Презентація "Ю.Винничук. Повість-казка про сучасний світ, у якому й досі живуть "драконячі закони".

Юрій Винничук ,,Місце для дракона “. Повість – казка про сучасний світ, у якому й досі живуть ,, драконячі закони .“

“Місце для дракона”

 Правила поведінки під час роботи в групах:           1. Якщо хтось говорить – слухай.     2. Кожен говорить по черзі, а не всі водночас.     3. Якщо хочеш висловитися, підніми руку, щоб тебе побачили.     4. Не перебивай того, хто говорить.      5. Якщо не погоджуєшся з кимось, подумай, у чому саме.      6. Критикуй ідею, а не особу, яка її висунула.      7. Не смійся, коли хтось говорить.     8. Заохочуй до участі в роботі інших. •   

Робота в групах. Theme. Gallery is a Design Digital Content & Contents mall developed by Guild Design Inc. ІІ група 2 група. На основі власних спостережень та цитат проаналізувати типи персонажів, які діють у творі.4 група. Знайдіть у тексті цитати, де мова йде про патріотичні почуття. Хто з героїв твору є справжнімпатріотом?Аргументуйте свою думку. Theme. Gallery is a Design Digital Content & Contents mall developed by Guild Design Inc.1 група. Визначте тему, ідею, основні проблеми твору. Аргументуйте свою думку.3 група. Прочитайте слова, які автор вклав у вуста пустельника. Як ви думаєте, де справжнє місце поету – дракону?

Тема — розповідь про незвичайного дракона Грицька, який мріє не руйнувати та нищити, а творити та милуватися красою світу. Головна думка — » Якщо зла не буде, то звідки добро пізнаєш?» Ідея — звеличення благородства, самопожертви, людяності, які перемагають зраду, жорстокі закони і підступність.rrrrrr

Дракон Грицько. Дракон був ще зовсім молодий. Минуло вісім років, відколи він вилупився з яйця, що пролежало, може, із сотню літ у печері. Не було кому заопікуватися ним і навчити драконячого способу життя, бідолаха навіть не знав, чим повинен харчуватися, і їв собі травичку, листячко, різні там ягідки, дикі яблука й груші.

Князь Люботина. Відколи князь посів батькові володіння, запанувало на люботинських землях небувале затишшя… Раніше князь утримував невелике військо, та, оскільки не було війн і воно влітало йому в дзвінкий гріш,розпустив його… Деколи його опановувало бажання стсусити із себе оту сонливість і бездіяльність, кидався щось робити, затіє…і раптом махне рукою…Чого доброго, князівна задівується і князь не матиме спадкоємця…Пора діяти, не має він права зволікати, інакше проклянуть його й духи предків, і наступні покоління.

Які ідеї сповідує Дракон, а які князь?Дракон. Князь«Та мені й на думці ніколи не було зло чинити. Що мені хтось поганого зробив?»«Зрозумійте мене вірно, я нікому не хочу зла. Але дракон має бути убитий. Так, як того вимагають приписи. Так було і так буде. А крім того, донька… За кого її видам?»«Але я не вмію бути страшним, не вмію чинити зло».«… Це мій обов’язок… слідкувати, щоб усе було як заведено. Я, знаєте, великий прихильник традицій».«Але я вже знаю, що зроблю. Я вийду на герць. Заради князя, заради його доньки і заради Люботина. Мого Люботина. Бо ж це і моя земля!»«А дракон є дракон. До речі, і в книгах святих пишеться, що усяка твар має своє призначення і дракони мусять нести лише смерть і руїну, бо на те вони й створені. Ви що – проти традицій?» 

Пустельник. Я пішов на пущу не з добра. Колись воєводою був, але зажерся з батьком теперішнього князя. Мені його безперервні військові походи впоперек горла стали. Воює, воює, а який з того хосен? Ані клаптика землі не зумів приточити до Люботина. Плюнув я та й подався сюди. Нічого іншого не залишається, як книги читати. Дещо й сам дописую. Пишу літопис люботинський. Комусь цікаво буде – прочитає та й мене добрим словом згадає…

Лицар Лаврін. Поява лицаря Лавріна стала для всього княжого двору неабиякою подією. За ним чередою увивалися охочі поласувати цікавими подробицями з лісових блукань, не кажучи вже про дивовижні пригоди в Єрусалимі. Лицар виявився чоловіком неговірким…Лаврін замахнувся мечем, та враз відчув, що рука його здерев’яніла, - драконове око, наче маленьке озерце, дивилося на нього таким розумним поглядом, і в оці блищала сльоза, а в оці грало осіннє сонце…

Сумніви Лавріна. Яка сила не дає мені заколоти його? Я, той, хто ніколи не відчував жалості в бою, рубав голови, як капусту, розм’як, мов баба, перед оком цього чудовиська. На біса я в це вв’язався? Навіщо мені князівна, яка ніколи мене не любитиме? Навіщо мені цей дивний дракон, який боронить перед лицарями свого живота, а мені підставляє око, уразити яке може й дитина? Що він мені злого вчинив?

Почуття після бою. Лицарі роз’їхалися, везучи на грудях хто кіготь, хто зуб дракона, щоб мати змогу посвідчити свою участь у тій славній битві. Лише пан Лаврін не згодився нічого собі брати на згадку; а коли довідався, що князь збирається дракона поховати, то сам зголосився допомогти.

Магічний реалізм – це реалізм, у якому органічно поєднуються елементи реального та фантастичного, побутового та міфічного, дійсного та уявного, таємничого. Магічний реалізм притаманний літературі Латинської Америки.

Юрій Винничук плідно працює і сьогодні. У творчому доробку автора вже багато творів:  «Спалах» (1990), «Вікна застиглого часу» (2001), «Місце для Дракона» (2002). Дуже популярними є повісті «Ласкаво просимо в Щуроград» (1992), «Діви ночі» (1992, 1995, 2003), «Таємниці львівської кави» (2001), міфологічна енциклопедія «Книга бестій» (2003).