Василь Юхимович

поет

Перейти до списку пісень >>

Дати життя: 12.07.1924 - 2002
Місце народження: с.Сингаї Коростенського району на Житомирщині

Біографія

Юхимович Василь Лукич народився 12 липня 1924 р. в с.Сингаї Коростенського району на Житомирщині. Закінчив Вінницький педагогічний інститут. Учасник війни, нагороджений медалями та Почесними Грамотами Президії Верховної Ради України та Чувашії. З 1956 р. - член Спілки письменників.

Автор біль як 20 книжок поезій "Матері", "Не пройду стороннім", "З клекоту літ", "Вікно у світ", "Зоряна балада", "Чорно-білі листівки", "Юності цвіт", Подорожники", "Вибране", "Ровесники гроз", "Кличу перепілку"; книжок гумористичних віршів "Який Яків - така й дяка", Весілля з квитанцією", "Євангеліє від Лукича", "Виводок жарт-птиці", "Імена не дивина"; книжок щедрість "Щедрий вечір"; весільних пісень "На Поділлі - весілля"; збірок пісень "Нагадую піснею" та "Серпанкова земля. Працює в галузі перекладу.

Заслужений працівник культури, заслужений діяч мистецтв України, лауреат літературних премії "Пам'ять" та премії ім.О.Вишні. Помер у 2002 році.

ЇХАВ Я ПО ГРАВІЮ

Музику до цієї пісні написав

Олександр БІЛАШ

Їздив я між горами

І між світлофорами,

Поважав я правила, як і ви,

Та підвозив дівчину -

Все забув, що вивчено,

Вилетіли правила з голови.

Скучив за розмовою,

Їду, пригальмовую,

Раптом дощик весело заросив.

То ж на стотридцятому

Стукнув я дверцятами,

До кабіни дівчину запросив.

Поруч із вродливою

Керував я лівою,

Ти мене, інспекторе, не вини.

Через очі карії

Я зазнав аварії,

Бо тримався ж правої сторони.

Признаюсь, що Варею

Звуть мою аварію,

Що на світі кращої не бува.

Їхав я по гравію

З тою кучерявою,

Що забрала серденько і права.

А льон цвіте

Журавка