"Насилля - це сміття, яке треба виносити з дому!"

"Насилля - це сміття, яке треба виносити з дому!"

 

Інформаційне повідомлення про проблеми насильства та жорстоке поводження з дітьми (5хв.)

Найчастіше тільки фізичне насильство ми вважаємо насильством. Нам складно припустити, як часто ми самі демонструємо насильство або стаємо його жертвами.

Виявляється, насильство - це ще й:

•      погроза нанесення собі або іншому тілесних ушкоджень;
•      невиразні погрози, як-от: «Ти в мене дограєшся!»;
•      заподіяння шкоди домашнім тваринам (щоб «помститися» партнеру);
•      ламання та знищення особистих речей;
•      використання брутальних слів, лайка;
•      принижування, ображання, постійне підкреслювання недоліків;
•      контролювання обмеження в спілкуванні, стеження;
•      заборона лягати спати або насильне позбавлення сну;
•      звинувачування в усіх проблемах;
•      принижування думок, почуттів, дій;
•      поводження з ним /нею/ як із прислугою;
•      ігнорування.

Насильством що до дітей крім цього слід вважати:

•      нехтування дитиною;
•      нехтування обов'язками стосовно дитини;
•      відсутність у сім’ї доброзичливої атмосфери (психологічна ізоляція);
•      недостатнє забезпечення дитини наглядом та опікою;
•      втягування дитини в з'ясування стосунків між батьками та використовування її з метою шантажу;
•      недостатнє задоволення потреб дитини в їжі, одязі, освіті, медичній допомозі, за умови, що батьки (опікуни) матеріально спроможні зробити це;
•      використання алкогольних напоїш (наркотиків) до втрати самоконтролю над діями;
•      нездатність забезпечити дитині необхідну підтримку, увагу, прихильність.

Нескладно помітити, що все це не рідкість у наших сім'ях. Ми не розглядаємо це як щось особливе. Так поводилися наші батьки, батьки їхніх батьків. Так поведінка стала для нас звичайною. І часто ми просто не замислюємося над тим, як це може впливати на нас самих і наших дітей.

Коли виникає конфлікт, дорослі часто так захоплюються ним, що думають тільки про те, як би відстояти свою позицію. їм однаково, що відбувається в навколишньому світі. Діти, безумовно, не можуть бути сторонніми спостерігачами.

Ця проблема є актуальною, тому що  близько половини опитаних дітей в Україні вважають себе недостатньо захищеними державою від жорстокості, знущання, брутального поводження, викрадення та продажу, від  сексуальної експлуатації-38%, від примусу до підневільної, непосильної, надмірної чи небезпечної  праці −34%,від вживання наркотиків-43%. Насильство в сім’ї-серйозна  і поширена проблема в світі. Воно впливає на життя дітей і підлітків: третина дітей в Україні щороку спостерігають акти насильства в сім’ї. Діти матерів, що зазнали знущань, у шість разів частіше намагаються покінчити життя самогубством, а 50% таких дітей мають схильності до вживання наркотиків й алкоголю. Одна третина підлітків зазнає насилля в інтимних стосунках.

Що ж таке жорстоке поводження з дітьми? Як відрізнити послідовні дії батьків при вихованні в дитини дисциплінованості та відповідальності від їхніх насильницьких дій? Які дії треба вважати неприпустимими, які з них підлягають покаранню згідно з Законом України «Про попередження насильства в сім’ї”?

Види та форми жорстокого поводження з дітьми.

Фахівці виділяють 4 типи жорстокого поводження щодо дітей:

1.Фізичне насильство;

2.Нехтування;

3.Сексуальне насильство;

4.Психологічно жорстоке поводження.

Вправа 1. Робота в групах (за допомогою карток, які учасники отримали, вони об’єднуються в групи) –(20 хв.)

Мета: з’ясувати рівень обізнаності батьків щодо типів жорстокої поведінки та розуміння того, що не кожне покарання принесе дитині користь. Розвивати навички групової взаємодії.

І група – записує форми та дії, які відносяться до фізичного насильства, наводить приклади.

ІІ група – записує форми та дії, які відносяться до нехтування, наводить приклади.

ІІІ група – записує форми та дії, які відносяться до сексуального насильства, наводить приклади

ІV група – записує форми та дії, які відносяться до психологічного насильства, наводить приклади.

Додаткові матеріали:

Фізичне насильство – нанесення фізичних пошкоджень, тілесні  карання, а також залучення дітей до вживання алкоголю й наркотиків. У деяких сім’ях як дисциплінарний захід використовують різні види фізичного насильства – від потиличників до ляпасів і шмагання ременем. Необхідно усвідомлювати, що фізичне насильство – це фізичний напад,що завжди супроводжується словесною образою та психічною травмою. Що, без сумніву, є прямим порушенням прав та свобод людини, та зокрема дитини.

Сексуальне насильство – використання дитини дорослим або іншою дитиною для задоволення сексуальної потреби, а також залучення до дитячої проституції, в тому числі з використанням порнографічної літератури, фотографій, кінофільмів з метою отримання прибутку.

Психологічне насильство (емоційне) – відсутність любові та уваги до дитини,  приниження її людської гідності, грубість (словесні образи, погрози    забороняють виходити на вулицю, гуляти з однолітками: маніпулюють нею, використовуючи при цьому неправду й незгоду, кривдять її родичів і друзів для того, щоб прогнати їх.

Нехтування (зневажання основних потреб  дитини) – відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одягу, житлі, вихованні, медичній допомозі через низку об’єктивних причин (бідність, психічне захворювання,недосвідченість), а також без них.

Отже, причинами жорстокості серед дітей є: статус дитини в колективі, відношення до нього однолітків,взаємовідношення з вчителями,стосунки в сім’ї,а також чоловічий стереотип поведінки, який культивується як у сім’ї, так і в засобах масової інформації.

Як бачимо, поширенню жорстокості дітей сприяє необізнаність батьків або осіб, що замінюють Їх, із тим, які заходи впливу неприпустимі у взаєминах із дитиною, нерозуміння того, що  не кожне покарання принесе дитині користь. Негативну роль  відіграє також низький рівень правової культури населення, недостатні  знання законодавчих норм. Що охороняють права дитини та гарантують покарання кривдників. У тому числі – за порушення основних прав людини та дитини.

Вправа 2  «Впізнай»

Мета: вирішення складної проблеми стосовно кожного з виду та форми жорстокого поводження з дітьми та учнями (10 – 15 хв.)

Кожна група отримує назву одного з виду жорстокого поводження: фізичне, сексуальне, психологічне, економічне, нехтування, але якій групі дісталася яка назва залишається у секреті.  Необхідно протягом  5 хв., розкрити характеристику одного з виду та презентувати цей вид чи форму жорсткого поводження  з допомогою пісні, малюнка, віршів, інсценування (але без фізичного контакту). На презентацію відводиться 3 хв.

Вправа 3 « Моя сім’я”(10 хв.)

Мета: усвідомлення, аналіз взаємин та можливість зміни  сформованих  сімейних стереотипів.

Дітям роздають по 10 кружечків.

Інструкція: „Візьміть кружечки і впишіть у них імена усіх членів вашої сім’ї. Покладіть кружечок із вашим ім’ям (статусом) посередині, потім розташуйте довкола нього кружечки з вписаними туди іменами членів сім’ї за мірою близькості з ними.

Проведіть лінії від себе до них. Зверху від лінії напишіть те. Що вас пов’язує, знизу – те,  що відштовхує, гальмує процес взаєморозуміння.

Як би ви хотіли  змінити свої стосунки?

Тепер зверніть увагу  на кружечки „Я“ і „мама“чи «тато».  Що ви написали  над тією лінією, яка вас з’єднує?“

Анкета:

1.Якщо тебе карають, то як…

2.Якщо тебе заохочують,то як…

3.Чотири „ неможна“, які б ти хотів мати в своїй сім’ї, коли тебе карають.

Рухавка 4. ( тренер – психолог)

              Рухавка « Будинок, фермер, землетрус»

       Мета: зняти м’язове напруження, активізувати учасників, стимулювати взаємодію учасників.

Час: 10 хвилин.

                                           Хід вправи

Тренер об’єднує учасників на трійки так, щоб пара ставала обличчям один до одного і з’єднувала руки над головою, утворюючи «дах» будинку. Третій учасник стає всередину будинку під «дахом», цей учасник буде «фермером». Учасники уважно слухають і виконують команди тренера.

За командою «будинок»! двійки, які утворюють «будинок» мають знайти собі інших «фермерів», котрій в цей час нерухомо стоять на своїх місцях; за командою «фермер!», на місці залишаються «будинки», а всі «фермери» мають знайти собі нові «будинки»; за командою «землетрус!», кожен член трійки повинен знайти собі нових партнерів.

Вправа повторюється кілька разів, команди лунають у випадковому порядку.

Робота в группах 5. Вправа « Дерево насилля»

Мета: визначити причини та наслідки сімейного насилля щодо дитини, узагальнити наданий обсяг інформації щодо насилля в сім’ї.

Тренер - психолог: Зараз ви будете працювати в групах. Зверніть увагу ще раз на правила роботи в малих групах.

Правила роботи в малих групах, що допоможуть вам організувати свою роботу:

1. Швидко розподіліть ролі. Визначтесь, хто буде головуючим, посередником, секретарем, доповідачем. Намагайтеся виконувати різні ролі.

Головуючий (спікер):

• Зачитує завдання групи

• Організовує порядок виконання
• Пропонує учасникам групи висловитися
• Заохочує групу до роботи
• Підбиває підсумки роботи
• За згодою групи визначає доповідача

Секретар:

• Веде коротко і розбірливо записи результатів роботи своєї групи
• Як член групи, має бути готовим висловити думку групи при підбитті підсумків або допомогти доповідачеві

Попередник:

• Стежить за часом
• Заохочує групу до роботи

Доповідач:

• Чітко висловлює думку, до якої дійшла команда
• Доповідає про результати роботи групи

На кожному столі є завдання ( конкретний вид насилля). Далі учасники кожної із груп малюють « Дерево насилля» в якому корені символізують його причини, стовбур – саму проблему насилля. Гілки дерева – це конкретні форми, в яких здійснюється насилля щодо дитини, а листя та плоди – це наслідки насилля, які проявляються в поведінці дитини.  Тренер звертає увагу на багаторівневість причин та наслідки насильства в таких сферах: суспільство, сімейні стосунки та індивідуальні особливості людей. Пропонує відобразити цю багаторівневість  в деревах, які малюватимуть учасники. Зазначає, що можна користуватися роздатковим матеріалом, де зазначено види, причини та наслідки насильства у сімї та жорстокого поводження  з дитиною.

Робота триває 25 хв.

Після закінчення виконання роботи всі 3 групи презентують свої « дерева».

Підводяться підсумки за всіма видами насилля. Доповідач виставляє своє «дерево», описує його.

На екрані з’являється слайд, де систематизовано матеріал з конкретного виду насильства.

Види насилля:

• фізичне;
• психологічне;
• сексуальне;
• економічне ( нехтування потребами дитини).

Причини насилля

•    Матеріальні труднощі;
•    Наявність в сім'ї безробітного;
•    Невирішена житлова проблема;
•    Алкоголізм та пияцтво серед членів сім'ї;
•    Наявність наркоманів в сім'ї;
•    Неповна сім'я;
•    Вітчим або мачуха в сім'ї;
•    Дитина-інвалід або  з проблемами зі здоров'ям;
•    Небажана дитина;
•    Важка дитина;
•    Зняття багатьох моральних заборон;
•    Сімейні конфлікти;
•    Самоствердження за рахунок слабких;
•    Культ жорстокості, пропагований в суспільстві.

Форми:

1. Залякування і  погрози - навіювання страху криком, жестами, мімікою; загрози фізичного покарання міліцією, спецшколи, богом; прояв насильства над тваринами; загрози кинути дитину або відняти її, позбавити забезпечення та інше.

2. Ізоляція - постійний контроль за тим, що роблять жінка  чи дитина, з ким дружать, зустрічаються, розмовляють; заборону на спілкування з близькими людьми, відвідування видовищних заходів та інше.

3. Фізичне покарання - побиття, ляпаси, катування, тягання за волосся, щипання та інше.

4. Емоційне (психічне) насильство - не тільки залякування, погрози, ізоляція, а й приниження почуття власної гідності і честі, словесні образи, грубість; навіювання думки, що дитина - найгірша, а жінка - погана мати або дружина, приниження в присутності інших людей ; постійна критика на адресу дитини чи жінки та інше.

Наслідки

• дитина вчиться насильству;
• дитина стає тривожною;має низьку самооцінку ;
• дитина не впевнена, що її в сім'ї люблять;

Захист:

На національному рівні в Україні прийнято ряд законодавчих та нормативно-правових актів, які захищають людину від насильства в сім'ї, а також регламентують діяльність правоохоронців щодо попередження та припинення насильства в сім'ї.

Конституція України є тією юридичною базою, норми якої визначають та гарантують охорону і захист прав, свобод та інтересів сім'ї та людини. Це такі статті Конституції України як: право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань (ст.27); ніхто не може зазнавати втручання в його особисте та сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст.32); право на звернення до державних інституцій (ст.40); право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (ст.41); право на житло (ст.47); принцип рівності кожного подружжя у правах і обов'язках в шлюбі та сім'ї (ст.51); права та свободи людини й громадянина захищаються судом (ст.55); право знати свої права та обов'язки (ст.57).

Кодекс про шлюб та сім'ю України визначає сферу сімейних та родинних відносин. Ним передбачені відповідні правові гарантії з охорони й захисту прав та інтересів сім'ї, регулюється порядок вирішення спорів між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами родини, а також визначені правові наслідки щодо недотримання ними своїх обов'язків.
    Особа, яка досягла 14-ти років, має право самостійно подавати заяви про позбавлення батьків батьківських прав.

Основні підстави для позбавлення батьківських прав:

1. Відмова батьків забрати дитину з пологового будинку і не виявлення протягом 6 місяців щодо неї батьківського піклування.
2. Ухилення від виконання матір'ю чи батьком своїх обов'язків по вихованню дитини. Мова йде про навмисне ухилення, коли особа повністю усвідомлює наслідки своєї поведінки.
3. Жорстоке поводження з дитиною.
4. Алкоголізм або наркоманія батьків.
5. Експлуатація дитини, примушування її до жебракування та бродяжництва.
6. Засудження батька чи матері за вчинення умисного злочину щодо дитини.
   Законодавством закріплено перелік органів і установ, які займаються попередженням жорстокого поводження з дітьми та приймають заяви про такі випадки:

- служба у справах сім'ї, молоді та спорту;

- кримінальна міліція у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ;

- органи опіки і піклування;

- кризові центри;

- органи виконавчої влади,

- органи місцевого самоврядування, і інші державні органи,
- Представники цих органів приймають усні або письмові заяви про випадки жорстокого поводження з дітьми, випадки насильства над дітьми або про погрози щодо їх вчинення.

У випадку, якщо повідомлення підтверджуються, до винних осіб вживаються такі заходи:

1. Винесення офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім'ї ( виноситься у разі трьох і більше випадків віктимної поведінки і вручається під розпис);

2. Взяття на профілактичний облік, осіб схильних до вчиненая насильства в сім'ї (беруть тих, кому винесено офіційне попередження, на рік);
3. Винесення захисного припису. Ним особі, стосовно якої він винесений, забороняється вчиняти певну дію. Обмеження встановлюється на 30 днів.
Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачено відповідальність за адміністративні порушення, що загрожують громадському порядку й громадській безпеці та які можуть бути вчинені в побутовій сфері. До учасників таких правопорушень застосовуються: ст. 173 КУпАП, ст. 182 КУпАП, ст. 180 та 184 КУпАП.

• 15 листопада 2001 року в Україні прийнято Закон «Про попередження насильства в сім'ї».
• 7 червня 2003 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за вчинення насильства в сім'ї або невиконання захисного припису» (ст. 173.2 КУпАП).

З вищевикладеного можна зробити висновок, що у сучасного людства є тяжкий гріх – це обездолені діти. Про це багато пишуть та говорять, дехто намагається їм допомагати. Але кількість дітей, які потрапили в біду, не зменшується, а навпаки, збільшується. І сьогодні діти всього світу потребують захисту. 250 млн. існують лише за рахунок важкої праці, крадіжок. 30 млн. дітей від 6 до 11 років не мають можливості відвідувати школу. Щороку від хвороб вмирає до 5 млн. дітей, з них 3,5 млн. – від хвороб, які можна вилікувати. Поширилось використання дітей, від яких відмовились батьки, для трансплантації органів. Щоденно в Україні підлітки скоюють 104 правопорушення, серед яких вбивства, пограбування, насилля, побої,неповнолітніх дітей в нашій країні – діти з різними хронічними захворюваннями.

Відповідно до постанови, прийняття, облік і розгляд заяв здійснюється за місцем проживання постраждалого від насильства в сім’ї або члена сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза здійснення насильства. Надавати заяву можна: у службу у справах неповнолітніх та органу опіки та піклування, у відділ у справах сім’ї та молоді, міліцію (службу дільничних інспекторів та кримінальну міліцію у справах неповнолітніх органу внутрішніх справ ).

Скажіть: до кого в першу чергу  ви у змозі звернутися, якщо з Вами, Вашими близькими, з друзями відбувся або передбачається факт насильства?

Усна заява викладається заявником та записується посадовою особою відповідного органу, а письмова – надсилається поштою, подається особисто або передається через іншу особу.

У заяві необхідно зазначити:

• ПІБ,
• місце проживання постраждалого,
• інформацію про те, ким вчинено, або може бути вчинено насильство.

Інформація розглядається протягом 3 днів з моменту подання.

Важливо : за законом заборонено відмовляти у прийнятті та розгляданні заяви.  Неприйняття та не реєстрація заяви – є службовим злочином.

На профілактичний облік члени сім’ї, які вчинили насильство в сім’ї, ставляться тільки після винесення їм дільничним інспектором міліції або працівником кримінальної міліції  у справах неповнолітніх офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї. працівниками кримінальної міліції у справах неповнолітніх справи заводяться у випадках, коли жертва насильства в сім’ї або особа, що вчинила насильство в сім’ї, не досягли 18-річного віку.

У випадках, коли один із членів сім’ї своєю поведінкою систематично (тричі або більше) провокує вчинення насильства в сім’ї і цим самим створює ситуацію, що може призвести до його вчинення, працівниками міліції та служби у справах неповнолітніх виноситься офіційне попередження про неприпустимість віктимної поведінки щодо насильства в сім’ї. про внесення офіційного попередження така особа повідомляється під розписку.

Вправа 6  «Моя заява»

Мета: закріпити знання учнів щодо звернення по факту насильства (до кого, як та в якій формі)(40 – 45 хв.)

Отже, кожному з вас надається завдання: скласти офіційну заяву щодо факту насильства яке було/можливо могло скоїться з Вами або з кимось із ваших членів сім’ї. У заяві необхідно зазначити:

• ПІБ,
• місце проживання постраждалого,
• інформацію про те, ким вчинено, або може бути вчинено насильство.

Підсумок. Вправа  7 «Комплімент» (5 хв.)

Мета: отримати й активізувати інформацію від учасників групи, зняття емоційного напруження

Учасники висловлюють свої почуття, що виникли під час заняття, вносять пропозиції щодо наступних зустрічей.

Всі стають у коло, обіймають один одного за плечі, повільно і розслаблено хитаються ліворуч-праворуч. А потім говорять компліменти один одному.

Психолог роздає пам’ятку і бажає взаєморозуміння та поваги у стосунках  з рідними.

Пам’ятка для батьків

1.  Діти – основа сім’ї. У процесі виховання враховуйте індивідуальні особливості розвитку дитини.

2. Не ображайте, не бийте, не принижуйте дитину. Пам’ятайте, навчання – це радість (негативні емоції не сприяють  засвоєнню матеріалу, вбивають бажання вчитися). Криком ви нічого не зміните.

3.Знайдіть час для бесіди з дитиною. Під час спілкування не реагуйте бурхливо, не засуджуйте, а будьте тактовними, толерантними у вираженні своїх суджень, думок. Намагайтеся контролювати режим дня дитини.

4.Пам’ятайте, що дитина – це ваше відображення (грубість породжує грубість, крик – крик, а взаєморозуміння і доброзичливість – добро і злагоду в сім’ї). Запитайте себе: „Чи хочу я, щоб моя дитина була схожа на мене?“

5. Дитина – це цілий світ, сприймайте її як цілісну особистість, дорослу людину, яка має свої права (на навчання, відпочинок тощо) і певні обов’язки (вчитися, дотримуватись правил для учнів).

6. Якщо ви помітили, що у дитини „важкий“ період, тоді підтримайте її.

7.Не віддаляйте дитину від себе – знайдіть час поговорити, зрозуміти, згадати себе в її віці, допоможіть, якщо потрібно, лагідним добрим словом.

8.Не шкодуйте ніжних слів, будуючи стосунки з власною дитиною.

9. Ви дали дитині життя, тож допоможіть зорієнтуватися у бурхливому морі життєвих подій.