Наочність на уроках музичного мистецтва

ЗМІСТ

 

ВСТУП ……………………………………………………………………......................		3
Розділ 1	ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ НАОЧНОСТІ ПРИ ВИКЛАДАННІ МУЗИКИ У ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ ……………………………………………………….	6
1.1.	Аналіз музично-педагогічної літератури з проблем використання наочності при викладанні музики учням початкової школи.…………………………………………………..	6
1.2.	Вивчення стану проблеми виховання інтересу до  музики у практиці початкової школи…………………………………..	13
Розділ 2.	ДОСЛІДНИЦЬКО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА З ВИКОРИСТАННЯ НАОЧНОСТІ НА УРОКАХ МУЗИКИ У ПОЧТАОКВІЙ ШКОЛІ…………………………………….	20
2.1.	Використання наочності на уроках музики як засобу активізації сприймання матеріалу, що вивчається…………..	20
2.2.	Методичні аспекти розробки уроків з музичного мистецтва з використанням наочності на прикладі досвіду вчителя музичного мистецтва О.О. Плахотник комунального закладу «Полтавська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів №15»……………………………………………………………	28
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………………		42
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ  ДЖЕРЕЛ …………………………………………		44
ДОДАТКИ……………………………………………………………………………….. Додаток 1…………………………………………………………………… Додаток 2…………………………………………………………………… Додаток 3……………………………………………………………………		46 46 53 56

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Актуальність роботи. Сучасний стан розвитку педагогіки музичного мистецтва характеризується зростанням інтересу до проблеми  формування інтересу  до музики у дітей молодшого шкільного віку. Важливим засобом їх музичного пізнання стає вокальне мистецтво, що виступає як засвоєння і створення художніх цінностей. Це активний процес, який потребує не тільки творчих зусиль дитини, а й певних знань та умінь, котрі вона набуває у процесі цієї діяльності.

Учні початкової школи прагнуть до активної дії у галузі мистецтва, їх на даному етапі не задовольняють заняття споглядального характеру. Адже розвиток музичних здібностей таких дітей впливає на їх загальний розвиток. Використовуючи набуті вміння, знання й навики, вони пізніше поширюють їх на інші види діяльності.

У зв’язку з цим постає питання про якість уроків музичного виховання у початкових класах. Її на сучасному етапі неможливо домогтися без застосування наочних засобів навчання, які сприяють чуттєвому ознайомленню учнів з життєвими явищами, процесами, об’єктами у їх натуральному вигляді чи в символічному зображенні за допомогою малюнків, репродукцій, схем, моделей.

Численні підходи до музичної освіти і виховання дітей активно розроблені Б. В. Асаф’євим, Д.Б. Кабалевським, Н.А. Ветлугіною, В.Н. Шацькою, О.А. Апраксіною, Н.А. Ветлугіна, Л.В. Школяр та іншими. Наочність як принцип навчання був вперше сформульований Я.А. Коменським, а далі поширений К.Д. Ушинським.  Однак, на жаль, питання методичного забезпечення процесу виховання інтересу в дітей до музики  ще вирішена недостатньо. У даному аспекті гостро постають проблеми більш якісного підходу до розробки уроків музики у школах, недостатня дослідженість теми використання під час їх проведення наочності . Усе це й зумовило актуальність даного дослідження, його тему: «ВИКОРИСТАННЯ НАОЧНОСТІ НА УРОКАХ МУЗИКИ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ».

Об`єктом курсового дослідження є процес використання наочності на уроках музики.

Предмет дослідження: психолого-педагогічні умови музичного розвитку особистості учнів початкової школи засобами наочності.

Мета дослідження – теоретичне обгрунтування особливостей виховної роботи з підлітками щодо формування їх інтересу до музики, а також визначення методів, спрямованих на поліпшення цієї роботи засобами наочності.

Відповідно до мети дослідження визначено такі завдання:

1. Проаналізувати музично-педагогічну літературу щодо музичного розвитку школярів та з проблем використання наочності при викладанні музики у початковій школі.

2. Виявити специфіку розвитку особистості школярів за допомогою музики.

3. Дослідити використання наочності на уроках музичного мистецтва як засобу, що здійснює вплив на якість музичної освіти, формування світогляду молодших школярів.

4. Розкрити методи роботи по проведенню уроків  музики з використанням наочності на прикладі комунального закладу «Полтавська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів № 15».

 Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань, досягнення мети дослідження застосовано такі методи:

 теоретичний – аналіз літератури з розвитку інтересу до музики у школярів, вивчення стану проблеми виховання інтересу до музики у початковій школі за допомогою використання наочності на уроках у початкових класах;

 емпіричний – узагальнення сучасного педагогічного досвіду, спрямованого на формування інтересу до вокальної музики у молодших школярів.

Практичне значення курсового дослідження – матеріали курсової роботи можна використовувати вчителям початкової школи, викладачам педагогічних училищ і вищих навчальних закладів, студентам музичних спеціальностей під час проходження виробничої практики у школі на уроках музичного мистецтва, відкритих уроках.

База дослідження – КЗ «Полтавська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів № 15».

Структура курсової роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, 3-х додатків. Основний текст курсової роботи викладено на  43 сторінках.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1.

 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ МОЖЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ НАОЧНОСТІ ПРИ ВИКЛАДАННІ МУЗИКИ

У ПОЧАТКОВИХ КЛАСАХ

 

1.1.Аналіз музично-педагогічної літератури з проблем використання наочності при викладанні музики учням початкової школи

 

Для сучасної школи важлива концепція музичної освіти з духовно-моральними акцентами, з орієнтацією на творчий розвиток у процесі формування загальної музичної культури. Треба навчити дітей не просто слухати музику, а й створити умови для їх музично-творчого саморозкриття природного дарування кожного учня. Тільки в такому разі музичне виховання й освіта можуть стати цілісними і гармонійними.

Вивченню питання виховання інтересу до музики у дітей присвячено чимало досліджень теоретиків музичних знань й відомих педагогів. Автори у своїх роботах звертають увагу на те, що дитячий вік – найсприятливіший період формування і розвитку музичного смаку, співу. Як вказує Н. А. Ветлугіна, «спів відноситься до числа тих видів музичної діяльності, в процесі якої успішно розвивається естетичне ставлення до життя, до музики; збагачуються переживання дитини; активно формуються музично-сенсорні здібності і особливо музично-слухові уявлення звуковисотних відносин» [3, с. 108].

Численні підходи до музичної освіти і виховання дітей активно розроблені Б. В. Асаф’євим [4], Е. Б. Абдуліним [1],  Г. В. Іванченко [9]. Чимало методик в галузі музичної педагогіки можна знайти в О.А. Апраксіної [3], Ю.Г. Алієва [2], Н.А. Ветлугіної [7], В.Н. Шацької [21]. Особливе значення у системі музичної освіти у школі має програма з музики Д.Б. Кабалевського [10], яка набула значного поширення й була запроваджена у шкільній освіті в останні десятиріччя минулого століття. На сучасному етапі варто відзначити особливий вклад у галузь музичного виховання у початковій школі Л.А. Безбородової [6 15], М.С. Осєннєвої [153], В.О. Усачової.

Необхідно відзначити, що музична культура школярів формується на тлі розвитку в них музичних здібностей. Усе це відбувається одночасно з плином музичної діяльності. Ця діяльність повинна бути активною та різноманітною, щоб процес музичного розвитку був ефективним як і, відповідно, успішне досягнення цілей музичного виховання. Б.М. Теплов стверджує, що розвиток здібностей необмежений, при цьому автор зазначає, що цей процес не є прямолінійним [13, с. 56]. Таким чином, музичні можливості, що розвиваються завдяки музичній діяльності, є частиною інших здібностей. Такі музичні можливості, як емоційна оцінка музики, оперування музично-слуховими презентаціями, що набувають розвитку в  процесі діяльності, здійснюють вплив на творчі здібності в цілому. Тому такі музичні можливості можна віднести до музично-творчих.

Відповідно до напрацювань Б.Н. Нікітіна, Дж. Сміта і Л. Керрола можна назвати деякі умови успішного розвитку творчих здібностей дітей:

 - вільний вибір діяльності;

 - зміна діяльності при тривалих заняттях якоюсь справою;

 - вибір способів діяльності;

 - бажання, зацікавлення дитини до діяльності, емоційне піднесення;

 - доброзичлива допомога дорослих;

 - дружелюбна атмосфера в сім'ї та дитячому колективі.

З метою мотивації дитини до творчості необхідно виявляти співчуття до її невдач, з розумінням ставитись навіть до незвичайних ідей дітей, їх фантазій, уникати будь-яких суджень, різких замін. Важливо зробити висновок про те, що до умов успішного розвитку творчих здібностей дітей відноситься також: ранній фізичний розвиток, створення обстановки, що випереджає розвиток дітей. Безперечно, необхідний такий характер творчого процесу, який вимагає оптимального напруження сил, коли дитина вільна у виборі діяльності, працює під керівництвом ненав’язливої, розумної, доброзичливої допомоги дорослих.

Учені стверджують, що розвиток творчих здібностей безпосередньо пов'язаний з розвитком особистості та інтелекту. У процесі взаємодії дитини із середовищем, у навчанні та вихованні активно розвиваються її творчі здібності. Особливо це тісно пов’язане з мистецтвом, зокрема з музикою.

Для уроків музики у початковій школі важливо, щоб перші мелодії, п'єси, з якими знайомляться діти, були насичені позитивними емоціями, піднімали їх настрій. Одночасно педагог повинен вибудовувати систему відтворення музики інструментальної (виконує сам педагог), слухання музики у записах, починаючи з 1 класу, розширюючи тим самим світогляд дитини та формуючи її творчу уяву [1, с. 58]. Від того, як уміло педагог проводитиме свої заняття на основі різнопланової, високохудожньої музики, залежить успішність розвитку музичності у молодших школярів. Уже з перших уроків педагог повинен вести бесіди з дітьми про музику, яку вони слухають, підкреслюючи її жанрові ознаки, особливості темпу, ритму тощо [19, с. 125].

Інтерес – це відношення особистості до предмета як до чогось для неї цінного, привабливого. Зміст і характер інтересу пов'язані як з будовою і динамікою мотивів і потреб людини, так і з характером форм і засобів освоєння дійсності, якими він володіє. Цілеспрямоване формування інтересу має важливе значення  процесі виховання і навчання.

Однією з проблем формування музичної культури школярів є пошук адекватних методичних засобів, що дозволяють встановити рівень, який дає підстави для ефективної роботи в цьому напрямку. Свої дослідження щодо цього мають О.А. Апраксіна, Н.А. Ветлугіна, С.Л. Старобинський, Л.В. Школяр та ін. Однак побудова системи методик, придатних для вивчення рівня розвитку вокальної культури учнів, все ще залишається складним завданням.

На сучасному етапі виділяють такі компоненти музичної культури учнів загальноосвітніх шкіл:

-  музичне переживання,

- музична потреба, інтерес,

- сприйняття музики,

- мотив,

- оцінка музичного твору,

- розвиток потреби судження,

- естетичний ідеал [3; 8].

Розглянемо їх докладніше.

Музичне переживання виникає на підставі естетичного почуття і емоцій. У своїх дослідженнях С.Л. Рубінштейн писав: «... В естетичному почутті, яке у мене викликають твори мистецтва, я пізнаю специфічно естетичну якість – їх красу. Почуття, таким чином, в своєрідних і абсолютно специфічних формах виконують і пізнавальну функцію, яка на вищих рівнях набуває усвідомлено об’єктивований характер. Нарешті, над почуттями захоплення одним предметом і відрази до іншого піднімаються більш узагальнені почуття. Ці почуття ми б назвали світоглядними почуттями» [17, с. 94]. Почуття зароджуються тільки при наявності певного рівня інтелекту і пов'язані із задоволенням вищих потреб людини, здійснюють саморегуляцію особистості людини, впливаючи на взаємини її з суспільством, частиною якого вона є.

Одним з початкових механізмів відображення реального світу в свідомості людини є емоції,  що  належать певному індивіду. Чуттєвий досвід - це лише перший сигнал, вихідний моментом до пізнання. Чим вище розвинене у людини почуття міри, гармонії, ритму, звуку, уяви, фантазії, тим вищим буде рівень її музичної культури. Розвинуте естетичне почуття породжує і різноманітні естетичні потреби людини.

Без естетичних почуттів немає і не може бути естетичних потреб. «Естетична потреба проходить етап вікового формування від орієнтовно-дослідного рефлексу неусвідомленого потягу до форми (емоційна реакція, необразне мислення) – ситуативного інтересу (елементарні емоції, переважна конкретно-образне мислення, імпульсивна активність) – несталих бажань і прагнень (спрямованість, але нестабільність почуття ) – до естетичної потреби (стійка спрямованість свідомості, заснована на системі знань, прогностично-образне мислення, культура почуттів, усвідомлена, цілеспрямована діяльність). Психофізіологічний фактор є тією передумовою становлення і функціонування естетичної потреби, без якої об'єктивна зумовленість не стане особистісної необхідністю. Умовою ж її розвитку є естетично організоване середовище і безпосередній об'єкт естетичного ставлення» [17, с. 108].

А. В. Пірадов дає таке уявлення потреби: «Якщо розглядати потреби як основу всієї життєдіяльності людини, то за первинну «клітинку» естетичної культури людини слід прийняти її потреби - навіть найелементарніші, але які набули досконалі форми свого вияву і задоволення. Саме естетичні потреби складають фундамент естетичного смаку, який разом з тактом (талантом спілкування), майстерністю (талантом діяння) і певними естетичними поглядами утворює в результаті естетичну культуру людини як активного, свідомого і самоорганізованого суб'єкта, як естетично розвиненої особистості» [16, с. 49].

Інтерес до вокальної музики розвивається під впливом сприйняття емоційного відгуку на прослуханий музичний твір. Серед психофізіологічних передумов сприйняття – почуття, уявлення. рефлекторна система; соціальних - суспільні умови розвитку, соціальне та класове становище, національність, національна культура та ін.

Проблема музичного сприйняття пов'язана не тільки із зазначеними факторами, але і з виявленням особливостей музики, її мови, з поглибленням наших уявлень про природу людини, її здібностей. На сприйняття впливають: музична пам'ять, навички слухання, музично-концепційне мислення. Закономірність шляху входження у світ музики включає розвинену музичну чуттєвість – здатність до сприйняття, музикальність, інтерес [5; 17].

Важливе значення для музичного сприйняття має застосування наочного матеріалу на уроках музики. Наочність як принцип навчання був вперше сформульований Я.А. Коменським. Своє «золоте правило» для учнів Коменський сформулював так: «Усе, наскільки можливо, уявляти почуттям, а саме: видиме – зору, чутне – слуху, нюхове – нюху, смакове – смаку, дотикувальне – дотику; а якщо щось може бути одночасно сприйняте декількома почуттями, то повинно одночасно подавати декілька почуттів» [20, с. 43].

Великого значення наочності надавав К.Д.Ушинський: «Це таке навчання, яке будується не на абстрактних уявленнях та словах, а на конкретних образах, безпосередньо сприйнятих дитиною, чи будуть ці образи сприйняті при самому навчанні під керівництвом наставника, чи раніше, самостійним спостереженням дитини, так що наставник знаходить у душі дитини вже готовий образ і на ньому будує навчання. Цей хід навчання, від конкретного до абстрактного, від уявлення до думки, такий природний і ґрунтується на таких ясних психічних законах, що заперечувати його потреби може тільки той, хто взагалі заперечує потребу зважати у навчанні на вимогу людської природи взагалі й дитячої зокрема» [14]. Уже це визначення вказує на те, що наочність у навчанні не обов'язково повинна бути пов'язана з використанням наочних посібників.

На сучасному етапі розвитку дидактики наочність можна визначити як принцип навчання, який ґрунтується на показуванні конкретних предметів, явищ, процесів, моделей або їх образних відтворень. Учитель може використовувати різні засоби наочності: реальні об'єкти, їх зображення, моделі досліджуваних об'єктів і явищ. Знання форм поєднання слова і засобів наочності, їх варіантів і порівняльної ефективності дає можливість вчителю творчо застосовувати засоби наочності згідно з поставленим дидактичним завданням, особливостями навчального матеріалу і конкретних умов навчання [5, с. 185]

До групи методів, які визначаються специфікою музичного мистецтва, відомі педагоги-музиканти відносили і відносять: метод спостереження за музикою (а не навчання їй); метод не нав'язувати музику, а переконувати нею; не розважати, а радувати; метод імпровізації (Б.В. Асафьєв); метод співпереживання (Н.А. Ветлугіна); методи музичного узагальнення, забігання вперед і повернення до пройденого, роздуми про музику, емоційної драматургії (Д.Б. Кабалевський і Е.Б. Абдуллін); метод розвитку розрізнення стилів у підлітків (Ю.Б. Алієв); метод музичної співбесіди (Л.А. Безбородова); метод інтонаційно-стильового осягнення музики і моделювання художньо-творчого процесу (Е.Д. Критська і Л.В. Школяр). Усі методи музичної освіти спрямовані на розвиток художнього мислення студентів й адекватні естетичній сутності музичного мистецтва, а також цілям і завданням музичного виховання. На заняттях, як правило, різні методи застосовуються в сукупності з урахуванням джерела придбання знання, видів художньої діяльності учнів, типів уроку, а також завдань розвитку художньо-творчих здібностей людини.

Застосування наочних і технічних засобів навчання сприяє не тільки ефективному засвоєнню відповідної інформації, але й активізує пізнавальну діяльність учнів; розвиває у них здатність пов'язувати теорію з практикою, з життям; формує навички технічної культури; виховує увагу і акуратність; підвищує інтерес до навчання, робить його більш доступним [4, с. 203]. Використання наочних методів навчання в освітньому процесі надає викладачеві великі можливості при проведенні уроку, робить заняття більш захоплюючим, незабутнім.

З кожним роком розширюється коло досліджень вітчизняних музичних педагогів щодо пошуку моделей музичного виховання. Значний науковий потенціал національної системи освіти заклали праці І. Беха, С. Гончаренка, Н. Ничкало, О. Савченко, О.Сухомлинського, Г. Шевченко, концепції музично-естетичного виховання вітчизняних естетів – О. Бурова, Д. Кабалевського, Б. Неменського, Б. Юсова та інших провідних дослідників. Важко переоцінити науковий доробок у вітчизняну музичну педагогіку, що його внесли вчені: О. Дем’янчук, В. Дряпіка, Л. Коваль, Л. Масол, В. Орлов, О. Олексюк, Г. Падалка, О. Ростовський, О. Рудницька, Т. Танько, В. Черкасов, Г. Шевченко, В. Шульгіна, О. Щолокова та інші.

Саме завдяки їх напрацюванням національна музична педагогіка має вагоме теоретичне підґрунтя. Однак реальна дійсність свідчить про те, що з багатьох причин – економічних, соціальних, політичних, професійно-освітніх, музично-педагогічна практика в українських школах та позашкільних закладах значно відстала від теорії і вихід з цієї кризи слід шукати у реформах музично-освітньої сфери на державному рівні, в трансформації уявлень суспільства про можливості та потенціал музичного мистецтва у формування духовної культури особистості.

 Суспільство вимагає від освіти високий рівень музично-естетичної культури підростаючого покоління. Тож виховання інтересу до музики, як найсильніший фактор впливу на внутрішній світ дитячої особистості, повинно зайняти важливе місце в освітній системі України.

 

1.2. Вивчення стану проблеми виховання інтересу до  музики у практиці  загальноосвітньої школи

 

Формування музичної культури школярів є головним завданням сучасної музичної педагогіки. Музика має сприйматися як живе й захоплююче мистецтво, тому таким же живим і захоплюючим має бути навчання. «Пізнання світу почуттів неможливе без розуміння й переживання музики, без глибокої духовної потреби слухати музику й діставати насолоду від неї, –  писав В.О. Сухомлинський. – Без музики важко переконати людину, яка вступає у світ, у тому, що людина прекрасна, а це переконання, по суті є основою емоційної, естетичної, моральної культури» [19, с. 248]. Ці слова видатного педагога-гуманіста конкретизують його думку про музичне виховання, як першооснову у вихованні людини.  

 Значення музики як виду мистецтва пояснюється насамперед її звичайною здатністю відображати переживання людей у різні моменти життя. Радіють люди – лунають урочисті й радісні звуки музики; співає солдат у поході – пісня створює особливий бадьорий настрій, організовує крок; мати тужить за сином, який уже ніколи не вернеться, – сумними звуками виливається горе. Музика супроводжує людину все життя.

Закладені у загальноосвітній школі основи музичного виховання допомагають вирішити такі завдання:

- формування повноцінного сприймання музики (народної, класичної, сучасної), здатність переживати породжені нею емоції, що необхідно для розуміння задуму твору, його музичної мови;

- оволодіння всіма учнями правильним у вокальному розумінні, емоційним, виразним співом пісень, що відповідають їх вікові;

- розвиток музичних здібностей при комплексному використанні різних форм музикування та синтезу різних видів мистецтва;

- пробудження потреби музикувати, виражати своє ставлення до музичного твору, грати на музичних інструментах, виконувати музично-творчі рухи, співати, займатись музичною творчістю;

- сприяння розвитку і збагаченню культури почуттів учнів, розвитку їх музичного смаку, потреби берегти, продовжувати і примножувати музичні традиції свого народу;

- створення і систематизація уявлення учнів про музику, її виразні засоби, основні елементи музичної мови [11; 18].

Урок музичного мистецтва є основною формою організації музичної освіти і виховання в школі. І хоча передбачається також організація музичних гуртків, факультативних занять, урок музичного мистецтва, охоплюючи всіх учнів, ніколи не втратить свого значення.

Уроки, спрямовані на виховання у підлітків інтересу до музики,  у  початковій школі містять різні види музичної діяльності учнів: вокально-хоровий спів, слухання, музично-ритмічні рухи, інсценування, імпровізаційну гру на елементарних музичних інструментах. Для розучування пісні або слухання музичного твору, якщо потрібно, відводиться кілька уроків. Тому, на одному й тому ж занятті тут може відбуватися знайомство з новими музичними творами, продовження розучування частково засвоєного раніше, повторення пройденого.

Для уроків музичного мистецтва характерна особлива емоційна атмосфера, що є вкрай необхідним, адже музика – «мова почуттів». Почуття прекрасного доцільно розвивати не тільки в пасивних формах пояснення і слухання музики, а й більш активних доступних для дітей формах музикування і власної музичної творчості.

 Музика хвилює, викликає в учнів відповідний настрій і переживання. Отримані враження посилюються під впливом учителя, котрий передає свої почуття не тільки у виразному виконанні твору, але й у словах, жестах, міміці. Концентруючи увагу учнів на звучанні музики та розвиваючи їх уяву, він допомагає їм увійти в світ музичних образів, яскраво відчути їх виразність [15, с. 67].

До змісту уроку входять твори, різні за характером, настроєм. Тому для досягнення цілісності його важливо заздалегідь визначити структуру уроку, послідовність різних видів музичної діяльності. Тож вчителі музики тут з усією відповідальністю ставляться до побудови уроку, послідовності розгляду на ньому питань теми, що вивчається.

Найпоширеніші структури уроків можуть містити:

- повідомлення теми, мети, завдань (навчальні, розвиваючі, виховні) уроку, мотивацію учіння школярів;

- перевірку, оцінювання і корекцію засвоєних раніше знань, навичок, умінь;

- відтворення і корекцію опорних знань учнів;

- сприймання та осмислення, узагальнення та систематизацію учнями нових знань;

- підсумки уроку, повідомлення домашнього завдання [8].

Типи уроків визначаються конкретною метою і розглядаються у тісному зв'язку з їх структурою. Це можуть бути традиційні типи і нетрадиційні форми уроку музичного мистецтва:

- комбінований урок;

- урок уведення в тему;

- урок поглиблення теми;

- урок узагальнення теми;

- синтетичний урок (бінарний, інтегрований);

- урок-екскурсія;

- урок-вистава;

- урок-гра;

- урок-концерт;

- урок-дискусія;

- урок-диспут;

- урок-вікторина;

- урок-монографія [14].

Великі перспективи в цьому напрямку відкриває інтеграція різних видів мистецтва і навчальних предметів, що сприяє єдиному процесу розуміння навколишнього світу (відбивається в світі мистецтва) у його цілісності. Передбачається стик предметів естетичного циклу з іншими навчальними предметами (читання, природознавство, екологія, математика тощо). Учні повинні осягати навчальні предмети в їх взаємозв'язку, розуміти специфіку процесу художнього відображення світу (зовнішнього та внутрішнього). Такий комплексний підхід створює умови для формування універсальних здібностей, важливих для будь-яких сфер діяльності, і є потужним стимулом розвитку асоціативного мислення. У результаті шкільний урок музики може стати мистецтвом розуміння життя у всьому його різноманітті.

У початковій школі музика легко й природно пов’язується, наприклад, з усіма шкільними дисциплінами першокласників. На уроках читання діти можуть користуватися виразними прийомами, які вони почерпнули на уроках музики, з « Музичної абетки», в якій на прикладі виразного читання віршів дані спеціальні музично-виконавські прийоми, загальні для музичної й акторської мови: форте й піано, стаккато й легато. Музична грамота тісно пов'язана із граматикою рідної мови й математикою (музичні тривалості, метр, розмір). Підручник-зошит дає музично-теоретичні знання у зв'язку з різними видами мистецтва, насамперед - образотворчим. У методичних рекомендаціях (конспекти уроків музики) запропоновані форми, пов'язані з театром (інсценівки, театралізація), наведені музичні сценарії. У розділі музичний рух прокреслені зв'язки з фізкультурою. Уперше вчителям музики запропонована музично-екологічна освіта школярів, що доповнює предмет «Екологія» важливою для сучасного життя людини звуковою екологією. Своєрідним стрижнем курсу музики в школі є багатоаспектна тема «Музика й життя», тісно зв'язана зі шкільними предметами «Навколишній світ» і «Природознавство» (у темі «Музика рідної природи»). Бесіда з дітьми на цю тему доповнює їхні знання про зовнішній навколишній світ. Курс, по суті, наближається до музичного світоведення, допомагаючи дітям осягати складну науку життя в її неподільній цілісності [12, с. 144].

Уроки музики, проведені нетрадиційно, стимулюють творчість учителя й учнів, створюють сприятливі умови для спільної співпраці. Сповнені яскравих вражень, невимушеного спілкування, демократичні за своєю суттю, такі уроки допоможуть зацікавити учнів музикою, внести певні емоції в міжособисті стосунки у класі. Під час проведення нетрадиційних форм уроків музичного мистецтва важливим є натхнення, фантазія, творча уява, використання наочності, засобів музичної творчості, урахування природи музичного мистецтва, музичного досвіду учнів та природи їх музичних здібностей (приклад такого уроку в додатку 3).

Методи і прийоми виховання інтересу до музики спрямовані на загальний музично-естетичний розвиток молодших школярів. Вони будуються на основі активної взаємодії дорослого і учня. У цьому складному педагогічному процесі провідна роль віддається дорослому, який, враховуючи індивідуальні потреби, інтереси і досвід школяра, організовує його діяльність. Методи спрямовані на виховання естетичного ставлення до музики, емоційного відгуку, музикальної чутливості, оцінного ставлення, виразного виконання [20, с. 86].

 Усе це різні моменти загальної музикальності школяра, які ще дуже скромні в своїх виявах і  які будуть згодом видозмінюватися відповідно до віку. Змінюватимуться і методи виховання. Вони залежать від конкретних навчальних завдань, від характеру різних видів музичної діяльності, обстановки, джерела інформації тощо. Точну класифікацію методів дати важко. Тому зупинимося на тих, які в теорії педагогіки вважаються основними:

- переконання;

- привчання, вправи.

Розглянемо спершу, як можна застосувати метод переконання, виховуючи учнів засобами музичного мистецтва. Процес виховання і даному разі – безпосереднє спілкування з музикою. Виконання її має бути досить яскравим, темпераментним і виразним. Лише тоді можна викликати в учнів емоційний відгук, естетичні переживання і тим самим досягнути потрібного педагогічного ефекту. Отже, виразне виконання музики є необхідною умовою донесення до слухача особливостей музичного твору.

Методи музичного виховання передбачають переконання і систематичні вправи в усіх видах діяльності, які допомагають музичному розвиткові і вихованню школярів. Методи навчання тісно пов’язані з методичними прийомами. Прийом – це частина методу, що виконує допоміжну роль. Прийомів багато, і кожен педагог обирає найефективніші.

Прийоми змінюються залежно від віку учнів. У шкільній дидактиці підкреслюється значення методичних прийомів, які сприяють розвиткові самостійної діяльності. Ці прийоми використовуються також і в слуханні музики, коли дорослий викликає учнів на розмову про музику, і вони висловлюють правильні й цікаві зауваження. Самостійність школярів може виявлятися у виконанні завдань, у пошуку способів розв’язання їх. Доцільні прийоми, спрямовані на розвиток слухового самоконтролю, на оцінку якості виконання іншими дітьми [16, с. 34-36].

Принципи, методи, прийоми, завдання, мета складають загальний процес – процес виховання. Ці особливості визначають, яким буде музичне виховання, який відбиток воно залишить у свідомості школярів.

Істотне значення має те, що одні елементи знань учень сприймає активно, а до інших залишається пасивним. Іноді вчителі вважають, що учень, який слабо встигає з інших предметів, не може мати відмінних або добрих оцінок з музики. Навпаки, потрібно тільки вміти знайти ключ до серця кожного учня, зацікавити його. Музика тоді стає близькою і зрозумілою дітям, коли вони знаходять у ній відображення своїх почуттів і думок.

Для уроку музики в більшій мірі, ніж для інших уроків, актуальним є питання про співвідношення між тим, що розповість, виконає, покаже сам учитель, і тим, як реалізують себе учні. Часто ми недооцінюємо можливості молодших школярів самостійно сприймати музику, виконувати творчі завдання і намагаємося подати все у готовому вигляді або задовольняємося тим, що лише кілька учнів беруть активну участь у роботі, піднімають руки, відповідають на запитання тощо [5]. Необхідність розв'язання на уроці багатьох навчально-виховних завдань вимагає посилити темп, збільшити насиченість уроку. Важливо, щоб зміст використаного матеріалу став змістом активної пізнавальної діяльності дітей.

РОЗДІЛ 2.

ДОСЛІДНИЦЬКО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА З ВИКОРИСТАННЯ НАОЧНОСТІ НА УРОКАХ МУЗИКИ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

 

2.1. Використання наочності на уроках музики як засобу активізації сприймання матеріалу, що вивчається

 

Одним з головних завдань залучення дітей до музики є застосування наочних методів на таких уроках. Наочність як принцип навчання передбачає створення в учнів уявлень у вигляді психічного образу досліджуваного об'єкта або дії з метою формування у них знань, умінь і навичок. «Що таке наочне навчання? Це таке навчання, яке будується не на абстрактних уявленнях і словах, а на конкретних образах ... Педагог, який бажає що-небудь міцно закарбувати в юнацькій пам'яті, повинен подбати про те, щоб якомога більше органів чуття - вухо, око, голос, почуття м'язових рухів і навіть, якщо можливо, нюх і смак, взяли участь в акті запам'ятовування», – підкреслював К.Д. Ушинський [21, с. 109].

Сучасна дидактика також відносить поняття наочності до зорових, слухових, дотикових та інших видів сприйняття. Тож наочні засоби можна розділити на такі види:

- образотворчі – малюнки, портрети, фотографії, репродукції;

- умовно-графічні – таблиці, схеми, блок-схеми і т.д.;

- мультимедіа програми – аудіозаписи та відеоматеріали (фільми, мультфільми є одними з найбільш ефективних дидактичних засобів).

Сучасний урок музики неможливо уявити без наочності. Залежно від конкретної дидактичної мети, змісту, матеріалу на уроці музики практикуються різноманітні види унаочнення – таблиці з нотної грамоти, плакати з піснями, діафільми, фото, малюнки, навчальні кінофільми, показ рукою напрямку руху мелодії або використання пальців лівої руки як нотного стану, складання кросвордів, ребусів (додаток 2) та інші творчі завдання Усе це може бути використане на різних етапах навчального процесу: при початковому ознайомленні з матеріалом, його закріпленні, а також для контролю знань під час проведення підсумкових уроків з певної теми.

Наочність при розучуванні пісень:

Етапи розучування пісні	Наочність
Знайомство і піснею	Виконання вчителем, як приклад звучання
Бесіда й аналіз пісні	Картинки, схеми
Розучування	Виконання окремими учнями
Виконання	Інсценування
Творчий вияв при виконанні пісні	Самовираження в пісні, начебто створення її знову

 

Наочність при опануванні теоретичного матеріалу:

 

Типи вивчення теорії	Наочність
Пояснення	Портрети композиторів, картинки, фотографії, аудіо- і відеозаписи, схеми, таблиці, презентації
Закріплення	Різний роздатковий матеріал, музично-дидактичні ігри
Повтор (перевірка домашнього завдання)	Схеми, таблиці
Узагальнення	Тести, дискусії
Творче застосування знань	Складання кросвордів, ребусів та інші творчі завдання

 

Наочність при сприйнятті музики:

 

Етапи сприйняття музики	Наочність
Сприйняття музики	Аудіо- і відеозаписи, слайди
Аналіз твору	Схеми, порівняння з іншими творами
Творче вираження почутого	Малюнки, розповіді

 

З першої чверті наймолодші школярі  можуть користуватися «рухомою» нотою, яку виготовляють для них батьки. Для цього у картоні прямокутної форми зверху і знизу протягується капронова жилка, на яку натягуються картонні кружечки або ґудзики. Треба, щоб першокласники ще у донотний період чітко уявили собі, що звуки бувають різної висоти, й уміли визначати серед них «високі» й «низькі», могли орієнтуватися у напрямку руху мелодії (звуки ідуть вгору, вниз, на місці). Унаочнити це і допомагає «рухома» нота. Учень, ще не знаючи розміщення нот, пересуваючи ґудзик, може відтворити рух почутої мелодії, наприклад пісні «Галя по садочку ходила» [18, с. 49].

Добре користуватися й ритмічними картками розміром 12х20 см, які для молодших класів складаються з половинних, четвертних, восьмих нот і пауз у розмірі />. З такими картками можна проводити музично-дидактичні ігри.

 Ось приклад дидактичної гри «Луна»:

Вчитель розвішує кілька ритмічних карток на дошці. Один учень пропонує ритм будь-якої з них, інші повторюють. Другий школяр виходить до дошки і показує, якою карткою користувався перший учень.

Музично-дидактичні ігри – ефективний засіб формування звуковисотного, ритмічного, тембрового і динамічного слуху. Для того, щоб гра проходила весело, цікаво, в хорошому темпі, діти повинні досить легко і швидко впізнавати різні виразні властивості музичних звуків [4].

Настільні музично-дидактичні ігри розробляються відповідно до завдань музично-сенсорного виховання дітей молодшого шкільного віку. В основу класифікації ігор покладено завдання формування виховання чотирьох важливих властивостей музичних звуків (висота, ритмічні відносини, темброве забарвлення і динамічні відтінки).

У зв'язку з цим є чотири види ігор:

такі, що сприяють розвитку у дітей звуковисотного слуху

«Циркові собачки» - добре тренує дітей розрізнювати повний звукоряд (сім ступенів), неповний звукоряд (п'ять ступенів), послідовності з трьох звуків мажорного тризвуку. Все послідовності звуків даються у поступовому русі вгору і вниз. Для неї треба знати пісню «Циркові собачки» Е. Тілічєєвої.

Опис гри. Дві великі картки, на яких зображені драбинки з кубиків, по них стрибають циркові собачки. Кожна сходинка має свій колір і відповідає певному звуку (починається від низу до верху: до, ре, мі, фа, соль, ля, сі). На маленьких картках, однакових за розміром зі сходинками, намальовані ноти. Два набори маленьких карток таких же за кольором, як і дві великі картки. Для гри необхідні картки із завданнями: 1) намалювати повний звукоряд; 2) послідовність з п'яти звуків, що йдуть вгору: до - сіль; 3) послідовність з п'яти звуків, що йдуть вниз: сіль - до; 4) послідовність з трьох звуків мажорного тризвуку: до - мі - сіль; 5) послідовність з трьох звуків мажорного тризвуку, що йдуть зверху вниз: сіль - ми - до; 6) два звуки різної висоти: до1 - до2. Для гри потрібні заохочувальні жетони, металофон і чотири ширми.

Хід гри. У грі беруть участь троє дітей, один з них ведучий. Він роздає граючим великі картки і відповідні їм маленькі картки, які вони ховають за ширму. Картки із завданнями і металофон знаходяться у ведучого за ширмою. Він перемішує картки із завданнями, нагадує дітям, як звучать послідовності звуків, зазначені в картках. Потім бере верхню картку і програє завдання. Діти за ширмою кладуть маленькі картки на відповідні ступені драбинок. Потім піднімають ширму, і всі дивляться, як виконано завдання. За правильну дію дитина отримує заохочувальний жетон. Гра закінчується, коли діти виконають усі шість завдань. Переможцем вважається той, хто набрав більшу кількість жетонів;

ігри, що розвивають ритмічне почуття

«Веселі дудочки» -  тренує дітей у сприйнятті і розрізненні трьох ритмічних малюнків,  що умовно відповідають ритму звучання:

а) труби (грає ведмідь);

б) дудочки (грає лисиця);

в) сопілки (грає мишеня).

Потрібне знання пісні «Веселі дудочки» Г. Левкодімова.

Опис гри. Три картки з контурними зображеннями звірів, що грають на духових інструментах: на трубі - ведмідь; на сопілці - лисиця; на сопілці - мишеня. Такі ж за розміром картки, але з кольоровим зображенням, розрізані на чотири частини. Металофон, ширма.

Хід гри. Грають четверо дітей, один з них ведучий. Він роздає трьом граючим по одній кольоровій картці. Діти співають пісню, прослуховують, як грають звірі на своїх інструментах, і починають грати. На запитання ведучого «Хто це грає?» відповідає той, у кого більше некольорових карток відповідає виконаному ритмічному малюнку;

ігри, що розвивають тембровий слух

«Пізнай свій інструмент» - вчить дітей розрізняти тембри звучання піаніно, дзвіночка і дудочки. Необхідне знання пісні «Веселі інструменти» Г. Левкодімова.

Опис гри. Три картки з контурним зображенням піаніно, дзвіночка і дудочки. Такі ж кольорові картки розрізані на чотири частини. Ширма, дитячі музичні інструменти: піаніно, дзвіночок, сопілка.

Хід гри. Розрізані частини кольорових карток разом з інструментами кладуть за ширму перед ведучим. Він пропонує заспівати пісню, прослухати ще раз звучання інструментів. Потім проводитися гра. На запитання ведучого «На чому я грав?» той, у кого малюнок великий, некольоровою карткою відповідає, який прозвучав інструмент. При правильній відповіді він отримує частину кольорової картки і накладає її на відповідну частину великої некольорової картки. Якщо дитина відповіла неправильно, то ведучий кладе цю картку вниз під все картки. Гра закінчиться, коли всі діти складуть з чотирьох частин великі кольорові картки;

ігри, що розвивають динамічний слух

«Голосно - тихо» - тренує дітей розрізняти гучне і тихе звучання. Треба знати пісню  «Голосно - тихо» Г. Левкодімова.

Опис гри. Дві картки з контурним зображенням великого і маленького акордеонів,  які умовно відповідають гучному і тихому звучанню. Такі кольорові картки розрізані на чотири частини. Ширма, дитячий музичний інструмент, акордеон.

Хід гри. У грі беруть участь троє дітей, один з яких ведучий. Він пропонує заспівати пісню, прослухати гучне і тихе звучання акордеона. Потім проводитися гра. На запитання ведучого «Як грав інструмент: голосно або тихо?» відповідає той, у кого малюнок великий за допомогою некольорової картки. При правильній відповіді він отримує частину кольоровий картки і накладає її на відповідну частину великої некольорової карти. Якщо дитина відповіла неправильно, то ведучий кладе цю картку вниз під всі картки. Гра закінчитися, коли всі діти складуть з чотирьох частин великі кольорові картки.

Сприйняття музики – складний процес, що вимагає від людини уваги, пам'яті, розвиненого мислення, різноманітних знань. Всього цього у молодших школярів поки немає. Тому необхідно навчити їх розбиратися в особливостях музики як виду мистецтва, свідомо акцентувати їх увагу на засобах музичної виразності (темп, динаміка і т. д.), розрізняти музичні твори за жанром, характером [22, с. 248].

У педагогічній практиці для цього усе частіше стали застосовувати музично-дидактичні посібники, які, впливаючи на дитину комплексно, викликають у неї зорову, слухову і рухову активність, тим самим розширюючи музичне сприйняття в цілому. Всі посібники умовно поділяють на три групи:

посібники, які дають дітям уявлення про характер музики (весела, сумна), музичні жанри (пісня, танець, марш)

«Сонечко і хмарка» - сприяє розвиткові у дітей уяви про різний характер музики (весела, життєрадісна, спокійна, колискова, сумна).

Опис. Картка з картону або тонка дерев'яна дощечка (розмір 21х7 см) розділена на три квадрати двома вертикальними лініями. Окремо роблять такі ж за розміром квадрати: на одному з них зображено сяюче сонечко; на другому – сонечко, трохи прикрите хмаркою («спляче»); на третьому – хмаринка з дощем. Малюнки умовно відповідають різному характеру музики: бадьорого, життєрадісного; спокійного, колискового, сумного.

Методика проведення. Дітям роздають картки (по одному комплекту) і пропонують послухати три музичних твори. Діти по черзі визначають характер кожного з них, закриваючи порожні квадрати на прямокутній картці квадратами з умовними зображеннями.

Музичний репертуар. «Рондо-Марш» Д. Кабалевського, «Ходить місяць над лугами» С. Прокоф'єва, «Зима» М. Крутицького;

посібники, мета яких – дати уявлення про зміст музики, про музичні образи

«Море» - у дітей розвивається уявлення про образотворчі можливості музики, її здатність відображати явища навколишньої природи.

Опис. Три картки з картону (розмір 10х5 см) із зображенням ліній, умовно передають різний стан моря: на першій - лінія, зігнута на сіро-блакитному тлі, «море схвильоване»; на другий - лінія, сильно вигнута, фіолетовий фон, «море розбурхане»; на третій - лінія слабо хвиляста, блакитний фон, «море заспокоюється, буря затихає».

Методика застосування. Діти слухають у грамзапису «Море» М. Римського-Корсакова. Після прослуховування діляться своїми враженнями про характер музики. Педагог звертає увагу на те, що композитор намалював яскраву картину моря, показуючи найрізноманітніші його стани: воно то схвильоване, то бурхливе, то заспокійливе. Потім вчитель знайомить дітей з посібником, пояснює умовні зображення, що передають той чи інший стан моря. Учитель пропонує ще раз послухати твір і простежити, як змінюється характер музики на протязі звучання всієї п'єси. Один з учнів за допомогою карток показує ці зміни, тобто розкладає картки у тій послідовності, яка відповідає розвитку музичного образу.

Музичний репертуар. «Море» М. Римського-Корсакова (уривок з вступу до опери «Садко»);

посібники, які формують у дітей уявлення про засоби музичної виразності

«Драбинка» - вчить розрізняти висоту звуків у напрямку руху мелодії вгору, вниз.

Опис. Дві квадратні картки (сторона квадрату 7 см) із зображенням драбинки з п'ятьма сходинками. На одній картці зображена дівчинка, що піднімається сходами вгору; на другий - дівчинка, що спускається по драбині вниз.

Методика застосування. Після ознайомлення з пісенькою «Драбинка» педагог грає на фортепіано і пропонує дітям дізнатися, куди йде дівчинка (вгору по драбині чи вниз), а потім показати картку з відповідним зображенням.

Музичний репертуар. Пісня «Драбинка» Е. Тілічєєвої.

Методика застосування посібників на уроках музики така. Педагог знайомить дітей з кожним посібником, пояснюючи завдання. Воно може виконуватися під музику як однією дитиною, так і всім класом.

Наочні методи у педагогіці призначені для чуттєвого ознайомлення учнів з життєвими явищами, процесами, об’єктами у їх натуральному вигляді чи в символічному зображенні за допомогою малюнків, репродукцій, схем, моделей. Пріоритетним же видом наочності на уроці музики є звучання самої музики, як демонстрації музичних творів, що передбачає як живе звучання її, так і використання звуковідтворювальної техніки. Особливу цінність  в такому разі складає  виконання музики самими дітьми: хоровий спів, приспівування окремих тем-мелодій, вокалізація, елементарне музикування, гра на уявних інструментах, пластичне інтонування, диригування тощо. Обсяг і якість музики, яка звучить на уроці, а також її роль у драматургії уроку є важливим показником успішності музично-педагогічного процесу.

 

2.2. Методичні аспекти розробки уроків з музичного мистецтва з використанням наочності на прикладі досвіду вчителя музичного мистецтва О.О. Плахотник комунального закладу «Полтавська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів № 15»

 

Як і  будь-який урок у загальноосвітній школі, урок музичного мистецтва має свою дидактичну структуру – сукупність складових елементів, послідовність і кількість яких визначається його навчальною метою, віковими особливостями дітей, специфікою предмета, що включає різноманітні види музично-творчої діяльності школярів: слухання музики, її виконання (спів, музикування, рухи), творчість у галузі музики, теоретичне вивчення музичного мистецтва. До окремого елементу уроку можуть бути включені вправи (ритмічні, звуковисотні, вокально-хорові), бесіди за темою уроку, ігри, творчі завдання. Важливим елементом тпкого уроку є наочність. Особливістю у створенні емоційної атмосфери уроків музики стали музичні вітання, а також вхід до класу та вихід під музику. .

Кожен урок має багато спільних рис, але й має свою своєрідність і неповторність. В уроці все повинно бути добре продумано: мета і завдання, зміст і структура, засоби і методи, прийоми роботи, бо без цього не можна досягнути добрих результатів [9, с. 24].

Саме від педагогічних вмінь, майстерності вчителя, від того як йому вдасться організувати і реалізувати виховні, освітні і розвиваючі можливості музичного матеріалу, залежить підготовка  до уроку. Тож успішного розв'язання цих завдань вчитель мусить глибоко вивчити твори і добирати їх у відповідності до вікових особливостей учнів, їх музичної підготовки. До змісту уроку входять твори різні за характером, настроєм, тому для досягнення його цілісності важливо добре визначити його структуру: послідовність різних видів музичної діяльності.

Продумуючи емоційний малюнок уроку, перехід від одного твору до другого, вчитель прагне підтримувати необхідний емоційний настрій, знайти прийоми переключення уваги учнів. При побудові уроку важливо враховувати ступінь фізичного, розумового та емоційного навантаження дітей. Наприклад, робота з молодшими школярами (нестійка увага, швидка втомлюваність, не сформованість голосового апарату тощо) або складну пісню краще розучувати протягом кількох уроків, а не за рахунок збільшення навантаження і часу на одному чи двох заняттях; після розучування важких музично-ритмічних рухів не бажано починати спів, який вимагає спокійного, зрівноваженого дихання і зосередженості, а також слід враховувати місце уроку в розкладі - чи він є першим, третім чи шостим [13, с. 87].

Таким чином, щоб структура уроку була гнучкою, потрібний творчий підхід вчителя до його побудови. Урок повинен проходити за заздалегідь наміченим планом, однак неможливо передбачити деякі несподівані ситуації та й, взагалі, не можна дати поради по кожному конкретному випадку. Інколи, через непередбачені обставин доводиться перебудовувати урок «на ходу». Професійний досвід вчителя дозволяє йому не розгубитися і, в кожному конкретному випадку прийняти відповідне рішення.

Побудова уроку залежить від його змісту, навчального матеріалу, а саме – музичних творів, що забезпечують розкриття теми уроку, вирішення його цілей і завдань. Дидактична структура уроку багато в чому залежить і від педагогічної майстерності вчителя музики, його естетичних та педагогічних уподобань, наданні переваги певному компоненту (вокально-хоровій роботі, музикуванню, сприйманню музики тощо).

Вчитель, як особистість – є позитивний приклад для дітей. Від його особистісних якостей залежить настрій школярів на уроці, їх творче натхнення, любов  до музики. Тож, можна сказати, що комплекс вимог до сучасного  вчителя музики такий:

- висока музично-теоретична підготовка;

- досконале володіння  музичним інструментом і власним  голосом;

- вміння художнього виконати вокальний твір;

- високий рівень інтелекту  та духовності;

- музична і загальна ерудиція;

- педагогічна творчість, педагогічна  майстерність, педагогічний такт;

- вміння розуміти потреби  та інтереси учнів;

- організаторські здібності;

- любов  до дітей і до музики;

- вимогливість, чесність, принциповість, справедливість, скромність, комунікативність, стриманість [15, с. 204].

З огляду на сказане вище варто навести приклад плану-конспекту уроку, проведеного вчителем музичного мистецтва О.О. Плахотник у 1-Б класі комунального закладу «Полтавська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів № 15. Але спочатку – окремі вказівки щодо змісту дидактичних етапів уроку, доцільності використання методів та прийомів у вирішенні педагогічних цілей, реалізації мети та завдань уроку музичного мистецтва.

Спочатку вказується тема уроку, його тип (ввідний до теми, урок поглиблення знань, підсумковий, нестандартний), мета – освітня, навчальна (розширення загального, естетичного та музичного кругозору учнів, ознайомлення їх із естетичними, жанрово-стилістичними поняттями, з життям і творчістю композиторів, музичними творами, поглиблення знань з музичної грамоти, вивчення термінів); розвиваюча: (розвиток музичних здібностей – метро-ритмічного, звуковисотного, ладового відчуття, вокально-хорових і творчих навичок, навичок образного, осмисленого сприйняття музики, навичок гри на дитячих музичних інструментах; розвиток уваги, уяви, мислення, пам'яті); виховна: (формування емоційних, естетичних, моральних, загальнолюдських та національних якостей особистості – національної гордості й патріотичних почуттів, любові до рідного краю, до природи; любові до народних пісень, до народних традицій; почуття товариськості, поваги до батьків, рідних).

Далі визначається обладнання та наочні засоби уроку: зошити-підручники, хрестоматії, посібники, репродукції картин, нотні таблиці, портрети композиторів, записи фонотеки, картки, малюнки, схеми тощо), вказується навчальний матеріал: вправи, поспівки, народні та композиторські пісні, вокалізи на теми з класичних творів, а також твори народного, класичного, сучасного мистецтва для слухання, література, а також, якщо треба, технічні засоби навчання, наприклад, музичний центр, проектор, ноутбук, відеомагнітофон тощо [6].

Приклад:

План-конспект уроку  в  1-Б класі

Тема уроку: “У королівстві співучих мелодій».

Мета уроку. Поглибити уявлення учнів про музику пісенного типу, її використання в інструментальних творах; ознайомити дітей з терміном музичний образ, характером та емоційним змістом музичних творів; розвивати навички вокально-хорового співу; виховувати любов до природи та музичну культуру.

 Обладнання: музичний центр, запис уривку сюїти з балету «Лускунчик» П.І. Чайковського, ілюстрації зимових пейзажів та казкових героїв, м’які іграшки, паперові сніжинки.

Зміст уроку: музичне привітання, дихальна гімнастика за методикою Г. Алчевського, артикуляційні вправи за методикою В. Ємельянова, теоретичний матеріал та спів вокально-хорових вправ за методикою Д. Огородного, робота з комп’ютером: слухання записів сольних і хорових творів, вивчення фортепіанних творів Ф. Шопена (слухання), пісень О. Новікова „Дороги” та І. Карабиця „Пісня на добро” (виконання).

Мета уроку: дидактична: продовжувати формувати знання про музичний образ, поняття хору, співацького дихання, атаки звуку, голосоутворення, заокруглості звуку, формувати знання про ланцюгове дихання, унісон, співацьку дикцію, тембр голосу, вібрато; розвиваюча: формувати вокальну культуру учнів, розвиваючи співацький голос; звуковисотний слух, емоційну сферу, творчу фантазію, музичне мислення; виховна: виховувати зацікавленість до вокального мистецтва, бажання співати; слухати музику та роздумувати про неї.

Обладнання: фортепіано, ноти, комп’ютер, диск із записом хорових та сольних вокальних і фортепіанних творів.

Далі визначається хід уроку, його структурні компоненти та їх зміст. Оцінка змісту і методики проведення уроку виглядить таким чином:

- організація класу до уроку – вхід учнів під музику, музичне вітання (чітка організація роботи; емоційне та виразне виконання музичного вітання);

- повідомлення теми, мети, завдань уроку – мотивація навчальної діяльності школярів; доведення значимості теми, зміст основних завдань уроку; вступ до теми (як постановка проблеми); перелік усіх видів роботи на уроці та творів, над якими будуть працювати). Особливо варто звертати увагу на відповідність змісту бесіди темі уроку, виклад матеріалу, який повинен бути цікавим, відповідати віку школярів й містити потрібну термінологію, підбору запитань, що будуть ставитися після прослуховування твору, залученню до бесіди про музичний твір якомога більшої кількості дітей;

 - слухання музики – матеріал (твори народного, класичного, сучасного мистецтва за програмою, відомості про композиторів, виконавців, про написання творів тощо), використання творів образотворчого мистецтва, літератури, відомостей з історії, народознавства; ефективних видів діяльності під час опрацювання твору (рухів, співу, музикування). Звертається першочергова увага на створення проблемно-пошукових ситуацій під час вивчення музичного твору;  активність значної частини учнів, підтримку самостійності їх суджень; присутність елементів цікавого; можливу театралізацію твору для слухання; виховну спрямованість бесіди;

- розспівування – вокальнохорові вправи, розспівки, вправи на основі мелодій пісень, сольфеджування, вправи за відносною системою сольмізації, фонопедичні вправи. Підібрані вправи повинні співвідноситись з вокально-хоровими завданнями до пісні, що буде розучуватись, вони повинні бути доступними й відповідати вокально-хоровим можливостям учнів. Більше уваги приділяти звукоутворенню, дикції, диханню. Перед дітьми ставити конкретні завдання щодо формування виконавських навичок, акцентуючи увагу на чистоті інтонування;

- хоровий спів – розучування та виконання пісні, поспівки. Варто звернути увагу на аналіз змісту, характеру, засобів музичної виразності пісні, забезпечивши майстерний показ її виконання. Цілком слушно, що вчителю варто дбати про чистоту інтонування, виразності співу кожної фрази мелодії. Тут згодиться багаторазовий повтор пісні без конкретних завдань до кожного. Учитель повинен спонукати учнів до самоаналізу виконання, розвитку умінь стежити за рухом мелодії з нот тощо;

- гра на елементарних музичних інструментах – дає змогу закріпити поняття музичної грамоти під час роботи над партитурою, використовувати інструментальні імпровізації, самостійного створення учнями оркестрового супроводу пісні, що вивчалась на попередньому етапі;

- музично-ритмічні рухи (рухи під музику) – хоча й не вважаються художній елементом уроку, однак впливають позитивно на запам’ятовування тексту пісні та її мелодії, дають змогу відтворити емоційнообразну сторону твору для слухання;

- музична творчість – впливає на знаходження учнями своїх варіантів виразності творів, своїх інтерпретацій;  не дає змогу учителеві нав'язувати готові "рецепти" виконання творів;

- вивчення теоретичного матеріалу з музики - закріплення загальних музично-естетичних, жанрово-стилістичних понять, вивчення музичної грамоти у процесі практичних видів діяльності;

- підсумки уроку, оцінювання, повідомлення домашнього завдання  - вони повинні бути логічно пов'язані з поставленими на початку уроку завданнями.

Приклад:

ХІД УРОКУ

1.              Вхід до класу під запис «Пісеньки про пісеньку» муз. Т. Попатенко, сл. Н. Найдьонової.

Музичне вітання:

 Вчитель. Добрий день вам, діти.

 Учні. Добрий день!

 Вчитель.

Пісенна країна –

Співуча, чудова,

Дзвенить солов’їно

музична розмова.

 Там хмари співають

 зіркам колискові,

 а в хатах лунають

 колядки святкові.

Там сонце вітають

замріяні ранки,

а діток стрічають

веселі співанки.

 Сьогодні в нас буде незвичайний урок. Нас оточують іграшки, репродукції картин із зображенням зимового пейзажу. Це все нам допоможе уявно побувати в зимовому лісі та зустрітися з казковими тваринами.

 Але до цієї подорожі потрібно гарно підготуватися. Ми зараз із вами на уроці музики, тому для нас головне – навчитися співати і відчувати красу музичних мелодій

 Діти, а що ви очікуєте від нашої казкової подорожі?

 (Учні висловлюють свої сподівання від уроку.)

Вчитель. Подорож буде довгою і тому потрібно з собою взяти щось смачненького… Поділіться на групи і «напечемо хлібчика» з допомогою поспівки «Печу, печу хлібчик». Вона допоможе «розбудити» наш голос.

Але для того щоб почати співати – розучимо мелодію.

Де ми напишемо ноти ?

 Учні.

На нотоносці, який складається з п’яти лінієчок.

Лінії потрібно рахувати знизу догори.

Обов’язково потрібно написати скрипковий ключ.

( Учні читають нотний текст поспівки).

Вчитель.

 Ми прочитали правильно ноти, але без ритмічного малюнка ми не зможемо заспівати правильно мелодію.

(Діти плескають ритм, вчитель його записує на дошці. Потім «луною» повторюють за вчителем музичні фрази з поспівки : причому «лінива» – лише кінець фрази, «старанна» – повторює кожну фразу, «розумна» – співає нотами.)

 Голос ми «розбудили», долоньки зігріли. Тепер можна сміливо подорожувати. А їхатимемо ми на автомобілі. Приготувалися – поїхали!

(Діти сидять групами в уявних автомобілях і виконують перший куплет пісні «Машина» А. Філіпенка. Діти рухаються відповідно словам пісні.)

 Ми зібралися гуртом,

 Сіли у машину,

 Голубе наше авто

 Мов на крилах лине.

Приспів.

 Бі-бі-бі! Бі-бі-бі!

 Мовна крилах лине.

 Бі-бі-бі! Бі-бі-бі!

 Мов на крилах лине!

 Гарно сонце зустрічать,

 Ранком над полями.

 Ведмежатко погулять,

 Їде разом з нами.

Приспів.

( На приспів діти плескають у долоні і відбивають ритм пісні)

Вчитель. П-р-и-ї-х-а-л-и !

 Згори летять сріблясті сніжинки і звучить чарівна музика зимового лісу. Ми чуємо цю музику і кожен з нас спробує проаналізувати її.

 Яка вона : весела чи сумна, швидко звучить чи повільно і про що може розповісти кожному з нас ?

( Звучить «Танець Феї Драже» П.І. Чайковського)

Діти.

 Музику, яку ми слухали, можна порівняти з чарівною казкою. Вона радісна, таємнича і може розповісти тільки про хороше.

Вчитель.

 Правильно. Ця музика може розповісти про чарівний, казковий, зимовий ліс. Подивіться на ілюстрації: дерева стоять, мов зачаровані. Вони покриті сріблястим снігом. І десь в гущавині ходить Дід Мороз.

 Порадуємо Дідуся пісенькою.

(Діти виконують пісню А. Філіпенка «Морозець».)

Морозець, морозець,

Пощипав нам щічки.

Теплі валянки у нас,

Шубки й рукавички.

 Морозець, морозець,

 Плещимо в долоні.

 У дівчаток і хлоп’яток

 Носики червоні.

Вчитель.

 А хто це до нас наближається?

Учні.

 Та це ж Лисичка–Сестричка!

Вчитель.

 Своєю пісенькою вона розповість про себе.

(Дівчинка в костюмі лисички виконує «Пісню Лисички» з дитячої опери «Коза Дереза» М.В. Лисенка.)

Я – лисичка, я – сестричка,

Не сиджу без діла:

Я гусятка пасла,

 Полювать ходила.

 А тепер мені в неділю

 Треба відпочити,

 Свою хатку гарнесенько

 Треба прикрасити.

А щоб краща, а щоб краща

Була моя хатка,

Піти треба у гайочок

Квіточок нарвати.

  Вчитель.

    Спасибі, Лисичко–Сестричко! Нам дуже сподобалося як ти співаєш!

 Діти, а чи змогла пісенька розповісти нам про Лисичку?

 Який у неї настрій?

Учні.

    У Лисички гарний настрій. Ми думаємо, що вона працелюбна, весела і нікого в лісі не кривдить.

 

 Про це ми дізналися не тільки зі слів пісні. Про це нам розповіла і музика: добра і весела.

Вчитель.

 А хто з лісових жителів всю зиму спить?

Учні.

 Ведмідь!

 Вчитель.

 Правильно діти! А ви знаєте чому ж він не хоче гуляти зимовим лісом?

Хто знає – нехай співає разом з нами.

(Діти виконують пісню Л. Кніппера та О. Коваленкова «Чому ведмідь взимку спить»)

По галявці лісовій,

Як мороз був міцний,

Йшов ведмідь в затишок свій

В теплій шубі хутряній.

До свого ішов барлога,

Не збиваючись з дороги,

Як проходив через міст,

Став лисиці він на хвіст.

 Здійняла лисиця крик,

 Зашумів темний ліс,

 І ведмідь злякався, втік,

 На сосну стару поліз.

 На сосні веселий дятел

 Білці хатку конопатив,

 Він сказав: – Ходить навчись!

 І куди стаєш дивись!

Тоді вирішив ведмідь:

Як зима – треба спать,

По стежинах не гулять,

На хвости не наступать.

У барлозі він без страху

Взимку спить під сніжним дахом

І радіє неспроста

Що родився без хвоста.

Вчитель.

 Музика цієї пісні гарно характеризує ведмедя.

Діти, ведмідь був добрий чи злий? Який у нього був настрій?

Учні.

 З пісні ми дізналися про те, що ведмідь був добрим. І настрій у нього був гарний, поки не наступив лисиці на хвіст.

Вчитель.

 Ви, мабуть, помітили, що музика передає навіть ходу ведмедя. Ось послухайте.

(Вчитель грає мелодію пісні.)

 В якому регістрі виконана мелодія?

Учні.

 Мелодія звучала в низькому регістрі.

Вчитель.

 В якому темпі звучала пісня?

Учитель.

 Пісня звучала в помірному темпі.

Вчитель.

 Ведмідь повільно ходив у лісі, а ми, щоб не змерзнути, теж порухаємося.

(Діти стають у коло)

 Давайте згадаємо веселу пісеньку А. Філіпенка «Дударики». Вона допоможе нам зігрітися і підтримає гарний настрій.

(Діти виконують пісню і рухами рук показують пульс пісні, а плескаючи в долоні – ритм.)

 Ми гарно попрацювали, а тепер можна повертатися додому.

(Діти знову сідають в уявну машину і доспівують пісню А. Філіпенка «Машина».)

До ріки збігає вниз,

Голуба стежинка.

Гей, машино, зупинись,

Відпочинь часинку.

Вчитель.

 Наша подорож закінчилася. Ми говорили про звірів, які живуть в лісі. А в кого з вас є домашні тваринки?

(Діти розповідають про своїх домашніх улюбленців)

 До нас в гості завітала дівчинка. В неї не так давно теж з’явилося цуценятко. Про нього вона хоче розповісти через п’єсу Артоболевської «Вальс собачок».

(Діти слухають музику, виконану на фортепіано. Коротко характеризують почуте.)

 Учні.

 Музика цієї п’єси весела. Звучить вона в помірному темпі, у високому регістрі.

Підсумок уроку

Вчитель.

 Урок наш підходить до завершення. Чи виправдалися ваші сподівання від уроку?

(Учні висловлюють свої враження від уроку.)

Вчитель.

 Музика може розповісти про все що нас оточує. Про настрій та емоції людини. То ж нехай ваше життя буде завжди веселим і барвистим!

Урок музичного мистецтва у загальноосвітній школі, як і кожен інший навчальний предмет, вимагає застосування вчителем знань з педагогіки, психології та методики викладання навчальної дисципліни [22, с. 56]. Маючи риси, що наближають його до інших шкільних уроків, він водночас відзначається і особливостями – має велику кількість видів діяльності: хоровий спів, слухання музики, музично-ритмічні рухи, музична творчість, гру на дитячих музичних інструментах, теоретичне вивчення музики, кожен з яких потребує певної методики опрацювання. Саме поєднання цих видів діяльності визначає дидактичну структуру уроку музичного мистецтва. Вибір складових дидактичної структури уроку музичного мистецтва залежить від: навчального матеріалу (програми з музичного мистецтва рекомендують переважно твори для слухання музики та хорового виконання); від навчального матеріалу та видів діяльності, що учитель передбачає самостійно; від теми уроку, яка розкривається на кожному уроці на новому матеріалі.

У практиці викладання музичного мистецтва в загальноосвітній школі найчастіше застосовують три види діяльності: хоровий спів, вивчення музичної грамоти та слухання музики. Частина вчителів музики доповнює урок музикуванням на елементарних інструментах, рухами під музику. Іноді виділяють в окремий елемент уроку вправи (ритмічні, звуковисотні, вокальнохорові), бесіду за темою уроку чи до слухання музики, ігри та творчі завдання. Для іншої частини вчителів та учнів став традиційним музичний початок та кінець уроку: вхід до класу та вихід під музику, музичне вітання.

Отже, структура уроку музики може бути розширена за рахунок різноманітних форм спілкування учнів із музичним мистецтвом: танцювальних рухів під музику, пластичного інтонування, диригування, інсценізації, гри, музичних та живописних, літературних творчих завдань тощо. Цілісність уроку за такого різноманіття досягається завдяки тематичній побудові сучасних програм з музичного мистецтва (додаток 1).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

1. Проаналізовано музично-педагогічну літературу щодо музичного розвитку школярів та з проблем використання наочності при викладанні музики у початковій школі з’ясовано, що вивченню питання виховання інтересу до музики у дітей присвячено чимало досліджень теоретиків музичних знань й відомих педагогів. Автори у своїх роботах звертають увагу на те, що молодший шкільний вік – найсприятливіший період формування і розвитку музичного смаку, співу. Однак реальна дійсність свідчить про те, що з багатьох причин музично-педагогічна практика в українських школах значно відстала від теорії і вихід з цієї кризи слід шукати  у реформах музично-освітньої сфери на державному рівні. Недостаньо й розробок науковців щодо використання наочності на уроках музики у початковій школі.

2. Встановлено, що розвиток особистості школярів за допомогою музики сприяє вирішенню багатьох завдань щодо їх виховання. Основною формою організації музичної освіти і виховання в школі є урок музичного мистецтва. Уроки, спрямовані на виховання у підлітків інтересу до музики,  у  початковій школі містять різні види музичної діяльності учнів: вокально-хоровий спів, слухання, музично-ритмічні рухи, інсценування, імпровізаційну гру на елементарних музичних інструментах. Вони повинні бути не лише інформаційно навантаженими, а й цікавими. Досягти цього можна, підкріплюючи заняття наочними матеріалами.

3. Узагальнено, що  використання наочності на уроках музичного мистецтва як засобу, що здійснює вплив на якість музичної освіти, формування світогляду молодших школярів. надає викладачеві великі можливості при проведенні уроку, робить заняття більш захоплюючим, незабутнім. Граючись, беручи активну участь у розкритті теми уроку, діти не тільки краще засвоюють матеріал, а й збагачуються духовно0 у формуються естетичні почуття.

4.З’ясовано, що чимало цікавих доробок щодо використання наочності на уроках музики у комунальному закладі «Полтавська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів № 15». Методичні розробки уроків музики у початковій школі тут відповідають всім критеріям і варті для ознайомлення.

Таким чином, поставлені перед нами завдання у цій курсовій роботі виконані, тема щодо використання наочності на уроках музики у початковій школі  розкрита повністю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1.Абдуллин, Э.Б. Теория и практика музыкального обучения на уроках музыки в общеобразовательной школе / Э.Б. Абдуллин. – М.: ИНФРА,2013. – 314 с.

2. Алиев, Ю.Б. Методика музыкального воспитания детей: от детского сада к начальной школе / Ю.Б.Алиев. – Воронеж, 2014. – 512 с.

3. Апраксина О.А. Методика музыкального воспитания в школе/ О.А.Апраксина. – М.: Просвещение, 2011. – 342 с.

4.Асафьев, Б.В. Избранные статьи о музыкальном просвещении и образовании/ Б.В.Астафьев. – М.: Ролиграф Сервис, 2013. – 310 с.

5.Безбородова Л. А., Алиев Ю. Б. Методика преподования музыки в общеобразовательных учреждениях. – М.: Издательский центр «Академия», 2002. – 308 с.

6.Безбородова Л.А. Методика викладання музики в загальноосвітніх установах. – М., 2002.

7.Ветлугина Н.А. Музыкальное развитие ребенка/Н.А.Ветлугина. -М.: Просвещение,2016. – 241 с.

8.Выготский, Л.С. Творчество и воображение в детском возрасте/ А.С.Выготский. – М.:Просвещение, 1996.  – 352 с.

9.Иванченко, Г.В. Психология восприятия музыки. Подходы, проблемы, перспективы / Г.В.Иванченко. – М.:Просвещение, 2012. – 621 с.

10.Кабалевский, Д.Б. Программа по музыке для общеобразовательной школы. 1-3 классы / Д.Б. Кабалевский. – Москва,1985. – 438с.

11.Кабалевский, Д.Б. Как рассказывать детям о музыке/ Д.Б.Кабалевский. – Москва,1989. – 279 с.

12.Коменский Я. А. Великая дидактика / Я. А. Коменский. – Смоленск, Государственное учебно-педагогическое издательство Наркомпроса РСФСР, 1939. – 321 с.

13.Назарова Т.С., Полат Е.С. Средства обучения: технология создания и использования. – М.: «Академия», 1998. – 275 с.

14. Музичне мистецтво. Програма для 1-4 класів ООУ / В.О. Усачова, Л. В.Школяр, В.А.Школяр //Программно-методические матеріали. Музика. Початкова школа /Сост.Е.О. Яременко. – М.: Дрохва, 2001.

15.Осеннева М. С., Безбородова Л. А. Методика музыкального воспитания младших школьников: Учеб. пособие для студ. нач. фак. педвузов. – М.: Издательский центр «Академия», 2001. – 368 с.

16.Пірадов, А. В. Естетична культура особистості / А. В. Пірадов. – Л., 1978. – 47 с.

17.Рубінштейн, С. Л. Основи загальної психології в 2-х т. / С. Л. Рубінштейн. – М.: Педагогіка, 1989. – Т. 1. – 168 с.

18.Старобинский  С.Л. Музыкальная литература как школьный предмет / С. Л. Старобинский // Музыка в школе. – 2004. – № 4. – с. 53-56.

19.Сухомлинский В.А. Сердце відаю дітям / В.А.Сухомлинський. – К.: Рад. школа, 1975. – 350 с.

20.Теплов Б.М. Психология музыкальных способностей / Б.М.Теплов. – М.: Просвещение, 1947. – 385 с.

21.Шацкая, В.Н. Музыкально-эстетическое воспитание детей и юношества / В.Н. Шацкая. – М.: Просвещение, 2015. – 241 с.

22.Школяр, Л.Л. Музыка в жизни младших школьников / Л.Л.Школяр.– М.: Просвещение, 2011. –  241 с.

 

 

 

 

ДОДАТКИ

Додаток 1

 

УРОК МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА

3 КЛАС

ТЕМА: «Танець плюс пісня»

 

Мета :формувати компетентності:

• предметні: розширити уявлення про емоційний зміст музики; удосконалювати знання учнів про пісню та мелодію; розвивати уміння відтворювати ритмічний рисунок твору; вчити відчувати настрій та ритмічний зміст запропонованих творів, засобами музичного мистецтва; виховувати любов до народних традицій, інтерес до музики і співу; ак­тивізувати образне мислення; удосконалювати вокальні навички, уяву, уміння ім­провізувати;
• ключові:

Музичний матеріал: Матеріал для сприймання: П. Чайковський «Пори року. Весна», естонська народна пісня «У кожного свій інструмент»,  «Танок маленьких каченят», «Полька», «Корольок».

Матеріал для виконання: Веснянки. Розучування  веснянки «Подоляночка»

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

      1. Вхід учнів до класу під музичний супровід.

      2. Музичнепривітання.      (Доб-рий день! Доб- рий день!)

      3. Організаціякласу.

      4. Декламуваннявірша про веснувчителем.

 ЧАРІВНА ПОРА

Чуєш? Жебонятьструмки! 
Чуєш? Цвірінчать пташки!

Глянь! Бруньки он на гіллі…
  В синім небі — журавлі...

Перші проліски цвітуть, 
  Перші джмеликі гудуть

Це прекрасна й чарівна 
В гостійде до нас весна!         (Т. Корольова )

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ТЕМИ УРОКУ

1. Бесіда 

– Про яку пору року розповідається  у вірші?

– Яківесняніознакивизнаєте? ( стаютьдовшимидні , ночікоротшими,сонцегрієтепліше, на деревах з'являютьсябруньки,зацвітаютьпершівесняніквіти)

– Чомукажуть, щонавесніпробуджується все живе? ( цвітутьквіти, співають птахи, на деревах зеленіють листочки…)

 От і ми з вами на сьогоднішньому уроці «одягнемо» дерево в зелені шати. Виконуючи завдання протягом уроку ви за добру роботу отримуватимете листочок, який в кінці уроку прикріпите до дерева, щоб воно розквітло.

ІІІ. РОБОТА НАД НОВИМ МАТЕРІАЛОМ

1.Визначення учнями теми уроку. Робота в групах. (на картках)

«Сплетіть»віночок із весняних квітів і дізнайтесь , як називають поєднання рухів зі співом. ( Діти в групах складають віночок з квітів , де в середині кожної квіточки схована літера) .(За роботу отримують листочки.)

- Отже, на сьогоднішньому уроціми з вами будемо знайомитися  з піснею-танцем. 

2.Вправа «Очікування»

– А що ви очікуєте від  уроку? Яким  би ви хотіли його бачити?

– Погляньте, будь ласка, на малюнок. Що ви бачите? (сумне, одиноке дерево)

– Який настрій викликає у вас це дерево? (Сумний) Чому? (на дереві немає ні листочків, ні квітів).

– Що потрібно зробити, щоб дерево було веселим? (розвеселити)

- А що допоможе нам розвеселити дерево? ( листочки)

- А допоможе нам в цьому весна. Отож, до роботи!

3. Робота з підручником (с. 106) Ознайомлення із піснями-танцями різних народів. ( листочки)

- Отже, діти, давайте подумаємо, чим можна доповнити спів (танцювальними рухами) .                                                             ( листочок)

-  Виконаємо пісню - танець на вибір.

Поєднання співу і рухів є старовинною традицією багатьох народів. До жанру пісні - танцю звертаються й сучасні композитори, наприклад створюючи пісні для дітей. А які сучасні пісні ми з вами часто використовуємо і як вони називаються? ( музичні фізкультхвилинки, руханки).                         ( листочки)

Пригадаємо і виконаємо  естонську народну пісню « У кожного свій музичний інструмент». Показуйте голосом і рухами, ніби граєте на різних музичних інструментах: волинці, дудці, ріжку.(слухання пісні і виконання учнями)

Гра «Вправний музикант» 

Мета: закріплення знань нотної грамоти.

Обладнання: комплекти карток із словами, які містять склади з назвами нот (наприклад, місто, лялька, парасолька, директор і т.п.).

Методика проведення гри. Учитель роздає двом командам різні картки, учні відшукують у словах ноти. Хто справився швидше, називає кількість нот, і їх назви. Якщо помилка – мінус один бал. Потім називає учень з іншої команди.

4.  Петро Ілліч Чайковський - видатний композитор, із захопленням слухав народні пісні, вивчав їх. Мелодії цих пісень часто використовував у своїх творах. Тому його музика є близькою і зрозумілою багатьом слухачам. Композитор написав багато музичних творів. «Дитячий альбом» - цикл мініатюрних п’єс для фортепіано Петро Ілліч присвятив своєму племіннику Володі Давидову. Найвідоміші серед них «Баба – Яга», «Хвороблива лялька», «Марш дерев’яних солдатиків» та «Камаринська».

« Камаринська» - старовинна російська народна пісня – танець. Виконували камаринську здебільшого чоловіки , змагаючись у танцювальній майстерності.

 Характер танцю веселий, жартівливий, темп швидкий, музичний розмір дводольний, іноді – тридольний.(Слухання музики).

- Які почуття передає та викликає цей танець?

- Яка його музична мова?

 Щоб передати характер камаринської, композитор використав стакато- уривчасте, коротке виконання звуків. У нотному запису цей штрих позначається крапкою над нотою або під нею.

 ФІЗКУЛЬТХВИЛИНКА

5. Розповідь-бесіда .

Весна– чи не найулюбленіша пора року. Її прихід відчувають і по-своєму переживають дорослі і діти, тварини і рослини – усе, щоживе на Землі. Не випадковонашіпращури  вберезнівідзначалиНовийрік і вважали весну початком нового року.

З давніх-давеннаші предки сприймалиприхідвесни як боротьбудвох сил – холоду та тепла. Щобдопомогтивесніподолати свою супротивницю, вони спалювалиабо топили в річцісолом’янеопудалозими, носили зображеннясонця, водили танки тощо.

А щебулидитячі обряди. За давнімповір’ямвважалося, що весну з виріюприносять на своїхкрилах пташки. Щобприскоритиїхприліт, дітиспівалипісень і носили по селу випеченихізтістажайворонків та закликали пташок. Саме з 22 березня, свята Сорока святих, починалисяцівеснянковізабави. Хлопці, побачивши диких гусей, кидали їмуслід соломинки з побажаннями: «Гуси, гуси! Нате вам на гніздечко і на здоров’ячко, а нам на тепло!». Ізрізнихкуточківлуналамузика – цедівчата водили хороводи та співаливісні на честь приходу весни.

– Як вони називаються?    ( веснянки)       ( листочки)

Веснянки – цепісні на честь приходу весни. Їхспіваютьмайжезавжди в русі(в танцях, іграх).Рухизалежатьвід тексту пісні. 
– Веснянки відносятьсядо календарно-обрядових пісень.( Їх співають за календарем і мають певний обряд)

 Сьогодні і ми з вами розучимо веснянку «Подоляночка». Прослухаємо пісню, стежачи за нотним станом ( робота з підручником с.108)

- Який характер має музика пісні?

( ніжна, наспівна, мелодійна, журлива)

- Які рухи можна придумати за змістом пісні?

(хоровод)

- Спробуємо відтворити ці рухи.

Розучування української народної пісні «Подоляночка» з відтворенням рухів.

1) Слухання пісні

2) Розучування по куплетах.

3) Розспівування.

4) Виконання під караоке .

6. Цікаво знати.

Цікавим є те, що назви деяких пісень танців походять від слів, з якими вони виконувались у давнину. Згодом тексти пісень «загубилися», а кумедна назва твору залишилась. Серед таких танців – російська бариня та білоруська бульба.

 Бариня – жвавийтанець, назваякого походить відприспіву «Бариняти моя».

Баринютанцюють соло або парами, а музикантивсіляковаріюють та прикрашаютьмелодію.( Слуханнямелодії).

Бульба ( збілорус. – картопля) улюблений танець білоруського народу. Він має швидкий темп, гострий дводольний ритм і веселу мажорну мелодію. А свою незвичну назву цей танець здобув від слів, присвячених … звичайній картоплі:

Ти бери картоплю швидше,

бо вона  - найкраща їжа.

бо смакує і варена,

і в кожухах запечена…(Слухання)

 - А зараз допоможемо коту Василю утворити слова за допомогою нот. ( Кожна дитина отримує картку з завданням і записує утворені слова)

 

ГРА    « Які ноти потрібні котові Василю, щоб утворилися слова».

(Дощ,куля,камін,перець,водоспад,антресоль,акварель,батарея,скафандр,дорога,ресторан,садок,пляма,столяр,тесля, посібник,добро,школяр).

 

V. ПІДСУМОК УРОКУ.

1. Рефлексія.

- Чи справдилися ваші очікування?

– Що нового дізналися на уроці?

– Що сподобалося найбільше?

- Чи задоволені ви своєю роботою на уроці?

2. Вчитель:

У народнихпіснях наше коріння, краса, талант і мудрістьнашого народу. Тож давайте берегтиїх, вивчати, співати і весну закликати.

- А погляньте на наше дерево. Яке воногарне, яскраве. Отже, і урок наш видавсякорисним, цікавим та яскравим. Сподіваюсь, що у ваших серцяхзалишитьсячастиночкацього уроку. Бажаюусім здоров’я, миру та гарного настрою.

1. Музичнепрощання.

– Дякую вам всім. До побачення.

– До побачення.

Вихідпідмузику.

 

Додатки до уроку

 

ГРА « Які ноти потрібні котові Василю, щоб утворилися слова».

 

(Дощ,куля, камін, перець, водоспад, антресоль, акварель, батарея, скафандр,

дорога, ресторан, садок, пляма, столяр, тесля, посібник, добро, школяр).

 

 

 

 

         

 

 

                           

 

Додаток 2.

До

ДОбрий день, ДОріженько,

ДОбру путь одкрий:

Хай ДОлине пісенька

ДО меДОвих мрій.

 

ДОвго мокла в ДОщику,

ДОщ ллє у сліДОк,

Над рікою ДОщечку

Кинь – чуДО-місток.

ДОрога, ДОщик, ДОшка, ДОвкілля.

ПоміДОр, ДОміно.

 «Дотепна ДО» (ДОмівка, ДОріжка, ДОброта, ДОбридень, ДОбраніч).

 

 

 

 

 

 

РЕ

Коли прийде РЕвольвер до РЕвольвера,

то РЕве, РЕгоче пеРЕстрілка у вікно.

Коли прийде РЕжисер до РЕжисера,

пРЕчудове і пРЕкрасне задзвенить кіно.

 

 

МоРЕ, деРЕво, вітеРЕць, РЕмінь, пюРЕ.

 

«Реактивна РЕ»( РЕпертуар, РЕприза,РЕмесло, РЕгістр, РЕклама).

 

 

МІ

 

МІсяць над МІстом ясніє в пітьМІ,

Сяяти МІсяць уМІє.

МІсячне МІсто – біле в зиМІ –

В снах затихає, ніМІє.

 

 

КаМІнь, посМІшка, проМІнь, ведМІдь, реМІнь, поМІдор, доМІно.

 

 

«МІніатюрна МІ» ( МІкрофон, МІцно, МІМІка, МІсто, МІсце).

 

 

 

ФА

 

ФАготами,  ФАнФАрами,

Дзвенить мій ФАетон,

ФАнтазіями гарними…

ФАнтазій – аж мільйон!

 

ФАрби, шаФА, ФАри.

 

«ФАнтазерка ФА» ( ФАнтазія, ФАзан, ФАкел).

 

 

Соль

СОЛЬ ходила між кваСОЛЬ,

Загубила параСОЛЬ.

Омиває СОЛЬ сумну

СОЛЬний дощ – її одну.

 

ПараСОЛЬка,.

 

«Солодкозвучна СОЛЬ» ( СОЛОвей, СОЛІстка, СОЛОдощі).

 

 

 

 

 

 

ЛЯ

 

ЛЯльку мило звати ЛЯЛЯ.

В’яже банти їй НатаЛЯ.

В ЛЯлечки лЛЯне волосся

біло, німо промовЛЯ.

А НатаЛЯ  - чорнокоса,

Її коси – як рілЛЯ.

 

 

ЛЯлька, квасоЛЯ, теЛЯ, земЛЯ.

 

«ЛЯклива ЛЯ» ( ЛЯлька, ЛЯскати).

 

 

 

 

 

СІ

 

До, ре, мі, фа, соль, ля, сі,

Вже зібралися уСІ.

Не спізнитися б краСІ.

вСІ поїдем на такСІ.

 

ТакСІ, СІль, СІк.

 

«СІренька СІ» ( СІль, СІк, СІм’я).

 

 

Додаток 3.

Інтегрований урок
(музичне мистецтво, образотворче мистецтво)

Тема: «Море у творчості митців»

Мета: Показати взаємопроникнення видів мистецтва: поезії, музики, живопису, підвести дітей до висновку, що кожен митець застосовує ті засоби художньої виразносмті, які йому найбільш подобаються, розвивати вміння «бачити музику», «чути картину», розвивати творчу уяву; виховувати культурного слухача, всебічно розвинену особистість; прищеплювати любов до мистецтва.
Обладнаня: портрет Миколи Римського-Корсакого; І. Айвазовського, репродукція картини «Дев’ятий вал”, грамзапис; папір, фарби, текст пісні «Море» Ю.Антонова.
План уроку

Організаційна частина.

Музичне привітання (3 хв.)

Мотивація навчальної діяльності (3-4 хв.)

Повідомлення теми (2 хв.)

Пояснення нового матеріалу. Слухання музики (9-10 хв.)

Музично-ритмічні рухи (3 хв.)

Практична частина уроку (15 хв.)

Закріплення теми уроку (6 хв.)

Підсумок. Хоровий спів (4-5 хв.)

Хід уроку
І. Вступна частина уроку.
1. Музичне привітання.
2. Вступ.
Вчитель музики: Сьогодні ми спробуємо розібратися, чому музику й живопис багато років тому великий італійський художник епохи Відродження Леонардо да Вінчі назвав рідними сестрами. Ми познайомимось з життям і з творчістю композиторів, худоників, які зуміли тісно поєднати ці два мистецтва.
А тепер дізнаємось куди ми сьогодні на уроці з вами помандруємо, до якого образу звернемось, а допоможе нам в цьому музика композитора М.Римського-Корсакого.
(Виконується пластичний етюд учнями класу. Імітують морські хвилі)
Вчитель музики: Хто може зараз відповісти, на яку тему буде сьогодні розмова, який головний образ уроку?
(Відповіді дітей. Вчитель записує тему уроку на дошці.)
ІІ. Основна частина уроку.
Вчитель музики: Вірно, сьогодні ми говоритимемо та співатимемо про море. Воно ніколи не набридає, надихає людей на творчі подвиги, надає наснаги, годує людину.
Море – одне із чудових витворів природи. Кожний його стан настільки незвичайний, що викликає у нас найрізноманітніші почуття. Коли ми бачимо штормове море, то у нас з’являється відчуття страху, незахищеності. Ми уявляємо себе крихітними та одинокими серед вируючої стихії.
Море на світанку викликає почуття безкінечності та впевненості. У день ми просто насолоджуємося його величністю. А під час заходу сонця у нас раптом в душі пробуджується все найпрекрасніше, ми починаємо мріяти.
Давайте послухаєм, як шумить море…
(Звучить аудіо запис шуму морського прибою)
Ви почули два різні за настроєм стани моря.
То яким же буває море?
(Відповіді учнів)

Вчитель образотворчого мистецтва: І саме таким його зображував на своїх полотнах видатний художник-мареніст Іван Костянтинович Айвазовський (1817-1900). Народився він в містечкі Феодосія, що розташоване на узбережжі Чорного моря. Усі найяскравіші дитячі спогади художника були пов’язані з морем, мабуть, тому він усе своє життя присвятив зображенню моря, вважаючи його своїм справжнім другом.
За все своє життя  Айвозовський написав близько шести тисяч картин, головним героєм яких було море.
Розглянемо репродукцію найвідомішої його картини «Дев’ятий вал”.
(Звучить аудіо запис)
Зелена хвиля, мов із скла,
З розгону стала на диби.
До неба гребінь підняла
Розлючена гора води
Й завмерла на коротку мить…
І зараз в прірву полетить,
З шаленим ревом, зверху вниз,
Розбившись на мільярди бризк.
Над штормовим океаном встає сонце. І тільки тепер стало можливим розглядіти все, що нещодавно приховував нічний морок. Високо підіймаються гребені розлючених хвиль. Одна з цих хвиль – найвища. ЇЇ називають дев’ятим валом. Із страшною силою та гнівом вона намагається роздушити, потопити декілька людей. А вони  міцно вчепилися в уламки корабельної щогли, намагаючись, будь-що, втриматись на ній. Хто ці нещасні люди, як вони потрапили сюди? Що з ними буде?
Ще вчора вранці був ясний, сонячний день. Але ввечері океан захвилювався. Величезні хвилі оточили корабель і дружньо кинулись на нього в атаку. Тільки спалахи блискавок освітлювали цей смертельний двобій між кораблем і грозовою стихією. Та сміливці, чиї серця були виповнені мужністю, вирішили нездаватися, не стати здобиччю ненаситного моря. Вони вчепилися в уламки корабельної щогли і поклялися дочекатися рятівного ранку.
Нарешті грім відгримів. Дощ припинився. Вода стала крижаною, і вони дуже змерзли. Але це все дрібниці. Вони витримали. Дочекалися ранку, сонця. Яскраві сонячні промені розквітчали важкі хвилі всіма кольорами веселки.
А скажіть будь-ласка, які кольри ви бачите на картині?
(Відповіді учнів)
Вчитель образотворчого мичтецтва: Колорит її включає широку гаму відтінків жовтого, помаранчевого, рожевого кольорів у небі в поєднанні із зеленим, синім та фіолетовим у воді.
Айвазовський знайшов точні засоби для зображення величі, сили й краси морської стихії.
Яскрава, мажорна кольорова гама картини звучить радісним гімном людській мужності, що перемагає страх і розгубленість перед грізною, але прекрасною природною стихією. Буря ще напружує свої м’язи. Але ще мить – і будуть зламані останні її зусилля. Шторм відступив пред мужністю людини.
Який настрій, почуття викликає у вас ця картина?
(Відповіді учнів)
Вчитель образотворчого мичтецтва: Як ви гадаєте залишаться ці люди в живих чи ні?
(Відповіді дітей)
Вчитель образотворчого мистецтва: Незважаючи на тривожний червоно-оранжевий колір неба на картині дуже багато зеленого кольору різних відтінків, а, як вважають психологи, зелений – це колір надії. Тому ми з вами віримо, що ці мужні люди обов’язково знайдуть порятунок. І світло та сонце будуть спільниками людської волі.
Вчитель музики: Музичне зображення моря зустрічається у творчості багатьох композиторів.

Зараз ми відчували музику на фоні якої говорита вчитель обазотворчого мистецтва, скажіть, характерні морські пейзажі відносяться до творчості якого композитора? (М. Римського-Корсакого).

Які засоби художньої виразності використував композитор? (Велично, спокійно, урочисто, легко, таємничо, загадково).

У  яких музичних картинах композитора зображена величність морської стихії? (Опера «Садко», «Казка про царя Салтана», сюїта «Шехерезада», романси).

Зараз я пропоную вам пригадати вірші, в яких оспівується море.
(Діти читають вірші про море)
Вчитель музики: Подивіться, як перекликається між собою поезія, образотворче мистецтво і музика.
ІІІ. Фізкультхвилинка.
Вчитель музики: А зараз ми з ваи будемо відпочивати і зображати море.
(Звучить музика, діти виконують фізкультхвилинку «Море»)
Море, море закачалось (покачиваясь)
Море, море разбежалось (по сторонам сильнее)
Море вздыбило волну, (встают в ряду по очереди)
А на ней уже одну. (Поочередно встают все ряды)
Волны стайкой побежали
И друг друга обгоняли,
И неслись, как снежный ком.
Начался на море шторм. (все дети машут руками)
И минуты не прошло
Море спать опять легло. (все садятся на места)
Вчитель образотворчого мистецтва: А тепер я пропоную вам уявити себе художниками на борту прекрасного вітрильника, який мандрує по морях та океанах навколо світу. Нашим завданням буде намалювати морський пейзаж (марину), який ми могли б побачити, подорожуючи навколо світу.
У своїх роботах ви можете показати холодне північне море з крижаними айсбергами та полярним сяйвом, тепле південне море з островами, вкритими буйною рослинністю, або лагідне Чорне чи Азовське моря, на яких ви, можливо, відпочивали влітку. Можна показати море вночі або вдень, вранці або ввечері, Але яким би ви не зображували море, пам’ятайте: головне для нас сьогодні – передати певний характер та настрій моря – ніжний, мрійливий чи жвавий, веселий; тривожний, таємничій або грізний, сердитий.
З чого починати свою роботу? З визначення лінії горизонту. Тут можливі ткі композиційні прийоми. Можна уявити, що ми дивимись на море з корабля. Тоді ми будемо бачити або безкрайні морські простори, або берег чи острови вдалені. Але можна спостерігати за морем і з берега, під час зупинки нашого вітрильника. Тоді ми будемо бачити частину суходолу з рослинністю або без неї й море. А щоб композиція вийшла у вас більш цікавою, окрім неба та моря ви можете показати скелі, острови, човни, кораблі, навіть морських пташок або тварин..
Пам’ятайте: настрій моря потрібно передавати не окремим локальним кольором, а кольоровими сполученнями, насиченими кольором мазками, різними за характером, – спокійними та ніжними, різкими та грубими.
(Демонстрація таблиці з типами мазків та кольорових сполучень.
Вчитель показує прийоми роботи аквареллю по вологій і сухій основах.)

 

IV. Практична частина уроку.

Звучить аудіо запис Учні працюють під конролем учителя
V. Закріплення теми уроку.

Вчитель образотворчого мистецтва: Щоб переконатись, що ви добре зрозуміли тему уроку Цар Нептун пропонує вам відповісти на такі питання:

Як називається картина, на якій зображено море? (Марина)

Який художник присвятив все своє життя зображенню моря? (І.К.Айвазовський)

В якому місті народився і створив найкращі свої роботи цей художник? (Феодосія)

До творчості якого композитора ми сьогодні зверталися? (М.Римський-Корсаков)

Якими музичними фарбами композитор намалював море? (Спокійне, величне тощо)

Які види мистецтва ми поєднали? (Музика, живопис, література)

VI. Підсумок уроку.

Вчителі образотворчого мистецтва і музики аналізують й оцінють учнівські роботи, з найкращих організовує міні-виставку на тему «Мандри вітрильника».
Вчитель музики: Діти, ви сьогодні усвідомили, яке щастя бачити, відчувати, насолоджуватися морем. Отож, пронесіть любов до нього крізь життя!
(Хоровий спів. Пісня Ю.Антонова «Море»)