"Неймовірна подорож..."

Г.М.Шматенко

с.Красносільське

Комарівська ОТГ

Чернігівська обл..

В навчальній програмі для загальноосвітніх навчальних закладів з математики (5-9 класи) підкреслено, що навчання математики в основній школі передбачає формування предметної компетентності, а до загальних завдань шкільної математичної освіти належить забезпечення оволодіння математичною мовою, розуміння учнями математичної символіки, розширення знань про число.

В ключових компетентностях зазначено, що учень має вміти доречно та коректно вживати в мовленні математичну термінологію.

Серед очікуваних результатів освітньої діяльності учнів записано, що учень має розрізняти цифри і числа. На основі нашого багаторічного досвіду можемо стверджувати, що, на жаль, у більшості учнів по даному питанню виникають проблеми. На жаль, різні автори підручників з математики називають по-різному цифри, наприклад в «Математиці» 5 клас (автори Бевз Г.П.,Бевз В.Г) цифри називають:одиниця, двійка, трійка, четвірка, п’ятірка і т.д. А в методиці навчання математики в 1-2 кл. (НУШ), автори С.Скворцова і О.Онопрієнко пишуть: «Число п’ять на письмі позначається спеціальним значком – цифрою, яка має таку саму назву: «5» цифра «п’ять». Ми вважаємо, що для сприйняття різниці між цифрою і числом назви цифр у автора Бевз Г.П. – коректніші.

Маючи власні чималі бібліотечки з математичної літератури, організовуючи математичні гуртки та проводячи тижні математики, намагаємося виробити в учнів переконання, що число – основне поняття математики, як в українській мові – слово, а цифри – значки, за допомогою яких записуються різні числа, як в українській мові – букви. Разом шукали нестандартні форми вироблення таких переконань. І, нарешті, вирішили самі написати таку математичну інсценівку для позакласної роботи, щоб в ній показати який довгий шлях пройшло людство від пальців рук, ніг, вузликів, зарубок, ієрогліфів, клинків, букв до зручних і простих значків для позначення чисел – цифр. Звичайно, в одній інсценівці, тим більше, для зацікавленості дітей, казковій, ми розкрили лише невеличку частину історії розвитку числа. Але нашим учням сподобалося і вони стали більш серйозно підходити до питання різниці між числом і цифрою.

«Неймовірна подорож»

Дійові особи:

1.Олексій – учень 7 класу

2.Первісна людина

3.Біднячка

4.Багатій

5.Писець

6.Жрець і 2 рабині

7.Гречанка

8.Римлянка

9.Індіанка

10.Дяк

11.2 учні слов’янської школи

Обладнання: 1.Машина часу.

2.Малюнки або слайди із зображенням цифр та чисел.

3.Ноутбук.

(Шкільний кабінет фізики. В ньому стоїть шафа-машина. Заходить з портфелем і зошитом, ховаючись, учень 7 класу Олексій. Він вертиться навколо машини, роздивляється панель з кнопками і поглядає на двері кабінету).

Олексій : (до глядачів) Тс-с-с-с! Нікому не кажіть, що бачили мене тут. До цієї машини Сергій Юрійович наказав і близько не підходити. Сказав, що це експериментальна машина часу і може перенести в інший час виміру. Ну, по-простому, в минуле. Тільки я думаю, що це він навмисне сказав, щоб 7 клас на ній задачки не розв’язував. Сам бачив, що вона може які завгодно дії над числами виконувати. Ну, наприклад, 2576 х 3892. А, ….була …не була… (крутить і натискає кнопки, машина гуде). Ну як, обрахувала? Говори результат…

Машина: (машинним голосом) Результат 10025792.

Олексій: Чули? Потім перевірите. А я зараз задачку закладу. І …. Що буде, те і буде… (підходить до машини, закладає зошит і натискає кнопки). Раз, два – і повний порядок! (шафа грізно гуде, виштовхує зошит і стукає ним Олексія по голові). Ой, ти чого б’єшся??? А ще думаюча машина!...Може я неправильно кнопку натиснув? (обережно підходить, відсмикуючи руку декілька разів, все ж натискає іншу кнопку, машина грізно гуде, гасне світло, крик Олексія, тривожна музика різко обривається).

Машина: Увага! Увага! Машина включена на історію рахунку. Виключати не можна до того часу, доки не виконається вся програма. Увага! Увага! Машину не виключати, інакше учень-хлопчик залишиться у минулому назавжди. Увага! Переходжу на показ. Час –кам’яний вік. (Машина гуде, потім зупиняється і на авансцені сидить первісна людина, одягнена в шкіру. Вона складає камінці і рахує).

Первісна людина: Два дні і ще один день…(з’являється здивований Олексій з відкритим ротом, озирається, підходить до людини і ненавмисно зачіпає камінець). Не заважай рахувати скільки днів швидконогий Леопард гнався за оленем. Такий великий швидкий олень, а я, швидконогий Леопард, його наздогнав за два (кладе 2 камінці) і ще один день (кладе 1 камінець, піднімає голову, бачить Олексія, закриває голову і падає на коліна). О, великий бог! Не карай мене, бог! Я ж помазав тобі губи оленячою кров’ю і найкращий шматок м’яса поклав.

Олексій: Дивний який! Що ви, дядю, який я бог, я …

Первісна людина: Не гнівайся, бог! У мене ще залишилася велика мозкова кістка і небагато оленячого жиру. Я все тобі віддам. (хапає Олексія за руку і подає йому кістку, Олексій відбивається). О, великий бог! Бачиш, скільки тут каменів? Я рівно стільки днів гнався за оленем, щоб нагодувати все плем’я. О, грізний бог! О, великий! Я помажу твої губи цілющим жиром (Олексій відбивається і кричить).

Олексій: Навіщо я попав в цей вік? Хочу у свій назад! Не потрібен мені оленячий жир, бути богом неприємно (тікає, гасне світло).

Машина: Увага! Увага! Середня Азія. Стародавній Хорезм. Тут уже навчилися рахувати по зарубках на паличках. Для невеликих чисел цього було достатньо. Переходжу на показ.

(Світло з’являється. На авансцені біднячка і багатій. Озираючись, з’являється Олексій, кліпає очима).

Біднячка : Цю зарубку, ти, пане, зробив,коли дав 3 мішки зерна, а цю зарубку, коли дав ще один.

Багатій : А де ще одна зарубка, біднячка?

Біднячка: (падає на коліна) О, пане, ти не давав мені ще одного мішка і не робив зарубку. Ти не так рахуєш…

Багатій : Якщо я не буду рахувати, скільки мішків з зерном даю вам, біднякам, то розгублю все своє багатство. Ось бачиш мої зарубки? (показує свою паличку). Ось стільки мені і віддай! Інакше будеш моєю рабинею і ти, і твої діти.

Біднячка: Змилуйся, о пане! На моїй половині палиці тільки три і ще одна зарубки. Ти сам розламав палицю пополам. Як же б я могла її зменшити?

Олексій: Куди я потрапив? Який обманщик? (до багатія) Як Вам не соромно? Вона ж говорить правду! (багатій і біднячка з відкритими ротами, багатій закриває двоє очей, потім розплющує одне і, з хитрістю, дивиться на Олексія).

Багатій: О, чужоземець! Якщо ти підтвердиш мою правоту, то мої рабині вимиють твої ноги і напоять тебе (клацає пальцями, входять рабині з глечиком і тазом, стають перед Олексієм, розв’язують шнурки і хватають за ноги).

Олексій: (виривається) Відпустіть мене! Що ви робите? Зараз рабів немає. І я захищав цю бідну жінку, а не Вас. Вона взяла у Вас три і один мішок зерна, тобто, всього чотири мішки.

Біднячка: О, мудрий! О, вчений отрок! Ти знаєш скільки буде три і один? Ти бачиш, що я сказала правду? Ніхто ніколи не рахував краще тебе! Нехай у тебе буде безліч рабів і верблюдів.

Багатій: Схопіть його і киньте в пустелю! Нехай його брехливий рот висохне від спраги! (Хапає з рабинями Олексія і тягнуть в одну сторону, а біднячка – в другу, і всі кричать).

Олексій: Відпустіть мене! Негайно! (виривається і зникає, а решта з подивом дивляться на те місце, де був Олексій).

Біднячка: Куди зник цей справедливий Джин?

Багатій: О, Аллах! (біднячці). Візьми швидше свій борг назад, бо тобі допомагає Великий Джин, він знає скільки буде три і один.

Біднячка: (падає на коліна) О, великий Джин! Дякую тобі, ти врятував від рабства мою сім’ю (світло зникає, музика).

Машина: Увага! Увага! Стародавній Єгипет. Тут поступово рахунок ускладнюється. Але ще не додумалися, що одна і та цифра може мати різну величину. І для запису чисел стародавні єгиптяни застосовували значки, які називалися ієрогліфами  (на екрані малюнок 1). Це не букви, не цифри, а малюнки, знаки і вони називаються ієрогліфами, кожний ієрогліф щось нагадує. Сотня схожа на вимірювальну стрічку, 1000 – на квітку лотоса, 10000 – зігнутий палець, 100000 – на жабку, куля з рисочкою внизу означала, на думку стародавніх єгиптян, весь Всесвіт і означала 10 млн. – найбільш велике число, а більшого числа не буває, вважали єгиптяни. Всі решта чисел складалися з цих основних і їх записували не зліва направо, як пишуть у 21 столітті, а справа наліво. І так писали скрізь у давнину, наприклад, число 15 записувалося так (на екрані малюнок 2), а число 444 так. Спочатку ідуть одиниці, потім десятки, потім сотні і т.д.

(Виходить писець, сідає в позу писця і пише паличкою на папірусі, шкутильгаючи заходить Олексій).

Олексій: Ух! Нарешті тихо стало. Куди я весь час потрапляю? Говорив же Сергій Юрійович, щоб не підходили до машини. Ось і потрапив у минуле. А взагалі – неймовірно! Я…(побачив писця, заглядає йому через плече).

Писець: (бурмоче) Добре, що мені дали папірус, на глині так гарно не напишеш. Ось рахую, скільки каміння для піраміди фараона обтесали раби, тепер треба порахувати, скільки зробив кожний і покарати ледарів.

Олексій: Так це ж дуже просто … розділити число каменів на …

Писець: (піднімає голову, уважно дивиться на Олексія) Мгу, зовсім молодий раб, ще хлопчик, зовсім мало коштує. Ти сказав розділити??? Але ж це вміють робити тільки великі вчені-жерці! Звідки ти, раб, знаєш таємний рахунок? Ти слуга при храмі і підслуховуєш? Ти знаєш, що це карається смертю? Ніхто не повинен знати таємний рахунок, крім особливо посвячених. Ти кому належиш?

Олексій: Я нікому не належу. Я взагалі…не з цього часу. З іншого віку. Зрозуміло? А ділити і множити я ще в другому класі навчився, подумаєш…

Писець: (хлопає в долоні, вибігають рабині) Ей, схопити цього білого раба і закувати. Він знає рахунок! Він небезпечний злочинець (всі хватають Олексія, він виривається).

Олексій: Та що це таке?! Раби, раби…Нікому учитися не дають, у нас всім дають та не всі хочуть. Краще звідси тікати і перенестися в інший час (бігає, за ним – писець і рабині. Гасне світло, на екрані глиняна табличка з клинописними знаками, малюнок 3).

Машина: Увага! Увага! Переходжу на показ Стародавнього Вавилону! Наука уже зробила великий крок вперед, почала розвиватися астрономія, якій потрібні були великі числа. Але на таблиці всього два знаки: два клинки. Їх писали у Стародавньому Вавилоні на глиняних пластинках за допомогою гострих паличок – стилетів. Виходили клинописні знаки. Тому таке написання називали клинописсю. Ось на цій таблиці написано число 32. Лежачий клин – 10, стоячий – 1. Так вони записували числа від одиниці до 59. Основою всіх цифр служило число 60. Запам’ятати таблицю множення було неможливо і тому існували спеціальні таблиці, які складали найученіші жерці. Нуля у вавилонян не було і тому великі числа записувалися дуже важко.

(З’являється Олексій, оглядається).

Олексій: Скільки часу я ще буду подорожувати в часі? Так недовго і в рабство попасти. А як добре жити в своєму часі… прийшов зі школи… зробив уроки..сам, розв’язав усі задачки і гуляй собі, роби, що хочеш. Ніхто тебе жиром не маже, ніхто ніг не миє.

(Заходить вавилонський жрець з табличкою, на якій він пише гострою паличкою. Олексій ховається, потім підкрадається і заглядає через плече жерця).

Жрець: Через 23 дні зірка Сиріуса буде в цьому положенні, а сузір’я Тільця ось тут. Потрібно про це оголосити людям, бо час розпочинати посіви. Як багато і довго доводиться обчислювати рух зірок, а люди думають, що нам про це говорять боги.

Олексій: О! Куди це я знову потрапив?

Жрець: (обертається) Хто тут? Що тобі потрібно, хлопчику? Правда, якщо ти потрапив сюди, в храм таємниць, значить тобі можна.

Олексій: А Ви…Ви астроном?

Жрець: О, великий бог Мардук! Звідки ти, юний пришелець, знаєш про існування науки про зірки? Це велика таємниця жерців.

Олексій: Та…та про це (затискує рот рукою)…Ой, та у нас кожний знає про астрономію!

Жрець: (низько кланяється) Ти, мабуть, царського роду, якщо такий учений? Вітаю тебе, нехай до тебе будуть прихильні боги.

Олексій: (в сторону) То бог, то раб, то цар.

Жрець: Я наймудріший із мудрих, жрець богині Іштар, обчислив по руху зірок, коли прийде час приступати до посівів (показує табличку із клинками, на екрані малюнок 3).

Олексій: Ой, який важкий рахунок. Лише клинки.

Жрець: Ми рахуємо великі числа і наш рахунок самий досконалий. Ось дивися: дуже велике число 245 ми записуємо так. П’ять одиниць і чотири рази по 60. Моя вченість не знає меж.

Олексій: Але ж одиниці і 60 схожі.

Жрець: Тому, що в основу рахунку покладене число 60. Це наше головне число. Але це таємне знання.

Олексій: Від кого таємне?

Жрець: Нам, жерцям, відомо багато таємниць, ми в них посвячуємо лише дітей жерців та царського роду, а біднота – однак нічого не зрозуміє.

Олексій: Це несправедливо! Прості люди, може, ще й розумніші. Як ви тільки таблицю множення записуєте з такими знаками?

Жрець: На це є спеціальні таблиці, складені великими ученими.

Олексій: А скільки буде 60х40?

Жрець: (витягує табличку) Який допитливий хлопчик? Зараз, зараз…

Олексій: А я вам зразу скажу – 2400. А говорите, таємне, таємне..

Жрець: Правильно, дитя, о, ти будеш великим жерцем. Але народ не повинен володіти знаннями, ти повинен навчитися керувати і повелівати біднотою.

Олексій: Ага, значить знання тільки для вас? Не хочу бути в такому часі, швидше б повернутися в свій час. Потрібно звідси тікати.

Жрець: Я все зрозумів! Ти кимось підісланий, тебе потрібно випробувати вогнем (світло гасне).

Машина: Увага! Увага! Ми в Стародавній Греції. Пройшло багато віків і люди стали все більше робити рахунок простішім. У Стародавній Греції навіть прості люди вміли непогано рахувати, добре справлялися з господарськими розрахунками. Але подивіться, які в них були значки-цифри ( на екрані малюнок 4). Вони схожі на букви грецького алфавіту і ними користувалися для написання цифр. Альфа -1, бета – 2, гамма – 3, дельта – 4, епсилон – 5 і т.д. Перші 9 букв були одиницями; другі 9 – десятками, а наступні 9 – сотні. Нуля все ще не було.

(Включається світло, на авансцені гречанка).

Гречанка: (пише паличкою на землі і говорить) Альфа плюс бета, плюс гама, плюс… Отже, я продала 116 кувшинів і амфор на базарі (побачила Олексія, який спостерігав) Цей хлопчик, мабуть, із Спарти? Ей, спартанець, подивися, чи правильно я порахувала?

Олексій: Ну, нарешті, зустрів нормальну людину (дивиться на землю), а де цифри, тут лише букви?

Гречанка: А це і букви і цифри. Кожній букві відповідає своя цифра.

Олексій: Але ж так рахувати незручно. А якщо великі числа?

Гречанка: Ні, спартанець, дуже зручно. Подумай: альфа…перша буква – значить один, бета… друга буква – значить два, ро…- 100. І так увесь алфавіт до 999. А з цих цифр вже можна складати дуже великі числа, а до тисяч – зверху ставиться рисочка. Мабуть, у вас в Спарті розвивають тільки тіло, а не розум. Наш рахунок – самий зручний. Хто знає алфавіт – той знає і рахунок.

Олексій: Але ж так довго рахувати, якщо великі числа.

Гречанка: Спартанці хороші воїни, але погані вчені. О,боги, ніхто не може зрівнятися мудрістю і красою з Афінами. Хочеш, я навчу тебе рахунку, спартанець? Ти зможеш рахувати невеликі числа, додавати і віднімати на абаці. Абак – найдосконаліша рахівниця в світі.

Олексій: Авжеж, хочу. Я ще не бачив абак.

Гречанка: (показує абак – ящик із камінцями, де є відділення для одиниць, десятків, сотень) Ось дивися, нехай потрібно додати 125 і 343. Одна сотня – один камінець, два десятки – два камінці, п’ять одиниць – п’ять камінців. Додаємо так само 343 і отримуємо …

Олексій: Схоже на нашу рахівницю, якою ми вже рідко користуємося. Якби тільки цифри нормальні були. А то альфа, бета…

Гречанка: (розізлилася) Ах, ти, невихований варвар! А я чула, що у вас в Спарті шанобливо ставляться до старших. Зараз я тебе провчу (хапає Олексія і шльопає) А потім ти все-таки вивчиш рахунок, бо без нього будеш невдахою у житті.

Олексій: (виривається і кричить) Вибачте! Пустіть, ой, пустіть, я більше не буду! Пустіть мене! У нас дітей не б’ють, а ставлять двійки. Посварять трохи, а не так, як Ви…(зникає світло, машина дуже гуде).

Машина: Увага! Увага! Зараз ми в Стародавньому Римі! Особливо небезпечно! Повторюю. Особлива небезпека! Машину не виключати (на екрані римські цифри, малюнок 5). Це римські цифри, добре відомі і в нашому віці. Люди їх використовують і досі. Увага! Переходжу на показ рахунку римлян. Зберігайте обережність. У римлян було 7 знаків-цифр і за їх допомогою вони записували решту чисел, додавали їх і віднімали. ІІІ – 3, ІV-4 (від п’яти відняти один), а 6 –VІ (до п’яти додати одиницю). Але ділити і множити ще дуже важко.

 (Вмикається світло, на авансцені римлянка, перед нею дві рабині – гречанки).

Римлянка: (до рабинь) Тепер ви належите дому благородного патриція. Ви повинні прибирати в саду, слідкувати за порядком в домі, вести облік продуктів. Хто з вас знайомий з великим римським рахунком?

Перша рабиня: Я, пані.

Друга рабиня: І я, Ваша милість.

Римлянка: (радісно) О,навіть, варвари знають наш досконалий римський рахунок.

Перша рабиня: Греки - не варвари.

Римлянка: Мовчати! А ну покажіть наш рахунок!

Друга рабиня: (показує на пальцях) Ось – 1, ось-2, ось-3, ось-5, а ось-10.

Римлянка: (до першої рабині) Ну, а ти, написати це можеш. Напиши на грифельній дошці 34.

Перша рабиня: (пише) Ось, пані (малюнок 5 – XXXІV)

(З’являється Олексій, говорить в сторону)

Олексій: Ой, і справді, ніколи не думав, що римські цифри такі прості: 10-це дві долоні або дві п’ятірки одна на одній. Наші цифри, мабуть, теж пішли від рахунку на пальцях.

Римлянка: (до рабинь) Ну, добре, добре, що знаєте наш рахунок, але пам’ятайте – римляни - нація повелителів, а ви, греки, - раби і варвари.

Олексій: Що за дурниці Ви говорите? Греки – культурний народ (тривожна музика). Та греки знали рахунок ще тоді, коли вашої Римської держави і в згадці не було.

Римлянка: Ти хто такий? Взяти цього негідного раба!

(Рабині відступають, римлянка замахується на них палицею, рабині закривають голови руками). Зараз викличу стражу і вас всіх…Ну, хапайте його!

Друга рабиня: Слухаюсь, пані (хапає Олексія).

Римлянка: Зв’язати його!

Перша рабиня: Слухаюся, пані (в’яже Олексія).

Олексій: (виривається і кричить) Ех, ви, однак у вас ще буде повстання рабів, яке підніме Спартак, і ще багато всіляких повстань!

Римлянка: Ах, ти, негідник! Негідних рабів треба знищувати! Киньте його на поїдання левам. Давно вони такої їжі не отримували (рабині тягнуть Олексія).

Олексій: (кричить) Слава Україні!

(Тривожна музика, зникає світло; вмикається світло, викочується пошарпаний Олексій).

Олексій: Господи, допоможи повернутися у свій вік. Клянусь, більше ніколи не буду підходити до цієї машини часу. Сам буду виконувати домашні завдання тільки на 12 балів…Ну, може, на 11…Або на 10…В крайньому випадку на … (на екрані бачить малюнок 6, цифри 0, 1, 2,3,4,5,6,7,8,9) Ура! Бог мене почув! Я бачу арабські цифри, якими ми користуємося для запису всіх чисел з будь-якими діями (з’являється індіанка).

Індіанка: Хто тут назвав наші цифри арабськими?

Олексій: (розгублено) Я…Вибачте, а хіба це не арабські цифри? Нам в школі говорили, що арабські.

Індіанка: Ах, ти, обманщик! Це ви, арабські загарбники, завоювали нашу прекрасну країну Індію і вкрали наші найдосконаліші знаки для запису чисел – 10 цифр. А зараз ви трубите на весь світ, що це ваші цифри? Яка ганьба! А ти, мабуть, арабський лазутчик, і хочеш ще що-небудь викрасти з нашої стародавньої науки?

Олексій: Вибачте, я забув, що на математичному гуртку наша математичка також говорила, що цифри, якими зараз ми користуємося, дійсно винайшли в Стародавній Індії. Мені не важко називали їх індійськими. Вони дійсно найдосконаліші значки для запису будь-яких чисел і всіх дій над ними.

Індіанка: Достатньо! Не підлабузнюйся. І не маскуйся, це тобі не допоможе.  Стражі, схопіть цього арабського лазутчика і четвертуйте! (вибігають стражі-рабині, ганяються).

Олексій: (бігає) Рятуйте! Допоможіть!

Індіанка: (кричить) І викиньте потім його останки тиграм! Щоб і духу не залишилося від клятих арабських варварів!

Олексій: (кричить) Герої не вмирають! Героям слава!

(Світло гасне)

Машина: Увага! Увага! До машини не підходити! Здійснюється величезний стрибок у часі і просторі. Показ території східних слов’ян. Київська Русь (на екрані малюнок 7) Перед вами слов’янська азбука «Кирилиця», а також числа, які відповідали цим буквам.

(Вмикається світло, заповзає Олексій, сідає на землю і дивиться на пейзаж – «берізки»).

Олексій: (співає слабим голосом) Ще не вмерла України і слава, і воля…Такі берізки можуть бути тільки в моїй рідній Україні. Мабуть, Бог почув мої каяття? І , нарешті, повернув мене у свій час і на рідну землю. Залишилося дізнатися, чи далеко від школи я викинутий цією мстивою машиною часу? (Заходить дяк, за ним два учні, ставлять стіл і лаву, на якій лежать різки).

Олексій: Вибачте, хто ви? Де я?

Дяк: А тебе, отрок, батьки не вчили спочатку вітатися зі старшими?

Олексій: (кланяється) Вибачте, доброго дня! А де я?

Дяк: Отрок, ти в слов’янській школі, що на території поселення біля річки Ільми.

Олексій: Тобто, я…вдома? Але…в слов’янській школі?  А де моя школа подівалася?

Дяк: (стукає лінійкою) Отрок, тебе прислали батьки сюди вивчити рахунок, то досить грати комедію. Встань і полічи до 10.

Олексій: До 10? Я що, схожий на відстаючого? До 10 я рахував у 4 роки.

Дяк: (грізно) Вражий сину, або ти рахуєш, або…

Олексій: Та, будь ласка, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10

Дяк: Ти, що знущаєшся над моїм саном? Отроки, навчіть його слов’янського рахунку.

Перший учень: А якими різками: простими чи солоними?

Дяк: За зухвальство – солоними (учні тягнуть Олексія до лави)

Олексій: Не смійте бити мене, я,може, ваш пра…пра…пра..пра..праправнук.

Другий учень: А ,може, і пра…правда? Щось у мене рука не піднімається.

Дяк: То зараз моя підніметься на твою сідницю.

Перший учень: (ляскає різкою і шепоче) Швидше повторюй за мною…Та кричи дужче, дяк недобачає по чому я тебе сіктиму. Кажи: «Аз – 1».

Олексій: Аз-1.

Другий учень: (стукає лозиною) Веді – 2.

Олексій: Веді – 2.

Перший учень: Глагол – 3.

Олексій: Глагол – 3.

Другий учень:Добро – 4.

Олексій: Та яке тут добро? Я хочу в 21 століття, в рідну школу.

Дяк: Який непокірний отрок попався? Продовжуйте повертати йому пам'ять для рахунку.

Перший учень: «Єсть»

Олексій: (кричить) Не «єсть»! Хіба це школа? Ви мені зовсім пам'ять відіб’єте, що я забуду, скільки буде двічі по два.

Перший учень: (показує на пальцях) Дурень, кричи «єсть», бо це – 5. Зрозумів?

Олексій: ( стогне) Та вже зрозумів, що ваш рахунок  схожий на грецький, тільки там числа позначалися маленькими буквами: альфа, бета, гамма, дельта, епсилон і т.д.

Дяк: Досить, отроки. Ви вже повернули йому пам'ять. Та так добре, що він і грецький рахунок згадав. А скажи, отроче, якщо не хочеш ще різок скуштувати, скільки буде двічі по п’ять?

Олексій: (показує на пальцях римськими цифрами Х).

Дяк: Ну і слава Богу. До тебе дійсно повернулася пам'ять, бо завдяки різкам ти і римське числення згадав. Іди геть з моїх очей!

Перший і другий учні: Ура! Ти з нами?

Дяк: Всім до завтра! Завтра навчимося віднімати.

Олексій: Ага, тільки ви мене тут і бачили. Я краще в річці утоплюся…сам (гасне світло).

Машина: Увага! Увага! Особливо небезпечне положення! Прошу всіх не рухатися, щоб не збити налаштування. Увага! Починаю зворотній відлік: 10,9,8,7,6,5,4,3,2,1,0 (з’являється світло і вискакує Олексій, стоїть з розкритим ротом, хапає повітря).

Олексій: Ой,мамочка, де я? (машина загула) Ой, тут немає левів, тигрів, різок? (заглядає за машину, під стіл) Немає…нічого…А….А, де ж я все-таки був? Невже…У справжній машині часу? (стукає по машині, відскакує) Ага, дудки я тепер до тебе попадуся. Але, все-таки, як було цікаво дізнатися, що люди так довго вчилися рахувати. Тисячі років пройшло, доки дійшли до нуля, до сучасних цифр, до кібернетики і до таких машин…Скільки всього було?! Уявляєте, друзі? Як би ми зараз рахували, як єгиптяни, чи на цих…Як їх?.. зарубках (перекривлює) О,чужоземець, о, бог, о, раб…Ой, я ще уроків не зробив, а це ж так просто зробити в наш час – в 21 столітті (виходять всі учасники і кланяються).

Використана література

1.Бородін О.І. «Історія розвитку поняття про число і системи числення», К. «Рад. Школа», 1978

2. Тадеєв В.О. «Неформальна математика 6-9 , Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2003

3.Скворцова С.О. «Нова українська школа: методика навчання математики у 1-2 класах» - Харків. Видавництво «Ранок», 2019