Невмирущий дух поета

Невмирущий дух поета

Мета : показати, що Шевченкове життя – символ тернистого шляху боротьби за свободу; розвивати творчі здібності учнів, поглибити знання з краєзнавства; виховувати повагу і шану до велета України – Т. Г. Шевченка

                                                                      Ти нам залишив прагнення високі,

                                                                       Шляхи священні, по яких іти

                                                                       Твого сумління й мужності уроки

                                                                        Ми бережем і будем берегти.

                                                                                                     Микола Палієнко 

Учитель

Сьогодні, в часи кривавої війни, яку розв'язала проти України росія як ніколи хочеться звернутися за підтримкою та порадою Тарасе, відчути  Ваш незламний  дух, почути голос, який крізь віки закликав кожного українця до боротьби за свою Батьківщину.

Учень

Вже  209 років  проминуло

Від дня появи Кобзаря,

Та дух народного героя

Теплом нам душі зігріва.

Він син простого мужика,

Служив у пана Енгельгардта.

Пройшов він шлях від кріпака

До геніального таланта.

Побачив світ його «Кобзар»,

Альбом про мальовничу Україну,

І став колишній вже кріпак

Неоціненним скарбом для країни.

Тарас у засланні провів

Десять років свого життя,

Але талант він не згубив

Й щоденник свій нам залишив.

На цьому світі він прожив

Зовсім недовго – сорок сім.

І шану всенародну заслужив,

Звання співця він заробив.

 

Учениця

Радієм ми , що Кобзаря 

Ніхто не забуває.

І кожен дім своїм теплом

Він досі зігріває.

Живе Тарас у наші дні

І з нами йде до сонця сходу.

Своїм промінням золотим

Несе усім він нам свободу.

Світи ж нам променем ласкавим

І глибше в серце проникай!

Крокуй із нами поряд вічно

І настанови нам давай.

Учень

Сьогодні, 9 березня, виповнюється 209 років від дня народження видатного українського поета, прозаїка, художника та громадського діяча  Його сміливо можна назвати символом української нації, творчість якого присвячена боротьбі нашого народу за свободу та рівність і проти поневолення.

Учениця.

Це значуща дата для України та світового українства. Адже сьогодні на тлі політичних баталій та суспільного життя в цілому Тарас Григорович є уособленням «духу українського народу», «батька нації». Минуло вже понад 2 століття, а біографія Шевченка все ще має білі плями. Ми все так само сприймаємо його образ, як «звичайний селянський кріпак, вигнанець та бідняк». Але якщо скинути кожух та велику шапку, можемо побачити, що Шевченко був харизматичним хлопцем із тонкою душею.

Учень.

У часи Шевченка було модно носити грубий кожух та велику шапку. Але російська пропаганда спаплюжила образ Шевченка і зробила його «дідуганом». Сам поет розцінював свій масивний головний убір як знак влади та старшинства. Через те він любив фотографуватися у такому образі. Дивно, що у нього немає портретів у вишиванці. Однак відомо, що Тарас Григорович мав їх декілька і ніколи не минав нагоди одягнути.

Учениця.

Шевченко був дуже прогресивним чоловіком свого часу. І красенем, навіть, говорячи сучасною мовою, хіпстером, кажуть його дослідники. Погляньмо принаймні на автопортрети Кобзаря. Не кожен чоловік може похвалитися такою приємною зовнішністю. Витончені риси обличчя, пишні вуса, довга борода, – сучасні хіпстери можуть тільки позаздрити його образу! У юнацькі ж роки своєю невинністю, що читалася на його обличчі, Шевченко теж приваблював дівчат. Не секрет, що він був надзвичайно вродливим хлопцем та мав свій неповторний шарм».

Учень

Сила слова Шевченка, його віра в майбутнє України нам необхідна як ніколи... Сьогодні Україна самостверджується – для себе, для світу. Українці повертають собі національну свідомість і національну гордість.

Учениця

Знаю, що для Вас дуже важливими були Запорозька земля, Великий Луг, оскільки в 1843 р. Ви відвідали Хортицю, а потім написали: "Торік був на Хортиці й скрізь був і все плакав: сплюндрували нашу Україну катової віри німота з москалями, щоб вони переказилися". Ні, не переказилися…Сьогодні плачу я, плаче вся Україна. Складається враження , що Ви все життя були з нами, передбачили те, що сьогодні відбувається в нас, своїми творами  попередили, що нашу державу чекає тяжка війна з російським агресором, показали, що ідея "руського міру" не нова, вона існувала і в Ваш час.

Учениця

В пам'ять про подорож Шевченка Запоріжжям, на острові Хортиця біля музею Запорозького козацтва, у 2005 році була створена Тарасова стежка,
якою вірогідно  ходив Тарас Григорович. Думаю, що це трошечки суб'єктивний момент, але стежку прокладено.

Учень

Шевченко на Хортиці

Якось недавно довелось

Мені заїхать в Запоріжжя,

У місто, де колись

Створилась Запорозька Січ.

 

Тут сам Богдан Хмельницький воював,

Від ворогів її він захищав,

А гетьман - Байда Вишневецький

Прийняв тут мученицьку смерть.

 

Горджуся я, що є земля,

Її історія жива,

І голос Хортиці лунає,

Всі таємниці сповіщає.

 

Одну з таких я розгадав

І на місцях тих побував.

Дізнався, що колись Кобзар

По наших землях мандрував.

Він Хортицю всю обходив

І стежку тут нам залишив,

Зайшов до Булата Івана

І зупинивсь перепочить.

 

Але до хати не зайшов,

А стару грушу він знайшов.

Під нею на ніч розмістивсь,

А зранку з усіма простивсь.

 

Велична груша та стара,

А поряд виросла нова.

На честь Тараса всі назвали,

В козацьку пам'ять записали.

Учень.

У Запоріжжі на згадку про перебування Тараса Шевченка на теренах нашого краю створено прекрасний серпанок вулиць і пам'ятників, які носять його ім'я. Насамперед це – Шевченківський район, невеликий пам'ятник, встановлений перед загальноосвітньою школою № 60, а перед Шевченківською районною адміністрацією встановлено бюст Тараса Шевченка.

Учениця.

У корпусах усіх трьох університетів (Запорізького національного, класичного приватного та Запорізького національного технічного), розташованих по вулиці Жуковського – того самого В. А. Жуковського, за портрет якого нібито був викуплений Тарас Шевченко з кріпаків – також знаходяться бюсти і пам'ятники Т. Г. Шевченку. А бульвар Шевченка в Орджонікідзевському районі став улюбленим місцем відпочинку городян.

Учень

Т. Г. Шевченко – один з небагатьох поетів і діячів української культури, який виріс у народній культурі, який спочатку отримав знання про народну культуру, народні традиції – і це стало для нього рідним, а вже пізніше він отримував знання про європейську культуру. Довгий час вважалося, що Шевченко не робив записів фольклору, але коли були знайдені його альбоми з ескізами та малюнками, виявилося, що він робив самозапис фольклору. І за одними свідченнями, від себе він записав 61 твір, за іншими – 72 твори.

Учениця.

Але як би не було, це засвідчує той факт, що коли Шевченко малював, він про себе співав і намагався поєднати два види діяльності, записував на зворотніх сторінках своїх малюнків пісні. Вірогідно, це були найулюбленіші його пісні. Він мав дуже гарний голос. У Шевченка був концертний баритон. Коли він починав співати, заворожував усіх, і нічим іншим ніхто вже займатися не міг.

Учень.

Є дуже цікаві спогади про весілля Куліша і Ганни Барвінок. Тарас з'ясував, що молода князівна знає багато пісень. Вона почала співати, заспівав і Шевченко. І потім протягом всього весілля вони вдвох співали, а всі слухали і заохочували до цього співу.

Учениця

Згадують, що серед пісень, які Кобзар любив співати, була "Зоре моя вечірня, зійди наді мною", а другою була пісня "Зійшла зоря вечірня, весь світ осіяла". І таким чином вибудовувався цикл його улюблених пісень. І всі знали: якщо лунала перша, то лунатимуть і інші.

Зоре моя вечірняя,

Поговорим тихесенько

В неволі з тобою.

Розкажи, як за горою

Сонечко сідає,

Як у Дніпра веселочка

Воду позичає.

Як широка сокорина

Віти розпустила...

А над самою водою

Верба похилилась;

Аж по воді розіслала

Зеленії віти,

А на вітах гойдаються

Нехрещені діти.

Учень

Ми всі відчуваємо, що Шевченко незримо присутній. Згадаємо перші дні на Євромайдані, перший загиблий з небесної сотні Сергій Нігоян дуже гарно українською мовою напередодні своєї смерті цитував уривок з "Кавказу" Тараса Шевченка. І бачимо, що ці слова лунають дуже і дуже часто, вони в серцях людей.

Учень

За го́рами гори, хмарою повиті,

Засіяні горем, кровію политі.

Отам-то милостивії ми

Ненагодовану і голу

Застукали сердешну волю

Та й цькуємо. Лягло костьми

Людей муштрованих чимало.

А сльоз, а крові? Напоїть

Всіх імператорів би стало

З дітьми і внуками, втопить

В сльозах удов’їх. А дівочих,

Пролитих тайно серед ночі!

А матерних гарячих сльоз!

А батькових старих, кровавих,

Не ріки – море розлилось,

Огненне море! Слава! Слава!

Хортам, і гончим, і псарям,

І нашим батюшкам-царям

Слава.

І вам слава, сині гори,

Кригою окуті.

І вам, лицарі великі,

Богом не забуті.

Борітеся – поборете,

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!

Учень

Козацька звитяга, велич і краса подвигу наших славних пращурів будуть жити в віках. їхня хоробрість, любов до рідної землі – то джерело національної гідності українців. Поета проймає гордість за славних лицарів-запорожців, за козацький рід, якому ніколи не буде переводу. Туга за тими давніми часами, за країною козаків звучить у поезії Тараса Шевченка. "Слава не поляже, а розкаже, що діялось в світі, чия правда, чия кривда і чиї ми діти.
Учениця

«Нема на світі України, немає другого Дніпра» — тепер не просто хрестоматійні рядки. Зараз для кожного з нас вони набувають сакрального значення: наша країна — найбільша цінність, ми готові битися за неї, бо вона — найкраща.

Тарасове слово

Його поезія – безсмертна,

Живе в віках поміж людьми.

І його вірші – це святиня,

Це промінь сонця із пітьми.

 

У них – минуле України,

І гайдамацький дух живе.

Ярема з Гонтою «гуляють»,

Свій край від шляхти захищають.

А Залізняк у місті Чигирині,

З синами усієї України

Ножі на Маковея освятили

І ляхів вщент усіх спалили.

 

Так честь Вкраїна захищала,

І свою волю здобувала.

Святую правду розкривала,

Її історію писала.

Учениця.

Ми сьогодні обійнялися, Тарасе. Об’єдналися так, як ніколи досі. Хтось захищає нашу свободу зі зброєю в руках, хтось веде інформаційну війну, хтось дбає про біженців, купує їм необхідні речі та їжу, створює прихистки, хтось переказує гроші та закуповує необхідне, евакуює, рятує з-під завалів, хтось дбає про своїх близьких і вже будує план відновлення. Усі важливі і потрібні. І надалі тримаймося таких загальнонаціональних обіймів, аби разом побачити нашу перемогу й відновити державу. Усе буде Україна.

Учениця.

Тарас Шевченко для України і в Україні житиме вічно. Він сьогодні, як ніколи, органічно злився зі своїм великим, нескореним народом і твердо ступає повсюдно у  вільній державі.

Учениця.

Шевченкове життя – символ тернистого шляху боротьби за свободу. Воно постало  перед українцями живим прикладом того, як можна крок за кроком звільнятися з полону пригніченості, зневіри, комплексу меншовартості і національної депресії. Минають роки, століття, а гострота і сила  Шевченкового слова живе.