НЕБЕСНА СФЕРА.НЕБЕСНІ КООРДИНАТИ. НЕБЕСНІ ТІЛА:ПЛАНЕТИ, ЗОРІ, СУЗІР’Я

Небесні світила й небесна сфера. Сузір’я. Зоряні величини Олександр БОНДАРЕНКО, вчитель фізики КЗО «БНРЦ «Зоряний» ДОР»УРОК НЕБЕСНА СФЕРА. НЕБЕСНІ КООРДИНАТИ. НЕБЕСНІ ТІЛА: ПЛАНЕТИ, ЗОРІ, СУЗІР’ЯКУРНОСОВА Н. Ф. вчитель фізики ХЛ№122

ВСЕ́СВІТ — весь матеріальний світ, різноманітний за формами, що їх набуває матерія й енергія, разом з усіма галактиками, зорями, планетами та іншими астрономічними об'єктами.«ВСЕСВІТ - безмежний, зорі перебувають на різних відстанях від Землі, але ця різниця у відстанях на око не сприймається, тому і здається, що зорі знаходяться на внутрішній поверхні деякої сфери». Демокріт (460-370 рр. до н. е.)«ВСЕСВІТ - досконалий, а тому сферичний, бо сфера - єдина досконала фігура» Арістотель (384 -322 рр. до н.е)КУРНОСОВА Н. Ф. вчитель фізики ХЛ№122

НЕБЕ́СНА СФЕ́РА (лат. orbis coelestis) - уявна сфера довільного радіуса, на яку проєктуються небесні тіла. Розташування небесних тіл, таких як зорі, планети і галактики, визначається за їх координатами на небесній сфері. НЕБЕ́СНА СФЕ́РА — це уявна сфера довільного радіуса, в центрі якої знаходиться спостерігач і на яку спроектовано всі світила так, як він бачить їх у певний момент часу з певної точки простору. НЕБЕСНА СФЕРАКУРНОСОВА Н. Ф. вчитель фізики ХЛ№122

КУРНОСОВА Н. Ф. вчитель фізики ХЛ№122 ОСНОВНІ ЛІНІЇ Й ТОЧКИ НА НЕБЕСНІЙ СФЕРІПРЯМОВИСНА ЛІНІЯ (АБО ВЕРТИКАЛЬНА ЛІНІЯ) — пряма, що проходить через центр небесної сфери і збігається з напрямом нитки виска (вертикалі) у місці спостереження,прямовисна лінія проходить через центр Землі та точку спостереження. ЗЕНІТ І НАДИР Прямовисна лінія перетинається з поверхнею небесної сфери в двох точках — зеніті, над головою спостерігача, і надирі — діаметрально протилежній точці. Z - зеніт, Z’ - надир. МАТЕМАТИЧНИЙ ГОРИЗОНТ — велике коло небесної сфери, площина якого перпендикулярна до прямовисної лінії. Математичний горизонт ділить поверхню небесної сфери на дві половини: видиму для спостерігача, з вершиною в зеніті, і невидиму, з вершиною в надирі.

КУРНОСОВА Н. Ф. вчитель фізики ХЛ№122 ОСНОВНІ ЛІНІЇ Й ТОЧКИ НА НЕБЕСНІЙ СФЕРІВІСЬ СВІТУ — діаметр, навколо якого відбувається обертання небесної сфери. ПОЛЮСИ СВІТУВісь світу перетинається з поверхнею небесної сфери у двох точках — північному полюсі світу (Р) і південному полюсі світу (Р’). Північним полюсом називається той, з боку якого обертання небесної сфери відбувається за годинниковою стрілкою, якщо дивитися на сферу ззовні. НЕБЕСНИЙ ЕКВАТОР — велике коло небесної сфери, площина якого перпендикулярна до осі світу.

КУРНОСОВА Н. Ф. вчитель фізики ХЛ№122 ОСНОВНІ ЛІНІЇ Й ТОЧКИ НА НЕБЕСНІЙ СФЕРІТОЧКИ СХОДУ І ЗАХОДУНебесний екватор перетинається з математичним горизонтом у двох точках: точці сходу(Е) і точці заходу(W). Точкою сходу називається та, з якої точки небесної сфери внаслідок її обертання перетинають математичний горизонт, переходячи з невидимої півсфери у видиму. НЕБЕСНИЙ МЕРИДІАННебесний меридіан — велике коло небесної сфери, площина якого проходить через прямовисну лінію і вісь світу. Небесний меридіан поділяє поверхню небесної сфери на дві півкулі — східну півкулю, з вершиною в точці сходу, і західну півкулю, з вершиною в точці заходу.

КУРНОСОВА Н. Ф. вчитель фізики ХЛ№122 ОСНОВНІ ЛІНІЇ Й ТОЧКИ НА НЕБЕСНІЙ СФЕРІПОЛУДЕННА ЛІНІЯПолуденна лінія — лінія перетину площини небесного меридіана і площини математичного горизонту. ТОЧКИ ПІВНОЧІ І ПІВДНЯНебесний меридіан перетинається з математичним горизонтом в двох точках: точці півночі (N) й точці півдня (S). Точкою півночі називається та, яка ближча до північного полюсу світу.

КУРНОСОВА Н. Ф. вчитель фізики ХЛ№122 ОСНОВНІ ЛІНІЇ Й ТОЧКИ НА НЕБЕСНІЙ СФЕРІЕКЛІПТИКАЕкліптика — велике коло небесної сфери, перетин небесної сфери і площини земної орбіти. Вздовж екліптики здійснюється видимий річний рух Сонця небесною сферою. Площина екліптики перетинається з площиною небесного екватора під кутом ε = 23°26'. ТОЧКИ РІВНОДЕННЯЕкліптика перетинається з небесним екватором у двох точках - точці весняного рівнодення ( ) й точці осіннього рівнодення ( ). Точкою весняного рівнодення називається та, в якій Сонце у своєму річному русі, переходить із південної півкулі небесної сфери в північну. У точці осіннього рівнодення Сонце переходить із північної півкулі небесної сфери в південну.

КУРНОСОВА Н. Ф. вчитель фізики ХЛ№122 ОСНОВНІ ЛІНІЇ Й ТОЧКИ НА НЕБЕСНІЙ СФЕРІТОЧКИ СОНЦЕСТОЯННЯТочки екліптики, віддалені від точок рівнодення на 90°, називаються точкою літнього сонцестояння ( ) (у північній півкулі) і точкою зимового сонцестояння ( )(у південній півкулі). ВІСЬ ЕКЛІПТИКИВісь екліптики — діаметр небесної сфери, перпендикулярний площині екліптики. ПОЛЮСИ ЕКЛІПТИКИВісь екліптики перетинається з поверхнею небесної сфери у двох точках — північному полюсі екліптики, що лежить у північній півкулі, і південному полюсі екліптики, що лежить у південній півкулі.

КУРНОСОВА Н. Ф. вчитель фізики ХЛ№122 ГАЛАКТИЧНІ ПОЛЮСИ І ГАЛАКТИЧНИЙ ЕКВАТОРГАЛАКТИЧНА СИСТЕМА КООРДИНАТ — система небесних координат із центром у Сонці, основною площиною в якій є площина галактичного диску. Точка небесної сфери з екваторіальними координатами α = 192,85948° β = 27,12825° називається північним галактичним полюсом, а діаметрально протилежна точка — південним галактичним полюсом. Велике коло небесної сфери, площина якого перпендикулярна лінії, що сполучає галактичні полюси, називається галактичним екватором.галактичну широту b — кут між напрямком на об'єкт та галактичною площиною (від -90° для Південного галактичного полюса до +90° — для Північного);галактичну довготу l — кут між напрямками на об'єкт та центр галактики (у площині галактичного диску). Змінюється від 0° до 360° у градусній мірі (або від 0 до 24 у годинній мірі).

НЕБЕСНЕ ТІЛО (астрономічний об'єкт) — всі природні об'єкти, які є в космосі (або прилетіли з космосу). До них належать комети, планети, метеорити, астероїди, зорі тощо. НЕБЕСНІ ТІЛАРозміри астрономічних об'єктів різні — від велетенських до мікроскопічних. Найбільшими є ЗОРІ, найменшими — КОСМІЧНИЙ ПИЛ. Астрономічні об'єкти об'єднують у системи.{BDBED569-4797-4 DF1-A0 F4-6 AAB3 CD982 D8}НЕБЕСНЕ ТІЛОСИСТЕМАПРИКЛАДПланети. Планетні системи. Сонячна система. Астероїди. Астероїдні пояси. Пояс в Сонячній системі (між орбітами Марса і Юпітера)Зірки. Галактики. Галактика «Чумацький Шлях»Комети. Кометні пояси. Пояс Койпера. КУРНОСОВА Н. Ф. вчитель фізики ХЛ№122

КУРНОСОВА Н. Ф. вчитель фізики ХЛ№122 ОДИНИЦІ ВИМІРЮВАННЯ В АСТРОНОМІЇАСТРОНОМІ́ЧНА ОДИНИ́ЦЯ (скорочено — а. о., міжнародне позначення- au, від англ. astronomical unit) - позасистемна одиниця відстані, вживана переважно в астрономії. Дорівнює середній відстані Землі від Сонця (≈149,6 млн км). Міжнародний астрономічний союз  рекомендує визначати астрономічну одиницю як 1 а.е.=149 597 870 700 м . СВІТЛОВИ́Й РІК (скорочено св. р., ly) — позасистемна одиниця вимірювання довжини, що дорівнює відстані, яку світло долає за один рік. Згідно з рекомендаціями Міжнародного астрономічного союзу як чисельне значення року, якщо не вказано інше, застосовується юліанський рік. Оскільки швидкість світла у вакуумі становить 299 792 458 м/с, а юліанський рік становить 31 557 600 секунд (365,25×24×60×60), то світловий рік становить 1св.р.= 9 460 730 472 580 800 м ≈ 9,46·1015 м. ПАРСЕ́К (скорочено пк) — поширена в астрономії позасистемна одиниця вимірювання довжини. Відстань, з якої середній радіус земної орбіти (рівний 1 а. о.), перпендикулярний до променя зору, видно під кутом 1″ (одна кутова секунда). Назва є скороченням від паралакс-секунда.1пк = 206 264,806 а. о. ≈ 3,261 563 777 167 св. р.

КУРНОСОВА Н. Ф. вчитель фізики ХЛ№122 ПЛАНЕТАПЛАНЕТА (др.- грец. πλάνης - «мандрівник» ) - небесне тіло, що обертається по орбіті навколо зірки або її залишків, достатньо масивне, щоб стати округлим під дією власної гравітації, але недостатньо масивне для початку термоядерної реакції, і яке зуміло очистити околиці своєї орбіти від планетезималей

КУРНОСОВА Н. Ф. вчитель фізики ХЛ№122 ЗОРЯ (також зірка, грец. hoi Asteres) — велетенське розжарене, самосвітне небесне тіло, у надрах якого ефективно відбуваються (або відбувались) термоядерні реакції. На небі Землі близько 6 000 зір, які можна побачити оком. СОНЦЕ — одна із зір, середня за своїми розмірами та світністю. ЗОРІ

КУРНОСОВА Н. Ф. вчитель фізики ХЛ№122 СУЗІР’ЯСУЗІ́Р’Я — групи зір, взаємне розташування яких складає якусь фігуру чи контур,одна з 88 ділянок, на які поділена небесна сфера. Сузір'я можуть допомогти людям розпізнати зірки на небі. У стародавні часи сузір’я використовували, щоб допомогти слідкувати за календарем. Ще одним важливим застосуванням сузір’їв була навігація. Знайшовши Малу Ведмедицю, досить легко помітити Полярну зірку (Polaris). Використовуючи висоту Полярної зірки на небі, мореплавці могли зрозуміти широту, допомагаючи суднам подорожувати океанами.

КУРНОСОВА Н. Ф. вчитель фізики ХЛ№122 СУЗІР’Я Сучасний розподіл північного неба базується на сузір'ях, які визначив грецький астроном Клавдій Птолемей. Приблизно 150 року д.н.е. він зафіксував у своєму Альмагесті 48 сузір'їв, які були тоді відомі. За пізніших часів Птолемеїв список доповнювався з метою заповнити проміжки між його сузір'ями. Ці сузір'я здебільшого мають назви тварин або міфологічних істот (Лебідь,Рак, Риби, Козеріг, Центавр, Пегас, Єдиноріг, Дракон). Зорі, що складають дванадцять сузір'їв південного неба, неможливо побачити з Греції. Вони стали відомі у середньовіччі із розвитком мореплавства, і ці сузір'я були окреслені лише у XV ст. Їх назви більш «технологічні» (Косинець, Секстант, Циркуль, Компас,Телескоп). Сучасний перелік 88 сузір'їв зафіксовано Міжнародний астрономічний союз 1922 року. Клавдій Птолемей.

КУРНОСОВА Н. Ф. вчитель фізики ХЛ№122 СУЗІР’Я ЗОРЯНОГО НЕБАякі можна помітити незалежно від пори року: Велика Ведмедиця Мала Ведмедиця. Оріон. Дракон. Жираф. Рись. Андромеда. Кассіопея. Цефей. СУЗІР’Я ПІВНІЧНІЙ ПІВКУЛІСУЗІР’Я ПІВДЕННОЇ ПІВКУЛІякі можна помітити незалежно від пори року: Великий пес. Малий пес. Вовк. Оріон. Лебідь. Південний Хрест

КУРНОСОВА Н. Ф. вчитель фізики ХЛ№122 СУЗІР’Я ЗОРЯНОГО НЕБА УКРАЇНИЗначну частину південних сузір’їв не видно взагалі. З території України неможливо спостерігати Південний Хрест. Не підіймається над горизонтом сузір’я Кіля. Більшу частину року в Україні можна спостерігати першу за яскравістю зорю - α Великого Пса (Сіріус). У ясні дні його можна розгледіти на світлому небі неозброєним оком. Сузір’я мають свої традиційні українські назви: Велика Ведмедиця – Великий віз;Мала Ведмедиця - Малий Віз; Кассіопея — Бороною чи Пасікою; Сузір’я Дельфіна - зветься Криницею;Сузір’я Орла — Дівчиною з відрами. ПІВНІЧНІ ПРИПОЛЯРНІ СУЗІР’Я в небі України видно завжди, решту північних і частину південних — лише у певні пори року.

ЗОРЯНІ ВЕЛИЧИНИВИ́ДИМА ЗО́РЯНА ВЕЛИЧИНА́ (позначається m — від англ. magnitude)- безрозмірнісна величина, яка характеризує блиск небесного тіла (кількість світла, що надходить від нього) з погляду земного спостерігача. Що яскравіший об'єкт, тим менша його видима зоряна величина. Для визначення яскравості зір ввели шкалу зоряних величин. Вперше це зробив грецький астроном Гіпрах у ІІ ст. до н.е. ЗОРЯНА ВЕЛИЧИНА — безрозмірна міра яскравості небесного тіла. АБСОЛЮ́ТНА ЗО́РЯНА ВЕЛИЧИНА́ - це видима зоряна величина, яку мав би астрономічний об'єкт, розташований на стандартній відстані 10 парсеков від спостерігача СТАНДАРТНА ЗОРЯНА ВЕЛИЧИНА – (позначається H) абсолютна величина для порівняння небесних тіл Сонячної системи, що умовно відсувають на відстань 1 а.о. КУРНОСОВА Н. Ф. вчитель фізики ХЛ№122

ЗОРЯНІ ВЕЛИЧИНИКУРНОСОВА Н. Ф. вчитель фізики ХЛ№122 Оскільки деякі світила (серед них і зорі) яскравіші, ніж зорі першої зоряної величини, то були введені ще нульова та від’ємні зоряні величини. Шкала зоряних величин виглядає оберненою — тіла з від'ємною величиною яскравіші від тіл з додатньою величиною. Чим далі вниз по шкалі, тим яскравіше тіло. ПОЛЯРНА ЗОРЯ:𝒎=+𝟐𝒎 СОНЦЕ: m = -27m. МІЖНАРОДНА КОСМІЧНА СТАНЦІЯ: m = -6m. ГІППАРХ РОЗКЛАВ ВСІ ЗІРКИ НА ШІСТЬ ВЕЛИЧИНГіппарх відніс до першої величина найяскравіші зорі, такі як Сорус та Арктур, а до шостої — найтьмяніші.

КУРНОСОВА Н. Ф. вчитель фізики ХЛ№122𝐸1𝐸2=100,4∙(𝑚2−𝑚1) де 𝑬𝟏 ; 𝑬𝟐 - яскравості зоряних велічин 𝒎𝟏; 𝒎𝟐 - зоряні величини формула  Погсона: ЗОРЯНІ ВЕЛИЧИНИ