Наукова робота " Особливості функціонування навчальних закладів с. Вали (1949-2018 рр.)"

Про матеріал

ЗМІСТ Вступ…………………………………………………………………………………3 Розділ 1. З історії школи…………………………………………………………....5 Розділ 2. Валівська початкова школа (1956-1960 рр.)…………………………....7 Розділ 3. Карапчів-Глибіцька семирічна школа (1949-1960 рр.)………………...9 Розділ 4. Валівська школа (1960-2018 рр.)……………………………………..12 Висновки….………………………………………………………………………..15 Список використаної літератури…….………………………………………..17 Додатки……………………………………………………………………………..18

Перегляд файлу

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВАЛІВСЬКА ЗОШ І-ІІ СТУПЕНІВ ВАШКІВЕЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

ВИЖНИЦЬКОГО РАЙОНУ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Особливості функціонування

навчальних закладів с. Вали (1949-2018 рр.)

Виконавець: Барбір Маргарита Василівна,

учениця 7 класу Валівської ЗОШ І-ІІ ст.

Керівник: Малайко Яна Петрівна,

вчитель української мови та літератури

Валівської ЗОШ І-ІІ ст.

Консультант: Дячук Т.І., директор

Валівської ЗОШ І-ІІ ступенів,

вчитель історії

2018 р.

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………………3

Розділ 1. З історії школи…………………………………………………………....5

Розділ 2. Валівська початкова школа (1956-1960 рр.)…………………………....7

Розділ 3. Карапчів-Глибіцька семирічна школа (1949-1960 рр.)………………...9

Розділ 4. Валівська школа (1960-2018 рр.)……………………………………..12

Висновки….………………………………………………………………………..15

Список використаної літератури…….………………………………………..17

Додатки……………………………………………………………………………..18

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Історичне краєзнавство – одна з форм громадської, творчої активності населення, ефективний засіб залучення його до вивчення історико-культурної спадщини, а також патріотичного виховання, просвітницької роботи. В останні десятиліття на Буковині широкого розмаху набули дослідження в цій галузі. Однак, не зважаючи на посилений інтерес до вивчення історичного минулого рідного краю, в історії сіл Буковини залишається чимало прогалин.

Одним з перших досліджень, в якому наведено історичні відомості про с. Вали стала праця Я. Кузика, І. Москаля «Віки говорять» (1995 р.). Проте основна увага дослідників зосереджена на історії с. Карапчів.

Більш ґрунтовно історичне минуле Валів описано у праці І. Стринадка «Карапчів над Черемошем» (2003 р.). Дослідник у своїй роботі розглядає історію с. Вали у контексті історичного розвитку с. Карапчів. У дослідженні подано відомості про стан освітнього процесу на території Валів починаючи з 1901 року. Знаходимо дані щодо функціонування навчальних закладів, історичних умов, в яких розвивалася освітня діяльність, кількості учнів, педагогічних працівників.

Дослідження історії Валівської ЗОШ І-ІІ ст., проведене Я. Кузиком у рамках підготовки проекту «Історико-краєзнавчий портрет села Вали» є найбільш повним. Я. Кузик описав історичний розвиток освітнього процесу з появи перших навчальних закладів на території с. Вали до 2012 року.

Вивчаючи історію рідного села не можна залишати поза увагою школу. Школа – центр освітньої, культурної, виховної діяльності. Учитель – основа школи. Функції учителя завжди зумовлювалися потребами суспільно-економічного розвитку суспільства, а також особливостями розвитку загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей. Саме це зумовлює актуальність нашого дослідження.

Об’єкт дослідження: навчальні заклади с. Вали та їх педагогічні працівники у період з 1949 по 2018 р.,

Предмет дослідження: освітньо-виховна діяльність школи, функції та роль учителя в навчанні та вихованні підростаючого покоління, відповідно до вимог конкретного історичного періоду.

Мета роботи: проаналізувати освітню діяльність навчальних закладів с. Вали, склад педагогічного колективу Карапчів-Глибіцької школи (1949-1960 р.), Валівської початкової школи (1956-1959), Валівської школи (1960-2018 р.), роль школи як культурного, духовного, соціального центру розвитку села Вали.

Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:

Опрацювати архівні документи Валівської ЗОШ І-ІІ ст.;
Дослідити особливості навчально виховного процесу в навчальних закладах с. Вали у 1949-2018 рр.
Проаналізувати роль педагогічних працівників у становленні сучасної Валівської ЗОШ І-ІІ ст., становище вчителя в суспільстві у різні історичні періоди;
Зібрати та опрацювати свідчення старожилів с. Вали, випускників школи, педагогічних працівників.
Опрацювати фотоматеріали.
Укласти покажчик педагогічних працівників.

Основним методом дослідження у роботі є пошуковий. Додатково використовуємо аналітичний та описовий метод.

Практичне значення полягає в тому, що матеріали роботи можуть бути використані при створенні історико-краєзнавчого портрету с. Вали, у шкільному курсі українознавства, краєзнавства.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

Розділ 1. З історії школи;

Розділ 2. Валівська початкова школа (1956-1960 рр.);

Розділ 3. Карапчів-Глибіцька семирічна школа (1949-1960 рр.);

Розділ 4. Валівська школа (1960-2018 рр.)

Джерелом матеріалу стали архівні документи Валівської ЗОШ І-ІІ ст.

РОЗДІЛ 1

З ІСТОРІЇ ШКОЛИ

Історія Валівської ЗОШ І-ІІ ст. бере витоки ще з початку ХХ ст. Процес її становлення відбувався у кілька етапів. Перша згадка про школу у с. Вали датується 1901 роком. На кутах Глибочок і Лісова функціонували дві філіальні школи, які підпорядковувались Карапчеву (станом на 01.09.1901 р.).

Однокласна Карапчів-Глибіцька школа стає самостійною з 1 квітня 1902 року, а Валівська однокласна школа з 1 квітня 1904 року. [3, с. 64]

Станом на 1 грудня 1913 р. в однокласній Карапчів-Глибіцькій школі навчалося 112 учнів. Заняття проводились у дві зміни. У Валівській однокласній школі було два паралельні класи, де навчалось 117 учнів [3, с. 65]. 6 жовтня 1912р. канцелярією церковного приходу Карапчева було прийнято протокол згідно з яким у школах мали уроки священник Георгій Балушескул та помічник священника Костянтин Лисан. [3, с. 64]

Після окупації Чернівців Румунією 11 листопада 1918 р. почалася масова румунізація населення. Українські школи закривалися, впроваджувалося навчання румунською мовою. Українську мову не вивчали навіть як навчальний предмет. Громада села домагалася впровадження з 1926-1927 н. р. української мови в школах. Проте ці вимоги було відкинуто рішенням найвищого касаційного трибуналу в Бухаресті. За рішенням Міністерства освіти навчання в школах повинно було здійснюватися румунською мовою. На 1 січня 1939 р. педагогічний колектив шкіл села Вали складався виключно з румунів. [3, с. 92]

У 1944 р. на Буковині було встановлено радянську владу. У роки повоєнного лихоліття навчальні заклади функціонували у надзвичайно складних умовах. Гостро постала проблема недоукомплектованості педагогічними кадрами, відвідуваність учнями школи була дуже низькою, школярі не були забезпечені необхідним шкільним приладдям, часто не мали навіть одягу та взуття. Писати доводилося на старому папері, газетах. Не вистачало підручників та навчальних матеріалів, особливо після вилучення зі шкільних бібліотек книг, авторів яких було визнано «буржуазними націоналістами».[3, с. 130]

У 1960 р. завершився процес будівництва нового приміщення для школи в селі Вали. 17 червня1860 р. виконкомом Карапчівської сільської ради прийнято рішення про об’єднання з 01.08.1960 р. Валівської початкової школи з Карапчів-Глибіцькою восьмирічною школою в одну Карапчів-Валівську восьмирічну школу. Новоутворений навчальний заклад відвідувало 208 учнів (станом на 30.08.1960 р.). До 1977-1978 н. р. начальні заняття проводилися також у будівлях колишньої Карапчів-Глибіцької школи, оскільки розбудова нової школи ще тривала. У 1966 р. було розпочато будівництво майстерень по дереву та металу, у 1969 р. завершили будівництво двох кімнат для навчальних кабінетів.

Приміщення школи, збудовані у 60-х роках, функціонують до нині. У 2009 р. майстерні по дереву та металу було демонтовано у зв’язку з їх аварійним станом. На їх місці побудовано господарське приміщення.

У 2017-2018 н. р. заклад відвідують 52 учнів. У школі працює 21 вчитель.

У досліджуваний нами період Карапчів-Глибіцьку семирічну школу очолювали Гаврилюк Ярослав Васильович (1949-1950 рр.), Лазар Микола Єлізарович (1950-1960 рр.); Валівською початковою школою керував Михайло Олексійович Івасюк (1954-1957 рр.), Володимир Михайлович Іричук (1957-1960 рр.); директорами Валівської школи були Лазар Микола Єлізарович (1960-1974 рр.), Дмитро Григорович Проскурняк (1974-1978 рр.), Анатолій Антонович Мар’янчук (1978-1990 рр.), Володимир Петрович Лучак (1990-1997 рр.), Валерія Іларіонівна Кузик (1997-2008 рр.), Тетяна Іванівна Дячук (з 2008 р.).

РОЗДІЛ 2

ВАЛІВСЬКА ПОЧАТКОВА ШКОЛА (1956-1959 рр.)

Директором Валівської початкової школи з 1954 по 1957 р. був Михайло Олексійович Івасюк. У період з 1957 по 1960 р. цю посаду займав Володимир Михайлович Іричук. Навчальні заняття проводилися у приміщенні, яке знаходилося неподалік церкви св. Петра і Павла. Після об’єднання Валівської початкової та Карапчів-Глибіцької семирічної школи у 1960 р. учні ще кілька років продовжували тут навчання, а згодом класи перенесли до нової будівлі школи, яка функціонує й зараз. Старе приміщення через кілька років після закриття було зруйноване.

Освітній процес відбувався у вкрай складних умовах. Катастрофічно не вистачало підручників, навчальних матеріалів. Класи не були укомплектовані необхідними меблями. Через велику наповнюваність класів, заняття відбувалися у дві зміни. Батьки не могли забезпечити дітей необхідним приладдям для навчання, взуттям, одягом. Учителі школи зобов’язані були доповідати Вашківецькому РВНО про забезпеченість учнів одягом та взуттям.

Існувала проблема відсутності кваліфікованих педагогічних кадрів. До сільських шкіл часто направляли вчителів, які не мали відповідної освіти. Радянська влада змушувала педагогів бути пропагандистами комуністичної ідеології. Освіта повинна була наповнювати свідомість всіх здобувачів знань політико-ідеологічними цінностями суто радянського ґатунку, прищеплювати їм більшовицькі принципи класової моралі, забезпечувати комуністичний напрямок духовного розвитку.

Яскраві приклади насадження комуністичної ідеології прослідковуються в архівних документах школи 50-х років ХХ ст. Наприклад, наказом по Валівській початковій школі від 08.03.1956 року оголошується подяка вчителю початкових класів Сакарі Марії Іванівні «за виховання радянських дітей в комуністичному дусі, надаючи їм широкі, глибокі та міцні знання основ науки, трудолюбивих і дисциплінованих майбутніх громадян СРСР».

З приходом радянської влади з’явилися і нові свята - Міжнародний день солідарності трудящих, Великої жовтневої соціалістичної революції, 8 Березня, День радянської армії. Школа стала центром агітаційно-масової роботи по популяризації «партійної» ідеології серед населення. Відзначення подібних свят супроводжувалося оголошенням подяк учням, вчителям школи. Зокрема в наказі від 30.04.1956 р. № 7 яскраво прослідковується політика комуністичної партії щодо формування громадянина СРСР, відданого ідеалам соціалізму радянського зразка: «Відзначаючи Міжнародний день солідарності трудящих всього світу 1 Травня в обстановці всенародного політичного і трудового піднесення, викликаного історичними рішеннями ХХ з’їзду КПРС за зразкову поведінку та успішність, бережне ставлення до громадського майна оголосити подяку…»

Обов’язком педагогів було навчання не тільки школярів, а й дорослого населення. Щоб ліквідувати неграмотність серед населення за кожним вчителем закріплювалися неписьменні, з якими потрібно було проводити навчальні заняття не менше 4 раз на тиждень згідно плану, розробленого вчителем та затвердженого завідуючим школою. У наказі від 14 грудня 1958 р. № 1 зазначається, що «в зв’язку з ліквідацією неграмотності в нашій країні та керуючись постановами й наказами про ліквідацію неграмотності серед населення закріплюються за директором Іричуком В. М. 13 неграмотних, за вчителем Козарійчук А.С. – 6, за Сакарою М.І. – 4, за Вершигрук Н. М. 10 неграмотних».

Загальний рівень грамотності населення був дуже низьким. Наприклад, техпрацівників до новоутвореної Валівської восьмирічної школи приймали на роботу на основі усної заяви, оскільки писати вони не вміли. Нерідко заяви для обслуговуючого персоналу писали вчителі школи, техпрацівники тільки ставили свій підпис. Підтвердженням цьому є заяви (зберігаються в архіві) про прийом на роботу техпрацівників, написані вчителями.

На момент об’єднання у Валівській початковій школі працювало 5 вчителів, які продовжили педагогічну діяльність у Валівській восьмирічній школі.

РОЗДІЛ 3

КАРАПЧІВ-ГЛИБІЦЬКА СЕМИРІЧНА ШКОЛА

(1949-1960 рр.)

У 1949-1950 рр. директором Карапчів-Глибіцької семирічної школи був Гаврилюк Ярослав Васильович. З 1950 по 1960 р. посаду директора обіймав Лазар Микола Єлізарович. Навчання відбувалося у кількох приміщеннях, які після об’єднання шкіл та перенесення занять до новобудови виділили для проживання вчителям.

У шкільній документації прослідковуємо тісну співпрацю школи та колгоспу ім. Чапаєва. Учителів закріплювали за колгоспними ланками. В їх обов’язки входив випуск польових газет, підготовка доповідей для виступів у колгоспах. Кожен вчитель повинен був розробити план роботи з ланкою, за якою його закріплювали. У 1950 р. на базі школи було організовано навчання колгоспного активу. Заняття проводилися двічі на тиждень, відповідальною було призначено вчителя початкових класів Веригу Ольгу Петрівну.

У шкільному житті знаходять яскраве відображення реалії соціально-економічного життя населення у післявоєнні роки. У 1951 р. на підставі рішення батьківського комітету було видано наказ «Про організацію гарячих сніданків для бідних учнів». Школа зобов’язувалася надавати борошно, сіль та дрова матерям учнів, які проживали у складних життєвих умовах. Матері пекли хліб та передавали старшій піонервожаті, яка розподіляла його між класоводами. Під час великої перерви вони роздавали хліб школярам (150 гр. на одного учня). Щоденно техпрацівники школи варили для всіх учнів чай з шипшини.

З 1953 р. хліб для сиріт, напівсиріт та «крайнуждаючих» купували в магазині № 3 с. Вали. Гроші на закупівлю отримували з продажу зерна, зібраного на дослідних ділянках.

У 1950-х рр. активно велася робота по ліквідації неписьменності. За учителями закріплювали неграмотних жителів с. Вали з якими потрібно було проводити заняття три рази на тиждень. Люди часто відмовлялися відвідувати подібні заняття, тому, щоб підвищити відвідуваність, школа складала акти на тих, хто регулярно не з’являвся та передавала їх до сільської ради. Учителі повинні були вести облік неписьменних та малописьменних селян, звітувати про їх кількість та результативність занять.

Учителі також не завжди відповідально ставилися до проведення занять з неграмотними. Наприклад, учитель Візлах С.Д. отримав догану за «спізнення на політінформації та на уроки, явку на уроки без поурочних планів, та несумлінне ставлення до роботи з неписьменними».

Робота по ліквідації неписьменності продовжувалася і в 1958 році. У наказі №12 від 16.12.1958 р. вказано, що серед населення віком 16-50 років є неписьменні, «на підставі наказів вище стоящих органів потрібно почати роботу вчителям з малописьменними та неписьменними на своїх участках так, щоб до 15.12.1958 р. покінчити із цим злом політичного значення».

Директором школи, Лазаром М. Є. було здійснено перевірку роботи з неписьменними, та виявлено, що робота ведеться «недостатньо, безпланово». Тому на педагогічній раді 16.12.1958 р. було вирішено до наступного перепису населення повністю ліквідувати неграмотність. Учителі повинні були також вести облік неписьменних громадян, які переїжджали до мікрорайону школи і «зараз же починати навчати грамоті».

Враховуючи низький рівень освіченості селян, учителі користувалися авторитетом та повагою в громаді. Оскільки серед дорослого населення практично не було людей, які вміли грамотно писати, вчителів залучали до участі у виборах до Верховної Ради УРСР і місцевих Рад депутатів трудящих. Наприклад, наказом №14 по Карапчів-Глибіцькій семирічній школі від 27.01.1955 р. «звільняється від основної роботи з 28 січня 1955 р. по 28 лютого 1955 р. включно із збереженням оплати по місцю роботи вчителька початкових класів Голуб Т.Г., яка призначена секретарем Дільничої виборчої комісії № 7 с. Карапчів».

Учнів часто не допускали до перевідних іспитів та залишали на повторний рік. Школяра, який три роки поспіль був не допущений до іспитів, вважали переростком. Неодноразово, за проханням батьків учнів-переростків, на педагогічних радах ухвалювали їх виключення зі школи.

Особливістю післявоєнного періоду була мобілізація вчителів до лав Радянської армії під час навчального року. Зокрема наказом по Карапчів-Глибіцькій семирічній школі від 28.10.1953 р. звільнено від обов’язків викладача математики та фізики Розенберга Й. М. у зв’язку з його призовом на службу в армію. У жовтні 1954 р. було мобілізовано викладача історії, фізичної культури та географії Візлаха С.Д.

Через недостатню кількість шкільних приміщень навчання проводилося у дві зміни. Укомплектованість педагогічними кадрами була недостатньою, тому за вчителями закріплювалися комбіновані класи. Наприклад, наказом від 30.08.1959 р. № 2 за учителькою Голуб Т. Г. було закріплено комбіновані ІІ (14 учнів) і IV (11 учнів) клас. Навчальні заняття для ІІ класу проводились у першу зміну, для IV – у другу.

Станом на 23 травня 1960 р. у Карапчів-Глибіцькій семирічній школі навчалося 117 учнів. Після об’єднання шкіл у 1960 р. учнів було зараховано до Валівської восьмирічної школи. У зв’язку з продовженням будівельних робіт у новому приміщенні школи, заняття проводилися у навчальних класах Карапчів-Глибіцької семирічної школи до 1977-1978 н. р.

РОЗДІЛ 4

ВАЛІВСЬКА ШКОЛА (1960-2018 рр.)

Валівська восьмирічна школа була утворена у 1960 р. Першим керівником нового навчального закладу став колишній директор Карапчів-Глибіцької школи Лазар Микола Єлізарович, який займав цю посаду до 1974 року. Станом на 30.08.1960 р. у школі навчалося 208 учнів.

За свідченнями очевидців, більша частина вчителів Валівської восьмирічної школи не мала відповідної світи. Тому педагогічних працівників направляли на проходження курсів у м. Чернівці. Підтвердженням цього факту є наказ від 25.09.1961. р. в якому йдеться про те що «Романюк Євгенію Петрівну і Лазар Орисю Олександрівну викликають на курси в м. Чернівці з 01.10 по 04.11. 1961р.». Наказом від 06.11.1961 р. Лазар О.О. була звільнена з посади учителя, оскільки її було зараховано на стаціонарне навчання до Чернівецької педшколи. У 1962 р. вчителя початкових класів Романюк Євгенію Петрівну направили на проходження однорічних курсів при Чернівецькому педучилищі.

У зв’язку з продовженням роботи по ліквідації неграмотності населення при Валівській восьмирічній школі функціонувала вечірня заочна школа. У 1962 р. десятеро учнів успішно склали випускні іспити та отримали свідоцтва про закінчення 8 класу заочної вечірньої школи сільської молоді.

У шкільній документації 60-х років прослідковуємо активну популяризацію комуністичних ідей. Наприклад, у наказі від 06.11.1967 р.: «З нагоди 50-річчя Радянської влади поздоровляю всіх учнів, вчителів та технічних працівників школи. Хай життєстверджуючі ідеї Великого Жовтня надихають Вас на дальші творчі успіхи за торжество ідей комунізму».

У 1968 р. відбулася визначна подія - електрифікація шкільного приміщення. Електролампи вперше засвітилися 14 лютого. Дирекція та працівники школи покладали великі надії на можливості використання електрики: «в школі почнуть працювати фільмоскопи, кіноапаратура, буде змога краще проводити лабораторні роботи».

У 60-х роках прослідковується тенденція збільшення кількості учнів. Станом на 30.08.1968 р. у школі навчалося 239 дітей.

У Валівській восьмирічній школі активно проводилася позакласна робота. Наприклад, у 1974 р. діяв літературно-драматичний гурток (керівник Лазар Г. П), юннатів (Проскурняк О.К.), хоровий (Попович М. Я.), математичний (Щербан Ю. І.), фізкультурний (Волошин О. Б).

З 1974 по 1978 р. директором школи був Проскурняк Дмитро Георгійович. У 1978-1990 рр. цю посаду займав Мар’янчук Анатолій Антонович.

У 80-х роках значно посилився контроль за навчально-виховною діяльністю вчителів. Підтвердження знаходимо у шкільній документації цього періоду. У наказах систематично аналізується робота вчителів: успішність учнів, рівень ідейно-тематичного та методичного спрямування уроків, підготовка до проведення занять, співпраця з батьками.

Згідно з розпорядженням Вижницького райвно та наказу по школі від 10.06.1989 р. Валівську восьмирічну школу було переіменовано у Валівську неповну середню школу. 9 червня 1990 р. перший випуск 9-го класу (10 учнів) отримав свідоцтва про неповну середню освіту.

У 1990-1997 рр. школу очолював Лучак Володимир Петрович. 90-ті роки- стали для України переламним періодом. Проголошення незалежності принесло не тільки довгоочікувану свободу, а й суспільно-економічну кризу. Різкі зміни в політичному устрої держави відобразилися і на функціонуванні школи.

Станом на 01.09.1994 р. у школі навчалось 90 учнів. Школярі були активними учасниками районної спартакіади, брали участь у районних та обласних предметних олімпіадах. Учасникам олімпіад видавали гроші. Наприклад, у грудні 1995 р. 15 учнів школи отримали по 200000 карбованців.

У 1995 р. школу відвідувало 85 учнів. Усі вони харчувалися у шкільній їдальні безоплатно. Школа володіла 3 га орної землі, яку використовували для вирощування картоплі, моркви, буряку, капусти, ячменю. Шкільна їдальня частково забезпечувалася продуктами з пришкільної земельної ділянки. Для виконання робіт по обслуговуванню в школі утримували коня (до 2009 р.). Дирекцією школи укладалися списки учнів, які потребували матеріальної допомоги, де було вказано розмір одягу та взуття. У зв’язку зі скороченням фінансування у 1997-1998 н. р. безоплатно харчувалися лише 17 учнів.

Економічна криза вплинула на видачу заробітної плати працівникам школи. Замість грошей видавали різноманітні товари. У архіві зберігаються списки працівників на отримання борошна, цукру, одягу тощо. Учителям Валівської ЗОШ І-ІІ ст. видавали вугілля, дрова у якості компослуг.

У 1997-2008 рр. директором школи була Кузик Валерія Іларіонівна, а з 2008 р. – Дячук Тетяна Іванівна. У 2005 н. р. у школі навчалось 115 учнів, та працювало 13 вчителів.

На початку 2000-х років стан економіки України стабілізувався. Виплата заробітної плати вчителям стала регулярною. Державою було профінансовано відкриття у школі комп’ютерного класу. У 2009 році збудовано господарське приміщення.

У 2017 р. с. Вали стало частиною Вашківецької об’єднаної територіальної громади. Це позитивно відобразилося на школі. За кошти громади здійснено часткову заміну покрівлі школи, закупівлю шкільних меблів та технічного оснащення.

У 2017-2018 н.р. школу відвідують 52 учнів. Вихованці Валівської ЗОШ І-ІІ ст. беруть активну участь у районних предметних олімпіадах, конкурсах, спортивних змаганнях.

ВИСНОВКИ

У процесі проведення дослідження нами було виконано такі завдання:

Опрацьовано архівні документи Валівської ЗОШ І-ІІ ст:

Книги наказів Карапчів-Глибіцької семирічної школи (1949-1950 рр.; 1950-1954 рр.; 1954-1957 рр.; 1957-1960 рр.);
Книгу наказів Валівської початкової школи (1956-1959 рр.);
Книги наказів Валівської школи (1961-1963 рр.; 1963-1966 рр.; 1967-1970 рр.; 1971-1975 рр.; 1975-1979 рр.; 1979-1990 рр. 1991-1997 р.)
Книгу обліку педагогічних працівників Валівської ЗОШ І-ІІ ст. (1970-2018 рр.);
Книгу обліку руху трудових книжок (1978-2007 рр.).

На основі опрацьованих архівних документів проаналізовано особливості освітньо-виховної діяльності навчальних закладів с. Вали; визначено роль педагогічного колективу школи у формуванні світогляду не тільки учнів, а й дорослого населення;
Зібрано свідчення старожилів с. Вали, випускників школи, педагогічних працівників. Респондентами стали Бойчук Ольга Деонізіївна (вчитель Валівської ЗОШ І-ІІ ст 1964-1998 рр.), Мельничук Ольга Семенівна (вчитель Валівської ЗОШ І-ІІ ст. з 1969 р.), Шарабуряк Теофіла Григорівна (випускниця школи 1964 р.), Малайко Параска Іванівна (випускниця 1969р.), Барбір Ілля Васильович (випускник 1974 р.), Барбір Ольга Іванівна (випускниця 1979 р.), Веренько Євгенія Степанівна (випускниця 1974 р.)
Опрацьовано фотоматеріали, які зберігаються в архіві, світлини, надані випускниками та вчителями школи.
Укладено покажчик педагогічних працівників шкіл с. Вали. Список не можемо вважати повним, оскільки частина документів, у яких могли б знаходитися дані про вчителів була втрачена.

Досліджуючи історію школи, бачимо чітку залежність навчально-виховного процесу від соціально-політичних умов життя населення. Історичні події, які відбувалися в державі яскраво відображалися на основних засадах функціонування навчальних закладів. Школа та педагогічні працівники були інструментом влади для популяризації державної політики серед населення.

На шляху свого становлення Валівська ЗОШ І-ІІ ст. пройшла довгий та тернистий шлях, починаючи зі створення шкіл в умовах відсутності приміщень для навчання, шкільного інвентаря, недовіри серед населення; складних соціально-політичних умов у роки після Першої світової війни; масової румунізації, жорстких, а подекуди й жорстоких умов навчання в роки румунської окупації; насадження комуністичної ідеології, нав’язування соціалістичних принципів життя за часів панування радянської влади; соціально-економічної кризи у перше десятиліття існування незалежної України.

Проте, незважаючи на складні умови, школа завжди залишалася центром не тільки освітнього, а й культурного, духовного розвитку населення. Особливу увагу варто приділити педагогічним працівникам. Саме вони за нестачі підручників, навчальних матеріалів, шкільного приладдя, постійного тиску та маніпуляцій з боку влади ніколи не забували головного призначення педагога – навчання, виховання учня гідним громадянином та справжнім патріотом своєї держави.

Наше дослідження є важливим кроком у вивченні історії Валівської ЗОШ І-ІІ ст., оскільки досі на основі архівних документів аналіз освітньо-виховного процесу у навчальних закладах с. Вали не проводився. Проте в історії школи залишається ще чимало незаповнених прогалин.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Кузик Я.О., Москаль І.Г. Віки говорять. -Вижниця. 1995. – 24 с.
Поляк М. П. Вижниччина – ворота Карпат. Чернівці: Петрович і Петрівна, 2012. - 392 с.
Стринадко І.Т. Карапчів над Черемошем. Краєзнавчий нарис. - Вижниця.: ВПП «Черемош», 2003. – 256 с.