друге, у родинному середовищі втіленням національно-патріотичних почуттів для дитини є батьки, бабусі й дідусі. З ними у дітей пов’язуються поняття про свій будинок, рідні місця, свій край, свою Батьківщину. По-третє, процес внутрішньородинного спілкуванняміж різними поколіннями є неперервним. Це спілкування є не лише звичайним обміном інформацією, а й передбачею дітям та онукам духовного досвіду й героїки минулого, формуванням патріотичної свідомості, почуттів і переконань, поведінки.

Завданням закладів освіти є залучення батьків до активної участі в освітньому процесі, долучення до організації та проведення виховних соціально значущих заходів. Батьки мають стати не тільки гостями на заходах, не лише спостерігачами за успіхами їхніх дітей, вони мають безпосередньо впливати на формування дітей власним досвідом та прикладом. Зусилля педагогів мають бути спрямовані на підтримку ініціативи батьківської громади, взаємодію у розробленні та виконанні сумісних рішень щодо національно-патріотичного виховання дітей.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

1.  Говоріть із дітьми про Батьківщину.

Дехто з батьків вважає, що про Батьківщину говорити з дошкільниками зайве або ще зарано. Однак цінність сімейних бесід і розмов саме в тому, що відбуваються вони найчастіше у безпосередній і довірливій атмосфері. І тоді розумне і влучне слово батька або матері, дідуся чи бабусі про Батьківщину глибоко входить у свідомість та серце малюків. Способи вирішення виховних завдань у родині дуже різноманітні: це батьківський авторитет, домашній побут, духовний і моральний клімат родини, праця, навчання, звичаї і традиції; суспільна думка, преса, радіо, телебачення, література, заняття спортом, свята тощо.

2.  Відзначайте загальнонаціональне свято — День Незалежності України.

Доцільно започаткувати сімейну традицію щорічного святкування загальнонаціонального свята - Дня Незалежності України: побувати на святкових заходах, що проводять у рідному місті, за можливості брати в них участь, переглянути запис військового параду чи святкового концерту. Адже всі заходи спрямовані на патріотичне виховання. Традиційний їх перегляд сприятиме формуванню патріотичних почуттів молодого покоління. Бажано, щоб державні свята, події, історичні дати, як і родинні, не залишали байдужим жодного з її членів - від найстаршого до наймолодшого.

3.  Говоріть про патріотичні справи батьків, розмірковуйте над минулим своєї Батьківщини.

Розповіді й бесіди-спогади про патріотичні справи батьків, розмірковування над минулим своєї Батьківщиниє водночас і уроками мужності для дітей, і передачею естафети від покоління до покоління. У такі хвилини діти почуваються єдиним цілим, невіддільним від героїчного минулого своїх предків.

4.  Подорожуйте з дітьми Батьківщиною.

Подорожуючи дорогами нашої країни, батьки й ді- безпосередньо знайомляться з Батьківщиною, її культур минулим і сьогоденням, відвідують меморіальні комплекс які своєю емоційною силою впливу пробуджують у серг дітей скорботу про полеглих, любов і повагу до людей, вибороли для них свободу і незалежність. За правильної позиції батьків такі подорожі можуть відіграти неоціненну роль у патріотичному вихованні дітей.

5.  Залучайте дітей до творів української літератури мистецтва.

Прагніть, щоб за допомогою літератури і мистецтва дитина якомога раніше перейнялася долею героїчних люд: Після прочитання патріотичної літератури, розгляду репродукцій, фільмів, прослуховування музики, пісень, перегляду танців, вистав патріотичної тематики діти не залишать байдужими.

6.  Будьте готові відповісти на запитання, навести приклади й докази, щоб переконати дітей в істинності або хибності їхніх суджень.

Дошкільний вік - це вік «чомусиків». Десятки запитань - найнесподіваніших і найрізноманітніших. І відразу ж свої міркування і висновки: правильні, неточні або помилкові. Тому батьки завжди мають бути готові відповісти, навести приклади й докази, щоб переконати дітей в істинності чи хибності їхніх суджень. Важливо, щоб у родині усвідомлювали позитивний і негативний впливи літератури, мистецтва, засобів інформації на патріотичне виховання дітей.

7.  Залучайте дітей до сімейних традицій, звичаїв, обрядів, свят.

Сімейні традиції, звичаї, обряди, свята є водночас важливими засобами зміцнення родинних зв’язків та національно-патріотичної свідомості різних поколінь. Так, родинні традиції є своєрідним засобом захищеності кожного члена родини, позитивного сприймання світу, створення неповторних дитячих спогадів, власного самоствердження у суспільстві.

8.  Виховуйте шанобливе ставлення до національних символів і святинь народу.

Саме у родинному середовищі дитина дізнається вперше про народні символи. Народними символами українців є батьківська хата, хліб, вишитий рушник, материнська пісня, верба і калина, сорочка, хрещатий барвінок, писанка і лелека. Всі вони наші давні обереги. Родина плекає любов та повагу до них.

Якщо за сімейним обіднім столом дитині показувати приклад бережного ставлення до хліба, то, безумовно, дитина і в дитячому садку, а потім у школі, в дорослому житті з повагою ставитиметься як до самого хліба, так і до людей, які його виростили, і до землі, на якій він виріс, до свого краю, народу.

Батьки формують у своїх дітей шанобливе ставлення державних символів:

Гімну, Прапора, Герба України.

9.           Будьте взірцем для наслідування, відповідальними й обережними у своїх діях.

Щоб виховати патріотичні почуття у дітей, по но самим ними володіти. Тому значну роль у родин: національно-патріотичному вихованні відіграє рівень патріотичних почуттів батьків. Виховання прикладом передбачає створення взірця для наслідування з метою оптимізації виховного процесу. Діти копіюють усе підряд: і позитивне й негативне. Це зобов’язує батьків бути відповідальними: обережними у своїх діях. Чесність, правдивість, працьовитість, щедрість, скромність, совісність, розсудливість це позитивні взірці для наслідування. Якщо батьки працюють на виробництві чи в іншій сфері діяльності, рядними людьми, позбавленими шкідливих звичок, то мають високу репутацію. Тому вони мають моральне п; вимагати від своїх дітей підтримувати свою честь, гід: репутацію своєї сім’ї у навчанні, у повсякденній поведінці. Завдання батьків полягає в тому, щоб показати позитивний приклад, з якого дитина могла б переймати найкращі риси. Це забезпечить неперервність традицій від покоління до коління.

10.       Розширюйте коло спілкування дитини з дорослими, однолітками, представниками інших національностей.

Розширюйте коло спілкування, обмінюйтеся досв1 із представниками інших сімей та родин, пізнавайте духовну спадщину та поширюйте свою. Дитина обов’язково має поступово, на практиці реального спілкування знаходити спільне та відмінне між собою та іншими людьми, кування дітей і дорослих із представниками людей інших країн, національних традицій, релігійних переконань, політичних поглядів, укладів життя та культури розвивав вміння поводитися природно, тактовно та гідно.

11.       Використовуйте різні форми взаємодії з дітьми.

Для національно-патріотичного виховання дітей у родині використовуйте такі форми взаємодії з дітьми: власні бесіди-спогади; подорожі рідною країною; створюйте       сімейні        літописи;    залучайте   дітей до      трудових    справ;

використовуйте твори літератури і мистецтва; беріть участь у масових заходах з нагоди національних і державних свят; долучайтеся до співпраці з ДНЗ, суспільними організаціями тощо. Якщо у родині виховують кількох дітей різного віку, то обирайте форми та методи національно-патріотичного виховання, враховуючи індивідуальні вікові, статеві, психологічні та інші особливості кожної дитини.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ IV. 

РЕАЛІЗАЦІЯ НАЦОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

 

4.1. ПРАКТИЧНЕ ВПРОВАДЖЕННЯ  НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ

Сьогодні ми розглядаємо стратегію виховання як багатокомпонентну та багатовекторну систему, яка є основою формування особистості школяра та значною мірою впливає на розвиток України в цілому. Саме країна та її громадяни стають безпосередніми учасниками процесів, які мають надзвичайно велике значення для подальшого визначення власної долі, долі своєї держави, подальших глобальних змін на планеті.

Виконуючи завдання і реалізуючи основні принципи виховної роботи, педагогічний колектив школи орієнтується на нормативно-правову базу з питань виховної роботи, а саме Закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про охорону дитинства», «Концепцію виховання дітей та молоді», «Концепцію громадянського виховання», «Національну доктрину розвитку освіти», «Конвенцію про права дитини», «Декларацію прав дитини», «Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України» та нормативно-правові акти, документи Міністерства освіти і науки України.

Для їх реалізації у школі був розроблений план виховної роботи навчального закладу та плани виховної роботи класних керівників. Ці плани охоплюють всі напрямки виховання: патріотичне, правове, моральне, художньо-естетичне, трудове, фізичне, екологічне, превентивне та включають в себе календарні, традиційні шкільні свята, заходи, конкурси.

Колектив школи керувався головним завданням  – виховати морально здорову, духовно багату, різнобічно розвинуту людину, яка поважає й любить рідну землю, культуру свого народу; громадянина правової держави, який знатиме й поважатиме закони, любитиме Україну, орієнтуватиметься в сучасному політичному житті й буде готовий працювати заради процвітання своєї Батьківщини.

                        Виховна     робота     педагогічного     колективу     була     під    порядкова

темі: «Реалізація напрямків концепції виховання дітей та молоді у національній системі освіти – шлях до виховання свідомого громадянина України ».

Виконання завдань і реалізація основних принципів виховної роботи здійснюється за основними напрямками:

•               ціннісне ставлення особистості до себе;

•               ціннісне ставлення особистості до сім’ї, родини, людей;

•               ціннісне ставлення особистості до праці;

•               ціннісне ставлення особистості до природи; 

•               ціннісне ставлення особистості до культури і мистецтва;   ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави.

У основу діяльності школи покладено принцип гуманізму, демократизму, незалежності від політичних, громадських та релігійних організацій, поєднання загальнолюдського і національного взаємозв’язку, розумового, морального, фізичного і естетичного виховання, науковості, диференціації, індивідуалізації змісту і форм освіти, розвиваючого характеру навчання.

В школі проводяться такі заходи:

•               свято Першого дзвоника;

•               Тиждень «Мій рідний край, моя гордість»;

•               Мітинг приурочений до Дня пам’яті жертв Бабиного Яру;

•               свято до Дня учителя «Учителю! Вклоняємось доземно перед великим іменем твоїм!»;

•               спортивно-патріотичні       змагання     до      Дня   українського      козацтва «Козацькими стежками»;

•               день української писемності;

•               уроки пам’яті «З присвятою замордованим голодом…» (до Дня пам’яті жертв Голодомору в Україні) (класні керівники 5-11 класів);  

•               заходи приурочені відзначенню річниці визволення України від німецько-фашистських

загарбників;  

•               лінійка присвячена Дню Гідності і Свободи;  

•               тиждень морально-правового виховання;

•               міжнародний день інвалідів;

•               Всесвітній день боротьби зі СНІДом;

•               День       проголошення     Акту незалежності

України;

•               Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту;

•               День Соборності України;

•               Лінійка присвячена історії гімну України та долі її автора;

•               Лінійка пам’яті Крут: подвиг та трагедія;

•               Лінійка пам’яті воїнам-афганцям;

•               Лінійка пам’яті героям Небесної Сотні;  

•               Тиждень до Дня рідної мови;

•               інформаційні хвилинки «14 грудня – День вшанування учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС» (класні керівники 1-11 класів);

•               виставку «Новорічна композиція» (класні керівники

1-11 класів);

•               проведення     акцій:          «Милосердя»       (допомога учасникам    АТО), «Опале   листя»,        «Посади     дерево», операція «Забуті могили»;

•               місячник «Увага! Діти на дорозі»;

•               загальношкільний захід з нагоди Міжнародного жіночого дня «Я вдячний Богові за маму»;  

•               загальношкільний захід з нагоди Дня народження Т. Г. Шевченка

«Шевченко – наш. Він для усіх століть…»;

•               виставка-конкурс «Великоднє розмаїття» ;

•               загальношкільний захід до Дня вишиванки «А над світом українським вишиванка квітне»;

•               свято Останнього дзвоника.

У   рамках        екологічного        виховання відбуваються       місячники   з благоустрою, трудові екологічні десанти з покращення прилеглої до школи території.

Профорієнтаційна робота побудована на зв’язку школи з вищими навчальними та середніми спеціальними навчальними закладами. Як на базі школи, так і на базі ВНЗ систематично відбуваються зустрічі учнів випускних класів з представниками ПТУ, технікумів, коледжів та вищих навчальних закладів.

Класними керівниками проводяться виховні години профорієнтаційного спрямування. Допомогу класним керівникам у проведенні профорієнтаційної роботи надають соціально-психологічна служба школи, яка проводить анкетування учнів, індивідуальні бесіди, консультації щодо вибору майбутньої професії.

Правове виховання учнів школи реалізується через проведення декади правових         знань,         профілактики       дитячої       бездоглядності, правопорушень та негативних явищ в учнівському середовищі (грудень),   декади      захисту       прав дітей,          попередження жорстокості та насильства (листопад) та Всеукраїнського тижня права,  тижня пропаганди «За здоровий спосіб життя».

У ході декад, тижнів оформлюються стенди, випускаються газети, в бібліотеці працюють виставки літератури з даної тематики та проводилися окремі заходи:

•             Всеукраїнський урок «Права людини» з нагоди проголошення

Загальної декларації прав людини (класні керівники 1-11 класів);

•             виховні години в рамках Всеукраїнської акції «16 днів протидії гендерному насильству» (класні керівники 5-11 класів);

•             виховні години з учнями 5,7,9-х класів «Спілкування без насильства»;

•             виховні години «Що робити, аби бути здоровим?» (5-6 класи); «Твій вільний час. Як ти його проводиш?» (7-8 класи);«Небезпечна пристрасть» (911 класи) (класні керівники 5-11 класів);

•             діалог з учнями 8-9 класів «Молодь обирає здоров’я»;

•             Урок здоров'я «Здоровим бути модно!» (з нагоди Всесвітнього дня здоров’я) (класні керівники 5-11 класів);  

•             інформаційні хвилинки «Подорож по країні здоров`я» (класні керівники 1-4 класів).

У становленні системи виховної роботи важлива роль відводиться   методичній роботі, в якій значну роль відіграють класні керівники. У рамках даного напрямку роботи в школі протягом року проводиться чотири засідання методичних об’єднань класних керівників, на яких розглядаються питання аналізу виховної роботи за попередній навчальний рік, ознайомлюються з програмою виховання дітей та учнівської молоді в Україні, сплановуються основні виховні заходи, проводяться обміном досвіду щодо формування успішної особистості; відбуваються індивідуальні консультації, які спрямовані на розвиток творчого підходу класного керівника до своїх обов’язків, використання в роботі інноваційних виховних технологій,   розвиток художньо-естетичного виховання, впровадження в практику роботи принципів безконфліктного спілкування, подолання жорстокого  поводження з дітьми.

Поряд із традиційними формами роботи з громадянського виховання значне місце посідає учнівська рада, як форма учнівського самоврядування.

Учнівське самоврядування в школі має більш ніж десятилітню історію, свої традиції, досягнення. Створений і діє відповідно Статуту орган шкільного учнівського самоврядування, який має організаційно-змістову модель діяльності. Для чіткості, системності діяльності органу шкільного учнівського самоврядування систематично ведуться протоколи учнівських конференцій (зборів), засідань загальношкільної ради учнівського самоврядування, окремих структурних підрозділів (комісій, центрів, тощо). Протоколи органів самоврядування ведуться регулярно, грамотно, їх рішення доводяться до відома учнів.

Самоврядування учнів в школі здійснюється через самостійне планування колективної діяльності, організацію цієї діяльності, аналіз власних дій, підведення підсумків зробленого, прийняття відповідних рішень. До плану включені також виховні години, предметні тижні, інші форми педагогічного впливу на учнів. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.2. НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ НА УРОКАХ

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ І ЛІТЕРАТУРИ У ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

Ураховуючи нові суспільно-політичні реалії в Україні після Революції гідності, обставини, пов’язані з російською агресією, усе більшої актуальності набуває виховання в молодого покоління почуття патріотизму.

Що таке патріотизм? Рік у рік, з покоління в покоління точаться суперечки. Який він? Чи існує? Чи справжній? Для когось патріотизм виявляється в любові до рідної землі, коли повітря, вода, сонце й зірки, що мерехтять над рідною оселею, – неповторні. Лише тут, на Батьківщині, вітер має присмак. Лише тут небо таке високе й блакитне, що його не сплутаєш із небом чужої землі.

Для всіх утіленням патріотизму є слово, рідна мова, якою розмовляли пращури, у якій міститься код нації, формується думка. Через мову люди усвідомлюють себе народом зі спільною історією та долею. Для когось патріотизм персоніфікується в людях: знаних співвітчизниках, просто рідних і друзях. Це теж патріотизм, бо без розуміння ролі кожної людини не буде ані держави, ані народу.

Однак хоч би там як, невід’ємними складовими патріотизму є віра в себе, у свій народ, вірність Батьківщині. Ознаками патріотизму є також шляхетність, висота духу, розуміння важливості збереження живої історичної пам’яті.

Патріотизм  є одним з найсуттєвіших показників моральності людини.

З метою створення умов для реалізації кожної особистості та підтримки творчого, інтелектуального, духовного потенціалу нашої нації необхідно модернізувати  систему викладання української мови, а саме:

у навчально-виховній діяльності неухильно дотримуватися єдиного

мовного режиму; формувати інформаційно й емоційно самобутній україномовний простір, який забезпечуватиме прилучення школярів до величезного мовного дивосвіту, до глобальних знань про рідну мову, її закони, систему її виражальнозображальних засобів; виховувати відповідальне ставлення до рідної мови, свідомого нею

користування; сприяти вияву українського менталітету, способу самоусвідомлення і

самоідентифікації, сприйняттю української мови як коду праісторичної пам’яті; плекати розвиток духовної, емоційно-естетичної, інтелектуальної сфери

саме на основі української мови; через мовне посередництво долучати школярів до національної історії, до

різних масивів національної культури, до глибинної сутності народного життя; здійснювати розвиток мовлення не тільки на уроках української мови і

літератури, а й під час вивчення всіх інших предметів.

Не менш важливим є повсякденне виховання поваги до Конституції держави, законодавства, державних символів: Герба, Прапора, Гімну.  

У навчально-виховний процес  мають впроваджуватися форми і методи виховної роботи, що лежать в основі козацької педагогіки.

У молодшому шкільному віці важливо формувати здатність дитини пізнавати себе як члена сім’ї; родини, дитячого угрупування; як учня, жителя села; виховувати у неї любов до рідного дому, краю, вулиці, своєї країни, її природи, рідного слова, побуту, традицій.

У початкових класах соціальна і громадянська компетентності як ключові є міждисциплінарними та інтегруються через усі освітні галузі і спрямовуються на соціалізацію особистості, набуття громадянських якостей, дотримання соціальних норм і правил.

У початковій школі навчання української мови має бути спрямоване не лише на здобуття певної суми знань, а й на виховання почуття патріотизму.

Українська мова та літературне читання, навчальні предмети, подають моделі поведінки та норми, орієнтують на загальнолюдські цінності через поведінку героїв, негативні та позитивні вчинки, через думки автора.  

Патріотичне виховання молодших школярів на уроках української мови здійснюється через реалізацію соціокультурної змістової лінії. Зокрема, під час вивчення розділу «Мова і мовлення» необхідно звертати увагу учнів на багатство і милозвучність української мови, захоплювати дітей її красою, пробуджувати любов до рідного слова, прагнення вивчати українську мову. У

3-4 класах слід пояснювати значення української мови для становлення незалежної самостійної держави України, роль української мови як державної.

Формуючи культуру спілкування, доцільно збагачувати мовлення молодших школярів українськими формами звертання та формулами мовленнєвого етикету, пробуджувати інтерес до походження цих формул, показувати їх зв’язок із національними традиціями і звичаями українців.

У процесі опрацювання правила вживання великої літери у власних назвах варто зосередити увагу учнів на застосуванні цього правила під час запису назви нашої Батьківщини, її столиці, рідного села, річок, морів, гір та інших географічних назв України. При цьому цінним для патріотичного виховання буде опрацювання текстів про походження цих назв, про красу і неповторність визначних місць України, про історичне минуле нашої країни та її відомих людей (письменників, художників, історичних постатей, спортсменів, акторів, артистів тощо).

Чільне місце на уроках української мови повинно займати використання малих фольклорних форм: загадок, лічилок, мирилок, приказок і прислів’їв, народних прикмет, уривків з казок, дитячих пісень, колискових, щедрівок, колядок, веснянок, закличок тощо. Реалізуючи їх виховний потенціал, варто пояснювати дітям, що багатство і розмаїття народної творчості свідчить про мудрість і талановитість українського народу, а знання і трепетне ставлення до них стане запорукою збереження цього багатства для майбутніх поколінь.

Найбільш ефективним способом виховання патріотизму на уроках української мови є робота з текстом. Текстоцентричний принцип навчання української мови створює можливості для використання різноманітних текстів виховного і повчального змісту. Через тексти (аналіз їх змісту) доцільно виховувати в молодших школярів любов до рідного краю і своєї Батьківщини, повагу до національних традицій і символів українського народу, повагу до людей інших національностей, їхніх звичаїв і традицій, почуття гордості за відомих людей України, турботливе ставлення до цінностей і надбань нашої країни.

Види роботи над текстом: переказ, складання  власного висловлювання, твору, диктант.

Тематика текстів повинна бути такою, щоб спонукала замислитися над питаннями національного самовираження. Так, наприклад, патріотичному вихованню сприятиме робота із текстами наступного змісту: а) я і українська мова; б) я і ми (народ, родина, національна історія та культура); в) я як особистість; г) герої національно-визвольного руху; ґ) сьогодення нашої країни;

д) роль громадянина у відродженні і зміцненні української державності;  е) слово як носій добра, істини й краси та ін.  

Спланувати роботу з формування патріотичної позиції в особистості школяра  в процесі навчання рідної мови можна через дидактичний матеріал у формі різноманітних творчих і навчальних завдань і вправ.

З огляду на зазначене, невід’ємними складниками уроків української мови та літературного читання мають бути виховні бесіди, пізнавальна інформація про Україну, її людей і події, пов’язані з ними, складання усних і письмових текстів на патріотичні теми, підготовка і презентація посильних проектів патріотичного змісту (наприклад, написання творів про земляків, які прославили рідний край,  вітальних листівок захисникам Вітчизни) тощо.

Тому, головною метою національно-патріотичного виховання у початкових класах є вироблення у молодших школярів умінь і навичок вільного користування з комунікативною метою усно й письмово українською мовою.

Доцільним є проведення тематичних уроків з української мови: «Свято рідної мови», «Шевченківське слово» та ін.

На уроках української мови звертаю увагу на вивчення українського побуту: старовинні речі, їх призначення, поповнення словникового запасу, забуті і рідко вживані українські слова, їх значення.

Вважаю, що саме на уроках мови, читання потрібно прививати дітям любов і повагу до ближнього, а також щирість, привітність, співпереживання, бажання допомагати тим, хто потребує допомоги. Найбільше практично застосовую ці вміння на уроках розвитку зв’язного мовлення, позакласного читання.

Здійснення патріотичного виховання школярів має бути цілеспрямованим і систематичним як на уроках мови, так і літературного читання.

Отже, на мою думку, виховання національної самосвідомості на уроках мови і читання сприяє збагаченню духовного світогляду школярів, формує усвідомлення  особистістю себе як часточки українського народу з власною національною гідністю. В наш час виховання справжнього патріота набуває особливо важливого значення. Виховуючи в учнях любов до рідного краю, ми формуємо гідне майбутнє нашого народу.

 

 

 

 

 

 

 

4.3. НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ НА

УРОКАХ ІНФОРМАТИКИ

У концепції Нової української школи зазначається, що мета нової української середньої школи полягає в тому, щоб підготувати творчих, відповідальних, активних і підприємливих громадян, що забезпечить державі потужність та конкурентоспроможну економіку. Центральне місце в системі освіти відводиться саме середній школі, де формується особистість, закладається її світогляд. Мета загальної середньої освіти полягає в різнобічному розвитку, вихованні та соціалізації особистості, яка усвідомлює себе громадянином України. Вона повинна прагнути до самовдосконалення і навчання впродовж життя, бути готовою до свідомого життєвого вибору та самореалізації, трудової діяльності та громадянської активності, здатною до ризику та інновацій. Тільки така спільнота громадян поведе українську економіку вперед.

Випускник нової української школи повинен бути: цілісною особистістю, всебічно розвиненою, здатною до критичного мислення; патріотом з активною позицією, який діє згідно з морально-етичними принципами і здатний приймати відповідальні рішення, поважає гідність і права людини; інноватором, здатним змінювати навколишній світ, розвивати економіку за принципами сталого розвитку, конкурувати на ринку праці, учитися впродовж життя. Сучасне суспільство розвивається шаленими темпами і дуже гостро потребує компетентних в своїх галузях спеціалістів.

Тому я, в своїй роботі, за допомогою поєднання інноваційних технологій із дидактичним матеріалом, що має зміст патріотичного характеру, ставлю за мету формувати творчу, компетентну особистість, яка інтегрує знання, уміння, навички, які виявляються у прагненні, здатності і готовності до ефективного застосування сучасних засобів інноваційних технологій для вирішення завдань у професійній діяльності, у повсякденному житті, усвідомлюючи при цьому значущість результатів діяльності для своєї держави в майбутньому. Потрібно використовувати цікаві практичні завдання, що дозволить зробити навчальний процес цікавішим та сформувати людину, що любить свою батьківщину, є носієм національної культури, рідної мови, традицій.

Формувати патріота України потрібно вже в початковій школі. На фізкультхвилинках використовувати відеоматеріали з веселими українськими піснями, наприклад «Зимонька вітає нас», «Раз, два, три», «Райдуга».  

Урядовий сайт для юних громадян має багато цікавинок для учнів 2-4 класів:  Скласти пазл для карти України та дізнатись, хто твої сусіди; «Видатні особи України», «Віртуальна екскурсія Будинком Уряду». 

При вивченні теми «Графіка» можна створювати малюнки з українською символікою, зображення з символами України (калина, соняшник, пшениця), українців в національних костюмах, інтер’єри української хати. Можна запропонувати шаблони для розфарбування писанок.

 

При вивченні теми «Текст» учням пропонуються тексти патріотичного змісту, що дозволяють формувати національну свідомість. Наприклад, для учнів початкової ланки – прислів’я та вірші про Україну, для середньої ланки – тексти української спрямованості для тренування швидкості набору, завдання для форматування текстів.

При вивченні алгоритмізації у 5-7 класах, можливо використовувати завдання у Scratch, які також мають зміст патріотичного характеру. 

При вивченні теми «Історія розвитку обчислювальної техніки» учні знайомляться з такими українськими вченими: М.П. Кравчук - створив проект першого в світі комп’ютера; В.М. Глушков - фундатор наукової школи кібернетики; К.Л. Ющенко - засновник теоретичного програмування в Україні; М.М. Амосов - засновник біокібернетичних технологій; С.О. Лебедєв - під керуванням якого в 1951 році в Києві було введено в експлуатацію першу ЕОМ. Пропонується учням переглянути фотоальбом з портретами людей, які внесли вагомий внесок у розвиток ІКТ (чи впізнають їх діти) та робиться акцент саме на українських здобутках. Можна запропонувати підготувати доповідь про одного з вчених з цікавими фактами їх біографії. 

При вивченні теми «Комп’ютерна графіка» учні отримують творче завдання: створити емблему села та презентувати її перед аудиторією. Учні обмірковують самостійно, потім об’єднуються в пари, обговорюють ідеї та приймають остаточне рішення і обирають оптимальний ескіз емблеми та створюють її в графічному редакторі. Також у 6 класі для виконання практичної

        роботи     можна     запропонувати     створити

вишитий рушник, використовуючи орнаменти свого імені та імен батьків та друзів -  Імена у вишиванках. Таким чином, на уроках використовуються елементи українознавства – вивчення культури та традицій нашого народу. Учні також виконують тематичні малюнки до Дня міста та інших видатних свят. 

При вивченні теми «Огляд українських та зарубіжних освітніх сайтів. Вебенциклопедії. Інтерактивне дистанційне навчання», учням пропонуються корисні українські освітні сайти: з математики, біології, української мови.

                     При     вивченні     основ     роботи     з     табличним    процесором     можна

використовувати такі завдання: для ознайомлення з можливостями сортування та фільтрації даних – завдання «Відомості про річки України», для побудови діаграм та графіків – завдання «Області України».

На початку вивчення теми «Комп’ютерні презентації» учні знайомляться з поняттям «презентація» та вчаться проводити її перед аудиторією. Можна використовувати роботу в малих групах, де кожна група буде представляти підприємство Рівненщини. Учні повинні підготувати рекламу свого товару (4-5 речень) і виступити з нею. 

Останнім часом інфографіка стала бездоганним способом передавання складної інформації. Створення інфографіки об’єднує в собі творче та критичне мислення. Спочатку потрібно визначити цілі і задачі, що потрібно досягти за допомогою інфографіки. Потім розбити інформацію на розділи, частини, пункти. Кожен розділ представляється окремим зображенням чи графіком. Потрібно підібрати візуальні образи, які знайомі певній аудиторії. Важливо створити фокус, тобто основну візуальну метафору, навколо якої будується інфографіка. Не можна перетворити інфографіку в занадто складну для сприйняття конструкцію. Учні повинні пам’ятати основну задачу інфографіки – перетворити складну інформацію за допомогою художніх образів на зрозумілу, що максимально швидко засвоюється людиною. Можна на уроці запропонувати створити інфографіку з тем «25 років незалежності України у цікавих фактах»,

«Українська писанка», «Українська писемність та мова». Для створення інфографіки учні використовують сервіс Easel.ly. Інструкція для учнів по

створенню інфографіки.

При вивченні теми «Моделювання» можна запропонувати учням створити Google-карту «Пригоди писанок», на якій відмітити ті міста, в яких їх розписують. Особливості розпису писанок в різних регіонах України потрібно продемонструвати на карті за допомогою малюнків. 

Одним із способів виховання патріотизму та розвитку творчих здібностей учнів, підтримки мотивації до навчання на високому рівні є організація проектної діяльності, яку можна здійснювати на уроках та в позаурочний

час. При роботі над проектами учні набувають навички планувати свою діяльність, використовувати багато різних джерел інформації, самостійно відбирати й накопичувати матеріал; аналізувати, аргументувати факти та приймати рішення та створювати кінцевий продукт.

                     При    роботі    над    навчальним    проектом    вирішується    ціла    низка

різнорівневих дидактичних, виховних і розвивальних завдань: учні набувають нові знання, уміння і навички, які знадобляться в житті; розвиваються мотивація, пізнавальні навички; формується вміння самостійно орієнтуватися в інформаційному просторі, висловлювати власні судження, виявляти компетентність. Проектно-дослідна діяльність сприяє формуванню соціальних компетенцій, дозволяє пройти технологічний алгоритм від зародження інноваційної ідеї до створення власного продукту, а також навчитися презентувати його перед аудиторією. У перспективі це сприяє зміні ціннісних пріоритетів та світоглядної позиції у молоді в бік формування відповідальної, соціально-активної, громадсько-патріотичної врівноваженої поведінки.

Реалізація методу проектів на практиці приводить до зміни ролі вчителя. Із носія готових знань він перетворюється в організатора пізнавальної, творчої, дослідницької діяльності своїх учнів. Змінюється і психологічний клімат в класі, так як вчителю приходиться переорієнтувати свою освітню діяльність і роботу учнів на різноманітні види самостійної роботи учнів, їх пріоритет дослідницького, пошукового, творчого характеру.

Створення проектів на уроках інформатики сприяє розвитку творчого підходу до вирішення завдань і формуванню вмінь пошуку і вибору оптимального їх вирішення та дозволяє створити реальний програмний продукт, якого не існувало раніше. Залікові завдання з багатьох тем курсу інформатики можна представляти у вигляді створення кінцевого програмного продукту, придатного до подальшого використання.

При вивченні теми «Комп’ютерні презентації» учні створюють власну презентацію з обраної теми. Дитина сама обирає тему, яка її цікавить. Учні самостійно підбирають інформацію з теми, обробляють її, додають ілюстрації та за допомогою програми PowerPoint, яку вивчають протягом теми, створюють власний продукт. Після закінчення роботи, кожен учень захищає свою роботу перед класом і відповідає на поставлені запитання. Творча та соціально активна особистість повинна також мати комунікативні навички, тому таким чином розвивається й комунікаційна компетентність. 

При вивченні теми «Технології обробки мультимедійної інформації» учні створюють свій власний відеоролик. Дітям також пропонуються теми з національно-патріотичного напрямку. При створенні кліпу використовуються фотографії, відеоролики та їхні фрагменти, самостійно створюються коментарі. 

При вивченні «Основ веб-дизайну» учні не просто вивчають теги мови HTML для створення веб-сторінок, а створюють свій власний сайт або блог з національно-патріотичною спрямованістю. 

Переваги такої діяльності очевидні:      вільний       вибір теми, використання      різноманітних

джерел інформації (друкованих, електронних) та виділення із великого обсягу інформації головного за допомогою критичного мислення. Багато часу приділяється самостійній роботі. В ході роботи учні уважно аналізують власну роботу, мають змогу порадитись з іншими учнями і скорегувати свою діяльність. Учитель не втручається в творчий процес, а лише спрямовує роботу учнів і вказує на помилки. При захисті свого проекту учень розвиває свої комунікаційні здібності, вчиться виступати перед аудиторією.

Також в своїй роботі я впроваджую квест-технології в освітній процес, використовуючи веб-квести, які спрямовані на пошук і аналіз веб-ресурсів та створення веб-продукту (сайт, блог, презентація). Головна мета квесту – поглиблення, перетворення та інтеграція знань. Створення та використання квестів підвищує мотивацію до навчання, розширює кругозір учнів, розвиває творче і критичне мислення, формує навички пошукової та дослідницької діяльності, дає можливість організувати дистанційне навчання. Разом з тим, учні та вчитель займаються самоосвітою, тому що для складання запитань потрібно оволодіти новими програмами та сервісами, які не вивчаються на уроках. Деякі сервіси англомовні, що стимулює до вивчення англійської мови. 

Щоб створити завдання освітнього квесту, потрібно самому добре володіти теоретичними знаннями та знати сервіси для його створення. Знайомлю учнів з елементами квеста. При написанні вступу учень самостійно формулює тему, описує головні ролі учасників, сценарій квесту. При визначенні теми потрібно створити проблемну ситуацію. Це найбільш відповідальний момент, тому що необхідно досить чітко й доступно визначити ролі учасників. При формуванні завдань та питань, на які учасники мають знайти відповідь в межах самостійного дослідження, учні також повинні продумати який підсумковий результат має бути досягнутий. Дуже важливо вказати у квесті список інформаційних ресурсів, які можна використати під час досліджень, у тому числі ресурси Інтернет. 

У завданнях квесту можливо використання мотиваторів, демотиваторів, карт знань, QR-кодів. Для створення завдань квесту також ознайомлюю та пропоную учням використання таких сервісів: для створення хмари слів - Tagxedo, Wordle, Tagul; для збереження мультимедійних ресурсів - Prezi, DocMe; для створення карт знань - XMind, Bubbl.us. Приклад квесту, створеного учнями: «Цікаві місця Рівненщини». 

Процеси демократизації та гуманізації суспільства, бурхливий розвиток інформаційних технологій ставлять перед освітніми закладами завдання формувати новий тип випускників - толерантних, відкритих до демократичного спілкування, здатних критично оцінювати події навколишнього світу й адекватно на них реагувати. Тому одним із основних завдань системи освіти України є підготовка національно-свідомих, творчих громадян, здатних критично мислити і на високому інтелектуальному рівні розв'язувати проблеми, що постають перед українським суспільством. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1.   Апраксина О.А. Позакласна робота в школі, К., Освіта 2007. – 130 с. 

2.   Бех І.Д. Програма українського патріотичного виховання дітей та учнівської молоді / І.Д. Бех, К.І. Чорна. – Київ, 2014. – 29 с.

3.   Вишняк М. Патріотичне виховання учнів за допомогою української мови та літератури // Рідна школа. – 2001. – № 9.  

4.   Демешкевич В.А. Особливості патріотичного виховання молоді в контексті розвитку сучасного суспільства / В.А. Демешкевич [Електронний ресурс] – Режим доступу : www.managment.kr.sch.in.ua/naukovo-praktachna_internet-K.

5.   Гонський В. Патріотизм як основа сучасного виховання та ідеології держави // Рідна школа. – 2001. – № 2. 

6.   Дубина  М.  Руденко  Ю.  Патріотичне  виховання  молоді  //  Освіта України.

– 2006. – №8. 

7.   Загородня А. Сучасне розуміння патріотичного виховання молоді /

А.Загородня          [Електронний      ресурс]       –        Режим         доступу: www.tme.umo.edu.ua/docs/10/6.pdt. 

8.   Івашковська  В.  Стратегія,  методика  та  концептуальні  засади військовопатріотичного виховання школярів // Рідна школа. – 2002. – № 11. 

9.   Н. Косарєва, Л. Крицька Виховання  громадянина:  Сутність  громадянського  виховання  /  // Шкільна бібліотекака. – 2003. – № 8.

10.Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності// Дошкільне виховання. – 2003. - №2. – С.3-8.  

11.Концепція  національно-патріотичного  виховання  дітей  і  молоді// Наказ Міністерства освіти і науки України від 16.06.2015 № 641.  

12.Петренко  О.,  Дежнюк  Г.  Національно-патріотичне  виховання учнівської молоді // Позакласний час. – 2005. – №3-4. – С. 28-29. 

13.Чорна К. Громадянське виховання – нагальна потреба України // Освіта України. – 2000. – 20 грудня.

ЗМІСТ

ВСТУП…. ……………………………….....……………………………………..….3

РОЗДІЛ І. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО

ВИХОВАННЯ МОЛОДІ………………………………………………………….…5        

РОЗДІЛ ІІ. ВИХОВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГІДНОСТІ ТА ПАТРІОТИЗМУ.8

2.1. СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ………………………………….8

2.2. ВИХОВАННЯ ПАТРІОТИЗМУ…………………………………………...…12

РОЗДІЛ ІІІ. РОЛЬ СТРУКТУРНИХ ПІДРОЗДІЛІВ ШКОЛИ У ВИХОВАННІ

ГРОМАДЯНИНА-ПАТРІОТА…………………………………………….………17

3.1.          РОЛЬ     УЧНІВСЬКОГО     САМОВРЯДУВАННЯ     В         ОРГАНІЗАЦІЇ

ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ……………………………………….………17 

3.2. РОЛЬ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА В НАЦІОНАЛЬНО – ПАТРІОТИЧНОМУ

ВИХОВАННІ…………………………………………………………………….…21

^3.3. РОЛЬ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ ЗАКЛАДУ ОСВІТИ У

ВИХОВАННІ В УЧНІВСЬКІЙ МОЛОДІ ПОЧУТТЯ ПАТРІОТИЗМУ…….….26

3.4. РОЛЬ СІМ’Ї У НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОМУ ВИХОВАННІ

ДІТЕЙ…………………………………………………………………...……..30

РОЗДІЛ              IV.          РЕАЛІЗАЦІЯ             НАЦОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО

ВИХОВАННЯ………………………………………………………………………36

4.1. ПРАКТИЧНЕ ВПРОВАДЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ……………………………………………………..……….36

4.2.           НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНЕ      ВИХОВАННЯ      НА          УРОКАХ

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ І ЛІТЕРАТУРИ У ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ…...……42

4.3. НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ НА УРОКАХ

ІНФОРМАТИКИ………………………………………………………………...…47

ЛІТЕРАТУРА……………………………………………………………………….55

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………..57 ДОДАТОК 1

Розвиваючі ігри з національно-патріотичного виховання.

«Маленькі помічники»

Мета: підводити дітей до розуміння, що потрібно допомагати рідним людям і віддавати їм свою любов; учити дітей розповідати про свою допомогу в родині; розвивати зв’язне мовлення, мислення. Матеріал: скринька, ведмедик. 

Хід гри 

 До дітей «завітав засмучений ведмедик». Він «посварився з мамою», тому що «не хотів прибирати на місце свої іграшки». А тепер не знає, як помиритися із мамою. 

Вихователь: Діти, а ви ображаєтесь на рідних, коли вони вас сварять? Рідних потрібно любити і допомагати їм. Як ви допомагаєте вдома своїм рідним? У мене є бабусина скринька, усю свою допомогу ви складете в неї, а саму скриньку подаруємо ведмедикові для того, щоб він також учився допомагати своїй мамі та не забував про це. 

Діти по черзі розповідають про те, як вони допомагають удома мамі, татові, братикові, сестричці, бабусі, дідусеві, а свої розповіді складають у скриню. Ведмедик «дякує» дітям за «чарівну скриньку» і повертається до лісу миритися з мамою та допомагати їй.

«Скажи пестливо»

Мета: учити дітей ласкаво, із любов’ю звертатися до своїх рідних; розвивати зв’язне мовлення, мислення; виховувати любов до своєї сім’ї. 

Матеріал: м’яч.

Хід гри 

Вихователь кидає м’яч дитині та пропонує назвати певне слово пестливо:

наприклад, мама — матуся, тато — татусь тощо.

 

«Збери сім’ ю»

Мета: поповнювати словник назвами членів родини дівочого та чоловічого роду;  розвивати мовлення, увагу; виховувати повагу до  сім ’ї.

Матеріал: предметні картинки .

Хід гри

Вихователь пропонує дітям погратися з пальчиками.

Пальчикова  гімнастика «Моя сім’ я»

            Питання до дітей: Хто у ваших родинах найстаріший? А хто така

бабуся? Дідусь? Прабабуся? Прадідусь? За що ви любите свою бабусю (прабабусю)? Чому про бабусь кажуть, що то мудрість народу? А що цікавого вам розповідав дідусь? Як ми повинні ставитися до найстаріших членів родини? Якими ласкавими словами  називаємо їх?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК 2

Консультації для батьків.

1. Як залучити дітей до моральнопатріотичного виховання вдома?

1. Привчайте дитину дбайливо ставитися до речей, іграшок, книжок. Поясніть, що в кожну річ вкладено працю багатьох людей. Сходіть з дитиною в бібліотеку і подивіться, як там

зберігають книги. Цей ігровий прийом "як у бібліотеці" допоможе привчити дитину до дбайливого ставлення до книги.

2.Діти дуже рано починають проявляти інтерес до історії країни, краю. Якщо в місті є пам'ятники, організуйте до них екскурсії і розкажіть все, що ви знаєте, про те, як вшановують пам'ять загиблих. По нашій країні і по всьому світу можна здійснювати захоплюючі подорожі по глобусу, картах і фотографіях.

3.Запропонувати дитинi збудувати будинок. Коли будинок побудований, пограйте з дитиною в "новосілля", допоможіть розмістити ляльок, зайчиків, ведмедиків. Подивіться, чи міцно побудований будинок, чи красивий, чи зручний для житла.

4.Виховуйте у дитини шанобливо-дбайливе ставлення до хліба. Поспостерігайте за тим, як привозять і розвантажують хліб. Розкажіть, як вирощують хліб, скільки праці в нього вкладено вмести з дитиною посушите залишки хліба, зробіть сухарики.

5.Любовь до Батьківщини - це і любов до природи рідного краю. Спілкування з природою робить людину більш чуйним, чуйним. Взимку на лижах, влітку на велосипеді або пішки, корисно відправитися з дитиною в ліс, щоб помилуватися його красою, дзюрчанням струмка, співом птахів. Виховуючи любов до рідного краю, важливо привчати дитину берегти природу, охороняти її.

2.    Яку   людину      ми     називаємо громадянином?

Бути громадянином – значить свідомо і активно виконувати цивільні обов'язки і громадянський обов'язок перед суспільством,

Батьківщиною, володіти такими якостями особистості, як патріотизм, красивее ставлення до людей. Зачатки цих якостей треба формувати в дитині якомога раніше.

Дитина вперше відкриває Батьківщину в сім'ї. Це найближче його оточення, де він черпає такі поняття, як «праця», «обов'язок», «честь», «Батьківщина».

Відчуття Батьківщини починається в дитини з відносини до найближчих людей – батька, матері, дідуся, бабусі. Це коріння, що зв'язують його з рідним домом і найближчим оточенням.

Патріотичне виховання необхідно для будь-якого народу, будь-якій державі, інакше вони приречені на загибель. Однак здійснюватися це виховання має дуже чуйно і тактовно, і займатися нею треба спільно, з малих років прищеплюючи дитині повагу і любов до рідної землі.

Сформувати моральну основу і допомогти дитині успішно увійти в сучасний світ, посісти гідне місце в системі відносин з оточуючими неможливо без виховання любові до близьких і своєї батьківщини, поваги до традицій і цінностей свого народу, доброти і милосердя.

Сім'я займає провідне місце в системі патріотичного виховання. У сім'ї, як первісного осередку суспільства, починається  виховання особистості, формування і розвитку патріотизму, який надалі триває в освітніх установах.

Починаючи з молодшого віку, педагоги дитячого садка ведуть роботу з формування у дітей уявлень про себе як про особистість, яка має право на індивідуальні відмінності від інших. Однією з таких відмінностей є ім'я дитини. Така робота дозволяє допомогти дитині усвідомити власну індивідуальність, підвищити самооцінку, зрозуміти власну значущість в серцях своїх батьків. Дорослі пояснюють, що означає ім'я дитини, чому воно вибрано, наводять приклади, як лагідно можна назвати.

Відчуття Батьківщини починається з захоплення тим, що бачить перед собою маленький людина, чим він дивується і що викликає відгук у його душі. З молодшого віку вихователі знайомлять дітей з найближчим оточенням – дитячим садком, його працівниками, з професіями в дитячому саду, вулицями, будівлями, будівлями, рідним містом… Треба показати дитині, що наше місто славиться своєю історією, пам'ятками, кращими людьми. 

 

ДОДАТОК 3

Пам'ятка для батьків

Родина — це природний осередок найглибших людських почуттів, де дитина засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти, чуйності, любові до рідного краю. У родинному середовищі по особливому сприймаються звичаї та традиції, рідна природа, спогади старших.

Плекаючи у дітей почуття любові до Батьківщини, виховуючи майбутніх громадян держави, дорослі мають їм прищепити глибоку повагу і турботливе ставлення до своєї малої батьківщини — рідного міста. Важливо, щоб малята усвідомили, що вони не просто споживачі   багатств  рідної  землі,   а  її творці,

захисники. І якщо ви насправді хочете виховати у вашої дитини любов до рідного міста, батьківської хати, якщо ви хочете закласти готовність зберігати і примножувати багатства рідного краю, якщо ви хочете, щоб запах квітучих каштанів і бузку в дорослому житті повертав ваших дітей до рідних порогів не забудьте:

*              Йдучи вулицею рідного міста, розповісти про визначні пам'ятники, які  знаходяться на цій вулиці.

*              Познайомити дітей із назвою вулиці, на якій ви знаходитеся. Чому вона так називається?

*              Відвідати разом всією родиною краєзнавчий    музей.    Після    відвідин

обговоріть з дітьми те, що ви там побачили.

*              Побувати в пра бабусь та пра дідусів і розпитати, що вони знають про історію рідного міста. Які цікаві легенди, приказки, забавлянки вони знають? Запишіть, а потім завчіть їх з дітьми.

*              Здійснити цільову прогулянку разом з дітьми по визначних місцях рідного міста, а ввечері запропонуйте намалювати свої враження від прогулянки.

*              В День Перемоги всією родиною відвідати парк Пам'яті. Вшануйте ветеранів Великої Вітчизняної війни, покладіть квіти до пам'ятника.

*              Завжди звертайте увагу на чистоту і порядок у рідному місті. Поговоріть з дітьми, як зробити так, щоб місто завжди було охайним і привабливим.

*              Разом з дітьми посадіть біля свого будинку квітники, дерева. Доглядайте за ними разом з дітьми.

*              Частіше розповідайте дітям про видатних людей, які проживали чи проживають і донині в рідному місті.

*              Знайомте дітей зі звичаями та традиціями рідного краю.

*              А якщо ви хочете посіяти в душі дитини золоті зернятка духовності, любові до рідного краю, слова, співайте, читайте, спілкуйтеся із нею мовою кращих творів українського фольклору та видатних вітчизняних поетів і письменників.

*              Запропонуйте дітям намалювати Кам"янку  в майбутньому.

*              Створіть сімейний фотоальбом «Я і місто моє — Кам"янка  ». Разом з дитиною придумайте вірші про рідне місто. Запишіть їх під фотографіями.

Нехай ваші діти зростають гідними синами і донями рідного краю, рідного міста.

Плекаючи у дітей почуття любові до Батьківщини, виховуючи майбутнього громадянина, дорослі мають передусім прищепити дітям глибоку повагу і турботливе ставлення до своєї малої батьківщини — рідного міста, району.

ДОДАТОК 4

Анкетування батьків  з патріотичного виховання

 

Шановні батьки! Для вдосконалення cпільної роботи закладу і сім’ї в напрямі патріотичного виховання вашої дитини і групи в цілому просимовас заповнити цю анкету. В анкеті два типи запитань: тестові, де необхідно просто підкреслити ваш варіант відповіді, та відкриті, де відповідь треба вписати. Нагадуємо, що неправильних відповідей бути не може!

 

1. Чи вважаєте ви патріотичне виховання необхідною умовою гармонійного розвитку вашої дитини?

•  Так;

•  ні;

•  я не замислювався (-лась) над цим питанням.

2. Хто повинен займатись патріотичним виховання вашої дитини?

•  Дошкільний заклад;

•  батьки;

•  бабусі та дідусі;

•  комплексний підхід.

3. Чи знає дитина походження свого імені, прізвища?

•  Так;

•  ні;

•  частково.

4. Чи відвідуєте ви разом з дитиною музеї, театри?

•              Так;

•              ні, не вважаю це потрібним; • ні, не маю часу; • іноді.

5.                Як і де ви проводите час поза домівкою?

6.                Які традиції існують у вашій родині?

7.                Чи залучаєте ви дитину до посильної участі в підготовці сімейних свят?

•  Так;

•  ні, не вважаю це потрібним;

•  іноді;

•  ваш варіант: (рядок).

8. Як часто дитина спілкується з дідусями та бабусями (з прабабусею та прадідом)? 9. Чи є у дитини в сім’ї свої обов’язки і які?

 

Дякуємо за співпрацю!

 

 

ДОДАТОК 5

Анкета для  батьків «Визначення толерантності»

 

        Чи прищеплюєте ви своїй дитині патріотичні ідеали?      

-------------------------------------------------------------------------------------------------

У чому це проявляється?

-------------------------------------------------------------------------------------------------

Чи вважаєте ви за необхідне обговорювати питання толерантності та патріотизму на батьківських зборах?

------------------------------------------------------------------------------------------------

Обґрунтуйте свою думку.

-------------------------------------------------------------------------------------------------

-----------------------------------------------------------------------------------------------------

Як ви ставитесь до проявів націоналізму та шовінізму?

-------------------------------------------------------------------------------------------------

Чи засуджуєте ви ці питання в родині?

-------------------------------------------------------------------------------------------------

Які, на ваш погляд, заходи мають проводитися в школі з виховання толерантності учнів, виховання в дітях патріотизму?

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

-------------------------------------------------------------------------------------------------- ДОДАТОК  6

Анкета №1 «Визначення толерантності»

Опитувальник для учнів

Батьківщина для мене – це --------------------------------------------------------------

------------------------------------------------------------------------------------------------------- Бути патріотом – це означає-------------------------------------------------------------

Бути несправжнім патріотом – це  означає ------------------------------------------

------------------------------------------------------------------------------------------------------- Толерантність – це------------------------------------------------------------------------

Толерантність я проявляю у тому,що ------------------------------------------------

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

Я вважаю, що всі народи світу мають право ----------------------------------------

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

Я не вважаю, що один народ -----------------------------------------------------------

------------------------------------------------------------------------------------------------------- Я вважаю за неприпустиме -------------------------------------------------------------

Для виховання патріотизму в школі необхідно ------------------------------------

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

Я вважаю, що в школі неможна --------------------------------------------------------

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

Я вважаю, що вчителі мають право----------------------------------------------------

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

Я вважаю, що батьки мають право ----------------------------------------------------

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

Мені ніколи не заборонять --------------------------------------------------------------

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

Мені можуть заборонити----------------------------------------------------------------

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

ДОДАТОК 7

Анкета №2

Як Ви розумієте патріотичне виховання?

1.                Як Ви розумієте патріотичне виховання?

  А) Любов до своєї батьківщини і служіння йому.

  Б) Нав'язування ідеології.

  В) Не знаю.

2.                Як Ви розумієте термін «мужність»?

 А) Якості особистості з сильними рисами характеру.  Б) Якості особистості зі слабкими рисами характеру.

 В) Мені це незнайоме.

3.                Необхідно зараз звертати увагу на патріотичне виховання покоління?

 А) Так.

 Б) Ні. 

 В) Не знаю.

4.                Що означає для Вас «Родина», «Вітчизна»?  А) Це місце, де народився або виріс.

 Б) Це термінологія, що позначає місце народження або місце проживання.

 В) Я не знаю, що це означає.

5.                Вважаєте ви себе патріотом? У чому це проявляється?

-------------------------------------------------------------------------------------------------

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

-----------------------------------------------------------------------------------------------

6.                Як Ви вважаєте, ким і де має проводитися патріотичне виховання? А) У сім'ї.

Б)  У школі .

В) В сім'ї і в школі.

7.                Коли необхідно робити основний упор на патріотичне виховання?

А) З раннього дитинства. 

 Б) У підлітковому і юнацькому віці.

 В) У більш зрілі роки.

8.                Піднімалися чи питання про патріотизм у вашому навчальному закладі?

А) Так.

 Б) Ні.

 В) Частково.

9.                Вважаєш ти, що в школі повинен бути окремий навчальний предмет, пов'язаний з патріотичним вихованням?

А) Так, я вважаю, що необхідний такий предмет, який робить упор на патріотичне виховання.

Б) Ні, такий предмет в рамках шкільної програми не потрібен.

 В) Вважаю, що патріотичне виховання необхідно проводити в комплексі, а не тільки в рамках одного предмета.

10.            Чи є сенс у патріотичному вихованні в наш час?

А) Так, зараз, як ніколи в наш час необхідно патріотичне виховання .

 Б) Я не бачу зараз в цьому сенсу.

 В) Я не уявляю, що це таке.

11.            Чи є в Україні  патріотизм?  А) Так.

 Б) Ні.

 В) Не знаю.

12.            Як ви ставитеся до введення в школі спеціального курсу «Основи військово-патріотичного виховання»? А) Згоден.

 Б) Не згоден.

 В) Не думав.

13.            Хотіли б Ви, щоб у школі проводили конкурси пісень на патріотичну тему?

А)Так. 

 Б)Ні.

 В) Не знаю.

14.            Хотіли б Ви брати участь в іграх, змаганнях, зльотах, пов'язаних з патріотичною тематикою?

А)Так, я б брав у них участі.

 Б) Ні, мені це нецікаво.

 В)Я не знаю.

15.            Яку якість виховує в людях патріотичне виховання?

А) Любов до Батьківщини, почуття обов'язку, самовідданість.

 Б) Працьовитість, незалежність характеру, акуратність.

 В) Інші якості.

16.Знаєте ви історію Великої Вітчизняної війни та її героїв? А) Так. 

 Б) Ні.

 В)  Дуже слабо.

 Г) У школі проходили, але я не надав цьому значення .

17.                Чи ведуть у Вас в сім'ї бесіди про патріотичне виховання? А) Так.

 Б) Ні.

 В) Іноді.

18.                Як Ви розумієте: це одне і те ж чи ні: «Бути громадянином означає бути патріотом своєї Батьківщини»? А) Згоден з цим висловлюванням.

 Б) Не згоден.

 В) Я можу бути патріотом, але не мати громадянства.

 

 

 

 

ДОДАТОК 8 Анкета №3

Як Ви розумієте патріотичне виховання?

 

1.Чи любите Ви свою країну? 

     А) Так; 

     Б) важко відповісти;  

     В) ні. 

2.Чи пишаєтесь Ви тим, що є громадянином України?  

А)  Так;  

Б)  важко відповісти; 

В)   ні 

3.Чи знаєте Ви історію свого рідного міста? 

А)  Так;

Б) важко відповісти; 

В)  ні. 

4.Чи дотримується Ваша родина звичаїв та традицій нашого народу? 

А) Так; 

Б)  важко відповісти;  

В)  ні.

5.Чи поважаєте Ви українську мову?

А) Так;  

Б) важко відповісти; 

В)   ні.

6.Чи спілкуєтесь Ви українською мовою?

А)  Так;   

Б) важко відповісти; 

В)   ні.

7.Чи  потрібна Україні друга державна мова?  

А) Так;   

Б)   важко відповісти;

В)   ні.

 8.Чи вважаєте Ви службу в армії обов’язком громадянина України?  

А)  Так;   

Б)   важко відповісти;  

В)   ні.

 9.Чи читаєте Ви художню літературу рідною мовою?  

А)  Так ; 

Б)  важко відповісти ;

В)  ні. 

10.Чи вважаєте Ви себе патріотом України?

А) Так;  

Б) важко відповісти; 

В)   ні.

ДОДАТОК 9 Анкета №4

для вивчення моральної орієнтації учнів

 

Учень____________________________________ клас _____________

 

1.Cкільки тобі років?

-------------------------------------------------------------------------------------------------

2.                Cтать------------------------------------------------------------------------------------

3.                Як ти ставишся до поглядів своїх батьків на життя?

                     А) повністю згоден;                                     Б) 

                    Б) не згоден.                                                 .

4.                Що є найголовнішим у житті ( чого б ти хотів домогтися насамперед)?

А) багато грошей;

Б) можливість допомагати людям;

В) цікава робота;

Г) визнання навколишніх;

Д) фізична сила і здоров’я; 

 

5.                Як ти ставишся до людей інших рас і національностей?

                     А) неприязно, з ненавистю ;                         

                     Б) спокійно;                                                   

                     В) поважаю, цікавлюсь;                                

6.                З якими твердженнями ти погоджуєшся?

А) дбати про процвітання своєї країни - головне для громадянина;

Б) людина має дбати лише про свою сім’ю;

В) людина має дбати тільки про себе.

7.                З якими судженнями ти погоджуєшся?

А) людина відповідає за все що відбувається навколо;

Б) людина відповідає тільки за свої вчинки;

В) людина відповідає за свою сім’ю і близьких людей;

Г) людина відповідає за долю світу і довкілля.

8.                Яка з життєвих позицій є твоєю?

А) я поважаю кожну людину, якщо вона не злочинець;

Б) я поважаю близьких і друзів;

В я поважаю тільки багатих і знаменитих;

Г) я поважаю тільки старших;

Д) я не мушу будь-кого поважати. 

9.                Праця для людини – це : 

А) реалізація власних сил і можливостей;

Б) не приємний обов’язок ;

В) потреба здорового організму. 

10.            Яке із наведених суджень ти поділяєш? 

А) у колективі почуваєшся сильнішим, здається, що виростають крила;

Б) колектив допомагає жити, вчитися, підтримує у важкі хвилини ;

В) колектив обмежує свободу людини ;

Г) людина в колективі перетворюється на піщинки.

                    11.У          тебе         приязні         стосунки         з         однокласниками?

                    А) безперечно;                                              

                     Б) так;                                                            

                    В) не знаю;                                                    

                    Г) ні.                                                                

12.            Які дії, вчинки, особисті властивості своїх однокласників ти найбільше шануєш?

-------------------------------------------------------------------------------------------------

-----------------------------------------------------------------------------------------------------

 Які дії, негативні вчинки, особисті властивості своїх однокласників ти найбільше засуджуєш?

-------------------------------------------------------------------------------------------------

-------------------------------------------------------------------------------------------------------

13.            Які теми, висвітлюванні у кінофільмах, в телепередачах, тебе найбільше цікавить? А)кримінальна

хроніка ;  Б) події в світі ;

В) досягнення науки;  

Г) проблеми моралі; Д) класична музика;

Е)політика.