Наукова доповідь ЗООФРАЗЕМИ ЯК ЕКСПЛІКАТОРИ УКРАЇНСЬКОЇ, РОСІЙСЬКОЇ ТА НІМЕЦЬКОЇ МОВНИХ КАРТИН СВІТУ

ЗООФРАЗЕМИ ЯК ЕКСПЛІКАТОРИ УКРАЇНСЬКОЇ, РОСІЙСЬКОЇ ТА НІМЕЦЬКОЇ МОВНИХ КАРТИН СВІТУ

Магістрантка ННІ філол., перекл. та журн. Бюкерт Н.В.

Науковий керівник – к. філол.н., доц. Петрик О. М.

Шановні Голово та члени Державної Атестаційної Комісії!

Вашій увазі пропоную кваліфікаційну роботу на здобуття освітнього ступеня магістра з теми: «Зоофраземи як експлікатори української, російської та німецької мовних картин світу».

У магістерській розвідці розкрито особливості сприйняття й функціонування зоофразеологізмів та зоонімів в українській, російській та німецькій мовах як необхідних складників мовної картини світу цих народів. Обранню теми дослідження сприяла одна з найактуальніших проблем сучасної міжкультурної комунікації – розгляд мовної картини світу, мовної особистості, мовної свідомості, національно-культурного складника комунікації.

Новизна роботи полягає в тому, що вперше проведено зіставний аналіз як у ході роботи зі словниками, так і в проведенні психолінгвістичного експерименту. Це дозволило розкрити як співпадіння, так і особливості використання зоолексем і зоофразем в українській, російській та німецькій мовах для характеристики внутрішнього й зовнішнього світу людини та найбільш універсальних життєвих ситуацій.

Беззаперечним у магістерській роботі є лінгвокультурологічний ухил аналізу фразеологізмів, оскільки національно-культурний компонент не тільки утворює фон фразеологічної одиниці, а й виступає стрижнем смислового значення.

Основні положення дослідження було представлено на восьми всеукраїнських та міжнародних конференціях. За матеріалами роботи опубліковано шість статей

Магістерське дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Обсяг роботи налічує 98 сторінок. Додатки уміщено на 96 сторінках, зокрема там представлений «Короткий перекладний фразеологічний словник.», «Асоціативний словник», Анкети для проведення психолінгвістичного експерименту.

У першому розділі розглянуто національно-мовну картину світу та її взаємозв’язок із фразеологією.

Фразеологізми є джерелом не лише мовної, але й культурної інформації. Вони виступають маркерами національно-мовної картини світу певного народу, оскільки, як культурні концепти, відбивають національне сприйняття реальності цілої нації, сприяючи в такий спосіб розумінню наївного сприйняття світу відповідно до етнокультури народу.

Зоофразеологізми є особливим угрупованням української, російської та німецької мов. Маючи всі лексико-семантичні характеристики фразеологізму, вони вирізняються підвищеною експресивністю та високою образністю.

Зооніми у складі фразеологізмів є частотними унаслідок їх символічності, зумовленої рисами цих тварин, що відкривалися людині під час тривалого історичного розвитку.

У другому розділі подано аналіз зоофразеологізмів в українській, російській та німецькій мовах.

Створена тематична класифікація допомагає з’ясувати природу фразеологізмів, схарактеризувати особливості їх функціонування в певній мовній системі.

Семантична класифікація виявила, що переважна більшість зоофразем характеризують світ людини: її риси характеру, емоційний стан, фізичну діяльність. Група «Довкілля» представлена меншою кількістю одиниць, де основне значення – перифрастичні назви предметів, явищ. Зооніми як елементи структури фразеологізмів впливають на формування лексичного значення всієї одиниці.

Так, образ лиса в українській, російській та німецькій мовах асоціюється в першу чергу з хитрою, улесливою людиною: стара лисиця, прикидываться лисой, хитрый как лиса, лиса Патрикеевна, die Füchse prellen [букв. лиси підстрибують] (хитрун), den Fuchsschwanz streichen [букв. гладити лисячого хвоста] (підлабузнюватися, лизати п’яти).

Проте фразеологізм Schlaue Fuchs [букв. розумний лис] (хитромудра, прониклива людина) функціонує в німецькій фразеологічній картині світу з позитивною оцінкою. Відповідником йому в українській мові може бути фразема лис Микита (уособлення хитрості й мудрості), хоча й донині хитрість як риса характеру людини не визнається українцями як суто позитивна. У німецькій мові образ лиса також може репрезентувати зраду: dem Fuchs beichten [букв. сповідатися лису] (видавати свою таємницю ворогові).

Лис, як відомо, не тільки хитра тварина, а й дуже обережна; цей хижак відмінно вміє уникати небезпеки. Саме така ознака покладена в основу зоофразем der Fuchs mub zum Loch heraus [букв. лиса потрібно виманити з нори], da kommt der Fuchs zum Loch heraus [букв. ось і лис виходить з нори], що мають значення «ось, у чому справа; тепер усе зрозуміло».

Нічого спільного з хитрою та улесливою людиною не має німецький фразеологізм ein alter Fuchs [букв. старий лис] (досвідчена людина, що знає всі тонкощі і прийоми своєї професії, старий, досвідчений працівник). Українська мова фіксує фразеологізм старий лис (бувала, досвідчена людина), проте частіше він функціонує із семантикою «підступна, лукава людина».

Подвійна роль лиса – лиходія та героя – відтворена і в європейській літературі (наприклад, Reineke Fuchs, В. фон Ґете).

Заєць був улюбленим героєм казок, байок, анекдотів та отримав прізвисько Зайчик-Побігайчик / Заяц, Косой / Meister, Lаmpe. Спосіб життя, звички зайців і кроликів стали підставою для виникнення цілого ряду фразеологізмів у зіставлюваних мовах.

Образ зайця символізує полохливість, боягузливість, наляканість, хоча за віруваннями давніх слов’ян, він уявлявся як образ чорта. Зустріч із зайцем вважалася поганою прикметою у всіх слов’ян, у німців та французів. Незважаючи на це в українській та російській мовах заєць представлений в усній народній творчості із симпатією. За нього, хоч він і виступає символом боягузтва, зазвичай заступаються герої казок. І в казках, і у фразеології заєць зовсім не пов’язаний із нечистою силою, а лише маніфестує боягузтво: заяча душа, як заєць бубна (боїться), заяц самого себя боится; вор, что заяц: и тени своей боится; пуганый заяц и пенька боится, furchtsam wie ein Hase [букв. лякливий як заєць]. У мистецтві середньовіччя лицар, який втікав від зайця, був символом боягузтва. У Німеччині «Angsthase» [букв. зляканий заєць] називали також лицаря, який надавав перевагу наслідуванню моді, ніж участі у лицарських турнірах.

Ознака спритності зайця (коли він намагається сплутати свої сліди, роблячи величезні стрибки) покладена в основу німецьких фразеологізмів wissen wie der Hase lauft [букв. знати, як заєць бігає] (знати, як узятися за справу, тямити у справі), sehen wie der Hase lauft [букв. бачити, як біжить заєць] (бачити, як ідуть справи, у якому напрямку розвиваються події). У зоофразеологізмі ein alter Hase [букв. старий заєць] (досвідчений працівник, майстер своєї справи) підкреслюється досвідченість людини з професійного боку, відмінне знання своєї справи.

На зайця полюють не тільки звірі, він здавна був улюбленою стравою людини. У багатьох народів зайців не дозволялося вбивати й уживати їхнє м’ясо. Незважаючи на це зайці і кролики були улюбленими об’єктами полювання в Західній Європі, що відображено у зоофраземах das Hasenpanier ergreifen [букв. панірованого зайця захопити] (тікати), jemandem einen Hasen in die Kuche jagen [букв. принести з полювання на кухню зайця] (зіграти комусь на руку), погнатися за двома зайцями (намагатися одночасно здобути успіх у двох різних починаннях, справах), убить двух зайцев (добиться осуществления двух целей).

Фразеологізм ганятися за двома зайцями зустрічається й у назвах літературних творів – п’єсі М. Старицького «За двома зайцями» та оповіданні А. Чехова «За двумя зайцами погонишься, ни одного не поймаешь». Обидва твори мають комедійний характер. Прихована іронічна характеристика також спостерігається у народних казках у традиційно-фольклорному образі Зайчика-Побігайчика. Метафоричне значення – не роби декілька справ одночасно – перенеслося також й у німецьку мову: wer zwei Hasen will, kriegt keinen [букв. хто двох зайців хоче, не отримає жодного].

Отже, уявлення про конкретних представників фауни у розглядуваних мовах мають як спільні, так і відмінні аспекти. Їх необхідно враховувати, оскільки вони вказують на відмінності у світосприйнятті представників української, російської та німецької культур.

Третій розділ присвячено дослідженню асоціативних зв’язків номінацій-зоонімів як маркерів стереотипної свідомості українців, росіян та німців.

Проведений вільний асоціативний експеримент дав змогу виявити системність змісту образу свідомості, що стоїть за словом у різних мовах. Крім того, він підтвердив унікальність, неповторність образу світу кожної культури.

В опитуванні взяли участь 157 респондентів з України (71), Росії (46) та Німеччини (40), включно громадян інших країн світу, які пов’язують себе з українською чи російською етнокультурою. Експеримент проводився дистанційно (онлайн) серед людей віком 10 - 65 років.

Беручи до уваги природні умови, культурні й релігійні традиції, тенденцію номінації, яка покладена в основу української, російської та німецької мов, для детального аналізу ми обрали слово-стимул лебідь та реакції на нього.

Розглянувши зафіксовані асоціації в українській мові, відмітимо, що сема ‘вірний’ репрезентована як експліцитно (вірність, вірний), так і імпліцитно (чистота, кохання, парою пливе, сім’я). Велика повторюваність (16 одиниць експліцитно та 7 – імпліцитно) дає право говорити про національну своєрідність сприйняття образу, яка зафіксована усталеним виразом лебедина вірність.

Якщо в українській картині світу зоонім лебідь детермінує в основному внутрішні характеристики й ознаки, то в російській та німецькій мовних картинах світу основна увага зосереджена на зовнішніх рисах (белый / weiß, красивый / schön). Причому в російській мові наявна асоціація белая, що вказує на жіночий рід лексеми лебедь. Граматично правильною така сполука буде лише за умови використання в народно-поетичному мовленні чи звертанні. Швидше за все асоціація виникла під впливом казки О. Пушкіна «Сказка о царе Салтане».

Зважаючи на конотацію лексем-реакцій, відзначимо, що в українській мові 75%, у російській мові 70% одиниць позитивно оцінені. У німецькій мові таких найменувань лише 48%, номінацій з негативними конотаціями більше: eitel (пихатий), unberechenbar (непередбачуваний), gefährlich (небезпечний), Gefahr (небезпека), aggressiv (агресивний).

Екстралінгвістичні знання українців, росіян та німців представлені у зв’язках із прецедентними текстами. Зокрема, представники трьох культур асоціюють слово-стимул із казкою відомого данського казкаря Г. К. Андерсена «Гидке каченя» (Гидке каченя / Гадкий утенок / graue Küken, erst hässlich dann schön (спочатку відразливий, потім красивий)) та з балетом П. Чайковського «Лебедине озеро» (озеро, грація / озеро, грация, Балет / See (озеро), Grazie (грація), Schwanensee (Лебедине озеро)), які стали світовим культурним надбанням.

У російському асоціативному полі наявна лексема умирающий, що фіксує не стільки негативну оцінку, скільки указівку на прецедентний текст – хореографічну мініатюру «Умирающий лебедь», яка була поставлена в 1907 році М. Фокіним для балерини А. Павлової на музику Сен-Санса із сюїти «Карнавал тварин». За дві хвилини танцівниця зобразила життя та смерть птаха. Її танець став візитівкою для кожної балерини, а вираз умирающий лебедь став частиною фразеологічної картини світу росіян, незважаючи на те що значення цього фразеологізму має жартівливо-іронічний характер: умирающий лебедь – о ком-то вялом, медлительном.

Зазначимо, що в німецькій культурі наявний також зоофразеологізм den sterbenden Schwan spielen [букв. вмираючого лебедя грати], який хоч і походить від танцювального соло хореографа М. Фокіна, але його значення вже пов’язане з футболом: навмисно падати на землю, щоб отримати можливість забити штрафний удар чи імітувати фол для дискваліфікації суперника.

Інша асоціація, представлена власною назвою Врубель, пов’язана в носіїв російської культури з прецедентним текстом – твором живопису – картиною «Царівна-лебідь» російського художника М. Врубеля, яка стала результатом його копіткої праці над декораціями до опери «Казка про царя Салтана». З усіх героїв саме Царівна-Лебідь найбільше цікавила митця. Два першопочатки – вода й повітря, холод і тепло, темрява й світло, буденність і казка – поєднання непоєднуваного стало головною ідеєю художника. Йому вдалося якнайтонше передати момент дива – перетворення царівни у граційного птаха: великі виразні очі, які вже нагадують пташині, вуста, що через мить перетворяться у дзьоб, пишно-біле вбрання, де навіть найдопитливіший поціновувач не зможе розгледіти межі між пір’ям та сукнею. Очікуючи на диво, глядач не може відірвати погляду від Царівни, яка ніби запрошує розділити з нею чарівну мить.

Ще одна асоціація (Царь Салтан) репрезентує прецедентний текст російської культури – літературний, який уже було згадано – «Казка про царя Салтана» О. Пушкіна.

Німецька реакція на слово-стимул lieber (любий), на нашу думку, навіяна існуючим фразеологізм Mein lieber Schwan! [букв. мій любий лебідь] (вигук здивування чи обурення, заклик до уваги), який має свої витоки з прецедентного тексту – романтичної опери «Лоенґрін» (1847р.) композитора Р. Вагнера. Конфлікт твору типовий для раннього Середньовіччя – зіткнення християнського світосприйняття та язичництва. Головний герой – лицар, який припливає в човні, запряженому лебедем, щоб врятувати красуню від смертельної небезпеки. Вагнер поєднує образ лицаря-лебедя з образом Святого Грааля, який наділений надзвичайними силами і є символом життя та відродження.

Асоціації König (король), majestätisch (благородний) у німецькому асоціативному полі вказує на прецедентний текст – твір архітектури Schloss Neuschwanstein [букв. «Нова лебедина скеля»]. Його побудував король Баварії Людвіг ІІ, який походив із старовинного роду Швангау, де лебідь був геральдичним птахом (саме тому Schwan (лебідь) є частиною багатьох географічних назв Німеччини). Захоплений творчістю Р. Вагнера, Людвіг ІІ у такий спосіб виявив свою пошану до композитора – створив казковий замок «Нойшванштайн». За це він отримав прізвисько «Казковий король». Будівля оформлена картинами – сценами з опери «Лоенґрін» і німецьких старовинних легенд. Інтер’єр та архітектура замку пронизані «лебединими» мотивами. Туристи, відвідуючи його, мають змогу прогулятися на березі створеного Лебединого озера (асоціація Schwanensee (Лебедине озеро)), яке знаходиться поблизу замка.

Alsterschwan (ольстерські лебеді) – інша реакція, що репрезентує інтерлінгвістичні (історичні) знання німців. У середньовічній Європі право на тримання лебедів мали лише особи королівської крові. У 1664 році Сенат Вільного і Ганзейського міста Гамбурга поставив лебедів-шипунів на річці Ольстер (Alsterschwäne) під особливий захист: їх заборонено було ображати, травмувати чи вбивати. Крім того, знайдено перші записи (1519 року) про те, що цих птахів годували на державні кошти. Навіть у сучасному Гамбурзі з 1957 року кожної зими річка звільняється від льоду для близько 120 птахів, за якими слідкує спеціально для цього призначена особа.

Аналізуючи асоціативні поля української, російської та німецької мов, можемо стверджувати, що вони є відображенням тих знань, які стоять за словом у конкретній культурі, причому асоціації є яскравими виразниками як лінгвістичних, так і екстралінгвістичних знань.

Отже, здійснений зіставний аналіз у роботі зі словниками і в проведенні психолінгвістичного експерименту дозволив розкрити як збіги, так і особливості використання зоолексем і зоофразем в українській, російській та німецькій мовах для характеристики внутрішнього й зовнішнього світу людини та найбільш універсальних життєвих ситуацій.

Дякую за увагу!

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.               Алефиренко Н. Ф., Семененко Н. Н. Фразеология и паремиология. Учебное пособие. Москва: Флинта, 2018. 344 с.
2.               Антисуржик. Вчимося ввічлимво поводитися і правильно говорити. / за заг. ред. О. Сербенської. Львів: «Апріорі». 2019. 304 с.
3.               Араева Л. А. Мир во фразеологизмах мира II Slowo. Tekst. Czas XII. «Frazeologia w idiolekcie i systemach jçzykôw slowianskich W 200. rocznicç urodzin Tarasa Szewczenki». Szczecin - Greifswald, 2014. Т. 2. С. 15 – 24.
4.               Береговская Э. М. Аппроксимативные паремии как компонент культурного тезауруса. Культурные слои во фразеологизмах и в дискурсивных практиках. / ред. В.Н. Телия. Москва: Язык славянской культуры, 2004. С. 260 – 265.
5.               Буянова Л. Ю, Коваленко Е. Г. Русский фразеологизм как ментально-когнитивное средство языковой концептуализации сферы моральных качеств личности. Москва: Флинта, 2017. 182 с.
6.               Бюкерт Н.В., Петрик О.М. Асоціативний експеримент як метод дослідження наївної картини світу на прикладі української, німецької та російської етнокультур. Арватівські читання – 2021: збірник тез доповідей Всеукраїнської студентської науково-практичної інтернет-конференції, 21 квітня 2021 року / упоряд. А. І. Бондаренко, Н. М. Голуб, Н. М. Пасік, С. В. Цінько. Ніжин : НДУ ім. М. Гоголя, 2021. С.144-147. URL: https://vseosvita.ua/library/asociativnij-eksperiment-ak-metod-doslidzenna-naivnoi-kartini-svitu-na-prikladi-ukrainskoi-nimeckoi-ta-rosijskoi-etnokultur-456852.html (дата звернення: 30.05.2021).
7.               Венжинович Н. Ф. Мовна картина світу українців крізь призму фраземіки української мови. Украјинистика и словенски свет: Зборник научних радова / Филолошки факултет у Београду, гл. ур. Љ. Поповић – Београд: Филолошки факултет, 2017. – С. 221–227. URL: https://dspace.uzhnu.edu.ua/jspui/handle/lib/20977 (дата звернення: 02.04.2021).
8.               Виноградов В. В. Об основных типах фразеологических единиц в русском языке / В. В. Виноградов Избранные труды. Лексикология и лексикография. Москва: Наука, 1977. 313 с.
9.               Вирган О. І., Пилинська М.М. Російсько-український словник сталих виразів / за ред. М. Ф. Наконечного. Харків: Прапор. 2000. 493 с.
10.          Вільчинська Т. Фразеологічні одиниці української мови з теонімним компонентом як маркер національно-мовної картини світу українців. Науковий вісник Ужгородського університету. 2020. Випуск 2 (44). С. 84 – 89. URL: http://visnyk-philology.uzhnu.edu.ua/article/view/223436 (дата звернення: 20.03.2021).
11.          Гаврилова І. Фразеологізми німецької мови з національно-культурним компонентом Актуальнi питання гуманітарних наук. Вип 32, том 1, 2020. С. 92 – 97. URL: http://www.aphn-journal.in.ua/archive/32_2020/part_1/16.pdf (дата звернення 17.03.2021).
12.          Гнатюк І. Російсько-український словник. У 4 томах. Київ: Знання, 2013. Т. 3. 933 с.
13.          Гнатюк І., Миронюк О., Самойлова I., Цимбалюк-Скопненко Т. Російсько-український словник у 4 томах. С-Я. Київ: Знання, 2014. Т. 4. 934 с.
14.          Гогичев Ч. Г. О культурных конотациях меронимических фразеологизмов в немецком, осетинском и русском языках. Культурные слои во фразеологизмах и в дискурсивных практиках. / ред. В.Н. Телия. Москва: Язык славянской культуры, 2004. С. 114 – 124.
15.          Головащук С., Гнатюк І., Жайворонок В. Російсько-український словник. У 4 томах. А-Й. Київ: Знання, 2011. Т. 1. 994 с.
16.          Головащук С., Гнатюк І., Жайворонок В. Російсько-український словник. У 4 томах. К-О. Київ: Знання, 2012. Т. 2. 860 с.
17.          Горошко Е. И. Проблемы проведения свободного ассоциативного эксперимента. Известия Волгоградского государственного педагогического университета. 2005. №3. С. 53–61.
18.          Гриджук О. Є. Мовна особистість як актуальний об’єкт дослідження в сучасній лінгводидактиці. Science and Education a New Dimension. Pedagogy and Psychology, IV (42), Issue: 87, 2016. С. 24 – 27. URL: https://seanewdim.com/uploads/3/4/5/1/34511564/hrydzhuk_o._language_personality_as_an_object_of_study_in_modern_linguistic_didactics.pdf (дата звернення: 20.03.21)
19.          Грунченко О. М., Попов Р. Н. О национально-культурной специфике фразеологизмов литературного языка и народных говоров. Культурные слои во фразеологизмах и в дискурсивных практиках. / ред. В.Н. Телия. Москва: Язык славянской культуры, 2004. С. 180 – 188.
20.          Гудков Д. Б. К вопросу о словаре прецедентных феноменов. Культурные слои во фразеологизмах и в дискурсивных практиках. / ред. В.Н. Телия. Москва: Язык славянской культуры, 2004. С. 251 – 259.
21.          Даниленко В. П. Картина мира в пословицах русского народа. СПб: Алтейя. 2017. 239 с.
22.          Даниленко В. П. Картина мира в сказках русского народа. СПб: Алтейя. 2017. 181 с.
23.          Демська-Кульчицька О. Фразеологія. Київ: Києво-Могилянська академія. 2008. 76 с.
24.          Дубровина К. Н. Библейские фразеологизмы в русской и европейской культуре. Москва: Флинта, 2017. 286 с.
25.          Дудик П. С. Стилістичне використання фразеологізмів. Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс. URL: http://litmisto.org.ua/?p=5517 (дата звернення: 18.07.21).
26.          Єрмоленко С. Я. Мінлива стійкість мовної картини світу. Мовознавство, 2009. № 3 – 4 URL: https://movoznavstvo.org.ua/vsi-nomera-zhurnalu/72-2009-3-4-traven-serpen/455-ermolenko-s-ya-minliva-stijkist-movnoji-kartini-svitu.html (дата звернення: 17.03.2021).
27.          Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури. Словник-довідник. Київ: Довіра. 2006. 703 с.
28.          Жайворонок В. В. Українська етнолінгвістика. Нариси. Київ: Довіра. 2007. 262 с.
29.          Жданова В. В. Пословицы и поговорки как источник изучения русского культурно-языкового сознания. Культурные слои во фразеологизмах и в дискурсивных практиках. / ред. В. Н. Телия. Москва: Язык славянской культуры, 2004. С. 151 – 160.
30.          Жуков А. В. Очерки по фразеологической семантике. Москва: Русайнс, 2020. 280 с.
31.          Зимин В. И. Пак Сон Гу. О национально-культурных особенностей устойчивых сравнений. Культурные слои во фразеологизмах и в дискурсивных практиках. / ред. В.Н. Телия. Москва: Язык славянской культуры, 2004. С. 102 – 113.
32.          Зубач О., Аджабі Я., Застровський О. Німецька мовна особистість у фразеологічній картині світу. Науковий вісник Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, 2017. № 3. С. 178 – 181. URL: https://rgf.vnu.edu.ua/index.php/rgf/article/view/35/34 (дата звернення: 17.03.2021).
33.          Кабаков С. В. Механизмы культурной интерпретации образного основания идиом: Результаты направленного ассоциативного экперимента. Культурные слои во фразеологизмах и в дискурсивных практиках. / ред. В. Н. Телия. Москва: Язык славянской культуры, 2004. С. 77 – 85.
34.          Карасик В. И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс. Волгоград: Перемена, 2002. 447 с. URL: https://www.academia.edu/24179482/Karasik_v_i_yazykovoy_krug_lichnost_kontsepty_diskurs (09.08.2021)
35.          Климовская Г. И. Толковый словарь устойчивых словосочетаний современного русского языка. Москва: Флинта. 2019. 150 с.
36.          Кононенко О. Українська міфологія. Символіка. Харків: Фоліо, 2020. 2017 с.
37.          Конторчук Г. Етно-культурологічні аспекти українських фразем із компонентом «кіт». Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. 2002. № 9. С. 127-130. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/38239 (дата звернення: 17.08.2021).
38.          Коринфский А. Народная Русь. Сказания, поверия, обычаи и пословицы русского народа. Москва: Белый город, 2008. 592 с.
39.          Кочерган М. П. Вступ до мовознавства. Київ: Видавничий центр "Академія", 2001. — 368 с.
40.          Красных В. В. Анализ дискурса в свете концепции фрейм-структур сознания. Культурные слои во фразеологизмах и в дискурсивных практиках. / ред. В. Н. Телия. Москва: Язык славянской культуры, 2004. С. 243 – 250.
41.          Красных В. В. Этнопсихолингвистика и лингвокультурология. Москва: Гнозис, 2002. 284 с
42.          Кудіна О. Ф. Перлини народної мудрості. Німецькі прислів'я та приказки. [нім./укр.]: Навчальний посібник для ВНЗ. Вінниця: Нова книга. 20056. 320 с.
43.          Кузнецов А. Карасик В. И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс / Волгоград. гос. пед. ун-т; н.-и. лаб. "Аксиол. лингвистика". Волгоград: Перемена, 2002. 476 с. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/2004-01-005-karasik-v-i-yazykovoy-krug-lichnost-kontsepty-diskurs-volgograd-gos-ped-un-t-n-i-lab-aksiol-lingvistika-volgograd-peremena-2002-476-s (дата звернення: 20.03.2021).
44.          Культурные слои во фразеологизмах и в дискурсивных практиках. / отв. ред. В. Н. Телия. Москва: Языки славянской культуры. 2004. 344 с.
45.          Ларин Б. А. Очерки по фразеологии (о систематизации и методах исследования фразеологических материалов). Ларин Б. А. История русского языка и общее языкознание. М.: 1977. С. 125 – 149. URL: http://www.philology.ru/linguistics2/larin-77d.htm (дата звернення 09.08.2021).
46.          Левин-Штайнманн А. Лингвоспецифический компонент при оформлении концептов фразеологизмами. Культурные слои во фразеологизмах и в дискурсивных практиках. / ред. В. Н. Телия. Москва: Язык славянской культуры, 2004. С. 60 – 68.
47.          Левченко О. П. Символи у фразеологічних системах української та російської мов: лінгвокультурологічний аспект. Львів. 2007. 470 с. https://www.academia.edu/25086015/СИМВОЛИ_У_ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ_СИСТЕМАХ_УКРАЇНСЬКОЇ_ТА_РОСІЙСЬКОЇ_МОВ_ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ_АСПЕКТ_Symbols_of_Ukrainian_and_Russian_phraseological_Systems_the_Linguacultural_Aspect (дата звернення: 17.08.2021).
48.          Левченко О. П. Фразеологічна символіка: лінгвокультурологічний аспект: Монографія. Львів: ЛРІДУ НАДУ. 2005. 263 с. URL: http://www.levchenko.eu/images/pobierz/GRUDEN-Levchenko.pdf (дата звернення: 17.05.2021).
49.          Літературознавча енциклопедія: у 2 т. / автор-укладач Ковалів Ю. І. Київ: Академія. 2007. Т. 2. URL: https://archive.org/details/literaturoznavchat2/page/n114/mode/1up?view=theater (дата звернення 12.07.21).
50.          Маковский М. М. Язык – миф – культура. Символы жизни и жизнь символов. Вопросы языкознания. 1997. № 1. С. 73–95.
51.          Мартінек С. В. Українській асоціативний словник. Том 1. Від стимулу до реакції. Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007. 351 с.
52.          Марчук У. Вербальні асоціації у психолінгвістичних дослідженнях. Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць Літературне місто. 2007. URL: http://litmisto.org.ua/?p=7848 (дата звернення 30.04.21).
53.          Маслова В. А. Введение в когнитивную лингвистику. Москва: Флинта: Наука, 2007. 289 с.
54.          Маслова В. А. Культурно-национальная специфика русской фразеологии. Культурные слои во фразеологизмах и в дискурсивных практиках/ ред. В. Н. Телия. Москва: Языки славянской культуры, 2004. С. 69 – 77.
55.          Мацюк З. С. Аби бололто, а жаби будуть… (на матеріалі західнопольської фразеології). Вісник Дніпропетровського університету. Серія : Мовознавство. 2013. Т. 21, вип. 19(3). С. 121-127. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vdumo_2013_21_19(3)__21 (дата звернення 17.08.2021).
56.          Медведева Т. С., Опарин М. В., Медведева Д. И. Ключевые концепты немецкой лингвокультуры. 2-е изд., стер. М.: ФЛИНТА, 2012. 161 с.
57.          Меликян В. Ю. Синтаксический фразеологический словарь русского языка. Москва: Флинта, 2013. 400 с.
58.          Меликян В. Ю. Современный русский язык. Синтаксическая фразеология. Москва: Флинта, 2017. 233 с.
59.          Мельник О. В. Мовна картина світу німецької народної казки (на матеріалі казок Л. Бехштайна). Вісник Житомирського державного університету, 2007. № 58. С. 163 – 170. URL: http://eprints.zu.edu.ua/6393/1/vip_58_39.pdf (дата звернення: 17.03.2021).
60.          Мещерякова О. А. Устойчивые сочетания в фольклорной традиции м в авторской речи. Культурные слои во фразеологизмах и в дискурсивных практиках. / ред. В. Н. Телия. Москва: Язык славянской культуры, 2004. С. 308 – 314.
61.          Многоязычный словарь современной фразеологии / ред.: Д. Пуччо. Москва: Флинта, 2012. 868 с.
62.          Мовчан П., Вольвач П. Українсько-російський фразеологічний словник. Київ: Просвіта. 2018. 96 с.
63.          Мокиенко В. М. Образы русской речи. Историко-этимологические очерки фразеологии. Москва: Флинта, 2017. 463 с.
64.          Морковкин В. В., Морковкина А. В. Язык как проводник и носитель знания. Русский язык за рубежом. 1997. № 1–2. С. 44 – 45.
65.          Немецкий язык и культура: взгляд молодежи: сборник трудов республиканской студенческой заочной научно-практической конференции / под. Ред. С. А. Пилипенко. Брест: БрГУ имени Пушкина. 2017. 91 с. URL: http://www.brsu.by/sites/default/files/deutschlang/Germany_2016/nemezky_yazyk_i_kultura_sbornik_trudov_2017.pdf (дата звернення 17.08.2021).
66.          Опарина Е. О. Установка культуры и диапазон метафоризации: К вопросу о мотивах образной концептуализации. Культурные слои во фразеологизмах и в дискурсивных практиках. / ред. В.Н. Телия. Москва: Язык славянской культуры, 2004. С. 53 – 59.
67.          Осадча Н. Українська мовна картина світу: інтерпретаційні моделі інтегративного потенціалу. Українознавство. 2017. № 3 (64). С. 201 – 213. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukr_2017_3_15 (дата звернення: 17.03.2021).
68.          Офіційний сайт української мови. Класифікація фразеологізмів. URL: https://ukrainskamova.com/publ/chinnij_pravopis/leksika/klasifikacija_frazeologizmiv/5-1-0-70 (Дата звернення: 03.08.21).
69.          Пархоменко Н. О. Концепт «бідність» в німецькій фразеологічній картині світу: магістерська дис. / Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського. Київ, 2019. 117 с. URL: https://ela.kpi.ua/handle/123456789/30799 (дата звернення: 03.03.21).
70.          Паутова Л. А. Ассоциативный эксперимент: опыт социологического применения. Социология. 2007. №24. С. 149–166.
71.          Петрик О. М., Бюкерт Н. В. Мовна репрезентація характеру людини в українських та російських зоофразеологізмах. International scientific and practical conference “Philological sciences, intercultural communication and translation studies: theoretical and practical aspects. February 26 - 27, Venice- 2021. C. 49 – 53
72.          Подгорная Л. И. Крылатые фразы из Библии и их немецкие аналоги. ЛитРес: Самиздат, 2020. 70 с.
73.          Полякова Е.В. Ассоциативно-вербальные сети в языковом образе сознания русских и англичан. Известия ТРТУ. 2006. С. 228-233.
74.          Практичний російсько-український словник приказок. Відтворення видання 1929 року / Упоряд Г. Млодзинський, за ред. М. Йогансена. Київ–2009. 110 с.
75.          Російські прислів'я та приказки з українськими відповідниками / упоряд. Н. Бєлєнькова. Київ: Молодь, 1963. 179 с.
76.          Руснак І. Український фольклор. Київ: Академія. 2012. 304 с.
77.          Русско-украинский словарь устойчивых словосочетаний / упоряд. Ю. Цвяшко. Харьков: Ранок. 2014. 608 с.
78.          Селиверстова Е. И. Пространство русской пословицы. Постоянство и изменчивость. Москва: Флинта, 2017. 296 с.
79.          Селігей П. Мовна свідомість – шанобливе ставлення до мови. Дивослово.  2012.  № 7. С. 40–44. URL: https://chtyvo.org.ua/authors/Selihei_Pylyp/Movna_svidomist__shanoblyve_stavlennia_do_movy/ (дата звернення: 20.03.21).
80.          Современный фразеологический словарь русского языка / уклад. О. Тележкіна. Харьков: Ранок. 2013. 720 с.
81.          Солнцева Н. В. Сопоставительный анализ зоонимов русского, французского и немецкого языков в этносемантическом аспекте: автореф. дисс. …канд.филол.наук: 10.02.20 / Омский государственный педагогический университет. Омск, 2004. 25 с.
82.          Степанова О. В. Роль метафоры в создании языковой картины мира арготирующих (на материале французкого языка). Культурные слои во фразеологизмах и в дискурсивных практиках. / ред. В.Н. Телия. Москва: Язык славянской культуры, 2004. С. 266 – 272.
83.          Словник UA. Портал української мови та культури. URL: https://slovnyk.ua/ (дата звернення 06.11.21).
84.          Сукаленко Н. И. Об одном важном концепт русской культуры Культурные слои во фразеологизмах и в дискурсивных практиках. / ред. В.  Н. Телия. Москва: Язык славянской культуры, 2004. С. 2002 – 207.
85.          Телия В. Н. Культурно-языковая компетенция, ее высокая вероятность и глубокая сокровенность в единицах фразеологического состава языка. Культурные слои во фразеологизмах и в дискурсивных практиках. / ред. В. Н. Телия. Москва: Язык славянской культуры, 2004. С. 19 – 30.
86.          Телия В. Н. Русская фразеология. Семантический, прагматический и лингвокультурологический аспекты. Москва: Школа «Языки русской культуры». 1996. 288 с.
87.          Терещук Г., Юрій М. Формування мовної картини світу українського народу на тлі націотворення. Україна-Європа-Світ. Міжнародний збірник наукових праць. 2016. № 18. С. 46-54. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ues_2016_18_8 (дата звернення 02.03.21).
88.          Ужченко В. Д. Фразеологічний словник української мови. Київ: Освіта, 1998.  224 с.
89.          Уфимцева Н. В., Черкасова Г. А., Караулова Ю. Н., Тарасова Е. Ф. Славянский ассоциативный словарь: русский, белорусский, болгарский, украинский. Москва. 2004. 800 с.
90.          Федоров А. И. Фразеологический словарь русского литературного языка. URL: http://getword.ru/  (дата звернення 06.11.21).
91.          Фон Гумбольдт В. Избранные труды по языкознанию. ред. и пер. Г. В. Рамишвили. Москва: Прогресс, 1984. 400 с.
92.          Фразеологічний словник української мови / уклад.: В. М. Білоноженко та ін. Київ: Наукова думка, 1993. 984 с.
93.          Фразеология в контексте культуры / отв. ред. В.  Н. Телия. Москва: Языки русской культуры, 1999. 336 с.
94.          Чернишенко І. А. Фактори формування національних мовних картин світу. Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка, 2007. № 32. С. 158-162. URL: http://eprints.zu.edu.ua/id/eprint/1771 (дата звернення: 17.03.2021).
95.          Чибор І. Слов'янська міфологія в українській фразеології. / видавець О. Філюк, 2016. 352 с.
96.          Чому заєць носить яйця | Бестіарій. Твоя Підпільна Гуманітарка. URL: https://www.youtube.com/watch?v=OwmjJB62N4s (дата звернення: 17.08.2021).
97.          Шанский Н. М. О фразеологизме как языковой единице и предмете фразеологии. Проблемы устойчивости и вариантности фразеологических единиц. Тула: Просвещение , 1968. С.7-14.
98.          Шаховский В. И. Эмотивность фразеологии как межкультурный феномен. Культурные слои во фразеологизмах и в дискурсивных практиках. / ред. В. Н. Телия. Москва: Язык славянской культуры, 2004. С. 46 – 52.
99.          Шевчук С. В., Кабиш О.О., Клименко І. В. Сучасна українська літературна мова: Навчальний посібник. К.: Алерта, 2017. 544 с.
100.     Шмелев А. Д. Русская языковая картина мира: системные сдвиги. Мир русского слова. 2009. № 4. С. 14–19. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/russkaya-yazykovaya-kartina-mira-sistemnye-sdvigi (дата звернення: 20.03.2021).
101.     Щербаковських М. В. Мовна особистість та її формування у культурному просторі. URL: https://vseosvita.ua/library/movna-osobistist-ta-ii-formuvanna-u-kulturnomu-prostori-223479.html (дата звернення: 20.03.20).
102.     Burger H. Phraseologie. Eine Einführung am Beispiel des Deutschen. Berlin: Erich Schmidt, 1998, 224 s.
103.     Burger H., Dobrovol'skij D., Kühn P. Phraseologie / Phraseology / Phraseologie. Ein internationales Handbuch zeitgenössischer Forschung. An international Handbook of Contemporary Research. Phraseologie / Phraseology Band 1. De Gruyter Oldenbourg. 2007, 636 s.
104.     Burger H., Dobrovol'skij D., Kühn P. Phraseologie / Phraseology / Phraseologie / Phraseology. Volume 2. Ein internationales Handbuch zeitgenössischer Forschung Phraseologie / Phraseology Band 2. De Gruyter Oldenbourg. 2007, 580 s.
105.     Burger H., Piirainen E., Sialm A. Handbuch der Phraseologie. De Gruyter. 1982, 447 s.
106.     Burger H., Zett R. Aktuelle Probleme der Phraseologie. Zürcher Germanistische Studien Band 9. Peter Lang AG, Internationaler Verlag der Wissenschaften. 1987. 321 s.
107.     Donalies E. Basiswissen Deutsche Phraseologie. -Stutgart: UTB GmbH, 2009. 132 s.
108.     Filatkina N., Kleine-Engel A., Dräger M., Burger H. Aspekte der historischen Phraseologie und Phraseographie. Germanistische Bibliothek Band 46. Heidelberg: Universitätsverlag Winter GmbH. 2012. 327 s.
109.     Fink F. N. Der deutsche Sprachbau als Ausdruck deutscher Weltanschauung. Marburg. 1899. 123 s.
110.     Redensarten. Herkunft und Bedeutung. Berlin: Dudenverlag, 2008. 336 s.
111.     Redensarten-Index. Wörterbuch für Redensarten, Redewendungen, idiomatische Ausdrücke, Sprichwörter, Umgangssprache URL: https://www.redensarten-index.de (дата звернення 06.11.21).
112.     Redewendungen. Band 11. Berlin: Dudenverlag, 2020. 927 s.

Wer hat den Teufel an die Wand gemalt? Redensarten – wo sie herkommen, was sie bedeuten. Berlin: Dudenverlag, 2014. 229 s