Навчальна дисципліна « Основи філософських знань»

Міністерство освіти і науки

Технолого-економічний коледж

Білоцерківського НАУ

 

Навчальна дисципліна

« Основи філософських знань»

 

 

 

 

 

Єрохіна Надія Миколаївна,

 

заступник директора з виховної роботи
Технолого-економічного коледжу Білоцерківського НАУ,

викладач соціально-економічних дисциплін, спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії, викладач-методист.

Педагогічний стаж – 39років.

 

 

 

 

Матеріали семінарського заняття

Вступ

Семінарські заняття як форма навчання мають давню історію, висхідну до античності. Саме слово «семінар» походить від латинського «seminarium» - розсадник і пов'язано з функціями «посіву» знань, що передаються від вчителя до учнів і «проростають» у свідомості учнів, здатних до самостійних суджень, до відтворення і поглибленню отриманих знань. Семінарські заняття носили практичний характер і являли собою школу того чи іншого вченого, під керівництвом якого студенти практично освоювали теоретичний курс дисципліни, методику наукового дослідження. Семінарська форма навчання постійно розвивалася, все більш чітко реагуючи на завдання вищої школи.

У сучасній вищій школі семінар є одним з основних видів практичних занять з різних наук, так як представляє собою засіб розвитку у студентів культури наукового мислення спілкування.

Семінар - це така форма організації навчання, при якій на етапі підготовки домінує самостійна робота учнів з навчальною літературою та іншими дидактичними засобами над серією питань, проблем і завдань, а в процесі семінару йдуть активне обговорення, дискусії та виступи учнів, де вони під керівництвом вчителя роблять узагальнюючі висновки і висновки.

Успіх усього семінару і особливо на етапі його підготовки багато в чому залежить від ефективності самостійної роботи учнів. Іншими словами, семінар вбирає в себе, інтегрує як частина самостійну роботу учнів.

Семінар у порівнянні з іншими формами навчання вимагає від учнів досить високого рівня самостійності в роботі з літературою - вміння працювати з декількома джерелами, здійснити порівняння того, як один і той же питання викладається різними авторами, зробити власні узагальнення і висновки.

Як вже зазначалося, при підготовці до семінару і в процесі його проведення до учнів пред'являють більш високі вимоги в плані їх самостійності, ініціативи, рівня розвитку їхнього вміння працювати з навчальною літературою, що і створює більш сприятливі умови, ніж на звичайному уроці, для організації дискусій , створення індивідуальної та колективної роботи учнів, підвищує рівень їх осмислення та узагальнення вивченого матеріалу.

Комплексність даної форми занять визначається тим, що в ході його проведення поєднуються виступи учнів і викладача; позитивне тлумачення (розгляд) обговорюваної проблеми та аналіз різних, часто дискусійних позицій; обговорення думок учнів і роз'яснення (консультація) викладача; поглиблене вивчення теорії та придбання навиків уміння її використовувати в практичній роботі.

Оскільки семінар призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методологією наукового пізнання, то головна мета семінарських занять - забезпечити студентам можливість оволодіти навичками і вміннями використання теоретичного знання стосовно особливостей досліджуваної галузі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Крім того, в ході семінарського заняття викладач вирішує і такі

приватні завдання, як:

1. повторення і закріплення знань;

2. контроль;

3. педагогічне спілкування. 

 

 

 

 

 

Семінари виконують багатогранну роль: стимулюють регулярне вивчення студентами першоджерел та іншої літератури, а також уважне ставлення до лекційного курсу; закріплюють знання, отримані студентами при прослуховуванні лекції і самостійної роботи над літературою; розширюють коло знань завдяки виступам товаришів і викладача на занятті; дозволяють студентам перевірити правильність раніше отриманих знань, вичленувати в них найбільш важливе, істотне; сприяють перетворенню знань у тверді особисті переконання, розсіюють сумніви, які могли виникнути на лекціях і при вивченні літератури, що особливо добре досягається в результаті зіткнення думок, дискусії; прищеплюють їм навички самостійного мислення, усного виступу з теоретичних питань, відточують думка, привчають студентів вільно оперувати термінологією, основними поняттями і категоріями; надають можливість викладачу систематично контролювати рівень самостійної роботи студентів над першоджерелами, іншим навчальним матеріалом, ступінь їх уважності на лекціях; дозволяють вивчити думки, інтереси студентів, служать засобом контролю викладача не тільки за роботою студентів, але й за своєю власною як лектора і керівника семінару, консультанта і т.д.

 

                          

Семінари можуть бути різними як за змістом, так і з побудови, організації роботи. Зазвичай на семінарах обговорюються заздалегідь поставлені питання.

 

Просемінари - це заняття, що готує до семінару, проводитися на перших курсах.

У вищій школі практикується 3 типи семінарів:

1. семінар, що має основною метою поглиблене вивчення певного систематичного курсу і тематично міцно пов'язаний з ним;

2. семінар, призначений для ґрунтовного опрацювання окремих найбільш важливих і типових в методологічному відношенні тим курсу або навіть однієї теми семінар дослідницького типу з тематикою;

3. семінар дослідницького типу з тематикою по окремих приватних проблем науки для поглибленої їх розробки.

Семінар - це продукт педагогічного спілкування студентів і викладачів. Семінарські заняття можуть запам'ятатися на все життя за товариську близькість, атмосферу наукового співтворчості, взаєморозуміння. Такий семінар часто переростає в систематичну наукову роботу дружного колективу.

Спецсемінар - семінар, що проводиться на старших курсах, що представляє школу спілкування початківців дослідників з науковою темою. У ході спецсемінари важливу роль відіграють відповідна орієнтація студентів на групову роботу та її оцінка, використання спеціальних прийомів, наприклад моделювання ситуацій. На підсумковому занятті викладач, як правило, робить повний огляд семінарів та студентських наукових робіт, розкриваючи горизонти подальшого дослідження порушених проблем і можливості участі в них студентів.

Вибір форми семінарського заняття залежить від ряду факторів:

1. від змісту теми та характеру рекомендованих по ній джерел;

2. від рівня підготовленості та організованості семінарської групи;

3. від досвіду використання різних семінарських форм на попередніх заняттях.

Обрана форма семінару покликана забезпечити реалізацію всіх його функцій.

 

Розгорнута бесіда передбачає підготовку студентів з кожного питання плану заняття з єдиним для всіх переліком рекомендованої обов'язкової та додаткової літератури; виступи студентів (за їх бажанням або за викликом викладача).

Доповіді готуються студентами за заздалегідь запропонованої тематики, крім загальних цілей навчального процесу переслідує завдання прищепити студентам навички наукової, творчої роботи, виховати у них самостійність мислення, смак до пошуку нових ідей і фактів, прикладів.

Семінар-диспут у групі або на потоці має ряд достоїнств. Диспут як елемент звичайного семінару може бути викликаний викладачем в ході роботи або ж заздалегідь планується ім. Полеміка виникає часом і стихійно. У ході полеміки студенти формують у себе винахідливість, швидкість розумової реакції і, головне, відстоюємо в суперечці світогляд виходить у них як глибоко особисте.

Семінар - прес-конференція є однією з різновидів доповідній системи. З усіх пунктів плану семінару викладач доручає студентам (одному або декільком) підготувати короткі доповіді.

Коментоване читання першоджерел на семінарі має на меті сприяти більш осмисленою і ретельній роботі студентів над рекомендованої філософською літературою.

Вправи на самостійність мислення зазвичай входять в якості одного з елементів в розгорнуту бесіду або обговорення доповідей.

Колоквіуми-співбесіди викладача зі студентами зазвичай проводяться з метою з'ясування знань з тієї чи іншої теми курсу, їх поглиблення.

Семінар як розвиваюча, активна форма навчального процесу сприяє виробленню самостійного мислення студента, формуванню інформаційної культури.

Підготовка викладача до семінарського заняття

З метою ефективності семінарських занять необхідна ґрунтовна підготовка до їх проведення як з боку кафедри і викладачів, так і учнів. Кафедра на початку семестру (навчального року) повинна забезпечити учнів методичними матеріалами для своєчасної підготовки їх до активних форм занять, у тому числі і до семінарів. Під час лекцій, пов'язаних з темою семінарського заняття, слід звернути увагу учнів на те, що необхідно додатково вивчити при підготовці до семінару (нові офіційні документи, статті у періодичних журналах, знову вийшли монографії і т. д.).

ПЛАН ЗАНЯТТЯ

Навчальна дисципліна: Основи філософських знань.

Тема заняття: Філософія Стародавнього світу.

Мета заняття: Узагальнити і систематизувати отримані знання. Формувати навички самостійної дослідницької діяльності та захисту проектів. Навчити порівнювати між собою провідні ідеї філософських шкіл Стародавнього Світу та навчити виділяти у філософських текстах саме те, що є характерним для філософії Стародавнього Світу. Розвивати самостійність студентів щодо роботи з додатковими джерелами, навички наукового аналізу, порівняння явищ та понять. Виховувати шанобливе ставлення до надбань людства та повагу до різних думок.  Ознайомити студентів з особливостями і характерними рисами західного та східного типу цивілізацій.

Вид заняття: Семінар.

Міжпредметні зв'язки: Всесвітня історія, українська література, всесвітня література, культурологія.

Забезпечення заняття: література по темі, роздатковий матеріал, мультимедійне забезпечення

Вислови на дошку: Тисячі шляхів ведуть до істини, і всі вони істинні.

Давньоіндійська мудрість;

Той хто повторює старе і довідається про нове, може бути проводирем.

Конфуцій.;

Якби всім одне і теж здавалося прекрасним і мудрим, то не було б серед людей ворожої суперечки.

Піррон

Література:

- Основна - В.Л. Петрушенко. Філософія. Навчальний посібник. „Каравела " 2001 р.

І.Ф. Надольний. Філософія. Курс лекцій. «Вікар» 1998р.

- Додаткова - І.Струк. Філософія. Курс лекцій. НМН 1997р.

ХІД І ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ЗАНЯТТЯ

1. Організаційна частина:

• Перевірка наявності студентів на занятті
• Перевірка готовності студентів до заняття
  2. Актуалізація опорних знань:

- Назвіть особливості античної філософії.

- Визначити особливості становища людини у світі.

• Особливості історичного формування філософії.
•   Визначте особливості та характерні риси Західного та Східного типу цивілізацій

 

3. Повідомлення теми, мети семінару та особливості його проведення.
4. Мотивація навчальної діяльності.

Значимість теми для:

• Вивчення інших тем і предметів
• Складання екзаменів
• Майбутньої професії
• В сімейному житті та побуті

Викладач: Сьогодні кожен з Вас має під час дискусії довести свою власну точку зору щодо: людини, природи, краси, суспільства, використовуючи погляди видатних античних філософів. На сьогоднішньому занятті ми починаємо складати таблицю, яку ви будете оформляти впродовж всього вивчення курсу. Всю інформацію, яка буде в таблиці, Ви можете використати в процесі підготовки до екзамену.

Таблиця узагальнення матеріалу

Таблиця 1

№	Філософ	Період історії	Національна належність	Напрям, течія або філософська школа	Філософські поняття, уведені в науковий обіг філософом

 

4.1 Пропоную провести «Парад філософських шкіл Стародавньої Індії та Стародавнього Китаю» (студенти пропонують музично-театралізовані виступи із супроводом мультимедійних презентацій).

Після презентацій коротке узагальнення. Результати узагальнення  пропонується занести у таблицю викладену вище.

 

 

 

Філософія Стародавньої Індії

Джайнізм

 Відповідно до їхнього вчення, шлях звільнення від страждань має три перлини – правильна віра як повага до істини, досконале знання як основа правильної віри й правильна поведінка.

 Мудреці - джайни вірили, що життя це страждання, а тому його метою має бути звільнення від страждання. Найкращий спосіб – вести аскетичний спосіб життя та нічого не робити.

Буддизм

Сіддхартха Гаутама (Будда) пройшов довгий шлях навчання, вивчав усі відомі на той час філософські погляди й запропонував відмовитися від пошуку відповідей на запитання: чи вічним є світ? Як співвідносяться душа і тіло? Чи є безсмертним той, хто пізнав істину? Запропонована Буддою істинна поведінка ґрунтувалася на чотирьох основних істинах.

 Перша істина – про страждання – стверджує, що життя – це страждання, а тому – зло.

 Друга істина – про причини страждання – є відповіддю на запитання: у чому причина людського страждання й нещасного життя? Ця причина полягає в постійному прагненні людини до чогось, що розуміється дуже широко й називається в буддизмі прагненням.

 Третя істина – про шляхи подолання страждань – стверджує, що здолати страждання можна через усунення прагнення. Усунення власних

бажань називається аскетизмом і є шляхом правильного життя в буддистському вченні.

 Четверта істина – про шлях до припинення страждань – стверджує, що правильна життєва дорога та, що веде до нірвани. Це середній шлях, який керується трьома основними принципами – мудрістю, моральністю і зосередженістю. Серединний шлях складається з восьми ступенів і називається восьмискладовим шляхом.

1-ий ступінь – правильне розуміння

2-ий ступінь – правильна поведінка

3-ій ступінь – правильна мова

4-ий ступінь – правильна поведінка

5-ий ступінь – правильний спосіб життя

6-ий ступінь – правильні зусилля

7-ий ступінь – правильний напрям думок

8-ий ступінь – правильне зосередження за допомогою чотирьох істин на шляху до нірвани.

 Основна увага в буддизмі приділяється стану «просвітлення» через праведне життя та розуміння істини про вічну змінність усього існуючого. Буддизм сприяє формуванню в неї психології відповідальності за своє життя.

Філософія Стародавнього Китаю

У процесі розвитку китайської філософської думки кожен ієрогліф набував різні значення. Інь розглядається як негативне, пасивне, слабке та руйнуюче начало (жіноче); Янь – позитивне, енергійне, активне, сильне начало (чоловіче).

Китайський філософ Лаоцзи – основне надбання – «Книга про шлях і його прояви», містить вищу мудрість і керівництво з даоської

йоги. Зміст твору розкривається за допомогою двох ієрогліфів – дао і де. Дао – це шлях, яким слідують усі речі. Де – природний потенціал дао, сила, доброчинність.

Головні ідеї:

•                   Розвиток космосу відбувається відповідно до певних зразків і принципів, які неможливо чітко визначити.
•                   До де не можна прагнути, воно виникає спонтанно, природно.
•                   Найкращим способом реалізації дао в зовнішньому світі є принцип «у-вей» - ненавмисна активність.
•                   Не варто прагнути до надмірної освіченості, підвищення ерудиції чи майстерності, навпаки, треба повернутися до стану «необробленого дерева» або стану «немовляти».
•                   Усі протилежності невіддільні, комплементарні, взаємодіють одна з одною.
•                   Найкращий принцип вирішення проблем стосовно дао – це відмова від агресії, що не варто розуміти як заклик до здавання і підкорення – потрібно оволодіти ситуацією, не прикладаючи надто багато зусиль.
•                   Присутність у суспільстві жорстких нормативних етичних систем свідчить про те, що в ньому є проблеми, які така система тільки підсилює, будучи не в змозі їх вирішити.

Основний сенс учення Лаоцзи – орієнтація людини й людства в цілому на проникнення в природні ритми та закони Космосу, пізнання їх, злиття з ними, підкорення їм.

Конфуціанство заснував Кон-Фу-цзи, або Конфуцій. Це була школа соціально-етичного спрямування, тобто на першому плані тут – проблеми людських стосунків та норм людської поведінки.

Вчення Конфуція містить ряд основних принципів:

•                   жити в суспільстві і для суспільства;
•                   поступатися один одному;
•                   слухати старших за віком і за званням;
•                   підкорятися імператору;
•                   стримувати себе, знати міру в усьому, уникати крайнощів;
•                   бути людяним.

Велика увага Конфуцій приділяє питанню, яким повинен бути начальник (керівник).

4.2 Викладач: Шановні студенти, пропоную Вам, взяти участь у філософській дуелі «Дебати філософських шкіл Стародавньої  Греції». Ви заздалегідь готувалися у четвірках до даної форми роботи. Правила такі:

1. Кожна філософська школа висуває свою тезу та доводить її справедливість.

2. Представники інших філософських шкіл слухають, потім ставлять запитання, враховуючи власні ідеї та теорії. Наприклад: а) Мілетська школа. Теза: «Все полягає в «найпростіших стихіях». б) Піфагорійська школа. Теза: «Початком і кінцем усього світу є Одиниця». в) школа Платоніків. Теза: «Матеріальне буття – буття неістинне, неіснуюче, міфічне».

3. Погляди філософських шкіл або конкретних філософів, кожна четвірка може ілюструвати мультимедійними презентаціями, відеороликами та інше.

4. По закінченню дебатів, висновки обговорюються та заносяться у таблицю  узагальнення матеріалу (Таблиця 1).

Пропонуємо основні ідеї філософських шкіл Стародавньої Греції.

Грецька філософія була одним із проявів ідеалізованого «земного раю людства». На відміну від мудреців Стародавньої Індії грецькі філософи не закликали позбутися власного «Я», а, навпаки глибше пізнали його. У своєму розвитку грецька антична філософія пройшла чотири етапи

1.                    архаїчний, або досократичний період (VІІ – VІ ст. до н.е.);
2.                    класичний період (V – ІV ст. до н.е.);
3. період еллінізації Сходу (ІІІ – ІІ ст. до н. е.)
4. римський період (І ст. до н.е. – V ст. н.е.)

Фалес - засновник мілетської школи, один з найперших видатних грецьких учених і філософів. Фалес залишив велику наукову і філософську спадщину:

• першоосновою всього сущого вважав воду ("архе");

• представляв Землю у вигляді плоского диска, який спочиває на воді;
• вважав, що нежива природа, всі речі мають душу;
• допускав наявність безлічі богів;
• вважав центром всесвіту Землю;
• точно визначив тривалість року - 365 днів;
• зробив ряд математичних відкриттів (теорема Фалеса та ін.)

Анаксимандр - учень Фалеса:

• першоосновою всього сущого вважав "апейрон" - вічну, незмірну, нескінченну субстанцію, з якої все виникло, все складається і в яку все перетвориться;

• вивів закон збереження матерії: все живе, всі речі складаються з мікроскопічних елементів;
•  першим висунув ідею про походження людини в результаті Еволюції від інших тварин (передбачив вчення Ч. Дарвіна).

Анаксимен - учень Анаксимандра:

• першопричиною всього сущого вважав повітря;
•  висунув ідею про те, що всі речовини на Землі - результат різної концентрації повітря;
•  проводив паралелі між душею людини ("психе") і повітрям ("пневмій") - "душею космосу";
• ототожнював божества з силами природи і небесними світилами.

 

Геракліт з Ефеса - великий давньогрецький філософ-матеріаліст, засновник філософського напряму (спочатку належав до логічної школі):

• першоосновою всього сущого вважав вогонь;
• вивів закон єдності і боротьби протилежностей - ключовий закон діалектики (найбільш важливе філософське відкриття Геракліта);
• вважав, що весь світ перебуває в постійному русі і зміні ("в одну й ту ж річку не можна увійти двічі");
• був прихильником кругообігу речовин у природі і циклічності історії;
• Визнавав відносність навколишнього світу ("морська вода брудна для людини, але чиста для риб",. В різних ситуаціях один і той же вчинок людини може бути і хорошим, і поганим);
• виступав за матеріальність людської і світової душі.

Піфагорійці - прихильники і послідовники Піфагора - давньогрецького філософа і математика:

• першопричиною всього сущого вважали число;
• виступали за пізнання світу через число;
• вважали одиницю щонайменшої часткою всього;
• намагалися-виділити "протокатегоріі", які показували діалектичну єдність світу (парне - непарне, світле - темне, пряме - криве, праве - ліве, чоловіче - жіноче та ін.)

 

Елеати - представники єлейської філософської школи. Найбільш відомими філософами даної школи були Парменід, Зенон Елейський, Меліс Самоський. Елеати:

• вивчали проблеми пізнання;
• жорстко розділяли чуттєве пізнання (думка, "докса") і вище духовне ідеалістичне;
• вважали все суще матеріальним вираженням ідей (були предвестниками ідеалізму).

 

Атомісти - матеріалістична філософська школа, філософи якої Демокріт, Левкіпп .

Демокріт вважався основоположником матеріалістичного направлення у філософії.

У вченні Демокріта можна виділити такі основні положення:.

• весь матеріальний світ складається з атомів;
• атом - дрібна частка;
• Атом неподільний (дане положення було спростовано наукою тільки в наші дні);
• між атомами існує простір, заповнене порожнечею;
• атоми перебувають у вічному русі;
•  існує кругообіг атомів: речі, живі організми існують, розпадаються, після чого з цих же атомів виникають нові живі організми і предмети матеріального світу;
• атоми неможливо "побачити" шляхом чуттєвого пізнання.

Такі узагальнення робляться по всіх філософських школах, які будуть оглянуті під час семінару. (Викладачеві необхідно чітко розрахувати робочий час і взяти стільки філософських шкіл скільки можна оглянути під час семінару).

5. Підсумки заняття, виставлення оцінок
6. Домашнє завдання:

а) Опрацювати матеріал семінару, до оформити таблицю 1

б) Підготувати повідомлення про філософів Середньовіччя.