надав Микола Рудаков
поет
Перейти до списку пісень >>
Дати життя: 12.07.1924 - 2002
Місце народження: с.Сингаї Коростенського району на Житомирщині
Юхимович Василь Лукич народився 12 липня 1924 р. в с.Сингаї Коростенського району на Житомирщині. Закінчив Вінницький педагогічний інститут. Учасник війни, нагороджений медалями та Почесними Грамотами Президії Верховної Ради України та Чувашії. З 1956 р. - член Спілки письменників.
Автор біль як 20 книжок поезій "Матері", "Не пройду стороннім", "З клекоту літ", "Вікно у світ", "Зоряна балада", "Чорно-білі листівки", "Юності цвіт", Подорожники", "Вибране", "Ровесники гроз", "Кличу перепілку"; книжок гумористичних віршів "Який Яків - така й дяка", Весілля з квитанцією", "Євангеліє від Лукича", "Виводок жарт-птиці", "Імена не дивина"; книжок щедрість "Щедрий вечір"; весільних пісень "На Поділлі - весілля"; збірок пісень "Нагадую піснею" та "Серпанкова земля. Працює в галузі перекладу.
Заслужений працівник культури, заслужений діяч мистецтв України, лауреат літературних премії "Пам'ять" та премії ім.О.Вишні. Помер у 2002 році.
|
ЇХАВ Я ПО ГРАВІЮ
Музику до цієї пісні написав
Олександр БІЛАШ
Їздив я між горами
І між світлофорами,
Поважав я правила, як і ви,
Та підвозив дівчину -
Все забув, що вивчено,
Вилетіли правила з голови.
Скучив за розмовою,
Їду, пригальмовую,
Раптом дощик весело заросив.
То ж на стотридцятому
Стукнув я дверцятами,
До кабіни дівчину запросив.
Поруч із вродливою
Керував я лівою,
Ти мене, інспекторе, не вини.
Через очі карії
Я зазнав аварії,
Бо тримався ж правої сторони.
Признаюсь, що Варею
Звуть мою аварію,
Що на світі кращої не бува.
Їхав я по гравію
З тою кучерявою,
Що забрала серденько і права.
|
|
|
|
||
Завдання:
|