Навчально-методичний посібник «Шкільна медіація як засіб формування безпечного освітнього середовища »

ВСТУП

1. КОНФЛІКТИ В НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

2. ВІДНОВНІ ПРАКТИКИ

3. ДІЯЛЬНІСТЬ СЛУЖБИ ПОРОЗУМІННЯ В ЗАКЛАДІ ОСВІТИ

«БАЗОВІ НАВИЧКИ ШКІЛЬНОЇ СЛУЖБИ ПРИМИРЕННЯ»

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.

1.1. Причини виникнення

1.2. Шляхи вирішення.

2.1. Медіація

2.2. Коло

3.1. Основне завдання шкільної служби порозуміння

3.2. Етапи створення служби порозуміння

Про матеріал

Зміст навчально-методичного посібника спрямований на подальший розвиток відновних практик та відновного підходу в закладах освіти. Посібник містить інструментарій для проведення учнями-медіаторами та ученицями-медіаторками навчання своїх однолітків базовим навичкам медіації

Перегляд файлу

КОМУНАЛЬНА УСТАНОВА

«ЗАРІЧНЕНСЬКИЙ ЦЕНТР ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ»

ЗАРІЧНЕНСЬКОЇ СЕЛИЩНОГОЇ РАДИ

ВАРАСЬКОГО РАЙОНУ РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАРІЧНЕНСЬКИЙ ЛІЦЕЙ №1

ШКІЛЬНА МЕДІАЦІЯ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ БЕЗПЕЧНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Осійчук Світлана Степанівна. Навчально-методичний посібник «Шкільна медіація як засіб формування безпечного освітнього середовища » Зарічне, 2022. –с.86

АНОТАЦІЯ

Зміст навчально-методичного посібника спрямований на подальший розвиток відновних практик та відновного підходу в закладах освіти. Посібник містить інструментарій для проведення учнями-медіаторами та ученицямимедіаторками навчання своїх однолітків базовим навичкам медіації

Навчально-методичний посібник містить багато теоретичної, практичної інформації та методичних порад з профілактики та вирішення конфліктів мирним шляхом і запровадження медіації та відновних практик у навчальному закладі. Застосування запропонованих технік, методичного інструментарію на практиці дозволить ефективно запобігти проявам насильства серед дітей та підлітків та мінімізувати вказані прояви.

Для здобувачів освіти – медіаторів однолітків, соціальних педагогів , психологів.

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..4

1. КОНФЛІКТИ В НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ………………………….7

1.1. Причини виникнення………………………………………………………..7

1.2. Шляхи вирішення……………………...…………………………………….8

2. ВІДНОВНІ ПРАКТИКИ…………………………………………………..…10

2.1. Медіація……………………………………………………………………….11

2.2. Коло……………………………………………………………………………13

3. ДІЯЛЬНІСТЬ СЛУЖБИ ПОРОЗУМІННЯ В ЗАКЛАДІ ОСВІТИ……..15

3.1. Основне завдання шкільної служби порозуміння…………………………16

3.2. Етапи створення служби порозуміння……………………………………...18 4. ТРЕНІНГОВА ПРОГРАМАДЛЯ УЧНІВ 8-10-ИХ КЛАСІВ «БАЗОВІ НАВИЧКИ ШКІЛЬНОЇ СЛУЖБИ ПРИМИРЕННЯ»………………………21

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...….66

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………68

Основними ідеями сучасної освіти ,є ідеї забезпечення прав, свобод та інтересів дітей. Вже ні для кого не таємниця, що суспільний запит спрямований на школу, яка є не тільки місцем, де дітей навчають, а, насамперед, простором для їхнього повноцінного розвитку, осередком успішних, креативних і щасливих людей. Такий омріяний навчальний заклад можливий лише в атмосфері фізичного комфорту, сприятливого соціального та психологічного клімату, що підтримує особистість, яка розвивається, вчасно реагує на її потреби та з повагою ставиться до її особливостей.

Ми усі є свідками активізації таких негативних явищ серед учнівської молоді, як насильство, секстинг, булінг тощо, що не може не викликати стурбованості й посиленої уваги широких кіл громадськості, освітян, батьків у більшості країн світу. Цілком логічно, що виникає необхідність

захистити, убезпечити, попередити наслідки впливу на особистість несприятливих факторів і чинників.

Сьогодні суспільство бажає бачити школу не лише одним з освітніх ресурсів, а, скоріше, простором розвитку та співпраці як всередині, так і по відношенню до зовнішнього світу. Сучасне освітнє середовище створює неповторне індивідуалізоване та персоналізоване враження, де у кожного є можливість відшукати себе.

Соціальне середовище школи нагадує нам живий організм, що росте, розвивається і вдосконалюється. Будь-який розвиток дуже часто відбувається в процесі зіткнення суперечностей і не може бути безконфліктним. Прояви конфліктів ми щодня спостерігаємо як у побутовому, так і професійному середовищі. Питання їх вирішення в школі залишається і сьогодні дуже актуальним.

Для того, щоб унеможливити насильство та створити безпечне освітнє середовище, кожен учасник навчально-виховного процесу повинен мати уявлення не тільки про те, що вважається насильством, але й про те, як мінімізувати ризики та небезпеки, і в результаті, створити умови для внутрішньої безпеки та безпеки референтного довкілля.

А це стає можливим лише завдяки спільній цілеспрямованій діяльності педагогів, учнів і батьків.

Діти та молодь - це активні члени нашого суспільства і тому, важливим кроком миробудування є побудова мирного освітнього простору та зменшення рівня конфліктів в учнівському середовищі. Сьогодні, в процесі реформування системи освіти, конфлікти між різними учасниками та учасницями освітнього процесу, проблеми цькування (булінгу) і насильства в шкільному середовищі найчастіше стають перепоною для досягнення мети всебічного розвитку дитини. І як показує досвід - мир не приходить сам. Щоб він був - його потрібно будувати, а для цього необхідно попереджувати конфлікти і, якщо вони вже виникли - їх розв’язувати.

Створення сприятливого й безпечного середовища в освітньому закладі – одне із завдань психологічної служби закладу. У Листі МОН від 30.08.2018 № 1/9516 «Щодо вирішення конфліктів серед дітей в закладах освіти шляхом впровадження медіації»;рекомендується вивчити та поширити досвід упровадження в освітній процес «Шкільної медіації» як одного зі способів розв’язання конфліктних ситуацій. Шкільна медіація відображається в діяльності Шкільної служби порозуміння (ШСП), інша назва – Шкільна служба розв’язання конфліктів (ШСРК). Медіація в шкільному середовищі надає можливість знизити агресію та навчити дітей вирішувати свої конфлікти самостійно

Сьогодні слово медіація дуже часто звучить коли ми говоримо про конфлікт та його вирішення. Воно стало досить модним та широковживаним.

Я хочу поділитися з своїм баченням, що таке медіація і чому я рекомендую використовувати її поряд з іншими відновними практиками в навчальних закладах.

"Життя – це процес вирішення нескінченної кількості конфліктів. Людина не може уникнути їх. Вона може лише вирішити, брати участь у виробленні рішень або залишити це іншим"

Бенціон Вул

- Як часто ми бачимо конфліктну ситуацію в школі?

- Як зазвичай ці конфлікти вирішуються?

- Що є наслідком таких конфліктів?

- Чи погодитесь ви з тим, що саме наслідки конфлікту впливають на безпеку в навчальному закладі?

Перед тим, як братися до роботи із розв’язання конфліктів мирним шляхом, бажано чітко уявляти, якими вони постають в умовах сучасних закладів освіти. У дитячому освітньому просторі життя вирує у всій повноті, і кожний конфлікт – унікальний. Тож дуже часто його перебіг залежить від впливу особистості педагога та педагогині.

Які конфлікти переважають у закладах освіти? Як вони зазвичай вирішуються?

У сучасних закладах освіти переважають міжособистісні конфлікти на рівні «учень /учениця», які проявляються у сварках, а сторонами конфліктів є 48% дівчат та 52% хлопців.

Причини конфліктів, що найчастіше виникають між учнями та

/ученицями в закладі освіти:

• прізвиська, нападки, піддражнювання, образи, осмикування; прагнення перекричати, змусити замовкнути, які умовно можна назвати

словесними домаганнями;

• груба, агресивна поведінка;

• суперечки та непорозуміння на спортивному майданчику, на перерві, в

їдальні;

• порушення дисципліни на уроках;

• боротьба за авторитет і лідерство серед однокласників/однокласниць або приятелів/приятельок;

• відмова від чергування у класі, школі;

• проблеми взаємостосунків;

• псування або знищення майна: підручників, мобільних телефонів та інших речей.

Є три поширені способи вирішення учнівських конфліктів в освітньому закладі. Перший з них – це бійка. Б’ються, коли скінчились аргументи, але запалу ще повно, коли бажання довести власну правоту бере верх над здоровим глуздом. Звичайно, насильство проблему не вирішить, а лише заплутає, ускладнить і створить підґрунтя для нових конфліктів. Другий спосіб – можна просто махнути рукою і розійтись. Називається «уникання чи розрив» і зустрічається найчастіше. Як наслідок – проблема залишається, інтереси сторін не задоволені, а конфлікт цілком очікувано переходить до прихованої стадії. Третій спосіб – можна звернутися до дорослих. Вчителів, адміністрації – будь кого, хто має авторитет чи повноваження, але не завжди у них бувають певні навички вирішення конфліктів та час, щоб розібратися у ситуації. А конфлікт вимагає вирішення.

З досвіду роботи у закладах освіти відомо, що найбільш розповсюдженим способом вирішення конфліктів є запрошення батьків та самих учнів/учениць до адміністрації, на раду профілактики тощо. Але ці заходи не дають ефективних наслідків, на жаль конфлікти не вирішуються, а тільки «заморожуються» на певний час. Трапляється так, бо педагог/педагогиня, маючи на меті швидке й остаточне вирішення ситуації, не вдаються до врахування інтересів сторін конфлікту, оскільки це вимагає багато часу. А самі діти вкотре переконуються, що їхні цілі, інтереси та потреби нікому не цікаві. Учні/учениці, особливо старшого віку, через це часто воліють не доводити конфлікти до відома педагогів/педагогинь, оскільки самостійне владнання вважається проявом дорослості, своєрідним бунтом проти системи. Тому конфліктні ситуації (особливо міжособистісні) часто мають прихований характер, шляхи розв’язання, як наслідок, надзвичайно ускладнені. Все ж таки даються взнаки вік і відсутність досвіду конструктивного вирішення проблем. Сторони конфлікту, наслідуючи моделі поведінки дорослих (батьків, родичів, знайомих), часто переходять до образ, нецензурної лексики. Конфлікт як по спіралі наберає обертів. Але є інший спосіб, який чітко лягає у Концепцію Нової української школи і схвалений Міністерством освіти і науки, коли фахівець, який володіє певними навичками, має на це час та ресурси, з’ясовує всі обставини і допомагає сторонам знайти той варіант вирішення, який їх задовольнить. Не вкаже, не змусить і навіть не запропонує , а запитає, вступить в діалог володіючи для цього спеціальними навичками. Саме цей підхід, підхід з позиції інтересів , і лягає в основу відновного підходу та використовується у шкільних службах порозуміння.

Подолати прояви насильства в закладі освіти допоможе медіація однолітків та відновні практики через запровадження діяльності служби порозуміння.

Відновний підхід? Як він працює у закладі освіти?

У цьому посібнику хочу приділити увагу особливостям впровадження відновних практик у навчальних закладах, зокрема медіації та Колам. Відновні практики мають потужний соціально-педагогічний потенціал. В останнє десятиріччя їх почали впроваджувати в навчальних закладах, переважно з метою формування у школярів навичок розв’язання конфліктів мирним шляхом, зниження конфліктності, профілактики правопорушень, дитячої злочинності, насильства та агресії.

Відновні практики – сфера знань, що розвивається й допомагає людям відновлювати та будувати громади у світі, який стає все більш роз’єднаним. Відновні практики залучають громади або тих, кого сто_сується окрема ситуація, до ухвалення відповідного рішення на умовах поваги, розуміння, турботи й відповідальності [

Впровадження відновного підходу в навчальних закладах спрямовано на:

вирішення конфліктів між учасниками навчально-виховного процесу без застосування маніпуляцій або сили;

відновлення позитивного емоційного та психологічного стану;

усвідомлення відповідальності за скоєний вчинок, відповідну конфліктну ситуацію;

відповідальність кривдника (самостійне виправлення негативних наслідків свого вчинку і загладжування заподіяної потерпілому шкоди);

взаєморозуміння та відновлення відносин між сторонами конфлікту;

зміну установок при реагуванні на конфлікти і правопорушення з адміністративно-каральних на відновлювальні;

можливість самостійно приймати рішення щодо вирішення конфліктних ситуацій;

поліпшення атмосфери в навчальному закладі тощо .

Кет Кронін-Лемп і Рон Кронін-Лемп запровадили поняття

«відновлювальна шкільна культура». Відновлювальна шкільна культура приводить до позитивних відносин у шкільному співтоваристві: збільшує залученість учнів до шкільного життя та підвищує їхню загальну успішність. Відновні практики починаються з бажання школи діяти конструктивно і стежити, щоб усі прийняті в ній методи спиралися на гідність і повагу у відносинах. Створення відновлювальної культури – це спільний шлях усього колективу: спочатку кожен починає з себе, пізніше – всі разом опановують новий погляд на відносини і формують навички їх побудови. У школах дорослі повинні давати дітям зразок того, як спілкуватися одне з одним, як долати проблеми та відновлювати стосунки. Модель реагування на конфлікт у контексті відновлювальної культури: конфліктна ситуація – розуміння та комунікація – новий погляд на ситуацію – дії, спрямовані на відновлення стосунків. Коли школа намагається паралельно нарощувати освітню, емоційну та соціальну компетентність учнів, система повинна включати принцип, згідно з яким при виникненні проблеми у відносинах природним є відновлення цих відносин. Для цього потрібно, щоб у певній конкретній культурі існувало спільне розуміння поняття «відновлювальний». У навчальних закладах у рамках відновного підходу доречно впроваджувати медіацію та Кола.

Медіація (від лат. mediation – посередництво) – добровільний і конфіденційний процес, у якому нейтральна третя особа (медіатор) допомагає сторонам знайти взаємоприйнятний варіант вирішення ситуації, що склалась. Шкільна медіація – cоціальний

інструмент, який дозволяє ефективно запобігати конфліктам і вирішувати їх, створюючи безпечне середовище для всіх учасників освітнього процесу; це процес взаємодії медіатора, адміністрації школи, колег-педагогів, учнів, батьків на шляху миробудування.

Принципи медіації:

Добровільність. Процедура медіації є суто добровільною. Ніхто не може примусити сторони скористатись медіацією або хоча б спробувати це зробити. Медіація – це добровільний процес, заснований на прагненні сторін досягти чесної та справедливої угоди. Добровільність проявляється в тому, що:

- жодну сторону не можна примусити до участі в медіації;

- кожен учасник може вийти з процесу медіації на будь-якому етапі; - згода з результатом процесу медіації є також суто добровільною;

- сторони самі контролюють перебіг і результати медіації;

- послуги медіатора протягом усієї процедури приймаються обома сторонами добровільно.

Неупередженість. Медіатор завжди повинен діяти абсолютно об’єктивно та безпристрасно стосовно кожної сторони, виконувати свою роботу об’єктивно й чесно, проводити медіацію тільки тих справ, у яких він може залишатися неупередженим і справедливим. Медіатор є нейтральним стосовно конфлікту.

Конфіденційність. Медіатор повинен конфіденційно зберігати всю інформацію, отриману в процесі медіації. Будь-яку інформацію, конфіденційно повідомлену медіаторові однією зі сторін, не можна передавати іншій стороні, за винятком випадків, якщо на це є згода іншої сторони або цього вимагає закон.

Розподіл відповідальності. Процес медіації характеризується тим, що самі сторони конфлікту, добровільно беручи участь у процедурі медіації, виробляють можливі варіанти вирішення проблеми. Медіатор не приймає, не виносить і не нав’язує жодних готових рішень. Він веде й спрямовує процес взаємодії сторін, створюючи умови для кращого розуміння сперечальниками як самих себе, так і одне одного

Коло – це багатовіковий спосіб вирішення конфліктів, який у різних формах існує в культурі багатьох народів. Українці теж зберегли у своїй життєдіяльності такі форми культури, в яких сім’я і учасники конфліктної або кримінальної ситуації, звертаючись до традицій примирення в кризові моменти свого життя, спільно вирішують, як змінити ситуацію в інтересах кожної з тим, щоб це сприяло реалізації моральних цінностей.

Головною особливістю Кола є те, що кожен з учасників має можливість висловити власний погляд та бути почутим іншими членами Кола завдяки процедурі, яка забезпечує рівність усіх учасників. Дуже гарною та ефективною є методика Кола, яку я часто використовую в роботі з учнями. Коло дає можливість кожному учаснику обговорити теми, які його цікавлять, без критики та агресії. Техніка Кола дала змогу налаштувати учнів на конструктивне вирішення конфліктів, бажання зрозуміти свою позицію та інтереси опонента. Учні стали більш вмотивованими у мирному вирішенні конфліктів, намаганні залишатися друзями та вести конфлікт без агресивних дій.

Коло – це місце, де слухають, дають змогу почути і зрозуміти становище інших.

Тут вас обов’язково почують, тут ви можете висловити все, що вас непокоїть, і бути впевненим, що знайдете глибоке розуміння. Це можливість зазирнути в життя один одного, пережити те, що пережили інші, а також відчути уважне і чуйне ставлення до своїх переживань. Такі розповіді хвилюють і змінюють не тільки того, хто розповідає свою історію, а й тих, хто слухає. Таким чином відбуваються зміни в стосунках. Це відбувається не тому, що Кола такі чудодійні; швидше, вони певною мірою – висловлювання загальної думки зі своїм особливим ставленням та підходами, де цілком можуть статися глибокі особисті зміни.

Традиційно встановлюють такі принципи:

1. Участь у Колі добровільна.

Чи потрібно когось змушувати приходити на Коло або виступати в ньому? В жодному разі. В Колі не має бути нікого, хто не хоче брати участь. Так само не можна змушувати висловлюватися, якщо людина не бажає цього робити. Добровільність Кола – це джерело сили, а не слабкості. Сила бере початок з відповідальності, яку поділяють усі учасники без винятку. Також не можна враховувати лише інтереси одного учасника, інакше решта піде, адже кожен завжди може це зробити. Коли учасники добровільно беруть участь у Колі, це стає важливим свідченням їхньої особистої відповідальності за вирішення конфлікту.

2. Все, що прийшло в Коло, в ньому й залишається: особиста інформація, яка надійшла у Коло, вважається конфіденційною,

за винятком випадків, коли виникає загроза безпеці учасників.

3. Кожен з учасників погоджується поважати всіх інших та висловлюватися доброзичливо, у спокійній манері як про добре, так і про погане, залишаючи час для інших, щоб вони змогли висловитися.

4. Кожен має слухати з повагою, «і серцем, і розумом».

5. Усі повинні поважати процедуру і залишатися в Колі доти, доки воно працює в пошуках розв’язання проблеми, що обговорюється.

Тож відновні практики спрацьовують, бо дозволяють зрозуміти мотиви іншої людини (та й свої), пропонують не самий лише аналіз конфліктної ситуації, а її спільне переживання. Протиріччя перетворюються на відправну точку для пошуку нового погляду на ситуацію, а далі узгоджені спільні дії відтворюють та зберігають стосунки. Сторони раптом сприймають себе не як одинаків, що незрушно протистоять суворому світу, а як спільноту, об’єднану намірами та прагненнями. Саме ці відновні практики лежать в основі діяльності шкільної служби порозуміння.

Що таке служба порозуміння закладу освіти?

Служба порозуміння закладу освіти – це добровільне об’єднання медіаторів та медіаторок з числа учасників(-ць) освітнього процесу (здобувачів освіти та педагогічних працівників(-ць)), які пройшли навчання за відповідною освітньою

програмою і розділяють цінності відновного підходу

Що дає впровадження відновних практик і служби порозуміння в систему закладу освіти?

Учням та ученицям:

• вміння вирішувати конфлікти мирним шляхом;

• вміння організувати колектив, розвиток лідерських навичок;

• розвиток комунікативних навичок, навичок активного слухання;

• безоціночне, неупереджене ставлення до однолітків;

• зниження рівня конфліктності;

• зниження рівня агресії;

• поліпшення стосунків у групах однолітків;

• зменшення кількості ізольованих учнів/учениць;

• зниження рівня насильства та злочинності;

• зниження кількості проявів булінгу.

Служба порозуміння може допомогти дітям краще зрозуміти одне одного, може вдосконалити навички самостійного вирішення конфліктів, зрештою, дає досвід аналізу власних дій, щоб знати, які з них потенційно конфліктогенні.

І, потрапивши у конфліктну ситуацію, не ускладнювати її, а спробувати вирішити, без застосування насильства, без зайвої агресії, а лише з повагою до себе та інших.

Хочу презентувати шкільну службу порозуміння, як структуру ,що допомагає вирішувати конфліктні ситуації, сприяє зменшенню рівня агресії та негативних проявів та формує безпечне освітнє середовище.

Основне завдання шкільної служби порозуміння - змінити підхід до вирішенню конфлікту та перейти від суперництва до співпраці через діалог та порозуміння. Саме тому , шкільна служба порозуміння - це служба де обов’язково є координатор - дорослий фахівець, який має відповідну кваліфікацію. Зазвичай це психологи та соціальні педагоги, що пройшли спеціальне навчання ,володіють відновними практиками та посередники, медіатори, навчального закладу, старшокласники ,які допомагають своїм ровесникам конструктивно вирішувати конфлікти. І координатори і посередники медіатори повинні володіти навичками ненасильницького спілкування, мати готовність долучитися до створення культури діалогу та знаходження шляхів порозуміння в школі.

Діяльність шкільних служби порозуміння базується на таких принципах відновного підходу:

- повагу до особистості та віру в її здатність вирішити конфлікт найкращим для себе способом, учасники активно залучені до процесу і самі приймають рішення розуміння та усвідомлення того, що відбулося і які можуть бути наслідки;

- віру у кожного особистість та його здатність змінюватись;

Як говорилося раніше, для впровадження в практику цього проекту, потрібно було пройти спеціальний курс з отриманням сертифікату, щоб надалі навчати учнів модераторів навичок ведення конструктивного діалогу, що значно знизить ризики виникнення конфліктних ситуацій

Втілення ідеї медіації у нашому закладі розпочалося з активної інформаційної кампанії. На першому етапі створення СП була презентація застосування відновних практик адміністрації закладу та педагогічному колективу на засіданні педагогічної ради. Було зацікавлено шкільну адміністрацію, за підтримки якої облаштовано приміщення для проведення медіацій.

Наступний етап - презентаційні заходи для учнів, щодо діяльності служби порозуміння шляхом розробки інформаційних матеріалів та ознайомчих презентацій. Проведено анкетування учнів з числа бажаючих долучитися до роботи служби Після завершення етапу презентації педагоги, учні та батьки ,отримали інформацію про те, куди звернутися в разі виникнення конфліктів.

Ну і далі розпочато саме навчання учнів медіаторів за спеціальною програмою.

Діяльність служби порозуміння закладу освіти має реалізувати два суспільно значущі стратегічні завдання:

1) зменшення соціальної напруженості міжособистісних взаємин у колективі засобами медіації;

2) формування навичок безконфліктного спілкування та навичок виходу з конфліктних ситуацій серед усіх учасників освітнього процесу (як педагогів так і учениць та учнів), що пройшли навчання за відповідною освітньою програмою і

На мою думку, шкільна медіація — дуже корисна практика для кожного навчалього закладу. Діти вчаться самостійно брати на себе відповідальність, поважати інших, дружити. Не кожен учень стане кандидатом наук, але кожному потрібні соціальні, комунікативні навички, уміння спілкуватися не агресивно, вирішувати конфлікти. Де б не жила далі дитина, ким би не працювала — такі вміння дуже знадобляться.

Що зміниться у вашому навчальному закладі, якщо там буде функціонувати шкільна служба порозуміння? Вчителі та адміністрація не витрачатимуть час на розгляд шкільних конфліктів за участю як дітей так і дорослих. Значно підвищиться рівень довіри учнів один до одного, до вчителів та покращаться відносини між вчителями та батьками, батьками та учнями. Крім цього, учні отримують навички ведення конструктивного діалогу, що значно знизить ризики виникнення конфліктних ситуацій в майбутньому.

Якщо у вашому навчальному закладі з’явиться служба порозуміння, то ваша школа буде сприйматись як така, що крім знань, умінь та навичок надає можливість для розвитку особистості, де вчать критично мислити, де учні не бояться висловлювати власну думку, батьки будуть із радістю відвідувати вашу школу, адже розуміють, що саме тут конфлікти вирішуються шляхом співпраці та порозуміння.

Всі ці пункти лягають в основу Нової української та демократичної школи, школи в якій приємно навчатись.

4. ТРЕНІНГОВА ПРОГРАМА ДЛЯ УЧНІВ 8-10-ИХ КЛАСІВ

Мета тренінгової програми: надання учням необхідних знань і навичок медіатора шкільної служби примирення та підготовка до самостійного проведення медіацій.

Завдання тренінгової програми:

§ Формування ставлення до конфліктів, як до нових можливостей самовдосконалення.

§ Ознайомлення зі способами управління міжособистісними конфліктами.

§ Розвиток комунікативних навичок, які необхідні медіатору;

§ Розвиток здатності адекватного реагування на конфліктні ситуації, розвиток вміння попереджати конфлікти.

§ Формування процедурних навичок проведення медіації;

§ Підготовка учнів до самостійної організації діяльності ШСП.

Форма роботи: групова.

Цільова група: Підлітки 8-10-их класів.

Тренінг розрахований на 7 занять по 1-1,5 годині.

Структура заняття:

Групові заняття. Рекомендована частота занять - один раз на тиждень. Кожне заняття складається з трьох частин:

§ Вступна частина (розминка) – вправи на активізацію учасників тренінгу та на подальшу роботу.

§ Основна частина (робоча) – вправи з ознайомлення теоретичного матеріалу, відпрацювання потрібних навичок для подальшої роботи.

§ Завершення (зворотний зв'язок) – завершальні вправи та рефлексія.

Вправи для завершення занять:

Вправа «Спасибі за приємне заняття»

Мета: створення сприятливої атмосфери в групі.

Інструкція: Будь ласка, встаньте в загальне коло. Я хочу запропонувати вам взяти участь в невеликій церемонії, яка допоможе нам висловити дружні почуття і вдячність одне одному. Гра проходить наступним чином: один з вас стає в центр, інший підходить до нього, потискує руку і вимовляє: «Спасибі за приємне заняття!». Обидва залишаються в центрі, як і раніше тримаючись за руки. Потім підходить третій учасник, бере за вільну руку або першого, або другого, знизує її і каже: «Дякую за приємне заняття!» Таким чином, група в центрі кола постійно збільшується. Всі тримають один одного за руки. Коли до вашої групи приєднається останній учасник, замкніть коло і завершите церемонію безмовним міцним триразовим потиском рук.

Вправа «Похвали мене»

Мета: забезпечення психологічного розвантаження учасників.

Інструкція: учасники по черзі звертаються один до одного за похвалою. Наприклад: «Оля, похвали мене за те, що я сьогодні…». Той до кого звернулися хвалить, а потім сам звертається за похвалою.

Вправа «Я хочу побажати»

Мета: створення сприятливої атмосфери в групі.

Інструкція: Кожен учасник групи висловлює побажання іншому.

Рефлексія.

Рефлексія — це форма теоретичної діяльності індивіда, що відображає погляд або виражає звернення назад через осмислення своїх власних дій, а також їх законів. Внутрішня рефлексія особистості відображає діяльність самопізнання, розкриваючи специфіку духовного світу індивіда. Зміст рефлексії визначається предметно-чуттєвою діяльністю. Поняття рефлексії включає усвідомлення предметного світу культури і в цьому сенсі рефлексія – це метод філософії, а діалектика виступає рефлексією розуму.

Рефлексія в психології — це звернення суб’єкта на самого себе, на свою свідомість, на продукти власної активності або будь-якого переосмислення. Традиційне поняття включає зміст, а також функції власного свідомості, які входять до складу особистісних структур (інтереси, цінності, мотиви), підключають мислення, поведінкові шаблони, механізми прийняття рішень, сприйняття, емоційного реагування.

ЗМІСТ

Заняття 1. Тема: Знайомство

Заняття 2. Тема: Навички спілкування

Заняття 3. Тема: Роль установок та стереотипів у спілкуванні

Заняття 4. Тема: Конфлікт

Заняття 5. Тема: Особливості конфліктів

Заняття 6. Тема: Особистість посередника (медіатора

Заняття 7. Тема: Медіація

Заняття 8. Тема: Процес посередництва в роботі ШСП

Додаток 1

Додаток 2

Додаток 3

Додаток 4

Додаток 5

Додаток 6

Додаток 7

Додаток 8

Додаток 9

Заняття 1. Знайомство.

Мета: Знайомство учасників один з одним. Визначення мети та завдань тренінгу. Вирішення організаційних питань. Розуміння природи конфлікту.

Інформаційне повідомлення.

Чи доводилося вам коли-небудь грюкати дверима, через злість, або бути ображеним чиїмось грубим зауваженням? Якщо ви відповіли на будь-яке з цих питань стверджено, ви знайомі з тим, що таке «Конфлікт». Виникнення конфліктів є неминучим явищем. Адже життя – це постійний процес виникнення проблем та їх наступного вирішення. Ми зібралися тут не випадково. Причина нашої зустрічі, це ознайомлення з діяльністю такої програми як «Медіація». Мета проекту — створення шкільної служби примирення для ефективного вирішення конфліктних ситуацій, що виникають у школі. Основними завданнями занять – це ознайомлення з теоретичними частиною та практичні заняття, які допоможуть у майбутній діяльності служби примирення та у житті взагалі.

Головні завдання, які стоять перед нами:

§ Сформувати команду школярів-однодумців — активістів руху за використання співробітницького підходу, який базується на інтересах учасників конфлікту, під час розв’язання конфліктних ситуацій;

§ Розвинути комунікативні навички, необхідні в роботі ведучого медіації;

§ Сформувати процедурні навички проведення медіації;

§ Сформувати підхід до розв’язання конфліктних ситуацій, який базується на врахуванні інтересів учасників цієї ситуації;

§ Підготувати школярів до самостійної організації шкільної служби розв’язання конфліктів.

Вправа 1. «Візитівка»

Мета: Надання учасникам можливості познайомитися один з одним, створення дружньої атмосфери, покращення навичок уважного слухання, зняття напруги, самопрезентація.

Матеріали: листочки білого паперу будь-якого розміру та форми, кольорові олівці.

Інструкція: необхідно оформити візитку, написати на ній ім’я та оформити її так, ніби вона стала віддзеркаленням вашого внутрішнього світу.

Презентвування своїх візиток.

Вправа2. «Робота в групі»

Мета: Налагодження роботи з ефективним використанням часу і спільне вироблення правил поведінки учасників в групі. Акцентування уваги учасників на дотриманні правил в групі.

Встановлення правил роботи групи (регламентування роботи на основі добровільно прийнятих правил).

§ Цінування часу. За будь-якої програми тренінгу завжди існує ліміт часу. Всім учасникам потрібно бути уважними, не відволікатися від теми обговорення, прагнути дотримуватися регламенту, говорити згідно з темою та без відволікань, висловлювати свою думку коротко й чітко.

§ Ввічливість. Сприяє створенню позитивної атмосфери взаємної поваги, також сприяє збереженню часу. Учасники, поважаючи себе та інших, мають говорити по черзі, не перебивати один одного, пам'ятаючи, що думка кожного цінна і необхідна для поповнення спільної скарбнички групового досвіду. Відповідальність під час обговорення;

§ Позитивність. Учасникам завжди краще висловлювати позитивні ідеї, здійснювати позитивні дії, ніж ініціювати негативні прояви - це непродуктивне, заважає досягненню мети тренінгу.

§ Говорити від свого імені. Вислови на зразок «Всі так думають» не несуть конкретної інформації, найчастіше не відповідають дійсності, як правило, потребують багато часу для підтвердження чи спростування. Тому їх застосування на тренінгу вважається помилкою. Слід користуватися «Явисловлюваннями» («Я вважаю», «Я так думаю», «На мій погляд» тощо). Якщо потрібно навести не власну думку чи інформацію, потрібно послатися на конкретне джерело (людину, документ, книгу, статтю тощо).

§ Правило додаванняя. Нові вислови, думки додаються до тих, що були оприлюднені раніше, але не заперечують, не спростовують, не нівелюють їх. На одне запитання може бути багато різних відповідей, і кожний має право на власну думку та її висловлювання. Виняток становлять лише такі, які не стосуються теми тренінгу або принижують людську гідність (дискримінують когось за ознаками статі, національності, релігійних переконань, зовнішності, віку тощо).

§ Правило добровільної активності. Якщо для виконання якогось завдання тренеру потрібна особлива участь когось із учасників, присутні мають право пропонувати лише свою кандидатуру. Визначення міри власної активності в тренінгу є

§ Конфіденційність. Всі учасники зобов'язуються у власних інтересах залишати в своєму колі і не виносити за його межі інформацію особистого характеру, яка може бути оприлюднена учасниками про себе в ході тренінгу.

§ Правило «СТОП». Дає можливість будь-якому учаснику не виконати якусь тренінгову дію («пропустити хід») без додаткових пояснень причин цього.

§ Правило підведеної руки. Сигнал про наявність повідомлення учасник подає лише мовчки, підводячи руку вгору.

§ Зворотній зв'язок. Зворотний зв'язок - це висловлювання учасників щодо своїх міркувань стосовно сенсу та способів вирішення завдань, власного стилю навчальної діяльності, пошуку ефективних шляхів вирішення проблем тощо. Такі висловлювання дають можливість учасникам пізнавати унікальний досвід інших людей, бачити себе їхніми очима. Тренер має стежити, щоб висловлювання були описовими, а не оцінювальними; конструктивними, мали позитивну спрямованість, не містили негативних вказівок тощо. За необхідності тренер повинен «вирівнювати ситуації», коригуючи висловлювання учасників, змінюючи акценти, наголошуючи на позитиві й конструктивні. Зворотний зв'язок здійснюється безпосередньо по ходу обговорення теми, виконання вправи чи завдання.

Правила записуються на листі ватмана, який постійно вісить на стіні під

час наступних занять групи.

Вправа 3. «Діалог руками»

Мета: Розвиток уміння відчувати іншу людину (розподілити пари один з одним)

Інструкція: Тренер пропонує учасникам руками:

§ Привітатися;

§ Посваритися;

§ Помиритися;

§ Попрощатися.

Питання для обговорення:

§ Як ви думаєте для чого це вправа?

§ Чи стали ви відчувати іншу людину інакше?

Вправа 4. «Наш портрет у променях сонця»

Інструкція: Учні малюють на великому листі ватману сонячні кола, у центрі кожного кола - своє ім'я або свій портрет. Потім уздовж променів необхідно написати усі свої достоїнства, усі свої гарні якості. Вправа 5. «Дай оцінку»

Інструкція: Кожен учень дає свою оцінку кожному з присутніх по формулі: «Що вийшло» + «Над чим необхідно попрацювати» = активність.

Вправа 6.

«Спасибі за приємне заняття», «Похвали мене» або «Я хочу побажати»

Рефлексія.

§ Яку нову інформацію, нові знання ви отримали під час опрацювання теми?

§ Як ви будете використовувати отриману інформацію в подальшій роботі?

Заняття 2. Навички спілкування.

Мета: Розвиток навичок спілкування як одного з елементів у профілактиці конфліктів. Формування розуміння способу формулювання власних інтересів у такий спосіб, щоб бути почутим іншою особою.

Інформаційне повідомлення.

Спілкування – специфічна форма взаємодії людини з іншими людьми як членами суспільства: у спілкуванні реалізуються соціальні стосунки людей.

У спілкуванні виділяють три взаємозв'язані сторони:

§ комунікативна сторона спілкування полягає в обміні інформацією між людьми;

§ інтерактивна сторона полягає в організації взаємодії між людьми;

§ перцептивна сторона спілкування (включає процес сприйняття один одного партнерами по спілкуванню і встановлення на цій основі взаєморозуміння). Вправа 1. «Знайди пару»

Мета: Активізувати учасників до роботи у групі, тренувати увагу до дій іншого, вміння знаходити засоби невербального спілкування, зрозумілі іншим.

Інструкція: Ведучий роздає картки з назвами тварин і просить прочитати ці назви подумки. Завдання кожного: знайти свою пару, але при цьому не можна говорити (можна використовувати лише характерні рухи цих тварин). Коли пара об’єдналася, потрібно лишатися поруч і не перемовлятися, поки всі інші не знайдуть свою пару.

Питання для обговорення:

§ Що дає ця вправа?

§ Ви правильно знайшли свою половинку?

Вправа 2. «Варіанти спілкування»

Мета: Дати нагоду усвідомити труднощі у процесі спілкування.

Інструкція: Всі учасники поділяються на пари. Завдання для пари:

«Синхронна розмова». Обидва учасники в парі говорять одночасно протягом 10 секунд. Можна запропонувати тему розмови. Наприклад, «Книга, яку я прочитав недавно». За сигналом розмова припиняється.

«Ігнорування». Протягом 30 секунд один учасник з пари висловлюється, а інший в цей час повністю його ігнорує. Потім вони міняються ролями.

«Спина до спини». Під час вправи учасники сидять один до одного спиною. Протягом 30 секунд один учасник висловлюється, а інший в цей час слухає його. Потім вони міняються ролями.

Питання для обговорення:

§ Як ви себе відчували під час проведення перших трьох вправ?

§ Чи не здавалося вам, що ви слухаєте із зусиллям, що це не так просто?

§ Що заважало вам відчувати себе комфортно?

§ Що допомагає вам у спілкуванні?

Вправа 3. «Активне слухання»

Мета: Формування знань щодо комунікативних навичок, необхідних медіатору; надання інформації про важливість застосування навичок активного слухання.

Інструкція: Учасники поділяються на пари. Учасники між собою розподіляються на перший та другий. Перший розповідає про все, що він хотів повідомити на цей момент про себе (2 хв.). Другий слухає і, по закінченні призначеного часу, переказує все, що почув, говорячи: «Я почув, що ти…».

Далі партнери міняються ролями.

Питання для обговорення:

§ Які почуття викликало у вас ця вправа?

§ Чи вистачило вам часу на розповідь?

§ Що було легше: слухати чи відтворювати інформацію?

§ Що допомогало вам правильно зрозуміти партнера?

Висновви: Фізична здатність людини слухати ще не означає здатності почути і зрозуміти. Слухаючи, ми часто нечуємо іншої людини, обдумуємо можливу відповідь, згадуємо схожі ситуації зі свогожиття. В результаті, наша оцінка випереджає розуміння. Чути - значить вловлювати ключові слова і думки, запам'ятовувати (фіксувати), аналізувати. Активне слухання означає прийняття людини (при цьому погоджуватися з ним зовсім не обов'язково) і готовність розуміти його точку зору (навіть якщо вона відрізняється від позиції медіатора). Провідним вимовляються слова і фрази, що підтримують розповідь людини про особисту історію, що допомагають йому продовжувати розмову.

Інформаційне повідомлення.

Активне слухання включає в себе:

§ Невербальна комунікація (погляд, міміка, психологічний простір, жести, поза, темп мови, тон і тембр голосу). Прості фрази, що підтверджують наявність контакту – «так-так», «звісно», «звичайно» і т.п., що ніби «говорять» співрозмовнику/співрозмовниці, що ми його/її слухаємо і розуміємо те, що він/вона говорить. Основна функція таких фраз - підтвердити контакт із співрозмовником/співрозмовницею; використовуючи їх поряд з невербальними реакціями, виразити увагу й інтерес до нього/неї. Такі реакції особливо корисні, коли співрозмовник/співрозмовниця почав/почала викладати свої думки і ще не виразив/виразила їх повністю;

§ Використання пауз (мовчання) Використовується для: стимулювання сторони до прийняття відповідальності за результат, прояву поваги до сторони: дати час подумати і справитися з почуттями, (іноді) прояв тиску, щоб активізувати участь;

§ Прояснення, уточнення;

§ Перефразовування; § Резюмування.

На останніх трьох критеріях активного слухання ми зупинимося та розглянемо уважніше в наступній вправі.

Вправа 4. «Удосконалення навичок активного слухання»

Мета: Оволодіння навичками перефразування і уточнення, удосконалення вміння уважно слухати і правильно розуміти співрозмовника.

Обговорення важливості відкритих питань в медіації і їх відмінність від закритих. Тренування навички формулювання відкритих питань.

Інструкція: Учасники об’єднуються у групи, кожна група узгоджує тему для бесіди та відпрацьовує техніки спілкування через питання, перефразування, резюмування.

Це на перший погляд може здатися незвичним, але часто за час розмови медіатор майже не вимовляє стверджувальних речень, а спілкується через точно сформульовані питання різних типів:

§ Відкриті питання. Вимагають розгорнутої відповіді чи пояснення.

Зазвичай починаються зі слів: «Як ..?», «Хто ...?», «Чому ...?» І т.п. «Яка ваша думка?», «Що б ви хотіли в результаті цього?» Тощо. При цьому виникає невимушена атмосфера, але людині буває важче на них відповідати.

§ Закриті питання. Припускають однозначну відповідь «так» або «Ні» або прояснюють деякий факт («Ви образилися на його слова?»). Це прискорює розмову, але може викликати відчуття допиту у партнера.

§ Альтернативні питання. Являють собою щось середнє між відкритими та закритими питаннями, і пропонують кілька варіантів: «Ви відчули гнів? Образу? Прикрість? Розгубленість?»

При даному типі питання відбувається повторення висловлених партнером думок і почуттів. Переформулювання переслідує такі цілі:

§ уточнення інформації та організація розуміння і сповіщення співрозмовника про те, що ви його чуєте.

§ демонстрація зворотного зв'язку для співрозмовника: як люди розуміють його висловлювання, щоб дати йому можливість скорегувати свої фрази для кращого розуміння. тобто, коли ви повторюєте без спотворень те, що сказав чоловік, він чує себе з боку і може поставитися до своєї власної думки. Нерідко людина сам розуміє, що висловлене не зовсім точно відображає подію (стан або прагнення людини) і починає міняти, коригувати свою позицію в більш конструктивну сторону.

Резюмування являє собою коротке формулювання важливої думки партнера.

- Як я зрозумів, основною складністю для Вас є ... Найбільше вас хвилює - Найважливішим для вас є ...

Застосовуючи резюмування, ви ділите розповідь людини на блоки, структуруєте їх, як би підводячи підсумки. У ході розмови з учасником зустрічі ви можете зіткнутися з тим, що його мова буде сбивчивой, емоційної, він часто буде перескакувати з одного моменту на інший і т.д. У цьому випадку вам доведеться разом з ним з'ясовувати, що ж для нього стало найголовнішим, що його найбільше зачепило. При цьому ваш співрозмовник і сам може цього не розуміти, тому що на початку розмови найчастіше він хоче просто виговоритися.

Питання для обговорення:

§ Чи легко було виконувати вправу?

§ Що дають ці техніки ?

Висновки: Активне слухання дозволяє вирішити найважливішу проблему - проблему довіри, яка виникає тоді, коли співрозмовник відчуває щирий інтерес до нього, як до людини.

Вправа 5. «Ти-твердження» і «Я-твердження»

Мета: Формування розуміння способу формулювання власних інтересів у такий спосіб, щоб бути почутим іншою особою. Відпрацювання навички формулювання «Я- твердження».

Інструкція: Вправа, запропонована Н. Ю. Хрящовою та її колегами, направлена на усвідомлення учасниками групи труднощів, що виникають у спілкуванні, і виявлення потенційного позитивного сенсу. Розігрується сценка на проблемну тему (наприклад: друг запізнився на зустріч і після пред'явлених претензій не вибачився, а став нападати сам). Для зниження напруження конфліктної ситуації дуже ефективно використання в спілкуванні «ятвердження» - це спосіб повідомлення співрозмовникові про свої потреби, почуття без осуду чи образи.

«Ти-твердження»

«Я-твердження»

Через те що ти дуже багато говориш, мені доводиться занадто напружувати свою увагу

Спілкуючись з тобою, я розвиваю

довільну увагу

Ти весь час сидиш з непроникним виглядом, так що важко зрозуміти, яка ти насправді

Спілкуючись з тобою, я дякую долі! Бо в процесі спілкування з тобою я розвиваю свою психологічну

проникливість

Принципи, на яких будуються «я-твердження»:

§ Без оціночне-опис дій, що скоїв цей чоловік (не варто: «ти прийшов пізно», бажано: «ти прийшов у 12 ночі»);

§ ваші очікування (не варто: «ти не вивів собаку», бажано: «я сподівався, що ти виведеш собаку»);

§ опис своїх почуттів (не варто: «ти мене дратуєш, коли робиш це», бажано: «коли ти робиш це, я відчуваю роздратування»);

§ опис бажаної поведінки (не варто: «ти ніколи не дзвониш», бажано: «мені хотілося б, щоб ти дзвонив, коли затримуєшся»).

Питання для обговорення:

§ Які вислови найчастіше ми використовуємо у повсякденному житті?

§ Чи важко було оперувати «Я-повідомленнями»

§ Що змінилося з використанням «я-тверджень»?

§ За яких обставин ви б могли використовувати навички «я-твердження» в житті?

Вправа 6. «Спасибі за приємне заняття», «Похвали мене» або «Я хочу побажати» Рефлексія

§ Що відбувалося сьогодні? Що вдалося сьогодні зробити?

§ Які труднощі виникали під час роботи? Що необхідно зробити далі?

Заняття 3. Роль установок та стереотипів у спілкуванні.

Мета: Розвивати готовність і потребу учасників до самопізнання і самореалізації своєї особистості; визначити сутність понять «стереотипи», «установки», «ярлики»; формувати вміння застосовувати знання з різних навчальних курсів і власного життєвого досвіду для розв'язання навчальних практичних завдань; сприяти формуванню в учнів активної життєвої позиції.

Вправа 1. «Дзеркало»

Мета: Надати можливість відчути дзеркальне відображення своїх дій, вчинків.

Інструкція: Учасники групи діляться на пари, стають обличчям один проти одного. Перший учасник робить рухи руками, головою, всім тілом. Завдання другого полягає в тому, щоб повторити ці рухи, бути «дзеркальним відображенням» першого. За командою ведучого учасники міняються ролями.

Кожна пара самостійно обирає складність рухів та темп виконання.

Питання для обговорення:

§ Які враження справила ця вправа?

§ Чи легко та приємно було виконувати чужі рухи?

Висновки: Як висновок, скористаємося народною мудрістю: стався до людей так, як би ти хотів, щоб ставились до тебе. Простий, але ефективний спосіб «притягувати» гарний настрій - завжди думати про те, що ви хочете, тобто про приємне і позитивне. Адже буде матеріалізована саме те, про що думалося частіше і довше.

Вправа 2. «Експеримент»

Мета: Ознайомити учасників з впливом установок на взаэмовідносини з людьми.

Інструкція: Запропонувати учасникам розглянути портрети незнайомих людей, і сказати, що один з них - рецидивіст, який нещодавно вийшов з в'язниці, другий - священик.

Питання для обговорення:

§ Що ви можете сказати про цих людей?

§ Чому портрет рецидивіста більшість учнів характеризує негативно?

§ Зверніть увагу на їх характеристику.

Висновки: Ми створюємо в своїй уяві різні типи людей (чіпляємо на них ярлики). Але насправді люди дуже різні і наші негативні установки можуть заважати встановленню добрих взаємовідносин. Якщо людина погано зробила, це не означає, що вона ніколи не зміниться. Тому потрібно вчитися давати шанс бути кращим.

Вправа 3. «Переказ тексту»

Мета: Навчити передавати точну інформацію, при виникненні спотворення інформації, як наслідок створення конфліктних ситуацій, ефективність активного слухання.

Матеріали: Текст (не більше 50 рядків обсяг)

Інструкція: Активними гравцями в цій грі є шість учасників. Решта - спостерігачі, експерти. Чотири учасники на деякий час виходять із приміщення. У цей час перший учасник, який залишився, повинен прочитати другому гравцеві запропонований провідним невелику розповідь чи сюжет. Завдання другого гравця - уважно слухати, щоб потім передати отриману інформацію третьому учаснику, який повинен буде увійти в кімнату по сигналу. Третій гравець, прослухавши розповідь другого гравця, повинен переказати його четвертому і т. д.

Після виконання цього завдання учасниками перечитуємо розповідь вже для всіх учасників гри. Кожен гравець може порівняти свій варіант переказу з оригіналом. Як правило, в процесі переказу відбувається спотворення первісної інформації.

Питання для обговорення:

§ За рахунок чого відбувається спотворення інформації?

§ Що «свого» кожен вніс до оповідання?

§ Чи буває так у житті?

§ Що потрібно робити, щоб спотворення було мінімальним?

Висновки: З всього вищезазначеного можна казати про те, що саме таким чином можуть народжуватися плітки, які часто є джерелом конфліктів.

Вправа 4. «Ярлики»

Мета: Надати можливість

учасникам відчути переживання, які виникають під час спілкування, коли їх змушують діяти відповідно до стереотипів.

Матеріали: Набори розрізаних картинок за кількістю груп та набори

«корон» з написами: «Посміхайся мені; «Будь похмурим»; «Ігноруй мене»; «Корчи мені гримаси»; «Говори зі мною, ніби мені 5 років»; «Підбадьорюй мене»; «Жалій мене»; «Кажи, що я нічого не вмію».

Інструкція: Ведучий поєднує учасників у підгрупи по 5-7 осіб. Кожному він надіває «корону» з написом таким чином, щоб той не бачив, що на ній написано. Після цього кожній групі дається завдання протягом 10 хв. Скласти картинку з розрізаних шматочків ( подібно до «пазлу»), але під час роботи звертатися до учасників підгрупи так, як написано на кожній «короні».

Питання для обговорення:

§ Чи сподобалось вам, як з вами спілкувались під час роботи?

§ Чим у реальному житті можуть бути «корони»?

§ Звідки ми беремо наше уявлення про інших?

§ Як впливає наявність подібних ярликів на спілкування?

§ Чи легко позбутися ярлика? Як це зробити?

Висновки: В реальному житті бувають ярлики, яких нелегко позбутися.

Мабуть, кожен на практиці зустрічався з підтвердженням висловлювання «думки матеріалізуються». А якщо перебувати в пригніченому настрої, то і думки будуть відповідними. І чим довше затягується депресія, тим більше шансів, що все негативне буде матеріалізуватися. У свою чергу, позитивний настрій налаштовує події на зовсім інший, мажорний лад. Саме тому імпульс гарного настрою «розгортає» події, і вони матеріалізуються в легкій формі.

Вправа 5. «Факти та стереотипи»

Мета: Допомогти учасникам групи зрозуміти хибність стереотипного ставлення до інформації та показати необхідність її перевірки.

Матеріали: Надруковані для всіх учасників таблички, авторучки.

Інструкція: Роздати учасникам листки з переліком тверджень. Попросити зробити помітки навпроти кожного з тверджень літерою: Ф – факт, С – стереотип. Попросити учасників порівняти результати роботи в парах.

1. Повні люди – привітні (С)
2. В Харкові проживає понад 111 національностей (Ф)
3. Харків - був столицею України 19 грудня 1919 року (Ф)
4. Усі шведи – світловолосі (Ф)
5. Усі українці люблять сало (С)
6. Більшість інвалідів не можуть займатися спортом (С)
7. Хворі на СНІД – люди аморальні (С)
8. Араби – люди імпульсивні (С)
9. Християни – люди високих чеснот (С)
10. Яблуневі сади займають на Землі 5 млн. гектарів (Ф)
11. Українські чорноземи – найкращі (С)
12. Багато людей вважають, що жовтий колір зубів є ознакою нездоров’я (С)
13. Один рік людини – це сім років для собак (С)

Питання для обговорення:

§ Чи легко було визначитися?

§ У яких моментах було складно?

§ Чого не вистачало для більш виваженого рішення?

§ Як відрізнити факти від стереотипів?

§ Як і на основі чого формуються стереотипи?

§ Як впливають стереотипи на наше життя?

Висновки: Стереотип відіграє важливу роль у формуванні оцінки людиною навколишнього світу, хоча використання його може спричинити двоякому наслідку, тому що приводить, з одного боку, до звуження пізнавального процесу, що може мати у визначених ситуаціях позитивне значення, а з іншого, - до вироблення різного роду упереджень. Упередження особливо негативні і навіть небезпечні в оцінці міжнаціональних, політичних, міжгрупових і економічних відносин, тому що породжують соціальну напруженість, глибокі соціальні конфлікти. Історична практика показує, що соціальні стереотипи, які приводять до формування негативних упереджень, обумовлені недоліком життєвого досвіду, відсутністю інформації чи наявністю помилкової, випадкової.

Вправа 6. «Спасибі за приємне заняття», «Похвали мене» або «Я хочу побажати»

Рефлексія §Які знання ви отримали?

§ Як ви можете використовувати ці знання в житті?

Заняття 4. Конфлікт

Мета: Розуміння поняття та природи «конфлікту». Спілкування в конфліктній ситуації. Плюси і мінуси конфлікту. Емоційна складова конфлікту.

Ланцюги позитивних і негативних емоцій.

Вправа 1. «Намалюй конфлікт»

Мета: Надати інформацію щодо з’ясування поняття «конфлікт».

Інструкція: Учасникам пропонують намалювати картину або будь-який малюнок, який асоціюється з поняттям «конфлікт». Після завершення роботи кожен презентує її, обґрунтовуючи, що саме значить цей малюнок і чим він асоціюється з конфліктом. Після дискусії можна підбити підсумки про суть конфлікту, його позитивні та негативні сторони. Конфлікт постійно існує в житті, але наша реакція на нього зумовлена нашим попереднім досвідом. Хоча не сам конфлікт є проблемою, а те, як ми на нього реагуємо. Якщо ми вважаємо, що конфлікт є загрозою, то ми реагуємо відповідно. Якщо ж знаємо, що конфлікт може призвести до вирішення протиріч, то відносимося більш конструктивно і спокійно. Крім того, наша реакція на конфлікт залежить від

того, наскільки ми вміємо його вирішувати і цьому треба вчитися.

Вправа 2. «Що таке конфлікт»

Мета: З’ясувати поняття «конфлікт», показати важливість розуміння суті конфлікту.

Інструкція: Учасникам пропонується написати на невеликих

аркушах визначення конфлікту («Конфлікт - це ...»). Після цього в імпровізований «кошик конфліктів» (коробка, мішок, шапка, сумка) складаються листки з відповідями і перемішуються. Ведучий підходить по черзі до кожного учасника, пропонуючи взяти один з листків і прочитати написане.

Таким чином, можна вийти на визначення конфлікту.

Питання для обговорення:

§ Що спільного мають ваші асоціації з поняттям «конфлікт»?

§ Чому слово «конфлікт» набуває переважно негативного значення?

§ Чому ви вважаєте конфлікт позитивним поняттям?

Інформаційне повідомлення.

Конфлікт - це протиріччя, зіткнення протилежних поглядів, інтересів, точок зору, форм поведінки. Розбіжностей між людьми, чревате для них серйозними наслідками, труднощами у встановленні нормальних взаємин. Конфлікт — є якість взаємодії між людьми (або елементами внутрішньої структури особистості), що виражається в протиборстві сторін заради досягнення своїх інтересів і цілей (Л. Козер, американський теоретик). Конфлікт (з лат. conflictus – зіткнення) – особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами.

Основними ознаками конфлікту:

§ Наявнісь двох чи більше учасників суперечливими інтересами;

§ Кожний учасник має аргументацію та засоби захисту своїх інтересів;

§ Кожний учасник конфлікту трансформує свій стан в залежності від ситуації, яка склалася і на яку здійснює вплив супротивник.

Вправа 3. «Конструктивний і деструктивний конфлікт»

Мета: Розширення знань учнів про конфлікти та його вплив на життя і діяльність людини.

Інструкція: Друзі, зараз ми поділимо нашу групу на дві команди, і для кожної команди буде певне завдання. Одна команда пише, що таке конструктивний конфлікт, інша - деструктивний.

Питання для обговорення :

§ Як впливає на здоров'я людини?

§ Як впливає на взаємини з оточуючими?

Інформаційне повідомлення.

За У. Лінкольну, позитивний вплив конфлікту виявляється в наступному:

§ конфлікт прискорює процес самосвідомості;

§ під його впливом затверджується і підтверджується певний набір цінностей;

§ сприяє усвідомленню спільності, так як може виявитися, що у інших схожі інтереси і вони прагнуть до тих же цілям і результатам і підтримують застосування тих самих засобів - до такої міри, що виникають офіційні та неофіційні союзи;

§ призводить до об'єднання однодумців;

§ сприяє розрядці і відсуває на другий план інші, несуттєві конфлікти;

§ сприяє розстановці пріоритетів;

§ грає роль запобіжного клапана для безпечного і навіть конструктивного виходу емоцій;

§ завдяки йому звертається увага на невдоволення або пропозиції, які потребують обговоренні, розумінні, визнанні, підтримці, юридичному оформленні та вирішенні;

§ призводить до виникнення робочих контактів з іншими людьми і групами;

§ завдяки йому стимулюється розробка систем справедливого запобігання, вирішення конфліктів та управління ними.

Негативний вплив конфлікту часто проявляється в наступному:

§ конфлікт являє собою загрозу заявленим інтересам сторін;

§ він загрожує соціальній системі, що забезпечує рівноправність і стабільність;

§ перешкоджає швидкому здійсненню змін;

§ призводить до втрати підтримки;

§ замість ретельно зваженої відповіді він веде до швидкого дії;

§ внаслідок конфлікту підривається довіра сторін одна до одної;

§ викликає роз'єднаність серед тих, хто потребує єдності або навіть прагне до нього;

§ в результаті конфлікту підривається процес формування союзів і коаліцій;

§ конфлікт має тенденцію до поглиблення і розширення;

§ конфлікт в такій мірі змінює пріоритети, що ставить під загрозу інші інтереси.

Вправа 4. «Причини конфліктів у школі»

Мета: Ознайомлення з тим, які конфлікти виникають у різних групах людей: учні, педагоги, батьки.

Інструкція: Учасники об’єднуються у групи. Для кожної групи роздаються картки. Групу «квадрати» складають учні, групу «кола» складають вчителі, групу «трикутники» - батьки. Групи працюють впродовж 5-7 хв. Обговорють та записують причини конфліктів у школі з погляду того, до якої групи належать.

Презентація – 3 хв. Аналіз спільних пунктів.

Питання для обговорення:

§ Від кого на вашу думку, залежить усунення причини і розв'язання конфлікту?

§ Хто може допомогти у вирішенні конфлікту?

Вправа 5. «Притча про двох вовків»

Мета: Ознайомлення з короткою повчальною розповіддю у формі іносказання, що містить у собі моральне повчання (премудрість).

Інструкція: Психолог розповідає учасникам тренінгу притчу:

Колись давно старий відкрив своєму онукові одну життєву істину: «В кожній людині йде боротьба, дуже схожа на боротьбу двох вовків. Один вовк представляє зло: заздрість, ревнощі, жаль, егоїзм, амбіції, брехня. Інший вовк представляє добро: мир, любов, надію, істину, доброту і вірність». Онук, зворушений до глибини душі словами діда, задумався, а потім запитав: «А який вовк в кінці перемагає?». Старий усміхнувся і відповів: «Завжди перемагає той вовк, якого ти годуєш».

Питання для обговорення:

§ Як ви зрозуміли цю притчу?

§ Яку користь можна отримати з цієї притчи?

Вправа 6. «Спасибі за приємне заняття», «Похвали мене» або «Я хочу побажати» Рефлексія.

§ Яку нову інформацію, нові знання ви отримали під час опрацювання теми?

§ Як ви будете використовувати отриману інформацію в подальшій роботі?

Заняття 5. Особливості конфліктів.

Мета: Ознайомити з особливостями конфлікту та його причинами.

Визначення стилю поведінки кожного учасника в конфліктних ситуаціях. Визначення підходів до розв’язання конфліктів, розуміння переваг та недоліків кожного із підходів.

Вправа 1. «Причини конфліктів та риси конфліктної особистості» Мета: Проаналізувати конфліктну та агресивну поведінку.

Матеріали: Маркери, папір А-4.

Інструкція: Психолог пропонує дітям об'єднатися у дві групи за допомогою різнокольорових карток, на яких написані цифри «1» або «2». Перша група отримує завдання: «Назвати причини конфліктів у групі, серед однолітків». Друга група: «Назвати ознаки «конфліктної особистості». У кожній групі обирається «секретар», який записує пропозиції, та «спікер», який буде проголошувати список групи. Заслуховують варіанти дітей, які обговорюються і доповнюються.

Питання для обговорення:

§ Примірите на себе ці риси — чи ви не поводитеся деколи так?

§ Можливо, вам варто переглянути своє ставлення до інших?

Інформаційне повідомлення.

Причини конфліктів:

1. Невміння стримувати емоції, нервозність, невміння володіти собою.

2. Агресивність або тривожність.

3. Пихатість, зарозумілість.

4. Боротьба за лідерство, намагання ствердитися за рахунок інших.

5. Бажання показати себе «крутим», принизити людину, яка, на його думку, нижча за нього.

6. Небажання вислухати іншого.

7. Погана вихованість.

8. Поділ у групі на «кращий — гірший», «багатий — бідний».

9. Егоїзм, зневажливе ставлення до інших.

10. Низькі інтелектуальні здібності.

11. Різні погляди.

12. Оцінювання людей.

13. Небажання визнавати свої помилки та чиюсь правоту.

Риси конфліктної особистості:

1. Бажання бути завжди головним — найрозумнішим, найкращим (псевдолідер).

2. Надмірна принциповість, непохитна впевненість у своїй правоті.

3. Надмірна прямолінійність у висловлюваннях і судженнях, безапеляційне висловлювання всього, що спало на думку.

4. Часта дратівливість, поганий настрій («не зачіпай — уб'є!»).

5. Несправедлива оцінка почуттів і думок інших.

6. Байдужість до почуттів інших.

7. Жорстокість до інших, черствість.

8. Небажання визнавати чужу правоту.

9. Завищена або занижена самооцінка.

Вправа 2. «Хочу визначити» (Тест К. Томаса «Стилі вирішення конфліктів»)

Мета: Визначити стиль поведінки кожного учасника в конфліктних ситуаціях.

Інструкція: Друзі, зараз я пропоную дізнатися ваші особливості поведінки в конфліктних ситуаціях. У кожному з тридцяти питань виберіть один варіант (А або Б), який більше підходить до того, як ви зазвичай чините або дієте (обведіть в кружечок, відзначте галочкою), (Додаток 1). Завдання: прочитайте поспіль всі висловлювання, які ви відзначили, спробуйте визначити, використовуючи матеріал заняття про стилі вирішення конфліктів, який стиль вирішення конфліктів характерний для вас. Звірте свої висновки з ключем тесту. По кожному із стилів (колонці) підраховується кількість збігів варіантів відповіді із прикладеним ключем, при збігу нараховується 1 бал (Додаток 2).

Інтерпретація: Кількість балів, набраних індивідом за кожною шкалою,

дає уявлення про вираженість у нього тенденції до прояву відповідних форм поведінки в конфліктних ситуаціях: стилях суперництво, співробітництво, компроміс, уникнення, пристосування. Суми балів, що відповідають кожному з п'яти стилів, слід проранжувати. Домінуючий стиль - той, за яким набрано найбільшу кількість балів, на другому місці стиль, використовуваний часто, і т.д. до останнього - найменш характерного.

Висновки: Як бачите, кожному з нас притаманний той чи інший стиль більшою мірою чи меншою. Немає поганого чи хорошого стилю, це наші особливості.

Вправа 3. «Який же стиль?»

Мета: Визначити підходи до розв’язання конфліктів, дати розуміння переваг та недоліків кожного із підходів.

Інструкція: Учні, пропоную вам зараз подивитися на цю таблицю і придумати конфліктну ситуацію, потім, визначити стиль поведінки учасників конфліктної ситуації.

Наполегливість (примус), коли учасник конфлікту намагається змусити прийняти свою точку зору у що б то не стало, його не цікавлять думки та інтереси інших. Зазвичай така стратегія призводить до погіршення відносин між конфліктуючими сторонами. Дана стратегія може бути ефективною, якщо вона використовується в ситуації, що загрожує існуванню організації або перешкоджає досягненню нею своїх цілей.

Ухилення, коли людина прагне піти від конфлікту. Така поведінка може бути доречним, якщо предмет розбіжностей не представляє великої цінності або якщо немає умов для продуктивного розв'язання конфлікту, а також тоді, коли конфлікт не є реалістичним.

Пристосування (поступливість), коли людина відмовляється від власних інтересів, готова принести їх у жертву іншому, піти йому назустріч. Така стратегія може бути доцільною, коли предмет розбіжностей має для людини меншу цінність, ніж взаємини з протилежною стороною. Однак, якщо дана стратегія стане для керівника домінуючою, то він швидше за все не зможе

ефективно керувати підлеглими.

Компроміс. Коли одна сторона приймає точку зору іншої, але лише до певної міри. При цьому пошук прийнятного рішення здійснюється за рахунок взаємних поступок. Здатність до компромісу в управлінських ситуаціях високо цінується, оскільки зменшує недоброзичливість і дозволяє відносно швидко вирішити конфлікт. Однак компромісне рішення може згодом призвести до незадоволеності і стати причиною нових конфліктів.

Співпраця, коли учасники визнають право один одного на власну думку і готові її зрозуміти, що дає їм можливість проаналізувати причини розбіжностей і знайти прийнятний для всіх вихід. Ця стратегія заснована на переконаності учасників в тому, що розбіжність у поглядах - це неминучий результат того, що у розумних людей є свої уявлення про те, що правильно, а що ні. При цьому установку на співпрацю зазвичай формулюють так: «Не ти проти мене, а ми разом проти проблеми».

Питання для обговорення:

§ Як даний вид поведінки в конфлікті вплинув на емоційний стан його учасників, на їх почуття?

§ Чи могли інші види поведінки в цій ситуації бути більш корисними для учасників і чому?

§ З яких причин люди можуть вибирати такий стиль поведінки в конфлікті?

§ Як можна охарактеризувати даний стиль з точки зору наполегливості у відстоюванні своїх інтересів і з точки зору ступеня співпраці у відстоюванні інтересів інших?

При обговоренні бажано фіксувати увагу на ключовому моменті - інтересах сторін. Їх допомагають виявити питання: Чому протилежна сторона так поводиться? Чого вона побоюється? Заключним в обговоренні теми має стати питання про те, який стиль є найбільш конструктивним для взаємовідносин людей. Мова йде про стратегії співробітництва на основі узгодження інтересів.

Висновки: Уникнення відрізняється мінімальною, практично нульовим ступенем наполегливості в задоволенні власних інтересів. Конкуренція характеризується максимальною наполегливістю у задоволенні власних інтересів. Співпраця з'єднує максимальну наполегливість у задоволенні як власних інтересів у конфлікті, так і інтересів іншої сторони. Вправа 4. «Карта конфлікту»

Мета: Визначити конфліктну ситуацію. Аналізувати проблеми учасників конфлікту, реальних потреб та опасінь.

Інструкція: Коли людина відправляється у подорож він бере з собою карту, для того щоб досягти мети та краще орієнтуватися в незнайомих умовах. Так і в конфлікті: карта допоможе полегшити та розв'язати дану ситуацію. Методика побудови карти конфлікту, вперше булла запропонована дослідниками X. Корнеліусом и Ш. Фейром, яка допомагає нам побачити та проаналізувати важливі дрібниці та скриті деталі, на які ми інколи не звертаємо увагу. Таку карту можна зробити для будь-якої проблемної ситуації. Почнемо з трьох основних етапів:

Етап 1. В чому проблема? Описати проблему одним реченням, сфокусуватися на головному. Треба старатися не виражати проблему в полярних термінах, це дасть лише можливість розгледіти варіанти вирішення проблеми дуже широко.

Етап 2. Хто є діючими учасниками конфлікта?

Етап 3. Які їх справжні потреби? Важливо вияснити істину мотивацію, яка стоїть за позиціями учасників конфлікта. Потреба. В широкому смислі це все те, що важливо для людини. Побоювання. Це теж потрібно враховувати. Наші страхи мають як раціональний так і ірраціональний характер. Але вони мають значення якщо людина відрізняє свої побоювання, тоді вже можна працювати з ними. Що саме бояться люди: приниження; провал; втрата контролю; самотність; критику; обдурення; побоювання втрати родини, коштів і т.д.

Перерахуйте всі потреби та побоювання всіх сторін. На цьому етапі потрібно працювати тільки з цими категоріями, а не давати вже готові відповіді.

Карта дозволяє побачити реальні перспевтиви розвитку ситуації. Виявлення проблеми допомогає задуматися, яким саме чином вирішити її. Встановіть, які потреби скриваються за вимогою людини. При роботі з картою шукайте спільні інтереси, потреби.

Вправа 5. «Скринька непорозумінь»

Мета: Формувати навички успішного розв’язання конфліктів.

Інструкція: Формуються малі групи. (Руханка «Молекули»). Один учасник із кожної команди витягає зі «скриньки непорозумінь» опис певних ситуацій. Кожна ситуація – це ситуація зародження своєрідного конфлікту.

Знайдіть правильний вихід із ситуації, не спровокувавши конфлікт.

1-ша ситуація. Один учень каже іншому: «Я ніколи не сидітиму з тобою

за однією партою: розляжешся, як слон, а мені незручно писати!» Інший відповідає… (допишіть).

Прокоментуйте ситуацію.

2-га ситуація. Іде урок, учні виконують завдання. Раптом один учень починає стукати ручкою по парті. Учитель робить зауваження: «Сергію, не стукай, будь ласка, по парті, виконуй завдання».

Сергій відповідає: «Чому знову я? Знову крайній! Ви що, бачили?!» § Яка реакція вчителя на слова Сергія?

§ Як би вчинили ви у цій ситуації?

3-тя ситуація. Мама прийшла з роботи і каже доньці: «Скільки можна говорити?! Прибирай за собою, порозкидала все, неначе смерч пронісся у квартирі! Не дівчина, а нещастя якесь! Кажеш, я їй як об стіну горох!» § Яка реакція дівчини?

§ Як би вчинили ви на місці мами?

4-та ситуація. Учитель перевіряє домашні завдання. Дійшла черга і до Олега. Андрій Іванович, перевіряючи роботу учня, сказав: «Та що ж це таке? Цей нездара знову не зробив, як потрібно, написав у зошиті так, що нічого не розбереш!».

§ Яка реакція учня?

§ Як би вчинили ви на місці вчителя?

Висновки: Серед звичок, які породжують конфлікти між людьми, особливо поширеними є надмірна емоційність, агресивність, вимогливість, неувага до потреб та інтересів інших, невміння вислухати інших. Деструктивний спосіб мислення – розв’язання своїх проблем і конфліктів через насильство та агресію. Деструктивно мислити – означає працювати у напрямку самознищення, а не самовдосконалення. Якщо ви прагнете для себе миру і любові, то ваш шлях – це свідомий контроль негативних думок і вчинків.

Вправа 6. «Спасибі за приємне заняття», «Похвали мене» або «Я хочу побажати» Рефлексія § Які знання ви отримали?

§ Як ви можете використовувати ці знання в житті?

Заняття 6. Особистість посередника (медіатора).

Мета: Ознайомити з особистістю посередника (медіатора), його основних рис. Розуміти особливості міжособистісних відносин.

Вправа 1. «Комплімент собі»

Мета: Розвивати креативність, сприяння самоусвідомленню та підвищенню самооцінки.

Матеріали: Маркери, папір А-4.

Інструкція: Запишіть свої імена у стовпчик і напроти кожної літери – слово, яке починається з неї і характеризує вас з кращого боку. Після виконаної роботи по черзі зачитайте написане.

§ О - оптимістична

§ Л - лагідна

§ Ь -

§ Г – гарна

§ А - акуратна.

Вправа 2. «Мої особливості та переваги».

Мета: Допомогти формувати позитивну самооцінку, увагу до власної особистості та до особистості іншої людини.

Інструкція: Учасникам пропонується намалювати на чистому аркуші малюнок на задану тему, або написи на бланках (наприклад, на аркуші намальовані порожні кульки, зірочки і т.д.), які треба заповнити інформацією про себе. За бажанням можна показати малюнок групі і розповісти про нього. Вправа 3. «Який я в міжособистісних відносинах?» (Варіант простий) Мета: Оцінити себе та інших, дана вправа має діагностичне значення.

Інструкція: Дуже важливо знати свої особливості у відносинах з людьми. Роздаються листочки і зачитується їх зміст. На листочку написані якості, важливі в міжособистісних відносинах. Учасники тренінгу оцінюють та призначають якості, які в них вже є, згодом учасники оцінюють один одного.

§ Емпатія - співчуття іншому: що переживає інший, то переживаю і я.

Він радіє - і я радію, він сумує - і я сумую.

§ Ухвалення іншого - дозвіл Іншому бути самим собою. Позитивне ставлення до його недоліків і помилок. Доброзичливість, терпимість, повага, любов до іншого.

§ Прийняття себе - дозвіл Собі бути таким, який є. Позитивне ставлення до своїх недоліків і помилок. Доброзичливість, терпимість, повага і любов до Себе.

§ Відкритість - готовність відкрити людям свої думки, почуття і щиро говорити про себе і свого життя. Заснована на довірі до людей.

§ Активність і відповідальність - прагнення «йти вперед», розвивати своє тіло і душу, робити багато справ. Готовність відповідати за все, що відбувається навколо і що залежить від тебе.

§ Конструктивність - прагнення творити, а не руйнувати, бачити позитивне, а не негативне в тому, що роблять інші. При зіткненні з проблемами - не переживання, а дії, у взаєминах - будівництво потрібних відносин.

§ Дипломатичність - вміння обходити «гострі кути» і знаходити розумні компроміси. Виняток конфліктогенів зі спілкування.

§ Артистизм - здатність перевтілюватися і грати ролі, керуючи своїм тілом і своєю душею.

§ Мудрість - вміння дивитися на все, що відбувається як би з космосу: не переживати через дрібниці, будь-які (в тому числі негативні) події сприймати як уроки і тренування характеру. Вміння насолоджуватися сьогоднішнім днем.

Питання для обговорення:

§ Що дає нам ця вправа?

§ Що ви дізналися про себе та від інших?

Вправа 4. «Приємний співрозмовник»

Мета: Усвідомити своїх риси характеру та особливості іншої людини, скласти портрет приємного співрозмовника.

Інструкція: Психолог задає питання для мозкового штурму «Що для вас означає вираз «приємний співрозмовник?» Які риси характеру, навички визначає це поняття? Всі визначення учасників записуються на ватмані. Після цього психолог пропонує учасникам самостійно записати ці якості в таблицю, також оцінити себе за 10-бальною шкалою за цими якостями.

Учасників треба об'єднати в декілька підгруп. Завдання підгрупах: передавати свої таблиці для заповнення (оцінювання) іншими, поки лист не повернеться господареві. Можна так само обговорити в підгрупі вже отримані результати: з чим згодні, а з чим ні.

Питання для обговорення:

§ На що ви звернули увагу під час оцінювання себе чи іншої людини?

§ Чи задоволені ви отриманим результатом? Чому?

§ Що вам дало цю вправу?

Інформаційне повідомлення.

Медіатор - спеціально підготовлений посередник у вирішенні конфліктів, який однаково підтримує обидві сторони та допомагає їм знайти взаємоприйнятне рішення.

Вправа 5. «Особистість посередника (медіатора)»

Мета: Визначити риси, які сприяють формуванню довіри до медіатора.

Інструкція: Учасники мозковим штурмом повинні проаналізувати особистість посередника (медіатора) і які якості йому необхідні. Ведучий записує висловлювання учнів на ватмані. Наприклад:

§ уважно слухає і не перебиває;

§ дуже чітко висловлює свою думку;

§ задає питання, що сприяють розумінню ситуації;

§ ставиться до кожного учасника ситуації з повагою;

§ дотримується нейтралітету і не приймає нічиєї сторони;

§ не надає ніяких порад і не висловлює свою точку зору;

§ не шукає, хто правий, а хто винуватий;

§ допомагає учасникам процедури примирення знайти справедливе вирішення проблеми, що спричинила конфлікт чи суперечку.

§ Як ви можете використовувати ці знання в житті?

Заняття 7. Медіація.

Мета: Створити атмосферу співпраці. Детальний огляд усіх стадій медіації та дій медіатора на кожній з них. Складання власного вступного слова. Відпрацювати навички надання зворотного зв’язку. Ознайомити та відпрацювати з технікою «Коло».

Вправа 1. «Перебудова».

Мета: Надати можливість учасникам розім'яти м'язи та підготуватися до подальшої роботи.

Інструкція: Психолог пропонує учасникам безперервно рухатися в хаотичний спосіб; 16 попереджає, що кожні 10-15 секунд за сигналом потрібно негайно утворити пару з тим, хто опиниться найближче, зупинитися й виконати одну з наступних інструкцій: а) взятися за руки; б) стати ногою впритул до ноги партнера; в) стати носом впритул до носа партнера; г) стати спиною впритул до спини партнера. Коли учасники добре засвоїли вправу, можна ускладнити її дуже веселим компонентом: після того, як пари утворили певну позицію, запропонувати рухатися в парах, не змінюючи позиції протягом 5-10 секунд.

Вправа 2.

Мета: Ознайомити з принципами і структурою медіації. Дати можливість розуміння учасниками етапів медіації. Сформувати розуміння процесу медіації.

Інструкція: Група ділиться на дві команди, її учасникам роздаються листочки з назвами етапів медіації. Завдання кожної групи – поєднати правильно листочки між собою, відображаючи послідовність етапів медіації та пояснити, чому група визначила саме таку послідовність та задачі кожної фази.

Питання для обговорення:

§ Які завдання вирішує медіатор на кожному етапі медіації?

§ Чому кожен з етапів важливий для медіації?

§ Які питання обговорюються на кожному з етапів?

Інформаційне повідомлення.

Етапи медіації та основні фази роботи посередника (медіатора)

	Етап 1. Підготовчий
	Етап 2. Зустріч зі стороною
1 фаза	Створення основи для діалога зі стороною
2 фаза	Розуміння ситуації
3 фаза	Пошук варіантів виходів
4 фаза	Підготовка до зустрічі
	Етап 3. Зустріч сторін
1 фаза	Створення умов для діалогу між сторонами
2 фаза	Організація діалогу між сторонами
3 фаза	Підтримка відновлювальних дій на зустрічі
4 фаза	Обговорення майбутнього
5 фаза	Заключення згоди
6 фаза	Рефлексія зустрічі
	Аналітична бесіда

Вправа 3. «Відновлювальна зустріч»

Мета: Відпрацювання навичок ведення відновлювальної зустрічі.

Інструкція: Учасники об'єднуються в трійки (розрахувавшись 1,2,3). Дві людини учасники конфлікту, третя людина – посередник (медіатор). Завдання для учасників - розіграти примірливу зустріч (попередню та відновлювальну), для цього психолог роздає матеріалами (додаток 2,3) для ознайомлення.

Кожна трійка представляє свою роботу.

Питання для обговорення:

§ Чи правильно було організовано простір?

§ Чи дотримані всі правила зустрічі.

§ Ефективність роботи медіатора?

§ Які відчуття у учасників конфлікту?

§ Хто вже готовий бути посередником?

Вправа 4. «Коло цінностей/презентаційне Коло. Історія та правила»

Мета: Надати учасникам інформацію щодо історії застосування кіл у світових та вітчизняних традиціях прийняття рішень; познайомити учасників з правилами Кола.

Матеріали: Мовник / Братина, фліп-чарт з записаними правилами Кола

Інструкція: Фасилітатор знайомить учасників з традиціями застосування кіл в різних культурах для прийняття рішень та обговорення важливих питань (Додаток 4). Доречно звернути увагу на символи та ритуали, що використовуються під час проведення Кіл. Після завершення вступної частини, тренер (Хранитель Кола) пропонує учасникам ознайомитися з основними правилами Кола (мультимедійна дошка).

Принципи Кола:

§ Все, що прийшло у Коло, в ньому і залишається: особиста інформація, яка надійшла у Коло, вважається конфіденційною за винятком випадків, коли виникає загроза безпеці учасників.

§ Кожен з учасників погоджується поважати усіх інших та висловлюватися доброзичливо, у спокійній манері як про добре, так і про погане, залишаючи час для інших, щоб вони змогли висловитися.

§ Кожен має слухати з повагою, «і серцем, і розумом».

§ Усі повинні поважати процедуру і залишатися в Колі до тих пір, поки воно працює у пошуках розв’язання проблеми, що обговорюється.

Класифікація Кіл:

§ Коло цінностей (презентаційне Коло);

§ Коло вирішення проблеми, конфлікту;

§ Коло прийняття рішень;

§ Тематичне Коло;

§ Коло зцілення;

§ Коло, що проводиться на батьківських зборах.

Вправа 5. «Коло вирішення конфлікту»

Мета: Набути нові знання та особистий досвід участі в «Колі». З’ясувати цінності та переваги Кола.

Матеріали: Мовник / Братина, фліп-чарт з записаними правилами Кола Інструкція: Ведучий Кола починає відкриття «Кола».

Варіанти для відпрацювання навичок ведення техніки «Кола». Існує інший варіант проведення кола – коло вирішення проблеми, конфлікту (Додаток 5).

«Коло цінностей». «У кожного з нас в житті є люди, цінності або якості, які ми намагаємось відтворити у собі, якимось чином перейняти, чи хоча б вони нам імпонують. Зараз я хочу попросити вас згадати та розповісти про таких людей, а також про ті цінності, якими вони володіють».

Дуже важливо, щоб ведучий навів яскравий приклад такої людини, а в кінці своєї розповіді обов’язково наголосив на якостях (цінностях) цієї людини. Після всіх відповідей можна поставити Братину на середину та написати на фліп-чарті слово «Цінності» і запропонувати присутнім ще раз назвати цінності, про які вони говорили. Усі вони записуються, а потім підбивається підсумок. Коло має ряд цінностей, які приймаються його учасниками під час проведення процедури. Прийняття цінностей у Колі — це важливий етап, коли кожен з членів групи має усвідомити те, що він поділяє прийнятні цінності як на словах, так і в діях. Слід пам’ятати, що не існує більш або менш важливих цінностей. Перелік цінностей може відрізнятися, залежно від складу групи учасників та питань, що обговорюються у Колі, однак серед найбільш уживаних цінностей називають повагу, чесність, співчуття, доброту, любов та інші.

Висновки: Існує продовження цього списку, кожен із вас буде володіти всіма цими прекрасними людськими якостями. Роблячи якийсь вчинок, подивіться на цей список: чи є в ньому та цінність, якою ви керуєтесь? Якщо ні, то просто задумайтесь: чи потрібно це робити.

Питання для обговорення:

§ Які переваги, на вашу думку, має Коло у порівнянні зі звичайним груповим обговоренням проблем?

§ Як ви вважаєте, у яких ситуаціях застосування Кола може бути ефективним?

(детальніша інформація викладена в мультимедійній презентації)

§ На вашу думку, чи в правильному порядку задано питання для Кола цінностей? Чому?

Вправа 6. «Спасибі за приємне заняття», «Похвали мене» або «Я хочу побажати»

Рефлексія §Які знання ви отримали?

§ Як ви можете використовувати ці знання в житті?

Заняття 8. Процес посередництва в роботі ШСП.

Мета: Сформувати команду шкільної служби примирення; відображення учасниками бачення своєї ШСП.

Вправа 1 «Наші спільні інтереси»

Мета: Визначити коло інтересів учнів, розвивати навички групової взаємодії, активізувати творче мислення.

Інструкція: Учасникам пропонується спочатку на аркуші паперу написати улюблені заняття, захоплення, улюблені предмети в школі. Потім учасники об’єднуються в декілька груп і виявляють спільні інтереси та захоплення в межах своєї групки та записують аркуші паперу. Після цього кожна група по черзі презентує свої захоплення, відмічає у себе на аркуші ті інтереси, що повторюються з інтересами інших груп. Ведучий на дошці чи на ватмані записує спільні для групи інтереси.

Питання для обговорення:

§ Що нас з вами об’єднує?

§ Чи справді людям, що мають спільні інтереси легше порозумітися?

§ Чи завжди спільні інтереси сприяють нашому спілкуванню та взаємодії один з одним?

Вправа 2. «Колаж нашої шкільної служби примирення».

Мета: Згуртувати майбутній колектив медіаторів для ефективної діяльності ШСП. Презентація колажу.

Матеріали: Молодіжні журнали, клей, фломастери, маркери, олівці, ножиці, скотч.

Інструкція: Учасники об’єднуються в групи та отримують завдання за допомогою колажу зобразити, як вони бачать ШСП (назва, цінності, бачення себе та інших тощо).

Питання для обговорення:

§ Як ви себе почуваєте у групі?

§ Чи були у вас складнощі, коли ви виповняли це завдання?

§ Чи задоволені результатом?

Вправа 3. «Наш девіз»

Інструкція: Ведучий пропонує учасникам «мозковим штурмом» придумати девіз нової команди, команди шкільної служби примирення.

Вправа 4. «Долонька».

Мета: Отримати учасниками позитивного зворотного зв'язку та можливість вираження позитивних емоцій.

Інструкція: Кожен обводить на аркуші паперу контур долоні. У центрі пише своє ім'я, в кожному пальці те, що подобається в собі самому. Потім лист передають сусідові справа, він протягом 30 секунд пише на аркуші (зовні долоні), щось, що подобається в людині - хазяїні долоні. Так листочки обходять весь круг. Господарю лист повертається в перевернутому вигляді.

Вправа 5. «Завершальні речення».

Мета: Забезпечити зворотний зв'язок щодо основних моментів вивченого матеріалу.

Матеріали: Плакат з незавершеними реченнями, листи папіру А-5, приладдя для письма.

Інструкція: Психолог демонструє учасникам записані на плакаті 4-5 незавершених речень, наприклад: «Я дізнався що...», «Мене здивувало, що...», «Мені сподобалося, що...», «Можливо, було б краще, якби...», «Тепер я знаю що робити» тощо; пропонує кожному учаснику записати свої відповіді та здати психологу. Якщо дозволяє регламент тренінгу, корисно, щоб кожний учасник по черзі повідомив свої записи групі. Так можна обговорити та узагальнити найбільш актуальні відповіді, дізнатися про думки більшості учасників, виявити нез'ясовані питання.

Вправа 6. «Спасибі за приємне заняття», «Похвали мене» або «Я хочу побажати» «Заключне слово»

Психолог: Тепер, ви стали учасниками програми «Медіація однолітків», це дуже відповідальна робота. Доброзичливість людей один до одного, активність може запобігти виникненню конфліктів та й у розв'язанні вже інсуючого конфлікту.

Ми закінчуємо наші зустрічі на оптимістичній ноті, з вірою в те, що кожен з нас може внести в відносини людей частинку добра та мир стане трішки кращим. Станемо у коло, візьмемося за руки й уявимо, як ми передаємо один одному найкращі побажання, щось таке потрібне та приємне саме зараз, добру енергію – нехай вона дістанеться ще й іншим людям. Дякую всім за участь. До побачення.

Приємний співрозмовник це …

1. Лист МОН від 18.05.2018 № 1/11-5480 «Методичні рекомендації щодо запобігання та протидії насильству »

2. Постанова Кабінету міністрів України від 22 серпня 2018 р. № 654 «Про затвердження Типового положення про мобільну бригаду соціальнопсихологічної допомоги особам, які постраждали від домашнього насильства та/або насильства за ознакою статі»;

3. Лист МОН від 30.08.2018 № 1/9-516 «Щодо вирішення конфліктів серед дітей в закладах освіти шляхом впровадження медіації»;

4. Воронцова Т. В., Пономаренко В. С. та інші. Вчимося жити разом. Практикум для учнів з розвитку соціальних навичок у курсі «Основи здоров’я»

(основна і старша школа): – К.: Видавництво «Алатон», 2016. — 272 с. –

[Електронний ресурс]. – Режим доступу:

https://www.unicef.org/ukraine/ukr/8_osn_practic.pdf

5. Навчально-методичний посібник «Розбудова миру. Профілактика і вирішення конфлікту з використанням медіації: соціально-педагогічний аспект». - [Навч- метод. посібник] / К.: ФОП Стеценко В.В. – 2016

[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.la-

strada.org.ua/ucp_mod_library_showcategory_65.html

6. Не крадіть конфлікти, краще допоможіть в їх розв’язанні. Український жіночий фонд. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://empedu.org.ua/content/ne-kradit-konflikti-krashche-dopomozhit-v-yihrozvyazanni.

7. Безпалько О. Спілкуємось та діємо / О. Безпалько. – К. : Міленіум, 2002.

8. Безпальча Р. Шляхи мирного розв’язання конфліктів у школі : науковопопулярне видання / Р.Безпальча. – Тернопіль : «Підручники і посібники», 2001. – 96 с.

9. Силіна О. Подорож у країну розуміння / / Шкільний психолог, 2007, №

16.

10. Тренінги спілкування / Упорядник Т. Гончаренко. – К. : Ред. загальнопед. газ., 2004. – 120 с.

11. Туріщева Л.В. Психологічні тренінги для школярів. / Л.В.Туріщева. – Х. : Вид.група «Основа», 2009. – 124 с.

12. Шкільна служба розв’язання конфліктів: досвід упровадження.

Посібник. — К.: Видавець Захаренко В.О., 2009. — 168 с.

13. Шкільний центр медіації. Крок за кроком/Упор. Шестакова Л.,

Кашина А. – Кіровоград: Центрально-Українське видавництво. – 2012. – 48 с.

Додаток 1

(Тест К. Томаса «Стилі вирішення конфліктів»)

Виберіть будь-ласка те твердження, яке здається Вам найбільш підходящим для вашої поведінки.

1. А. Інколи я дозволяю іншим брати на себе відповідальність за вирішення спірного питання

Б. Чим обговорювати те, в чому ми розходимося, я намагаюсь звернути увагу на те, з чим ми обидва згодні.

2. А. Я намагаюся знайти компромісне рішення

Б. Я намагаюся владнати справу з урахуванням інтересів іншого

3. А. Зазвичай я наполегливо намагаюся добитися свого

Б. Я стараюся заспокоїти іншого і, головним чином, зберегти наші відносини

4. А. Я намагаюся знайти компромісне рішення

Б. Інколи я поступаюся своїми власними інтересами заради інтересів іншого 5. А. Під час в ладнання спірної ситуації, я постійно намагаюся знайти підтримку у іншого

Б. Я намагаюся зробити у се, щоб уникнути непотрібної напруги

6. А. Я намагаюся уникнути виникнення неприємностей для себе

Б. Я намагаюся добитися успіху

7. А. Я намагаюся відкласти вирішення спірного питання, щоб з часом вирішити його повністю

Б. Я вважаю можливим в чомусь поступитися, щоб в іншому добитися свого

8. А. Зазвичай я наполегливо намагаюся досягти свого

Б. Я першим стараюся визначити те, в чому полягають усі інтереси і питання

9. А. Я думаю, що не завжди потрібно хвилюватися через якісь непорозуміння

Б. Я докладаю зусиль, щоб добитися свого

10. А. Я твердо прагну досягти свого

Б. Я намагаюся знайти компромісне рішення

11. А. Насамперед я намагаюся чітко визначити, в чому полягають усі інтереси

Б. Я намагаюся заспокоїти іншого і, головним чином, зберегти наші відносини

12. А. Часто я уникаю позиції, яка може викликати суперечки

Б. Я даю можливість іншому в чомусь залишитись при своїй думці, якщо він також йде мені на зустріч

13. А. Я пропоную середню позицію

Б. Я наполягаю, щоб було зроблено по-моєму

14. А. Я повідомляю іншому свою точку зору і запитую про його погляди

Б. Я намагаюся показати іншому логіку і перевагу моїх поглядів

15. А. Я намагаюся заспокоїти іншого і, головним чином зберегти наші відносини

Б. Я намагаюся зробити все необхідне, щоб уникнути напруги

16. А. Я прагну не зачіпати почуття іншого

Б. Я стараюсь переконати іншого в перевагах моєї позиції

17. А. Я твердо прагну досягти свого

Б. Я прагну зробити усе, щоб уникнути непотрібної напруги

18. А. Якщо це зробить іншого щасливим, я дам йому можливість настояти на своєму

Б. Я даю іншому можливість в чомусь залишитись при своїй думці, якщо він також іде мені на зустріч

19. А. Насамперед я намагаюсь чітко визначити, в чому полягають усі затронуті питання і інтереси

Б. Я прагну відкласти вирішення спірного питання, щоб з часом вирішити його остаточно

20. А. Я намагаюся одразу вирішити наші непорозуміння

Б. Я намагаюся знайти краще співвідношення переваг і втрат для нас обох 21. А. Під час проведення переговорів, я намагаюся бути уважним до бажань іншого

Б. Я зажди схиляюсь до прямого обговорення проблеми

22. А. Я намагаюся знайти позицію, яка знаходиться посередині між моєю позицією і точкою зору іншої людини

Б. Я відстою свої бажання

23. А. Як правило, я піклуюся про те, щоб задовольнити бажання кожного з нас Б. Інколи я надаю можливість іншим взяти на себе відповідальність за вирішення спірного питання

24. А. Якщо позиція іншого здається йому дуже важливою, я намагаюся піти на зустріч його бажанням

Б. Я прагну переконати іншого прийти до компромісу

25. А. Я намагаюся показати іншому логіку і переваги моїх поглядів

Б. Під час переговорів я намагаюся бути уважним до бажань іншого

26. А. Я пропоную середню позицію

Б. Я майже завжди піклуюся про те, щоб задовольнити бажання кожного з нас

27. А. Часто я уникаю займати позицію, яка може викликати суперечки

Б. Якщо це зробить іншого щасливим, я дам йому можливість настояти на своєму

28. А. Зазвичай я наполегливо прагну досягти свого

Б. Під час в ладнання ситуації, я зазвичай намагаюся знайти підтримку у іншого

29. А. Я пропоную середню позицію

Б. Думаю, що не завжди варто хвилюватися через якісь непорозуміння

30. А. Я прагну не зачіпати почуття іншого

Б. Я завжди займаю таку позицію в спірному питанні, щоб ми разом з іншою зацікавленою особою могли досягти успіху

Бланк відповідей до методики К. Томаса

Прізвище та ім’я ___________________________, Років _________

Клас_____, дата _________________

№	Суперництво	Співробітництво	Компроміс	Уникнення	Пристосування
1				А	Б
2		Б	А
3	А				Б
4			А		Б
5		А		Б
6	Б			А
7			Б	А
8	А	Б
9	Б			А
10	А		Б
11		А			Б
12			Б	А
13	Б		А
14	Б	А
15				Б	А
16	Б				А
17	А			Б
18			Б		А
19		А		Б
20		А	Б
21		Б			А
22	Б		А
23		А		Б
24			Б		А
25	А				Б
26		Б	А
27				А	Б
28	А	Б
29			А	Б
30		Б			А
всього	12	12	12	12	12

Максимальна кількість балів, які були набрані людиною, дає уявлення про те, яку саме форму обирає ця людина в конфліктних ситуаціях.

Суперництво (конкуренція) – характеризується відкритою боротьбою за свої інтереси. Передбачає переможця і переможеного. В цьому випадку люди задовольняють свої інтереси на шкоду інтересам інших змушуючи приймати самих своє рішення.

Співробітництво – найпродуктивніша стратегія. Спрямована на пошук рішення, яке б задовольняло інтереси обох сторін. Дотримуючись цієї позиції, індивід бере активну участь у розв’язанні конфлікту і захищає свої інтереси, але прагне при цьому співпрацювати з протилежною стороною.

Компроміс – проблема врегульовується шляхом взаємних поступок:

обидві сторони поступаються чимось, що забезпечує спільне розв’язання проблеми.

Уникання – супроводжується униканням, втечею, намаганням людини вийти з конфліктної ситуації, не розв’язуючи її, не поступаючись своїм, але не і не наполягаючи на ньому.

Пристосування – стратегія згладжування суперечностей.

Супроводжується поступками інтересів однієї зі сторін: людина не намагається відстоювати свої інтереси і погоджується робити те, що хоче інший.

Додаток 2

Попередня зустріч.

Як ведучий може представитися на попередній зустрічі.

§ Доброго дня! Мене звуть (назвати своє імя).

§ Я працюю в шкільній сліжбі примирення. Наша програма направлена на те, щоб люди самі моги знайти рішення своїй ситуації.

§ Я прийшов з приводу ситуації…, про яку дізнався від… (назвати людину, яка передала вам інформацію). Нам передали цю інформацію, оскільки бачать неефективніть діяльності адміністрації (самих учнів, педагога і т.д.), і думають, що для даної ситуації може бути використана наша програма.

§ Я не представляю ні одну із сторін, я не людина, яка буди обвиняти, я не адвокат та не севотчик.

§ Участь у нашій програмі добровільна, для цього на прикінці нашої розмови ви самі приймете рішення, чи підходить вам програма та чи будете ви в ній брати участь.

§ Наша розмова конфіденційна, я не буду розголошувати ніяку інформацію, окрім тої, приймаєте ви участ у нашій програмі, або ні.

§ Спочатку, я прошу вас розповісти що трапилося (бо я маю тількі загальну інформацію), для мене важливо знати ваше відношення до даної ситуації.

Завершення попередньої зустрічі.

Ви дали згоду на те, що будете приймати участь у нашій програмі. На ній ми не будемо досліджувати питання провини, рослідувати чи щось рекомедувати. Ми обговоримо:

§ Відношення сторін до ситуації та її наслідки для них;

§ Шляхи вирішення даної ситуації;

§ Як зробити та, щоб більше цієї ситуації не траплялося.

(Головними обличчами на попередній зустрічі лише учасники конфлікта)

Моя задача як ведучого – наладити конструктивний діалог між учасниками (зберегти нейтралітет), основна мета якого досятги згоди. Для того, щоб ви почували себе добре та зустріч пройшла ефективно, я хочу предложити ввести деякі правила:

§ Не перебивати людину, яка говорить, дати можливість сказати все до кінця;

§ Не обвинувачувати та не ображати один одного;

§ Участь у зустрічі добровільна, ви можете покинути її, якщо відчуєте що далі не можете приймати участь та почуваєте себе некомфортно;

§ У мене, як у ведучого є можливість переговорити з одним із учасників на одниці;

§ Обовязково є правило конфіденційності розмови (не розповідати іншим, что було на програмі)

§ Якщо ви згодні, давайте знайдемо удобное для всіх місце та час. Якщо необхідна присутність на зустрічі батьків, педагогів, з ними також потрібно провести попередню зустріч.

Додаток 3

Відновлювальна зустріч Рекомендована відновлювальна зустріч.

§ Доброго дня!

§ Можливо, багатьом було нелегко прийти сюди, цьому я дякую всім учасникам зустрічі за рішучість взяти участь сьогодні у нашій розмові.

§ Ми зустрілися сьогодні з приводу сиуації, яка у вас виникла.

§ Хочу розпочати з ознайомлення учасників даної ситуації

§ Це батьки… я ведучий… мене звуть … мій помічник …і т.д.

§ Нагадую, що основними учасниками нашої зустрічі є саме ви … моє головне завдання – не зясовувати провину одного з вас та не захищати чию-небудь сторону, а допомогти вам організувати діалог та зясувати саме вашу ситуацію.

§ Я буду зберігати нейтральність до сторін.

§ Наша зустріч добровільна. Це значить, що ви прийшли сюди за власним бажанням та маєте право покинути її, якщо вирішите це необхідним.

§ Для того, щоб нам вдалося ефективно спілкуватися та розвязати ситуацію, я пропоную ввести наступні правила (нагадую які):

§ Я прошу вас не перебивати ту людину, яка говорить та дати можливість сказати все до кінця;

§ Не обвинувачувати та не ображати один одного;

§ Участь у зустрічі добровільна, ви можете покинути її, якщо відчуєте що далі не можете приймати участь та почуваєте себе некомфортно;(Передмова дає можливість учансикам час для того, щоб «включитися» в процес).

§ Зустріч буде продовжуватися стільки часу, скільки буде потрібно. Також за вашим бажанням зустріч може бути перенесена чи продовжена в інший час.

§ В процесі нашій зустрічі кожний учасник (і я в тому числі) може попросити окремої бесіди;

§ Я прошу всіх дотримуватися конфіденційності розмови (не розповідати іншим людям, що було на програмі)

§ Ви згодні з цими правилами чи хочете щось запропонувати чи доповнити?

§ Чи є у вас які-небудь до мене запитання?

§ Я прошу вас виключити мобільні телефони під час нашої зустрічі.

§ Отже, прошу вас розповісти, що ви думаєте з приводу цієї ситуації.

Додаток 4

Коло цінностей. Історія.

Традиції Кіл прийняття рішень були популярними у багатьох давніх культурах і використовувалися, як універсальний метод для обговорення важливих питань та проблем, які поставали перед громадою. Кола не є новітньою процедурою вирішення проблем та прийняття рішень, це традиційна модель, яка витримала випробування часом та показала себе найкращим чином.

Традиційно батьківщиною Кола прийнято вважати Північну Америку, а саме США та Канаду, адже широковідомим є той факт, що корінні народи цієї території, американські індіанці, вирішували свої суперечки та проблеми, сідаючи в коло для відкритого та рівного спілкування. Для передачі слова від одного учасника до іншого використовувалася люлька миру.

В Україні теж існував досвід проведення Кіл, адже наші пращури вважали коло природним та надавали йому сакрального змісту. Зокрема, можна згадати трипільську культуру, яка дуже поважно ставилася до кола, звичаї скіфів, які передавали по колу Братину (зазвичай це була чаша) від старшого до молодшого, висловлюючи по черзі побажання та подяки одне одному. Пізніше Кола стали поширеними на Січі, коли важливі зібрання козаків, а саме військові ради проходили саме у вигляді Кола. Ці події засвідчені документальними джерелами, зокрема існують такі згадки: «Старшина, вийшовши на середину, ставала на площі в один ряд, один біля одного, за старшинством своїх чинів (…) Товариство ставало за курінними отаманами навколо церкви, починаючи правий фланг від кошового й закінчуючи лівий фланг біля військового осавула, утворюючи загалом величезне козацьке коло» [Д.Яворницький, Історія запорозьких козаків]. Особливістю проведення Кола серед козаків було те, що обговорення в ньому тривало доти, доки громада не знаходила консенсусу, прийнятного для усіх її членів. Ця козацька традиція перегукується із сучасним розумінням процедури Кола, обов’язковим елементом якого є досягнення взаємної згоди щодо рішення, яке приймається внаслідок відкритого та рівноправного обговорення заданої ситуації.

Крім того, важливим елементом Кола є Мовник – це символічний предмет, що передається з рук в руки від одного учасника до іншого та дає право говорити. Перш ніж почати працювати в колі, громада повинна обрати для себе Мовник – це має бути важливий, символічний предмет, який поважатимуть усі учасники Кола. Зазвичай, медіатори ШСП на першому зібранні вирішують, що буде таким предметом для них. Ми пропонуємо у якості Мовника використовувати Братину – невелику керамічну, дерев’яну або металеву чашу – оскільки використання Братини має українське коріння та духовно єднає нас із предками. Братина, що використовується у Колі, має символічний зміст і виконує роль своєрідного оберегу атмосфери, яка створюється між учасниками. Братина надає більше можливостей висловитися, оскільки кожному учаснику доводиться чекати моменту, коли він отримає право голосу – це дозволяє краще сфокусуватися на темі обговорення та детальніше обдумати свою відповідь. Використання Братини попереджує виникнення суперечок «один на один», оскільки кожен повинен дочекатися своєї черги для того, щоб відповісти. Братина встановлює рівність між учасниками Кола, оскільки кожен має рівні можливості як для того, щоб висловитися і бути почутим, так і для того, щоб вислухати інших. Під час обговорення проблеми в Колі учасники однаково несуть відповідальність за прийняття рішень та пошук шляхів примирення між усіма присутніми. Братина створює особливі умови для досягнення консенсусу, оскільки кожен має можливість висловитися і бути почутим, всі питання, які цікавлять учасників, можуть бути озвучені перед тим, як буде прийняте рішення стосовно ситуації, що склалася.

У Колі присутній ведучий (хранитель Кола) - особа, яка інформує учасників про правила, формулює питання для обговорення, слідкує за тим, щоб громада дотримувалася процедури та несе відповідальність за атмосферу взаємоповаги, підтримки та толерантного ставлення.

Додаток 5 Коло вирішення проблеми, конфлікту.

Історія для Кола вирішення конфлікту.

Діана приїхала до бабусі з Луганської області під час літніх канікул. В зв’язку з тим, що вдома війна продовжувалася, батьки вирішили, що вона має ще на деякий час залишитися біля бабусі і піти до місцевої школи, щоб не втратити в знаннях.

Дівчина прийшла в 11 клас і відразу відчула на собі недовірливі погляди однокласників. Вона розмовляла російською з певним акцентом регіону і цим викликала насмішки від інших учнів класу. Але найбільше вона потерпала від однокласника Антона, батько якого служив в АТО. Він постійно попрікав її тим, що батько зараз на війні через те, «що її батьки зчинили цю війну». Дівчина спочатку говорила, що її батьки не причетні до подій, які відбуваються в Луганській області, але нічого не могла довести. Одноклассник налаштував про ти неї всіх інших учнів і дівчину почали ігнорувати й ті, хто спочатку сприйняв радісно і, навіть, подружився з нею.

Діана перестала ходити до школи, вона боялася погроз однокласника, розмов про те, що їй не місце в їхньому класі, не могла терпіти прізвиськ, які звучали на її адресу.

Історія Діани

Я проживала з батьками на окупованій території. Мої батьки не підтримували цю війну від самого початку. Так, мої батьки не воюють, але вони не можуть, так як мій батько паралізований після інсульту, а мамі доводиться за ним доглядати. Вони не змогли переїхати разом зі мною до бабусі, так як батька важко було перевезти. Мама вирішила залишитися з ним. Я дуже сумую за своєю родиною, друзями, школою, однокласниками, но нічого не можу вдіяти і не можу поки що повернутися.

Історія Антона

Мій батько служить від самого початку війни. Він був поранений, лікувався у госпіталі. Я його вже рік не бачив і дуже сумую за ним. Мене дратує все, що пов’язано з тими регіонами, де люди розпочали війну. Не потрібно мене вважати маленьким хлопчиком, я прекрасно розумію, що там відбувається. Вся моя родина переживає за тата. Чому батьки Діани не відстоюють Україну, чому вони не воюють там самі за свою свободу, чому мій батько на війні, а її батьки ні?

Питання для обговорення:

1. Чи можливо і що міг би кожен з вас зробити для вирішення

конфліктної ситуації, яка виникла при появі в 11 класі дівчини, що приїхала з Луганської області?

2. Опишіть свій досвід участі в Колі. Які особливості (елементи Кола) проведення Кола ви помітили? Чому ці особливості (елементи Кола), на ваш погляд, є важливими?

3. Після обговорення цих питань Хранитель Кола проводить ритуал закриття Кола.

Додаток 6

Кодекс поведінки медіаторів

§ Добровільність - вступ всіх сторін конфлікту в процес медіації є добровільним, а медіатор — вільно обраним. Ніхто не може змусити сторони брати участь у медіації, якщо вони не хочуть цього з якоїсь причини. Цей принцип проявляється і в тому, що всі рішення приймаються тільки за взаємною згодою сторін, і в тому, що кожна сторона в будь-який момент може відмовитися від медіації та припинити переговори. Перш ніж починати медіацію, медіатор обов'язково обговорює питання добровільності і намагається домогтися останньої від кожної зі сторін.

§ Неупередженість, нейтральність, неупередженість медіатора - медіатор зберігає незалежне, неупереджене, ставлення з кожної зі сторін і забезпечує їм рівне право участі в переговорах. Якщо медіатор відчуває, що йому важко зберегти нейтральність і що йому не вдається позбавитися від виникаючих у нього емоційних оцінок, він відмовляється від ведення процесу.

§ Конфіденційність - медіатор повинен зберігати в таємниці все, що було сказано, зроблено чи написано в ході процесу медіації, якщо це не суперечить правилам школи або процесу медіації та домовленості, досягнутої сторонами конфлікта.

§ Компетентність - медіатор повинен мати здатність залагоджувати конфлікти, і пройти спеціальну підготовку (навчальні тренінги). Медіатори являють собою зразок для наслідування для інших учнів, тому від них очікується бездоганне виконання прийнятих в школі порядків, проходження правилам і дотримання етичних кодексів. Медіатори повинні строго дотримуватися процедурних норм і вимог програми медіації.

Додаток 7

Завдання, які повинен знати та виконувати медіатор:

1. Одержавши інформацію про конфлікт, визначити, чи підходить вона для

медіації;

2. Заповнити реєстраційну картку;

3. З'ясувати, чи впливає результат медіації на будь-які адміністративні рішення;

4. Розповісти про місію служби примирення;

5. Вислухати історію людини (його погляд на ситуацію), зрозуміти стан людини, прийняти його переживання, зняти сильні негативні емоції, допомогти людині самій зрозуміти подію і що в ситуації є для нього важливим, зрозуміти власне стан, ставлення до події;

6. З'ясувати і обговорити пропозиції людини за рішенням ситуації, розглянути різні наслідки його варіантів вирішення;

7. Самому медіатору прийняти рішення про доречність медіації;

8. Уявити медіацію і запропонувати брати участь в ній;

9. Якщо сторона дає згоду, підготувати її до участі в медіації (Інформувати про питання, які будуть обговорюватися і про правила на медіації);

10. Прояснити роль самого медіатора в процесі медіації;

11. Врахувати побажання кожної сторони в організації медіації (склад учасників, які беруть участь, місце і час проведення), пам'ятаючи при цьому, що попередні зустрічі мають бути проведені обов'язково з усіма учасниками; 12. Створити умови для ведення медіації (зручне приміщення, розташування учасників, можливість для конфіденційних переговорів);

13. Уявити учасників, обговорити правила зустрічі;

14. Допомогти висловити (а при необхідності переформулювати) сильні переживання сторін, у м'якій формі донести їх до іншої сторони;

15. Допомогти сторонам зробити їх відносини менш формальними і більше людськими, більш особистісними;

16. Організувати діалог сторін (коли сторони звертаються безпосередньо один до одного), спрямований на відновлення картини і наслідків ситуації, пережитих станів, допомогти сторонам в усвідомленні несправедливості подій; 17. Організувати діалог про спосіб вирішення ситуації, який буде влаштовувати обидві сторони;

18. При необхідності обговорити питання про відшкодування шкоди, організувати пошук відповіді на питання: «Як зробити, щоб подібного не повторилося?»;

19. Скласти договір (письмовий або усний), що враховує узгодження рішення сторін і механізм його виконання. З'ясувати, хто інформуватиме ведучого про хід виконання договору;

20. Перевірити виконання договору;

21. Організувати при необхідності додаткову зустріч;

22. Написати звіт.

Додаток 8

Згода на участь у процедурі медіації

Медіація є добровільним і конфіденційним процесом, в якому нейтральна третя особа — (медіатор) допомагає сторонам знайти взаємоприйнятний варіант розв’язання ситуації, що склалася. Під час проведення процедури медіації всі сторони повинні пам’ятати про певні правила та обов’язки, яких необхідно дотримуватися — основні принципи медіації:

§ Добровільність.

§ Розподіл відповідальності.

§ Конфіденційність.

Медіатори зобов’язуються зберігати нейтральність та неупередженість по відношенню до обох сторін. Медіатори однаково допомагають учасникам знайти найкращий варіант розв’язання конфліктної ситуації.

Правила поведінки під час медіації:

1. Не перебивати один одного.

2. Не ображати один одного.

3. Не завдавати фізичного болю один одному.

4. Уважно вислуховувати один одного.

5. Дотримуватись принципів медіації.

Сторони:

1.___________________________________________________________________ 2. __________________________________________________________________ та _________________________________________________________________, підписанням цього документу засвідчуємо ознайомленість з правилами та принципами медіації, а також гарантуємо їх дотримання.

Ми спільно беремо на себе відповідальність за прийняття рішення та його виконання.

Ми взяли участь у медіації, темою якої була:________________________

Ми добровільно дійшли до наступної згоди: _______________________ ____________________________________________________________________

____________________________________________________________________

Ми вважаємо, що наш конфлікт був вирішений (потрібне слово

підкреслити)

Повністю Частково

Ми віримо, що ця згода є чесною. Якщо з якої-небудь причини у нас виникнуть проблеми і ми не зможемо їх вирішити самостійно, ми згодні повторно звернутися до медіації для отримання допомоги.

Підписи:

Сторона (ПІБ людини):________________________ Підпис _________________

Медіатор(и) (ПІБ людини):_____________________Підпис__________________

Дата:

Додаток 9

Бланк самооцінки медіатора

(ім’я, прізвище)______________________________________________________

Справа № _____________

Навпроти кожного пункту бланку поставте галочку в тому місці, яке найточніше відповідає рівню Вашої самооцінки – вдалося повністю/ вдалося частково/ не вдалося/ над цим необхідно працювати.

Будьте якомога об’єктивнішими!

Питання	Вдалося повністю	Вдалося частково	Не вдалося	Над цим необхідно працювати
Привітав /-ла/ сторони
Пояснив /-ла/ правила поведінки під час медіації
Встановив /-ла/ комфортну атмосферу
Ставив /-ла/ питання
Активно слухав /-ла/ сторони
Вислуховував /-ла/ сторони по черзі
Робив /-ла/ записи
Контролював /-ла/ перебіг сесії
Вдалося з’ясувати істинні причини конфлікту
Залишався /-лася/ нейтральним кожної сторони
Працював /-ла/ в парі з іншим медіатором
Допоміг /-ла/ сторонам з’ясувати, як можна вирішити конфлікт
Уникав /-ла/ нав’язування пропозицій щодо вирішення конфлікту
Отримав /-ла/ підписи сторін у контракті
Знав /-ла/, що сказати у кінці сесії

Найбільшим власним успіхом під час медіації я важаю____________________________

Виникли труднощі/ не вдалося ________________________________________________

Необхідно працювати над ____________________________________________________

pdf

Завантажити

Зберегти на потім

Додав(-ла)

Осійчук Світлана

Пов’язані теми

Психологія, Інші матеріали

Додано

9 березня 2023

Переглядів

2904

Оцінка розробки

Відгуки відсутні