Наративні техніки в новелі О.Генрі "Останній листок"

«НАРАТИВНІ ТЕХНІКИ В НОВЕЛІ О. ГЕНРІ «ОСТАННІЙ ЛИСТОК»Підготувала: вчитель зарубіжної літератури І. С. Горбач м. Київ, Україна2023 р.

О. Генрі (O. Henry)Вільям Сідні Портер (William Sydney Porter) – справжнє ім’я письменника. Твори відомого американського новеліста приваблюють літературознавців-дослідників упродовж довгого часу.

Новели О. Генрі відрізняються оригінальними сюжетами, несподіваними кінцівками та яскравою характеристикою персонажів. Тому їх цікаво розглянути з точки зору наратології. Зокрема привабливим об'єктом аналізу з цього погляду є новела «Останній листок», яка вирізняється ускладненою структурою.

Жера́р Жене́тт (фр. Gérard Genette; 7 червня 1930 — 11 травня 2018)Основою нашої роботи є праці французького літературознавця, чільного представника структуралізму та одного із засновників сучасної наратології.

Розглянемо новелу О. Генрі «Останній листок», яка належить до найвідомішого циклу американського письменника «Палаючий світильник» (The Trimmed Lamp and Other Stories, 1907), застосувавши до неї такі поняття Ж. Женетта, як «тип нарації», «тип фокалізації», «наратор»,«оповідний час» та «обрамлення історії».

Сюжет розгортається в невеличкому районі Нью-Йорку на горищі «присадкуватого триповерхового цегляного будинку» [4, с. 5].

«захід від площі Вашингтона»

Автор використовує не тільки дієгезис, а й мімезис. Послідовність подій для читача створює певну ілюзію, яка розкривається в кінці новели (ми бачимо, як героїня опиняється на межі життя та смерті, придумуючи собі причину померти - «коли опаде останній, я помру», «я хочу, поки не стемніло, побачити, як обірветься останній. Тоді помру і я», «мені хочеться розслабитися, ні за що не триматися й полетіти - дедалі нижче й нижче - як один із отих нещасних, виснажених листків») [4, с. 8].

Що стосується типу фокалізації («перспективи») [3, с. 276], тобто позиції, з якої розказано історію, то О. Генрі використовує два її типи: внутрішню та зовнішню. Внутрішню фокалізацію розкрито через почуття Сью, подруги Джонсі. Вона дуже хвилюється за колежанку, боїться, що дівчина помре. «Сью перестає насвистувати, подумавши, що Джонсі заснула», «Сью стривожено подивилась у вікно» [4, с. 8] і т.п., поспішаючи закінчити картину, щоб мати гроші на лікування, підтримувала подругу і постійно підбадьорювала.

І нарешті зустріч читача з містером Берманом, за плечима якого ціле життя «минуло за 60», «сорок років тримав пензель, але й на крок не наблизився до своєї Музи, хоч би торкнувся краю її мантії» [4, с. 9]. Через діалог з трьох реплік розкривається найвиразніший образ новели. Автор зобразив старого художника занадто прямолінійним і відвертим, я б сказала, навіть трохи зухвалим та грубуватим. Не виникає навіть відчуття, що ця людина настільки справжня, благородна та здатна на самопожертву заради інших.

дієгезис мімезисфокалізація внутрішня та зовнішня наявність нульової фокалізаціїпослідовність в оповіді непряманаявні оповіді-обрамлення (несиметричні, симетричні та пунктирні), використані різні способи репрезентації слова й думки. Отже, в творах О. Генрі наявні такі наративні техніки, як

Література:1. Афанасьев А. І. Гуманітарне знання і гуманітарні науки. Одеса: Бахва, 2013. 288 с.2. Бовсунівська Т. В. Жанрові модифікації сучасного роману. Харків : Діса-плюс, 2015. 368 с.3. Баррі П. Вступ до теорії: літературознавство та культурологія. К.: Смолоскип, 2008. 360 с.4. Генрі О. Вождь червоношкірих. Київ : РІДНА МОВА, 2020. 112 с.5. КроссліМ. Л. Наративна психологія. Харків: Гуманітарний Центр, 2013. 284 с.

ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!