Історія наукового стилю Виникнення і розвиток наукового стилю пов'язано з еволюцією різних галузей наукових знань, різноманітних сфер діяльності людини. Спочатку стиль наукового викладу був близький до стилю художньої оповіді, але згодом відбулося відділення цих двох стилів, коли в грецькій мові, поширивши свій вплив на весь тодішній культурний світ, стала створюватися стійка наукова термінологія. Згодом вона поповнилася за рахунок латині, яка стала інтернаціональною науковою мовою європейського середньовіччя.
Що таке науковий стиль? Науковий стиль - це функціональний різновид мови, який використовується в галузі науки та освіти. Його основною функцією є пізнавально-інформативна - повідомлення, пояснення, тлумачення досягнутих наукових результатів, відкриттів. За допомогою цього стилю різні верстви населення можуть “поглинати” наукову інформацію у доступній формі. Це дуже важливо! Адже без теорій і гіпотез , проведення досліджень і фахового пояснення явищ неможливо розвиватися, пізнавати світі робити революційні наукові відкриття. Цей стиль мови використовується у різних сферах наукової діяльності, а також в освіті та навчанні.
ЖАНРИ НАУКОВОЇ ПРОЗИ0102 Первинні жанри(створені автором вперше) Монографія, журнальна стаття; Рецензія, підручник (навчальний посібник); Лекція, доповідь; Інформаційне повідомлення (про що відбулася конференції, симпозіумі, конгресі); Усний виступ (на конференції, симпозіумі і т. д. ); Дисертація, науковий звіт. Вторинні жанри(створені на основі вже наявних) Реферат, автореферат; Конспект, тези, анотація. Кожному жанрові притаманні свої індивідуально-стильові риси, однак вони не порушують єдності науково-технічного стилю, наслідуючи його загальні ознаки і особливості.
Основні ознакиясність (зрозумілість) і предметність тлумачень,логічна послідовність і довідність викладу,узагальненість понять і явищ,однозначне пояснення причинно-наслідкових відношень,докладні висновки.об'єктивний аналіз,точність і лаконічність висловлювань,аргументація й переконливість тверджень,
Мовні ознаки наукового стилю. Основними мовними засобами наукового стилю є велика кількість термінів, схем, таблиць, графіків, абстрактних слів, наукова фразеологія, цитати, посилання, уникання емоційноекспресивних синонімів, суфіксів, багатозначних слів, індивідуальних неологізмів, художніх тропів. Мовні засоби повинні забезпечувати повне й точне осмислення теми, послідовність і взаємозв’язок думок. Чітка послідовність передбачає логічне, а не емоційно-чуттєве сприйняття наукового твору, тому емоційно-експресивні засоби не повинні домінувати.
Граматичні особливості наукового стилю. Довгі складні речення. Цікавий факт, що в англомовних наукових роботах уникають занадто довгих, складнопідрядних чи складносурядних речень. Вважається, що якщо поділити за необхідності довге речення на два-три коротких, такий текст сприйматиметься легше. Однак в українській мові все навпаки - в наукових текстах надають перевагу нагромадженим, ускладненим зворотами, реченням. Наявність виразної композиційної структури тексту (послідовний поділ на розділи, частини, пункти, підпункти, параграфи, абзаци із застосуванням цифрової або літерної нумерації). Переважання різнотипних складних речень, стандартних виразів (кліше).
Науковий стиль мовлення містить в собі велику кількість різних підстилів, які зустрічаються не тільки в навчанні, а подекуди й в побуті. Всі вони мають свою специфіку вживання та можуть бути корисними для багатьох читачів: Власне науковий. З ним часто стикаються студенти вишів, коли потрібно ознайомитись з розгорнутою інформацією з монографій чи статей вчених. Науково-енциклопедичний. Відповідно до назви цей підстиль використовується в різних енциклопедіях для широкого чи вузького кола читачів (наприклад, “Велика українська енциклопедія”, “Архітектура України”, “Енциклопедія дитячої творчості” тощо). Науково-технічний. Такий підстиль можна зустріти в різній документації (доповідні записки, службові листи), довідниках, інструкціях до чогось.
Науково-навчальний - один з найважливіших для всіх учнів та студентів. Він вживається для написання посібників, підручників та іншої навчальної літератури з будь-якої дисципліни. Науково-популярний. Часто дані зі складних наукових робіт використовуються для написання статей, книг, онлайн-публікацій, що стануть цікавими та зрозумілими для пересічного читача. Науково-діловий. Сюди відносяться різні довідки, наукові звіти (наприклад, на сайті будь-якого вишу можна знайти та ознайомитись з річним звітом ректора щодо діяльності та статистичних даних закладу освіти). Іноді науковий може комбінуватися з іншими стилями (наприклад, з публіцистичним, утворюючи науково-публіцистичний).
Отже, основне завдання наукового стилю - гранично ясно і точно донести до читача інформацію. А це найкращим чином досягається без використання емоційних засобів. Адже наука апелює, перш за все, до розуму, а не до почуття. Це один із стилів, який надає сильний і різнобічний вплив на літературну мову. Науково-технічна революція вводить в загальне вживання величезну кількість нових термінів, тому швидкий розвиток суспільства, стрімкий прогрес науки і техніки викликають потребу у формуванні спеціальної мови, найкращим чином пристосовану до вираження і передачі наукового знання.
Відгук — це документ, що містить висновки уповноваженої особи (або кількох осіб) чи установи щодо запропонованих на розгляд вистав, фільмів, рукописних робіт; 2) стисла форма письмової оцінки виконаної роботи (курсової, бакалаврської, магістерської кваліфікаційних робіт, кандидатського чи докторського дослідження). За складом реквізитів збігається з рецензією. Реквізити відгуку такі:1. Назва документа.2. Заголовок, що містить:• назву роботи;• прізвище, ім'я та по батькові її автора;• рік написання;• кількість сторінок.3. Текст, що містить:• вступ;• стислий виклад змісту роботи;• критичні зауваження;• висновок з пропозиціями.4. Підпис, що завіряється печаткою.5. Дата. Відгук складається у довільній формі з обов’язковим висвітленням наступних питань:актуальність обраної теми;новизна роботи та ступінь її складності;найцікавіші в науковому, технічному і практичному відношенні розділи роботи та можливість їх використання у тієї чи іншої організації;найважливіші теоретичні і практичні результати;практична цінність;загальні висновки.
Науково-популярний (науково-публіцистичний підстиль) Науково-популярний підстиль має на меті зацікавити науковою інформацією широке коло людей, незалежно від їхнього рівня фахової підготовки. Оскільки науково-популярні тексти – це різновид наукових текстів, то вони завжди містять достовірну, об’єктивну, перевірену інформацію. Однак, на відміну від звичайних наукових текстів, у науково-популярних текстах цю інформацію подають цікаво, зрозумілою і доступною для цільової аудиторії мовою. Можна сказати, що в науково-популярних текстах ніби поєднуються кілька стилів мовлення, наприклад, науковий і публіцистичний, науковий і художній чи навіть розмовний.
План науково-популярної статті План - найкоротший запис логічної структури тексту із зазначенням опорних пунктів у розгортанні теми, переліку запитань, на які в тексті дають відповідь. Це своєрідний шлях через текст від факту до факту, від думки до думки. У ньому обовʼязково фіксуються всі структурні частини джерела: вступ, основна частина, висновок. Вдалий план чітко передає головний зміст тексту. Компактний і послідовний, він допомагає зберегти прочитане у памʼяті. На відміну від конспектів і тез, які складають під час повторного читання й опрацювання тексту, план можна складати, читаючи текст уперше
Етапи складання плану Читаючи текст, подумки розбирайте його на частини, кожна з яких містить закінчене повідомлення про окремий момент розвитку теми. Перейдіть до створення пунктів плану. Пункт плану - це коротке, в одне речення формулювання основного змісту частини тексту Згрупуйте матеріал тексту навколо важливих думок (пунктів плану), обдумуючи при цьому порядок частин і звʼязок між ними. Залежно від того, якою мірою дрібні змістові групи тексту відображені в плані, він буває більш або менш розгорнутим. Розрізняють прості й складні плани. Простий, якщо в ньому зазначені лише основні питання; у пунктах простого плану перелічують основні мікротеми тексту. Складний, якщо поруч з основним є додаткові запитання; пункти складного плану розбивають на підпункти.
Термінологія -атрибут науки Сьогодні у розвинених мовах близько 90 відсотків нової лексики становлять терміни в таких галузях науки, як комп’ютерна техніка, біохімія, кібернетика, мікробіологія, хімія тощо. Поняття, які з’являються в науці вимагають появи нових термінів. Українська мова запозичувала в різні історичні періоди з інших мов слова-терміни та окремі елементи усним та писемним шляхом. Грецьке походження мають терміни: психологія, ксерокс, скелет, бібліотека, бібліографія, біологія, фонетика, космос, ідея, метод, аналіз, історія;німецьке – штаб, шахта, крейда, ландшафт, бутерброд, лейтенант, лозунг, ланцюг, майстер, сигнал, офіцер, матриця;англійське – комбайн, спонсор, менеджер, трамвай, тролейбус, ескалатор, аероплан, мітинг, ринг, джин, матч, старт, фініш, теніс, хокей, футбол, аут, ленч, лідер, ноу-хау, піжама.
ЗА ПОШИРЕНІСТЮ ВЖИВАННЯ (ЗАЛЕЖНО ВІД СТУПЕНЯ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ ЗНАЧЕННЯ) ТЕРМІНИПОДІЛЯЮТЬСЯ НА:загальнонаукові – це терміни, які вживаються практично в усіх галузевих термінологіях. До них також відносять загальнотехнічну термінологію (система, закон, аналіз, синтез, машина). •вузькоспеціальні терміни вживаються в певній галузі, наприклад: сюрреалізм, ксерофіти•міжгалузеві - терміни, які використовуються в кількох споріднених або й віддалених галузях (екологічні витрати, технополіс).
Термінологічний словник Укласти словничок вузькоспеціальних термінів із зазначеним значенням слів із галузей агрономії, юриспруденції, філології та біології. Наприклад: Ксерофі́ти (від грец. xērós — «сухий» і phytón — «рослина») — рослини сухих середовищ, здатні переносити тривалу посуху.