Національно-патріотичне виховання на уроках української мови і літератури

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНОЇ ОСВІТИ  У ДОНЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ

 

 

 

 

 

 

С.А.Гулакова

 

Національно-патріотичне

виховання на уроках української мови і літератури

 

Методичний посібник

 

 

 

 

 

м.Краматорськ-2017

 

 

 

 

 

 

 

 

Найбільше і найдорожче добро кожного народу — це його мова,

та жива схованка людського духу,

 його багата скарбниця,

 в яку народ складає

 і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування.

 

(Панас Мирний)

 

 

 

 

 

 

Гулакова Світлана Анатоліївна. - викладач української мови та літератури Маріупольського  професійного машинобудівного ліцею, спеціаліст вищої категорії,  «викладач-методист». Національно-патріотичне виховання на уроках української мови і літератури. Методичний посібник.- Краматорськ: 2017рік.,  21с.

 

 

 

Рецензент: Кравченко Л.В. - викладач української мови та літератури Державного навчального закладу «Краматорське вище професійне торгово-кулінарне училище, спеціаліст вищої категорії, «викладач-методист».

 

 

У методичному посібнику розглядаються питання вивчення та практичне використання звичаїв та традицій українського народу в навчанні .Посібник містить теоретичний матеріал, рекомендації, щодо національно-патріотичного виховання під час  уроків мови і літератури, а також практичні картки-завдання , які можна використовувати на уроках.

        Даний посібник стане в нагоді викладачам української мови та літератури професійно-технічних навчальних закладів при підготовці і проведенні уроків.

 

 

Відповідальний

за випуск: Васюхно Т.І., - в.о. заступника директора Навчального методичного центру професійно-технічної освіти у Донецькій області, спеціаліст вищої категорії.

 

 

 

Розглянуто та схвалено навчально-методичною радою

Навчального методичного центру професійно-технічної

освіти у Донецькій області

(протокол № ______ від «_______»_______2017року).

 

 

ЗМІСТ

	I.ВСТУП_______________________________________5                                                                               II.ФОРМУВАННЯ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ_______________6                           2.1.Практичні вправи ____________________________9 III.ФОРМУВАННЯ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ_______ 13 3.1.Практичні завдання _________________________ 17 IV.ВИСНОВКИ _______________________________ 20 V.ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА _______________ 21
.

                      ВСТУП

Національне виховання – це виховання дітей на культурно – історичному досвіді рідного народу, його традиціях, звичаях і обрядах, багатовіковій виховній мудрості. Національне виховання духовно відтворює в дітях ментальність народу, увічнює в підростаючих поколіннях як специфічне, самобутнє, що є в кожній нації, так і загальнолюдське, спільне для всіх націй світу свідомість і цілісність орієнтації молоді. Найголовніше завдання педагога – це формування в учнів національної гідності і гордості за свою землю,народ,батьківщину, усвідомлення себе представниками державної нації, носіями незалежності і державності.

Патріотичне виховання – складова частина національного світогляду і поведінки людини, її ставлення до рідної країни,всіх націй та народів. Відданість Україні - невід’ємна ознака національно свідомого громадянина.

Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності – віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином.

   В сучасних умовах триває боротьба за цілісність Української Держави. Етнічний і територіальний патріотизм українців замінюється державницьким патріотизмом, який полягає в усвідомленні необхідності відстояти незалежність, захистити державність, забезпечити соборність України

 ФОРМУВАННЯ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ  НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

  Рідна мова – найважливіший засіб патріотичного виховання. Вона була і є важливою сферою впливу на національну свідомість молоді, ідентифікаційним кодом нації. Розуміння учнями процесу повернення до рідних коренів, витоків українства, національного самоствердження і саморозвитку вже є проявом патріотизму.

У формуванні національної свідомості не можна оминати проблеми мови та мовлення. Учнівська молодь має усвідомити, що без оволодіння державною мовою неможливо стати  повноцінним громадянином своєї держави, патріотом України та й просто інтелігентною людиною, кваліфікованим спеціалістом будь-якої галузі господарства.

Українська мова як навчальний предмет несе надзвичайно високу пізнавальну цінність: прищеплення почуття любові до рідної мови, осмислення загальнолюдських цінностей, виховання особистості з високим почуттям патріотизму. Для досягнення цих цілей у змісті української мови можна використовувати такий матеріал, як                    «Загальні відомості про мову»  та дидактичний матеріал: вправи, диктанти, твори та ін. 

Любов до рідної мови – один із проявів патріотизму.

Розуміння учнями процесу повернення до рідних коренів, витоків українства, національного самоствердження і саморозвитку вже є проявом патріотизму.

Виховання громадянськості й патріотизму виявляється через любов до своєї країни, відданість їй, в усвідомленому бажанні та готовності стати на захист Вітчизни за прикладом своїх предків. Гарною підмогою в цьому є правильний підбір дидактичного матеріалу. У процесі проведення навчальних диктантів, переказів можна запропонувати учням визначити основну думку тексту, акцентувати увагу на тих думках, почуттях, які формують патріотизм і громадянськість.

  Розумінню ментальності рідного народу, вихованню поваги до його мудрості, спостережливості, дотепності сприяє збагачення учнівського словника витвореними попередніми поколіннями колоритними фразеологічними одиницями. 

          Учні добре сприймають і легко запам’ятовують народні прислів’я патріотичного змісту: «Без Батьківщини нещасна людина», «Вітчизни не діліть, краще землю захистіть», «Собором ворога поборем», «Краще загину, ніж зраджу батьківщину», «Коли хата горить, хазяї не сваряться», «Нема без кореня рослини, а людей без батьківщини».

 Особливий вплив здійснюють на учнів козацькі прислів’я, які увиразнюють особливості національного характеру українців: «Козача потилиця ворогам не хилиться»,  «У бою козак береже не життя, а честь», «Не журися, козаче, нехай ворог плаче»! «Козацькому роду нема переводу». «Береженого Бог береже, а козака шабля стереже».

    Використовуючи прислів’я як дидактичний матеріал, викладач має звертати увагу   на такі риси українців, як волелюбність (нескореність, незалежність, самостійність), честолюбство (прагнення до самовиявлення, наполегливість, цілеспрямованість), оптимізм (упевненість у своїх силах, переконаність у незборимості народу, життєрадісність, веселість, почуття гумору.

     На уроках української мови слід формувати чітке розуміння наступності поколінь, звертати увагу учнів на відгомін колишніх перемог у сучасному житті, на конкретних прикладах доводити, що  справжні герої жили не лише в минулому, вони є й серед нас, тобто ми, сучасні українці, - нащадки духовно й фізично сильних людей, здатні й готові до боротьби за національну й особисту гідність

Слід наголосити на необхідності широкого впровадження в практику виховної роботи  заходів саме на основі народних традицій. У наш складний час стресів та психологічного перенапруження дитини їй необхідно час від часу це напруження якимось чином знімати, а участь у народному ритуалі - один із найкращих видів психологічної релаксації. Завдяки засобам народознавства учні глибше відчувають, що знання про свій народ - це пізнання про себе, свого народу, його історії та культури, усвідомлюють нерозривну єдність із попередніми поколіннями, з їх духовним світом. Також, народознавчі тексти мають глибокі виховні можливості. Вони свідчать про багатогранне життя українця, його героїзм, високі моральні якості, працелюбність, гостроту спостережень і дотепність, поетичність у поглядах на природу.

 

                            Практичні вправи . 

 

Завдання 1: Прочитайте текст, випишіть прикметники в поєднанні з іменниками,

Назвіть, на що вказує прикметник.

 

Текст.  Чудова і неповторна природа Гуцульщини, цього дивовижно поетичного куточка Карпат. У кожного, хто побував тут, він викликає щире захоплення; у людей, які виросли й живуть серед цієї казкової природи - народжує в душі почуття прекрасного, прагнення внести красу в життя і побут. Художня довершеність, витончений смак, при­родне відчуття міри й гармонії в доборі кольорів - все це втілюється і в умінні побудувати хату, і в бажанні прикрасити свій побут. Гуцульщина здавна славиться народними умільцями - династіями різь­бярів, гончарів, ткаль, вишивальниць. З покоління в покоління вони передають шану до прекрасного, свій хист і майстерність, любов до краси.

Завдання 2:

Назвіть цілющі властивості рослин. Випишіть словосполучення з прислівниками. Поставте до прислівників запитання.

- Які правила збирання  й зберігання лікарських  рослин ви знаєте?

- Знайдіть однорідні члени речення, поясніть правопис розділових знаків при них.

 

Щороку горяни заготовляли лікарське зілля, яке в разі потреби використовувалося для зовнішнього і внутрішнього вживання у вигляді настоїв, відварів, порошків, мазей. Кожна ґаздиня радо ділилася своїми знаннями з родичами, сусідами і знайомими. Так передавався від покоління до покоління, збагачуючись і нагромаджуючись, досвід народного лікування.

Крім рослинних ліків, широко застосовувались засоби тваринного походження, з яких найбільш вживаними були жири - борсучий, гусячий, собачий, ведмежий, лисячий, оленячий - та молоко і молочні вироби. Отже, раціональні засоби лікування крилися в гущі народних мас і були їм добре знані. (З. Болтарович.)

 

Завдання 3:

В яких народних обрядах використовувалися рушники? Прочитайте текст. Випишіть речення, з дієприкметниками та дієприслівниками. Підкресліть дієприкметникові та дієприслівникові звороти, поясніть розділові знаки.

 

Рушник! Як багато промовляє нам це слово. Скільки зворушливих спогадів пов'язано з ним!

Без рушника ніде не обходились. Ним витирали руки й лице, з ним ходили до корови, поралися, біля посуду, він завжди був при руці і від слова «рука» прибрав собі ймення.

Задля певної мети люди готували спеціальні рушники. А найчастіш вживані, певна річ, були простіш декоровані, виткані з грубішого полотна - скромніші, але ніколи не позбавлені мистецької вартості.

Без рушника не відбувалась жодна важлива подія в житті народу. Родини і хрестини, заручини і весілля, проводи в дорогу та зустріч бажаних гостей, навіть труну спускали в могилу на рушниках. А поховавши небіжчика, пов'язували рушником хреста.Ще за язичницьких часів, коли наші предки обожнювали природу і вірили, що в лісах по дуплах живуть божества, віддаючи їм шану - обвішували дупла рушниками-обрусами. (І. Гончар.)

Довідка. Обрус - скатерть (діалектне).

- Що означає вираз за язичницьких часів?

-  Які прикметники переважають у тексті - якісні чи відносні? Чому?

 

Завдання 4: Спишіть, поставте, де треба, апостроф. Знайдіть прислів'я, поясніть, як ви його розумієте, знайдіть у тексті слово, з якому відбулося спрощення в групі приголосних.

1.На Поділлі існує повір…я, що скуштувавши паски, звичайні миші перетворюються на кажанів і перестають нищити зерно.

2.На грядку клали знайдені вузлики від мотузок, плетених постолів, кошиків, "щоб огірки добре в…ячалися".

3.На ранній ріллі жен…ці жнуть, а піз…ню скотом б…ють.

4.Гарбузи не нав…яжуться, коли їх літ…ня жінка посадить.

5.Якщо під час сівби хліб поклюють птахи, то на жнива будуть дощі, а з…їдять пси – не вродить збіжжя. (З журналу)

 

Завдання № 5

Якою темою об'єднані подані слова, словосполучення й речення?  Вставте потрібні букви і, де треба, апостроф. Складіть зв’язний текст використовуючи подані словосполучення.

 Русалчин В…ликд…нь, в…ходять з води, пом…нати родичів, залоскотати дівч…ну, шукати р…зуму в дівч…ни, красна пан…очка, боят…ся полину, перший день Тро…ці, Тро…цькі свята, лякают…ся  русалки

 

Завдання № 6

Прочитайте текст. Що нового ви дізналися про козаків?

 Списуючи, вставте пропущені букви. Поясніть їх правопис. Підкресліть в реченнях вставні слова, поясніть розділові знаки.

 Озбро…ні люди з України оборонялися від татар, не раз самі гинули в битві, але часто й побивали татар і відб…рали від них їхні табуни, а здобич ділили між собою.

 Ці люди наз…валися "к…заки", - може, від татарс…кого слова "кайзак", що значить "віл…ний ч…ловік", "бе…страшний вояк". А що к…заки жили за порогами Дніпра, то їх названо запоро…цями. (За кн. А. Лотоцького "Історія України для дітей").

 

ФОРМУВАННЯ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ  НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

Уроки української літератури в навчальному закладі повинні стати основою патріотичної вихованості учнів, їхнього громадянського змужніння, високої моральності та працелюбства, естетичної наснаги. Художня література спонукає учнівську молодь захоплюватися красою і самобутнім багатством рідної землі, національно-визвольною боротьбою українців, їх славетним минулим.

Уроки української літератури завжди мали не лише освітнє, а й виховне значення. Вплив засобів мистецтва слова на юну душу величезний. Духовна спадщина нашого народу зберігає характерні риси українського виховного ідеалу, якому має підпорядковуватися формування національної самосвідомості підростаючого покоління.

Література відіграє особливу  роль  у  формуванні  соціального  й морального  обличчя  юних  громадян  нашого  суспільства,  оскільки  література  є  могутнім джерелом  національної  духовності,  своєрідним  генетичним  кодом,  пам'яттю  народу.  У художній  літературі  знаходять  своє  вираження  його  історія,  його  моральні  цінності,  ідеали, традиції, його ментальність, національний характер. Оволодіння національною літературою – це шлях до досконалого  оволодіння  українською мовою.

 

Кожен викладач ставить перед собою мету: сформувати гармонійно розвинену, освічену, соціально активну й національно свідому молоду людину, яка має почуття громадянської відповідальності, високі духовні якості, є носієм кращих надбань національної та світової культур.

Національно – патріотичне виховання на уроках літератури необхідно здійснювати на основі проблемного вивчення художніх текстів, де є активна чи пасивна позиція героїв у ставленні до проблем національного відродження.

     Однією із центральних проблем у творчості вітчизняних письменників є збереження національних культурних цінностей. Образи рідного слова, (О.Олесь «О слово рідне…»), собору    (О.Гончар «Собор» ), червоної калини ( В.Стус « Ярій, душе» ), які символізують духовні набутки народу, порівняння мови з хлібом ( Л.Костенко «Біль єдиної зброї»), що підносить національно – мовну проблему до рівня найвищих життєвих проблем, протиставляється картинам нищення культурних надбань українців, у відтворенні яких головну роль відіграють образи з негативним емоційним зарядом: Мина Мазайло, його дружина і дочка, тьотя Мотя        ( М.Куліш «Мина Мазайло»), Володька Лобода (О.Гончар «Собор»), біла стужа, чорні води ( В.Стус  «Ярій, душе…»). Ці образи уособлюють тих, хто втілює в життя антинаціональну політику або є прикладом духовної аморфності.

Говорячи про твори  І.Багряного «Тигролови», О.Довженка «Україна в огні» та інші, показуємо процес формування української національної   ментальності під дією історичних факторів. У них відтворено причинно – наслідкові зв’язки   між суспільними ситуаціями насильства та утвердження у психіці людини активного чи пасивного ставлення до проблеми національного відродження.

Вивчення творів Т.Шевченка, Лесі Українки, В.Сосюри, О.Гончара, О.Довженка, П.Загребельного, В.Симоненка, Л.Костенко, В.Стуса та інших письменників передбачає виховання любові до Батьківщини, рідної мови, історії та культури, почуття національної самосвідомості, господаря власної землі, повагу до славних синів і дочок України, шанобливе ставлення до культур усіх народів світу, відповідальність кожного за долю нації.

Сучасна  літературна  освіта  зорієнтована  на  вивчення  літератури  як  мистецтва  і  як образного  вираження  духовного  життя  народу,  а  програма  з  літератури  є  часткою культури  нації. 

Твори  української  літератури,  які  вивчаються в  старших класах,  є  надзвичайно  ефективним  засобом  патріотичного  виховання  учнів. Українська література переступила рубіж тисячоліть в незалежній Україні.

Вагомих результатів  учитель-словесник досягне тільки тоді, коли він має продуману систему роботи  над  формуванням  національно-патріотичної  вихованості  учнів  упродовж  вивчення поетичних,  прозових  і  драматичних  творів  художньої  літератури. Вивчення творів   Лесі Українки,  В.Сосюри,  О.Гончара,  О.Довженка, П.Загребельного,  В.Симоненка,    Л.Костенко,  В.Стуса  та  інших  письменників  передбачає виховання  любові  до  Батьківщини,  рідної  мови,  історії  та  культури,  почуття  національної самосвідомості,  господаря  власної  землі,  повагу  до  славних  синів  і  дочок  України, шанобливе ставлення до культур усіх народів світу, відповідальність кожного за долю нації.

Готуючись до уроків літератури, треба  підібрати такий матеріал, який був би не тільки пізнавальним, але й реалізував виховний потенціал.

На уроках української літератури можна широко використовувати такі форми роботи при вивченні художніх творів, акцентуючи увагу на етнографічних традиціях:

•             інсценування уривків;
•             підготовка повідомлень, рефератів.
•             екскурси в минуле;
•             створення презентацій та проектів;
•             уроки-конкурси народних пісень;
•             складання кросвордів, тестів, вікторин з метою визначення кращого знавця усної народної творчості.

 

Під час вивчення яких творів української літератури можна спиратися на етнографічні традиції і обряди? Не помилюсь, якщо скажу, що кожен твір української літератури дає нам багатющий матеріал для реалізації національного виховання.

 

 

 

 

 

 

 

 

                              Практичні завдання

                   

 І.Нечуй-Левицький. Повість «Кайдашева сім’я».

Проаналізуйте   образи – персонажі і  надайте їм  національно – виховного відтінку, розкриваючи суспільне та  ментально – психологічне підґрунтя поведінки героїв.

           

 

О.Довженко Автобіографічна кіноповість «Зачарована Десна»

Знайдіть у тексті твору і доповніть речення сюжетом

народознавчих моментів, запишіть у конспект.

• По дідовому кашлю вгадували люди ….
• Річка Десна розлилася на велике свято…
• Лише один наш родич не потерпав під час повені…
• Які народні свята згадуються у тексті, як вони пов’язані з життям малого Сашка?…

О. Гончар Новела «Залізний острів».

Випишіть з тексту твору  легенду про криницю з козацькою шаблею, яку розповідала дітям Таня. Чи знаєте ви якісь легенди, розкажіть.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

А. Малишко «Пісня про рушник»

- Що символізує вишитий рушник?

-Чи знаєте ви призначення рушників? Запишіть у конспект текст про рушники, доповніть його прислів’ями про рушник.

 

У давнину вишивальниця ніколи не випорювала "помилок". Вважали, що як неможна наново пережити вчорашній день, так і не варто переробляти роботу, а треба йти далі.

Рушники в минулому вишивали так, що обидва боки були вишиті однаково і чисто: видимий для нашого ока бік символізує наші діяння, котрі відомі людям, а невидимий – думки і бажання.

І.Багряний. Роман «Тигролови».

- Чому  там,  на  Далекому  Сході,  за  тисячі  кілометрів  від  України,  звучить  українська пісня, зберігаються народні традиції?

- Поясніть за сюжетом малюнок, які історичні часи показані у романі?

- Чи можна стару Сірчиху,  якій удалося відродити  та  зберегти  духовні  національні  цінності, назвати Берегинею роду, підтвердіть це.

 

 

 

 

 

В. Стус. «На колимськім морозі калина…»

 

-Чому цвіт калини у вірші поета, то руді  сльози, сльози крові?

-Що , взагалі, символізує калина у народі?                                                     Порівняйте калину у В. Стуса і народними легендами.

 

 

 

 

 

                                  Висновок.

Художня  література  спонукає  учнівську молодь  захоплюватися  красою  і  самобутнім  багатством  рідної  землі, національно-визвольною  боротьбою українців, їхнім славетним минулим. В основу системи національного виховання на уроках української літератури потрібно покласти  правдиве слово про свій народ, його споконвічне прагнення розбудовувати Українську державу.

Упродовж патріотичного виховання засобами літератури будуть формуватися  складники  патріотичної вихованості, які ґрунтуються на життєвих стереотипах українського народу і узгоджуються  з  народними  уявленнями  про  високі  виміри  морального,  етичного,  духовного,  гуманістичного, відображають  національний  менталітет.

Отже, сутністю викладача української літератури має бути висока культура, непохитна  національна  свідомість,  глибоке  розуміння  тих  складних  завдань,  які сьогодні  потрібно  розв’язувати  незалежній  Українській  державі.  Усе  це  він  повинен  передати  своїм вихованцям.  Тільки  систематичне  національне  виховання  може  подолати  почуття  національної  меншовартості  і  сформувати  людину –  громадянина  з  національним  складом  мислення  та природним  почуттям  гордості,  що  ти –  українець.                      Отож, національно - патріотичне виховання - це суспільна категорія, яка формує ставлення людини до себе, до свого народу й Батьківщини.

 

 

 

Джерела інформації

1.Вертій О. Методика вивчення української літератури на сучасному етапі: основні ознаки і поняття // Дивослово. - 2012. - № 3.

Гнатюк В.М. Управління системою національного виховання учнів загальноосвітньої школи. Методичний посібник. – К.: Оріяни, 1998.

Губко О.Т., Руденко О.Д., Кузь В.Г. Українська козацька педагогіка і духовність. - Умань, 2005.

Жадан М.Н. Виховуємо патріотів художнім словом // Вивчаємо українську мову та літературу. - 2012 - № 15.

Зякун Т. Особливості формування національної свідомості молоді на сучасному етапі державотворення //Рідна школа - травень, 2006

Коваль В. Уроки словесності в системі національно-патріотичного виховання // Рідна школа. - 1999. - № 6.

Предчук Т. Формування національно-мовної особистості у двомовному просторі // Українська мова і література в школі. - 2009. - № 6.

Старікова К.Л. Народні обряди і обрядова поезія. – Львів, 1994. – 150 с.

10.Концепція національно-патріотичного виховання дітей і молоді, (додаток до наказу Міністерства освіти і науки України від 16. 06. 2015 р.    № 641)  //Інтернетресурс.

11.Методичні рекомендації МОН України щодо національно патріотичного виховання  в загальноосвітніх навчальних закладах. // Інтернетресурс. Режим доступу.