Нехай земля квітує всюди – природу збережімо, люди!

Нехай земля квітує всюди – природу збережімо, люди!

Вчитель:

Сьогодні свято наше від душі

Присвячуємо Тобі, Природо рідна.

Відкрий нам двері в Храм свій чарівний,

Й нехай увійде у нього той, хто цього гідний.

Двадцять другого квітня весь світ святкував не просто велике, а глобальне свято – Міжнародний День Неньки-Землі, день нашої спільної затишної домівки.

Ведучий 1.  Це свято було встановлено на 63-ій сесії Генеральної Асамблеї  Організації Об’єднаних Націй 22 квітня  2009 року. Співавторами виступили понад 50  держав.

Ведучий 2. Традиція святкувати День Землі зародилася в Сполучених Штатах Америки ще в 1970 році.

Ведучий 1.  Головна мета цієї всесвітньої акції – привернути увагу суспільства в цілому і кожної людини зокрема до проблем Землі, навколишнього середовища.

Музичний фон.   Виходять учні зі свічками.

1.     Земля – третя планета від Сонця, єдина планета, на якій є життя і цивілізація.

2.     Але людина, не задумуючись, почала нищити свій рідний дім.

3.     Де були ліси – там гола земля…

4.     Де були зелені луги – тепер пустелі…

5.     Людство зробило три великі «подарунки» собі і своїй планеті…

6.     Перший подарунок – парниковий ефект…

7.     Другий подарунок – кислотні дощі…

8.     Третій подарунок – озонова діра…

9.     За останні 40 років концентрація вуглекислого газу в атмосфері зросла приблизно на третину.

10.  У 21 столітті середня температура поверхні Землі  може піднятися на 6 градусів.

11. Глобальне потепління може призвести до збільшення природних катаклізмів і зниження урожаю сільськогосподарських культур.

12. Багато біологічних видів щезнуть з лиця землі.

13. Якщо нічого не змінювати, то до 2050 року, щоб задовольнити всі наші потреби, нам знадобиться друга планета.

14. Але у нас її немає.

15. Або ми будемо робити все, що можемо…

16. Або життя на нашій планеті згасне…

Задувають свічки.  Музичний фон

Ведучий 1

Природа просить порятунку
Зеленим шепотом лісів,
тривожним лебединим криком,
знімілим плеском рік, морів.
Вона до нас із щемом в серці
Зболілі руки простягає,
Надіючись на кращу долю,
Про милосердя всіх благає.
Від споживацького безглуздя
Довкілля треба вберегти –
Тож маємо навчитись жити
ми за законами краси.
Ми – люди, а тому повинні
Розумне й вічне в світ нести:
У серці кожної людини
Зростити пагін доброти.

Ведучий 2. Але найбільшою екологічною катастрофою ХХ століття стала аварія на ЧАЕС. Чорнобиль… Чорний біль нашої землі. Скільки б не минуло років, все одно це слово полум’янітиме чорним вогнищем скорботи. Як грізне попередження, була послана нам зірка Полин, і мало хто знав, що у книзі книг – Біблії - говориться про цю страшну катастрофу.

Проходять роки після аварії на ЧАЕС. А біль, завданий землі, не вщухає, рани землі не загоюються, і все це стукає в двері наших домівок захворюваннями, спустошеними селами, непогамованим людським нещастям. Тривога не полишає людей, пов’язаних скорботним часом ядерного апокаліпсиса

Ведучий 1. А мить, коли буде пізно, може настати дуже швидко. Уявімо собі, що ми на машині часу перенеслися в майбутнє, років на двісті вперед. Як там живуть наші нащадки? Давайте подивимось.

(Заходить продавець повітря, в нього лоток зі складеними парасольками, коробки з написом «Чисте повітря», пляшки з етикетками «Жива вода»)

Продавець: Чисте гірське повітря! Купуйте живу воду! Остання жива вода на землі! Парасольки від кислотних дощів – для всіх і для кожного! Купуйте цілюще, чисте гірське повітря! Тільки в нас! Натуральна вода!

(вибігають діти-покупці.)

Продавець: (зрадів): Купуйте парасольки від кислотного дощу! Живу воду! Останню живу воду на Землі!

(Діти здивовані)

1 учень: Парасольки від кислотного дощу?

2 учень: Жива вода?

3 учень: Чисте повітря?

Продавець: Саме так! Останні взірці. Тільки в нас! Поспішайте! Купуйте носові хустинки від смогу! Протигази!

1 учень: Навіщо?

2 учень: Кому потрібна жива вода?

3 учень: Все це бабусині казки!

Продавець (із сумом): Бабусині казки… Ні, молоді люди, це вже не казки, це сумна реальність. Ще трохи – і на Землі не знайдеться ні краплини справжньої чистої води, котру я називаю живою. А за один подих свіжого повітря доведеться платити таку ціну!

1 учень: Яку ж?

Продавець: Навіть страшно вимовити… Ціною всьому може стати людське життя! Наше і наших дітей…

2 учень: Та він знущається з нас! Яка нісенітниця! Носові хустинки від смогу, парасольки від кислотних дощів…

3 учень: Та він божевільний!

1 учень: Повітря – он скільки! (вдихає і падає)

2 учень: А води? Пий – не хочу! І все безкоштовно! (п’є і хапається за живіт).

3 учень: Та він звичайний шахрай! Ходімо, нема про що з ним розмовляти!

Продавець (схвильовано): Люди! Невже вам не страшно? (гуркоче грім, чути шум дощу)

Продавець: Ось… Я ж казав – кислотний дощ!

1 учень: Мені страшно.

Продавець: Страшно… Зараз тільки в кіно можна побачити світанки і сутінки, ранкову росу, грибний дощ, веселку…

Ведучий 1 : Що ж ми зробили із нашою Землею? Своїм руками ми нищимо природу, не думаючи, в якому світі житимуть наші діти і внуки.

Земля від роду і до роду
У спадщину передається.
Шануймо ж все на ній, що зветься
Так просто й коротко – Природа!
І буйні трави, й тихі води,
І кожну квіточку в росі…
Щоб світ у всій своїй красі
Дістався і новому роду.

Ведучий 2.        Зупинися, людино, на мить…

                           І відчуй, як планеті болить.

                           Як із серця крик вирина -  
                           Зупинися, земля в нас одна!

Ведучий 1.       Як у серці тліє любов,
                          Щоб колись розгорітися знов.

                          Зупинися, людино, на мить…