Наукова стаття "Характеристика та особливості наукових технічних текстів"

Характеристика та особливості наукових технічних текстів

В українській літературній мові виділяють декілька функціональних стилів: художній, офіційно-діловий, публіцистичний, науковий, розмовний, конфесійний та епістолярний. Кожний з цих стилів має свої особливі ознаки й реалізується у властивих йому жанрах.

Художній стиль - це мова художньої літератури, основним призначенням якої є різнобічний вплив на думки і почуття людей за допомогою різних  художніх образів.

Офіційно-діловий стиль - це мова ділових паперів, що використовуються в офіційному спілкуванні між приватною особою й установою, установами, і регулюють їх ділові взаємини.

Публіцистичний стиль - це функціональний різновид літературної мови, що послуговуються в засобах масової інформації (газетах, часописах, періодичних громадсько-пропагандистських виданнях).

Конфесійний стиль - стильовий різновид української мови, що обслуговує релігійні потреби суспільства. Основне призначення стилю - вплив на душевні переживання людини.

Розмовний стиль – це стиль, що обслуговує офіційне й неофіційне спілкування людей, їх побутові потреби.

Епістолярний стиль - це стиль приватного листування. 

Виникненню та розвитку науковий стиль зобов’язан прогресу різних галузей наукового знання та різних сфер діяльності. На початкових етапах науковий стиль був близьким до стилю художньої розповіді. Відокремлення  наукового стилю від художнього сталося, як у грецькій мові стала створюватися наукова термінологія. [1, с 537] .

Згодом цю термінологію було поповнено із ресурсів латини, яка стала вважатися інтернаціональною науковою мовою європейського середньовіччя. У період Відродження, вчені прагнули досягти стислості і точності в науковому описі, який буде вільним від художніх елементів викладу що суперечать абстрактно–логічному відображенню природи. Проте звільнення наукового стилю від елементів художнього тексту йшло поступово. Як відомо, занадто «художній» характер викладу Галілея дратував Кеплера, а Декарт вважав, що стиль наукових доказів Галілея надмірно розповідний. Надалі взірцем наукової мови став логічний виклад Ньютона.

В основі стилю сучасної англійської наукової літератури та програмах технічної літератури лежать норми англійської  мови з деякими характеристиками. А  саме:

1) лексика. Використовується велика кількість спеціальних термінів і слів не давньоанглійського походження. Проводиться ретельний підбір лексем для того, щоб максимально точно передати думку. Велика увага приділяється службовим словам, завдяки яким забезпечується логічний зв'язок між окремими елементами висловлювань.

2) граматика. Широко поширені пасивні і безособові конструкції, де найчастіше вживаються складносурядні і складнопідрядні речення. В обох видах речень переважають іменники, прикметники і безособові форми дієслова.

3) спосіб викладу матеріалу. Основним завданням наукової та технічної літератури є чітке повідомлення певної інформації до читачів. Це досягається логічно обґрунтованим викладом фактичного матеріалу, не залучаючи емоційно забарвлених слів, висловів і граматичних конструкцій. Такий спосіб викладу може бути формально–логічним [2, с 87 ].

Усі ці характеристики, що наведені вище, притаманні природничим і точним наукам, таким як математика, астрономія, фізика, хімія, геологія, металургія, біологія, ботаніка, зоологія, геодезія, метеорологія, палеонтологія, медицина, електроніка, електротехніка, сантехніка, авіаця, землеробство, лісівництво, гірська справа, будівельна промисловість, транспортна промисловість,  хімічна промисловість,  технологія механізмів.

Наукова і технічна література, в свою чергу, має свою специфіку. Наукові й технічні тексти відрізняються один від одного як областю науки чи техніки, до якої належать, так й ступенем їх спеціалізації. Наведені характеристики цілком стосуються наукових текстів, таких як монографії, статті, реферати і підручники. Лексико–граматичний шаблон притаманний також і мові патентної літератури. Вважається, що нейтральний стиль, тобто нейтральний спосіб викладу матеріалу, властивий технічній літературі. Однак О. В. Федоров, наприклад, пише: «Поняття якогось «нейтрального» стилю, тобто стилю сухого, позбавленого образності, емоційності, - поняття дуже відносне, бо саме відсутність цих властивостей складає виразну, хоч і негативну стилістичну ознаку ... виявляється в наявності і позитивно  характеризує ознаку » [3, с. 227— 228].

До наукового стилю належать науково-технічні тексти, сферою використання яких є наукова діяльність, освіта, навчання. Головним призначенням цього стилю є систематизація знань, пізнання світу, повідомлення про результати досліджень, доведення теорій, обґрунтування гіпотез, класифікацій, роз’яснення явищ, виклад матеріалу та презентація наукових даних суспільству.

 Точний і чіткий виклад матеріалу з майже повною відсутністю тих елементів, що надають мовленню емоційну насиченість є основною стилістичною рисою науково-технічного тексту. Головний акцент ставиться на логічний, а не на емоційно-чуттєвий бік. У науково-технічному тексті автор  прагне виключити можливість довільного тлумачення природи предмета. Завдяки цьому текст стає більш інформативним.

 На думку І.А. Носенка, будь-який науково-технічний текст, незалежно від його змісту й характеру, може бути зовсім точно перекладений з однієї мови на іншу [4, с.152]. Але для того, щоб одержати повноцінний переклад, перекладачеві необхідно врахувати всі нюанси.

Характерними рисами наукового і технічного стилю є інформативність, логічність, точність і об’єктивність, а також ясність та зрозумілість. Крім того виділяються такі ознаки, як предметність, узагальнення, однозначність, лаконічність, доказовість, переконливість та ін. Головними мовними засобами є абстрактна лексика, символи, велика кількість термінів, схем, таблиць, графіків, зразків-символів, іншомовних слів, наукова фразеологія, цитати, посилання, загальновживана лексика, безсуб’єктність, безособовість синтаксису, відсутність прямого вказування на особу автора, його уподобання.

Науково-технічна література - один із напрямів, що здійснює великий і різноплановий вплив на літературну мову. Його застосування досить поширене. Основним завданням наукової і технічної літератури є доступне і просте доведення певної інформації до читачів. Через відсутність емоційно забарвлених слів, висловів і граматичних конструкцій досягається логічно обґрунтоване викладення фактичного матеріалу. Подібний стиль  називають формально-логічним через те, що науковій та технічній літературі притаманний логічний та майже математично строгий виклад матеріалу. Автор, що опрацьовує наукові та технічні теми, уникає неточних визначень, необґрунтованих узагальнень , сенсацій [ 4, с. 221].

 У таких працях завжди присутня ясність, і акцент робиться на логічній, а не на емоційній стороні інформації. Виклад матеріалу зазвичай ведеться не від першої особи і використовується особливий, «колективний» стиль.

Складність синтаксичних конструкцій, лексична, синтаксична та композиційна стереотипізація; підпорядкованість естетичних властивостей прагматичним установкам та інтенції автора; регламентований характер використання емоційних можливостей; використання синтаксичних і лексичних штампів; переважання об’єктивності у викладі, поєднання безсуб’єктного способу викладу з вираженням суб’єктивної думки автора, широке використання символів, формул, таблиць та ін. – це ті лінгвістичні характеристики, що відрізняють науково-технічні тексти від інших типів тексту.

 Специфіка англійського науково-технічного стилю полягає в заміні підрядних речень прикметниками в постпозиції та у використанні форм інфінітива у функції означення. Поширене використання еліптичних конструкцій, випадки опущення артикля також є характерними рисами англійського наукового стилю.

Конструкції з прийменником of та численні атрибутивні групи використовуються достатньо часто. Також відзначається часткове використання експресивних мовних засобів,  таких як порівняння та метафори.

Завдяки розглянутим відомостям ми бачимо, що загальна характеристика мовних засобів науково-технічного стилю універсальна для зіставлення мов. Крім того, дається характеристика що орієнтується на основне функціональне завдання і відповідає вимогам, які пред`явлені до стилю, наприклад логічності, аргументованості, точності і об`єктивності викладу. Ці ознаки наукового стилю формують мовні засоби в систему, яка створює  науково-функціональний стиль.

Тобто, від розмовної мови або мови художньої літератури мова науково-технічної літератури відрізняється певними особливостями (лексичними, граматичними та стилістичними ).

До науково-технічної літератури відносять такі види текстів:

- науково-технічна література (монографії, збірники та статті з різних проблем науки і техніки);

- навчальна науково-технічна література (підручники, довідники і т.д.);

- науково-популярна література з різних галузей техніки;

- технічна і супровідна документація;

- технічна реклама, патенти та інше.

У науково-технічних текстах граматична структура речення має ряд особливостей:

•                   першою особливістю вважається наявність довгих складних речень, в які входять велика кількість другорядних і однорядних членів речення. Слова що залежні від підмета і присудка часто стоять на відстані від слова, яке вони визначають;
•                   другою особливістю вважають вживання багатокомпонентних атрибутивних словосполучень;
•                   наступною особливістю є вживання означень, що утворені шляхом стяжки синтаксичних груп;
•                   вживання синтаксичних конструкцій, пасивних конструкцій, зворотів (об'єктний відмінок з інфінітивом, називний відмінок з інфінітивом) є наступною особливістю;
•                   п’ята особливість - це пропуск деяких службових слів (артиклів, допоміжних дієслів) особливо в таблицях, графіках, специфікаціях.

Найбільш типовою лексичною ознакою науково-технічної літератури є  велика кількість спеціальних термінів, термінологічних словосполучень у тексті. Терміни - слова або словосполучення мають лінгвістичні властивості як і інші одиниці словникового складу. Відмінність терміна від звичайного слова завжди залежить від його значення. Терміни виражають поняття науково оброблені, тобто вони властиві лише конкретній галузі науки і техніки. В лінгвістичному аспекті терміни мають явище багатозначності, як і інші слова мови [5, с.124]. Іноді, один і той же термін має різні значення через належність до різних наук. Особливі труднощі для перекладу викликають випадки, коли один термін має різне значення в залежності від приладу чи обладнання. Контекст є вирішальним коли мова йде про переклад багатозначного терміна.

Найбільшу складність для перекладу представляють собою терміни-неологізми. В словниках ці терміни, зазвичай, не відображені. Особливо багато неологізмів серед назв тих чи інших виробів, які випускає фірма, тобто фірмових назв. Окрім термінів у технічних текстах особливе місце мають стереотипні слова і фрази (кліше). Кліше включають в себе ідіоми, усталені вирази, набір готових фраз.

Окрім вживання термінів, технічні тексти характеризуються вживанням спеціальної технічної фразеології. Саме сюди відносяться випадки, коли загальновживане слово набуває термінологічного значення в словосполученнях.

Широке використання різних скорочень і  абревіатур є характерною рисою сучасної науково-технічної літератури. Усі прийняті скорочення є офіційними, загальноприйнятими і їх не можна довільно змінювати та замінювати.

Значною своєрідністю серед інших жанрів науково-технічної літератури виділяється патентна література. Своєрідністю є  канонічна форма опису патентів. Мова опису винаходів вбирає в себе особливості двох стилів: науково-технічного і офіційного, тому при перекладі патентів виникають певні труднощі.

Інформативна функція мови науково-технічної літератури визначається тим, що основною функцією науково-технічної літератури  є повідомлення.

Як висновок, серед багатьох функціональних стилів виділяється науковий. Його виникнення пов’язане з розвитком різних галузей наукового знання, що і пояснює вживання великої кількості термінів. Науково-технічні тексти належать до наукового стилю, сферою використання якого є наукова діяльність, науково-технічний прогрес суспільства, освіта, навчання. Головне призначення цього стилю – систематизація знань, пізнання світу, повідомлення про результати досліджень, доведення теорій, обґрунтування гіпотез, класифікацій, роз’яснення явищ, виклад матеріалу, презентація наукових даних суспільству. Мова науково-технічної літератури має свої особливості, такі як наявність довгих складних речень, вживання багатокомпонентних атрибутивних словосполучень,  що представляють складність для перекладу.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1.          Шевчук С. В., Сучасна українська літературна мова : Навчальний посібник./ Шевчук С. В., Кабиш О. О., Клименко І. В. – К.:Алерта, 2011.-544 с.
2.          Кашкин, І.А. Несправжній принцип і неприйнятні результати / І.А. Кашкин. Іноземні мови у шкільництві. М., 1952. № 2. 303 с.
3.          Федоров А.В. Основы общей теории перевода (лингвистические проблемы)/ Федоров А.В - 4-е изд., перераб. и доп. – М. : Высшая школа, 1983. – 303 с.
4.          Носенко И.А. Пособие по переводу научно-технической литературы с английского языка на русский / И.А. Носенко. – М. : Высшая школа, 1974.-158 с.
5.          Сухенко К.М. Лексичні проблеми перекладу./ Сухенко К.М - К.: вид-во Київ. ун-ту, 2000. – 124 с.