Субкультура “редан” та “офники”: що відомо про нову субкультуру та як батькам убеpегти дітей

Субкультура “редан” та “офники”: що відомо про нову субкультуру та як батькам убеpегти дітей

ПВК "Редан" — це не військова компанія, а агресивна молодіжна субкультура, пpихильники аніме, що влаштовують масові бійки. ПВК розшифровується як "приватна воєнна компанія". Молоді люди одягають футболки та світшоти із зображенням павуків і цифри 4, що є відсилкою до аніме Hunter x Hunter. “Оффники” – прибічники права грубої сили. Таким чином, вони виплескують свою активну агресію. “Редани” почали об’єднуватись, щоб забезпечити собі самозахист та мати змогу здійснювати контратаки на “оффників”.“Оффники” групами нападають на “реданів”, б'ють їх, принижують, “перевиховують” та знімають це на відео, яке публікують в соцмережах.

Дитина, яка потрапила в субкультуру, часто починає мати дивний вигляд та закривається від спілкування з батьками. Не хоче розповідати, з ким спілкується, адже розуміє, що це підлягає осуду. Інколи дитина мимоволі говорить якісь дивні філософські сентенції. До прикладу, "всі ми помремо", "смерть – це добре". У дитини змінюється поведінка, присутні коливання настрою. Ці фактори мають насторожити батьків. Підлітки досить імпульсивні і якимось чином викажуть свою приналежність до тієї чи іншої субкультури. Субкультури входять у життя дитини в середньому і старшому підлітковому віці, коли йде активна сепарація від родини. Як батькам розпізнати, що дитина потрапила до субкультури?

Найбільш результативними є дії батьків на ранній стадії дорослішання дитини: “Потрібно виховувати в дитині правильні цінності. І не просто говорити, а показувати на власному прикладі. Сприяти тому, щоб дитина соціалізувалася. Зараз багато дітей знаходиться на дистанційному навчанні та мало спілкуються з однолітками. Потрібно водити їх у різні гуртки та слідкувати за тим, щоб діти знаходили собі друзів та вчилися спілкуватися”.  Також батькам слід звернути увагу на те, чи приймають їхню дитину в різних колективах. Часто до різних субкультур потрапляють діти, яких не приймають у інших групах. Батькам потрібно тримати контроль. Якщо вони бачать, що підліток потрапив під вплив, є ризикована поведінка або дитина робить протиправні дії – треба діяти рішуче. Що можуть зробити батьки?Незважаючи ні на що, батьки повинні показувати дитині, що вони її люблять і приймають. Навіть, якщо щось не подобається, потрібно тримати зв'язок з дитиною. Слухати, про що вона говорить. Іноді варто перечекати, якщо ситуація не потребує втручання: дитина пофарбувала волосся чи змінила стиль в одязі. В кожному випадку  стратегії поведінки батьків – різні.

Спокійно, відверто і прямо поговорити з дитиною. При цьому дайте можливість виговоритися і їй. Якщо дитина розповідає, куди вона ходить та як проводить свій час – проявіть якомога повну обізнаність в обговорюваній темі; виявляйте терпіння і доброзичливість, аби уникнути емоційного дискомфорту, недовіри чи агресії з боку підлітка. Опановуйте інтернет-технології, майте власний акаунт і станьте другом своїй дитині в соцмережах;"Познайомтеся" з її віртуальними друзями, звертайте увагу на фото й відео, що викликають інтерес дитини, зокрема ті, що збережені, поширені або вподобані;Відкрито пояснювати безпечні та небезпечні моменти в інтернеті, говорити про це. Не критикувати, а саме пояснювати. Водночас давати знати дитині, що в разі прямої небезпеки здоров'ю або життю ви маєте право відреагувати та припинити зв'язок із небезпечним середовищем, онлайн чи офлайн. І теж: не погрожувати, а саме пояснити. Батькам потрібно:"Я з тобою", "я на твоєму боці", "готова тебе підтримати та вислухати", "ти маєш право на свій простір, якщо він безпечний для твого здоров'я та життя". Це приблизні приклади фраз, з яких можна почати розмову. Важливо дати дитині знати, що вона прийнята, але й що у разі небезпеки ви відреагуєте.

Підлітки також часто копіюють те, що відбувається між батьками та в сімейній системі загалом. Тому важливо також приділити увагу спілкуванню з партнером. Якщо помітили зміни в поведінці дитини, важливо це проговорювати. У відкритих щирих стосунках ці зміни будуть помітними — дитина може бути більш тривожною, агресивною, закритою. Звичайно, що неможливо вберегти від усього, але родина із відкритим щирим спілкуванням має менші ризики.