Науково-методична розробка на тему "РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ"

РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ

Поняття «творчість» в аксіології та її види

Досліджуючи проблеми творчості, учені використовують різні терміни. У своїй роботі ми керуємося наступним – «творчість – діяльність людини, спрямована на створення якісно нових, невідомих раніше духовних або матеріальних цінностей (нові твори мистецтва, наукові відкриття, інженерно-технологічні, управлінські чи інші інновації тощо)». [3, c. 38] Необхідними компонентами творчості є фантазія, уява, психічний зміст якої міститься у створенні образу кінцевого продукту (результату творчості).

Проте ми маємо бути вдячні природі, що подарувала нам такий феномен. Наскільки бідніше було б наше життя без музики, мистецтва й інших видів творчості. Історія людства показує безліч прикладів мужності, відданості та безкорисливості дивних людей – першопроходців. У цій славній когорті – імена Леонардо да Вінчі й Мікеланджело, М. Коперника й Дж. Бруно, І. В. Курчатова й С. П. Корольова, П. І. Чайковського й                          Л. Бетховена, О. С. Пушкіна й Л. М. Толстого та багато інших. Вони не вписувалися в рамки суспільства, у якому жили. Ці люди йшли далі, часто були не зрозумілі та не прийняті, але продовжували почату справу (часто собі на шкоду), незважаючи на гоніння й інші іспити. Великі творці – великі особистості. [2, c. 157]

Багато вчених виділяють три види творчості: наукову, технічну та творчість у галузі літератури й мистецтва. Це досить загальна та достатньо вичерпна класифікація, тому В. О. Моляко з урахуванням інших видів людської діяльності виокремлює такі види творчості: наукова, технічна, літературна, музична, образотворча, ігрова, навчальна, побутова, військова, управлінська, ситуаційна, комунікативна. [8, c. 24]

Наукова творчість пов’язана з діяльністю людини в певній галузі науки, наприклад у математиці, фізиці, хімії. Специфіка наукової творчості полягає в домінуванні теоретичного мислення (або теоретико-практичне).

Технічна творчість спрямована на створення нових машин, пристроїв, деталей і змінення їх функцій. До технічної творчості належать винахідництво, конструювання, архітектура, художнє конструювання пристроїв і раціоналізація процесів, пов’язаних із технікою.

Художню творчість розглядають насамперед не в аспекті створення чогось нового в певній галузі культури, а щодо самореалізації людини-творця.

Художня творчість людини – лише один зі способів зустрітися з творчим Я та реалізувати його в загальнокультурному плані (літературна, образотворча та музична творчість пов’язані з новими здобутками в кожній із цих галузей).

Ігрова творчість спрямована на участь суб’єкта в грі, де потрібні зміни, нововведення, відгадка, пошук результату.

До навчальної творчості можна віднести всі види навчальної діяльності із засвоєння нових знань і виконання нових завдань.

Військова й управлінська творчість мають багато спільного, тому що вони спрямовані на керівництво колективами людей і їх діяльністю, прийняття рішень у гострих ситуаціях бою, міжособистісних конфліктів і т. ін.

Побутова («домашня») творчість відіграє надзвичайно важливу роль у нашому житті. Вона пов’язана з вихованням дітей, розподілом бюджету, готуванням їжі, організацією відпочинку тощо.

Ситуаційна («життєва) творчість пов’язана з виконанням завдань, які постають перед людиною поза роботою та домом, наприклад розв’язання задач переходу вулиці з інтенсивним транспортним рухом або пошуку дороги.

Нарешті, комунікативна творчість може проявлятись у різних видах спілкування людей.

Ця класифікація багато в чому умовна, робоча. У реальному житті ми маємо справу переважно не з «чистими» видами творчості, а з їх комбінацією. Так, учителеві приходиться діяти не тільки в комунікативній царині, а й виконувати складні управлінські функції, приймати рішення в різних складних життєвих ситуаціях. І, безумовно, він має бути хоча б мінімально здатним до ігрової, наукової й технічної творчості, щоб зацікавити учнів, «підштовхнути» їх до творчості або хоча б виявити в них творчі здібності, розпізнати «творчий почерк».

Основні детермінанти на шляху до творчості та ознаки творчої особистості

Істинно творчою особистістю може бути захоплена, одержима якоюсь ідеєю людина – учений і музикант, робітник і лікар, двірник і художник, – але їй завжди притаманний високий рівень творчої активності.

Важлива умова творчості – сприйняття нових ідей, здатність знаходити й порушувати проблеми, незалежність поведінки та суджені водночас уміння поступатись і відмовлятися від своїх попередніх думок, критичність, сміливість, терпимість.

Істотною суб’єктивною умовою творчості зазвичай уважають завзятість, наполегливість, уміння забезпечити регулярність і ритмічність розумової праці. Результативність творчої думки залежить не лише від свідомості,а й від неусвідомлених ідей, імпульсивних здогадок, які виконують функцію поштовху щодо ціннісних асоціацій. Ці й інші чинники творчості породжують розмаїтість теоретичних уявлень про творчий процес.

Сучасний американський учений Д. Клозен вирізняє чотири основні детермінанти на шляху до творчої діяльності людини:

• її особисті ресурси, тобто розум, темперамент, сила тощо;
•  «джерела підтримки та керівництва» (різні норми, інструкції, рекомендації), які надають їй можливості орієнтуватись у світі;
• можливості (чи перешкоди) для виконання особистих цілей залежно від соціальної приналежності, раси, віку, статі, а також ситуації у світі (війни, депресії, значні соціальні зміни та ін.);
•                   власні зусилля особистості, її діяльність. [11]

Природна творча активність людини виявляється в діяльності, зовнішня соціальна форма якої – праця, що охоплює й психічну, і фізіологічну сфери життя. Людям, які займаються творчістю, доводиться переборювати багато труднощів. Це різні бар’єри, антистимулятори, що в більшому чи меншому ступені негативно впливають на творчий процес.

Розглядаючи індивідуально-психологічні аспекти творчих людей, буде актуальним звернутись до досліджень Я. А. Пономарьова, який прийшов до висновку, що на рівні протікання психологічних процесів креативним людям, притаманні :

1) цілісність, свіжість, синтетичність як властивості сприйняття, здатність побачити те, чого не бачать інші, певні перцептивні особливості, пов’язані з високою чутливістю до субсенсорних подразників;

2) певні особливості пам’яті, що проявляються в швидкому засвоєнні головного і в легкому забуванні другорядного, в здатності пригадати мало суттєву дрібницю; пам’ять на рідкісні в повсякденному житті слова, образи, факти;

3) здатність помічати багатозначність слів, відчувати певні підтексти;

4) швидкість, гнучкість, оригінальність, відкритість мислення, вміння узагальнювати явища, не пов’язані між собою видимим чином. [9, c. 193]

Відносно соціально-психологічних особливостей творчої особистості, її взаємодії з соціумом, слід послатися на дослідження Я. А. Пономарьова згідно якому в стосунках з групою, в дитячому та юнацькому віці, такі люди частіше відіграють ролі лідерів або ж відторгнутих. [9, c. 205]

Серед важливих ознак, що стосуються творчої особистості психологи виділяють: 1) незалежне мислення; 2) свіжість та цілісність сприйняття;                 3) інтуїція; в особистісному аспекті виділяють: 1) оригінальність;                           2) ініціативність. [12, c. 143]

Особистість реалізується у творчості. Тому кожній людині потрібні мужність, упертість, віра в себе та своє покликання, щоб якнайповніше виявити себе у творчості. Творча особистість – це людина, яка має високий рівень знань і вміє відкинути звичайне, шаблонне. Для творчої особистості потреба у творчості нагальна й неодмінна.

Головні ознаки поняття «здібність»

Проблеми розвитку творчої особистості вивчали Б. М. Теплов і його однодумці, зокрема Н. С. Лейтес. Вони досліджували здібності й обдарованість. Б. М. Теплов сформулював науково обґрунтоване означення здібностей особистості, від яких, на його думку, залежить обдарованість. [4]             

Б. М. Теплов виділив три головні ознаки поняття «здібність»:

1) під здібностями розуміють індивідуально-психологічні особливості, які відрізняють одну людину від іншої;

2) здібностями називають не всі індивідуальні особливості, а лише ті, що стосуються успішності певної діяльності;

3) поняття «здібність» не зводиться до тих знань, умінь і навичок, які вже має людина; воно пов’язане з легкістю та швидкістю їх набуття.

За критерієм виду психічних функціональних систем здібності поділяють на сенсомоторні, перцептивні, атенціональні, мнемічні, імажитивні, розумові, комунікативні; за критерієм основного виду діяльності – наукові (математичні, лінгвістичні і таке інше), творчі (музичні, літературні, художні). [7, c. 341]

Крім того, вчені виокремлюють поняття «загальні» і «спеціальні» здібності, водночас підкреслюючи їх взаємопов’язаність: розвиток спеціальних здібностей можливий лише за умови наявності в людини загальних здібностей. За словами Богоявленської Д. Б. Рубінштейн С. стверджує, що загальні – це здібності до навчання і праці, а спеціальні – це лише різні прояви, різні сторони загальної здібності до засвоєння досягнень людської культури та її подальшого руху. [1, c. 78]

Привертає увагу класифікація О. Лука, який підрозділяє здібності на три групи: здібності, пов’язані з мотивацією (інтереси і нахили); з темпераментом (емоційність) і розумові здібності. [5; 6]

До розумових здібностей, на його думку, належать: пильність у пошуку – бачити те, що інші не бачать; здібність до переносу; боковий зір; цільність сприймання; здібність до згортання розумових операцій, до пересилення функціональної фіксованості; здібність до оцінних дій, поєднання подразнень, що ми сприймаємо, а також здатність швидко пов’язувати нові дані з попереднім досвідом.

Підводячи підсумки, маємо наступне резюме. Творчість – діяльність людини, спрямована на створення якісно нових, невідомих раніше духовних або матеріальних цінностей. Необхідними компонентами творчості є фантазія, уява, психічний зміст якої міститься у створенні образу кінцевого продукту (результату творчості).

В. О. Моляко з урахуванням інших видів людської діяльності виокремлює такі види творчості: наукова, технічна, літературна, музична, образотворча, ігрова, навчальна, побутова, військова, управлінська, ситуаційна, комунікативна.

Серед важливих ознак, що стосуються творчої особистості психологи виділяють: 1) незалежне мислення; 2) свіжість та цілісність сприйняття;                  3) інтуїція; в особистісному аспекті виділяють: 1) оригінальність;                      2) ініціативність.

Творча особистість – це людина, яка має високий рівень знань і вміє відкинути звичайне, шаблонне. Для творчої особистості потреба у творчості нагальна й неодмінна.

Проблеми розвитку творчої особистості вивчали Б. М. Теплов і його однодумці, зокрема Н. С. Лейтес. Вони досліджували здібності й обдарованість.

За критерієм виду психічних функціональних систем здібності поділяють на сенсомоторні, перцептивні, атенціональні, мнемічні, імажитивні, розумові, комунікативні; за критерієм основного виду діяльності – наукові (математичні, лінгвістичні і таке інше), творчі (музичні, літературні, художні).

Крім того, вчені виокремлюють поняття «загальні» і «спеціальні» здібності, водночас підкреслюючи їх взаємопов’язаність.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.               Богоявленськая Д. Б. Интеллектуальная активность как проблема творчества. – Ростов: изд-во Рост. 1983. – 173 с.
2.               Зиммель Г. Истина и личность // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т. 1.
3.               Клименко В. В. Психологія творчості. К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 480с.
4.               Лейтес Н. С. Способности, труд, талант // Педагогика и психология. – 1984. – № 4.
5.               Лук А. Н. Мышление и творчество. – М.: Прогресс, 1976. – 144 с.
6.               Лук А. Н. Психология творчества. – М.: Наука, 1978. – 127 с.
7.               Мерович М. И., Шрагина Л. И. Технология творческого мышления. – Минск: Харвест; М.: ACT, 2000. – 430 с.
8.               Моляко В. А. Психологические проблемы творческой одаренности. – К.: Вища шк., 1995. –  52 с.
9.               Пономарев Я. А. Психология творчества и педагогика. –                    М.: Педагогика, 1976. – 279 с.
10.          Психология одаренности: проблемы, структура, показатели: Сб. статей / Под ред. М. А. Холодной. – К.: Укр. центр творчества детей и юношества, 1996. –  96 с.
11.          Роменець В. А. Психологія творчості – К.: Либідь, 2001. –  288 с.
12.          Тихомиров O. K. Психология мышления. – М.: МГУ, 1984. –              270 с.