Перевірні роботи з літературного читання, клас, ІІ семестр

Літературне читання

4 клас

ІІ семестр

 

Контрольна робота № 5

Аудіювання

Розкумкалася Жабка, що Місяць кращий від Сонця. Образилося Сонце і вирішило провчити її. Та й наслало Спеку до краплі випити з болота воду. Ще й Суховієві наказало відганяти від Жабиного дому дощові хмари. Болото швидко пересохло.

Але Жабка заховалася в осоці й уже надумувала перебратися до іншого болота. Від того кумкала про красеня Місяця ще голосніше. Сонце ще більше образилося. Воно наказало Лелеці впіймати Жабку, коли вона, зморившись від спраги, піде шукати воду. Злякалася жабка. І заплакала від страху й сорому, що нерозумно повелася, каючись і обіцяючи вибачитися перед Сонцем. Так голосно, так жалібно плакала Жабка, що солоними слізьми розбудила Джерельце.

Послало Джерельце нагору Струмок вивідати, хто там так невтішно плаче. Вихопився Струмок із-під землі і злякався — ані краплі води нема в болоті.

Напружив Струмок усі сили. Весь день носив у болото водичку, поки не заповнив його. А Жабка на радощах забула каяття та обіцянку попросити у Сонця вибачення. Згадала про це аж тоді, коли Сонце вклалося спати.

Закумкала, забідкалася Жабка, що не дотримала слова. Та не чуло Сонце, бо міцно спало у хмарці. Цілу ніч Жабка кликала Сонце. І під ранок, зморившися, заснула. Проспала весь день, а прокинулася тільки тоді, як на небі знову засяяли зорі.

Ще голосніше закумкала Жабка, сподіваючись докликатися Сонце. Та воно, натомившись від денної праці, міцно спало.

Знов до ранку кумкала Жабка і знов, стомившись за ніч, проспала і схід, і захід денного світила.

Ось так відтоді й повелося: як спить Сонце — Жабка голосно кумкає, просить вибачення. А як Сонце стане серед неба, то спить Жабка, укрившись зеленою ряскою.

І якщо хто й почує, що Жабка кумкає вдень, то хай знає: це вона крізь сон розмовляє сама із собою — картає (картати — «корити») себе за те, що не може збороти сон, аби попросити у Сонця вибачення. (293 слова.)

Ф. Мінченко

 

 1. 3а що Сонце образилося на Жабку?

а) бо та розкумкалася, що Місяць кращий від Сонця;

б) бо вона мовчала і не звертала на нього уваги;

в) бо та дуже голосно кумкала.

2.  Як Сонце провчило Жабку?

а) перетворило Жабку у слизький камінь;

б) підпалило своїми променями осоку, в яку заховалася Жабка;

в) за допомогою Спеки та Суховію висушило болото?

3. Кого Жабка розбудила своїм плачем?

а) Лелеку;

    б) Джерельце;

в) Струмок?

4. Про що забула Жабка, коли побачила заповнене водою болото?

а) про обіцянку вибачитися перед Сонцем;

б) подякувати Джерельцю і Струмочку;

в) покликати своїх родичів купатися?

5. З`єднай частини речення ( початок і кінець ).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Встанови послідовність подій.

  Закумкала, забідкалася Жабка, що не дотримала слова.

         Та воно, натомившись від денної праці, міцно спало.

  Розкумкалася Жабка, що Місяць кращий від Сонця.

  Але Жабка заховалася в осоці й уже надумувала перебратися до іншого болота.

   Послало Джерельце нагору Струмок вивідати, хто там так невтішно плаче.

    Напружив Струмок усі сили.

7. Підкресли дійових осіб твору «Чому не спить уночі жабка».

Місяць, Бусол, Сонце, Річечка, Суховій, Камінець, Лелека, Осока, Джерельце, Зіронька, Струмок

   8. Визнач жанр твору.

 

 

Контрольна робота № 6

Читання мовчки

ТОЧНІСТЬ – ҐРЕЧНІСТЬ* КОРОЛІВ

  – Не забудь, Богдане, – посміхнулася Леся, – у неділю на п’яту годину. І пам’ятай, що точність – ґречність королів!

Богданко згадав цю останню фразу лише перед тим, як вийти з дому. Годинник показував за двадцять хвилин п’яту.

Хлопчик глянув у дзеркало, пригладив чорнявий чубок, посміхнувся і обсмикнув білу сорочку.

Його було запрошено на день народження однокласниці. «Треба прийти вчасно, хоча й Леська – не королівна, та він – хлопець вихований. Так принаймні усі вважають. Не спізнитися б...»

Богдан узяв три великі ромашки, казки Доналда Біссета і вискочив на вулицю.

Тролейбус, що підійшов, був ущент заповнений людьми. Богданко підбіг до передніх дверей і з чималими труднощами таки вліз усередину, кілька разів штовханувши у спину діда з ціпком. Йому, бач, теж забажалося кудись їхати саме в цьому тролейбусі.

Ромашки хлопець підняв над головою і враз помітив місце, що звільнилося. Він хутенько сів і звичкою втупився у вікно. Аби тільки не дивитися в очі отих літніх і старих пасажирів. Та він намагався про них не думати.

Їхати було недалеко, і вже за десять хвилин хлопець у пречудовому настрої скочив із тролейбуса і, помахуючи букетом, рушив до Лесиного будинку.

– Ну ти молодець, прийшов вчасно!

Леся, подякувавши за книжку, побігла з ромашками на кухню.

Богданко огледівся – гостей було чимало, і стіл, накритий сніжно-білою скатертиною, вабив святковими пахощами.

Він уже намітив собі отой чималий шмат рум’яної курки, ще й оселедця під шубою, ну й, звісно, холодненького «Живчика». Нетерпляче підсунув бокал.

Богдан пас очима шоколадного торта, веселі тістечка і гладкі жовті груші!..

Очікувані слова: «Прошу до столу!» він сприйняв як постріл стартового пістолета, першим усівся і схопив виделку. Краєм ока Богдан помітив Лесині очі, які неначе з докором дивилися на нього.

Та ні, здалося! Адже він дотримався сьогодні принципу: «Точність – ґречність королів» і не спізнився ані на хвилину.

Гості – і дорослі, й однокласники – поволі розсаджувалися за столом. Богдан зосереджено морщив лоба: «У яку ж руку треба брати виделку? Здається, у праву. А ножа? Адже столового справжнього ножа він ще ніколи не тримав у руках... Але ж треба колись починати!»

Хлопчик рішуче втикнув виделку в такий, мабуть, смачний і соковитий курячий шмат.

Тої ж миті у дверях з’явилася висока постать – це був отой дід із ціпком! На грудях – ордени і медалі...

Так, це був відомий у місті герой війни – Лесин прадідусь!

Курка незграбно випала з Богданової руки просто в червоний соус.

Бризки поволі розпливалися по сніжно-білій скатертині... ( 387 слів )

 Наталя Павловська

*Ґречний – чемний, вихований, ввічливий, люб’язний.

1. Визнач жанр прочитаного твору.

а) оповідання;

б)  легенда;

в) казка.

2. Кого штовхнув у тролейбусі Богдан?

а)  Лесю;

б) Лесиного прадідуся;

в)  Доналда Біссета.

3. Що подарував Богданко Лесі?

а) ромашки і шоколадний торт;

б)  ромашки і тістечка;

в) ромашки і книжку.

4. Встанови відповідність.

 

 

 

 

 

 

 

5. Чи справді Богдан вихований? Доведи свою думку.

 

Контрольна робота № 7

Робота з літературним твором ( письмово )

Дивовижні  дельфіни

Ці великі та гарні володарі морських просторів завжди викликали в людей захоплення й подив. Про них складено більше легенд, аніж про будь-яких інших живих істот на Землі.

    Особливо вражають доброзичливість, спритність і розум дельфінів. З давніх-давен відомі випадки, коли дельфіни під час штормів упевнено проводили кораблі безпечними протоками — і судна уникали катастроф. Або ж приходили на допомогу потопаючим людям, виштовхували їх на поверхню води й підвозили на спинах до берега.

   Дехто вважає, що дельфіни — риби. Насправді це не так. Дельфіни мають легені, дихають повітрям, вигодовують своїх малят молоком. Отже, це ссавці, тобто тварини. Тільки морські. Вони мають спинний плавець і чудово плавають — здатні долати близько 50 кілометрів за годину. До того ж можуть занурюватися під воду на тривалий час.

   Учені вважають, що дельфіни належать до найрозумніших тварин. У водах Світового океану є близько сорока видів дельфінів. Найменші з них розміром із середню людину. А найбільші сягають довжини понад три метри й важать понад триста кілограмів. Живляться всі вони здебільшого дрібною рибою, крабами, молюсками. Живуть дельфіни родинами, узимку збираються у великі зграї.

   Помічено, що ці тварини жваво спілкуються між собою за допомогою різних звуків — писку, клацання, свисту — і чудово розуміють одне одного. Тож і небезпеку долають гуртом: варто наблизитись акулі, як дельфіни дружно хвостами та носами вмить відганяють її. У нас в Україні дельфінів можна побачити в Чорному та Азовському морях. 

   У Чорному морі живе аж три види дельфінів: дельфін-білобочка, афаліна чорноморська та азовка. Їх можна побачити з берега, причалу, корабля, у

 

малолюдних місцях уранці та ввечері, рідше — удень, коли вони виходять на лови.

  А ще у великих містах є спеціально створені басейни — дельфінарії. Вони є в Києві, Одесі, Ялті та інших містах. Найбільший розташований у Севастополі.

   Ці кмітливі й допитливі тварини швидко звикають до життя в неволі, їх легко приручити. А під час дресирування вони виявляють неабиякі здібності. Тож якщо тобі колись пощастить потрапити в дельфінарій на виставу, ти будеш у захваті від того, як дельфіни високо вистрибують із води, як вправно пролітають крізь кільце, граються м'ячем, б'ють у дзвін, співають, танцюють і залюбки катають охочих на своїх блискучих спинах.    

За Лідією Андрієць

1. У якому розділі книжки можна помістити прочитаний твір?

А «Дивосвіт природи» 

Б «Сторінками історії України» 

В «Що було на початку світу»

 2. Визнач жанр прочитаного твору.

А легенда

Б оповідання

В байка

 3. Визнач головну думку твору

А Дельфіни- дивовижні тварини

Б Гарно потрапити у дельфінарій на виставу

В Дбайливе ставлення людини до природи

 4. Як називається невеликий за розміром розповідний художній твір, здебільшого про одну чи кілька подій у житті людей, тварин, які відбуваються протягом нетривалого часу?

А легенда

Б казка

В оповідання

 5. Доведи рядками з тексту, що дельфіни не риби, а ссавці.

 6. Віднови послідовність подій у творі.

	А ще у великих містах є спеціально створені басейни — дельфінарії.
	У нас в Україні дельфінів можна побачити в Чорному та Азовському  морях.
	Живуть дельфіни родинами, узимку збираються у великі зграї.
	Про них складено більше легенд, аніж про будь-яких інших живих істот на Землі.
	Дехто вважає, що дельфіни — риби.
	У водах Світового океану є близько сорока видів дельфінів.

7. Закінчи речення.

Дельфіни спілкуються між

  8. Постав і запиши три запитання за змістом твору.

 

Контрольна робота № 8

Навички читання вголос ( усно )

МУХОЛОВКИ

   Після перших заморозків повернулися теплі, погожі дні. Осики, берези, липи вже скинули літнє вбрання, а на узліссі ще вихваляється золотистими листочками груша-дичка. А якою вродливою стала брусниця! Не хоче прощатися зі своїм зеленим листям. На гілочках виблискують яскраво-червоні намистини. А хіба можна пройти повз кущики ожини, на яких синіють соковиті ягоди? Візьмеш у рот, а вони холодні, солодкі, запашні. І грушу-дичку не обминеш: ще місяць тому язик терпнув від кислючого соку її плодів, а тепер груші м'які, трохи кислуваті, трохи медові — справжні ласощі.

 

   Ідеш осіннім лісом і милуєшся його прив'ялою красою. Тихо довкола. Зовсім не чути пташиних голосів. Поволі осідає густий туман на віти дерев, на прибиті морозом трави, зволожує опале листя, і воно не шелестить під ногами. Пахне грибами, ягодами, корою дерев, відсирілою землею. Звіддаля бачу, що верхівки чагарників аж сині від рясних плодів. Саме пора збирати їх. Після морозу вони пом'якшали, стали приємні на смак.

   Подобається мені збирати терен у тиху погоду. Чагарник густий, посередині його виросли навіть дерева. Знизу плодів обмаль, найбільше їх на верхівках. Отож доводиться пригинати гілку, тримати її однією рукою, а другою зривати холодні, вкриті сизим нальотом ягоди. Трапляються прив'ялі, так самі і просяться, щоб хтось їх з'їв. Ніби цукерки на кущах виросли.

    Гадав, що довкола немає жодної живої душі. Але помилився. Збоку щось тихенько пискнуло. Обернувся — і побачив двох маленьких пташок. Спинки сірі, вола сірувато-рожеві, меткі очиці, крихітні дзьобики. А хвостики крутяться, як заведені.

   Мухоловки! Він і вона. Попискуючи, перната пара присіла так близько, що можна рукою дістати. Я причаївся, щоб, бува, не сполохати маленьких сусідів. Але мухоловки чомусь пурхнули далі. Заходився знову рвати ягоди — вони знов біля самої голови. Зовсім не бояться! Пташки не звертали на мене ніякої уваги навіть тоді, коли я пригинав або відпускав з посвистом гілку.

   Чим же зацікавила моя особа мухоловок?

   Ага, он у чому справа: у густому гіллі знайшли притулок дрібненькі комарики, мушки. На сірій корі їх не видно, а коли я пригинаю гілля, комашня злітає і стає легкою здобиччю мухоловок. Птахам байдуже, хто вовтузиться в чагарнику, аби виганяв комах. Ось чому вони летіли мені мало не в руки і віддалялися, коли я стояв непорушно.

   Так, допомагаючи одне одному, ми й провели в тихому осінньому лісі кілька годин. З моєю допомогою мухоловки смачно пообідали — на те вони й мухоловки. А я спокійно збирав терен, бо легкокрилі сусідки виловлювали мушок, які мені заважали: сідали на обличчя, лізли в очі.

   Назбиравши торбинку терну, я теж пообідав. Ситі мухоловки дружною парочкою сиділи неподалік на тоненькій гілочці. Через день-два вони полетять далі на південь. А зараз відпочивають перед далекою дорогою, сил набираються. І стало мені хороше на серці від того, що і я допоміг двом крихітним пташкам-мандрівницям.                                                     

                                                                                    (За Степаном Мацюцьким)