Наш край (Рівненщина) наприкінці ХVІІІ - у першій половині ХІХ ст.

Наш край (Рівненщина) наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ століття (9 клас) Зубчик Г.П., заступник директора, вчитель історії ОЗ Прислуцький НВК

ПЛАН Політичне життя Економічний розвиток Культурне життя Духовне життя

ВІД РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ ДО РОСІЇ В 1793-1795 рр. землі Рівненщини в складі Правобережної України увійшли до складу Росії. Згідно з царським указом від 1797 року замість ліквідованого Волинського намісництва було створено Волинську губернію з центром в Новограді-Волинському, а з 1804 року – Житомирі. До губернії входило 12 повітів, у т.ч. на території Рівненщини – Рівненський, Дубенський та Острозький.

ВОЛИ́НСЬКА ГУБЕ́РНІЯ  — адміністративно-територіальні одиниці Російської імперії (1792–1917), Російської республіки, УНР, Української Держави (1918) та Української СРР (1919–1925). Розташовувалася на землях історичної Волині(територія сучасних Рівненської, Волинської, більшої частини Житомирської областей, а також північних частинах Тернопільської та Хмельницької областей

ВІЙНА 1812 РОКУ Під час Вітчизняної війни 1812 року Волинь від французьких загарбників захищали 3-я російська армія і 4-й український козацький полк, штаб якого перебував у Дубні. В Рівненському, Острозькому, Дубенському повітах перебували загони полтавського, чернігівського, нижегородського, костромського ополчення. Рівненщина стала прифронтовою смугою. Тому з Рівненщини до Києва були вивезені цінне майно і архівні документи

ЧИСЕЛЬНІСТЬ НАСЕЛЕННЯ НАПРИКІНЦІ ХVІІІ СТ.

МІСТА Наприкінці ХVІІІ ст. до найбільших міст за кількістю мешканців належали такі повітові центри: Дубно (6 535 осіб), Острог (4 098 осіб), Корець (4 706). Місто Рівне, соціальна структура Всього купці міщани духовенство селяни шляхта вільні цигани іноземці 2 638 7 977 32 1206 195 186 - 35

ВІЙСЬКОВІ Перші кадрові військові в Рівному з’явилися наприкінці XVIII століття — це були російські імператорські війська. Відтоді люди у військових строях стали звичним явищем на вулицях Рівного. Близькість австро-угорського кордону й побоювання царського уряду конфліктів з імперією Габсбургів змушували Росію тримати тут постійний військовий гарнізон

НАСЕЛЕННЯ При проведенні ревізії у 1795 р. у новоутворених губерніях було збережено старий поділ людності на християн та євреїв і введено чинний у Росії поділ на два стани: вільних і невільних. Вільний стан складали шляхтичі, на які поширювалися права російського дворянства; людність коронних міст, поділена на стан купців і міщан; іноземці та євреї, зараховані до міських жителів. Невільний стан склали селяни в поміщицьких маєтках і жителі-християни, приватних міст і містечок. Вони були записані в ревізьких «сказках» як піддані власника в кріпосний стан усупереч різним привілеям, які польські королі дали приватним міським поселенням. Тодішнє розуміння права власності на землю в Росії включало й кріпосне право для людей, які працювали на цій землі. Тому той, хто власноручно обробляв землю, повинен бути прикріплений до неї на користь того, хто був власником цієї землі

ЦІКАВО У структурі населення Волинської губернії як окрема соціальна категорія виділені вільні люди («вольноживущие»). Майже половина з них мешкала в містах і містечках і складала близько 3% міського населення. Це були переважно вихідці з Австрії та Пруссії, котрі осіли в цьому краї. На рубежі XVIII і XIX ст. австрійські піддані вільно переселялись у володіння російського імператора. Прикордонна охорона не мала права їх затримувати, а пропускала вглиб губернії, видавши лише «кордонне свідоцтво». З цим документом, який мав силу паспорта упродовж трьох місяців, особа могла шукати собі місце для постійного поселення.

ЕКОНОМІЧНЕ ЖИТТЯ Економіка Волинської губернії мала аграрний профіль. За переписом у сільському господарстві було зайнято 60 % самодіяльного населення (з врахуванням членів сімей понад 80 %), тоді як у промисловості та ремеслах лише 10,7 %. Основою сільського господарства було землеробство, особливо вирощування зернових та цукрових буряків. Промисловість, представлена переважно дрібними підприємствами з менше ніж 10 зайнятими та оборотом менше 1 тис. крб., спеціалізувалася на переробці місцевої сировини, зокрема сільськогосподарської.

ГОЛОВНИМИ ПРОДУКТАМИ ЗЕМЛЕРОБСТВА БУЛИ: озиме жито; озима пшениця;  ячмінь; овес; гречка; горох;  картопля.

ПРОМИСЛОВІСТЬ З проникненням капіталістичних відносин на окраїни Російської імперії і виникненням внутрішнього ринку в краї почала розвиватись мануфактура. У 1783-1831 рр. в Корці діяла фарфоро-фаянсова мануфактура, на якій працювало понад 1000 робітників. У 1816 році на суконних мануфактурах Рівненського повіту було зайнято 800 чоловік. У 20-х роках ХІХ ст. суконні мануфактури були в Рівному, Дубровиці, Бережному, Гощі, Гориньграді, Держаному, Самострілах, Сінному, Усті. Їх обслуговувало понад 1500 чоловік.

КОРЕЦЬКА ПОРЦЕЛЯНА

ДОКУМЕНТ             Часопис «Дзеннік Віленські» за 1830 рік подає цікавий опис корецької фабрики, написаний   професором   університету міста Вільне   ( теперішній Вільнюс ) Я. Яковіцкім ( уривок подано у газеті «Wolyn» за 1933 рік з фонду науково-довідкової бібліотеки Державного архіву Рівненської області):             «В Корці є фабрика порцеляни, закладена Юзефом Клеменсом Чарторийським, австрійським фельдмаршалом, який залучив для її створення 30 акціонерів.             Корецька порцеляна вогнетривка, гарно вимальована, фарби та позолота тривкі у використанні та не стираються в ужитку. Ціна різна, але вища, ніж будь-якої іншої кераміки, що виробляється в нашому краї. У секреті тримають склад глини для посуду, процеси виробництва, склад глазурі та фарби для малюнків, спосіб покриття склом порцеляни. Навіть саме приготування глини для виготовлення посуду описано було так коротко, що обросло домислами та фантазіями, за якими неможливо навіть уявити процес виготовлення порцеляни…

ТОРГІВЛЯ Розвивалась торгівля. Головними предметами її були хліб, ліс, льон, полотно, хутра, мед, віск. У селах та поміщицьких маєтках щовесни з’являлися сотні скупників, які на пні скуповували пшеницю та інші зернові культури. Восени і взимку з Рівненщини тяглися валки з хлібом до Устилуга на Західному Бузі, Бреста, а також до Пінська через Степань, Дубровицю. У зв’язку з потребами ринку розвивалася борошномельна промисловість. Провідне місце по виробництву борошна займав Корець, потім ішли Дубно, Острог і Клевань.

КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ Край відвідали: український поет-фольклорист Климентій Зиновіїв; український просвітитель-гуманіст, філософ і поет Григорій Сковорода; восени 1846 року Рівненщину відвідав Т.Г.Шевченко. у Вербі, Дубні, Острозі, Корці та іншим місцях він вивчав історичні і архітектурні пам’ятки, малював, збирав фольклорні матеріали. Свої враження від подорожі по Волині він пізніше зафіксував у повістях "Прогулка с удовольствием и не без морали", "Варнак", поезіях "За байраком байрак" та "Ой, чого ти почорніло, зеленеє поле"

Т. ШЕВЧЕНКО Тиняючи на чужині Понад Елеком, стрів я діда Вельми старого. Наш земляк І недомучений варнак Старий той був. Та у неділю Якось у полі ми зострілись Та й забалакались. Старий Згадав свою Волинь святую І волю-долю молодую, Свою бувальщину. (Варнак)

ОСВІТА Парафіяльні школи. Рівненське парафіяльне училище, що було відкрите у Рівному у 1802 році. 23 листопада 1835 року поміж правлінням імператорського університету Св. Володимира і володарем міста Рівне князем Фредеріком Любомирським було укладено угоду, в якій зазначалося: «...Желая со своей стороны соответствовать благонамеренным видам правительства и определить постоянное навсегда помещение Луцкой гимназии, временно состоящей ныне в Клевани, предлагает для сего уездный город Ровно, которого он есть вотчинником и ежели правительству угодно будет перевод означеной гимназии навсегда в г. Ровно провести в действие, в таком случае князь Любомирский приносит единственно для гимназии следующие пожертвования...”, серед яких 2 десятини землі, свій будинок «Оранжерея», мурований дім і Петриківську садибу, господарські будівлі. Рівненська гімназія. https://www.youtube.com/watch?v=m-nf4Wg7obA

БУДІВЛЯ ГІМНАЗІЇ 1. ХІХ СТ. 2. СЬОГОДНІ- КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ

ФРЕДЕРІК ЛЮБОМИРСЬКИЙ Своїм коштом він побудував великий кам’яний будинок, який і сьогодні залишається окрасою міста ( приміщення краєзнавчого музею) і передав його у відання міністерства народної освіти. В гімназійному приміщенні були обладнані бібліотека, фізичний, хімічний кабінети, канцелярія і кабінет директора, кабінети для креслення і малювання, 16 класних кімнат, урочиста зала. Крім того, за кошти князя було виготовлено необхідні меблі, перебудовано «Оранжерею» (будинок по вул. Драгоманова,17) під квартири директора, вчителів і канцелярію. Всі старі будівлі, як він і зобов’язувався, передав гімназії «в совершенной исправности и благовидности». За угодою на князя також покладалося, протягом всього існування гімназії, ремонт та впорядкування за першою вимогою мостів, канав, тротуарів на прилеглій до гімназії території. Протягом всього 83-річного існування в нашому місті цього начального закладу, Любомирські своїм коштом утримували законовчителя римо-католицького віросповідання. Луцькій гімназії Фредеріком навіть було заплачено штрафу 20000 руб. за те, що гімназія переводилася в Рівне.

РІВНЕ У СВІТЛИНАХ 1. Вулиці 2. Маєток Любомирських

ДУХОВНЕ ЖИТТЯ Переважно населення Волинської губернії відносилися до трьох віросповідань:  православ'я, юдаїзму,  римо-католицизму. Серед міського населення найпоширенішою конфесією був юдаїзм, юдеями були 51,0 % жителів міст (без врахування військових — понад 55 %), тоді як православними — 37,1 %, католиками — 9,1 %, мусульманами (майже виключно військовослужбовці-татари) — 1,1 %, інші менше ніж по 1 %. Серед сільського населення переважали православні (73,3 %), багато було також католиків, юдеїв (по 10,0 %).

ХРАМОВА АРХІТЕКТУРА 1. Єврейська синагога в м. Березне 2. Костел Валевських у Моквині

ПРАВОСЛАВНІ ХРАМИ 1. с. Маринин (деревина) 2. м. Березне (цегла, камінь)

ОДЯГ

ДЖЕРЕЛА https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%B3%D1%83%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%BD%D1%96%D1%8F; https://www.google.com/search?q=%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%94%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%B8%D0%B9+%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9+%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B5&hl=ru&sxsrf=ALeKk01LzcbVPuWPXZALAagckTbPxSAZ2w:1606943966275&source=lnms&tbm=isch&sa=X&ved=2ahUKEwiqkaLinLDtAhVkmYsKHQGrBJEQ_AUoAnoECAUQBA&biw=1366&bih=600; http://litopys.org.ua/shevchenko/shev220.htm; https://www.youtube.com/watch?v=m-nf4Wg7obA; Оксана Карліна. Соціальна структура населення міст і містечок Волинської губернії наприківнці XVIII століття. http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/104448.