Презентація "Біографія Л. Костенко"

Ліна Костенко

План. Родина4 Ранні роки1 Шістдесятництво2 Нове століття3 Цікаві факти5

Ранні роки. Народилась у родині вчителів. У 1936 році родина перебралась із Ржищева до Києва. Школа, у якій працювали батьки письменниці

на фото Ліна Костенко з родиною

Мати. Вона була красуня з Катеринівки. Було у неї п'ятеро вже вас. Купляла вам гостинчика за гривеник,топила піч і поралась гаразд. Ходила в церкву, звісно, як годиться. Гладущики сушила на тину. Така була хороша молодицяі мала мрію гарну і чудну. У ті часи, страшні, аж волохаті,коли в степах там хто не воював, —от їй хотілось, щоб у неї в хатіна стелі небо хтось намалював. Вона не чула зроду про Растреллі. Вона ходила в степ на буряки. А от якби не сволок, а на стелі —щоб тільки небо, небо і зірки. Уранці глянеш —хочеться літати. Вночі заснеш у мужа на плечі. Де б маляра такого напитати?Навколо ж орачі та сіячі. Уваживши ту мрію дивовижну,приходив небо малювать шуряк. Вона сказала:— Перестань, бо вижену. У тебе, — каже, — небо, як сіряк. Якийсь художник у роки голоднізробити небо взявся за харчі. Були у нього пензлі боговгодні,став на ослін, одсунув рогачі. У нього й хмари вигинались зміями,уже почав і сонце пломінке. Вона сказала: — Ні, ви не зумієте. Злізайте, — каже. — Небо не таке. Вона тим небом у тій хаті марила!Вона така була ще молода!Та якось так — то не знайшлося маляра. Все якось так — то горе, то біда.І вицвітали писані тарелі,і плакав батько, і пливли роки, —коли над нею не було вже стелі,а тільки небо, небо і зірки...

Її батька Василя Костенка, педагога і поліглота, який знав 12 мов, у 1936 році засудили на 10 років концтаборів."Вашим червоним прапором тільки биків лякати", – заявив він суддям, почувши вирок – 10 років таборів. Василь Костенко

1936 – мати з дочкою переїхали до бабусі в Київську Венецію, на Труханів острів.

 Із 1937 по 1941 роки навчалася у школі № 100, що містилася в робітничому селищі на Трухановому острові, де на той час жила родина. Школу було спалено 1943 року разом із усім селищем. Цьому присвячено вірш «Я виросла у Київській Венеції».

Я ВИРОСЛА У КИЇВСЬКІЙ ВЕНЕЦІЇ. Я виросла у Київській Венеції. Цвіли у нас під вікнами акації. А повінь прибувала по інерціїі заливала всі комунікації. Гойдалися причали і привози. Світилися кіоски, мов кіотики. А повінь заливала верболозипо саме небо і по самі котики. О, як було нам весело, як весело!Жили ми на горищах і терасах. Усе махало крилами і веслами,і кози скубли сіно на баркасах.І на човнах, залитими кварталами,коли ми поверталися зі школи,дзвеніли сміхом, сонцем і гітарамибалкончиків причалені гондоли.І слухав місяць золотистим вухомстрашні легенди про князів і ханів.І пропливав старий рибалка Трухан. Труханів острів... острів Тугорханів... А потім бомби влучили у спокій. Чорніли крокв обвуглені трапеції. А потім повінь позмивала попілмоєї дерев'яної Венеції.

Після закінчення середньої школи № 123 на Куренівці навчалася в Київському педагогічному інституті, а згодом — у Московському літературному інституті імені О. М. Горького, який закінчила в 1956 році. Ліна Костенко, 1948 рік

Шістдесятництво. Була однією з перших і найпримітніших у плеяді молодих українських поетів, що виступили на межі 1950—1960-х років. Період так званих «шістдесятників» створив новітні стилі в українській літературі, змусив творити щось нове, атипове, щось авангардне, але, як і завше, безжальне та максимально критичне щодо влади та тодішнього режиму.

Збірки її віршів «Проміння землі» (1957) та «Вітрила» (1958) викликали інтерес читача й критики, а збірка «Мандрівки серця» (1961) не лише закріпила успіх, а й засвідчила справжню творчу зрілість поетеси, поставила її ім'я поміж визначних майстрів української поезії.

На початку 1960-х брала участь у літературних вечорах київського Клубу творчої молоді. Починаючи з 1961, її піддавали критиці за «аполітичність», був знятий із плану знімання фільм за сценарієм Л. Костенко «Дорогою вітрів».

8 квітня 1963 року на ідеологічній нараді секретар ЦК КПУ з ідеології А. Скаба заявив: «Формалістичні викрутаси зі словом неминуче призводять до викривлення і затемнення ідейно-художнього змісту твору. А що справа саме така, свідчать деякі твори молодих поетів М. Вінграновського, І. Драча, Л. Костенко». Це був сигнал до погрому покоління шістдесятників.

1963 — зняли з друку книжку віршів Л. Костенко «Зоряний інтеґрал», книжку «Княжа гора» зняли з верстки. У ці роки вірші Л. Костенко публікували журнали в Чехословаччині, газети в Польщі, і лише зрідка — в Україні. Її вірші ходили в «самвидаві».

1965 — Л. Костенко підписала лист-протест проти арештів української інтелігенції. Була присутня на суді над М. Осадчим і М. Зваричевською у Львові. Під час суду над братами Горинями кинула їм квіти. Разом із І. Драчем звернулася до редакції журналу «Жовтень» (тепер «Дзвін») і до львівських письменників з пропозицією виступити на захист заарештованих. Письменники не зважилися на протест, але подали в суд клопотання з проханням передати на поруки Б. Гориня як наймолодшого з заарештованих. Усе це не вплинуло на перебіг судів, але мало величезне моральне значення.

1968 — написала листи на захист В. Чорновола у відповідь на наклеп на нього в газеті «Літературна Україна». Після цього ім'я Л. Костенко в радянській пресі довгі роки не згадувалося. Вона працювала «в шухляду».

1973 — потрапила до «чорних списків». Лише 1977 року, після відходу В. Маланчука, вийшла збірка віршів «Над берегами вічної ріки», а 1979-го — історичний роман у віршах «Маруся Чурай», що пролежав без руху 6 років. За нього поетеса 1987 року була удостоєна Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка.

Перу Л. Костенко також належать збірки поезій «Неповторність» (1980) і «Сад нетанучих скульптур» (1987), збірка віршів для дітей «Бузиновий цар» (1987).

Нове століття. Поема «Берестечко» з ілюстраціями Георгія Якутовича, мала загальний тираж 14 тис. примірників, а збірка «Гіацинтове сонце» розійшлася тиражем 5 тис. прим.; на додруковування додаткового тиражу упорядниця згоди не дала

2010 року вийшов перший роман Л. Костенко — «Записки українського самашедшого». Роман викликав великий ажіотаж і тимчасову його нестачу в книгарнях, що привело до появи піратських передруків. Станом на червень 2011 року загальний офіційний тираж роману становив 80 тисяч.

У лютому 2011 року вийшла поетична збірка Ліни Костенко «Річка Геракліта», куди ввійшли раніше написані вірші та 50 нових поезій, а через рік, у 2012 році, у видавництві «А-ба-ба-га-ла-ма-га» вийшла поетична збірка «Триста поезій. Вибране»

РодинаЄжи-Ян Пахльовський (1930—2012), польський письменник, однокурсник Костенко під час навчання у Московському літературному інституті імені О. М. Горького. Цвіркунов Василь Васильович (1917—2000), керівник Київської кіностудії імені Довженка 1960-х років.

Очима ти сказав мені: люблю. Душа складала свій тяжкий екзамен. Мов тихий дзвін гірського кришталюнесказане лишилось несказанним. Життя ішло, минуло той перон,Гукала тиша рупором вокзальним. Багато слів написано пером. Несказане лишилось несказанним. Світали ночі, вечоріли дні. Не раз хитнула доля терезами. Слова як сонце сходили в мені. Несказане лишилось несказанним.

Діти. Пахльовська Оксана Єжи-Янівна (народилась 18 вересня 1956 року), професор, письменниця, викладає українську мову та літературу у Римському університеті ла Сап'єнца.

Цвіркунов Василь Васильович-молодший (народився 28 травня 1969 року), програміст.

Цікаві факти. Через впертість та неабияку сміливість Ліну Костенко називають залізною жінкою. Вона завжди говорила та писала, що хотіла. Навіть коли її колеги боялись репресій та мовчали, вона відкрито критикувала владу. Таку незламність поетеса унаслідувала від бабусі.

Ліна Костенко відмовилася від звання Героя України. За словами письменниці, їй не потрібні жодні нагороди.

У дитинстві Ліна мріяла стати льотчицею. Бажання було настільки сильним, що вона змайструвала собі саморобний парашут із старої маминої парасолі та простирадла, піднялася з ним на горище і стрибнула. Тоді маленька Ліна ледве не загинула, тому з мрією дитинства було покінчено. Вже дорослою Костенко стала педагогом і лише згодом відкрила талант до поезії.

Про молоду Ліну ходять легенди. Кажуть, вона була дуже екстравагантною жінкою і багато курила. У неї закохувалися відомі чоловіки: зокрема, прихильності Ліни добивались українські поети Василь Симоненко та Дмитро Павличко. Другий навіть зізнався, що досі береже коробку сірників, яку придбав декілька десятків років тому спеціально для того, щоб при зустрічі прикурити Ліні цигарку.