Науково-методична робота «Професійно-педагогічна компетентність сучасного педагога»

 

 

 

«Професійно-педагогічна компетентність

 сучасного педагога» 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

 

Вступ.........................................................................................................................3

1. Педагогічна професія у контексті сучасних вимог…………..........................4

2. Особисністе професійне зростання вчителя як мета педагогічного

 процесу……. ..........................................................................................................7

3. Учителі-новатори – педагогічне джерело передового досвіду.....................12

4. Модель самоосвіти вчителя загальноосвітнього навчального закладу…....15

5.Висновок………..................................................................................................19

6.Список літератури..............................................................................................21

 

 

 

ВСТУП

Питання формування професійної компетентності вчителя, та розвиток його педагогічної майстерності у педагогічній літературі досліджуються багатьма психологами та педагогами, зокрема  А. Макрова, С. Макарова, О. Гнатишина, К. Рєпніна.  Аналіз праць цих видатних психологів та педагогів свідчить, що важливе місце у педагогічній діяльності вчителя займає формування  його професійної компетентності, яка передбачає вільне володіння своїм предметом, усвідомлення своєї ролі у навчанні та вихованні учнів, володіння професійно – педагогічними якостями. Проте проблема формування професійної компетентності вчителя потребує подальшого дослідження та узагальнення.

Метою роботи є розкриття ролі вчителя у формуванні своєї професійної компетентності, акцентування уваги  на самовдосконаленні та самореалізації педагога.

    Актуальність даної теми очевидна: Людина, що встала за вчительський стіл, відповідальна за все, все знає і вміє. Саме відповідальністю за долю кожного учня, підростаючого покоління, суспільства і держави характеризується вчительська посада. Якими будуть результати праці педагогів на сьогодні - таким буде наше суспільство завтра. Важко уявити собі іншу діяльність, від якої так багато залежить у долі кожної людини і всього народу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Педагогічна професія у контексті сучасних вимог

       В освітніх документах Національній доктрині розвитку освіти, Законах України "Про освіту", "Про вищу освіту", Державній програмі "Вчитель", Концепції педагогічної освіти наголошується на важливій ролі вчителя у сучасному суспільстві як ключової фігури.   Педагогічна професія ставить досить високі вимоги до особистісних якостей працівника, перш за все до розвитку певних властивостей соціального інтелекту і професійної компетенції. Це професія соціального типу, а її особливе призначення полягає в тому, що вона орієнтована на взаємодію з іншими людьми, що навчаються, змінюються, розвиваються, очікують допомоги в складних життєвих та навчально-виховних ситуаціях. Умови педагогічної діяльності особистості передбачають наявність у вчителів сформованості таких якостей як соціальної відповідальності, потреби у спілкуванні, розвинених творчих здібностей, емоційності й активності у вирішенні різноманітних проблем тощо.

       Наукові дані свідчать про важливість психолого-педагогічних, соціоформуючих якостей (В.І. Лазуткіна, П.С. Перепелиця, Е.О. Помиткін, В.В. Рибалко), які сприяють спілкуванню, взаєморозумінню і співробітництву між людьми. Останні відносять до інваріантних властивостей особистості і визначають їх як такі, що впливають на професійний успіх. Зарубіжними вченими (П. Коста) на основі аналізу великого обсягу фактичного матеріалу виділено п'ятифакторну модель особистості, яка відображає успішність багатьох видів професійної діяльності:

•                    екстравертованість;
•                    соціальні якості людини (чесність, відкритість, альтруїзм тощо);
•                    відповідальність (організованість, самодисципліна, прагнення до досягнень);
•                    відкритість досвіду (здатність навчатися і переучуватися, творчі здібності тощо).

      Набуття педагогічної майстерності відбувається за таких умов: наявності у вчителя педагогічно-значущих рис особистості; здобуття психологічно-педагогічної, предметної та методичної підготовки за конкретною спеціальністю. Ці умови адресовані до різних підструктур особистості: до спрямованості, загальних, академічних, спеціальних та педагогічних здібностей, дидактичних умінь і навичок тощо. Ефективна педагогічна діяльність потребує розвинених академічних у відповідній науковій сфері, дидактичних (уміння передавати учням навчальний матеріал), мовних (здатності яскраво і чітко висловлювати свої думки і почуття), перцептивних (здатність проникати у внутрішній світ дитини), організаторських (здатність  організовувати розливальну навчальну ситуацію) здібностей. Важливо відзначити, що перелік професійно важливих рис щодо педагогічної діяльності схожий з переліком якостей, які відносять до творчої діяльності (Т. Амбайл, Г. Айзенк, Ф. Баррон, А. Маслоу). Продуктивно працюючим учителям притаманні такі особистісні риси творчих людей, як самостійність суджень, упевненість у собі, повага до себе, здатність знаходити привабливість у труднощах, здатність до ризику, що сприяє самореалізації особистості. Аналіз наукових праць дає можливість стверджувати, що людина, яка хоче досягти успіху в педагогічній діяльності, має бути високо інтелектуальною, відзначатися розвинутими комунікативними й організаційними здібностями, багатою уявою, живим розумом, бажанням плідно працювати і допомагати іншим людям, з почуттям гумору, емпатійністю, умінням встановлювати і підтримувати контакти, приваблювати до себе людей, зі здатністю зберігати емоційну врівноваженість у спілкуванні, що поєднується з високою інтелектуальною та емоційною чутливістю. Професійна придатність до педагогічної діяльності визначається такими особливостями як педагогічна спрямованість, інтерес до вчительської професії, любов та повага до дитини, інших суб’єктів освітнього процесу; бажання вчити і виховувати дитину, допомагати їй у процесі саморозвитку, самостановленні; емоційна відкритість, урівноваженість, толерантність, здатність до співпереживання, глибокого проникнення у світ дитини.

     Структура і зміст педагогічної діяльності, як ніякої іншої, постійно змінюються і значною мірою залежать від особистісного розвитку спеціаліста, що знаходить у професії нові грані, новий сенс, нові можливості, сам трансформує свою діяльність. Оволодіння якісно новим професійним рівнем у свою чергу стимулює розвиток особистості, за умови її моральної зрілості. Повноцінна продуктивна педагогічна діяльність передбачає сформованість у вчителя таких моральних якостей як любов до людей і служіння гуманістичним та суспільним цінностям.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Особисністе професійне зростання вчителя як мета педагогічного процесу

Учитель як фахівець живе доти,

поки вчиться.

К.Д. Ушинський

       У час розбудови нової української школи (НУШ) проблема формування активної творчої особистості є досить актуальною. Центральною фігурою навчально-виховного процесу є вчитель. Саме від його професійної підготовки, кваліфікації, творчої майстерності залежить організація навчання, ефективність кожного уроку. Чим більше ми розвиваємо й удосконалюємо себе, чим повніше реалізуємо свої можливості, тим цікавішими стаємо для своїх вихованців, тим вагомішим стає наш внесок у спільну діяльність.

Завдання:

• Для чого вчителеві необхідно постійно поглиблювати професійні знання й загальну обізнаність?

• Як розвивати себе в емоційній, фізичній, духовній, соціальній сферах?

• Як скласти програму особистісного зростання вчителя?

       Шляхи підвищення якості безперервного навчання педагогічних працівників, розвиток педагогічної майстерності – пріоритетні завдання методичної роботи в школі. 

      Учитель живе доти, доки вчиться; щойно він перестає вчитися,  у ньому помирає вчитель. К.Ушинський

       Нова парадигма освіти визначає нові змістовно-ціннісні орієнтири освітнього процесу. У всьому світі завданням навчально-виховної роботи вже є не просто надання людині певної суми знань, а її розвиток, становлення особистості, формування мотивації до самонавчання та навичок саморозвитку, самоактуалізації. Сучасна методична система вимагає не лише формування педагогічної майстерності, що спрямована на вдосконалювання знань, умінь і навичок педагога, а й створення умов для реалізації особистісних функцій педагога, для підвищення рівня його професійно-особистісного саморозвитку, готовності до інновацій, створення індивідуально - авторської педагогічної або методичної систем. Педагогічний професіоналізм, педагогічна компетентність — це категорії, пов'язані з професією вчителя, отже, і появу їх можна розглядати в контексті безперервної педагогічної діяльності, вимог до вчителя та його підготовки.

      Професійна компетентність учителя обумовлює його педагогічну майстерність. На думку А. Макаренка, педагогічна майстерність — це знання особливостей педагогічного процесу, уміння його побудувати та привести в рух. За глибоким переконанням А. Макаренка, оволодіти педагогічною майстерністю може кожен педагог за умови цілеспрямованої роботи над собою. Вона формується на основі практичного досвіду. Проте не кожний досвід стає джерелом професійної майстерності. Таким джерелом є лише педагогічна діяльність, осмислена з точки зору й суті, і мети, і технологій; сплав особистісно ділових якостей і професійної компетентності педагога.              Сучасний учитель — це носій освітніх суспільних змін. Найактуальніше завдання освітян — виховати особистість компетентну, творчу, здатну до життя й діяльності в XXI столітті. Але виховати особистість може лише педагог з високою компетентністю, розвиненими творчими, дослідницькими здібностями, високим рівнем інтелігентності, духовно - морального потенціалу, конкурентоспроможності, ерудованості, здатний до безперервної освіти. Тому завданням методичної служби школи є моделювання та створення умов для самореалізації й удосконалення особистості, переходу від традиційних форм організації навчальної діяльності до розвивальних, проблемних, під час яких усі вчителі мали би можливість якомога повніше розкрити свої здібності, набути навичок дослідницької діяльності, розвинути ініціативу та творчий пошук, використати досвід, наукові дослідження своїх колег. Уся методична робота в школі планується та проводиться на діагностичній основі. Запровадження методики діагностування дає змогу вже на початку навчального року ознайомитись з рівнем методичної кваліфікації кожного вчителя та з’ясувати, які форми методичної роботи найдоцільніші для конкретного вчителя. На основі даних заповнюють діагностичну карту, що дає змогу відстежити динаміку самовдосконалення, самовизначення, професійного зростання вчителя, і зрештою, порівняти самооцінку останнього з оцінкою його діяльності з боку адміністрації школи.

    Організація методичної роботи на діагностичній основі сприяє підвищенню творчого зростання всього педагогічного колективу, розробці нових методик в організації внутрішньої методичної роботи. Вона складає цілісну систему взаємопов'язаних дій і заходів, спрямованих на всебічне підвищення професійного рівня загалом, на розвиток ініціативи та творчості кожного вчителя зокрема, і, врешті-решт, на підвищення ефективності навчально-виховного процесу. У системі внутрішньошкільної методичної роботи реалізуємо як групові, колективні, так і індивідуальні форми роботи, різноманітні методи. Лише за цієї умови можна забезпечити надання систематичної практичної допомоги кожному вчителеві.

Форми методичного впливу на підвищення фахової майстерності педагогів.

Методи – це способи роботи педагогів, за допомогою яких досягається мета…

       Центром методичної роботи школи є методичний кабінет, у якому зосереджена необхідна методична інформація. Координує всі ланки роботи науково-методична рада, одним із завдань якої є вивчення, узагальнення популяризації кращого педагогічного досвіду: координація колективних форм і методів роботи та самоосвіти з підвищення педагогічної майстерності й удосконалення фахові підготовки вчителів. Домінуючою формою методичної роботи є предметні кафедри, кожна з яких працює над обраною науково-методичною темою. Головним у роботі предметних кафедр є робота над проблемною темою школи, організація самоосвітньої діяльності вчителів, тощо. У ст. 55 Закону України «Про освіту» наголошено на тому, що педагогічний працівники мають право на «вільний вибір форм, методів, засобів навчання, ініціативи». У цьому плані особливої актуальності набуває індивідуальна науково-методична робота. Пріоритетом методичної роботи слід уважати постійний пошук нових педагогічних технологій, ідей, напрямів. А професіоналізм учителя має характеризуватися високим інноваційно-творчим потенціалом.

Методи впливу на підвищення фахової майстерності педагогів

           Одним із важливих завдань внутрішньої методичної роботи є надання допомоги педагогам в удосконаленні їхніх навичок щодо раціональної організації самоосвітньої роботи. Самоосвіта — одна з індивідуальних форм методичної роботи — сприяє підвищенню фахової майстерності педагога.

Хто дорожить життям думки,

той знає дуже добре, що

 справжня освіта є самоосвітою…

 Д.Писарєв

СИСТЕМА НЕПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ ВЧИТЕЛІВ

                           АТЕСТАЦІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ

       Займаючись самоосвітою, учитель сам визначає напрям і зміст своєї роботи. Провівши анкетування серед педагогів школи, ми виявили, що в 90% наших педагогів основним мотивом, що спонукає до самоосвітньої діяльності, є прагнення до професійного самовдосконалення. Свою самоосвітню роботу вчитель планує в індивідуальному плані, де зазначено зміст і форми діяльності, термін виконання й позначка про його виконання. Аналіз самоосвітньої діяльності педагогів свідчить про те, що педагоги розуміють основне завдання сучасної освіти — формування творчої, інтелектуально розвиненої, ініціативної особистості, виховання свідомого громадянина; роботу пов'язують із загальною проблемою, над якою працює школа, темою післякурсового завдання. Творчі напрацювання, матеріали з досвіду роботи, моніторинг навчальних досягнень учнів учителі накопичують в особистих папках. Це дозволяє спостерігати зміни в професійній майстерності педагогів.

 

 

   3. Учителі-новатори – педагогічне джерело передового досвіду

     Учитель - новатор - це вчитель, який впроваджує нові, прогресивні ідеї. Педагогічний досвід - це сукупність знань, умінь і навичок, набутих педагогом у процесі практичної навчально - виховної роботи. Його можна визначити як багатогранне явище , що має зовнішні ( тематика, певні автори, характеристика, обсяг тощо) і внутрішні ( творчий внесок самого вчителя у практичне втілення досвіду, рівень педагогічних знань, умінь і навичок, педагогічної свідомості, які зумовлюють способи впливу на учнів) аспектів. За характером діяльності передовий педагогічний досвід можна поділити на: 1. Дослідницький - експериментальні пошуки способу реалізації наявної педагогічної ідеї:

а) раціоналізаторський - оригінальні знахідки, які відрізняються від досягнутого в науці і практиці, спрямовані на вдосконалення традиційних підходів і поглядів;

 б) зразковий - копіює наявний досвід (  з незначними поправками  і  власними напрацюваннями).

2. Новаторський - породжує нову педагогічну ідею. Практика показує, що сьогодні немає вчителя, який би не відчував потреби у чіткому уявленні своєї поведінки, не мріяв досягти того високого рівня у цілісному педагогічному процесі, який називається майстерністю. Майстерність педагога - новатора як вищий рівень розвитку його професіоналізму, є результатом педагогічного досвіду і творчого саморозвитку. Педагогічна майстерність - це сукупність певних якостей особистості вчителя, які зумовлюються високим рівнем його психолого - педагогічної підготовки, здатністю оптимально вирішувати педагогічні завдання.

        Педагогічна майстерність є вищою формою професіоналізму вчителя - новатора, яка включає такі види діяльності:

1) Діагностична - спрямована на вивчення учнів, визначення рівня їх розвитку і вихованості, для цього він повинен володіти різними методами діагностики.

2) Орієнтаційно - прогностична - проявляється в умінні вчителя визначати метод виховної діяльності , відштовхуючись від компонентів цілісного педагогічного процесу на кожному його етапі, прогнозувати його результати, тобто те чого конкретно хоче досягти педагог.

3) Конструктивно - проектувальна - спрямована на вирішення завдань конструювання і проектування змісту діяльності педагога і учнів у цілісному педагогічному процесі.

 4) Інформаційно - пояснювальна - ґрунтується на тому, що вчитель виступає не тільки як організатор цілісного педагогічного процесу, але і як джерело інформації.

5) Комунікативно-стимулююча - це вміння спілкуватись і встановлювати доброзичливі взаємовідносини учнів між собою, спонукаючи їх до активної діяльності в цілісному педагогічному процесі.

 6) Аналітично-оцінювальна - дозволяє вчителю аналізувати стан цілісного педагогічного процесу, виявляти у ньому позитивні і негативні сторони, порівнювати досягнуті результати з запланованими цілями і задачами.

7) Дослідницько-творча - полягає у тому, щоб вчитель зміг творчо застосувати досягнення педагогічної теорії у своїй практиці.

     Безумовно для формування педагогічної майстерності вчитель - новатор повинен мати певні природні задатки: зовнішню привабливість, хороший голос, слух, артистичні дані. Але, не зважаючи на важливе значення природних даних, визначальну роль відіграють набуті якості. А.С. Макаренко підкреслював, що педагогічну майстерність можливо і необхідно формувати. Виділені вище види діяльності і критерії майстерності педагога у повній мірі використовуються у досвіді роботи відомих вчителів - новаторів:

 Ш.А. Амонашвілі, І. П. Волкова, І. П. Іванова, Є. Н. Ільїна, С.Н. Лисенкової, М.П. Щетиніна та ін. 

Модель учителя-новатора

1. Натхненний:

•      надихає учнів на успішну діяльність;
•      учні відчувають його захоплення своєю роботою та предметом.

2. Професійно підготовлений:

• добре знає свій предмет;
• щоденно планує й готує свої уроки.

3. Підтримує учнів:

• розвиває й підтримує творчість і допитливість учнів;
• дружній і доброзичливий;
• підтримує й заохочує;
• усміхнений, уважний і люблячий.

 4. Послідовний, принциповий і вимогливий у викладанні та в оцінюванні:

• доброзичливо принциповий;
• цілеспрямований і послідовний;
• толерантний і терплячий.

5. Забезпечує ефективне навчання й виховання:

• дає зрозумілі пояснення;
• навчає цікаво й весело;
• не принижує особисту гідність учня.

 6. Завжди дає відповідь на несподівані запитання, а якщо не знає відповіді, визнає це, зауваживши, що знає, як і де знайти відповідь.

7. Визнає й практикує різноманіття у викладанні:

• урізноманітнює навчальний процес;
• використовує та запроваджує новітні навчальні методи.

8. Гнучкий - позитивно ставиться до змін.

9. Залишає негативний емоційний вантаж поза дверима класу.  

 

 

 

 

 

 

 4. Модель самоосвіти вчителя загальноосвітнього навчального закладу

      Самоосвіта вчителя є необхідна умова професійної діяльності педагога. Суспільство завжди пред'являло, і буде пред'являти до вчителя найвищі вимоги. Для того щоб вчити інших потрібно знати більше, ніж всі інші. І ці знання не повинні обмежуватися предметом і методикою його викладання. Учитель повинен вчитися всьому постійно, тому що сама його робота пов'язана з постійним оновленням. Він перший стоїть на порозі завтрашнього дня. Вже не достатньо бути на уроці та поза ним актором, режисером, діловодом, диригентом, дипломатом, психологом, новатором і компетентним фахівцем. Модель сучасного вчителя передбачає готовність до застосування нових освітянських ідей, здатність постійно навчатися, бути у постійному творчому пошуку. Ці якості не видаються додатком до диплома про педагогічну освіту, а формуються у щоденний учительській праці. Самоосвіта - це потреба, яка захищає особистість від інтелектуального зубожіння, це усвідомлений процес пізнавальної діяльності, це вдосконалення будь-яких якостей людини або його навичок. Вчитель повинен виразно уявляти, що самовдосконалення - це глибоко інтимний, особовий процес, який не терпить шаблонів, стереотипів, жорстких рамок і директивних вказівок. Здатність до самоосвіти не формується у педагога разом з дипломом або за наказом. Цьому теж треба вчитися. А оскільки навчити самого себе значно складніше, ніж когось, вона передбачає методичний супровід. Він має бути багаторівневий і обов'язково - поступовий.

Отже, самоосвіта вчителя здійснюється при наявності таких ознак:

• самоосвіта як процес пізнання передбачає не просте закріплення професійних знань і засвоєння уже відомої наукової інформації, а має на меті одержання нових наукових методичних знань, практичних навичок;

 • самоосвіта повинна бути безупинною, поповнення нових знань може здійснюватися на основі попередньої підготовки педагогів;

• самоосвіта повинна сприти оволодінню педагогом застосування професійних знань у його практичній діяльності.

Самоосвіта педагога буде продуктивною за наступних умов:

• В процесі самоосвіти реалізується потреба особистості у власному розвитку;

• Педагог уміє визначити свої сильні та слабкі сторони, володіє способами самопізнання та самоаналізу, є відкритим до змін;

• Володіє розвинутою здатністю до рефлексії ( діяльності особистості, що спрямована на усвідомлення власних дій, почуттів, аналіз цієї діяльності та формулювання висновків);

• Програма професійного саморозвитку, самоосвіти містить у собі можливості дослідницької, пошукової, творчої діяльності;

• Педагог є готовим до творчості.

Основними напрями роботи самоосвітньої діяльності педагога є:

• Професійний (предмет викладання)

• Психолого-педагогічний (орієнтоване на учнів та батьків)

• Психологічний (імідж, спілкування, мистецтво впливу, лідерські якості та ін)

• Методичний (педагогічні технології, форми, методи і прийоми навчання)

• Інтелектуальний (орієнтовано на поповнення загальноосвітніх знань)

• Інформаційно-комп'ютерні технології (ознайомлення і придбання навичок роботи з новими технологіями)

• Духовний (мистецтво театральне, образотворче, вокальне, танцювальне, фотографування, відео зйомка)

 • Охорона здоров'я і спорт (розвиток фізичної форми) 

 Принципи самоосвіти вчителя  

Принцип цілісності (системність самоосвітньої діяльності).

Принцип діяльності (практична спрямованість роботи).

Принцип мобільності (відповідність змісту самоосвіти рівню професійної компетентності).

Принцип самореалізації (впровадження в життя своїх внутрішніх можливостей та здібностей).

Принцип самоорганізації (здатність особистості раціонально організовувати свою діяльність).

Конкретний зміст і форми самоосвіти вчителя залежать від багатьох обставин: віку, педагогічного стажу, місця проживання, предмету, що викладається, індивідуальних інтересів і захоплень, віку і рівня підготовленості учнів, з якими вчитель працює, атмосфери педагогічного колективу і так далі.

       Самоосвіта вчителя - необхідна умова ефективності педагогічної діяльності. Організація самоосвіти вчителя залежить від рівня його підготовки, визначення проблеми, мети вдосконалення його педмайстерності, вибору форм і способів узагальнення досвіду, опанування методики впровадження самоосвітньої діяльності через наступні етапи.

1. Діагностичний:
   • діагностика утруднень педагога;
   • розробка концептуальних основ;
   • участь у навчальних та установчих семінарах.
2. Організаційний:
   • створення матеріальних умов;
   • підготовка науково-методичних матеріалів, інструментарію;
   • мотивація.
3. Практичний:
   • послідовне вирішення всіх завдань;
   • моніторинг;
   • корекція.
4. Узагальнювальний:
   • дослідження ефективності;
   • аналіз результатів;
   • розробка прогнозу.

     Отже, самоосвіта вчителя є основною формою підвищення професійної педагогічної компетентності, яка складається з удосконалення знань та узагальнення педагогічного досвіду шляхом цілеспрямованої самоосвітньої роботи. Механізм самоосвіти - це самоформатування. Самоосвіта - це усвідомлений рух від: Н.В. Бухлова пропонує розглядати самоосвітню діяльність як сукупність декількох «само-»:

• самооцінка - вміння оцінювати свої можливості;
• самооблік - вміння брати до уваги наявність своїх якостей;
• самовизначення - вміння вибирати своє місце в житті, у суспільстві, усвідомити свої інтереси;
• самоорганізація - вміння знайти джерело пізнання й адекватні своїм можливостям форми самоосвіти, планувати, організовувати робоче місце та діяльність;
• самореалізація - реалізація особистістю своїх можливостей;
• самокритичність - вміння критично оцінювати переваги та недоліки власної роботи;
• самоконтроль - здатність контролювати свою діяльність; саморозвиток - результат самоосвіти.

     Як справедливо вважав К.Д.Ушинський, вчитель живе до тих пір, поки він вчиться, як тільки він перестає вчитися, в нім вмирає вчитель.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

1. Визначено сутність поняття «професійна компетентність педагога». Вивчення різних думок, представлених дослідниками природи компетентності, таких як А.В. Хуторський, С.Є. Шишов, В.А. Кальней, В.Г. Суходольський, щодо визначення сутності поняття «професійна компетентність» дає можливість представити її як інтеграцію знань, досвіду і професійно значущих особистісних якостей, які відображають здатність педагога ефективно виконувати професійну діяльність і включають професіоналізм і педагогічну майстерність вчителя

2. Розглянуто зміст або основи професійної компетентності педагога, яке, якщо узагальнити думки різних авторів, включає:

1). Педагогічна майстерність - знання особливостей педагогічного процесу, уміння його побудувати і привести в рух (А.С. Макаренко) і професіоналізм, які включають в себе професійно - педагогічні здібності, методи навчання та виховання учнів, глибоке знання учня, облік тих змін, які з ним відбуваються під впливом виховної роботи, організація методичного забезпечення педагогічної діяльності самим учителем.

2). Особистісні якості, інтереси і схильності педагога.

Професійна компетентність повинна мати чітку структуру, визначальну її зміст. Але в даний час немає певної структури професійної компетентності, різні автори пропонують різні варіанти.

Відсутність єдиної концепції, що дає чітке уявлення про компетентнісний підхід, про формування професійної компетентності педагога, пов'язане з тим, що, по-перше, самого терміну «компетенція» складно дати однозначної кількості визначень фахівців, компетентних в даному питанні. Існуючі прогалини в теоретичній частині, в свою чергу, породжують складності при переході в практичну область: виникають проблеми відповідності підручників новим вимогам, перекваліфікації працівників освітньої системи. І, нарешті, немає єдиної думки дослідників по відношенню до визначення структури професійної компетентності. Думаю, що всі педагоги сьогодні, люблять свою роботу постійно працюють над підвищенням свого професіоналізму, компетентності. Діалектика життя така.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Буняк Т.В. Розвиток педагогічної майстерності вчителя в системі особистісно орієнтованого навчання [Текст] / Т.В. Буняк // Педагогічна майстерня. - 2011. - №4. - С. 2-7.

2. Бухлова Н. Самоосвіта і самореалізація особистості [ Текст] / Н. Бухлова // Завуч. Наша вкладка. - 2003. - №8. - С. 2-4.

3. Віаніс-Трофименко К.Б. Підвищення професійної компетентності педагога [Текст] / К.Б. Віаніс-Трофименко, Г.В. Лісовенко. - Харків: Основа, 2007. - 178 с. - (Бібліотека журналу «Управління школою»; Вип. 7 (55)).

4. Гончарова І.М. Керування самоосвітою вчителів як запорука своєчасної модернізації педагогічного колективу [Текст] / І.М. Гончарова//Заучу все для роботи.-2010. -№13-14. -С. 35-38.

5. Калошин В.Ф. Методичні рекомендації щодо самооцінки та саморозвитку вчителя [ Текст] / В.Ф. Калошин, Д.В. Гоменюк // Управління школою. - 2012. - №4-5. - С. 54-78.

6. Калошин В.Ф. Шлях до власної досконалості [Текст] / В.Ф. Калошин // Управління школою. - 2010. - № 9. - С. 36. 

7. Карнаухова Л.О. Рефлексія як самоаналіз діяльності та її результатів [Текст] /Л.О. Карнаухова // Педагогічна майстерня. - 2011. - №4. - С.17-21. 

8. Каплунова Т.М. Самоаналіз уроку - це важливо! [Текст] / Заучу все для роботи. - 2010. - №11-12. - С. 23-25. 

9.  Колесникова О. Найкраща освіта - самоосвіта [Текст] / О.Колесникова // Директор школи. - 2009. - № 16. - С. 1 -2.

10.  Кушуріна    Л.С.     Роль     самоосвіти     в     підвищенні    професійної компетентності педагога [Текст] / Л.С. Кушуріна // Заучу все для роботи. - 2010. - №4. - С. 25-30. 

11. Пістрюга Л.В. Аксіоми самоосвіти [Текст] / Л.В. Пістрюга // Заучу все для роботи. - 2010. - №17. - С. 2-22. 

12. Пищик О.В. Самоосвіта - складова професійного навчання [Текст] / О.В.        Пищик // Педагогічна майстерня. - 2011. - №9. - С. 10-14.