Науково - дослідницька робота "Вплив синтетичних миючих засобів на здоров'я людини"

Відділ освіти Уманської радержадміністрації

Уманське районне територіальне відділення МАН України

 

 

 

                                                                                       Відділення:хімія та біологія

                                                                                       Секція: валеологія

 

 

ВПЛИВ СИНТЕТИЧНИХ МИЮЧИХ ЗАСОБІВ

НА ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ

 

 

                                                                                    Роботу виконала:

                                                                                                   Білан Вікторія Вікторівна,

                                                                                    учениця 11 класу

                                                                             Кочубіївської

                                                                                                загальноосвітньої школи

                                                                              І –ІІІ ступенів

                                                                                                Уманської районної ради

                                                                                    Черкаської області

 

                                                                                     Науковий керівник:

                                                                                                  Параскун Оксана Павлівна,

                                                                                          вчитель біології , хімії

                                                                          Кочубіївської

                                                                                             загальноосвітньої школи

                                                                          І –ІІІ ступенів

                                                                                             Уманської районної ради

                                                                                  Черкаської області

Умань - 2017

ТЕЗИ

НАУКОВО – ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ «ВПЛИВ СИНТЕТИЧНИХ МИЮЧИХ ЗАСОБІВ НА ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ»

Назва роботи: Вплив синтетичних миючих засобів на здоров’я людини;

Прізвище, ім’я, по – батькові автора: Білан Вікторія Вікторівна;

Назва територіального відділення МАН: Департамент освіти і науки Черкаської облдержадміністрації Уманське районне територіальне відділення МАН України;

Навчальний заклад: Кочубіївська загальноосвітня школа І –ІІІ ступенів Уманської районної ради Черкаської області;

Клас: 11;

Населений пункт: с. Кочубіївка, Уманський район, Черкаська область;

Прізвище, ім’я, по – батькові, посада наукового керівника: Параскун Оксана Павлівна, вчилель біології , хімії Кочубіївської загальноосвітньої школи І –ІІІ ступенів Уманської районної ради Черкаської області, спеціаліст І категорії.

Ця тема актуальна тому, що засоби побутової хімії займають важливе місце в нашому житті – миття посуду і підлоги, прання і прибирання квартири, освіжувачі повітря тощо. З екрану телевізора, в магазинах, при спілкуванні зі знайомими ми часто чуємо, який засіб краще справляється під час прибирання і який краще купувати. Проте дуже мало інформації ми знаємо про склад побутової хімії, про якість цих засобів, не знаємо, як впливає побутова хімія на нас і наших близьких.

Предметом дослідження – вплив синтетичних миючих засобів (пральних порошків) на здоров’я людини.

Об’єктом дослідження є здоров’я людини.

  Мета роботи : доведення токсичного впливу синтетичних миючих засобів (СМЗ) і фосфатів у складі пральних порошків на людину та ознайомлення з результатами дослідження користувачів пральних засобів.

  Завдання науково – дослідної роботи :

• опрацювати літературу з даної проблеми;
•  дослідити токсичний вплив СМЗ і фосфатів на людину;
• проаналізувати споживацький попит на пральні засоби серед вчителів  Кочубіївської  ЗОШ;
• ознайомити із результатами дослідження користувачів синтетичних миючих засобів.

Основними результатами роботи є:

• всі досліджувані пральні порошки негативно впливають на здоров’я людини;
• інтенсивність токсичного впливу залежить від концентрації прального засобу та співвідношення СПАР і фосфатів у ньому;
•  опитування серед вчителів  Кочубіївської ЗОШ виявило, що громадяни мало обізнані у тому, що саме входить до складу порошку і як ці компоненти впливають на їх власне здоров’я.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

ТЕЗИ ………………………………………………………………………………………2

ВСТУП…………………………………………………………………………………… 5

РОЗДІЛ 1. АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ…………………………………………. 7

1.1.З історії про мило і СМЗ………………………………………………….. ………... 7

1.2. Види миючих засобів та їх хімічний склад………………………………………. 10

1.3. Влив СМЗ на здоров’я людини…………………………………………………….17

РОЗДІЛ 2. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ…………………………………….... 22

2.1. Визначення токсичного впливу пральних засобів на людину………………….. 22

2.2.Аналіз споживацького попиту на пральні засоби серед вчителів

Кочубіївської ЗОШ……………………………………………………………………... 25

РОЗДІЛ 3. ПРИРОДНІ СМЗ…………………………………………………………. 26

3.1.Прання за рецептами природи…………………………………………................... 26

3.2. Як із натуральних речовин зробити в домашніх умовах СМЗ………………….. 29

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………..... 32

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….....33

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………….....34

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Ми з дитинства знаємо, що “ чистота – запорука здоров’я ”. А забезпечуємо чистоту за допомогою води, мила і  синтетичних миючих засобів. З тієї пори, як людина почала робити одяг з тканини, її хвилювало питання очищення цього одягу.

Процес позбавлення одягу від бруду отримав назву прання. Проте далеко не всяке забруднення вдавалося прибрати з одягу простою водою, і найперші миючі засоби з'явилися для того, щоб відпирати одяг від жиру. Ці миючі засоби були в основному рослинного походження, наприклад корінь мильнянки, який широко використовували слов'яни, або мінерального, як калієва зола. Згодом, коли було винайдено мило, якраз воно стало основним миючим засобом на довгий час. Крім прання білизни, тобто очищення його від бруду, з початком виготовлення кольорових тканин виникла проблема збереження кольору, а білі тканини, що з'явилися після кольорових, породили проблему вибілювання. Спочатку для цієї мети використовувалися натуральні засоби, які, на жаль, не сприяли збереженню тканин. Через багатократні прання одяг або білизна досить швидко занепадали і приходили в непридатність.

З часом розвиток хімії сприяв створенню синтетичних миючих і вибілюючих засобів, які справлялися з очищенням і вибілюванням тканин краще, ніж натуральні. Еволюція миючих засобів продовжується і у наш час. Вони зазнають певних змін, що дозволяють поліпшити якість прання і потурбуватися про збереження зовнішнього вигляду тканин і їх міцності.

Мета наукової роботи: доведення токсичного впливу синтетичних миючих засобів (СМЗ) і фосфатів у складі пральних порошків на людину та ознайомлення з результатами дослідження користувачів пральних засобів.

Предмет дослідження – вплив синтетичних миючих засобів (пральних порошків) на здоров’я людини.

Об’єкт дослідження -  здоров’я людини.

Завдання наукової роботи: 

  - опрацювати літературу з даної проблеми;

- дослідити токсичний вплив СМЗ і фосфатів на людину;

- проаналізувати споживацький попит на пральні засоби серед вчителів Кочубіївської ЗОШ;

 - ознайомити із результатами дослідження користувачів синтетичних миючих засобів.

Методи дослідження:  спостереження, опитування, аналіз.

Практичне значення полягає в тому, що результати роботи є важливим кроком для розуміння шкідливості використання неякісних пральних засобів для здоров’я людини. Донесення результатів проекту до якомога ширшого кола споживачів має сприяти формуванню екологічного мислення і відповідальності кожного за своє здоров’я.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1  АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ

 

 

1.1. З історії про мило і СМЗ

Давайте повернемося у далеке минуле і дізнаємося про мило та СМЗ багато цікавого. Так, у давні часи волосся для краси намазували оліями і пахощами. Цю властивість і використовували чотири тисячоріччя назад, створивши милоподібну напіврідку речовину "сапо". Застосовували її не стільки з гігієнічними, скільки з косметичними цілями. Липка, що легко засихає, що швидко змивається маса служила для укладання волосся. Згадаєте мудрі спорудження на головах і закручені в дрібні джгути бороди на зображеннях древніх вавілонян.

Коли й де з'явилося мистецтво варити мило — ніхто не знає. У багатьох народів світу існує вираз «посипати голову попелом». У старі часи був такий звичай: у дні жалоби й горя на голову сипали золу,  а у дні свята волосся змащували жиром. Якщо зола й жир змішувалися (були дні, коли горе й радість існували водночас), то утворювалася шкірка непривабливого вигляду. І, напевно, люди помітили, що таке волосся миється у воді краще, ніж звичайно. Пізніше таку миючу суміш жиру й золи почали виготовляти в горщику та кип'ятити. Так було одержано перше мило. А було це близько 2 тисяч років тому.

Але миловаріння як ремесло виникло в Європі лише в XIV столітті.

Найдавніша письмова згадка про мило в європейських країнах зустрічається в римського письменника та вченого Плінія Старшого (23-79 рр. н. е.). У трактаті «Природнича історія», що, по суті, був енциклопедією природничо-наукових знань античності, Пліній писав про способи приготування мила шляхом омилення жирів. Мало того, він писав про тверде та м'яке мило, яке одержують в результаті ви-користання соди (Na₂СО₃) і поташу (К₂СО₂) відповідно. Раніше для прання одягу використовували луг, який одержували, обробляючи золу водою. Це було до тих часів, як стало відомо, що зола, одержана шляхом спалювання палива рослинного походження, містить поташ. Про мило згадує у своїх трактатах і німецький лікар Гален, який жив у II ст. н. е. А от Ізабелла Кастильська, яка наприкінці XV ст. стала королевою Іспанії, увійшла в історію завдяки своїй відвертості: вона зізналася,   її тіло за все життя милося лише двічі — коли народилася й напередодні весілля.

Не кращими були справи й два століття тому: поки постарілі «три мушкетери» з приводу й без нього оголяли свою зброю за короля, Людовік XIV, який почувався серед знаті некомфортно, підписав вердикт, яким зобов'язував усіх відвідувачів палацу використовувати міцні парфуми, щоб їх аромат заглушав неприємні запахи брудних тіл та одягу.

Розвитку миловаріння сприяла наявність сировинних джерел. Наприклад, марсельська миловарна промисловість, відома з епохи раннього Середньовіччя, користувалася оливковою олією та содою. Оливкову олію одержували простим холодним пресуванням плодів оливкових дерев. Олія, одержана після перших двох пресувань, використовувалася для харчових цілей, а після третьої— для переробки на мило. Марсельське мило було важливим товаром торгівлі вже у IX столітті. Воно поступилося своїм місцем у міжнародній торгівлі венеціанському милу лише наприкінці середніх віків (XIV ст.). Крім Франції, миловаріння в Європі розвивалося в Італії, Греції, Іспанії, на Кіпрі, тобто в районах, де ростуть оливкові дерева. Перші німецькі миловарні були засновані в XIV столітті.

Незважаючи на те,  що наприкінці епохи Середньовіччя в різних районах існувала досить розвинена миловарна промисловість, хімічна суть процесів, звичайно, була незрозумілою.

Лише на рубежі XVIII та XIX століть було виявлено хімічну природу жирів і внесено ясність у реакцію їх омилення. У 1779 році шведський хімік Шеєле показав, що під час взаємодії оливкової олії з оксидом Плюмбуму та водою утворюється солодка й розчинна у воді речовина. Вирішальний крок на шляху вивчення хімічної природи жирів зробив французький хімік Шеврель. Він відкрив стеаринову, пальмітинову та олеїнову кислоти як продукти розкладу жирів унаслідок їх омилення водою та лугами. Солодку речовину, одержану Шеєле, Шеврель назвав гліцерином. Цим ученим ми зобов'язані відкриттям, що мило може бути одержане з найрізноманітніших жирів, а вчений Леблан розробив порівняно простий і дешевий спосіб виробництва каустичної соди (Nа₂СО₃), необхідної для виготовлення з цих жирів мила.

  Перший синтетичний миючий засіб з'явився тільки в 1916 році. Винахід німецького хіміка Фріца Гюнтера призначався для промислового використання; побутові синтетичні миючі засоби, більш-менш не шкідливі для рук, почали виробляти лише в 1933 році. З тих часів було розроблено цілу низку синтетичних миючих засобів вузького призначення, а їхнє виробництво стало важливою галуззю хімічної промисловості.

Значення мила і миючих засобів велике. Відомо, що на 1 см3 шкіри здорової людини знаходиться від 100 тис. до 1 млн мікроорганізмів. Шкіра виділяє особливі захисні речовини, що руйнують білки бактерій. У разі її забруднення різко знижується виділення цих речовин. Під час миття зі шкіри віддаляється до 1,5 млрд мікробів. Уже з цього випливає, що шкіру й одяг потрібно утримувати в чистоті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Види миючих засобів та їх хімічний склад

До них відносять миючі, відбілюючі і водопом’якшуючі засоби.

Миючі засоби - це сполуки, основною складовою яких є миючі речовини. До них відносять господарське мило і синтетичні миючі засоби (СМЗ). Вони являються товарами першої необхідності для особистого застосування і відіграють значну роль в різних галузях промисловості.

Мило господарське - це миючий засіб, основними складовими якого є натрієві і калієві солі жирних кислот. На торгові підприємства поступає мило господарське тверде в брусках з вмістом 72, 70 і 60% натрієвих солей жирних кислот. Одержують мило омиленням лугами тваринних і рослинних жирів або нейтралізацією жирних кислот содою, де сировиною являються смоляні (із каніфолі) і нафтенові кислоти. Таке мило містить до 47% натрієвих солей жирних кислот, залишки жиру, лугу і інші домішки; мають невисоку миючу здатність і випускають його для спеціальних цілей. Для одержання мила з більшим вмістом жирних кислот в не вистиглу масу (мильний клей) вводять поварену сіль, щоб виділити мило від домішок. Такий процес називається висолюванням, а одержане мило - ядровим з вмістом 60% натрієвих солей жирних кислот. Для покращення споживчих властивостей ядрове мило старанно перетирають на вальцях і формують. Таке мило містить 70-72% натрієвих солей жирних кислот. Випускають господарське мило тверде, для миття посуду і господарських виробів. Воно додатково містить соду і інші добавки.

Синтетичні миючі засоби - це сполуки, основною складовою яких є синтетичні миючі речовини. В склад СМЗ, крім синтетичних миючих речовин, входять лужні і нейтральні солі, відбілюючі і дезінфікуючі речовини, піноутворювачі та піногасники, ароматизовані речовини і ін.

СМЗ розрізняють за призначенням, консистенції (порошкові, пасти, рідкі), наявності допоміжної функції (з відбілюванням, підкрашуванням і ін).

За призначенням СМЗ поділяють на засоби для прання виробів із волокна льону; із волокна шерсті, шовку і хімічних; універсальні, комплексної дії, піномиючі. Засоби для прання виробів з льону мають більш високий вміст лужних солей. Використовують для прання і замочування білизни, для ручного і машинного прання, для прання з одночасним відбілюванням, для машинного і ручного прання сильно забруднених виробів.

Засоби для прання виробів із шерсті, шовку і хімічних утворюють слабо лужне середовище і не містять підбілювачів. Призначені в основному для ручного прання.

Універсальні засоби застосовують для прання виробів із льону, шерсті, шовку і хімічних. Активність лугів регулюється температурою прання в залежності від того, який виріб.

Засоби комплексної дії - універсальні, але мають в своєму складі спеціальні домішки для проявлення допоміжних функцій: підкрашування, дезінфекція, видалення плям, антистатичної обробки.

Піномиючі засоби утворюють піну і використовуються для миття голови і приймання ванни.

Відбілюючі засоби використовують для відновлення білизни тканин. На торгові підприємства поступають відбілюючи засоби хімічної дії. Випускають їх у вигляді порошків, рідин і таблеток. Використовують в основному для відбілювання лляних тканини, а також інших виробів із тканин.

Відбілюючі засоби для виробів із лляних тканин і з віскозного шовку в залежності від виду відбілюючої речовини розрізняють перекисні і хлорвмісні.

До перекисних відбілювачів відносять Персоль, Персоль-2 та ін; до хлорвмісних - Білизну, Білизну-купаву і інші сильнодіючі препарати.

Для обробки виробів із інших волокон застосовуються універсальні відбілюючі засоби - перекисні (Універсальний, Універсальний-2 та ін) і сірковмісні (Лілія, Лілія-2 та ін). Використовують їх при невисокій температурі води. В склад деяких відбілюючи засобів вводять оптичні підбілювачі для підвищення білизни тканин.

Водопом’якшуючі засоби (кальцинована сода, тринатрійфосфат та ін) застосовують для пом’якшення води, щоб зменшити розхід миючих засобів, збільшити їх ефективність і покращити ергономічні і естетичні властивості виробів.

Пральні порошки - це ціла група синтетичних засобів. Всі вони призначені для прання різних тканин в різній воді і при різній температурі, проте базовий склад всіх порошків приблизно однаковий. На українському ринку останнім часом, представлений широкий асортимент пральних порошків, як вітчизняного, так і зарубіжного виробництва. Як же підібрати відповідний пральний порошок? В більшості випадків потрібно просто уважно вивчати анотацію, що є на упаковці, і не застосовувати продукцію, призначену для певних умов використовування, не за призначенням.

Якщо на пачці прального порошку ви побачите позначення "колор", то такий порошок призначений для прання кольорової білизни без небезпеки закрашення, а порошок з поміткою "біо" частіше за все містить відбілювач або інші активні компоненти, найкращим чином відповідні для повернення чистоти білим тканинам. При пранні кольорових виробів слід звернути увагу на температурний режим, що рекомендується для даної тканини. Існують спеціальні пральні порошки, призначені для прання якої-небудь певної тканини, наприклад, шерсті або льону, проте частіше всього одним і тим же порошком можна прати різні тканини, міняючи тільки температуру води.

Жорсткість води також впливає на якість прання. Звичайно, для прання в жорсткій воді потрібна більша кількість прального порошку, ніж в м'якій. Крім того, багато пральних порошків для машинного прання погано справляються з проблемою корозії металу в пральній машині, яку викликають солі кальцію і магнію, що містяться в жорсткій воді. Як вже згадувалося вище, пральні порошки містять соду, сприяючу пом'якшенню води, проте її кількість не однаково в різних порошках. Оптимальний вміст соди в пральному порошку не повинен перевищувати 20%, в іншому випадку відбувається руйнування тканини і її "посіріння" після декількох прань. Добрим захистом від корозії і накипу служать такі добавки для пральної машини, як "Calgon", проте це значно підвищує вартість прання, тому споживач віддає перевагу пральним порошкам, у складі яких вже міститися спеціальні компоненти.

Порошки з ароматизаторами - це ті порошки, аромати яких мають більш виражений запах, ніж у звичайних. На упаковці такого порошку звичайно указується, який запах він додає білизні. Останнім часом дуже популярні такі запахи як лимон і "зимова свіжість", проте не всі покупці схвалюють наявність у прального порошку такої сильної ароматизації.

Різні пральні порошки мають різну структуру крупинок. Сьогодні існує два основні типи структур, відмінні за цілому ряду параметрів. Перший - це звичний для нас порошок, другий - порошок гранульований. Гранульований порошок відрізняється від звичайного доброю сипучістю, а також більш повного вимивання порошку з тканини. Крім того, рівномірно гранульований порошок розчиняється повністю, що практично неможливо для звичайних порошків. Але, не дивлячись на ці явні достоїнства, є у гранульованих пральних порошків і недоліки. Один з них - це наявність в нерівно гранульованих порошках твердих гранул, які майже не розчиняються і важко вимиваються з білизни.

Синтетичні миючі засоби звичайно представляють досить складну композицію, оскільки в них входять різноманітні добавки: оптичні відбілювачі, хімічні відбілювачі, ферменти, піноутворювачі, пом’якшувачі.

Пральні порошки містять все або деякі з нижче наведених елементів:

• поверхнево-активні речовини (субстанції, активні при пранні);
• зв'язуючі речовини;
• вибілюючі речовини;
• допоміжні речовини (наприклад, ароматичні речовини, ферменти).

Мило можна представити формулою Na+C17H35COO-, де 17 атомів Карбону з приєднаними ним атомами Гідрогену витягнуті в звивистий ланцюжок. Алкілбензолсульфонат натрію (Na+C12H25C6H4SO3-) має приблизно стільки ж атомів Карбону і Гідрогену. Проте розташовані вони не у вигляді звивистого ланцюжка, як в милі, а у вигляді розгалуженої структури. Для миючої дії важливо те, що вуглеводнева частина негативного іона нерозчинна у воді. Проте вона розчинна в жирах і оліях, адже саме завдяки жиру бруд прилипає до речей; і якщо поверхня повністю очищена від жиру, бруд не затримується на ній .

Мило, алкілбензолсульфонати і багато інших миючих засобів, де саме аніон розчиняється в жирах, називають аніоноактивними. Є також поверхнево-активні речовини, в яких жиророзчинним є катіон. Їх називають катіоноактивними. Типовий катіонний детергент, хлорид алкілдиметилбензиламмонію  є сіллю четвертинного амонію, що містить азот, пов'язаний з чотирма групами. Хлорид-аніон завжди залишається у воді, тому його називають гідрофільним; вуглеводневі групи, пов'язані з позитивно зарядженим азотом, є ліпофильними. Одна з цих груп C ₁₄ H₂₉, схожа на довгий вуглеводневий ланцюжок в милі і алкілбензолсульфонаті, але вона приєднана до позитивного іона. Такі речовини називають "зворотним милом". Деякі з катіоноактивних детергентів володіють сильною антимікробною дією; їх застосовують у складі миючих засобів, призначених не тільки для миття, але і для дезинфекції.

Ще один тип миючих засобів - неіонні детергенти. Жиророзчинна група в детергенті є щось на зразок жиророзчинних груп в алкілбензолсульфонатах і милі, а залишок - це довгий ланцюг, що містить безліч кисневих атомів і OH-групу на кінці, які є гідрофільними . Звичайно неіонні синтетичні миючі засоби проявляють високу миючу здатність, але слабо утворюють піну.

До допоміжних речовин відносяться:

• ферменти, які розщеплюють білок і крохмаль;
• розчинники бруду, які підтримують бруд в підвішеному стані;
• перешкоджаючі речовини, які обмежують хімічні реакції (утворення піни) або їй запобігають (корозія);
• ароматичні засоби;
• виконавчі засоби, які забезпечують сипучість пральних порошків (наприклад, сульфати).

Але всі окремо перераховані складники виконуючи кожен свою роль діють комплексно: поверхнево-активні речовини органічного походження видаляють з тканин забруднення загального характеру і утримують їх в миючому розчині, не даючи осісти назад на тканину, а також сприяють кращій змочуваності тканини. До неорганічних компонентів порошків відносяться, у тому числі сода, яка розчиняє жирові забруднення і знижує жорсткість води, фосфати, які розщеплюють такі пігментні забруднення, як плями від кави, овочів, фруктів і червоного вина. Добрі пральні порошки містять також силікати, які сприяють отриманню сипучих порошків, зменшуючи їх клейкість, а також оберігають метали від корозії, що важливо при пранні в пральних машинах. Сульфати, поліпшуючі розчинність синтетичних миючих засобів, є ще одним корисним компонентом складу якісних пральних порошків. До органічних компонентів відносяться з'єднання, що запобігають осадженню бруду з розчину назад на тканину, так звані антиресорбентами, а також ароматизатори, хімічний і оптичні відбілювачі. Оптичними відбілювачами називаються засоби, що посилюють білизну незабарвлених тканин, і повертають забарвленим яскравість і чистоту тону. Ароматизатором називається суміш природних і синтетичних речовин, що додають приємний запах порошку і свіжий аромат білизні.

У домашніх умовах можна визначити, тверда чи м'яка у вас вода. Для цього в гарячій воді розчиняють здрібнене мило: якщо після охолодження розчин залишається прозорим – вода м'яка, розчин у твердій воді при охолодженні покривається плівкою. Ще можна визначити твердість води, намагаючись збити мильну піну: у твердій воді вона не утвориться. При пранні у твердій воді в пральний розчин треба додавати більше миючого засобу, чим зазначено на упакуванні.

Для зв'язування солей твердості до складу СМЗ уводять спеціальні добавки: поліфосфати, силікати, кальциновану соду, деякі інші солі. Нагадаємо, що при пранні господарським милом ці добавки в миючий розчин ви повинні вводити самі. У цьому випадку можна скористатися нашатирним спиртом, тринатрийфосфатом і кальцинованою содою. Отже, перевага СМЗ полягає в тім, що їхні кальцієві солі розчинні у воді. Тому на відміну від звичайного мила вони не втрачають миючу дію й у твердій воді.

Миючі засоби містять також і лужні добавки (зокрема, кальциновану соду), що сприяють руйнуванню жирових забруднень. У деякі засоби для прання бавовни і льону вводять хімічні відбілювачі, у більшості випадків перборат натрію. При температурі вище 65^ос ця сполука виділяє кисень, що знебарвлює й окисляє органічні сполуки, одночасно дезінфікуючи виріб.Таким чином, поверхнево-активні речовини, лужні добавки, хімічні відбілювачі і ферменти – це основні речовини, що руйнують забруднення і видаляють їх із тканини, тобто основні компоненти сучасних СМЗ.

Отже, миючі засоби, які надходять у продаж, різні по властивостях, призначенню, можуть бути порошкоподібними, рідкими, у виді паст. З усього різноманіття цих засобів треба вибрати те, що вас більше влаштовує.

Рідкі миючі засоби мають усі переваги ніж порошкоподібні, і пастоподібні. Господаркам, у яких шкіра чуттєва до дії миючих засобів, необхідно підібрати такий препарат, що не викликає роздратування, і намагатися постійно ним користуватися. Крім того, не слід прати вручну СМЗ, призначеними для бавовняних і лляних тканин, тому що вони містять багато лужних добавок, що погано діють на шкіру, і засобами, що містять ферменти. Найкраще користуватися універсальними СМЗ, що містять лужні добавки в меншій кількості.

Універсальними миючими засобами можна прати тканини усіх видів, але не дуже сильно забруднені. Тонкі синтетичні, вовняні і шовкові тканини все-таки краще прати рідкими миючими засобами.

Після прання, полоскання рекомендується починати в теплій воді, а закінчувати обов'язково в холодній. Між полосканнями виробу потрібно ретельно віджимати: чим краще вони віджаті, тим менше потрібно полоскань. Вважається, що п'ятикратного полоскання досить для повного відмивання миючих засобів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3. Влив СМЗ на здоров’я людини

Побутова хімія займає важливе місце в нашому житті – миття посуду і підлоги, прання і прибирання квартири, освіжувачі повітря тощо. З екрану телевізора, в магазинах, при спілкуванні зі знайомими ми часто чуємо, який засіб краще справляється під час прибирання і який краще купувати. Проте дуже мало інформації ми чуємо про склад побутової хімії, про якість цих засобів, не знаємо, як впливає побутова хімія на нас і наших близьких.

90% пральних та миючих засобів, якими користуються українці, виготовлено на основі фосфатів, хлору, цеолітів, аніонних ПАР (поверхнево-активних речовин), продуктів нафтопереробки та ін.

В розвинутих країнах засоби побутової хімії, що містять ці небезпечні для здоров'я людей речовини заборонені. Але у нас вони дозволені, а ми впевнені, що продукція, яка стоїть на полицях магазинів і рекламується по телевізору, найкраща і не може бути шкідливою, а тим більше небезпечною для нас. Чи читали ви коли-небудь на будь-якій упаковці інформацію про те, що якщо у вас збільшився рівень цукру в крові, почалися проблеми з легенями, нервові зриви – це наслідок застосування прального порошку тієї чи іншої марки? І не прочитаєте. Тому що якби набрали чинності нові стандарти на пральні порошки і миючі засоби, то 95% продукції побутової хімії, яка випускається і реалізується в Україні, були б заборонені.

Прочитаймо все ж таки етикетки на коробках і пляшечках у нас вдома, перевіримо, що робить наше житло чистим і водночас токсично „брудним”.

Хлор є причиною захворювань серцево-судинної системи, сприяє виникненню атеросклерозу, анемії, гіпертонії, алергічних реакцій. Хлор руйнує білки, негативно впливає на волосся, шкіру, підвищує ризик захворювання на рак. Хоча хлор міститься в побутовій хімії в малих кількостях, але все -  таки він шкодить з кожним разом, коли використовуються засоби з ним, і навіть тоді, коли ці засоби не використовуються, усі, хто знаходяться поруч, постійно його вдихають.

Аніонні ПАР - це найбільш агресивні з поверхнево-активних речовин. Вони викликають порушення імунітету, алергію, можуть уражати мозок, печінку, легені. Найгірше те, що ПАРи здатні накопичуватися в органах, і сприяють цьому фосфати, які посилюють проникнення ПАР через шкіру і сприяють накопиченню цих речовин на волокнах тканин. Навіть 10-кратне полоскання в гарячій воді повністю не звільняє від хімікатів. У пральних машинках здебільшого використовується всього три цикли полоскання. Найсильніше утримують речовини вовняні, напіввовняні і бавовняні (дитячі!) тканини. Небезпечні концентрації ПАР зберігаються до чотирьох діб. Так створюється вогнище постійної інтоксикації усередині самого організму.

Фосфати також приносять велику шкоду організму людини. Проникаючи через шкіру і слизові оболонки, ПАРи призводять до посиленого знежирення шкіри, і навіть до порушення властивостей крові, розвитку ракових клітин.

Після прання з брудною водою триполіфосфат безпосередньо потрапляє в грунт, а звідти в річки і озера. Кількість його накопичується, а потім він починає діяти, як добриво. Тобто йде підсилене підживлення водної системи річок і озер шкідливими скидами від міст, відходами виробництв. Така підгодівля води спочатку викликає бурхливе цвітіння, а потім неминуче старіння водойми. У місцях скупчення небезпечної речовини на поверхні води спостерігається „урожай” синьо-зелених водоростей, які мають здатність розмножуватися з жахливою силою: 1 г триполіфосфату натрію стимулює утворення 5-10 кг водоростей, які при розкладанні отруюють воду і рибу.

Фосфати не тільки продукують водорості. Активно зростає і планктон. А чим більше у воді будь-якої суспензії, тим менше можливості використовувати річки та водойми як джерела питної води. Але оскільки іншої води у нас немає, то доводиться використовувати цю отруєну. Коло замкнулося. Ми почали труїти фосфатами середовище, в якому живемо – ми ж і отримуємо назад через їжу та питво все те, що самі отруїли.

У більш ніж 50 розвинених країнах світу у 80-90 рр. були введені законодавчі обмеження або повна заборона на використання фосфатних пральних порошків. Вони заборонені в багатьох країнах світу вже більше десяти років. Нині в Німеччині, Італії, Австрії, Норвегії, Швейцарії і Нідерландах перуть тільки порошками без фосфатів. У Бельгії налічується більше 80% порошків, що не містять фосфатів, в Данії – 54%, Фінляндії і Швеції – 40%, Франції – 30%, Великобританії і Іспанії – 25%, Греції і Португалії – 15%. У Японії вже до 1986 року в пральних порошках фосфатів не було взагалі. Закони про заборону фосфатів у прально-миючих засобах діють в Республіці Корея, на Тайвані, в Гонконгу, Таїланді і в Південно-Африканській Республіці. У США такі заборони охоплюють більшу третину усіх штатів. Європейські виробники розробили і активно пропонують пом'якшувачі води і підсилювачі прання з захистом для пральних машин, які більш ніж на 70% складаються з фосфатів. На жаль, ні в школах ні у ВНЗ про шкоду різноманітної побутової хімії в Україні не говорять. Сьогодні Україна входить в десятку країн за частотою алергічних захворювань і кожна десята дитина схильна до алергічних реакцій. А нашій державі не має діла до нашого здоров'я. Правда, останнім часом цю тему активно почали обговорювати ЗМІ. Але чи багато людей читають, дивляться і переймаються такою інформацією? Не дарма кажуть, що інформована людина – це здорова і багата людина. Тому піклуватись про себе і своїх дітей ми повинні самі.

Один з найнебезпечніших видів побутової хімії – засоби для миття посуду. Вони не особливо токсичні, але постійно, по декілька разів на день потрапляють в їжу з „чистих тарілок”. Вже давно доведено, що вони важко відмиваються при митті посуду, навіть якщо ми по кілька разів омиваємо посуд проточною водою. Коли ми наступного разу їмо з цього посуду, їжа разом з хімією на посуді потрапляє до нас прямо в організм. Всі ми добре пам'ятаємо рекламу про „Фейрі”, що досить поширений серед нашого населення. Проте, в одному англійському журналі пишуть, що „Фейрі” – показник того, як в країнах СНД ставляться до свого населення, яке є засобом для набивання гаманців тих, хто цей засіб завіз сюди. Вони зовсім не думають про те, як буде людині, яка його використала. Річ у тім, що англійці винайшли „Фейрі” для миття танкерів, під час плавання яких, нафта, коливаючись, забиває отвори, через які потрібно буде знову наливати цю продукцію. Так от, люди, котрі там працюють, отримують доплату до зарплати. А ті, хто виготовляє цей миючий засіб, в сорок років ідуть на пенсію. Це дуже отруйна речовина. У статті було написано, що у підприємців вистачило нахабства додати до миючого засобу фруктових ароматів й виставити „Фейрі” на кухні. Ним не можна не те що мити, а навіть заносити його в приміщення, де живуть люди. Отруту, яка міститься у „Фейрі” можна змити тільки за 98 разів. Це дослідили у Дніпропетровському хіміко-технологічному інституті. А „Галу” приблизно вдвічі менше – 38 разів. Так от, дніпропетровські хіміки встановили, що за рік, користуючись різними засобами для миття посуду, людина споживає близько 250 мл шкідливих для здоров'я речовин. Страшно уявити, як засіб, який справляється з жиром навіть у холодній воді, „відмиває” наш шлунок та інші органи.

Чого ще не повинні містити засоби побутової хімії?

Гідрохлорид натрію, який спричиняє захворювання серцево-судинної системи, негативно впливає на шкіру і волосся, підвищує ризик захворювання на рак!

Нафтові дистиляти. Входять до складу поліролів і негативно впливають на зір та нервову систему людини.

Феноли та крезоли. Їдкі бактерицидні речовини, які можуть викликати діарею, втрату свідомості та порушення функцій печінки та нирок.

Нітробензол. Міститься у поліролі для підлоги та меблів, викликає знебарвлення шкіри, задишку, блювоту і навіть смерть.

Формальдегід. Сильний канцероген, який спричиняє подразнення очей, горла, шкіри та органів дихання.

Такий вид побутової хімії, як освіжувачі повітря є малоефективним, оскільки він не прибирає причину поганого запаху, а тільки на якийсь час приховує його, маскує, замінюючи неприємний запах на вкрай шкідливе повітря. Виробники освіжувачів повітря борються за те, щоб запах освіжувача тримався в повітрі як можна довше. Це і завдає великої шкоди організму, оскільки весь цей час ми дихаємо освіжувачем і отруюємо свій організм через легені.

Згубний вплив аерозолів добре відомий людям із захворюваннями алергічного характеру, а також дітям. Але навіть якщо ваш організм не подає сигналів про те, що ви дихаєте зараженим повітрям, це не означає, що йому не завдано шкоди. Простопро результат ви дізнаєтеся не відразу, а з часом, через головний біль, сухість в горлі, сухий кашель, також можливі почервоніння і різні алергічні реакції організму.

Для того, щоб позбавитися від причини неприємних запахів, в першу чергу потрібно регулярно робити прибирання в квартирі, провітрювати її, щільно закривати двері в туалет і налагодити вентиляцію. Зазвичай цього вистачає, щоб у квартирі було завжди чисте і свіже повітря.

На думку лікарів, щоденне використання синтетичних миючих засобів призводить до таких захворювань:

- депресія;

- порушення зору;

- захворювання шлунково-кишкового тракту;

- гіпертонія;

- проблеми зі шкірою: почервоніння, алергія, екзема, пухлини;

- онкологічні захворювання.

Пригадайте рекламу прального порошку. Як правило, в ній підкреслюють аромат, ефективність і низьку ціну. І ні слова про нешкідливість для здоров'я і природи.

Маючи знання про токсичні складові у СМЗ люди зможуть робити власний обдуманий вибір на користь здорового майбутнього вже сьогодні. Здоров'я – найбільша цінність людини, яку вона передає своїм дітям, байдужість – великий ворог змін на краще.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2 РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

2.1. Визначення токсичного впливу пральних засобів на людину

До складу сучасних пральних порошків входять більше 20 компонентів. Серед них на особливу увагу заслуговують поверхнево – активні речовини (ПАР), які  у переважній більшості є синтетичними (СПАР), та фосфати (ортофосфат натрію, триполіфосфат натрію).

Поверхнево-активні речовини - основа прального порошку, створюють мийну дію, послаблюють зв’язок між тканиною і речовинами бруду (шляхом переведення забруднюючих речовин у стан стабілізованої емульсії або суспензії.), перешкоджають їх повторному приєднанню. У пральному порошку СПАР є надзвичайно активними хімічними сполуками. Бувають чотирьох видів: аніонні, катіонні, амфотерні та неіоногенні.

Фосфати, зв’язуючи йони кальцію та магнію, пом’якшують воду, перешкоджають виникненню накипу, пом’якшують тканину.

Таблиця 2.1.1.

Уміст фосфатів і ПАР у пральних порошках згідно маркування

Вміст сполук, %	Пральні засоби
	«Ariel»	«Rio»	«Persil»
Фосфати	не вказано	5-15%	не вказано
Аніонні ПАР	5-15%	5-15%	5-15%
Катіонні ПАР	не вказано	не вказано	менше 5 %
Неіоногенні ПАР	менше 5 %	не вказано	менше 5 %
Амфотерні ПАР	не вказано	не вказано	не вказано
Фосфанати	% вмісту не зазначений	не вказано	% вмісту не зазначений

 

Моє дослідження доводить, що головна небезпека синтетичних мийних засобів, прихована в їх складі — фосфатах та поверхнево-активних речовинах (ПАР). ПАР, СПАР у складі пральних порошків є головним «ворогом» здоров’я людини. Вони володіють деякою хімічною спорідненістю з певними компонентами мембран клітин людини. Потрапляючи в організм, СПАР скупчуються на клітинних мембранах, покривають їх поверхню тонким шаром та викликають руйнування. При певній концентрації дані сполуки здатні порушити функціонування і саму цілісність клітини. Так, вони пошкоджують клітини печінки, провокуючи збільшення рівня холестерину. Викликають емфізему легень. СПАР порушують передачу нервових імпульсів в центральній і периферичній нервовій системі, змінюють фізико-хімічні показники крові і завдають серйозний удар по імунній системі. Вони мають здатність накопичуватися в органах (в середньому, в мозку накопичується 1,9 % загальної кількості ПАР, а в печінці — 0,6 %), ПАР також створюють умови для проникнення в організм небезпечних сполук (важких металів, бактерицидних токсинів тощо).

Особливо агресивні у своїх діях аніонні ПАР. Вони здатні викликати значні порушення імунітету, розвиток алергії, ураження мозку, печінки, нирок, легенів. Тому в країнах Заходу накладено обмеження на використання аніонних ПАР у складі пральних порошків: у нормі їх вміст не перевищує 2–7 %. Звичайний рівень аніонних ПАР в порошках на вітчизняному ринку — до 15 %.

Через високі концентрації аніонні ПАР після прання зберігаються на бавовняних, вовняних, напіввовняних речах до 4-х діб, упродовж яких зберігається і більша ймовірність інтоксикації організму людини, особливо в дитячому віці.

Фосфати є другим основними компонентом, який входить до складу прального порошку. Вони забезпечують ефективність взаємодії СПАР та відбілюючи речовин у складі СМЗ, тобто впливають на якість прання. Водночас наявність фосфатних домішок у пральних порошках призводить до значного посилення токсичних властивостей аніонних ПАР.

Фосфатні домішки створюють умови для інтенсивнішого проникнення аніонних ПАР через шкіру: сприяють посиленому знежиренню шкіри, різко знижують її бар’єрну функцію, провокують дерматологічні захворювання. Фосфати також проникають до капілярів шкіри, усмоктуються в кров та розповсюджуються по всьому організму. Водночас вони змінюють відсотковий вміст гемоглобіну, структуру і щільність плазми крові, що призводить до порушення роботи внутрішніх органів: нирок, печінки, скелетних м’язів. Запускається механізм порушення обміну речовин, загострення хронічних захворювань та появу нових. Механізм дії фосфатів полягає у їх взаємодії з ліпідно-білковими мембранами та проникненні їх у структуру клітини, що викликає зміни в біохімічних та біофізичних процесах.

Лікарі-дерматологи ввели поняття «синдром чистої білизни», з’ясувавши, що і самі фосфати, які потрапляють на шкіру людини при купанні в забруднених водоймах або з поверхні недостатньо виполосканих речей, можуть спричинити алергію та різні захворювання шкіри (дерматози).

Фосфатні домішки не лише підсилюють проникнення аніонних ПАР через шкіру, але й збільшують накопичення цих речовин на волокнах тканин, що піддаються пранню. Вони сприяють такому міцному зчепленню аніонних ПАР із тканиною, що навіть 10-кратне полоскання в гарячій воді не призводить до повного звільнення одягу від аніонних ПАР. Причому чим складніша і розгалудженіша структура волокна тканин, тим більша кількість молекул аніонних ПАР можуть до неї «прилипнути».

Звертає на себе увагу факт залежності між розширенням вживання фосфатних СМЗ і зниженням народжуваності.

Другу, опосередковану, загрозу для здоров’я людини становлять фосфатні сполуки.

Отже, пральні порошки є найбільш небезпечними хімічними речовинами для здоров’я людини серед усіх речовин, з якими споживач контактує у побуті.

 

 

 

 

 

 

2.2. Аналіз споживацького попиту на пральні засоби серед вчителів Кочубіївської ЗОШ

У ході дослідження даної проблеми було проведено анкетування серед вчителів щодо використання пральних порошків та критеріїв їх вибору (Додаток А).

Виявлено, що вчителі мало обізнані у тому, що саме входить до складу порошку і як ці компоненти впливають на їх власне здоров’я. Більшість опитуваних стверджує, що при виборі миючого засобу вони звертають увагу на його склад, але продовжують обирати відомі пральні порошки, які у своєму складі містять фосфати (рис.2.2.1.).

 

Рис.2.2.1. Результати анкетування

Перелік пральних порошків містить найбільш відомі та розрекламовані порошки (які містять фосфати) та безфосфатні пральні засоби – «Карапуз», «Дакос», «Royal Powder», проте жоден учасник анкетування не  зазначив, що користується такими порошками.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3 ПРИРОДНІ СМЗ

 

 

3.1.Прання за рецептами природи

 Ні для кого не секрет, що намагаючись зберегти час і гроші при виборі миючих засобів, насправді ми економимо лише на своєму здоров'ї. Адже всього століття тому люди широко використовували натуральні рослинні компоненти, соки і масла для догляду за тілом, волоссям, прання білизни тощо. Замість того, щоб щодня піддавати хімічній атаці фосфатів, барвників та ароматизаторів як себе, так і планету, чи не краще згадати про корисні властивості рослин, здатних утворити не менш ефективну і нешкідливу мильну піну.

Мильний горіх (Додаток Б).

Мильними горіхами називають плоди мильного дерева або, інакше, сапіндуса (Sapindus). Сучасна наукова назва рослини походить від латинських sapo - мило та indicus - індіанський, та дослівно означає «індіанське мило». Безумовно, ця тропічна рослина є найпопулярнішою альтернативою милу. Миючі властивості плодів дерева зумовлені високим вмістом сапонінів (до 38%), які містяться і в інших частинах рослини. Ці пінисті речовини є також компонентами всіх інших рослин з аналогічними властивостями.

Протягом багатьох століть в Америці та Азії плоди рослини застосовувалися в господарських потребах: такий миючий засіб гіпоалергенний, чудово відпирає брудний одяг і має ефект пом'якшення на кшталт бальзаму. Все пояснюється хімічними властивостями сапоніну - цей легкорозчинний піноутворювач працює в концентрації всього 1 грам на літр води, але, на відміну від звичного нам мила, не утворює лужну реакцію, яка псує тканину і сушить шкіру. Таким чином, і руки в індіанок залишаються гарними, і білизна - випраною в «щадному режимі», набуваючи після прання м'якості і нейтрального, ледь вловимого аромату зелені.

Як же прати мильними горіхами ? Шкаралупа від горішків поміщається в бавовняний мішечок, який кладуть у барабан пральної машини разом з білизною. Найефективніше засіб працює в заповненій наполовину машині, в м'якій і теплій воді - так буде потрібно мінімум «сировини». На одну порцію білизни потрібно від трьох до п'ятнадцяти шкаралуп-половинок, тобто 2-7 плодів сапоніну.

Відвар мильних горіхів також використовують для миття волосся і купання, що особливо корисно для ніжної дитячої шкіри. Такий миючий засіб не видаляє природний захисний бар'єр, а тільки ніжно очищає шкіру від забруднень і жиру, не піддаючи небезпеки імунітет, і не провокуючи алергію або навіть астму, як деякі синтетичні шампуні, чиї шкідливі компоненти нерідко здатні проникати крізь шкіру в кров і накопичуватися в організмі малюків. Головне стежити, щоб піна не потрапила в очі - від справжнього мила вона в цьому плані не відрізняється.

До речі, той же відвар має репелентні властивості - відлякує комах протягом декількох годин, якщо його нанести на шкіру і дати висохнути. Для здоров'я це нешкідливо, на відміну від усіляких «Раптор» і «OFF!», чию етикетку і читати страшно. Комахи бояться сапоніну (як і всі холоднокровні - жаби, риби, ящірки і т.п.), оскільки для них це отрута. Це буде корисно і садівникам: можна ефективно впоратися зі шкідниками всього за 20-30 хвилин, не завдаючи збитків навколишньому середовищу. Головне пам'ятати: грядки потрібно обприскувати, але не поливати: інакше від вас втечуть і незамінні дощові хробаки, які розрихлюють ґрунт і насичують його киснем.

Мильні горіхи також використовуються в ювелірній справі: потемнілі дорогоцінні метали після перебування в концентрованому горіховому розчині радикально оновлюються та очищуються.

Мильні боби Шікакай (Додаток В).

Ще одна екологічна альтернатива для миття волосся і прання: мильні боби Шікакай, плоди індійської акації Acacia Concinna. «Shikakai» перекладається як «фрукт для волосся». В Індії ці боби є традиційним шампунем, при митті яким волосся зміцнюється і збільшується в об’ємі, усувається ламкість і випадання, полегшується розчісування. Крім того, це чудовий шкірний регенератор: кремоподібну мазь, отриману при змішуванні перемолотих бобів з водою, жінки застосовують як в якості живильних масок, так і для вмивання. Ще мильні боби мають здатність відновлювати водний баланс шкіри, знімаючи запалення і набряки.

Мильний корінь мильнянки лікарської (Додаток Г).

Мильнянка лікарська (Saponaria officinalis) містить 32% сапоніну. Густу мильну піну добувають з коріння, розтираючи його у воді. Процес можна прискорити нагріванням води - прокип'ятити кілька хвилин невелику кількість корінців. В отриманій «есенції» можна і прати, і купатися, і волосся мити - з користю для себе і без шкоди для природи. Але не слід вдихати і пробувати піну, тому що вона в цьому випадку може викликати чхання.

Інші «мильні» рослини.

Також сапоніни містяться в плодах кінського каштану (11% - в шкаралупі, 6% - в м'якоті), в корінні горицвіту (28%), альпійської фіалки або цикламену (25%) та частинах багатьох інших рослин. Загалом, сапоніни широко поширені в природі, вони зустрічаються в листі, стеблах, коренях, квітах, плодах різних рослин. Особливо багато сапонінів в клітинах підземних частин рослин. В молодих рослинах вміст сапоніну нижче, ніж у старих; кількість його різко збільшується в період цвітіння. Переважно сапоніни містять рослини, які належать до родин лілейних та амарилісових. Багаті на них і представники родини ранникових, пасльонових, гвоздикових.

Незважаючи на те, що мильний розчин сапоніну у великих концентраціях згубно діє на комах, плазунів, земноводних і риб, на захист подібних натуральних засобів виступає той факт, що для миття та прання потрібні зовсім невеликі, економні порції, тому навіть масштабне використання тих же мильних горіхів здатне нашкодити екології в тисячі разів менше, ніж всюдисущі фосфати сучасних пральних порошків, шампунів і інших синтетичних миючих засобів. Сьогодні можна з легкістю замовити в мережі Інтернет практично будь-який потрібний товар - але на щастя, не всі «сапонінові» рослини ростуть в тропіках чи в Альпах: дещо зростає і в нашій місцевості, чекаючи свого часу.

 

 

 

 

3.2. Як із натуральних речовин зробити в домашніх умовах СМЗ

Речовини, що містяться в засобах побутової хімії, є досить небезпечні як для дорослих, так і для дітей і, тим більше, для тих, хто має схильність до алергії. Вдома у нас є достатньо натуральних і абсолютно безпечних замінників побутової хімії. Головне — навчитися правильно їх застосовувати.

Так склалося, що більшість засобів побутової хімії, доступних у продажу, давно заборонені в інших країнах. Причина — вміст небезпечних для здоров’я речовин, які разом із брудом гублять й наше здоров’я. Однак існує й альтернатива побутовій хімії — безпечні натуральні засоби, завдяки яким можна повністю або частково відмовитися від сучасної побутової хімії. Можливо, їхня дія буде не такою швидкою, але головне — вони не становлять небезпеки для здоров’я.

1. Безпечні засоби для миття посуду та прання одягу.

Господарське мило — одне з кращих універсальних засобів, який може впоратися з багатьма завданнями, завдяки чому його можна використовувати як для миття посуду, так і для прання одягу. Господарське мило відмінно очищає та видаляє жир. Плюс до цього, воно складається з природних жирів, воно повністю органічно переробляється.

Хороший засіб для миття посуду можна приготувати з теплого мильного розчину з додаванням харчової соди. Але слід пам’ятати, що сода абразивна й може подряпати поверхню емалі. Для чистки емальованого посуду застосовуйте гірчичний порошок.

Гірчичний порошок підійде й для іншого посуду: гірчиця чудово відмиває посуд від жирових забруднень.

Нешкідливий пральний порошок можна приготувати з кальцинованої соди та подрібненого на тертці мила. Однак слід пам’ятати, що кальцинована сода — їдка речовина, для захисту рук використовуйте рукавички.

Для видалення плям з одягу використовуйте сік лимона або оцет.

2. Безпечні засоби для чищення скла, видалення іржі.Приготуйте суміш: 3 ст.л. оцту, 1/3 ч.л. рідкого мила і 2 склянки води. Цю суміш можна розприскати за допомогою пульверизатора або просто нанести на поверхню, після чого протерти вологою серветкою.

Приготувати нешкідливу рідину для миття скла можна за допомогою соку лимона або оцту, розчинивши дві ч.л. кислоти в 1 літрі води. Оцет, сік лимона або лимонна кислота також допоможуть видалити іржу.

3. Безпечні засоби для чищення керамоплитки, кахлю, мийки. Засоби від накипу.

Сода чудово видаляє 80% жиру, плям, відмінно підходить для чистки керамоплитки, кухонної плити, мийки, умивальника. До того ж, її можна використовувати і як засіб від накипу. Оцет видаляє плями, накип, дезінфікує, допоможе без зусиль очистити плитку та кахель. Якщо для очищення плитки ви використовуєте чистий оцет, після роботи не забудьте як слід провітрити приміщення. Як і соду, оцет можна застосовувати як засіб від накипу: в чайник разом із водою додайте трохи оцту, перемішайте, прополощіть.

4. Безпечні засоби для полірування меблів.

Суміш: ¼ склянки соку лимона або оцту, ½ ч.л. оливкового масла, 10 крапель ефірного масла (для приємного запаху). Нанесіть суміш на м’яку серветку і протріть меблі. Замість оливкової олії можна використовувати олію льону — вона добре підходить для полірування дерев’яних меблів.

5. Безпечні засоби для чищення ванни і туалету.

Для чистки ванни приготуйте суміш: ½ склянки харчової соди, трохи рідкого мила і кілька крапель антибактеріальної олії чайного дерева, розмарину або лаванди. Суміш нанести на губку, почистити поверхню, після чого змити водою.Також для чищення ванни і туалету підійде звичайна сода. Щоб позбутися від нальоту в унітазі або ванні, налийте оцет і змийте через деякий час.

Існує альтернатива побутовій хімії — безпечні натуральні засоби, завдяки яким можна повністю або частково відмовитися від сучасної побутової хімії.

6. Безпечні засоби для видалення цвілі.

Приготуйте суміш з 1 склянки води і 1 ч.л. олії чайного дерева. У суміш також можна додати трохи спирту. За допомогою пульверизатора суміш можна нанести на поверхню. Крім цього, для видалення цвілі можна використовувати оцет: він знищує 82% цвілі та грибків. Перешкоджає утворенню цвілі.

7. Безпечні засоби — освіжувачі повітря.

Натуральні ефірні олії можуть замінити небезпечні синтетичні освіжувачі повітря. Вибирайте олії апельсина, лаванди, евкаліпта, лимона — на свій смак. Капніть кілька крапель олії в воду ароматичної лампи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Опрацювання літератури з даної проблеми та ряд проведених досліджень дають змогу зробити такі висновки:

 1. Усі пральні засоби, які досліджувалися, негативно впливають на здоров’я людини.

2. Інтенсивність токсичного впливу залежить від концентрації прального засобу: великі концентрації викликають гостру токсичність. Малі концентрації пральних засобів за тривалий час зрештою впливають так само, як і великі за короткий час.

3. У досліджуваних миючих засобах містяться аніонні ПАРи, які є дуже небезпечні для організму ,це найнебезпечніші з усіх інших видів ПАР.

4. Аніонні ПАР здатні накопичуватися в організмі у значних концентраціях, знижують імунітет, викликають алергії, вражають мозок, викликають хвороби нирок, печінки та легенів.

5. Виявлено, що на етикетці порошку «Persil» написано «не містить фосфатів», проте в ньому є фосфонати (% вмісту не зазначений), а також 5—15% аніонних ПАР.

6. Доведено, що найбільш токсичним із трьох пральних засобів є «Rio» оскільки містить найбільу кількість фосфатів. Найменш токсичним виявились безфосфатні пральні засоби –  «Карапуз», «Дакос», «Royal Powder».

7 .У ході дослідження виявлено, що лише 18 % обізнані у тому, що саме входить до складу прального порошку , 36% лише здогадуються , як ці компоненти впливають на їх власне здоров’я.

8. Результати даної роботи є пізнавальними для підвищення  екологічної освіченості з даного питання учнів шкіл, користувачів пральних засобів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Білявський Г.О., Фурдуй Р.С. ,Костіков І.Ю. Основи екології. – К.: Либідь, 2005. – 414с.

2. Велика енциклопедія народної медицини / укладачі І. Алексєєв, А. Діброва.- Київ: ТОВ «Видавництво Глорія», 2016. – 704 с.

3. Даценко І.І. Гігієна і екологія людини. Навчальний посібник. — Львів, Афіша, 2000. — 248 с.

4. Енциклопедія юного хіміка. – К., 1986.Злобін Ю.А. Основи екології. - К.: Лібра, 1998. – 249.

5. Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основи екології, - К.: МАУП, 2000. – 238 с.

6. Лісова скарбниця: довідник рослин / укладач Ануфрієва С.В. – Донецьк: ТОВ «Глорія Трейд», 2013. – 224 с.

7.Хижняк М.І., Нагорна А.М. Здоров’я людини та екологія. – К.: Здоров’я, 1995. – 228 с.

8. Хімія в побуті / За ред. Коваленка І.Р. – К., 1994.

9. Цигульова О. Темні та світлі сторони синтетичних миючих засобів /О. Цигульова, Г. Цвєткова, Д. Павловський [Електронний ресурс]

10. Цікава хімія. – М., 2000.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

Додаток А. Аналіз споживацького попиту на пральні засоби серед вчителів Кочубіївської ЗОШ

№ п/п	Зміст запитання	Варіанти відповідей	Кіль- кість	%
1.	Яким пральним порошком Ви користуєтесь?	а) Tide;	2	18
		б) Ariel;	5	45
		в) Gala;	2	18
		г) Ушастый нянь;	5	45
		д) Дакос;	0	0
		е) Карапуз;	0	0
		є) Rex;	0	0
		ж) Losk;	0	0
		з) Persil;	2	18
		і) Savex;	2	18
		ї) Royal Powder	0	0
2.	Чому саме цьому пральному порошку надаєте перевагу?	а) Через рекламу;	0	0
		б) Бездоганно пере;	1	9
		в) Має вигідну ціну;	0	0
		г) Не шкодить здоров’ю та довкіллю;	3	27
		д) Дитячий;	3	27
		е) Якість прання і ціна;	5	45
		є) Просто подобається.	1	9
3.	На які критерії при виборі засобу для прання ви звертаєте увагу?	а) Яскрава упаковка;	0	0
		б) Склад продукту;	2	18
		в) Вигідна ціна;	0	0
		г) Популярність серед інших покупців;	0	0
		д) Наявність акцій, скидок;	0	0
		е) Співвідношення «ціна – якість»;	6	55
		є) Власний досвід;	4	36
		ж) Дитячий.	2	18
4.	Чи знаєте Ви про шкідливий вплив порошку на здоров’я людини та навколишнє середовище?	а) Так, знаю;	7	64
		б) Можу лише здогадуватись;	4	36
		в) Ні, не знаю.	0	0
5.	Скільки в середньому порошку Ви використовуєте за 1 місяць?	а) до 1 кг;	4	36
		б) більше 1 кг;	7	64
		в) більше 3 кг;	0	0
		г) більше 5 кг.	0	0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток Б. Фото дерева мильного горіха.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток В. Фото мильних бобів Шікакай.

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток Г. Фото мильного кореня мильянки лікарської.