Навчальний проект "Весняні квіти в поезії і легендах"

Навчальний проект "Весняні квіти в поезії і легендах"

 

Мета: підвести підсумок виконаній роботі, вчити дітей реалізувати проектну діяльність на основі набутих знань, з'ясувати, чи знають вони назви весняних квітів; ознайомити з первоцвітами нашої місцевості; розвивати нестандартне мислення, творчий підхід до розв'язання порушеної проблеми; збагачувати словниковий запас учнів; виховувати любов до природи, увагу, дбайливе ставлення до першоцвітів.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

Вчитель: Доброго ранку, – мовлю за звичаєм.

Діти: Доброго ранку, – кожному зичу я.

Вчитель: Кому дозволено першим сісти?

Діти: Дівчаткам.

Вчитель:Так, спочатку – краса, а потім

Діти:Сила.

Вчитель. Подивилися на мене,

-Посміхніться всім навколо:

Сонцю, небу,квітам,людям (гостям),

І тоді обов’язково

День тобі щасливим буде!

Всі готові до роботи?

Всі бадьорі. Молодці!

-------------------------------------------------------------------------------------------------

ІІ. Мотивація до роботи.

1.Асоціативний кущ «Весна».

 

Прилітають птахи                                                                Тане сніг

Зацвітають квіти                                                                  Сонечко гріє дужче

Прокидаються звірі, комахи                                               День стає довшим

 

Весна – це світанок року. Весна горнеться до землі. Все оживає, земля всміхається до сонечка, першими квітами. І на душі стає радісно, світанково.

Приходить весна.

 

Засміялось в небі сонечко привітне,

І земля квітками усміхнулась теж

Це весна чарівна дивним цвітом квітне,

І красі та щастю аж немає меж.

 

Неповторне диво – квіти. Вони цвітуть для щастя, для радості і добра.  Приносять  у світ красу, ніжність. Мовою квітів можна висловити своє почуття.

III. Повідомлення теми уроку

-На протязі кількох тижнів ви працювали над проектом «Весняні квіти в  легендах і поезії ». Сьогодні ми з вами підведемо підсумки проведеній роботі. На початку проекту весь клас був поділений на групи. Всі групи отримали завдання. Ми разом розподілили обов’язки  між учнями  в групах, обрали джерела здобуття інформації та способи її представлення.

Вже перші квіти розцвіли,

Такі прекрасні й ніжні!

Із снів холодних, зимових

Збудилися привітні.

ІVОсновна частина

 

А зараз звітуватись буде та група, назва якої буде відгадкою до загадки.

Я перший розцвітаю серед гаю

і білий, наче сніг, я колір маю.

Хто я? Відгадайте!

 Ви мене не ображайте,

Не зривайте, не топчіть.

Хочу довго-довго жить.

То хто ж я? (Підсніжник)

Складені про мене і легенди і вірші,

Я квітка небаченої дивної краси.

Миліший всіх - простий підсніжник дикий:

Я скромна квітка ранньої весни.        

  ( Н. Забіла)

 

Пора підсніжників

Недавно ще зима була,

Летів сніжок чудовий…

Пора підсніжників прийшла

У край мій світанковий.

Ще ввечері мороз сичав

І стужа лютувала,

Ще й вітер по лісах гуляв

І зірка нудьгувала.

А раннє сонечко зійшло –

Всю землю освітило.

Послало радість і тепло,

Усмішку ніжну й милу.

На пагорбах сніги зійшли,

Струмочки задзвеніли…

І перші квіти зацвіли,

Пелюсточки розкрили.

Весна красу нам принесла

Ще й пахощів і світла,

Пора підсніжників прийшла

І вся земля розквітла! (Надія Красоткіна)

 

Легенда про підсніжник

       Давня легенда стверджує, що одного разу стара Зима зі своїми супутниками Морозом і Вітром вирішила не пускати на землю Весну. Але сміливий Підсніжник випростався, розправив пелюстки і попросив захисту у Сонця. Сонце помітило його, зігріло землю своїм теплом  і відкрило дорогу Весні.

 

А ще одна легенда розповідає, що плакала Снігуронька, проводжала матінку Зиму. Йшла сумна, за нею стали всі тужити. Там, де йшла і плакала, торкаючи лози, виросли підсніжники - снігуроньки сльози.

 

Землю промінь зігріва,

Тане сніг, струмок співа,

І краси чудові діти,

Зір наш ваблять дивні квіти.

Ось, підсніжники, дивись,

Поміж снігу розбрелись.

Вже їм холод не страшний,

Ні хуга, ні вітровій.

Їх уже не налякати -

Вже спішить весна крилата!

 

ПІСНЯ «ПРОЛІСОК»

 

Творча робота в групах.

Завдання класу:

- Які умови потрібні, щоб росли рослини, цвіли квіти? ( світло, тепло, волога, грунт)

Дописати вірш:

Степан Жупанин « Весняне сонечко»

Принесло нам сонечко знов тепло

І ласкаві промені __________розлило

З трав і квітів виткано килими,

На лужку погралося із ___________дітьми.

І співає весело поле й гай,

Кличе птахів сонечко в рідний _______край

Ой, радіє сонечку все навкруг

Нам весняне сонечко – добрий _______друг.

 

Квіти – це душа землі. Вона дарує їх нам , щоб наші душі були такими ж чистими і тендітними, як пелюстки весняних квітів.

-------------------------------------------------------------------------

Загадка.

Я найперший розквітаю

Синім цвітом серед гаю.

 Відгадайте, що за квітка?

Я – перша квіточка весни,

Я – пролісковий цвіт.

Я пережив зимові сни

І знов родивсь на світ.

У мене очі голубі -

Такі, як неба синь.

Росту між кленів, між дубів,

Люблю і сонце й тінь.

   (М. Познанська. Пролісок)

 

  Квітень

Весно, весно! Перші квіти

Розцвітають на землі.

Сині проліски привітно

Зводять вінчики малі.

 

І хоч, може буде влітку

Більше квітів запашних,

Та для нас найперша квітка

Наймиліша від усіх.

                                    Н. Забіла

 

Ще земля в зимових шатах білих,

Та з-під снігу, майже непомітний,

 Виглянув зненацька, серцю милий,

 Соромливий пролісок блакитний.

 

Легенда

       За українською легендою, синьооку дівчину Катерину татари везли на чужину, і там, де сльози красуні падали на землю, виросли квіти Проліски, такі ж сині, як її очі.

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Ця історія сталася зимою. Жила собі дуже красива пані на ім’я Сніжинка і була в неї дочка - Квітка. Мати дуже її любила. І мати з дочкою ніколи не зустрічалися, бо Сніжинка одразу ж після зими летіла на Північ, додому, а її донька там могла замерзнути. Тому донечка цвіла весною і красувалася влітку. І не могли вони жити разом, бо мати б розтанула від сонячного тепла. Вони досі не бачилися. Навесні та влітку всі втішали маленьку квіточку – і звірі, і інші квітки. У Сніжинки було не менше горе, її теж втішали інші сніжинки. Так і спливав час: сумували і Сніжинка, і Квіточка.

Якось до землі, де жила Квіточка, прилетіла добра Чарівниця. Побачила вона Квіточку і запитала, чому та сумує. Квіточка розповіла своє горе. Чарівниця подумала і каже: «Он воно як! Але я можу зменшити твоє горе. Ти станеш квіткою-проліском і цвісти будеш тільки-но прийде весна. Тоді буде зима уходити, і твоя мати також. Я точно знаю, що вона буде тут. Ви будете зустрічатися раз на рік», - посміхнулася Чарівниця.

Так з'явилася квітка Пролісок.

---------------------------------------------------------------------------------------------------------

Загадка

Ряст

Я на інших геть не схожий,

  Кучерявий і пригожий,

  Постелю під голе віття

  Фіолетове суцвіття. (Ряст)

 

Андрій Гагін «Ряст»

Квітки весни ці веселкові;

Барвисті — як сама весна.

В стеблинки з сонця і любові

Всю землю, всюди одягла.

У синіх китицях, бузкових,

Широких рястових морях.

Зібралось небо мов додолу

Гуляти лісом по стежках.

І білий ряст, немов нитками

Плете вінки поміж дерев.

Радіє. Що весна настала —

Цвіте чарівно в ній тепер.

І скрізь, навколо, лоно рясту;

Лиш нові, ніжні кольори.

Вкрашають ліс просторо,

рясно Тендітні стебла догори.

Легенда

  Розповідають, що в одному пралісі жила відьма. Цілими ночами вона літала на мітлі, а вдосвіта верталася до своєї хатинки на курячих ніжках, щоб відпочити. Ляже і тільки задрімає, як тут півень закукурікає. Розсердилась відьма на півня, що спати не дає, й перетворила його в квітку. Квітка рясту й справді дещо скидається на голову півня.

 

      А ще кажуть: напровесні летіли над лісом жайворонки, посварились між собою і почали битися. Змагалися так, що аж свої шпорці та пір'я розгубили. Попадали вони на родючий лісовий грунт і попроростали весіннім цвітом.

 

 За давнім звичаєм українців, коли вперше навесні побачиш ряст, треба зірвати його, кинути під ноги, потоптати, примовляючи: "Топчу, топчу ряст, Бог здоров'я дасть", або "Топчу, топчу ряст, дай, Боже, діждати і на той рік топтати!» Це означає просити в Бога життя і здоров’я.

 

Конвалії

 Цвіте травневою порою,

  її знайдеш в затінку лісовому,

 на стебельці, як намистинки вряд

,квіти духмяні висять.(Конвалія)

КОНВАЛІЇ

Із зеленої сорочки,

Що зіткав весною гай,

Білі дивляться дзвіночки.

Як зовуть їх — угадай.

  Це конвалії у гаї

На галявині цвітуть.

І ніде, ніде немає

Кращих квіточок, мабуть.

В них так пахощів багато,

Цвіту свіжого, роси.

Хай ростуть, не буду рвати, —

Шкода їхньої краси!

М. Познанська

 

 

  Існує чимало легенд про походження конвалії.

 Українська легенда розповідає про те, що квітка виросла там, де впали сльози дівчини, яка чекала нареченого з далекого походу. В інших легендах розповідається про те, що конвалія постала з розірваного намиста Білосніжки, що це ліхтарики гномів. Давньоруська легенда пов'язує появу конвалії з морською царівною Волховою. Сльози царівни зажуреною тим, що юнак Садко віддав своє серце земній дівчині Любаві, падали на землю, проросли прекрасною і ніжною квіткою - символом чистоти, любові і смутку.

Конвалія-лікарська рослина.Ліки виготовлені знеї поліпшують діяльність серця. Але до неї потрібно відноситись з обережністю.бо вона є отруйною рослиною.

Творча робота в групах.

Завдання : Прочитати текст по Едегею.

соЛіва   ванколія

снаВе. сеВ в туцві: диса, килу. иМ в сілі. Тут тутьцві  ванколії. хЇ  лібі, тісчи пазашні вітик хожіс ан віздночки і кат рагно  хнутьпа.  жиБере  їх!

-----------------------------------------------------------------------------------------------------------Загадка

Що за квітка така?

Є від неї дрімота

А сама не спить,

Весняним цвітом всіх манить. (сон-трава.)

 

 

Весна над світом вже запанувала.

Сніги зійшли, земля запарувала.

І серед трав з’явився дивний цвіт –

Це сон-трава прийшла у рідний світ.

Щоб не замерзла вранці – волохата,

М’якенька, ніжна, навіть сивувата.

Та зміниться, як сонечко пригріє.

Чарівно, гарно й ніжно засиніє…

І понесе красу в поля і в гори,

І буде всюди синьо, наче море.

 

 

У давну давність трава ще мала листя не розсічене , як зараз , а суцільне, як у підбілу чи лопуха. І росла вона тільки в райському саду. Та коли Бог прогнівався на сатану і його спільників, повелів архангелу Михаїлу гнати їх з раю, то вся нечисть поховалась за широким листком цієї трави. Тоді розлючений архангел метнув громову стрілу і пронизав нею траву від верхівки до самого кореня. Ще й траву цю викинув з райського саду. Відтоді ніби в неї листя розсічене, а сама вона почала називатися в народі прострілом. І всяка нечисть боїться прострілу, обминає його.

 

 У квіток, як і в людей, у кожної є своя мати. Немає матері тільки сон-квітка. У неї - зла мачуха. І щороку ця мачуха виганяє її з землі передчасно. «Сон, сон, - каже вона, - швидше збирайся та виходь, не гайся! Усі квітки зацвіли, тільки тебе немає». Тиха, покірна сон-квітка висовується із землі, озирається навкруги і бачить, що в лісі ще немає нікого з її подруг . Посумує вона і схилить додолу свою прекрасну голівку, як же - сирітка, та й дрімає доти, доки не з'явиться з-під торішнього листя фіалка, м

едуниця та інші подруги.

 

 

 

 

Загадка

 

Стала на поляні

В жовтім сарафані.

Підросте – всміхнеться,

Для вітрів вбереться

В платтячко біленьке,

Пишне та легеньке.(Кульбаба)

 

Вірш

Тільки сонечко пригріло

І кульбабки появилась

Серед чорної землі

Сяють сонечка малі.

Золотим промінням сяють

Нашу землю зігрівають,

щоб прокинулась вона

І до нас прийшла весна.

 

Петро Ребро

                             Білі кульбабки
Кульбабки, кульбабки
На ніжках тонких!
Пошив би я шапку 
З кульбабок м'яких.

І буде ця шапка
Тепленька, легка,
Мов заяча лапка,
Біленька, пухка!

Ще в кого є шапка
Така, як моя?
В цій шапці зимою
Гулятиму я.

Та поки про шапку 
Я вам говорив,
На білі кульбабки
Вітрець налетів,

Дмухнув - і кульбабки
Розніс, розметав...
Пошив би я шапку, 
Та вітер не дав.


Катерина Перелісна
 

Кульбаба
 

Вчора травка зеленіла,
А кульбабок не було…
А сьогодні – гляньте скільки
Їх, жовтеньких розцвіло!
Ах, які вони м’якенькі,
Як притулиш до щоки!
Зробиш ланцюжок великий
І на голову вінки.

 

 

  Кульбаба - символ весняного тепла. Квітка кульбаби народилася на світ цікавою й допитливою. Вона прокинулася навесні, подивилася навколо й помітила вгорі прекрасне, велике та яскраве сонце. Сонце глянуло на неї, залоскотало своїми тендітними, теплими промінчиками - і квітка враз стала жовтою. Кульбаба так полюбила сонечко, що вже не могла відвести від нього палкого погляду.

         І відтоді, тільки-но зійде сонце на сході, кульбаба дивиться на схід, підніметься сонце вгору - і кульбаба піднімає голівку, сонце сідає на заході - й очі кульбаби дивляться на захід. І так протягом усього життя, доки не постаріє кульбаба та не стане сивою.

 

 За кульбабою можна визначати час. У сонячну погоду кошики кульбаби відкриваються о 6 годині ранку і закриваються о 3 годині дня. У негоду квітки не розкриваються зовсім.

Загадка

Мати й мачуха 

Лікувальну силу маю,

 Жовтим цвітом розцвітаю.

 Називають ключ весни!

 Як я звуся? Ти скажи!

Вірш

МАТИ-Й-МАЧУХА
Тільки сонечко пригріло, 
Мати-й-мачуха з’явилась. 
Серед чорної землі
Сяють Сонечки малі. 

Золотим промінням сяють, 
Нашу землю зігрівають, 
Щоб прокинулась вона
І до нас прийшла весна! 
В. Паронова

 

 

Легенда

 З появою на землі цієї квітки пов'язана легенда, не обійшлося тут без любові і ревнощів.

    Одна зла жінка задумала погубити доньку свого чоловіка, бо не хотіла, щоб він ходив зустрічатися з нею і своєю колишньою дружиною. Заманила вона її до обриву і зіштовхнула з нього. Тим часом мати, виявивши пропажу дівчинки, кинулася її шукати, але спізнилася, була дівчинка вже без душі. Кинулася вона на мачуху і, зчепившись, полетіли вони на дно яру. А на наступний день покрило схили його рослина, листя якого з одного боку були м'які, а з іншого боку жорсткі, і височіли над ними маленькі жовті квіти, що нагадували світле волосся дівчинки.

 

                                Фізкультхвилинка

Ми квіточки чарівні

Розцвітаємо навесні,

До сонечка потягнулись

І росичкою умились,

Подивились вправо, вліво:

Ой! Яка земля красива 

 

 . Фізкультхвилинка

     Прокидаються квіти,

     розпускають пелюстки.

   (Руки вгору, через сторони опустити вниз).

     Вітерець дихнув тихенько,

     пелюстки гойднув легенько.

   (Руки на поясі, нахили тулуба вправо - вліво)

     Сутеніє. І квітки

     закривають пелюстки.

   (Руки вниз,  присісти)

     Тихо засинають,

     головками гойдають.

   (Нахили голови вперед-назад у повільному темпі)

 

 

Загадка

Квітка я ніжна,

Низенька ,дрібна.

Коли розцвітаю,

Приходить весна.

Мій цвіт фіолетовий,

п’ять пелюсток.

І довго я квітну

Між інших квіток.(Фіалка)

 

Земля заплакала вві сні

Їй снились фіалкові сни

І роси –сльози сині-сині

Фіалками в траві зросли.

 

Фіалкові фіранки

У світлиці і на ганку.

Фіолетові малята

Весну люблять зустрічати.

 

  ЧАРІВНА КВІТКА

          Летів маленький жайвір.

          І пісеньку співав.

          А звук один із пісні

          На полечко упав

          В блакитні чисті роси,

          У трави край села,

          І квіточка синенька

          Із нього проросла.

          Всміхнулася тендітна,

          Розквітла, як весна,

         І всіх нас звеселила

          Фіалка чарівна

         Г.Гринько

 

Завдання для класу

- Вітерець пустував , аж літери із віршика поздував.

Я – ф..л.чк.  с.н.ньк.

М.я  кв.тк.  з.п.шн.

Р.зцв.т.ю я р.н.ньк.

В л.с.  т.т,  к.л.  в.сн.

Фіалки - лісові квіти, яким присвячено багато легенд міфів та урочистих ритуалів у багатьох народів світу Так згідно за російським народним повір ям, дівчата їли їх корінці, щоб привертати  до себе женихів. Навесні, знайшовши перші лісові фіалки на узліссі, селяни обов язково з’їдали три квіточки ,щоб цілий рік не хворіти. Тому і назва у них давньоруська –«Любка».

 Лісова фіалка вважалася символом Афін. Згідно з давньогрецьким міфом, Аполлон закохався в одну з прекрасних дочок титану Атласу і став палити її жаркими сонячними променями. Бажаючи позбутися від переслідувань, дівчина звернулась до Зевса, благаючи врятувати її від болісної спеки. Бог перетворив в лісову красуню фіалку і сховав її в прохолодній гущавині лісу.

 

Загадка

Лист зелений і міцний,

Сніг для нього не страшний,

А коли весну стрічає,

Сині очі розкриває.(Барвінок)

«Барвінок»

Недавно ще гула метелиця,

Іще лежав в низинах сніг,

А вже барвінку листя стелеться

Зеленим килимом до ніг.

Воно під снігом і під кригою

Всю зиму зелень берегло

І перше стрінуло з відлигою

Весняне сонце і тепло.

 

Барвінок

Барвінок стелиться низенько,

Не клякне в призимку стебло.

Чи не тому в барвінка, ненько,

І взимку листя зелененьке,

Що від землі бере тепло.

Легенда про барвінок

Жили колись давно чоловік з дружиною у любові і злагоді. А найбільшою потіхою для них був їхній синочок на ім’я Бар. У скорому часі виріс він гарним парубком. Багато дівчат мали собі на думці віддатися за нього. Сохло серце за Баром у однієї дівчини, котра мала за маму відьму. Посватався Бар до іншої, котра називалась Вінка. Ніяка ворожба відьми не могла розбити того кохання.
І ось прийшов день весілля. Щасливі молодята стояли на воротах для батьківського благословення і чекали тієї хвилі, щоб піти до святої церкві до шлюбу.
Аж тут казна-звідки ворожка зі своєю дочкою. Ворожка стала перед молодими, проголосила своє прокляття і окропила їх чорним смердючим настоєм якогось зілля. За хвилю на місці, де стояли Бар і Вінка, вже нікого не було. Кинулися люди до ворожки, а вона махнула руками і злетіла чорною вороною. Кинулися до її дочки, а та злетіла до хмар сірою галкою. Впала матінка Барова на те місце, де стояв її син, і скропила землю слізьми. І сталося диво: на очах у всіх із землі проросло зелене зілля, уквітчане дрібненьким блакитним цвітом...
А назвали його Барвінком. І тягнеться він до хат, до батьківських могил. Кожна дівчина вплітає його у свій весільний вінок. 

Блискуче зелене листя барвінку не в’яне ні взимку, ні влітку, а навесні звеселяє блакитними зірочками цвіту. В Україні шанували цю вічнозелену квітку.

 

Загадка

Посадила в квітнику

Квітку ніжну та струнку.

 Жовті ніжні пелюстки,

 Зеленесенькі листки.

 В квітнику у мене зріс

Гордий красень…

 Це — (Нарцис)

 

 

Ось нарциси стали в ряд.

 Певно, вийшли на парад?

 Напарфумлені, біленькі,

 У листочках зелененьких.

 

Глянь кругом: вгору, вниз —

 Вже весніє, сонце гріє,

Квітне жовтий нарцис.

- Квіти жовті, квіти сині

— Милі барви в Україні.

М. Щербак

Нарцис

   Прекрасний юнак відклонив любов німфи Ехо. За це він був покараний: побачивши у воді власне відображення, закохався в нього. Охоплений невгамовною закоханістю до себе, він помер, а на згадку про нього залишилася гарна, запашна квітка, віночок якого так і хилиться донизу, як би бажаючи ще раз помилуватися собою в воді.

 

Загадка Тюльпан

Із малої цибулини

 Виріс весняної днини.

 До нарциса привітався

Та на грядці запишався.

Вірш

Співають ранішні тумани,

 Проміння дихає в вікні,

 А під вікном цвітуть тюльпани,

Весняні квіти чарівні.

 

Легенда

  Довгий час існувало повір'я про те, що бутон жовтого тюльпана містить в собі сильну енергію і той, хто зможе відкрити його стане щасливим. Однак, не було такої людини, яка б виявилася здатною відкрити цей ніжний бутон, що тримався на тонкій зеленій ніжці і обдувався вітрами гірського схилу.

    Але одного разу на цей схил прийшла погуляти мати з маленьким сином. Хлопчик вперше побачив красиву квітку і побіг до неї, бажаючи розгледіти дивовижну і прекрасну рослину ближче. Коли хлопчик підійшов до тюльпану, його обличчя осяяла посмішка, а по схилу рознеслася луна, яка повторювала дзвінкий дитячий сміх. Тюльпан розкрився назустріч щирій посмішці, дитячий сміх зробив те, чого не могла зробити ніяка земна сила.

СЦЕНКА  У  ЛІСІ

(Грає мелодія)

З’являється зайчик (стрибає)

ЗАЙЧИК.

 - Матуся розповіла, що у весняному лісі з’явилися перші квіти. А мені так хочеться у день народження їй подарувати букетик первоцвітів.

 - Що ж мені робити? Хто ж допоможе?

 - Я ніколи не бачив ці рослини!

 - Побіжу! Буду шукати! (Стрибає, вдивляючись)

   (Грає мелодія)

 (Виходять діти-квіти)

 Обступають  зайчика.

 

КВІТИ (разом).

 - Зайчику, ти щось шукаєш?

 

ЗАЙЧИК.

 - Так. Хочу зібрати букетик весняних квітів для матусі. Але первоцвітів. Ніколи не бачив.

 - А хто ви такі?

 

УСІ КВІТИ.

 - Ми - первоцвіти.

ЗАЙЧИК.

 - От добре!  Яка радість!

 Нарву квіти і мерщій для матусі.

                           (УСІ)

 - Стій!  Не роби цього!

  (Зайчик здивовано)

 - А чому?

ФІАЛКА.

 - Найкраще для матусі намалювати квіти, а ці, що ростуть, не зривай!

КОЗЕЛЕЦЬ.

 - Хай приносять радість не тільки тобі, а всім, хто хоче милуватися природою лісу.

 

ЗАЙЧИК.

 - Спасибі, квіточки, за гарну пораду.

 Прикрашайте наш ліс!

 - Бувайте здорові!

 

Підсумок уроку.

Назвіть весняні квіти.

  Вчитель:

Не зривайте первоцвіти,

Помилуйтеся на квіти.

Той, хто робить з них букети

Знищує життя Планети.

 

Найкрасивіша квітка — та, що квітує там, де зросла. Не губіть її! Пам’ятайте, такі квіти, як підсніжник звичайний, проліски, лілія лісова, конвалія, сон-трава, занесені до Червоної книги.

 

 

- А зараз давайте всі разом прикрасимо нашу планету весняними квітами. (Діти прикрашають малюнок планети квіточками)