Наукова робота МАН на тему КОЛЬОРОВА ПАЛІТРА РОМАНУ СЕРГІЯ ЖАДАНА «ІНТЕРНАТ» ЯК ПОТУЖНИЙ ЕМОЦІЙНИЙ ВПЛИВ НА ЧИТАЧА

Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки Сумської облдержадміністрації

Сумське територіальне відділення МАН України

 КОЛЬОРОВА ПАЛІТРА РОМАНУ СЕРГІЯ ЖАДАНА «ІНТЕРНАТ» ЯК ПОТУЖНИЙ ЕМОЦІЙНИЙ ВПЛИВ НА ЧИТАЧА

ТЕЗИ

до наукової  роботи «Кольорова палітра роману Сергія Жадана "Інтернат" як потужний емоційний вплив на читача»

слухача секції українська література, відділення: літературознавство, фольклористика та мистецтвознавство

Сумського територіального відділення малої академії наук України

Гопфалової Маші Олександрівни,

учениці 10 класу Юрівського НВК «ЗОШ І-ІІІ ст.-ДНЗ»

Конотопської районної ради Сумської області

Науковий керівник: Микиша Валентина Вікторівна,                                                                    учитель української мови  Юрівського НВК «ЗОШ І-ІІІ ст.-ДНЗ»

 Конотопської районної ради Сумської області

Актуальність дослідження зумовлена посиленням інтересу вчених до ролі кольору у творах майстрів слова, адже в доборі кольорів, їхніх відтінків і різних значень відбивається своєрідність авторського бачення й розуміння світу. Безперечно, цікавим у цьому плані є дослідження кольору в романі Сергія Жадана «Інтернат».

Мета наукової роботи. Дослідити кольорову палітру роману Сергія Жадана «Інтернат» та визначити її емоційний вплив на читача.

Завдання:

- розглянути історію написання та сюжетну лінію роману Сергія Жадана «Інтернат»;

- дослідити еволюцію головного героя твору;

- визначити емоційну насиченість кольорової палітри роману.  

Основними результатами дослідження  є:

1. Роман-дорога «Інтернат» написаний Сергієм Жаданом  у 2017 році. 
2. Головний герой роману переживе особистісну еволюцію. 
3. Кольорова палітра роману Сергія Жадана «Інтернат» здійснює потужний емоційний вплив на читача.

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………………….4

РОЗДІЛ 1. МОРАЛЬНО-ДИДАКТИЧНА ПРОБЛЕМАТИКА РОМАНУ СЕРГІЯ ЖАДАНА «ІНТЕРНАТ»

1.1. Історія  створення та сюжетна лінія роману………………………………..6

1.2. Еволюція головного героя роману…………………………………………..9

РОЗДІЛ 2. ЕМОЦІЙНА НАСИЧЕНІСТЬ КОЛЬОРОВОЇ ПАЛІТРИ РОМАНУ СЕРГІЯ ЖАДАНА «ІНТЕРНАТ»

2.1. Контрастність чорного і білого кольорів ………………...……………….13

2.2. Смуток сірого кольору……………………………………………………...17

2.3. Символізм червоного кольору……………………………………………..19

2.4. Багатозначність жовтого кольору………………………………………….20

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...23

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………………25

ДОДАТКИ……………………………………………………………………….27

ВСТУП

Актуальність теми дослідження.  Літературознавча думка протягом останніх років не випускає з поля зору  постать Сергія Жадана та його творчий доробок.  Адже  в своїй творчості Сергій Жадан звертається  до цілої низки морально-етичних, соціально-історичних, ментальних проблем –входження в доросле життя, власної історії, рейдерства, національного зрадництва, війни – романи «Депеш Мод», «Anarchy in the UKR», «Ворошиловград», «Месопотамія», «Інтернат» та інші. 

Результати осмислення творчого доробку Сергія Жадана засвідчують, що цей письменник – своєрідний феномен в сучасній українській літературі, адже він один з небагатьох,  хто підняв тему власної совісті над людиною, її життям і вчинками.  Заглиблення в сучасність, опис подій і героїв кінця 1990-х – початку 2000-х,  символічні образи, провідні ідеї, передусім, найголовніша – ідея становлення особистості об'єднують усі повісті, романи та поезії Сергія Жадана, ніби в одне велике дослідження про  Україну, її людей та  про духовність усього народу.

Творчий доробок Сергія Жадана досліджували різні критики та літературознавці (Г. Василенко, А.І. Вегеш, К. Воздвиженський,                               Н. Даньчишин,  Д.  Куришко, І. М. Онікієнко, Г. Улюра та інші). Водночас, колористика його творів, особливо останнього роману – «Інтернат» – для нас іще залишається дещо закритою, маловідомою та малодослідженою.

Мета наукової роботи полягає в огляді кольорової палітри роману Сергія Жадана «Інтернат» та визначенні її емоційного впливу на читача.

Для досягнення даної мети слід виконати такі завдання:

 - розглянути історію написання та сюжетну лінію роману Сергія Жадана «Інтернат»;

- дослідити еволюцію головного героя роману Сергія Жадана «Інтернат»;

- визначити емоційну насиченість кольорової палітри роману  Сергія Жадана «Інтернат».

Об'єкт дослідження: роман Сергія Жадана «Інтернат».

Предмет дослідження: символіка кольору у романі Сергія Жадана «Інтернат».

Теоретико-методологічна основа роботи. У дослідженні ми спираємося на праці літературних критиків, дослідників творчості Сергія Жадана.  Методологія дослідження полягає, перш за все, у прочитанні  роману Сергія Жадана «Інтернат»; аналізі наукових та літературознавчих джерел з досліджуваної теми;  у інформаційно-пошуковій діяльності.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше розглянуто роль кольору в системі індивідуального стилю Сергія Жадана та встановлено особливості символічного використання кольору у романі «Інтернат».

Практичне значення дослідження.  Результати дослідницької роботи можуть бути використані у подальших теоретичних та історико-літературних дослідженнях, присвячених осмисленню символіки кольору у літературі, а також у ході вивчення творчої спадщини Сергія Жадана на уроках літератури  у школі.

  Обсяг і структура роботи. Структура дослідження складається зі вступу, двох розділів, поділених на підрозділи, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг  дослідницької  роботи  – 24 сторінки.

РОЗДІЛ 1. МОРАЛЬНО-ДИДАКТИЧНА ПРОБЛЕМАТИКА РОМАНУ СЕРГІЯ ЖАДАНА «ІНТЕРНАТ»

1.1. Історія  створення та сюжетна лінія роману

«Інтернат» – це роман відомого українського письменника Сергія Жадана, написаний у 2017 році.

Це роман-дорога, оскільки його події відбуваються на Донбасі саме у дорозі на протязі трьох зимових днів 2015 року.  Сюжет роману на перший погляд здається простим: Паша – тридцятип'ятирічний учитель української мови – вимушений вирушити до сусіднього міста, аби забрати з інтернату свого племінника, який живе там.  Однак час для цієї мандрівки був, м’яко кажучи, не підходящий, адже українська армія тоді покидала місто, яке  вже оточували сепаратисти.

Роман «Інтернат» був написаний Сергієм Жаданом уже після виходу двох поетичних збірок 2015-2016 років «Життя Марії» та «Тамплієри», у яких автор підіймає проблему національного розбрату і пропонує замислитися над пошуками шляхів подолання ненависті. У романі отримала продовження тематика констатації  того, що війна, на жаль, залишається тепер і буде в досяжному майбутньому складовою історії людства. Український прецедент – це факт виникнення нової форми військового конфлікту, що починається з мирних антиурядових акцій і завершується жорстокою громадянською війною і зовнішньою інтервенцією. Жертвами конфлікту нового типу так званої гібридної війни стають насамперед найбільш беззахисні категорії населення. І на жаль, в умовах гібридної війни стає неможливо відрізнити правих від винуватих, простих мирних громадян від бойовиків і терористів – смертників [9, с. 26].

Український митець у своєму творі описує ознаки воєн нового типу, зазначаючи, що змістом військових дій у гібридній війні стають не військова перемога, а «деморалізація і нав’язування своєї волі всьому населенню держави» [13, с. 249].

Як зауважив сам автор у одному з інтерв’ю, ідея написати роман про події гібридної війни виникла влітку 2014 року. Тоді він спробував прописати перший сюжет і почати книгу, але не вийшло.  Лише з часом з'явилася постать головного героя. Почав писати Сергій Жадан у 2015 році і закінчив в останній день зими 2017 року.  У романі  багато епізодів узято з реального життя, а за основу – Дебальцівську операцію, коли українська армія виходила з міста [7].

Назву роману «Інтернат» можна вважати триєдиною. По-перше, одним з місць дії стає справжній інтернат для дітей з педагогічними і фізіологічними проблемами. У романі у в ньому перебували Саша, директорка Ніна, кілька дівчаток і фізрук.

По-друге, поняття «інтернату» використано Сергієм Жаданом як метафора, яка має на увазі невпорядкованість та хаотичність державної політики на Донбасі.   І ця війна, на думку однієї з героїнь роману – Ніни – є наслідком бездіяльності (інтелектуальної і громадянської) саме Пашиної генерації.  Головний  герой не втік  від війни,  але, на відміну від справжніх біженців, він загнав себе в утечу внутрішню: це – не дивитися новини, відмовлятися покидати місце мешкання, дотримуватись  нейтралітету. Паша від народження інвалід, воєнним бути непридатний, передусім до стрільби, через уроджену ваду правої руки.  Показовим для нього (та й для більшості мешканців Донбасу)  є те, що не на  уроках, на перервах і в побутовому житті  герой завжди переходить на російську мову.  В одному з діалогів українська мова порівнюється ним з латиною (нею, мовляв, наживо тут не спілкуються, а це натякає на ще одну ознаку духового сирітства мешканців території-інтернату).

По-третє, інтернатом є буквальний і символічний притулок, свого типу Храм. Який, на жаль, буде зруйновано [12].

У дорозі Паша був три дні. За цей час він забрав племінника з інтернату і повертається  назад.   У місті Паша приєднався до групи біженців, з якими перебував певний час.  Завершить свою подорож головний герой в компанії Віри, яка виявиться проституткою.  Усе в романі «Інтернаті» є чистою і однозначною є дією. Дійти до пункту призначення і залишитися живим.  Відсутні побічні дії і думки: Тільки одна на часі дія: бігти, ховатися, бігти, боятися, нападати, їсти, спати, бігти, ховатися.  Важливим є тільки час. Коли? – Просто зараз! Це війна. Першими на лінії вогню зникають зайві рухи, відразу за ними – зайві слова [12].

На протязі усього роману товчуться всюди безпорадні, і переважно похилого віку, жінки та мужички мародерського типу. І всюди для головного героя нестерпно смердить мокрою псятиною. У романі Сергія Жадана «Інтернат» немає алегорій та філософського підтексту, він прагне подати усі події  реалістично, пропустивши  їх через власне поетичне сприйняття [7].

Роман «Інтернат» написано від імені найчисельнішої верстви Донбасу – місцевих мешканців, які вже втомилися прокидатися і засинати з одним і тим же запитанням: «Коли все це, нарешті, закінчиться?»  Вони не хочуть думати та і не думають про те, на чиєму боці бути у цій війні. А коли й думають, то сказати уголос про це бояться, бо невідомо, яка влада буде завтра у місті, і чи не здадуть   сусіди при першій же нагоді.

Читач має змогу спостерігати за усіма подіями Пашиними очима, однак оповідь ведеться від третьої особи до самого кінця роману.  Багато людей в романі Сергія Жадана втрачають власні імена та власні обличчя. Вони наче розчиняються в повітрі, зникають десь у тумані. Нібито їхні риси поволі розмиває дощ. Люди стають менш схожими на людей, а більш схожими на тварин чи якихось фантастичних істот (на пінгвіна, бобра, ігуану, гнома), поки намагаються пристосуватися та вижити. Саме такими їх бачить головний герой [5].

Наприкінці роману Сергій Жадан надає слово племіннику Саші, прозоро натякаючи, що це і є справжній герой історії, і його майбутнє залежатиме від нього самого. Саме такі, як Саша, зможуть зробити правильний вибір у складній ситуації і стануть ймовірними спасителями українського Донбасу. Нове покоління, яке попри всі наявні складнощі та суперечності, всю невизначеність сьогодення та плутанину, яка тягнеться з ретельно й несвідомо забутого минулого, матиме спільні цінності й буде готовим їх захищати. І тому виходить, що це не Паша забрав малого з інтернату, а навпаки,  малий повернув Пашу додому.

Отже, роман-дорога Сергія Жадана «Інтернат» «це доволі прямолінійний роман про війну, про те, що відбувається саме тут, саме зараз, і саме з нами» [4].

1.2. Еволюція головного героя роману

Головний герой роману – Паша – спершу постає перед нами неодруженим мовником із безіменної станції, яка знаходиться поряд з лінією фронту. Він свідомо займає  нейтральну позицію в ситуації, коли потрібно зробити вибір на користь однієї з ворогуючих сторін. Паша не хоче робити вибору, він поза конфліктом. Чи, можливо, він у це щиро вірить. Він закрився від усіх і намагається не помічати те, що відбувається навколо, його реальність – купа підручників та зошитів [2].

Причиною Пашиної поведінки – замкнутість та байдужість до усього світу й до самого себе – є травматичний досвід минулого, про яке він постійно згадує під час своєї подорожі до інтернату та назад, колись йому довелося приймати перше важке рішення в своєму житті.  Вийнятий зі своєї шкаралущі, вимотаний із кокона, він стоїть посеред порожньої й чужої йому країни і не може зрозуміти, як бути далі, як вистояти проти цього невидимого тиску, який його вичавлює з реальності.

Боїться Паша і смерті, адже мав уже зустріч із нею. Іще за років юності,  в перший день нового року, ідучи навмання по снігу й думаючи про велетенський світ, що лежить перед ним і про любов, яка не має меж, він провалився під лід. Однак йому дивом вдається врятуватися,  бо річечка була надто мілкою.  Проте з тих пір він жив зі страхом перед кригою та безвістю [4].

Аморфність Паші найбільше проявляється в межових ситуаціях,  особливо у епізоді втечі з вокзалу містечка, яке готували до «здачі» загарбнику. Тоді Паша лишився єдиним чоловіком у «каравані» біженців, і треба було шукати вихід із пастки, до якої вони потрапили: «… це ж відповідальність, це ж яка відповідальність – вести в темряві маловідомих людей у незрозумілому напрямку. Паша до того не звик. Він навіть за свій клас не відповідав, звик списувати все на дитячу ініціативу та самостійність. І вдома ні за що не відповідав. Удома за все відповідала сестра. А коли сестри не було, то й відповідати за щось особливої потреби не виникало. А тут раптом ціла купа жінок, дітей та інвалідів, яких треба кудись вести» [6,   с. 198].

Ця ж Пашина риса проявляється у відкладанні на потім важливих  життєвих питань. Не забирав він племінника Сашу з інтернату до останнього, аж поки туди знов не повернулися окупанти.   Також слід згадати, що  не став  Паша переїжджати із тимчасово захопленого міста через те, що був бюджетником, і не хотів переривати стаж, зафіксований в його трудовій книжці. Такі (анти-)приклади не єдині у романі.  Цей хворобливий патерналізм характерний мешканцям неназваної в тексті території (але всі розуміють, що це Донбас, де точиться війна). Схожий на нього й інтернатівський фізрук Валерій Петрович у своїй ностальгії за «великою країною», у якій усе за всіх «рішалось» [5].

Подорож Паші – це провідна нитка сюжету. Його дорога-мандрівка  трактується як своєрідна проща, під час якої він очищується, спокутує гріх власної байдужості. І ведуть його по цій дорозі різні персонажі. Потрапити на інший бік фронту допомагає головному герою таємничий іноземний журналіст Пітер, а наприкінці твору – він же допомагає і вибратися звідти.   Далі – таксист на прізвисько Ігуана, що перевозить і людей, і домовини; і  Альоша-вожатий, який виводить біженців із містечка, звідки відступають наші війська [12]. 

Зустрічі з людьми, справжньою війною допомагають Паші стати впевненішим у собі.  Він за три дні навчився нахабно розмовляти з окупантами, і стежить, щоби всі біженці на вокзалі отримали їжу. І все є зміни в поведінці Паші диктуються більш зовнішніми чинниками – рішуча постава Ніни, директорки інтернату, яка не дозволить зняти з будівлі український прапор (її згодом терористи вб’ють), а також дивовижно твереза  й доросла оцінка ситуації малим Сашком.   Але найсильніший момент  роману Сергія Жадана – це сцена в лікарні з описами смерті і переживань, спричинених небезпекою загинути.

 Якщо герої попередніх романів Сергія Жадана були пофігістами-нонконформістами, дивакуватими хлопцями, більш схильними до доброго, аніж до лихого, то і вони такими й залишалися перших сторінок до останньої.  Герой «Інтернату» – Пашка – змінюється особистісно.  Він не стає «крутим» Рембо і не виголює на голові оселедця на знак свого національного прозріння.  Він просто крок за кроком упродовж трьох днів  починає брати на себе відповідальність: допомагає кільком жінкам вибратися з вокзалу, забирає з інтернату племінника, заносить пораненого бійця до лікарні і навіть трохи асистує хірургові при операції.  І в міру того,  як сміливіша сам Пашка, тим охочіше йому допомагають оточуючі люди:  наприклад, дідусь із села, який  ризикнув підкинути вчителя і його племінника до траси [12]. 

Наприкінці роману вже сміливий Паша повертається врешті-решт на свою станцію, і всю свою злість та агресію виплескує на іноземного репортера через його жарт про українську мову.  Тут у вчителеві прокинулася і професійна, і національна гордість.

Г. Василенко відзначає символізм роману і порівнює перехід Паші від зневіри до віри, від байдужості до включеності у події з біблійним образом Савла-Павла [1]. І здається, що сам автор роману вірить, і прагне переконати у цьому читача, що головний персонаж стане провісником істини, борцем за те, у що увірував, стражденним мучеником за правду.

Таким чином,  Паша – упродовж роману переживе особистісну еволюцію. Спершу  він свідомо займатиме нейтральну позицію в ситуації, коли потрібно зробити вибір на користь однієї з ворогуючих сторін. Однак упродовж триденної подорожі він багато що побачить і багато переосмислить. Його дорога-мандрівка – це своєрідна проща, під час якої він очищується, спокутує гріх власної байдужості. А зустрічі з людьми, справжньою війною допоможуть  Паші стати впевненішим у собі. 

РОЗДІЛ 2. ЕМОЦІЙНА НАСИЧЕНІСТЬ КОЛЬОРОВОЇ ПАЛІТРИ РОМАНУ СЕРГІЯ ЖАДАНА «ІНТЕРНАТ»

Літературний критик Г. Улюра відзначила, що важливими у романі «Інтернат» є «два основних символи: дорога і пси» [12].  А.І. Вегеш додає, і ми з цим погоджуємося, що колір відіграє важливу роль у побудові сюжету, відображає думки, почуття героїв, налаштовує на позитив чи негатив [3].

Навіть обкладинка роману «Інтернат» колірно-символічна – чорний колір, що переходить у сірий(Додаток А). На чорному фоні білими літерами виділяється прізвище та ім’я автора, а також червоним кольором виведено назву роману. Чорне асоціюється зі спаленими містами і селами, зі згарищем, а червоне – з полум’ям від згарищ, з пролитою кров’ю. Ці кольори – кольори війни.

2.1. Контрастність чорного і білого кольорів

У романі найчастіше зустрічаємо чорний і білий кольори.  Автор ґрунтовно описує місцевість, небо, людей, і чорний колір супроводжує головного героя повсякчас.  Хоча дія в романі відбуваються у січні, однак  на сторінках роману переважає чорний сніг, а не білий. Наприклад:

- «…серед чорних снігів, у чорноті, наповненій пташиним криком…» [6, с. 226]; 

- «Паша визирає у вікно, розглядає чорний сніг і чорне небо…» [6, с. 13].

Бачить Паша  також і  білий сніг, але цей  сніг – символ холоду та  смерті:  «Але нікого не бачить, лише білий сніг до самого обрію. …знову ним бреде, замерзає в ньому, губиться, намагається втекти від смерті. Хоча як ти від неї втечеш – по такому снігу? Не втечеш, навіть не намагайся. Сніг робить безпорадним, беззахисним. Одного разу ти провалюєшся в нього, він пропікає тебе до кісток, потім уже ніколи не позбудешся цього дотику смерті…» [6, с. 285].

Якщо в психології білий колір (Додаток Б) трактується як колір чистоти, радості, символ невинності, асоціюється з денним світлом, Божим світом [11], то у Сергія Жадана білий колір має символіку мовчання, порожнечі, смерті безтілесності. Білий колір викликає страх, який важко подолати головному герою:

- «…безкінечний білий простір тягнеться кудись потойбіч життя. Таке враження, що ніколи не виберешся із цієї долини, із цієї пастки…» [6, с. 267];

- «Лише біла моторош заливає краї, підступає під ноги. Ступиш туди – вийдеш з іншого боку життя» [6, с. 169].

Чорний колір найчастіше виступає символом трагедії, печалі, смутку,  нещастя, смерті. Чорним кольором змальоване довкілля у романі: чорні лунки, чорний простріляний наскрізь ліс,  чорна низька лісосмуга, чорні будинки, чорне кам’яне річище траси, чорні липи, чорна ніч,  чорна вода, чорні яблуні, чорна дорога, чорний незібраний город.

У Сергія Жадана часто чорний виступає не як колір, яким зображуються явища природи, а як відтворення емоційного враження від споглядання оточуючого світу, почуття людини; при цьому актуалізується переносне значення слова (чорний дощ, чорне повітря,  чорний вугільний простір, чорні шовковиці, чорні душі).

Зимове небо війни автор змальовує тими ж темними кольорами і кольори. Мокрі небеса, срібні і вологі супроводжують героя весь час. Наприклад:

- «Небо темніє, лісосмуга насувається чорною масою» [6, с. 171];

- «Дощ із туманом наповнюють ґрунт водою, і небо від такої кількості вологи схоже на потопельника при березі – набрякле, із синім відливом на сірому тлі» [6, с. 81].

Темний колір містить у собі небезпеку. І навіть там, де небо у світлих кольорах, обов’язково будуть присутні темні предмети: «…на обрії, де світло небес відливає молоком і оловом, стоять труби комбінату – високі, холодні, мертві» [6, с. 51].  Світлим небо стає під час обстрілів у місті. Але  ці яскраві кольори не викликають радісних емоцій: «Небо з темного стає рожевим, синьо підсвічується, глухо підхоплює кожен вибух. …порожнє місто, кольорове небо, вогкий туман, з якого виростають чорні липи» [6, с. 103].

Туман у романі – це невизначеність, таємничість, він також темний і страшний. Наприклад: «В парку туманом застелило все: відчуття, наче проходиш крізь стіну, залишаючи за собою світ живих…» [6, с. 141].  Туман  світлішає лише під ранок, наприклад як от: «Це суцільне молочне тло, срібло-тьмяне, безкінечне. І десь там, у цьому суцільному молоці, весь час гримить і зблискує жовтими вогнями, тріщать виснажливі автоматні черги… З долини тягне димом, дим заплітається в туман, як темне пасмо в сивому волоссі померлого, й одразу ж повертається відчуття страху й небезпеки» [6, с. 133].  І хоча тут туман молочного кольору, але цей колір не  радісний, бо асоціюється з потойбічним світом,  як саваном, огортаючи  землю.

Достатньо часто автором використовуються іменники-синоніми пітьма, темрява, чорнота.

Так, Паша боїться темряви: «…раптом на нього хтось вийде з вогкої темряви» [6, с. 43]), він «вслухається в темряву», іде в темряву «і рука провалюється в темряву, по зап’ястя, по лікоть, по плече, нізащо, говорить собі востаннє й провалюється в чорне» [6, с. 192].  І ця темрява може не тільки мовчати, але й говорити: «У темряві хтось стоїть, проте хто там – не зрозуміти. Так, ніби це темрява до них і говорить» [6, с. 105].  Однак темрява дає захист солдатам.

Темрява може набирати іншого кольору – ставати синьою. Наприклад:

- «Але запальничка заїдає, лише іскри летять у синю вечорову пітьму,  наповненій пташиним криком і сигналами локомотивів…» [6, с. 226];

- «Місяць розмащується небом, рухається в бік ночі, залишає за собою пустку й синю чорноту» [6, с. 306].

Чорнота виходить не тільки з неба, а й  із землі, яку розірвали снаряди:

- «…ґрунти розступились, випустили із себе всю цю чорноту, яка розповзається тепер січневим небом, забиває собою всі отвори й щілини» [6, с. 167];

- «Стає зовсім тихо і просторо: все наповнене чорнотою, все нею залите» [6, с. 292].

У чорних кольорах зображує Сергій Жана місто, будівлі, вокзал:

- «Паша дивиться на місто й зовсім його не бачить. Бачить лише чорну яму, над якою, наче повітряні змії, висять великі чорні дими з довгими хвостами. Так, мовби хтось викачує з міста душі. Й душі ці – чорні, гіркі, чіпляються за дерева, пускають коріння в підвали, ніяк їх не вирвеш» [6, с. 115];

- «Паша озирається – хрущовка темніє віддалік, мов кит, що з розпачу викинувся на берег. Вікна чорні, як вугіллям вимащені, жодного руху, жодного голосу. Від цього ще страшніше» [6, с. 99];

-  палац культури «чорний, вигорілий із середини» [6, с. 183].

Під час своєї подорожі Паша постійно наштовхується на чорні отвори дверей, на чорний перон, на чорні мітки на стінах і парканах, на темні й неживі будинки. Навіть про свій дім Саша говорить, що він «схожий на половинку чорного хліба».

У  темних кольорах зображує Сергій Жадан і людей.

У бійців, що відступають, чорні від бруду обличчя, чорні подерті шапочки, чорні від мастила руки. Один із бійців нагадує шахтаря:  «Чорне волосся, темні й від цього недовірливі очі, пил в’ївся в зморшки на обличчі» [6, с. 24]. Деякі бійці чорні від диму і алкоголю, у них чорні промерзлі пальці. Ворожі солдати теж брудні, у чорних наколінниках: «Брудна форма, перемащені димом обличчя, важкі накипи землі на взутті. І прапор над баштою – темний і замащений, мов бинт, який довго прикладали до відкритої рани» [6, с. 78].

У темних кольорах змальовано й цивільних людей: старий пасажир з чорними нігтями і чорними зубами, дівчинка з чорним смоляним волоссям, дівчата-інтернатівці з чорними і глибокими тінями під очима, біженець темнолиций. Автор виділяє чорним кольором і натовп: «І натовп – чорний, мовчазний, слідкує за ними, напружено й недовірливо, так і дивись – кинуться, розірвуть на шматки» [6, с. 251].

Важлива риса письменника у використанні кольорів – контрастність:

- так, поля, що тягнуться довкола, «білі від снігу, чорні від ґрунту на зламах», «в снігу чорніють кинуті кимось речі», «засніжена долина, посеред якої чорно грузне зимовий ліс» [6, с. 266–267];

- «…білі поля й чорна проталина траси» [6, с. 323];

- «…темні пси на білому тлі» [6, с. 324];

- «Біжить і ловить боковим зором злагоджений злий рух чорних крапок на білому полотні…» [6, с. 324].

Отже, чорний у Сергія Жадана виступає не як колір, яким зображуються явища природи, а як відтворення емоційного враження від споглядання оточуючого світу, почуття людини; при цьому актуалізується переносне значення слова (чорний дощ, чорне повітря,  чорний вугільний простір, чорні шовковиці, чорні душі).

2.2. Смуток сірого кольору

Хоча у романі найчастіше використано чорний і білий кольори, багато у тексті і сірого кольору.  Так, мокрі небеса, сірі і вологі супроводжують героя весь час: «За вікнами розливається темне срібло січневого неба» [6, с. 76].

Сірий колір має розгалужену систему семантичних варіантів. Поширене вживання цього кольору в значенні «безликий», «невиразний», «нічим не примітний». Наприклад:

- «На пагорбах стоїть сіра важка будівля» [6, с. 125];

- «Довкола ший замотані сірі від цегляного пилу хустки» [6, с. 20];

- «В тумані можна розпізнати сірі покрівлі, темні комини» [6, с. 139];

- «…і вони помічають біло-сірого кольору пасажирський автобус із висадженими вікнами…» [6, с. 58];

- «видно терикони і сірі блоки будівель» [6, с. 267].

Сірими у романі є не тільки предмети, але й люди, тварини:

- «За кермом сидить ігуана – сірий від безсоння, наляканий і злий. …І поруч із ним, на сусідньому сидінні, сидить мужик в ондатровій шапці й сірому пальті – теж наляканий, теж сірий» [6, с. 245];

- «Паша скошує погляд – так і є, пес. Як він тільки сюди прибився: мокрий, сірий, із темними переляканими очима» [6, с. 74];

- «За дверима стоїть Ніна, директорка, …У в’язаних теплих гетрах, чорному светрі, сірій, теж в’язаній, жилетці. На сіру ворону схожа» [6, с. 117];

- «Директорка осідає у свій чорний офіційний костюм, сіріє обличчям і від цього відразу стає старішою» [6, с. 23];

 Сірий виражається у романі у колористиці неяскравого, тьмяного, безбарвного, однотонного, хмарного, похмурого. Герой виривається з білої пастки і потрапляє у сіру, а вона така ж страшна, як і попередня: «Враз стає сіро і похмуро. …Озирається й бачить рівне сіре тло, що розгортається довкола, обступає його, не даючи жодного шансу на порятунок, і від цієї неохопної сірості стає йому так моторошно, що в нього звідкись з’являються нові сили…» [6, с. 289].

Сірий колір позначає одноманітність, порожнечу життя, духовну і моральну ницість. Персонажі невеселі, перелякані, тому їхній душевний стан автор відтворює через сіру кольороназву. Розпач від побаченого і пережитого, де нема порятунку нікому і ніде, спонукає змальовувати все у темних кольорах:

-  «Чорне… поле, де-не-де сіре, аж до синього…» [6, с. 50];

- «небо… із синім відливом на сірому тлі» [6, с. 81];

- «І вже ціла їхня вервечка біжить підтюпцем, добігає до перших дерев, що під сірим січневим небом навіть тіней не відкидають» [6, с. 270].

Поруч із сірим виділяється срібний  колір. Автор пише:

- «За вікнами розливається темне срібло січневого неба» [6, с. 76];

- «…хоча потому небо зачиняється, мов двері ліфта, і знову стає срібно й волого» [6, с. 59];

- Туман створює «суцільне молочне тло, срібно-тьмяне, безкінечне» [6, с. 133];

- Боєць змальований зі «срібним брудним волоссям» [6, с. 22].

Із сірим кольором схожий і сивий, що втратив своє забарвлення, став сріблястим. Йдеться про бійця, якого Паша називає сивим через сивину, не знаючи його імені («Сивий повертається… Сивий підходить до дверей» [6, с. 80]). Свинцевий сірий  автор уживає на позначення неба: «Переможно скидає руки догори – до свинцевого неба, з якого починає сипатись сніг» [6, с. 289].

Як бачимо, у романі Сергія Жадан сірий колір несе семантичну домінанту безладу, розпачу, безвиході, смутку.

2.3. Символізм червоного кольору

Червоний колір у романі «Інтернат» асоціюється здебільшого з війною, кров’ю і вогнем.  Наприклад: «Туман зовсім розсмоктався, і над містом висить круглий, кольору підсохлого сиру місяць, підсвічений знизу червоним, мовби його вмочили в теплу кров» [6, с. 182].

Червоний колір у Сергія Жадана не має сильного емоційного заряду радості, свята, урочистості, небуденності, незвичності, казковості. Тут червоний колір символізує небезпеку (варіант крові), це також колір пекла, вогню. Головному героєві довелося пройти не одне коло пекла. Червоний колір тут асоціюється з кров’ю, війною, ранами, смертю:

- «Мокра підлога вимащена глиною кольору крові» [6, с. 311];

- «…білий лікарський халат залито кров’ю…» [6, с. 312];

- «…помічає на лезі згустки рудої крові…» [6, с. 303];

- «кривава каша посеред випаленої трави» [6, с. 165].

Червоний колір часто набуває значення «напружений», «страшний», «тривожний», «негативний», «демонічний».

Червоним кольором позначені руки, очі людей і тварин:

- «Ганс бере й уважно водить червоними перемерзлими пальцями з чорною землею під нігтями вздовж рядків» [6, с. 37];

- «…і обличчя у них особливо темні, а рухи важкі й нервові, й очі в них червоні від злості та диму…» [6, с. 35];

- Ніна «…простягає руки, гріє червоні долоні» [6, с. 155];

- «А за ним іде другий, зовсім молодий, сопливий якийсь, із червоними, злими й припухлими очима» [6, с. 65];

- Альоша «витягає з кишень червоні долоні, дихає на них холодним повітрям, шморгає відмороженим носом, дивиться кривавими білками» [6, с. 83];

- Паша дивиться червоними очима, в малого «очі теж червоні – від дощу й безсоння» [6, с. 282].

Отже, символізм червоного кольору багатозначний, але у романі він символізує ворожнечу, помсту, війну, агресивність, боротьбу.

2.4. Багатозначність жовтого кольору

Жовтий колір є багатозначним. Це не лише колір золота, сонця, але й колір тривоги, колір війни, смерті, хвороби, потойбічного світу. У С. Жадана він викликає негативні асоціації. Автор часто розповідає про те, як гримить і зблискує жовтими вогнями небо. Жовтий мертвий сніг, жовта мокра трава, жовте неприбране листя нагадують про щось віджиле, мертве. У одного з місцевих Паша помічає безумне жовте око, як у небіжчика. Погляд у нього прискіпливий, з жовтою ненавистю в очах.

Темно-жовтим кольором описує Сергій Жадан гнилий сніг: «…і сніг, сніг! – темно-жовтий, ніби гнилий, ніби помер кілька днів тому й тепер гниє на свіжому повітрі. У деяких місцях жовті плями розлізлися й стали зовсім брунатними… Біжить повз жовтий мертвий сніг і посічені дерева. …І що далі біжить, то темнішим довкола стає сніг. Аж раптом його не стає зовсім – лише чорний вигорілий ґрунт між деревами. І дерева теж вигорілі. І все довкола просякнуте димом і вогнем» [6, с. 270–271].

А коли герої потрапляють на територію, де недавно відбувся бій, то бачать, що від пролитої крові сніг став темно-жовтим. Це було страшне видовище, не випадково малий перелякано запитував: «Шо зі снігом?» [6, c. 270].

Жовтим кольором позначено вогні автоматних черг, що несуть смерть: «…десь там, у цьому суцільному молоці, весь час гримить і зблискує жовтими вогнями, тріщать виснажливі автоматні черги…» [6, с. 133].

Привертає увагу опис місяця. Він є якоюсь частинкою світла, що розвіює темряву, дає надію на вихід із ситуації. «Раптом у довколишній чорноті проступає місяць – великий, яскраво-жовтий. …і він вивалився просто на них, і все раптом стало прозоре й близьке. Ніби в дитячій спальні хтось вмикає світло, аби розігнати страхи й переконатись, що під ліжком немає жодних монстрів» [6, с. 293].

Небесне світило у Сергія Жадана  і яскраво-жовте, і золоте, і кольору підсохлого сиру. Це все – відтінки жовтого кольору, кольору світла, чистоти і ясності: 

- «Туман зовсім розсмоктався, і над містом висить круглий, кольору підсохлого сиру місяць…» [6, с. 182].

- «…виокруглюється місяць, заливаючи золотом холодне залізо машин» [6, с. 298]

Жовтим кольором автор іноді змальовує транспорт, деякі предмети будівель:

- «фарбована в жовтий труба газогону» [6, с. 56];

-  «Вокзал фарбований у жовте, але під дощем фарба стала темною, важкою» [6, с. 60].

Є у романі золотий колір, який автор використовує для змалювання інею («залишаючи по собі золоті вихори інею» [6, с. 225]).

 Отже, використання кольору – одна з найбільш індивідуальних рис бачення світу письменником і втілення його в тексті.

ВИСНОВКИ

У науковій роботі здійснено огляд кольорової палітри роману Сергія Жадана «Інтернат» та визначено її емоційний вплив на читача. У підсумку зауважимо наступне:

Роман «Інтернат» був написаний Сергієм Жаданом  у 2017 році. Це роман-дорога, що описує події трьох днів, які відбуваються з головним героєм  на Донбасі.  У романі отримала розвитку тематика гібридної війни, жертвами якої стають, насамперед, найбільш беззахисні категорії населення.

Головний герой роману – Паша – упродовж роману переживе особистісну еволюцію. Спершу  він свідомо займатиме нейтральну позицію в ситуації, коли потрібно зробити вибір на користь однієї з ворогуючих сторін. Однак упродовж триденної подорожі він багато що побачить і багато переосмислить. Його дорога-мандрівка – це своєрідна проща, під час якої він очищується, спокутує гріх власної байдужості. А зустрічі з людьми, справжньою війною допоможуть  Паші стати впевненішим у собі. 

Використання кольору – одна з найбільш індивідуальних рис бачення світу Сергієм Жаданом.  Колір відіграє важливу роль у побудові сюжету роману, відображає думки, почуття героїв, налаштовує на позитив чи негатив.

У романі найчастіше зустрічаємо чорний і білий кольори.  Автор ґрунтовно описує місцевість, небо, людей, і чорний колір супроводжує головного героя повсякчас.  Чорний колір найчастіше виступає символом трагедії, печалі, смутку,  нещастя, смерті. Чорним кольором змальоване довкілля у романі.

Білий колір у Сергія Жадана має символіку мовчання, порожнечі, смерті безтілесності. Білий колір викликає страх, який важко подолати головному герою.

Сірий колір у романі має розгалужену систему семантичних варіантів. Поширене вживання цього кольору в значенні «безликий», «невиразний», «нічим не примітний».  Сірими у романі є не тільки предмети, але й люди, тварини. Загалом сірий колір несе семантичну домінанту безладу, розпачу, безвиході, смутку.

Червоний колір у Сергія Жадана не має сильного емоційного заряду радості, свята, урочистості, небуденності, незвичності, казковості. Тут червоний колір символізує небезпеку (варіант крові), це також колір пекла, вогню. Головному героєві довелося пройти не одне коло пекла. Червоний колір тут асоціюється з кров’ю, війною, ранами, смертю.

Жовтий колір є багатозначним. Це не лише колір золота, сонця, але й колір тривоги, колір війни, смерті, хвороби, потойбічного світу. У С. Жадана він викликає негативні асоціації. Автор часто розповідає про те, як гримить і зблискує жовтими вогнями небо. Жовтий мертвий сніг, жовта мокра трава, жовте неприбране листя нагадують про щось віджиле, мертве.

 Таким чином,  проаналізувавши  кольорову палітру роману Сергія Жадана «Інтернат», відзначимо, що вона здійснює потужний емоційний вплив на читача.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.   Василенко Г.  Сергій Жадан. Інтернат / Г. Василенко, І. Булкіна // Критика  – лютий 2018 [Електронний ресурс] – Режим доступу: https://krytyka.com/ua/reviews/internat
2.   Васильєв С. Інтерв’ю із С. Жаданом від 13 серпня 2017 року /  С. Васильєв  [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://apostrophe.ua/society/culture.
3.   Вегеш  А.І.  Роль кольору в романі Сергія Жадана «Інтернат» / А.І. Вегеш [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.zum.onu.edu.ua›article
4.   Воздвиженський  К. «Інтернат»: війна тхне мокрою псятиною. Новий роман нарешті дорослого Жадана  // К. Воздвиженський // Текстовик –  26 жовтня 2017 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://texty.org.ua/pg/article/editorial/read/79859/Internat_vijna_tkhne_mokroju_psatynoju_Novyj_roman 
5.   Даньчишин Н.  В Інтернаті «нікого не шкода». Рецензія на роман Сергія Жадана / Н. Даньчишин // Artefact – 24 січня 2018  [Електронний ресурс] – Режим доступу:   https://artefact.org.ua/literature/v-internati-nikogo-ne-shkoda-retsenziya-na-roman-sergiya-zhadana.html
6.   Жадан С.  Інтернат: роман / С. Жадан –  Чернівці : Меридіан Черновіц, 2017. –  336 с.
7.   Куришко Д. Жадан про «Інтернат»: приводячи війну у дім, ти ризикуєш втратити багато  / Д.  Куришко // BBC Україна  –  6 грудня 2017  [Електронний ресурс] – Режим доступу:   https://www.bbc.com/ukrainian/features-42185504
8.   Кухар О.  З нами стався «Інтернат» / О. Кухар // Літакцент – 05 жовтня 2017 р. [Електронний ресурс] – Режим доступу:     http://litakcent.com/2017/09/05/z-nami-stavsya-internat/
9.   Онікієнко І. М. С. Жадан – виразник національної ідеї в епоху другого модерну / І. М. Онікієнко // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету ім. І. Огієнка: Філологічні науки : зб. наук. праць. – Камянець-Подільський, 2017. – Вип. 44. – С. 24-28.
10.  Поліщук Я. Донбас як інтернат / Я. Поліщук // Буквоїд – 2 січня 2018 [Електронний ресурс] – Режим доступу:   http://bukvoid.com.ua/reviews/books/2018/01/01/093332.html  
11.  Потапенко О. І. Словник символів / О.І. Потапенко, М.К. Дмитренко  [Електронний ресурс] – Режим доступу:   https://studfiles.net/preview/5252915
12. Улюра Г. «Інтернат»: Як нам усім не пощастило / Г. Улюра // LB/ua – 23 серпня 2017  [Електронний ресурс] – Режим доступу:   https://ukr.lb.ua/culture/2017/08/23/374692_internat_yak_usim_poshchastilo.html
13.  Требін М. П. Україна перед воєнними викликами сучасності / М. П. Требін // Вісник Національного університету «Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого». Серія: Філософія, філософія права, політологія. – 2014. – № 4 (23). – С. 246-251
14. Харчук О. Огляд роману Сергія Жадана «Інтернат» / О. Харчук // Друг читача – 19 жовтня 2017  [Електронний ресурс] – Режим доступу:   https://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/50598/

Додаток А

Додаток Б

Додаток В

Психологія кольору

Червоний колір – насичений, гарячий, важкий, яскравий. Впливає на формування лідерських якостей, а також активність, впевненість, дружелюбність.

Червоний в психології символізує владу, пристрасну любов, війну, вогонь. Відтінки світлого червоного діють збудливо, а темні надають солідності.

Червоний володіє стимулювальним ефектом, що постачає сильну, але грубу енергію. У великих кількостях червоний здатний провокувати гнів, а також лють. У психології червоний колір застосовують для стимуляції нервової системи, вивільнення адреналіну, поліпшення кровообігу, збільшення інтимного потягу.

Психологи червоний колір наділяють чуттєвістю, упевненістю в завтрашньому дні, він допомагає легше перенести неприємності.

Жовтий колір – символ сонця, колір золота і божественної влади. В психології – це радісний, легкий, струменистий, теплий, яскравий. Даний колір символізує рух, веселощі, викликає приємні відчуття, надає допомогу в активізації розумової діяльності. Жовтий має здатність довго зберігатися в пам’яті, проте в комплексі з іншими відтінками може викликати протилежні емоції. Наприклад, зеленувато жовті відтінки наділені відразливим ефектом, уособлюють фальш, заздрість.

Жовтий асоціюють з виразністю, оптимізмом і інтелектом. Він покращує пам’ять, допомагає в прийнятті нових ідей, збільшує концентрацію уваги, сприяє швидкому і справедливому вирішенню проблем, організовує, звільняє від негативу.

Психологи використовують жовтий для підвищення пізнавального інтересу у дітей, він стимулює сприйняття нових ідей, концентрації думок і кращу самоорганізацію.

Жовтий колір доцільно використовувати в обмеженій кількості в дитячих кімнатах, оскільки є ймовірність, що якщо його буде багато, то діти спокійно не заснуть.

Чорний колір. У психології цей колір означає депресію, придушення, порожнечу, обмеження, руйнівність, стриманість. Особистість, що надає йому перевагу, бажає приховати від соціуму свій внутрішній світ. Чорний означає кінець, однак саме з нього і починається все нове. Життя бере початок з невідомості. Особистість, що віддає перевагу чорному тону, може контролювати ситуацію, утримувати свою владу.

Чорний символізує потужність, таємницю, страх, стиль, гнів, каяття, печаль, глибину, складність, елегантність, невдоволення, траур, багатство, формальність, анонімність.

Помаранчевий колір. Це улюблений колір пристрасних мрійників і індивідів, що володіють інтуїцією. Оскільки помаранчевий близький до жовтого, то він має схожі з ним властивості і особливості: теплоту, легкість, збудливу дію.

Даний варіант кольорової палітри означає бадьорість, спонтанність, готовність до вирішення складних завдань, позитивний настрій, пристрасть, радість. Помаранчевий володіє позитивним впливом на людей і здатний вивести їх з депресивного настрою після розчарувань і важких втрат. Даний відтінок символізує благородство, насолоду, свято. Індивіди, які віддають перевагу цьому кольору, наділені світлими, всепробачаючими, відхідливими рисами характеру, але їх особливістю є гордовитість і мінливість.

У психотерапії помаранчевий колір успішно застосовують в лікуванні, оскільки він стимулює емоційну сферу, створює відчуття веселощів і благополуччя, а також піднімає самооцінку, вивільняє емоції, вчить прощати, є відмінним антидепресантом, покращує настрій. Пастельні відтінки (персиковий і абрикосовий) сприяють відновленню нервових витрат.

Блакитний колір вважають кольором творчості, рекомендують для навчальних кабінетів і аудиторій. Блакитний в психології символізує легкість, розум, ніжність, сталість, легку пасивність, чистоту. Прохолодний, спокійний, слабо насичений тон, позитивно діє при безсонні. В психології допомагає усунути негативні психічні стани: страх, сором’язливість, погані відносини. Також блакитний тон налаштовує на філософські роздуми і сприяє відлюдництву.

Білий колір. Даний тон символізує невинність, стерильність, світ, чистоту, смиренність, повагу, точність, молодість. Значення білого кольору в психології – незайманість, єдність, розчарування, самовіддача, народження, нудьга, повнота, задубіння, легкість, безплідність, ізоляція, простота, манірність. Несе собою справедливість, білий колір неупереджений.

Сірий колір не володіє особливим ефектом, будучи лише фоном для інших колірних рішень, і означає надійність, скромність, практичність, печаль, гідність, безпеку, завершеність, старість, інтелект, твердість, статечність, консерватизм.

Суміш двох протилежних тонів (білого і чорного) являє собою нейтральні відчуття. Сірий відтінок часто ігнорується людьми, оскільки асоціюється з повсякденністю і робочими буднями.

Незважаючи на незначну кількість любителів даного відтінку, він несе стабільність, спокій, дружелюбність, здоровий глузд і реалізм.

Часті переваги сірих тонів свідчать про нервозність і емоційну виснаженість людини.

Додаток Г

Значення кольорів у романі Сергія Бажана «Інтернат»

 Білий - символ мовчання, порожнечі, смерті безтілесності. Білий колір викликає страх, який важко подолати головному герою.

 Чорний - у Сергія Жадана часто чорний виступає не як колір, яким зображуються явища природи, а як відтворення емоційного враження від споглядання оточуючого світу, почуття людини; при цьому актуалізується переносне значення слова (чорний дощ, чорне повітря,  чорний вугільний простір, чорні шовковиці, чорні душі).

Сірий -  виражається у колористиці   роману як неяскравого, тьмяного, безбарвного, однотонного, хмарного, похмурого; одноманітність, порожнечу життя, духовну і моральну ницість.

Червоний - асоціюється здебільшого з війною, кров’ю і вогнем. Символізує небезпеку (варіант крові), це також колір пекла, вогню. Набуває значення «напружений», «страшний», «тривожний», «негативний», «демонічний».

Жовтий - колір тривоги, колір війни, смерті, хвороби, потойбічного світу