Наукова робота "Тренінгові технології у навчанні алгебри учнів основної школи"

Міністерство освіти і науки України

Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова

ФІЗИКО-МАТЕМАТИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

 

кафедра математики і теорії та методики навчання математики

 

Спеціальність 8.04020101 Математика

 

Допущено до захисту на засіданні ДЕК

 

____________ В. О. Швець професор,

завідувач кафедри математики і теорії та методики навчання математики «____» ___________ 2017 р.

 

 

Магістерська робота

 

Тренінгові технології у навчанні алгебри в основній школі

 

Студентки 2 ммз (мфі) групи

магістратури, 2 року навчання

заочної форми навчання

Дячук Марії Вікторівни

 

Науковий керівник:

кандидат педагогічних наук, доцент

Забранський Віталій Ярославович

 

 

Голова ДЕК _______________

Оцінка      _________________

 

 

 

Київ  2017

ЗМІСТ

ВСТУП …………………………………………………………………………… 3

РОЗДІЛ І. Теоретичні основи предмету дослідження. …………………….......5

1.  Поняття тренінгу. Форми тренінгів …......... ………………………..……... 5
2.  Методичні вимоги до організації навчання алгебри із застосуванням тренінгових технологій. ……………………………………………………..14
3.  Психолого-педагогічні передумови впровадження тренінгових технологій у процесі навчання алгебри. …………………………...……………………26

РОЗДІЛ ІІ. Методика впровадження тренінгових технологій під час навчання алгебри в основній школі.

1. Тренінгові технології під час засвоєння теоретичного матеріалу. ………36
2. Тренінгові технології під час формування вмінь та навичок …………… 44
3. Тренінгові технології у позакласній діяльності вчителя математики….…60

ВИСНОВКИ ……………………………………………………………………..66

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ……………………………………….…………….....70

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Метою повної загальної середньої освіти є різнобічний розвиток, виховання і соціалізація особистості, яка усвідомлює себе громадянином України, здатна до життя в суспільстві та  цивілізованої взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення і навчання впродовж життя, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації, трудової діяльності та громадянської активності. Відповідно до проекту Концепції Нової Української Школи, ухваленої рішенням МОН від 27.10.2016 року,  «освітню діяльність буде організовано з урахуванням індивідуальних стилів, темпу, складності та навчальних траєкторій учнів: від комунікативних типів завдань (знайти спільну мову з друзями, учителями, однокласниками, батьками, незнайомими людьми) до творчих (креативно-інноваційних). У навчанні будуть враховані вікові особливості фізичного, психічного і розумового розвитку дітей. Для цього запроваджується двоциклова організація освітнього процесу на рівнях початкової та базової загальної середньої освіти. Нова українська школа буде розкривати потенціал кожної дитини. Буде забезпечено неупереджене та справедливе ставлення до кожного учня, подолано будь-яку дискримінацію. Відзначатимуться зусилля й успіхи всіх учнів. Учителів навчатимуть, як плекати в учнів та в собі гідність, оптимізм, сильні риси характеру та чесноти». [19, с.12 ]

Як зазначено в документі, мета реформи середньої освіти - зробити випускників шкіл конкурентноздатними у сучасному світі, випустити зі школи "всебічно розвинену, здатну до критичного мислення цілісну особистість, патріота з активною позицією, інноватора, здатного змінювати навколишній світ та вчитися впродовж життя».

Однією з найбільш актуальних проблем сучасної освіти є побудова такого процесу навчання, який міг би бути основою формування мотиваційної сфери учнів.  Структура  мотивів  учня,  сформована  у  час  навчання,  стає  стержнем майбутньої  особистості.  Отже,  розвиток  позитивних  навчальних  мотивів  -  невід'ємна  складова частина виховання особистості учня. Мотивація  дітей  до  навчання є  однією  з  основних  складових  навчально-виховного процесу. Спрямованість   дій   будь-якого   вчителя   визначається   його   прагненням   і   життєвою необхідністю підвищити рівень мотивації навчання учнів - від негативного і нейтрального до позитивного,  відповідального,  дієвого.  І  в  цьому  процесі  разом  із  загальними  прийомами діяльності:  роз'яснення  значущості  навчання,  розкриття  перспектив  подальшого  життя,  уміле застосування  заохочення  і  покарання,  впровадження  в  процес  навчання  дискусії,  важливе  місце займають  тренінгові  технології.  Саме  вони  об'єднують  в  собі  як  емоційні  (ситуація  успіху, цікавість  викладення  матеріалу,  моменти  змагань),  так  і  проблемно-пошукові  (постановка  в ситуацію вибору, самоаналіз, нестандартність пропонованих у грі завдань, поступове підвищення їх важкості) стимули. 

Отже, актуальною є проблема організації навчання алгебри в основній школі за тренінговими технологіями.

Об’єктом дослідження є процес навчання алгебри в основній школі.

Предметом дослідження є тренінгові технології  навчання  алгебри  учнів основної школи.

Мета дослідження – розробити методику використання тренінгових технологій навчанні алгебри учнів основної школи.

Виходячи з мети, визначено такі завдання дослідження:

1.          Проаналізувати стан проблеми у психолого-педагогічній і  методичній літературі та  в практиці роботи  школи.
2.          Дослідити психолого-педагогічні основи використання тренінгових технологій  у навчанні математики учнів основної школи.
3.          Визначити методичні вимоги до організації навчання  алгебри із використанням тренінгових технологій.
4.          Розробити методичні рекомендації щодо впровадження тренінгових технологій у навчання  алгебри в основній школі.

 

 

РОЗДІЛ І. Теоретичні основи предмету дослідження

1.          Поняття тренінгу. Форми тренінгів

Для сучасної освіти характерним є пошук нових педагогічних можливостей, що пов’язано насамперед з відмовою від традиційного навчання та виховання, з ідеєю цілісності педагогічного процесу як системи, що спирається на теорії загальнолюдських цінностей, гуманізації, особистісно-орієнтованого підходу, пріоритету суб’єкт-суб’єктних відносин. У педагогіці та психології все частіше й частіше вживаються поняття «технологія», «педагогічна технологія», «технологія навчання». Масове впровадження технологій навчання дослідники відносять до початку 60-х рр. XX століття і пов’язують його з реформуванням спочатку американської, а згодом і європейської школи. До найвидатніших авторів сучасних педагогічних технологій за кордоном відносяться Дж. Керрол, Б. Блум, Д. Брунер, Г. Гейс, В. Коскареллі та ін. Вітчизняну теорію та практику здійснення технологічних підходів до навчання відображено в наукових працях П. Я. Гальперина, Н. Ф. Тализіної, Ю. К. Бабанського, П. М. Ердієва, В. П. Беспалько, М. В. Кларіна.

Технологія — грецьке слово за походженням (tehne — «мистецтво», «ремесло», «наука», logos — «поняття», «вчення») — форма реалізації людського інтелекту, сфокусованого на розв’язанні суттєвих проблем буття. У словниках іншомовних слів: технологія — «сукупність знань про способи й засоби здійснення виробничих процесів». [15, с.9]

Педагогічна технологія — сукупність психолого-педагогічних установок, що визначають спеціальний набір і компонування форм, методів, способів, прийомів навчання, виховних засобів; вона є організаційно-методичним інструментарієм педагогічного процесу (Б. П. Лихачов). [15, с.9]

Організація різних видів педагогічної діяльності передбачає використання варіативних технологій на рівні творчості та майстерності. У сучасній дидактиці представлені найрізноманітніші технології, і однією із нових педагогічних технологій є тренінгова технологія.

Тренінгова технологія – це педагогічна технологія , складовою частиною якої є тренінг, який орієнтований на використання активних методів групової роботи, з метою формування і розвитку компетентності у спілкуванні, тобто якостей, властивостей, навиків, здібностей та установок, які виявляються у спілкуванні. Слово тренінг походить від англійського «to train» , що означає «навчати, тренувати». Тренінг – це водночас і цікаве спілкування, і захопливий процес пізнання себе та інших, і ефективна форма опанування знань, розширення досвіду і спосіб формування вмінь та навичок. Перші тренінгові заняття були організовані учнями К.Левіна в середині 1940-х років. Учений стверджував, що « більшість ефективних змін у поведінці, настановах людей відбувається в групах. Щоб виробити нові форми поведінки, свої певні настанови, людина повинна навчитися бачити себе очима інших». [33, с.8]

Аналіз  наукової літератури дає змогу констатувати, що тренінг – це:

•         « спеціальна форма організації навчальної діяльності, що переслідує конкретні й прогнозовані цілі, які можуть бути досягнуті у відносно короткий термін»; [30, с.125 ]

•         « спосіб навчання учасників і учасниць та розвиток у них необхідних здібностей та якостей, що дозволяють досягти успіху в певному виді діяльності»; [30, с.125 ]

•         « інтенсивне навчання, що досягається спеціальними інтерактивними вправами»; [33, с.9]

•        «це форма групової роботи, яка забезпечує активну участь і творчу взаємодію учасників між собою та із тренером». [12, с.7 ]

Урок-тренінг - це одночасно: цікавий процес пізнання себе та інших; спілкування; ефективна форма опанування знань; інструмент для формування умінь і навичок; форма розширення досвіду. Це нові підходи (співпраця, відкритість, активність, відповідальність); нові знання (інтенсивне засвоєння,  уточнення, позитивні цінності, зміна ірраціональних переконань і оновлення психологічних установок); позитивні цінності, ставлення, ідеали; нові уміння і навички (ефективної комунікації, самоконтролю, роботи в команді, прийняття рішень). Урок-тренінг і традиційні форми навчання мають суттєві відмінності у методиці проведення. Традиційне навчання більш орієнтоване на правильну відповідь, і за своєю суттю є формою передачі інформації та засвоєння знань. Натомість тренінг, перш за все, орієнтований на запитання та пошук. На відміну від традиційних тренінгові форми навчання повністю охоплюють весь потенціал учня загальноосвітнього навчального закладу: рівень та обсяг її компетентності (соціальної, емоційної та інтелектуальної), самостійність, здатність до прийняття рішень, до взаємодії тощо. Звичайно, традиційна форма передачі знань не є сама по собі чимось негативним, проте у світі швидких змін і безперервного старіння знань традиційна форма навчання має звужені рамки застосування. Так само, як і будь-яке навчальне заняття, урок-тренінг має певну мету, якою можуть бути: інформування та набуття учасниками тренінгу нових професійних навичок та умінь; опанування нових технологій у професійній сфері; зменшення чогось небажаного (проявів поведінки, стилю неефективного спілкування, особливостей реагування тощо); зміна погляду на проблему; зміна погляду на процес навчання, аби зрозуміти, що він може давати наснагу та задоволення; пошук ефективних шляхів розв'язання поставлених проблем тощо.

Отже, навчання у вигляді уроку-тренінгу має чітко структуровану основу і досягається спеціальними інтерактивними вправами. А методи, що застосовують під час проведення тренінгу, передбачають використання системи прийомів, спрямованої головним чином не на повідомлення готових знань, а на організацію умов для самостійного одержання знань у навчальному закладі.

Щоб вплинути на свідомість і поведінку учнів, тренінг повинен:

•  бути ретельно спроектованим;

•  максимально наближеним до потреб і проблем учасників;

•  враховувати рівень їх актуального розвитку і завдання найближчого розвитку;

•  орієнтуватися на формування цінностей, знань, умінь і навичок, які є основою позитивної поведінки.

Л. Петровська виокремлює такі форми тренінгів: відеотренінг, ро­льове навчання, груповий аналіз оцінок і самооцінок, невербальні ме­тодики та ін. При проведенні тренінгу використовуються різноманітні конкрет­ні вправи, прийоми і техніки. Визначають такі базові методи тренінгу: групова дискусія та ситуативно-рольові ігри. [33, с.15 ]

Групова дискусія — це спільне обговорення якогось суперечливого питання, що дає змогу прояснити або змінити думки, позиції та наста­нови учасників групи у процесі безпосереднього спілкування.

Дискусія — це спосіб організації спільної діяльності з метою ін­тенсифікації процесу прийняття рішення у групі; метод навчання, що підвищує інтенсивність та ефективність навчального процесу за ра­хунок залучення тих, хто вчиться, до колективного пошуку істини.

Дискусія побудована на діалозі - такій формі спілкування, що ґрун­тується на психологічній рівності позицій учасників обговорення. У тренінгу групова дискусія може бути організована з метою на­дання учасникам можливості обговорити проблему, що цікавить усіх, із різних боків, або ж із метою здійснити групову рефлексію через аналіз індивідуальних переживань.

Ігрові методи ведення тренінгів сприяють інтенсифікації процесу навчання, знаттю напруження та скутості учасників, оптимізації їхньої взаємодії. Гра допомагає людині розкрити свої здібності, виявити творчий потенціал, проявити щирість та відкритість.

За характером процесів ігри поділяються на три основні категорії:

Ділові ігри ( імітаційне моделювання реальних механізмів і процесів);

Організаційно-діяльнісні ( форма колективної діяльності, e процесі якої відбувається навчання і проектування нових діяльнісних зразків);

Рольові ( моделювання життєвих ситуацій, розігрування певних проблемних ситуацій ).

В основу тренінгів покладено такі принципи:

•                   активність (працюють всі, що дозволить засвоїти до 90% інформації);
•                   творчість (створюються ситуації, які дозволяють розвивати творчі здібності);
•                   об’єктивація (усвідомлення) – (можна використати відеозапис поводження учасників групи з переглядом і обговоренням);
•                   партнерське спілкування (враховуються інтереси інших учасників, їхні почуття, можливість помилятися і самим або з допомогою виправляти ці помилки).

Тренінгу притаманні певні атрибути. До яких належать:

- тренінгова група;

- тренінгове коло;

- спеціально обладнане приміщення та приладдя для тренінгу (фліпчарт, маркери тощо);

- тренер(вчитель);

- правила групи;

- атмосфера взаємодії та спілкування;

- інтерактивні методи навчання;

- структура тренінгового заняття;

- оцінювання ефективності тренінгу.

Тренінгова група – це спеціально створена група, учасники якої за сприяння ведучого (тренера) включаються в інтенсивне спілкування, спрямоване на досягнення визначеної мети та розв’язання по­ставлених завдань. Тренінгова група зазвичай включає 10-15 осіб. Така кількість людей дозволяє оптимально використати час та ефективно навчати людей. Тренінгові заняття можуть бути різної тривалості: від 1,5 до 3-х годин. Робочі місця для учасників у приміщенні можуть бути розташовані по-різному, але доцільно уникати «аудиторного» стилю. Добре, коли стільці для учасників розташовуються півколом – це сприяє створенню неформальної атмосфери, забезпечує можливість кожному бачити всіх учасників тренінгу, підкреслює рівнозначність позицій усіх учасників. Це сприяє створенню атмосфери відкритості, настрою, розвитку довіри, уваги, пізнавального та особистісного інтересу, сприймання учасників одного до одного. Головне, що забезпечує сприятливу атмосферу для навчання у тренінговій групі, — це правила, яких має дотримуватися кожен учасник. Основні з них:

Цінування часу	За будь-якої програми тренінгу завжди існує ліміт часу. Всім учасникам потрібно бути уважними, не відволікатися від теми обговорення, прагнути дотримуватися регламенту, говорити згідно з темою та висловлювати свою думку коротко й чітко.
Ввічливість	Учасники, поважаючи себе та інших, мають говорити по черзі, не перебивати один одного, пам’ятаючи, що думка кожного цінна і необхідна для поповнення спільної скарбнички групового досвіду
Позитивність	Учасникам завжди краще висловлювати позитивні ідеї, здійснювати позитивні дії, ніж ініціювати негативні прояви — це непродуктивно, заважає досягненню мети тренінгу.
Говорити від свого імені	Слід  користуватися  «Я- висловлюваннями» («Я вважаю», «Я так думаю», «На мій погляд» тощо). Якщо потрібно навести не власну думку чи інформацію, потрібно послатися на конкретне джерело (людину, документ, книгу, статтю тощо).
Правило додавання	На одне запитання може бути багато різних відповідей, і кожний має право на власну думку та її висловлювання. Виняток становлять лише такі, які не  стосуються  теми тренінгу або  принижують людську гідність (дискримінують когось за ознаками статі, національності, релігійних переконань, зовнішності, віку тощо).
Правило добровільної активності	Якщо для виконання якогось завдання тренеру потрібна особлива участь когось із учасників, присутні мають право пропонувати лише свою кандидатуру.
Конфіденційність	Всі учасники зобов’язуються у власних інтересах залишати в своєму колі і не виносити за його межі інформацію особистого характеру, яка може бути оприлюднена учасниками про себе в ході тренінгу.
Правило «СТОП»	Дає можливість будь-якому учаснику не виконати якусь тренінгову дію («пропустити хід») без додаткових пояснень причин цього.
Правило піднятої руки	Сигнал про наявність повідомлення учасник подає лише мовчки, піднімаючи руку вгору.
Зворотній  зв’язок	Зворотний зв’язок — це висловлювання учасників щодо своїх міркувань стосовно сенсу та способів вирішення завдань, власного стилю навчальної діяльності, пошуку ефективних шляхів вирішення проблем тощо. Такі висловлювання дають можливість учасникам пізнавати унікальний досвід інших людей, бачити себе їхніми очима. Тренер має стежити, щоб висловлювання були описовими, а не оцінювальними; конструктивними,  мали позитивну спрямованість, не містили негативних  вказівок тощо. Зворотний зв’язок здійснюється безпосередньо по ходу обговорення теми, виконання вправи чи завдання.

Правила приймаються на початку тренінгу всіма учасниками групи, і потрібні для того, щоб кожний міг:

- працювати в комфортних умовах;

- отримувати інформацію самому і не заважати отримувати інформацію іншим у зручний для кожного спосіб;

- висловлювати відверто, без побоювань свої думки;

- дозволити собі спонтанні, попередньо не зважені вислови, що наближатиме тренінг до реального життя;

- бути впевненим, що надану ним інформацію використають тільки в інтересах учасників.

Тренінг проводить тренер (вчитель), котрий спілкується з учасниками «на рівних», тобто є таким самим учасником тренінгової групи, як і інші учасники.  Тренер одночасно є й каталізатором усіх процесів, які відбуваються в групі, на шляху до досягнення визначеної мети тренінгу та повинен розуміти настрій кожного учасника та відрізняється від інших учасників тим, що:

- володіє інформацією щодо означеної теми;

- знає методику проведення тренінгових занять;

- вміє працювати з аудиторією і володіє методикою навчання дорослих і дітей;

- володіє навичками ведення тренінгової групи (регулює групові процеси, знає, як зацікавити учасників, зняти напруження, спрямувати групу на конструктивне розв’язання проблеми тощо);

- постійно підвищує свій тренерський потенціал;

- знає методи оцінювання результатів тренінгу і вміє їх застосовувати.

В сучасному світі широко використовується інноваційний метод навчання – коучинг, який допомагає клієнтові в досягненні цілей. Цей новий, ефективний спосіб розкриває приховані ресурси людини, змінює його погляди на життя і змушує людей робити важливі кроки для досягнення поставлених цілей. При цьому на рішення завдання клієнт витрачає мінімум зусиль, часу і грошей.  Коуч – це фахівець з високим інтелектом, володіє вмінням спілкуватися з людьми і знаходити порозуміння. Сам тренер відрізняється активною життєвою позицією, вміє слухати і чути клієнта, він відповідальний, , емоційно стійкий.

Остання теза пов’язана з тим, що після завершення тренінгу не всі його результати осмислюються учасниками одразу. Повною мірою ефект тренінгу з’ясовуватиметься пізніше, коли учасники застосовуватимуть набуті знання та зміни в практиці, повсякденному реальному житті. Розрізняють кілька груп критеріїв, які використовують для оцінки ефективності тренінг-навчання :

•                   думки учасників;
•                   засвоєння навчального матеріалу;
•                   поведінкові зміни;
•                   робочі результати;
•                   ефективність витрат.

Так виявлення особистісних вражень учасників щойно після завершення програми широко практикується у більшості навчальних систем. Для цього пропонується відповісти на запитання, які охоплюють:

•                   зміст навчальної програми (наскільки цікаво, практично, корисно, доступно до розуміння);
•                   якість викладання (кваліфікація викладачів, стиль викладання, використані методи);
•                   загальні умови викладання і навчання;
•                   рівень досягнення цілей навчання (відповідність очікуванням слухачів, готовність використати результати навчання в практиці своєї роботи).

Вважається доцільним також здійснити учасникам самооцінку роботи й запропонувати напрямки покращення програми. Для виявлення думки слухачів пропонується анкетування, за відповідними опитувальниками. Важливо отримати його результати одразу в ході організованої роботи групи в аудиторії, але не відкладати їх на потім. Важливим способом отримання інформації про враження учасників є неформальне спілкування з ними та педагогічне спостереження за роботою під час занять.

Отже, тренінг – організаційна інтерактивна форма навчально-виховного процесу, яка спирається на досвід і знання її учасників. Тренінгові заняття спрямовані на отримання сформованості навичок і підвищення життєвої компетентності учасників.

1.2 Методичні вимоги до організації навчання алгебри за тренінговими технологіями

Джерелом тренінгу є педагогіка співробітництва і розвивального навчання. В її основу покладено ідеї радянського психолога Л.С.Виготського, які він сформував у 20-ті роки ХХ століття. Вони зводяться до наступного:

1. Соціальне оточення дитини є основним джерелом її розвитку.

2. Навчання відбувається шляхом наслідування.

3. Важливо не те, що дитина вміє робити тут і тепер, а те, що вона сьогодні може виконати за допомогою дорослого або у співпраці з іншими, а завтра - вже самостійно (це і є зоною її найближчого розвитку).

4. Навчання і виховання здійснюються у процесі колективної діяльності.

5. Зміст навчання повинен мати превентивний характер з урахуванням зони найближчого розвитку дитини.

6. Для ефективного впливу необхідно використовувати методи, що базуються на активній участі і співпраці учнів між собою і з учителем.

Можна виділити дві форми організації навчання математики за тренінговими технологіями:

1.               урок з використанням тренінгових технологій на певних етапах уроку;
2.               урок-тренінг.

Правила організації уроку за тренінговими технологіями:

1.               До роботи повинні бути залучені різною мірою всі учні.
2.               Необхідно дбати про психологічну підготовку учнів. Корисним є: різноманітне та постійне стимулювання учнів за активну участь у роботі; надання можливості для самоорганізації та ін..
3.               Продуктивна робота в малих групах. Кожен має бути почутий.
4.               Приміщення має бути спеціально підготовленим. Учні повинні мати змогу легко пересуватися під час роботи в малих групах. Усі матеріали для роботи малих груп готуються заздалегідь.
5.               Під час уроку необхідно дотримуватися регламенту та процедури, проявляти терпимість до будь-якої точки зору, уважно вислуховувати всіх учасників, поважаючи їх.
6.               Уважно ставитися до учнів під час формування груп.
7.               На одному уроці бажано застосовувати один-два інтерактивних прийоми.
8.               Під час підготовки питань учителю необхідно продумувати різні варіанти можливих відповідей і заздалегідь виробляти критерії оцінки ефективності уроку. Уроки мають захоплювати учнів, пробуджувати в них інтерес та мотивацію,  навчати самостійному мисленню та діям. Ефективність і сила впливу на емоції та свідомість учнів значною мірою залежать від умінь та стилю роботи конкретного вчителя.

Застосування тренінгових технологій висуває певні вимоги до структури уроків, яка, за О.Пометун [27, с.21] складається з п’яти елементів:

•                 Мотивація;
•                 Оголошення, представлення теми і очікуваних результатів;
•                 Надання необхідної інформації для розв’язання завдань;
•                 Інтерактивна вправа – центральна частина заняття;
•                 Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроків.

Розглянемо кожен із цих елементів традиційного уроку за тренінговими технологіями ґрунтовніше.

Мета етапу «мотивація» – сфокусувати увагу учнів на проблеми та викликати інтерес до обговорюваної теми. Мотивація є своєрідною психологічною паузою, яка дає змогу учням усвідомити, що вони зараз почнуть вивчати інший (після попереднього уроку) предмет, що перед ними інший учитель і зовсім інші завдання. Крім того, кожну тему, яку планується засвоїти з учнями, відповідно до фундаментальних положень теорії психолого-філософського пізнання, можна реально вважати засвоєною, якщо вона стала основою для розвитку суб’єкта власних новоутворень: у його когнітивній сфері, свідомості, емоційно-ціннісній сфері тощо. Отже, суб’єкт навчання має бути налаштований на ефективний процес пізнання, мати в ньому особистісну, власну зацікавленість, усвідомлювати що й навіщо зараз робитиме. Без виникнення цих мотивів учіння, мотивації навчальної діяльності не може бути ефективного пізнання. Із цією метою можуть бути використані прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликаю у дітей здивування, інтерес до змісту знань, процесу їх отримання, підкреслюють парадоксальність явищ і подій. Це може бути й коротка розповідь учителя, і бесіда, і демонстрування наочності, і нескладна інтерактивна технологія («мозковий штурм», «мікрофон», «криголам», тощо). Мотивація чітко пов’язана з темою уроку, вона психологічно готує учнів до її сприйняття, налаштовує їх на розв’язання певних проблем. Як правило, матеріал, що пропонується учням під час мотивації, наприкінці підсумовується, стає «місточком» для представлення теми уроку. Цей елемент уроку  має займати не більше 5% часу заняття.

Мета етапу оголошення, представлення теми й очікуваних навчальних результатів – забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти на уроці, чого від них чекає вчитель. Часто буває доцільно залучити до визначення очікуваних результатів усіх учнів. Щоб визначити для себе майбутні результати уроку, учні інколи мають озвучити своє особисте ставлення до суті та структури вибраних способів навчальної діяльності, спланувати свої дії щодо засвоєння та застосування інформації, передбачених темою. Без чіткого і конкретного визначення й усвідомлення учнями результатів їхньої пізнавальної діяльності, особливо на уроках з використанням тренінгових технологій, вони можуть сприйняти навчальний процес як ігрову форму діяльності, не пов’язану з навчальним предметом. Формулювання очікуваних результатів уроку виглядає іншим, ніж в існуючих методичних чи дидактичних посібниках. Оскільки це принциповий момент навчання за тренінговими технологіями, розглянемо його більш детально.

Формулювання результатів навчання учнів повинно відповідати таким вимогам:

•              Висвітлювати результати діяльності на уроці учнів, а не вчителя, і бути сформульованими таким чином: «Після цього уроку я зможу …»;
•              Чітко відображати рівень навчальних досягнень, який очікується після тренінгу. Тому мають бути передбачені: обсяг і рівень навчальної інформації учнів, що буде забезпечений; обсяг і рівень розвитку способів діяльності, який планується досягти в кінці урок; розвиток (формування) емоційно-ціннісної сфери учня, яка забезпечує формування переконань, характеру, вплив на поведінку тощо. Останній компонент навчальних результатів, до якого можна прагнути на окремому уроці, це – визначення, усвідомлення або формування емоційно-наповненого ставлення учнів до тих явищ, подій, процесів, що є предметом вивчення на уроці. Отже, результати можуть бути сформульовані за допомогою відповідних дієслів. Наприклад, знання: пояснювати, визначати, характеризувати, порівнювати, відрізняти, проаналізувати, тощо; ставлення: сформувати та висловлювати власне ставлення до …, пояснювати своє ставлення до …;
•              Досягнуті результати могли б вимірюватися. Наприклад: якщо після уроку учні вмітимуть «пояснювати суть вивченого поняття та застосовувати його на прикладах» - це легко перевірити та виміряти в оціночних балах, урахувавши точність і повноту відповіді.
•              Досягнуті результати мають бути очевидними для учнів і для самого вчителя, а також для інших учителів і осіб, що відвідують урок, із огляду на те, чи досягнуті заплановані цілі, чи ні.

Таким чином, формулювання результатів учителем під час проектування уроку є обов’язковою процедурою. В моделі навчання за тренінговою технологією це надзвичайно важливо, оскільки побудова технології навчання неможлива без чіткого визначення дидактичної мети. Правильно сформульовані, а потім досягнуті результати становлять 90% успіху. Досягнення результатів в моделі тренінгового навчання передбачається шляхом залучення учнів до комунікативно-пізнавальної діяльності. Приступаючи до її виконання, вони повинні розуміти, для чого прийшли на урок, чого їм треба прагнути, як будуть перевірятись їхні досягнення.

Для того, щоб почати з учнями спільний процес руху до результатів навчання, у цій частині уроку рекомендую:

•              Назвати тему уроку або попросити когось із учнів назвати його;
•              Якщо назва теми містить нові слова, або проблемні питання, звернути на це увагу учнів;
•              Попросити когось із учнів оголосити очікувані результати за текстом посібника або за записом учителя на дошці, зробленим заздалегідь, пояснити необхідні, якщо йдеться про нові поняття, способи діяльності тощо.
•              Нагадати учням, що наприкінці уроку ви будете перевіряти, наскільки вони досягли запланованих результатів, а також пояснити, як ви будете оцінювати їхні досягнення в балах. Цей елемент уроку має займати не більше 5% часу заняття.

Наступний етап це надання необхідної інформації. Мета цього елементу уроку – дати учням достатньо інформації для того, щоби на її основі могли виконати практичні завдання за мінімально короткий час. Це може бути міні-лекція читання тексту підручника, ознайомлення з роздатковим матеріалом, опанування інформації за допомогою технічних засобів навчання або інших видів наочності. Застосування ІКТ. Для економії часу на уроці, для досягнення максимального ефекту уроку можна давати учням інформацію заздалегідь для попереднього ознайомлення в домашніх умовах. Ця частина уроку займає близько 10-15% часу.

Інтерактивна вправа – центральна частина заняття. Її метою є засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку. Інтерактивна частина уроку має займати 50-60%  на уроці. Обов’язковим є така послідовність і регламент проведення інтерактивної вправи: [36, с.123 ]

•                 Інструктування – учитель розповідає учасникам про мету вправи, правила виконання, послідовність дій і кількість часу, що відводиться для виконання завдань, запитує, чи все зрозуміло учасникам (2-3хв).
•                 Об’єднання в групи та (або) розподіл ролей (1-2хв).
•                 Виконання завдання, при якому учитель виступає як тренер, намагаючись надати учасникам максимум можливостей для самостійної роботи та навчання у співпраці один з одним (5-15хв).
•                 Презентація результатів виконання роботи (3-5хв).

Можна використати такі вправи, як «коло ідей», вправа «так або ні», вправи «пальці», «слалом», «плакат», «друкарська машинка», «займи позицію», «лови помилку», «відгадай задумане», «підсумкова рефлексія», «завершення речення», «продовж ланцюжок», «райдуга», «кошик» і т.д.

Рефлексія результатів учнями: усвідомлення отриманих результатів, що досягається шляхом їх спеціального колективного обговорення або із застосуванням інших прийомів (5-15хв). Рефлексія дає змогу учням і вчителю:

•              Усвідомити, чого вони навчились;
•              Пригадати деталі свого досвіду й отримати реальні життєві уявлення про те, що вони думали і що відчували, коли вперше зіткнулись із тією чи іншою навчальною технологією. Це допомагає їм чіткіше планувати свою подальшу діяльність уже на рівні застосування технології у пізнавальній діяльності та житті;
•              Оцінити власний рівень розуміння та засвоєння навчального матеріалу, спланувати чіткі реальні кроки його подальшого опрацювання;
•              Порівняти сприйняття з думками, поглядами, почуттями інших, інколи скоригувати певні позиції;
•              Як постійний елемент навчання привчати людину рефлексувати в реальному житті, усвідомлюючи та прогнозуючи подальші кроки;
•              Побачити реакцію учнів на навчання та внести необхідні корективи

Рефлексія здійснюється в різних формах: у вигляді індивідуальної роботи, роботи в парах, групах, у письмовій та усній формі. Вона завжди містить кілька елементів: фіксація того, що відбулось, визначення міркувань і почуттів щодо отриманого досвіду, плани на майбутній розвиток. Рефлексія застосовується після найважливіших тренінгових вправ, після уроку, після закінчення певного етапу навчання. Технологія рефлексії після окремих вправ, фрагментів уроку може бути такою.

Усне обговорення за запитаннями:

З якою метою ми робили цю вправу?

Які думки та почуття вона у вас викликала?

Чому ви особисто навчились?

Чому б хотіли навчитись у подальшому?

Листок оцінювання вміння висловлюватись

Ім’я, прізвище ­­­­­­­­­­­­­­­_______________________________________________________

Критерії оцінки (0 – потребує вдосконалення; 1 – задовільно; 2 – прекрасно).

Критерії	Бали
Я вмію добирати аргументи та чітко їх висловлювати
Я вмію робити логічні висновки
Я успішно застосовую перефразування
Я вмію ставити запитання
Я вмію сказати «ні»
Я вмію аргументовано відповідати на критику

Підсумки уроку є найважливішою частиною будь-якого уроку. Саме тут проясняється зміст проблемного, підбивається підсумок засвоєних знань і встановлюється зв'язок між тим, що вже відомо, і тим, що ще повинно вдосконалюватися у майбутньому.

Функції підсумкового етапу уроку:

•                 Пояснити зміст опрацьованого;
•                 Порівняти реальні результати з очікуваними;
•                 Проаналізувати, чому відбулося так чи інакше;
•                 Зробити висновки;
•                 Закріпити чи відкоригувати засвоєне;
•                 Намітити нові теми для обміркування;
•                 Установити зв'язок між тим, що вже відомо, і тим, що потрібно засвоїти, чого навчитись у майбутньому;
•                 Скласти план подальших дій.

Підсумок уроку розуміють як рефлексію, на думку психологів, здатність людини до самопізнання, уміння аналізувати власні дії, учинки, мотиви та порівнювати їх із суспільно значущими цінностями, а також діями та вчинками інших людей. Мета рефлексії – згадати, з’ясувати й усвідомити основні компоненти діяльності. Методика проведення рефлексії (її тип, зміст, способи, проблеми, шляхи їх вирішення, отримані результати) включає такі етапи:

1.               Відновлення послідовності виконаних дій. Усно чи письмово відтворюється все, що зроблено, у тому числі й те, що на перший погляд здається дріб’язковим.
2.               Вивчення відтвореної послідовності дій з точки зору її ефективності, продуктивності, відповідності поставленим завданням тощо. Параметри для аналізу ре флексійного матеріалу вибираються із запропонованих учителем.
3.               Виявлення та формування результатів рефлексії. Таких результатів може бути кілька видів:

•                 Предметна продукція діяльності – ідеї, пропозиції, закономірності, відповіді на запитання тощо;
•                 Способи, які використовувались чи створювались у ході діяльності;
•                 Гіпотези щодо майбутньої діяльності.

4.               Перевірка гіпотез у подальшій діяльності.

Важливим фактором, що впливає на ефективність рефлексії в навчанні, є різноманітність її форм і прийомів, їх відповідність віковим або іншим особливостям дітей. Рефлексія не повинна бути лише вербальною – це можуть бути малюнки, схеми, графіки тощо. Очевидно, що ключовою функцією підсумків буде повернення до результатів навчання та можливість переконання, що учні їх досягли. Стадії підсумкового етапу уроку:

•                 Установлення фактів (що відбулося?);
•                 Аналіз причин (чому це відбулося?);
•                 Планування дій (що треба робити далі?).

Технологія проведення підсумкового етапу

На першій стадії:

•              Використовуйте відкриті запитання (Як? Чому? Що?);
•              Виражайте почуття;
•              Наполягайте на описовому, а не оціночному характері коментарів;
•              Говоріть про зроблене, а не про те, що могло бути зроблене;

На другій стадії:

•              Запитуйте про причини (Чому? Як? Хто?);
•              Вникніть у відповіді (Чому цього немає? Що було б, якщо?);
•              Шукайте альтернативні теорії (Чи є інша можливість?);
•              Підберіть інші приклади (Де ще відбувалося щось подібне?);
•              Наведіть думки незалежних експертів;

На третій стадії:

•              Домагайтеся, щоб учні взяли на себе зобов’язання щодо подальших дій.

Для підсумків уроку й оцінювання його результатів у балах доцільно залишити до 20% часу, відведеного на урок.

Тренінг і традиційні форми навчання мають суттєві відмінності. Традиційне навчання більш орієнтоване на правильну відповідь, і за своєю сутністю є формою передачі інформації та засвоєння знань. Натомість тренінг, перш за все, орієнтований нас запитання та пошук. [18, с.11 ]

Тренінг, на думку фахівців, подібний до самого життя в мініатюрі. Навчання, під час тренінгу, має дарувати учасникам радість і нових друзів, можливість унікального спілкування, сприяти формуванню навичок співпраці, відкривати нові перспективи. Тренінг дає не лише специфічні знання та навички з окресленої проблематики, а й допомагає змінити  неконструктивне ставлення до них людей на ефективну модель співробітництва.

Під час тренінгу необхідно створити неформальне, невимушене спілкування учасників тренінгу, яке відкриває перед групою безліч варіантів розв’язання проблеми, сприяє розвитку групової динаміки, міжособистісних взаємин і норм у групі (класі), заради якої вона зібралася або була сформована, тому що тренінг — це: група, яка допомагає стати кожному її учаснику більш компетентним;

процес, під час якого учасники вступають у взаємодію;

процес, у центрі якого є проблема та її розуміння учасниками групи, а не компетентність ведучого щодо зазначеної проблеми;

навчання, під час якого активність учасників вища, ніж активність ведучого;

навчання, яке дає учасникам задоволення, активізує їх, стимулює інтерес до пізнання;

навчання, результат якого досягається у взаємодії всіх учасників тренінгу;

відкриття учасниками в собі нових можливостей, відчуття того, що вони знають та вміють більше, ніж до цих пір думали про себе;

можливість відкриття інших людей, навчання через взаємодію з ними, розуміння того, на що здатні люди, від яких раніше не очікувалося нічого цікавого;

можливість у безпечних, з одного боку, трохи штучних, а з іншого — наближених до реальності умовах взаємодії з іншими людьми досягти бажаних змін.

Готуючись до проведення тренінгу, вчитель-тренер має здійс­нити велику підготовчу роботу:

1)    визначити цілі та завдання тренінгу;

2)    розробити план-сценарій тренінгу;

3)   повідомити учням заздалегідь тему, з якої буде проводитись тренінг;

4)    здійснити самопідготовку: продумати власні дії щодо проведен­ня інтерактивної взаємодії, передбачити план обговорення проблеми та можливі висновки, що зроблять учні, спрогнозувати появу су­перечних точок зору та кінцевий результат роботи, обрати час і форми узагальнення висновків, продумати зворотний зв'язок та ін.;

5)    розподілити ролі між учасниками, продумати активну участь кожного;

6)    підготувати приміщення до проведення тренінгу та необхідні ма­теріали (медіапроектор, , таблички, папір для індиві­дуальних та групових вправ, маркери, роздруковані матеріали для ви­вчення тощо). Якість навчання суттєво зростає, якщо діти мають хороші роздаткові матеріали. Важливим фактором є підготовка матеріалів у тому форматі, що лег­ко читається, а саме:

•                 небагато тексту;
•                 наявність опорних конспектів;
•                 малюнки;
•                 можливість робити помітки у цих матеріалах

Методика проведення тренінгового заняття включає обов’язкові елементи:

- вступна частина;

- основна частина;

- емоційні розминки;

- заключна частина.

У вступній частині виділяють такі етапи:

привітання, особливе, яке налаштовує відразу на позитивні емоції;

визначення основних моментів заняття, тема, мета, очікувані результати.

Необхідно виявити відношення учнів до того, що відбувається;

знайомство(похвала) – це також один із важливих психологічних прийомів;

вироблення певних правил ведення заняття;

мотивація– важливий етап заняття, мета його сфокусувати увагу учнів на проблеми, викликати інтерес до обговорюваної теми.

В основній частині використані різноманітні інтерактивні методи навчання.

Важливо, що пасивні вправи чередуються з руховими, введено емоційні розминки, відступи.

Отже, в центральній частині, учні виконали всі завдання, які пропонував вчитель, у співпраці один з одним і бачили результати своєї праці, мали змогу оцінити себе і іншого учня, усвідомили отримані результати, тобто відбулася рефлексія. Рефлексія є природним невід’ємним і найважливішим компонентом інтерактивного навчання на занятті. Вона дає можливість вчителю та учню:

•                   усвідомити чого вони навчились;
•                   оцінити власний рівень розуміння та засвоєння навчального матеріалу і спланувати чіткі, реальні кроки його подальшого опрацювання;
•                   як постійний елемент навчання привчати дитину рефлексувати в реальному житті, усвідомлюючи свої дії та прогнозуючи подальші кроки.

Рефлексія здійснюється у різних формах: у вигляді індивідуальної роботи, роботи в парах, групах, дискусії, в усній і письмовій формі.

Вона завжди містить кілька елементів: фіксація того, що відбулося, визначення міркувань та почуттів щодо отриманого досвіду, плани на майбутнє.

Вступна частина тренінгу передбачає вирішення таких завдань:

•  оцінка рівня засвоєння матеріалу попереднього тренінгу (отримання зворотного зв’язку). Зазвичай це відбувається у формі опитування (що найбільше запам’яталося чи сподобалося на минулому тренінгу) або перевірки домашнього завдання;

•   актуалізація теми поточного тренінгу і виявлення очікувань;

•  створення доброзичливої і продуктивної атмосфери (цей етап називають загальним терміном «знайомство». Він проходить у формі самопрезентації  чи презентації учасників тренінгу;

•   підтримання демократичної дисципліни у формі прийняття, уточнення або повторення правил групи. 

Основна частина тренінгу – кілька тематичних завдань у поєднанні з вправами на зняття м’язового і психологічного напруження.

В основній частині тренінгу іноді виділяють теоретичний і практичний блоки. Проте цей поділ є досить умовним. Адже знання (як уміння та навички) на тренінгу здобуваються у процесі виконання практичних завдань (міні-лекції у формі бесіди, презентації, взаємонавчання, робота в групах). В основній частині уроку-тренінгу використовую різні види групової роботи (урок-конкурс, «акваріум», «Світська розмова», «мозкова атака», «неправильна цифра»).

1.3 Психолого-педагогічні передумови використання тренінгових технологій

В Україні, як і в усьому світі, набирає ваги так зване покоління Y, або “діти тисячоліття”, які народилися між 1990 і 2000 роками. Їхні погляди, спосіб життя кардинально відрізняються від старших поколінь. Досить поглянути на організацію офісів провідних технологічних корпорацій, щоб зрозуміти, на що орієнтується креативний клас, який  визначає обличчя сучасної економіки. Для них немає чіткого розмежування між роботою, навчанням і відпочинком. Робота не обов’язково має бути серйозною і нудною. Життя для них – це постійне творення, гармонія між зароблянням коштів, пізнанням нового, самовдосконаленням, грою та розвагою. На підході покоління Z. Сучасні діти значно відрізняються від попередніх поколінь. Вони не обов’язково будуть поділяти погляди старших. Яке життя оберуть сьогоднішні першокласники? Якою б не була відповідь, маємо запропонувати майбутнім поколінням українців школу, яка буде для них сучасною.» [19, с.25]

Підлітковий вік – складний відповідальний період становлення особистості (за Л. І. Божович, це період другого народження особистості), в якому формується соціальна спрямованість і моральна свідомість: моральні погляди, судження, оцінки, уявлення про норми поведінки, запозичені у дорослих. Шлях оволодіння ними відбувається через реальні стосунки, через оцінку їхньої діяльності дорослими. Наприклад, не одразу підлітки усвідомлюють, що волю загартовує і навчання, що відкрите визнання своїх помилок свідчить про сміливість, що усвідомлення своєї провини – крок до відповідальності. Знання моральних норм та еталонів взаємин розуміють не завжди глибоко, важко сприймають моральний релятивізм, тому оцінки вчинків інших категоричні, безкомпромісні. Моральні переконання ще не є нестійкими, проте вони стають специфічними мотивами поведінки. З’являються власні погляди, оцінки, які можуть швидко змінитись, але й протилежну точку зору підліток буде відстоювати так само пристрасно, як іншу. [30, с.76]

На відміну від молодшого школяра, в якого переважає мимовільна увага, підліток може керувати своєю увагою. Порушення дисципліни в класі носять радше соціальний характер, а не визначаються особливостями уваги. Підліток може добре концентрувати увагу в значимій для нього діяльності: в спорті, у трудовій діяльності, в спілкуванні. Увага підлітка стає добре керованим, контрольованим процесом і захоплюючою діяльністю. На уроках підлітки потребують підтримки з боку вчителя - тривала навчальна діяльність надихає їх на підтримку довільної уваги. Водночас підліткам характерні стани глибокої втоми. Саме в підлітковому віці крива втомлюваності різко підвищується, особливо в 13-14 і в 16 років. Основна різниця між молодшим школярем і підлітком - загальновідома схильність підлітка і юнака до міркувань. Підлітковий вік - вік проблем, міркувань і суперечок. Підлітки ставлять велику кількість запитань учителям, а вдома постійно думають над розв'язанням складних проблем. Навіть при виборі друга для них важливо мати партнера для міркувань. В підлітковому віці лише починається інтенсивний розвиток абстрактних понять, який продовжується в юнацькому віці.

Мислення - одна з тих функцій, які розвиваються пізніше багатьох інших функцій. Вплив школи на мислення, який починається в молодшому шкільному віці, особливо яскраво проявляється в підлітковому віці. В старших класах створюється різноманітність особистого досвіду через низку причин. Перша з них - життєві установки і інтереси людини, яка майже повністю суспільно визначилася. Інша причина - різноманітність міри і характеру зал ученості в практичне життя: турботи про майбутнє, життєві труднощі тощо спонукають людину думати. Третя причина - різноманітність позашкільної освіти, читання тощо. Головним у розвитку мислення в підлітковому віці є той факт, що підліток вперше оволодіває процесом утворення понять, що він переходить до нової і вищої форми інтелектуальної діяльності - до мислення поняттями. Зміни, що відбуваються в мисленні підлітка, який оволодіває поняттями, - це зміни внутрішнього, інтимного структурного характеру, що часто не виявляються ззовні, не кидаються в очі спостерігача. Процес утворення понять знаменує собою дійсно революційні зміни як у сфері змісту, так і в сфері форм мислення. Саме вищі форми мислення, зокрема логічне мислення, розкриваються в своєму значенні перед підлітком.

Для підлітка все більшого значення набуває теоретичне мислення, здатність встановлювати максимальну кількість смислових зв'язків у навколишньому світі. Він психологічно занурений у реальності предметного світу, образно-знакових систем, природи і соціального простору. Підліток, заглиблюючись у соціальне середовище, постійно трансформує свої вищі психічні функції і систему знаків. Ця обставина змінює мислення. З 11-12 років виробляється формальне мислення. Підліток уже може міркувати, не пов'язуючи себе з конкретною ситуацією; він може орієнтуватися на одні лише спільні сигнали незалежно від реальності, що сприймається. Підліток може здійснити значний за своєю якістю стрибок - він починає орієнтуватися на потенційно можливе, а не на обов'язково очевидне. Завдяки своїй новій орієнтації він одержує можливість уявити все, що може статися, - і очевидні, і недоступні для сприйняття події. Тим самим підвищується імовірність того, що він розбереться в тому, що дійсно відбувається. Підліток стає здатний не тільки уявляти різні можливі шляхи перетворення даних для емпіричного їх випробування, але може і логічно тлумачити результати емпіричних спроб. Крім того, підліток здатний планувати і контролювати свої вільні фантастичні побудови, він навчається рефлексувати свої розумові дії і операції та одержувати від цього інтелектуальні емоції. Те, наскільки швидко підліток здатен вийти на рівень теоретичного мислення, визначає глибину осягнення ним навчального матеріалу і розвиток його інтелектуального потенціалу. У підлітковому віці престижно бути успішним в інтелектуальній діяльності. Аналізуючи особливості навчальної діяльності в підлітковому віці, вчені визначали, що досягненням цього віку в розвитку мислення є розв'язання, здатність до рефлексії тощо. В дійсності ж підлітки продовжують залишатися на рівні конкретного мислення. Це може зумовлюватися індивідуальним розвитком: різні соціальні умови, генетичні особливості і внутрішня позиція самого підлітка. [26, с.233]

Важливі зміни відбуваються у мотиваційній сфері: потреба в самоповазі, в самоствердженні, у визнанні товаришів, у позитивному ставленні з боку друзів. З’являється орієнтація на майбутнє: мрії, ідеали, перспективні плани, віддалена мета. Проте для підлітка характерна й відмова від поставленої мети всупереч її об’єктивній значущості, бо воля ще слабка. Підлітки частіше діють за найбільш сильним мотивом, власною ж поведінкою вони ще не володіють, і самі визнають відсутність у себе вольових якостей. Завданням педагогів є розвиток у підлітків вольової поведінки, використовуючи для цього емоційно привабливі цілі, підтримуючи їх наміри й уявлення про можливість досягти власного рівня домагань. За Л. І. Божович, у підлітків у вольовому акті ще слабо представлена виконавська частина. Очима підлітків основною причиною їх неуспішності в школі є лінощі. Практика свідчить, що не менше значення має забезпечення пізнавальної мотивації, розвиток інтересів. Для підлітків є характерною легкість виникнення переживань, емоційної напруги. Їм важко стримувати свої радість, горе, образу, гнів. Їхні емоції відрізняються ригідністю – інертністю, негнучкістю, навіть тенденцією до самопідтримування. Підлітки “купаються ” у власному горі, або в почутті провини. Вони відчувають задоволення від будь-яких переживань, відчувають потребу в сильних емоційних насиченнях. Суперечливі прагнення, які виникають досить часто, ще більше підсилюють загальний емоційний фон, що призводять до виникнення стану афекту. Афективний стан може бути досить тривалим і виникати з незначного приводу. Треба вчити підлітків володіти своїми емоціями, усвідомлювати їх, говорити про них, виявляти в культурних формах. [26, c.12]

Відбувається інтенсивний розвиток самосвідомості: виникає інтерес до свого внутрішнього світу, що веде до поглиблення та ускладнення процесу самопізнання. Підліткова рефлексія спрямована на розуміння самого себе особлива увага приділяється власним якостям особистості, тому підвищується чутливість до оцінок з боку оточуючих, виникає орієнтація на реальні досягнення. Рефлексія відкриває недосконалість “Я”, що глибоко та гостро переживається. Найбільший сплеск рефлексивності в учнів 7-8 класів. Зростає критичність з приводу власних недоліків, наприклад, вже в 6 класі з’являються діти, які не вважають себе здібними до жодного з предметів.

Моральна мотивація ще не є стійкою, тому підліток легко піддається навіюванню, таким формам соціальної поведінки, які роблять його дорослим у власних очах. Образи “Я”, які створює в своїй свідомості підліток, дуже різноманітні: це фізичне “Я” (уявлення про свою зовнішність), про психічне “Я” (про риси характеру, про свої здібності тощо). Але ставлення до всіх цих рис свого “Я” залежить від системи цінностей, яка формується завдяки впливу членів своєї сім’ї та ровесників. Саме тому одні гостро переживають відсутність зовнішньої краси, а інші – фізичної сили, дехто всю увагу спрямовує на підвищення результатів у спортивних видах діяльності. Образ “Я” ще нестабільний, уявлення про себе рухливе. Іноді випадкова фраза, комплімент або посмішка надовго порушують спокій душевного життя підлітка. З образом “Я” пов’язана самооцінка . Для підлітка важливо знати не тільки, який він є , але й наскільки значущими є його індивідуальні особливості для оточуючих, а тому й для самого себе. Постійного відбувається порівняння: “Я такий ,як усі ” або “я не такий, як усі”. В ідеалі самооцінка повинна складатися із порівняння самого себе сьогоднішнього із самим же собою, але учорашнім: “Я вчора і я сьогодні, а яким я стану (повинен стати) завтра?”. Це складно, проте ефективно. Самооцінка має загальний характер та ще й занижена: підлітки перебільшують свої недоліки, успіхи дещо занижують. Але за заниженою самооцінкою може ховатись високий рівень домагань, на основі чого розвивається феномен "дискомфорт успіху“. Підліток, маючи таку самооцінку, знецінює досягнення своїх ровесників, радіє їхнім невдачам. Така конфліктна самооцінка виникає за умови завищених вимог з боку батьків, або песимістичних уявлень про можливості свого сина чи доньки. У підлітка тоді виникає сильна реакція навіть на справедливі зауваження. Він шукає зовнішні причини для виправдовування своїх реальних невдач або тих, що прогнозуються. Такий “афект неадекватності” вимагає пошуку психологічного захисту у вигляді знецінення успіхів інших. Висока самооцінка повинна поєднуватись із здатністю диференційовано оцінювати свої досягнення і в той же час бачити недоліки та перспективи покращання результатів за рахунок усунення недоліків. [29.c.217]

Підлітки адекватно оцінюють товаришів, але завищують свою самооцінку. Загальне позитивне ставлення до себе, до своїх можливостей повинно залишатися незмінним, а недоліки - сприйматись як тимчасові, які можна усунути. Самооцінка поступово емансипується від оцінок оточуючих і набуває все більшого значення як регулятор власної поведінки. Крім реального “Я” виникає і “Я–ідеальне”. Якщо рівень домагань високий, а свої можливості усвідомлюються недостатньо, тоді “Я–реальне” буде дуже відрізнятися від “Я–ідеального”. Такий стан веде до невпевненості в собі, а в поведінці це виявиться в образливості, впертості, навіть в агресивності. Якщо “Я–ідеальне” сприймається досяжним, воно спонукає до самовиховання, здійснення якого сприяє розвитку саморегулювання. Саморегулювання вміщує в собі вільну постановку мети та вибір засобів її досягнення. Деякі підлітки (3%) розробляють навіть програму самовдосконалення, але не всі мають силу волі та наполегливість, щоб здійснити її. Здатність ставити мету, усвідомлювати засоби її досягнення, використовувати свої можливості, передбачати результати є показником високої зрілості особистості, що з’явиться пізніше. В учнів основної школи виникає потреба в життєвому самовизначенні (закінчується 9 клас), спрямованості на майбутнє, визначенні свого життєвого шляху, майбутньої професії. Ця потреба конкретизується в новій соціальній позиції, яка розгортається на наступному віковому етапі. Враховуючи вікові особливості учнів основної школи, у роботі з ними доцільно використовувати такі форми роботи: година спілкування, анкета думок, відверта розмова, просвітницький тренінг, ярмарок солідарності, конкурс, гра-експрес, рольова гра, вікторина, колективна творча справа  (жива газета, випуск газети, свято-презентація, усний журнал та інше), проект, школа етикету, виставка-конкурс, колективне ігрове спілкування, турнір, гра-анкета, інтелектуальна гра. [26, c.356]

Організація навчання за тренінговими технологіями, які базуються на інтерактивних методах, передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Тренер ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, створює атмосферу співробітництва, взаємодії. Така взаємодія виключає домінування одного учасника навчального процесу над іншим, однієї думки над іншою. Учні вчаться бути демократичними, спілкуватись з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення. Інтерактивне навчання дозволяє різко збільшити відсоток засвоєння матеріалу. Результати досліджень, які проводились Національним тренінговим центром США, штат Меріленд, показують:

– лекції дають 5% засвоєння матеріалу;

– читання – 10%;

– використання відео, аудіо – 10%;

– демонстрація – 30%;

– дискусійні групи – 50%;

– практично через дію – 75%.

Ці дані цілком підтверджуються дослідженнями сучасних психологів. Чим зумовлені такі результати? Для цього пригадаємо, як працює наш мозок. Упродовж дня концентрація уваги не однакова – вона є циклічною. У кожної людини є свої власні цикли, тривалість яких від 90 до 110 хвилин. Наприкінці кожного циклу мозок має потребу в короткому відпочинку, щоб закріпити і переробити отриманий досвід та відновити свою працездатність. Тому пропонується для відновлення повної працездатності мозку влаштовувати спеціальні паузи. Час, потрібний учням для внутрішньої переробки нової інформації, залежить як від складності матеріалу, так і від його індивідуальних особливостей. Якщо фаза концентрованого навчання триває від 10 до 15 хвилин, то переробка матеріалу займе від 2 до 5 хвилин. Сам цей період може бути організований по-різному: обговорення партнерами навчального досвіду в малих групах; заповнення спеціального щоденника; вони можуть зовсім відволіктися від навчання, беручи участь у спеціально організованій діяльності, що сприяє новому балансу розуму.

За даними психологічних досліджень [29, с.256], тривалість інтенсивних занять стають: для дітей 5-8 років – 5-7 хвилин, дітей 9-13 років – 8-12 хвилин, 14-18 років – 12-15 хвилин. Після цього має бути пауза. Паузи релаксації потрібні не тільки учням, але й вчителям.

Отже, мозок не тільки отримує інформацію, а й обробляє її. Для ефективної обробки інформації необхідно задіювати зовнішні і внутрішні чинники. Наш мозок працює набагато краще, коли ми обговорюємо проблеми з іншими, ставимо запитання.

Слід зазначити, що ефективно застосовувати інтерактивні технології спроможний лише той вчитель, який створює в класі атмосферу відкритості, щирості, доброзичливості, здатний до співпраці. Дієвим засобом формування суб’єктності учня, його причетності до всього, що з ним відбувається, готовності до активних дій, спрямованих на пізнавальну активність, є інтерактивні технології. Стверджуючи це, ми виходимо з таких позицій:

– усвідомлення учнем необхідності виявлення своєї особистісної позиції стимулює розвиток пізнавальних інтересів, здатність оцінювати різні явища оточуючого, співвідносити їх з оцінками ровесників, дорослого, формувати і виявляти власну думку;

– взаємообмін Я-повідомленнями, творча співпраця сприяє взаємопізнанню, розвитку інтересу до внутрішнього світу однолітків і дорослих.

Вивчення досвіду роботи з визначеної проблеми дозволяє зробити висновки про те, що найефективнішими технологіями навчання є:

– проективні технології, що забезпечують інтеграцію різнопредметних знань і вмінь з різних видів діяльності;

– ігрові технології, що формують уміння розв’язувати творчі завдання на основі вибору альтернативних варіантів;

– тренінгові технології, спрямовані на розвиток творчого мислення, комунікативної, психологічної компетентності учнів.

Зазначені технології ставлять дитину в позицію творця, а не виконавця чужої волі. Впроваджуючи інтерактивні технології у навчально-виховну роботу, необхідно враховувати вікові особливості школярів. У молодшому шкільному віці такі новоутворення як рефлексія, самоконтроль, довільність та внутрішній план дій робить можливим формування потреби в учнів у самопізнанні, умінь самопізнанню дитини. Підлітковий вік є сприятливим для засвоєння дітьми морально-етичних орієнтирів, формування потреби у здоровому способі життя. Особливо важливі багаторазові чергування між звичайними та незвичними діями. Новизна приносить радість, ефект несподіванки, знімає напругу.

Таким чином, впровадження інтерактивних технологій сприяє розвитку пізнавальної активності учнів, інтересу до свого внутрішнього світу, спонукає до пошуку форм, самоствердження, формує позицію суб’єкта власного життя.

РОЗДІЛ ІІ. Методичне впровадження тренінгових технологій під час навчання алгебри в основній школі

2.1 Тренінгові технології під час засвоєння теоретичного матеріалу

Сучасні технології навчання пропонують широкий спектр методів та відповідного інструментарію, які потребують необхідного методичного, технічного, організаційного  забезпечення як з боку навчальних організацій, так і зі сторони учнів. Як відомо, тренінгові технології спрямовуються на отримання учнями в першу чергу практичних умінь та навичок в процесі активного навчання та передбачають використання широкого спектру методів — міні-лекцій, дискусій, рольових ігор, розглядання кейсів, практичних ситуацій тощо. Такий підхід до трактування тренінгів дозволяє стверджувати, що значна кількість практичних занять проходить саме в означеній формі.  Проведення тренінгів для різних вікових груп показує, що вони абсолютно позитивно сприймаються всіма означеними групами учасників, проте їх результативність значною мірою залежить від створення необхідних передумов, до яких віднесемо наступні:

1). Усвідомлення класом необхідності отримання компетенцій щодо вирішення певних завдань. Цей чинник легше досягти у «дорослій» аудиторії, хоча навіть проведення вузькотематичних тренінгів потребує роз’яснення та стартових настанов з боку вчителя щодо мети і напрямів застосування отриманих під час занять навичок і умінь. Позитивне ставлення до тренінгів учнів, більшою мірою зумовлене чисто динамічною формою проведення таких занять, аніж розумінням потреби у конкретних навичках, тому вчителю слід на прикладах з практики пояснити, як наявність (або відсутність) відповідних умінь у співробітників може вплинути на ситуацію в компанії.

2). Наявність у учасників тренінгу теоретичної підготовки з його тематики. Тому рідко, коли тренінги обходяться без хоча би міні-лекцій, в класі (групі) перед їх початком слід переконатися у належних знаннях учнів.

3). Необхідний рівень навичок групової роботи, технік презентації, ведення дискусії. Активні методи навчання, що передбачаються тренінговими технологіями, спираються на зазначені інструменти, тому чим раніше і активніше їх використовуватимуть діти, тим результативнішим буде навчання. У протилежному випадку необхідно організувати попередні спеціальні тренінги для отримання цих стартових навичок.

4). Належна кваліфікація вчителя, що проводить тренінг. Для дорослої аудиторії в першу чергу важливим є практичний досвід і відповідні компетенції тренера, для учнів – його вміння організувати продуктивну роботу і плідну дискусію в межах їх наявних знань і підготовки.

5). Організаційне забезпечення тренінгового заняття. Це питання найбільш гостро постає в навчальних закладах, оскільки часто потребує «спарених» занять, виділення зручних за розміром навчальних кімнат для проведення попереднього обговорення завдань і підготовки рішень в міні-групах.

6). Технічна підтримка тренінгу. Сьогодні важко уявити собі належне проведення тренінгу без використання як мінімум фліп-чартів, електронних презентацій.

7). Забезпечення об’єктивності оцінювання отриманих компетенцій учасниками тренінгу. Ця умова в першу чергу стосується учнівського середовища. Не секрет, що при роботі в міні-групах не всі їх учасники однаково активно працюють, хоча прикінцеву оцінку отримує вся команда. Варіантом вирішення може бути включення питань по матеріалам тренінгу у завдання модульного чи підсумкового контролю знань учнів, що оцінюється за індивідуальними відповідями.

Перелік наведених умов не є вичерпним, його можна продовжувати, проте вони є першочерговими, на які треба звертати увагу при використанні тренінгових технологій навчання.

Використання  тренінгів  сприяє  розвитку  дослідницьких,  комунікативних  навичок  учнів,  а  також  навичок  партнерської взаємодії.

Позитивні можливості уроку-тренінгу:

• Створює доброзичливе емоційне налаштування у групі.

• Укріплює культурну ідентичність, допомагає подоланню мовного бар’єру.

• Дає можливість дитині виражати свої почуття у соціально прийнятній формі.

• Розвиває почуття внутрішнього контролю.

• Сприяє творчому самовираженню, розвитку уяви, практичних навичок образотворчої діяльності.

• Знижує негативні емоційні стани та їх прояви.

Тренінг значно полегшує засвоєння учнями програмного матеріалу й виконує кілька функцій. По-перше, він має сприяти створенню позитивної атмосфери під час занять. Адже робота може бути продуктивною лише тоді, коли створені належні умови для творчої самореалізації особистості, усунені передумови дискомфорту, спричиненого різницею соціальних і вікових статусів вчителя та учня. По-друге, тренінг покликаний формувати в учнів навички вільно, але толерантно висловлювати власні судження, не боячись осуду з боку оточуючих і членів команди. Головним принципом роботи має стати теза про те, що кожна думка має право на існування. По-третє, подібна форма роботи якнайкраще вчить працювати в команді, зберігаючи при цьому свою індивідуальність.

Урок засвоєння знань передбачає сприймання їх, усвідомлення, осмислення на основі встановлення внутрішніх і зовнішніх взаємозв'язків, запам'ятовування, узагальнення, систематизацію, готовність до практичного застосування. Особливості структури: організація класу; перевірка домашнього завдання; актуалізація та корекція опорних знань; ознайомлення учнів із темою, цілями та завданнями уроку; мотивація учіння; сприймання та усвідомлення школярами навчального матеріалу; осмислення взаємозв'язків між його елементами; узагальнення і систематизація знань; підведення підсумків уроку; повідомлення та пояснення домашнього завдання.

На даному уроці доцільно використовувати такі інтерактивні вправи, як «Коло ідей», «Так або ні», «Усмішка», метод «Прес», дискусія, вправа «Слалом», «Ланцюжок», «Очікування», метод «Світська розмова» і «Зворотній зв'язок»

Застосування вправи «Усмішка» на уроках алгебри у 7-ому класі (організаційний етап) для створення позитивної емоційної атмосфери. Учні заходять у клас та стають у коло. Кожен потискає руку сусіду з привітанням та посмішкою.

На етапі формування мети і завдань уроку математики можна використовувати вправу «Очікування» . На стікерах учасники групи повинні написати, а потім озвучити свої очікування від уроку та прикріпити їх на березі «Сподівань» на плакаті.

Наприклад, під час вивчення теми «Лінійні рівняння з двома змінними» очікування можуть бути такими: я дізнаюся, яке рівняння називається лінійним із двома змінними; я навчуся розрізняти лінійні рівняння з однією і двома змінними; я навчуся розв’язувати такі рівняння; урок буде цікавим тощо.

На етапі мотивація учіння доцільно застосувати вправу «Задача без вимог». Учням наводиться умова задачі, в якій не сформульовані вимоги. Школярам пропонується скласти запитання до описаної ситуації та відповісти на них. Це дуже ефективний прийом навчання учнів ставити запитання, аналізувати ситуацію. Він активізує та заохочує до роботи.

Наприклад: ховаю частину зображення фігури і пропоную відгадати про що йтиме мова на уроці. Учні ставлять запитання, які вимагають відповіді «так» чи «ні». Починаючи урок, маю на меті налаштувати учнів на вивчення тієї чи іншої теми, тому звертаюся до життєвого досвіду учнів, до знань набутих на попередніх уроках. Наприклад :

• Застосування даного методу у 7-му  класі під час вивчення теми: «Лінійна функція та її графік». Вчитель ховає зразок або фото графіка. Просить учнів відгадати, про що йтиме мова на уроці, ставлячи запитання, які вимагають від учителя тільки відповідей «так» чи «ні».

Учні можуть ставити запитання:

- Це геометрична фігура (коло, квадрат, ..)?

- Це об'ємна фігура?

- Це фігура на площині?

- Фігура має кути?

- Це пряма?

Якщо учнями знайдена відповідь, вчитель показує класу зразок і оголошує тему уроку. Цей прийом вчить пов'язувати розрізнені факти, систематизувати наявну інформацію, сприяти зміцненню здобутих знань.

На етапі Первинне усвідомлення матеріалу доцільно застосувати інтерактивний метод «Світська розмова». Суть цього методу полягає в тому, що учні в групі аналізують задачу.  Репліки учнів починаються словами: «Вельмишановні, а знаєте Ви, що…».

Наприклад, застосування даного методу під час вивчення теми «Властивості арифметичного квадратного кореня» у 8-ому класі, діалог між учнями групи:

•                   «Вельмишановні, а знаєте Ви, що в цьому прикладі потрібно застосувати властивість добутку коренів?»
•                   «А як це зробити?..»

Метод «Зворотній зв'язок» доцільно використовувати наприкінці уроку, він полягає в тому, що учні мають  продовжити фразу: «На цьому уроці я…»

Наприклад, під час вивчення теми «Розв’язування систем лінійних рівнянь методом підстановки» у 7-ому класі, варіанти можуть бути такими: «На цьому уроці я навчився виражати одну змінну через іншу», «На цьому уроці я вивчив новий спосіб розв’язування систем лінійних рівнянь з двома змінними» тощо.

Вправа «Коло ідей». Метою прийому є залучення всіх до обговорення проблеми. Порядок проведення:

•                   учитель ставить дискусійне питання та пропонує обговорити його в групах;
•    після того, як вичерпався час обговорення, кожна група представляє лише один аспект проблеми, що обговорювалася;
•    групи висловлюються по черзі, поки не буде вичерпано всі варіанти відповідей;
•    під час обговорення теми на дошці складається список зазначених ідей;
•    узагальнюються висловлені думки, робляться підсумки.

Наприклад, під час вивчення теми «Функція та її графік» можна поставити дискусійне запитання «Чому графік даної функції не проходить через точку О (0;0)?»

Прийом «Кооперативне взаємонавчання» полягає в постійній взаємодії та взаємопідтримці учнів через взаємоперевірку самостійних робіт, спільне виконання домашніх завдань, переказ одне одному вивченого матеріалу, спільну підготовку до уроку та ін..

Застосування даного прийому під час вивчення теми «Скорочення дробів» у 8-ому класі.

1.               Допишіть член дробу так, щоб рівність стала тотожністю

2.               Відновіть загублені записи:

Результати

1.   За визначений час пари дійшли згоди щодо розв'язання.

2.   Об'єднані в четвірки пари обговорили попередньо здобуті розв'язання і зробили висновки.

3.   У результаті колективного обговорення вправи розв'язані правильно.

Метод групового дослідження полягає в тому, що групи досліджують певне питання з теми з метою підготовки доповіді або виступу. Питання розподіляються по групах так, щоб у результаті повідомлень був презентований увесь матеріал з нової теми. За підготовку доповіді вся група отримує оцінку.

Наприклад, найкраще використовувати на уроках геометрії, під час вивчення теми «Ознаки рівності трикутників» у 7-ому класі.

Вправа  «Іподром» застосовується під час вивчення нового матеріалу. Пов'язаний з вільним переміщенням дітей по класу. Учнів поділяють на дві групи – жокеїв і коней. Одна половина отримує карточки з питаннями, інша – з відповідями. Завдання: кожному учню треба знайти свою пару, прочитавши текст параграфа.

Наприклад, під час вивчення теми «Розв’язування рівнянь, що зводяться до квадратних» у 8-ому класі. Одній частині учнів дається початок рівняння, а другій частині хід його розв’язку, і опрацювавши параграф, діти мають віднайти початок рівняння і хід його розв’язання.

Самопрезентація  «Ініціали». Мета:  познайомитися з учнями  класу,  які  прийшли  «вперше  на урок»

Починає вчитель, а потім учні  по колу  і продовжують представляти  себе.  Доцільно,  щоб  учні  на  бейджиках   написали своє  прізвище,  ім'я.  Кожному  учасникові  пропонують  назвати  своє  прізвище,  ім'я,  а потім  —  свої позитивні якості, що  починаються  з літер власних  ініціалів.

Наприклад,  Баранова Наталія — бадьора,  ніжина.  Або назвати свої позитивні якості із букв імені, наприклад, Олена — об'єктивна,  люб'язна,  енергійна,  ніжна,  активна.

Вправа  «Пальці» на етапі  «Організація  навчальної  діяльності». Мета:  розвивати  увагу,  вміння  швидко  реагувати на події. Тренер (учитель) пропонує викинути стільки пальців,  наприклад:

•                   Скільки цифр у числі 25? (правильна відповідь:2);
•                   Скільки буде 2*5? (правильна відповідь:10);
•                   Скільки непарних цифр у числі 2715? (правильна відповідь:3) тощо.

Вправа  на активне  сприйняття  «Продовж  ланцюжок» на етапі  «Актуалізація  опорних знань». Мета:  вчити  учнів  прийомам  активного  слухання;  формувати в  учнів  навички  спілкування. Співрозмовник  (тренер)  висловлює  свою  думку,  формулюю правило (наприклад,  додавання двох чисел з різними знаками). І в процесі  повідомлення  може  робити  хибні  твердження.  Домагається  свого  «відлуння»  — просить учасника діалогу продовжити  його  думку або  виявити  наявні  хибні  твердження  і  запропонувати  свій варіант. Але потрібно  чітко  вести діалог,  давати  можливість висловлюватись  усім  учасникам.

Доцільно під час засвоєння нового матеріалу використовувати вправу «Ажурна пилка». Такий вид діяльності на уроці дає можливість працювати разом для засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу. Ефективна і може замінити лекції у тих випадках, коли початкова інформація повинна бути донесена до учнів перед проведенням основного уроку, заохочує учнів допомагати один одному вчитися, навчаючи. [9, с.142]

Як організувати роботу

1. Щоб підготувати учнів до уроку з великим обсягом інформації, необхідно підібрати матеріал, необхідний для уроку, і підготуйте індивідуальний інформаційний пакет для кожного учня.

2. Підготувати таблички з кольоровими позначками, щоб учні змогли визначити завдання для їхньої групи. Кожен учень входитиме у дві групи – „домашню” та „експертну”. Спочатку учні об'єднуються у „домашні” групи, а потім створюються „експертні” групи, використовуючи кольорові позначки.

3. Розписати учнів по „домашніх” групах. Дати домашнім групам  інформацію для засвоєння, кожній групі – свою. Завдання домашніх груп – опрацювати надану інформацію та опанувати нею на рівні, достатньому для обміну цією інформацією з іншими.

4. Після завершення роботи  домашніх груп учні розходяться  в групи, де вони стануть експертами з окремої теми.

5. Кожна експертна група має вислухати всіх представників домашніх груп і проаналізувати матеріал в цілому, проводить експертну оцінку за певний час. 

6. Після завершення роботи учням пропонується повернутися „додому”. Кожен учень ділиться інформацією, отриманою в експертній групі з членами своєї „домашньої” групи. У „домашніх” групах має бути по одній особі з експертних груп.

Наприклад: під час вивчення теми «Властивості арифметичного квадратного кореня» на уроці алгебри у 8 класі. Візьмемо три «домашні» групи, які готуватимуть інформацію кожен про певну властивість із прикладами та доведенням даної властивості. Дома діти опрацьовують надану інформацію, і на уроці уже виступають «експертами» з даного питання, і пояснюють кожен те, що засвоїв. Учасники «експертної» групи уважно слухають, задають запитання і оцінюють.

2.2 Тренінгові технології під час формування вмінь та навичок

Урок формування умінь та навичок спрямований на застосування набутих знань після вивчення нового матеріалу. Такому формуванню сприяє виконання системи передбачених навчальною програмою вправ та завдань.

У структурі його виділяють: перевірку домашнього завдання; актуалізацію і корекцію опорних знань, умінь і навичок; ознайомлення учнів із темою, метою і завданнями уроку; вивчення нового матеріалу, практичне застосування нових знань посередництвом пробних вправ; самостійне застосування нових знань у стандартних ситуаціях на основі виконання тренувальних вправ за зразком, інструкцією чи заздалегідь підготовленою технологічною карткою; перенесення здобутих знань, умінь і навичок у нестандартні ситуації і використання їх на творчому рівні (виконання завдань і вправ творчого характеру з використанням процедур творчої діяльності І.Я.Лернера або відомих у креативній акмеології методик, стратегій і тактик творчої діяльності); підведення підсумків уроку; повідомлення і пояснення домашнього завдання.

На даному уроці доцільно використовувати такі інтерактивні методи: «Мікрофон», «Навчаючи-учусь», «Незакінчені речення», «Ток-шоу», «Коментатор», графічні тренінги.

Графічний тренінг та вправа «Незакінчені речення» із теми «Довжина кола. Площа круга»

1.               Давайте із різних кіл  за допомогою циркуля

«зліпимо» з вами снігову бабу /вчитель показує зображення

снігової баби, а діти за допомогою циркуля виконують даний

 рисунок/

2.               Вправа «Незакінчені речення»

«На сьогоднішньому уроці ми дізналися …»

«Найбільше мені сподобалось…»

«Найважливішим відкриттям для мене було …»

«Я тепер знаю такі формули…»

Наприклад, 9 клас, «Системи рівнянь другого степеня з двома змінними»:

• Розв’язком  системи рівнянь з двома змінними називається ……
• Розв’язати систему рівнянь означає……
• Графіком рівняння є……
• Рівняння виду , де , і - дані числа називають……
• Рівняння виду ,   можна звести до квадратного зробивши підстановку…….
• Графіком рівняння є…

Метод «Ланцюжок» доцільно застосувати на уроках математики, тому що дає змогу учням взяти участь у переданні своїх знань однокласникам, уяснити загальну картину понять і фактів, що їм необхідно вивчити на уроці, а також викликає певні питання й підвищує інтерес до навчання. Метод «ланцюжок»: команда отримує картку , на якій записано приклади на виконання дій. Виконує кожен учень команди лише в тому випадку , коли отримує результат попередньої дії , яку виконав товариш. Учні команди слідкують за правильністю виконання завдань. Наприклад, 8 клас, тема «Арифметичний квадратний корінь»:

Обчислити:

Наприклад, на етапі актуалізації знань під час вивчення теми «Степінь з цілим показником і його властивості» у 8-ому класі учні можуть задати запитання: які числа називають цілими?; що таке степінь?; які ти знаєш властивості степеня з натуральним показником? тощо.

Метод «Блеф-клуб». Клас розбивається на групи. Кожна група готує питання для інших у формі « Чи вірите ви, що …?». Наприклад, «Чи вірите ви, що підкидання грального кубика є випадковою подією?».

Метод «Вилучи зайве». Учням пропонується перелік слів із теми, серед яких зустрічаються поняття, які не мають відношення до неї. Завдання – провести смисловий аналіз понять і вилучити зайві. Наприклад, під час вивчення теми «Випадкові події» у 9 класі, серед наведених понять знайдіть зайве: подія, вірогідна, неможлива, елемент, тотожна, випадковий.

Метод «Побудова асоціативного куща». Цей метод полягає в тому, що за короткий проміжок часу учні пригадають та сформулюють засвоєні раніше знання з теми, запропоновані учителем. Дані відповіді у формі коротких тез записуються на дошці навколо розглянутого поняття. Результатом – є опорна схема.

Метод «урок – конкурс» - вид ігрового методу, що розкриває великі можливості для використання роботи  з групами. Кожна група прагне якнайшвидше знайти розв’язок одного і того ж завдання. Наприклад, на уроці алгебри у 7 класі під час вивчення теми «Додавання і віднімання многочленів», пропонуємо знайти суму многочленів:

1.              і ()
2.              і ().

Метод «Акваріум» − групи читають запропонований текст або розглядають наочні посібники впродовж 3−5 хвилин. Потім групи по-черзі сідають в центр класу і вирішують запропоноване завдання або ситуацію. Діяльність кожної групи обговорюється. Наприклад на уроці у 7-му класі на тему «Види трикутників»  групи отримують картки із зображенням трикутників та питання на які повинна дати відповіді. Потім одна з груп сідає в центр класу. Це необхідно, щоб відокремити діючу групу від слухачів певною відстанню. Ця група отримує лист із одним питанням і дає свою відповідь. Всі інші слухають та не втручаються в хід обговорення. Після цього група займає свої місця, а вчитель ставить запитання до класу:

- Чи погоджуєтеся ви з думкою групи?

- Чи була ця думка достатньо аргументована?

- На таку бесіду відводиться 2 – 3 хвилини. Після чого місце в «акваріумі» займає інша група, яка обговорює інше питання.

- Питання для обговорення:

- Що зображено на картках?  Охарактеризуйте фігури.

- Чим відрізняються ці фігури? 

- Від чого це залежить?

Наприклад, застосування даного методу на уроці алгебри у 8 класі під час вивчення теми «Додавання і віднімання раціональних дробів».

Мета застосування інтерактивного методу: вдосконалення навичок та вміння учнів знаходити суму й різницю дробів; проведення рівневої диференціації; розвиток навичок спілкування в малих групах, вдосконалення вміння дискутувати та аргументувати власну думку

Учні об'єднуються у 6 груп, вибирають спікера, секретаря і доповідача.

Правила проведення:

1. Діюча група після одержання завдання займає місце біля дошки, вголос читає завдання, протягом 3—4 хвилин обговорює можливі варіанти розв'язання вправи і його запису на дошці.

2. Учні, які знаходяться у зовнішньому колі, слухають, не втручаючись в обговорення.

3. По закінченню відведеного часу група повертається на свої місця, а клас повинен відповісти на запитання: Чи погоджуєтеся ви з розв'язанням? Чи було воно аргументованим?

4. Після обговорення до дошки запрошується інша група і т. д.

5. В «акваріумі» повинні побувати всі учні.

6. Наприкінці необхідно підбити підсумки уроку, прокоментувати ступінь оволодіння практичними навичками додавання і віднімання раціональних дробів.

Завдання:

Група 1 (середній рівень)

Доведіть тотожність :

 

Група 2 (середній рівень)

Доведіть тотожність:

 

Група 3 (достатній рівень)

Подайте у вигляді дробу вираз:

Група 4 (достатній рівень)

Подайте у вигляді дробу вираз :

Група 5 (високий рівень)

Подайте у вигляді дробу вираз:

 

Група 6 (високий рівень)

Подайте у вигляді дробу вираз :

Результати:

Кожна група побувала в «акваріумі» (біля дошки). Учні вчилися додавати і віднімати раціональні дроби за схемою «Від простого — до складного», аргументувати власну думку, працювати в парі, коментувати роботу своїх однокласників.

Приклад застосування даного методу на уроці алгебри у 8 класі під час вивчення теми «у=х²».

Мета  застосування  інтерактивного  методу:  формування  навичок  і  вмінь  учнів будувати та читати графіки функції; застосування графіків найпростіших функцій для  графічного  розв´язування  рівнянь;  розвиток  навичок  спілкування  в  малих групах, вдосконалення вміння дискутувати та аргументувати власну думку. Учні об'єднуються в групи по 5 – 6 осіб й ознайомлюються із завданням. 

Правила проведення:

1.  Перша  група  займає  місце  біля  дошки,  вголос  читає  завдання,  протягом 3—5 хвилин обговорює можливі варіанти розв'язання і його запису на дошці.

2.  Учні,  які  знаходяться  на  місцях,  слухають,  не  втручаючись  в  хід  обговорення. Але  після  дискусії  клас  має  підтримати  чи  відкинути  ідею,  запропоновану центральною групою.

3.  По  закінченню  відведеного  часу  група  повертається  на  свої  місця,  а  клас повинен  відповісти  на  запитання: «Чи  погоджуєтеся  ви  з  розв'язанням?  Чи  було воно аргументованим?».

4.  Після  розв'язання  завдання  до  дошки  запрошується  інша  група  та обговорюється наступне завдання і т. д. 

5. В «акваріумі» повинні побувати всі учні. 

6.  Наприкінці  необхідно  підбити  підсумки  уроку,  прокоментувати  ступінь оволодіння  практичними  навичками  побудови,  читання  графіків  та  графічного розв'язування рівнянь.

Завдання:

Група 1 (середній рівень)

Не виконуючи побудови, знайдіть координати точок перетину графіків функцій у=х² та у=4х-4. Побудуйте графіки даних функій  і позначте знайдені точки.    

Група 2 (середній рівень)

Розв'яжіть графічно рівняння:

х² -3х+5=0

Група 3 (достатній рівень) 

Установіть графічно кількість розв'язків системи рівнянь :

Група 4 (достатній рівень) 

Дано функцію:

1. Знайдіть , , , ,
2. Побудуйте графік даної функції.

Група 5 (високий рівень)

Побудувати графік функції:

Результати: 

Кожна група побувала в «акваріумі» (біля дошки). Учні вчилися читати і будувати графіки  функцій  та  графічно  розв’язувати  рівняння  за  схемою «від  простого  до складного»,  аргументувати  власну  думку,  працювати  в  групах,  коментувати роботу своїх однокласників.

Фрагмент конспекту уроку з алгебри у 7 класі на тему «Розв’язування систем лінійних рівнянь різними способами»

Мета: формувати навички розв'язування систем рівнянь різними способами;розвивати вміння оби­рати раціональний спосіб розв'язування; виховува­ти спостережливість, увагу.

Тип уроку. Урок формування вмінь і навичок.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань.

Проводиться у формі фронтального опитування як інтерактивна вправа «Мікрофон».

1. Коли говорять, що дані рівняння утворюють систему?

2. Що називають розв'язком системи рівнянь з двома змінними?

3. Що означає розв'язати систему рівнянь з дво­ма змінними?

4. У чому полягає зміст графічного способу розв'я­зування системи рівнянь?

5. Пояснити на прикладі зміст способу підста­новки.

6. Як розв'язати систему рівнянь способом дода­вання?

ІІ. Розв'язування задач у групах.

Використовується інтерактивна технологія «Ак­варіум». Учні класу об’єднуються в 3 групи. Одна з груп сідає в центрі класу та утворює своє маленьке коло. Учні цієї групи починають обговорювати за­пропоноване вчителем завдання вголос. Усі інші учні класу їх слухають, спостерігають за дискусією. Че­рез 3 хв. один із учнів групи, що сидить у центрі, записує розв'язання завдання на дошці, інші учні класу - в зошитах. Далі учні, що спостерігали за роботою групи, оцінюють правильність розв'язання та аналізують пошукові дії учнів, що сиділи в «Аква­ріумі». Після цього місце в «Акваріумі» займає інша група і т.д.

Завдання для груп

І-та група

Розв'язати систему рівнянь графічним способом:

Розв'язання:

Запишемо систему в вигляді:

Побудуємо графік рівнянь системи.

 

 

З малюнка бачимо, що графіки перетинаються в точці А (-1; 1). Перевіркою встановлюємо, що ко­ординати точки А задовольняють обидва рівняння системи.

Відповідь. (-1; 1) .

ІІ-га група

Розв'язати систему рівнянь способом підстановки:

Розв'язання:

Відповідь. (3; -1).

ІІІ-тя група

Розв'язати систему рівнянь способом додавання:

Розв’язання:

Додамо обидва рівняння системи та розв'яжемо одержане рівняння:

19y =-19,

у=-1.

Значення х знайдемо з першого рівняння даної в умові системи:

2х+7 = 8,

2х= 8-7 ,

X=

Відповідь: ( )

   Метод «Два — чотири — всі разом».

Використовується, коли необхідно, щоб учасники обговорили якесь питання спершу в парах, потім у квартетах, пізніше в октетах тощо.

• Допомагає в навчанні як викладення, так і вислуховування поглядів, аргументів, характеристики речей, ознайомлення з різними підходами.
• Переваги методу в тому, що навчає вести переговори і робити вибір.

Організація роботи:

1. Ознайомлення учнів з питаннями для обговорення, дискусії тощо.
2. Об’єднання учнів у пари і обговорення завдання з метою прийняття узгодженого рішення – консенсусу (обов’язково).
3. Об’єднання пар в четвірки і обговорення попередньо досягнутих рішень щодо поставленої проблеми. Прийняття спільного рішення обов'язкове.
4. Обговорення питання, узгодження позицій і вироблення спільного рішення в більшій групі.

Застосування методу «Два – чотири – всі разом» на уроці алгебри у 8 класі під час вивчення теми «Скорочення дробів».

Мета застосування інтерактивного методу: формування в учнів умінь скорочувати раціональні дроби; розвиток навичок спілкування в групі, умінь переконувати та обговорювати власні ідеї.

Завдання:

1. Допишіть член дробу так, щоб рівність стала тотожністю:

a)  ; б) ; c) .

2. Відновіть загублені записи:

Результати:

1. За визначений час пари дійшли згоди щодо розв'язання.

2. Об'єднані в четвірки пари обговорили попередньо здобуті розв'язання і зробили висновки.

3. У результаті колективного обговорення вправи розв'язані правильно.

Приклад застосування даного методу на уроці алгебри у 8 класі під час вивчення теми «Тотожні перетворення раціональних виразів»

Мета застосування інтерактивного методу: закріпити знання учнів про алгоритми тотожних  перетворень  раціональних  виразів;  розвиток  навичок  спілкування  в групі, умінь переконувати та обговорювати власні ідеї. 

Завдання:

1. Розкажіть про порядок перетворення виразів:

2. Доведіть, що при всіх допустимих значеннях змінних значення виразу:

дорівнює нулю.

Результати:

1. За визначений час пари дійшли згоди щодо розв'язання. 

2. Об'єднані в четвірки пари обговорили попередньо здобуті розв'язання і зробили висновки. 

3. У результаті колективного обговорення вправи розв'язані правильно. 

 «Мозкова атака» може застосовуватися під час опрацювання теоретичної частини навчального матеріалу. Завдання − спонукати учнів до колективного дослідження. Це метод розв’язання проблеми, коли всі учасники розмірковують над однією проблемою і „йдуть на неї в атаку”. Мозковий штурм застосовують, коли треба мати кілька варіантів розв’язання конкретної проблеми. Мозковий штурм спонукає учнів проявляти уяву та творчість, дає можливість їм вільно висловлювати свої думки. Мета „мозкового штурму” чи „мозкової атаки” в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів протягом обмеженого періоду часу. [19, с.118]

Як організувати роботу

Після презентації проблеми та чіткого формулювання проблемного питання (його краще записати на дошці) запропонуйте всім висловити ідеї, коментарі, навести фрази чи слова, пов’язані з цією проблемою.

Запишіть усі пропозиції на дошці чи на великому аркуші паперу в порядку їх виголошення без зауважень, коментарів чи запитань.

Зверніть увагу на такі моменти.

1. Під час „висування ідей” не пропускайте жодної. Якщо ви будете судити про ідеї й оцінювати їх під час висловлювання, учні зосередять більше уваги на відстоюванні своїх ідей, ніж спробах запропонувати нові і більш досконалі.

2. Необхідно заохочувати всіх до висування якомога більшої кількості ідей. Варто підтримувати й фіксувати навіть фантастичні ідеї. (Якщо під час мозкового штурму не вдасться одержати багато ідей, це може пояснюватися тим, що учасники піддають свої ідеї цензурі – двічі подумають, перед тим як висловлять).

3.Кількість ідей заохочується. В остаточному підсумку кількість породжує якість. В умовах висування  великої кількості ідей учасники штурму мають можливість пофантазувати.

4. Спонукайте всіх учнів розвивати або змінювати ідеї інших. Об’єднання або зміна висунутих раніше ідей часто веде до висунення нових, що перевершують первинні.

5. У класі можна повісити такий плакат:

А. Кажіть усе, що спаде на думку.

Б. Не обговорюйте і не критикуйте висловлювання інших.

В. Можна запропоновувати ідеї, запропоновані будь-ким іншим.

Г. Розширення запропонованої ідеї заохочується.

 6. На закінчення обговоріть й оцініть запропоновані ідеї.      

Для забезпечення швидкого та ефективного включення учнів в інтерактивну діяльність бажано давати їм пам’ятки, які містять опис алгоритму діяльності (послідовний перелік дій, які вони мають здійснювати у тій чи іншій навчальній ситуації). Такі пам’ятки можна запропонувати у вигляді роздаткового  матеріалу, плакатів або будь-якої наочності, використовуваної за допомогою технічних засобів навчання. Вони мають надаватися учням за потребою доти, доки порядок діяльності не стане для них звичним.

Варіант „мозкового штурму” – „мережа” чи „кульки”. Тут пускове слово (питання) пишеться в „кульці” в центрі сторінки. Коли обговорюються споріднені проблеми, вони записуються на папері із зазначенням зв’язку. Водночас „мозковий штурм” „вільного” типу дає можливість за дуже короткий період (три – п’ять хвилин) записати ідеї, що виникли.

Мозковий штурм - чудовий метод для використання досвіду учнів з метою розв’язання проблем та розробки ідей. Однак потрібно чітко визначати проблему або тему для «мозкового штурму», працювати в колі, вибрати лідера, який веде обговорення і заохочує появу нових ідей.

Застосування даного методу у 6 класі, під час вивчення теми « Числові та буквені вирази». Етап уроку. Рефлексія.

Підіб’ємо підсумки нашої роботи. Ще раз нагадаємо зміст вивченого на уроці.

Задача 1. Поїзд йшов дві доби. За першу добу він пройшов 980 км, а за другу на 65 км більше. Скільки кілометрів проїхав поїзд за дві доби.

Задача 2. Поїзд йшов 3 доби. За першу добу він пройшов 980 км, а за другу – на m кілометрів більше. Скільки кілометрів проїхав поїзд за дві доби.

Питання до класу.

•     Чи схожа умова задачі 2 на задачу 1?
•     Чим відрізняється умова задачі 2 від попередньої?
•     Що спільного будуть мати вирази для розв’язання 2 і 1. А чим будуть відрізнятися ці записи?

«Мозковий штурм» спонукає учнів проявляти увагу та творчість, дає можливість вільно висловлювати свої думки. Діти завжди відчувають, що вчитель головний, і помилково переконані, що лише вчитель має правильну думку. Я стараюся довести, що правильних думок є багато і у кожного повинні бути свої міркування. Для цього використовую вправу − «Неправильна цифра», яка вчить дітей аналізувати, працювати розумово.

Заздалегідь до уроку на потрібну тему готую приклад і розв’язую його, неправильно розміщуючи одну цифру. На уроці демонструю дітям цей приклад і кажу: «Цей приклад виконаний правильно». Діти бачать, що він виконаний неправильно. Це викликає протиріччя у свідомості. Я стою мовчки, чекаю. Якщо руки не піднімаються, ще раз наголошую, що приклад виконаний правильно, але тепер не так впевнено. У класі з’являються діти, які піднімають руки. Найсміливіші починають дискусію про неточності у прикладі, таким чином у роботу включиться весь клас. Наприклад, цю вправу я використовую під час повторення та закріплення матеріалу.

Застосування даного методу  у 8-му класі під час вивчення теми «Арифметичний квадратний корінь»:1). ()

Учням ця вправа подобається. Вони краще починають сприймати матеріал, вчаться аналізувати, працювати розумово, а не бездумно дивитися на приклад чи задачу. Діти люблять і найкраще сприймають те, до чого самі додумалися. Тому на уроках використовую кросворди, загадки над розв’язанням яких учні працюють в групах, парах або самостійно. Урок-тренінг дає змогу використовувати казкові ситуації, притчі, хвилинки-веселинки, фізкультхвилинки, які швидко піднімають настрій у дітей та викликають позитивні емоції, дають змогу відпочити.

При перевірці теоретичного матеріалу, опрацьованого вдома, застосовую математичні диктанти, використовуючи прийом "Незакінчені речення", коли формулюю незакінчене речення із будь-якого правила теми, та пропоную учням закінчити його.

Застосування даного методу у 6 класі, під час вивчення теми «Звичайні дроби». Етап уроку. Перевірка домашнього завдання

Так, вивчаючи тему "Звичайні дроби. Знаходження дробу від числа" пропоную такі завдання:

•                 Звичайний дріб записується так...
•                 Число, що стоїть під рискою дробу називається ...
•                 Число, що стоїть над рискою дробу називається ...
•                 Знаменник дробу показує ...
•                 Чисельник дробу показує ...
•                 Риска дробу позначає дію ...
•                 Якщо чисельник дробу дорівнює його знаменнику, то дріб дорівнює ...
•                 Одна сота частина метра називається ...
•                 Одна тисячна частина кілограму називається ...
•                 Якщо гарбуз вагою 3 кг 400 г розрізати на 5 рівних частин, то маса кожної частини дорівнюватиме ...

Метод «Навчаючи – вчусь». Суть його полягає в тому, що учні запитують один одного. Якщо учень не може відповісти на поставлене запитання , то відповідає той , хто запитує. Наприклад, під час вивчення теми «Квадратний тричлен» у 8 класі, діти можуть поставити такі запитання:

•                 Який многочлен називають квадратним тричленом?
•                 Що називають коренем квадратного тричлена?
•                 Що називають дискримінантом квадратного тричлена?
•                 У якому випадку квадратний тричлен не має коренів? Має один корінь? Має два корені?
•                 За якою формулою квадратний тричлен можна розкласти на лінійні множники? Тощо.

Можна також застосувати у 7 класі, під час вивчення теми «Лінійна функція, її графік і властивості». Перелік запитань може бути таким:

•                 Яку функцію називають лінійною?
•                 Що є графіком лінійної функції?
•                 Яку функцію називають прямою пропорційністю?
•                 Що є графіком прямої пропорційності?
•                 Що є графіком функції у=в?
•                 Чи існує функція, графіком якої є вісь ординат?

 

 

2.3 Тренінгові технології у позакласній діяльності вчителя математики

Невід'ємною частиною добре організованого навчання учнів математиці стає позакласна робота з математики. До позакласної роботи з математики відносять усі добровільні заняття, які проводять вчителі у позаурочний час у школі або поза школою і на яких учні розглядають питання математики. І ця робота спрямована на задоволення інтересів і запитів учнів.

Проведення позакласної роботи з математики здійснюється на основі загально педагогічних принципів, а також тих, що відбивають її особливість. Саме в проведенні різних позакласних заходів з математики вчитель має найбільше можливостей розкрити діалектичний характер математики, показати джерела виникнення і рушійні сили її розвитку, наголосити на драматичних сторінках її історії, коли прогрес здобувався ціною справжнього героїзму окремих учених.

Ті знання, які учень набуватиме як учасник позакласних заходів, мають базуватися на достовірних, перевірених фактах науки. Вони повинні стати  окремими  етапами,  сходинками  пізнання  навколишнього середовища, засобами математики.  Важливим є також дотримання принципів добровільності, інтересу, самодіяльності. Учитель не повинен змушувати учнів брати участь в позакласній роботі з математики, осуджувати тих, хто не бере в ній участі. Залучати до позакласної роботи з математики слід різними, але педагогічне виправданими засобами. Дотримання принципу зв'язку з життям стимулюватиме учнів до участі в цій роботі, оскільки вони розумітимуть, що набуті знання і практичні навички будуть потрібні їм у майбутньому. Дотримання принципу зацікавленості розкриває учням своєрідну красу математики, дає їм змогу відчути радість пізнання, перших наукових пошуків і перемог.

Розвиваючи самодіяльність учнів, важливо поєднувати її з педагогічним   керівництвом,   учнівським   колективом,   тактовно спрямовувати інтереси учнів у потрібне русло, вдосконалювати стиль роботи їх, формувати внутрішній мікроклімат відносин у відповідності з моральними принципами нашого суспільства. Тому саме у позакласній діяльності найефективніше використовувати тренінгові технології.

Наприклад, ну позакласній діяльності пропоную використати міні-тренінг «Математика навколо нас», що дає змогу зацікавити учнів до вивчення предмету, розширити свої знання з даної теми, і просто цікаво провести час.

Міні – тренінг «Математика навколо нас».

№ з/п	Види роботи	Тривалість, хв.	Ресурсне забезпечення
1.	Повідомлення	1
2.	Повторення правил роботи    групи	3	Плакат «Правила тренінгу»
3.	Вправа «Очікування»	5	Плакат «Наші очікування»
4.	Вправа «Не хочу вихвалятися…»	7
5.	Інформаційне повідомлення «Найважливіші речі у житті»	3
6.	Мозковий штурм «Світ професій»	10	Липкі кольорові папірці, плакат із зображенням дерева, ручки
7.	Вправа « Математика допоможе»	10	Картки із завданнями,ручки.
8.	Вправа «Бінго»	9	Аркуші паперу, ручки
9.	Прикінцеве слово «Все залежить від тебе»	6
10.	Підведення підсумків. Керований діалог	6

 

ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ

1. Повідомлення

         Тренер коротко формулює мету тренінгу.

         Тренер. Сьогодні ми з вами зібралися, щоб з’ясувати « Чи може людина в своєму житті обходитися без знань з математики?».

У розв’язанні поставленої проблеми  нам допоможуть  вправи.

2. Повторення правил роботи групи       

         Тренер нагадує  про необхідність дотримання  правил роботи в групі під час тренінгу, які записані на плакаті «Правила тренінгу».

3. Вправа «Очікування»

         Мета: визначити сподівання й очікування учасників щодо тренінгу.

         Хід вправи:

          На кольорових папірцях учасники записують свої очікування та приклеюють папірці на плакат «Наші очікування».

4. Вправа «Не хочу вихвалятися….»

         Мета: розвивати у підлітків уміння стислої самопрезентації.

         Хід вправи:

         Усі  учасники тренінгу сідають у коло, кожен по черзі називає своє ім’я та виголошує вираз, що починається  зі слів: «Не хочу вихвалятися, але я…».

5. Інформаційне повідомлення «Найважливіші речі у житті»

         Тренер.  Наше життя стрімке, цікаве, повне несподіванок, але в ньому існують найважливіші речі, які люди цінують понад усе, називаючи їх безцінними, тому що придбати ці речі не можна ні за які гроші. Як ви гадаєте, про що йде мова? (здоров’я, знання…).

 6. Мозковий штурм «Світ професій»

         Мета:  ввести учасників тренінгу в тему, актуалізувати їхнє особисте розуміння того, що без знань з математики людина в своєму житті обходитися не може.

         Хід вправи:

         Тренер пропонує учасникам  записати на липких кольорових папірцях та приклеїти їх на  «крону» дерева , що на плакаті «Вибір професії»:

- професії своїх батьків;

- професії, які їм  довподоби;

     - професію, яку вони можливо, вже собі обрали.

         Тренер:  пишна «крона» можлива лише тоді, коли є не менш сильна й могутня «коренева» система. Аналогічно будуємо «кореневу» систему. На липких кольорових папірцях записати:

    - Чим керується людина при виборі професії? (здібностями, знаннями, нахилами, бажаннями,..)

  -   Знання з яких предметів необхідні в тій професії, яку ви записали на початку вправи?

7. Вправа «Математика допоможе»

         Мета: визначити, що більшість професій, які пропонує нам сьогодні ринок, пов’язані  із знаннями з математики.

         Хід вправи:

         Учасники розподіляються на 4 групи. Кожна група отримує картку з назвою професії та наступні завдання:

1)  Перелічити і записати на аркуші  конкретні математичні знання з математики, що використовують в даній професії.

2) Вигадати ризиковану ситуацію, що може статися з працівником даної професії, вирішити яку  допоможуть знання з математики.

8. Вправа «Бінго» (Силует людини)

         Мета вправи: підвести підлітків до усвідомлення того, що вивчення шкільних  предметів є фундаментом  майбутнього вибору професії.

        Хід вправи:

       Тренер пропонує учасникам без допомоги ножиць вирізати силует людини і на ньому підписати якості людини.

Тренер:

• Як ви розумієте вираз  «розвинена людина»?
• Які шкільні предмети найбільше розвивають у людині психічні здібності: пам’ять, логічне мислення…?
• Як ви вважаєте, яку професію може обрати ваш «Бінго»?

9. Прикінцеве слово «Все залежить від тебе»

         Колись давно у древньому Китаї жив дуже розумний, але дуже пихатий мандарин (знатний вельможа). Весь день його складався з примірок багатого вбрання та розмов з підданими про свій розум… Так минали  дні за днями, роки за роками… Аж ось прийшов по всій країні поголос, що неподалік від кордону з’явився мудрець, розумніший за всіх на світі.  Дійшов той поголос і до нашого мандарина. Дуже розлютився він: хто може назвати якогось там ченця найрозумнішою людиною у світі!?  Але виду про своє обурення не подав, а запросив мудреця до себе у палац. Сам же задумав обдурити ченця: «Я візьму в руки метелика, сховаю його за спиною і запитаю, що в мене в руках – живе чи мертве. І якщо чернець скаже, що живе – я роздушу метелика, а якщо мертве випущу його…» і ось настав день зустрічі. У пишній залі зібралося багато людей, всім хотілося послухати словесний поєдинок найрозумніших людей у світі. Мандарин сидів на високому троні, тримав за спиною метелика і з нетерпінням чекав приходу ченця. Аж ось двері відчинилися,  і до зали ввійшов невеличкий худорлявий чоловік. Він підійшов до мандарина, привітався і сказав, що готовий відповісти на будь – яке його запитання. І тоді зло всміхаючись, мандарин проказав: «Скажи – но мені, що я тримаю у руках – живе чи мертве?» Мудрець трохи подумав, усміхнувся і відповів: «УСЕ В ТВОЇХ РУКАХ!» Збентежений мандарин випустив метелика з рук, і той полетів на волю, радісно тріпочучи своїми яскравими крильцями.

  Отже, лише від вас залежить, чи буде ваше життя яскравим, плідним, чи навпаки.

10. Підведення підсумків  ( Керований діалог)

         Запитання для обговорення:

1. Чи впевнилися ви у тому, що людина не може  в своєму житті обходитися без знань з математики? (вибір професії, повсякденне життя…).
2. Що цінного дає вам вивчення математики в школі? (знання, розвиває психічні  здібності).
3. Чи впливають накопичені   окремою людиною знання  на ії життя?
4. Чи впливають накопичені людством знання на наше життя?
5. Чи справдилися ваші очікування щодо тренінгу?

 

ВИСНОВКИ

Тренінгові   технології повністю охоплюють весь потенціал учня: рівень та обсяг його компетентності (соціальної, емоційної  та  інтелектуальної),  самостійність,  здатність  до  прийняття  рішень,  до взаємодії  тощо.  Знання  на  тренінгу  не  подаються  у  готовому  вигляді,  а  стають продуктом  активної  діяльності  самих  учасників.  У  центрі  уваги  –  самостійне навчання      учасників      та      інтенсивна      взаємодія.      Відповідальність      за результативність навчального процесу несуть однаковою мірою як викладач, так і кожний учасник тренінгу. 

Застосування тренінгових технологій у навчанні алгебри висуває певні вимоги до структури уроків і складається з таких елементів, як:

• Мотивація;
• Оголошення, представлення теми і очікуваних результатів;
• Надання необхідної інформації для розв’язання завдань;
• Інтерактивна вправа – центральна частина заняття;
• Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроків.

Методика проведення тренінгового заняття включає обов’язкові елементи:

- вступна частина;

- основна частина;

- емоційні розминки;

- заключна частина.

Під час використання тренінгової технології на уроці необхідно створити неформальне, невимушене спілкування учасників тренінгу, яке відкриває перед групою безліч варіантів розв’язання проблеми, сприяє розвитку групової динаміки, міжособистісних взаємин і норм у групі (класі), заради якої вона зібралася або була сформована.

Використання тренінгових технологій є ефективним під час засвоєння теоретичного матеріалу, формування вмінь та навичок, у позакласній діяльності вчителя математики.

Під час засвоєння теоретичного матеріалу на уроках алгебри доцільно використовувати такі інтерактивні методи, як «Коло ідей», «Так або ні», «Прес», «Ланцюжок», «Очікування», «Світська розмова», «Іподром», «Зворотній зв'язок».

Під час формування умінь та навичок на уроках алгебри ефективними є такі інтерактивні методи, як «Акваріум», «Мікрофон», «Навчаючи – учусь», «Незакінчені речення», «Коментатор», «Блеф-клуб», «Асоціації», «Мозкова атака».

Використання тренінгових технологій у позакласній діяльності з математики сприяє розвитку самостійності учнів, дає найбільше можливостей розкрити діалектичний характер математики, показати джерела виникнення і рушійні сили її розвитку.

Анкетування   учнів   показує,   що   математика   –   складний,   але   один   із улюблених   предметів   учнів   7-9   класів.   Дослідження показало,   що використання    інтерактивних    методів    в    навчанні    математики    дозволяє диференціювати  навчальну  діяльність  на  уроках,  активізує  пізнавальний  процес учнів,  розвиває  їх  творчі  здібності,  стимулює  розумову  діяльність,  підштовхує  до дослідницької діяльності. Тренінгові  технології відповідають  вимогам  ХХІ  століття,  так  як  освітня  галузь  «Математика» акцентується  на  досягненні  учнями  компетентностей,  а  не  обмежується  лише оволодінням знаннями, навичками й уміннями, достатніми для успішного володіння іншими  освітніми  галузями,  та  забезпеченні  неперервної  освіти,  яка  є  однією  з опорних і важливих складових загальноосвітньої підготовки. Її сфера укладається    в    сферу    функціональних    компетентностей,    що передбачають компоненти інтелектуального розвитку, здатність застосовувати логіку, математичні знання  та  здібності,  системне  мислення  та  вміння  розв’язувати  складні  логічні  й математичні  конструкції,  просторові  навички  та  моделювання. 

Можна стверджувати, що досягнення    життєвих    компетентностей  представлено  як  результат  навчальних  досягнень  учнів  і  закладено  в  систему оцінювання навчальних досягнень школярів.

 

 

 

 

 

 

 

 СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. «Аспект»  :  Науково  –  методичний  збірник.  Технологічний  багатопрофільний  ліцей м.Хмельницького./ За ред..Попик А.М. Хмельницький. 2010.
2. Алгебра: підруч. для 7 класу загальноосвіт. навч.закл. / Н.А.Тарасенкова, І.М.Богатирьова, О.М.Коломієць, З.О.Сердюк – К.: Видавничий дім «Освіта»,  2015. – 288 с.
3. Алгебра: підруч. для 7-го кл. загальноосвіт. навч.закл. /О.С.Істер –-Київ: Генеза,  2015. – 256 с.
4. Алгебра: підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч.закл./ А.Г.Мерзляк, В.Б.Полонський, М.С.Якір.  – Х.: Гімназія,  2016. – 240 с. :іл.
5. Алгебра: підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч.закл./ Н.С.Прокопенко, Ю.О.Захарійченко, Н.Л.Кінащук. – Х.: Вид-во «Ранок», 2016. – 288 с. :іл.
6.  Алгебра: підруч. для 8-го кл. загальноосвіт. навч.закл. /О.С.Істер –-Київ: Генеза,  2016. – 272 с.
7. Алгебра: підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч.закл. / Г.П.Бевз, В.Г.Бевз. – К.: Зодіак-ЕКО,  2009. – 292 с.:іл.
8. Алгебра: підруч. для 9 кл. загальноосвіт. навч.закл./ А.Г.Мерзляк, В.Б.Полонський, М.С.Якір.  – Х.: Гімназія,  2009. – 230 с. :іл.
9. Бевз  Г.А.  Методи  навчання  математики. - X.:  Вид.  група «Основа», 2003. Бібліотека журналу «Математика в школах України»; Вип. 4.-24 с.
10. Бондар В. І. Дидактика: Підручник. – К.: Либідь, 2005. – 264 с.
11. Гулеватий В. Л. Шляхи підвищення мотивації навчання. Вінниця, 2006.
12. Давидюк В.С. Застосування тренінгових технологій на  уроках основи здоров’я.  Навчально-методичний     посібник.     Березнівський     навчально-виховний     комплекс     «економіко-гуманітарний ліцей-загальноосвітня школа І-ІІ ступенів». – Березне, 2013 – 43 с.               
13. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти (Постанова Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011р. № 1392). //http://mon.gov.ua/content/Освіта/post-derzh-stan-(1).pdf
14. Дудар І. Й.   Активізація мислення учнів за допомогою інтерактивних технологій навчання. Журнал «Математика в школах України», №33, 2007.
15. Енциклопедія  педагогічних  технологій  та  інновацій /Автор-укладач  Н.П.Наволокова.  —  Х.:  Вид.  група «Основа», 2012. — 176 с. — (Серія «Золота педагогічна скарбниця»).
16. Журнал «Математика в школах України». Спецвипуск. Урок математики в сучасних технологіях – 2007- № 13-14.
17. Інтерактивні  технології  на  уроках  математики:  навч.посіб./  Уклад.:-І.С.Маркова. – Х.: Вид.група «Основа», 2009. – 126,(2)с.
18. Капіносов А.М. Основи технології навчання. – Харків: видавнича група  «Основа», 2006  – 140с.
19. Концепція «Нова Українська Школа» http://mon.gov.ua/Новини%202016/12/05/konczepcziya.pdf
20. Малафіїк І.В.  Дидактика: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2005. – 397с.
21. Маркова  І.С.,  Біловол  Г.О.  Урок  математики  в  сучасних  технологіях:  теорія  І практика. Розвиток критичного мислення.— X.: Вид. група «Основа», 2007.-125 с.
22. Математика. Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів. 5-9 класи. / М. І. Бурда,  І. Мальований, Є. П. Нелін, Д. А. Номіровський,  А. В. Паньков, Н. А. Тарасенкова,  М. В. Чемерис, С. Якір. – К.: Освіта, 2013. http://mon.gov.ua/activity/education/zagalna-serednya/navchalni-programy.html
23. Методика проведення тренінгів: метод. матеріали /Департамен. культури і туризму  Харк.  облдержадмін.,  Харк.  обл.  універс.  наук.  б-ка;  ред.-уклад.  Н.М. Грачова - Х.: ХОУНБ, 2013.
24. Навчання в дії: Як організувати підготовку вчителів до застосування інтеракт. технологій навчання: Метод. посіб. / А. Панченков, О. Пометун, Т. Ремех. – К.: А.П.Н. –2003.- 72 с.
25. Основи практичної психології / В. Панок, Т. Титаренко та ін.: Либідь, 2003. -536 с.
26. Павелків Р. В. Вікова психологія : підручник / Р. В. Павелків. - К. : Кондор, 2011. - 468 c. - укp.
27. Помету О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання.//Київ, «Видавництво А.С.К.», 2004. -192с.
28. Проект Закону України “Про освіту” №3491-д від 04.04.2016. http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/JH2OZ7LA.html
29. Савчин М. В., Василенко Л.П. Вікова психологія: Навчальний посібник. - К.: Академвидав, 2005. - 360 с.
30. Селевко Г.К. Энциклопедия образовательных технологий: В 2 т. Т. 1. М.: НИИ школьных технологий, 2006. 816 с-(Серия «Энциклопедия образовательных технологий».)
31. Слєпкань З.І. Методика навчання математики: Підруч. для студентів матем. спеціальностей пед. вузів. — К.: Зодіак-ЕКО, 2000. — 512с.
32. Технологія тренінгу / Упоряд.: О.Главник, Г.Бевз / За заг. ред.С.Максименко-К.Главник,2005.- 112с.
33. Тренінги   та   технологія   їх   проведення.   автори-упорядники:   Л.   Калініна,   Л. Карташова,  В.  Лапінський  [Електронний  ресурс]  //  Режим  доступу:  html:http://vlapinsky.at.ua/metodika/trening.mht
34. Урок математики в сучасних технологіях: теорія і практика.  (Модульне навчання, розвиток критичного мислення). ).//Х.: Основа, 2007. -125с.
35. Урок математики в сучасних технологіях: теорія і практика. (Метод проектів, комп’ютерні технології, розвивальне навчання).//Х.: Основа, 2007. - 176с.
36. Шарко В.Д. Сучасний урок: технологічний аспект/Посібник для вчителів та студентів. – К., 2006. – 220с.