"Струна торкається душі"

Позакласний захід

Тема: “Струна торкається душі” (Літературно-музична кав’ярня)

Мета: Представити учням поетку рідного краю Любов Чорну.

Формувати у здобувачів освіти навички читацької діяльності, у процесі пізнання літератури – ключових компетенцій і творчих дій школярів, спрямованих на співучасть з автором, поетичним текстом щодо осягнення тканини художнього твору, розуміння підтексту змодельованих картин життя, здатність їх інтерпретувати з метою духовно-естетичного збагачення “Я-особистості”; розвивати творче мислення, уяву; виховувати любов до рідного поетичного слова.

Обладнання: виставка збірок поетки Л.К. Чорної, фото, мультимедійна дошка, музика: Шопен “Вальс”, Бах “Аве Марія”, Вівальді “Пори року. Літо”, Бетховен “Ода до радості”, Легран “Осінній сум”, Сантана “Європа: посмішка планети”, Глінка “Вальс-фантазія”.

Пісні: Н. Май “Ми – Вкраїни діти”, Софія Ротару “Одна калина”, В. Купріна “Троянди на пероні”, Іво Бобул “Все золото світу”, А. Малишко “Рідна мати моя”, М. Сом “Мрія”.

Малюнки учнів (скетчінг)

Міжпредметні зв’язки: українська література, музика, народознавство, мистецтво швидкого малюнку.

Тип заходу: формування літературно-мистецької компетентності учня-читача, що включає систему цінностей і компетентностей, які набуваються у процесі літературно-мистецької співпраці: учень – автор – художній твір – персонаж – учитель – соціум.

Звучить пісня Наталії Май “Ми – Вкраїни діти”.

Учитель: Сьогодні у нашій літературній кав’ярні “Струна торкається душі” скрайбінг.

Презентація. Мені хочеться познайомити вас із чудовою, неординарною людиною, поеткою і співачкою, яку я особисто знаю з самого дитинства, бо вона моя землячка, однокласниця і вірна подруга моєї мами:

ЧОРНА ЛЮБОВ КОСТЯНТИНІВНА

У її вірші я закохана давно і скажу з гордістю, що тематична мозаїка пані Любові – це прекрасна троянда, як і світ, що оточує нас. Кожна пелюстка чарівної квітки її віршів пахне по – іншому. Яке суцвіття чуття поетичного слова! У кожному рядку сховане золоте дно, але знаходить його той, хто не байдужий до краси рідного слова. Деякі з вас думають, що в житті можна обійтися і без віршів. Можливо, але ж… Хотілося б прочитати вам невеличкого вірша Василя Василашка, який називається “Глухий до музики?”

Є гірше, як змалку ти глухий до вірша,

Як слів –молодій наймиліших ти не слухав,

У рими погляд не втопив,

Коли ведмідь не лиш на вухо,

Але й на душу наступив.

У тому, що поезія – краса життя земного, цілющий ковток для спраглої душі, біла квітка сподівань, магія осягнення філософських глибин і своєрідна лабораторія людинотворення ви сьогодні переконаєтеся, слухаючи величні і красиві вірші. То ж до слова, Любове Костянтинівно!

Поетка: Доброго дня шановному товариству . Ось вам моя візитка “З любов’ю”

Акровірш

Ловлю думки- осінні облаштунки,

Югу ловлю, туманом, що кружляє

Будую вірші – долі подарунки,

Офарблюю, очікую, вплітаю.

Всміхаюсь квітам. Як я їх люблю!

Чомусь від щастя серце завмирає.

О світлий день, тебе боготворю,

Радію дітям, онуків в дім чекаю.

Надія й Віра хай і вас стрічає,

А злагода й любов не покидає!

Учитель: У нашому навчальному кабінеті є збірки Любові Чорної. На уроках я використовую її цитати, тобто біль-менш ви знайомі з її віршами, готуючись до літературного свята, багато попрацювали. Отже, про “Мереживо життя і її творчості” слово вам, невгамовні пошуковці.

Бібліографи:

Учень1: Любов Чорна Народилася в смт Просяній, Покровського району, Дніпропетровської області. Проживає на Донбасі, в місті Покровськ. Поетка. Співачка. Краєзнавець. Член Всеукраїнської творчої спілки “Конгрес літераторів України”, від Всеукраїнського союзу жінок-трудівниць “За майбутнє дітей України” нагороджена дипломом за пропаганду поетичної творчості та постійний творчий пошук у сфері писемності, лауреат Загальнослобожанської літературно-мистецької премії імені Михайла Петренка. Має ще багато різного роду нагород. У творчому доробку – 8 поетичних збірок.

Учень 2: Я опрацював наукові матеріали старшого викладача підготовки ДонНТУ, члена національної спілки журналістів України Володимира Алтухова про поетесу і вірші, що пишуться серцем. Рецензент називає її поезію душею мистецтва, яке допомагає нам, читачам, замислитися над бурхливим сьогодення:

Не бійтеся кохати,

Не бійтеся любити,

Відкривайте серця,

Щоб любов розбудити…

Щиро, безмасково Л. Чорна бажає кожному відкритися серцем, і від цих слів віє довірлива, наївна, висока простота.. Вона вміло знаходить “перли в переливах долі”, “із вранішніх квіток росу збирає, бальзам душі від смутку і від болю” і вірить у світле майбутнє Вітчизни. Любов до квітучої України пронизує всі вірші.

Поетичне слово Любові Чорної, як до серця подорожник, завжди актуальне, воно допомагає любити, вірити, надіятися.

Учень 3: Діана Бєлоконь, почесний краєзнавець Донеччини, член Всеукраїнської творчої спілки “Конгрес Літераторів України” літопис життя поетки сконструювала із змісту її книг. Де ж початок, де витоки, що формують людину-зірку? Зазирнемо до її ліричного щоденника:

Під стук коліс я виростала,

Будинок був біля вокзалу…

Тепер лиш спомин

Про Просяну. Про хату.

Про вокзал. Про маму.

Сім’я Чорних є переможницею обласного сімейного фестивалю “Сонячне коло”. Маючи чарівний голос, на всіх літфестах Любов Костянтинівна виконує авторську пісню “Картина вічного буття – в обіймах матері дитя”. Композитор В. Олексенко, прочитавши збірку її віршів, написав вальс “Бабине літо”.

Учень 4: Я досліджував тематику Чорної і виявив, що провідні теми її поезії – любов до Батьківщини, її святинь, національних героїв і подвижників сьогодення.

Учитель: Любове Костянтинівно, я знаю , що ви читаєте дуже проникливо , рідко у кого так виходить. То ж слово автору. Звучить вірш «Україно моя».

Л. Чорна: Наші державні символи – це святиня, не оспівати їх – великий гріх. Авторка декламує поезії “Прапор України”, “Наш герб”.

“Прапор України”

Прапор України –

Це в цвіту земля.

Прапор України – золоті поля.

Прапор України –

Неба глибочінь.

Прапор України –

Даль, куди не кинь.

Прапор України –

це потік зерна.

Прапор України –

Це моя країна,

Рідна, дорога ненька

Україна

“Наш герб”

Тризуб – це оберіг і це – тріада.

Це три аспекти: тіло, дух, душа.

В нім воля закодована і влада,

А ще прообраз якоря й хреста.

У гербі нашім поєднались ліра,

Козацький дух і жага до життя,

Любов палка і вистраждана віра

В прекрасне і щасливе майбуття.

Мов пісня дорога і материнська, в обійми залучає він свої.

Пишаюся я гербом українським, тризубом золотим на синім тлі.

Л. Чорна Я вдячна всім, хто мене оточує, з ким спілкуюся, бо саме ви надихаєте мене мріяти і писати вірші, що йдуть від самого серця, це ніби життєдайний ліричний струмінь джерельного озерця, звідки я черпаю іноді терпкий, іноді солодкуватий , а водночас насичений, повноцінний і пропущений крізь серце кришталевий напій, що зветься Віра, Надія, Любов. Струмінь цей багатоголосий, він несе благозвучну мелодію, яку я віддаю в дар своєму краю, місту, рідним. Моя душа наспівала мені багато віршів про наші обереги, про калину, про вербу, про барвінок, про пролісок.

У супроводі пісні С. Ротару “Одна калина” поетка читає поезію – “Калина – символ України”.

Учень 5: Ми знаємо, що ви дійсно співпрацюєте в мистецько-поетичній спілці міста Покровська “Суцвіття”, частий гість у школах та на місцевих телеканалах “Орбіта” та “Капрі”. Скажіть, будь ласка, як пишуться вірші.

Чорна Л. Дякую за запитання, відповім віршем

Як вірші пишуться?

Та я навіть не знаю.

Приходять в снах, а вранці оживають,

враз живодайним  сонечком нам сяють.

Чи росами  умитим співають.

Як вірші пишуться?

Та я навіть не знаю .

Пливуть з небес чи мріями кружляють,

Чи запашною квіткою буяють,

А може із птахами  відлітають?

Як вірші пишуться?

Та я навіть не знаю,

На небосхилі днину проводжають,

Вечірні зорі в небі зустрічають,

І думкою миттєвою витають…

Як вірші пишуться?

Та я навіть не знаю.

Ще хочу доповнити:

“В шуканні рядка”

Загубила.  Шукаю. Благаю.

Шепочу. Обминаю.  Вивчаю.

Сподіваюсь. Міркую. Долаю.

Підкоряюсь. Мовчу. Помиляюсь.

Враз шкодую. Вагаюсь. Трактую.

Знов працюю римую. Мудрую

Щойно думка пробігла.

Складаю. Вірш готовий?! Мети досягаю…

Учитель: Ви, поціновувачі поезії, працювали у творчих групах над дослідженням художньої досконалості віршів нашої гості. Надаю вам слово.

Учень 6: Читає вірш “Рідна мова моя”. Який прекрасний вірш! Дякуємо. Хочеться відзначити, що колорит його життєствердний, пафосний, урочистий. У автора яскраво виражено ставлення до рідного слова як до багатоосмисленого послання народу, як до шифру душевного тайнопису нашої рідної мови. Ви вчите нас любити рідну неньку Україну – коштовну перлину і мову її калинову, злеліяну в любові. Щиро вдячні.

Звучить “Вальс-фантазія” Глінки.

Учень 7: А мені запав у душу ось цей вірш “Багряна осінь, кароока діва”. Яка ж тендітно-барвиста пісня Вашої кароокої діви, уквітчаної дивовижними хризантемами! Так і хочеться безупинно перечитувати ніжно-осінню рапсодію і вальсувати у пахучому раю різноцвіття золотої володарки. Дуже гарно.

Звучить “Вальс” Шопена.

Учень 8: А я всім рекомендую “Лебедину вірність”. Так красиво про неповторно-вічну лебедину вірність, що аж серце защеміло так трепетно і ніжно-ніжно. Вдячний за величну магію слова.

Учень 9: Дійсно, прекрасні у вас вірші. Кожен рядок можна розібрати на цитати. Це ж треба зуміти дістати з глибини душевної криниці такі слова, щоб зачепити кожну струночку душі читача. Шаную Ваш талант, здоров’я Вам і творчої наснаги. І хочу причитати поезію, чарівним передзвоном лине гімн весні, землі, і хліборобській праці.

“Чи знаєте, як пахне колосок”. (Музика: Сантана. “Європа: посмішка планети”).

Учениця 10: Я вибрала ось цього вірша “Відкинем тугу” (музичний супровід Мішель Легран) “Осінній сум” саксофон. Мені здається, що цей вірш – квіткова фантазія в дивних поетичних етюдах талановитої художниці слова.

Вслухаюся, уявляю, роблю у своїй душі ніжні замальовочки. Їх дарує мені неповторна фея-осінь. І ще звучить саксофон. Так ніжно-ніжно. Це “Осінній сум” Мішеля Леграна. Ось така сила ваших віршів, вони здатні бентежити душу читача, наповнити тихою радістю і променистою посмішкою .

Звучить Вівальді “Пори року Літо.”

Учень 11: А я облюбував ось цього вірша дуже ніжного й хвилюючого, бо він пахне літом. Поетка майстерно володіє великою таємницею життя: лікувати душі красою, що навколо нас, радіти дням, світанку і дощу. А “поетичний словограй” неперевершений. Дуже гарно. Дякую за таку іскрометну ліричну родзинку. Ось послухайте: “Збираю в кошик пристрасного літа кришталь-росу…”

Учень 12: Любов Костянтинівна живе на Донбасі, а тому в неї багато віршів, присвячених героям АТО, Небесній сотні, пам’яті Сергія Нігояна. (музичний супровід Баха “Аве Марія”). Поетка читає вірш “Пам’яті Сергія Нігояна” (відеозапис – Додаток 4).

Учень 13: (Звучить “Ода до радості” Бетховена. Учень читає поезію “Буде свято на й на нашій вулиці”).

Учень 14: Ми знаємо, що Ви гарна співачка, то, можливо, подаруєте нам якусь пісню.

Чорна Л. Звичайно ж заспіваю про ту, що навчила мене лагідно сприймати промені сонця, милуватися серпанками і заходом сонця. (співає пісню “Рідна мати моя”).

Чорна Л. Родина – святе. До вашої уваги “Чуття єдиної родини”. Мені так хочеться заспівати вам ось цю пісню. “Троянди на пероні”, яка пов’язана з біографією Ліни Костенко, вона є авторкою даного твору, присвятила своєму чоловікові, батькові її доньки Оксани Пахльовської. З нагоди 90-річчя я приурочила свого вірша “Спогади”.

У мене немало творів адресованих видатним людям, а саме: Миколі Леонтовичу, автору “Щедрика”, тарасу Шевченкові, Василю Стусу. Особисто знайома з онуком Володимира Сосюри – Олексієм, переможцем “Голосу країни” Романом Сасанчиним.

Слово поціновувачам поезії Л. Чорної.

Учень 15: Великі спасибі за таке яскраве свято. Ви красива жінка, чудова людина, неперевершений поет. Ваші твори – це тільки мить, уривочок, фрагмент. У залі звучав шопенівський ноктюрн, бо ще

“По цьому світі ходять люди, що диво у серцях своїх несуть…

Вони посеред темряви і бруду незримі крила людям роздають”.

Учень 16: Шановна Любове Костянтинівно, дозвольте Вам від нас висловити найкращі побажання:

Сплели віночок від дніпровських синів і дочок,

Вплели у нього цілющий любисток,

Щоб наше сумління завжди було чистим.

А ще ромашки, дрібні, білосніжні, душа,

 Щоб сіяла відкрито і ніжно.

Та додали ще й барвистії мальви,

Щоб край свій рідний оберігали.

Фіалки, півники і матіолу,

Щоб мали добру і щасливу долю.

І квіт калини зав’єм з любов’ ю.

Гілку верби і маки червоні,

Щоб і Ви і ми були міцні і здорові.

До наших побажань приєднується ще й Іво Бобул з піснею “Все золото світу” (звучить приспів):

Все золото світу (2 рази)

Не варте любові, добра і краси.

Все золото світу (2 рази)

Не варте троянди, не варте сльози.

Учень 17: Дякуючи Вашій поетичній пораді, ми, ваші читачі, будемо “вчитися у солов’я без фальші жити і без партитури”.

Дозвольте подякувати Вам квітами і подарувати малюночки: “Осінь у шипшиновому намисті і вінку із глоду”, “Вальс жовтого листя”, “Троянди на пероні”, “Пахучий колосок”.

Це – скетчінг , мистецтво швидкого малюнку.

Чорна Л: А мій Вам подарунок на завершення зустрічі пісня “Мрія” (Микола Сом, композитор Оскар Сандлер).