Ніхто мене зламати не зуміє, я сто самотностей в собі зборю…

Тема: Ніхто мене зламати не зуміє, я сто самотностей в собі зборю…

Мета:

Розвивати:

- відчуття впевненості у власних силах і здатність боротись з життєвими негараздами;

- вміння підтримувати себе, під час моментів, коли охоплює відчуття самотності;

- відчуття любові до себе та оточуючих.

Навчити:

- наповнювати своє життя сенсом та любов’ю;

- краще розуміти себе, свої бажання та відносини з навколишніми;

- створювати нові відносини, засновані на почуттях любові та взаєморозуміння;

-  брати на себе відповідальність за власне життя.

Форма проведення: лекторій  з елементами тренінгу.

Методи проведення: проблемно-пошуковий, бесіда, інтерактивні вправи.

Тривалість заняття:    30  хв.

Забезпечення заняття:

Технічні засоби: проектор,  комп’ютер.

Екранні засоби: презентація.

Засоби слухової наочності: Відеоролик «Самотність».

І. Організаційний момент.                                                                 – 3 хв                                                                                                    

 (Перегляд авторського відеоролика «Самотність»)

ІІ. Основна частина.                                                                           – 25 хв                                                                                                                                       

Класний керівник:

На вулиці чудовий день, а у тебе жодних планів… Зате  у всіх інших життя бурлить і кожна хвилинка зайнята. Хлопці чудово проводять час, а ти знову сидиш вдома!  Жаль, коли тебе не запрошують. У голові бурлять думки, одна за іншою: «Чому ж зі мною ніхто не хоче спілкуватись? Чим я відрізняюсь від інших?». І коли ти задумуєшся про причину, стає ще гірше, а душу огортає холод та самотність…

Вона вповзла у будинок, оселилась у всіх його кутках. Влізла в душу, позбавивши її можливості радіти.  Зробила світ тужливим і сірим…

Учень:

Лежить мій мобільний на столі,

лежить німий, немов рибина на морському дні.

І ніхто не подзвонить, не напише.

Лише вітер за вікном дерева колише.

Пішов би до друзів та таких нема,

а на дворі вже почалась весна!

Класний керівник: Проблема самотності захована глибоко у середині кожного із нас. А у  підлітковому віці, як би це дивно не звучало, проблема самотності – це дуже актуальне та важливе питання, яке потребує негайної відповіді.

Провівши дослідження серед учнів групи № 21, за допомогою методики діагностики рівня суб’єктивного відчуття самотності Д. Рассела і М. Ферпосона ми отримали показники, які свідчать про наявність в групі учнів із середнім показником відчуття самотності. Тож для того, щоб уникнути його поглиблення я і обрала таку тему сьогоднішнього  нашого лекторію.

Адже через самотність одинокі підлітки відчувають депресію, злість та те, що їх ніхто не розуміє. Вони можуть стати дуже критичними по відношенню до себе, чутливими до навколишніх обставин, розпочати жаліти себе, або починають винити інших у своїх проблемах.

Коли мають місце такі моменти, підлітки навпаки укорінюють свою самотність. Вони стають надто збентеженими, втрачають мотивацію для спілкування та ізолюють себе від людей.

Для того, щоб зрозуміти феномен людського відчуття самотності, його сутність та зміст появи, слід звернути особливу увагу на визначення самого поняття «самотність»:

Самотність – тяжке емоційне переживання, яке пов’язане із руйнацією глибинних очікувань особистості, що є важливою складовою людського буття. Це явище багатопланове. Це і психологічний стан людини, її переживання, емоції, почуття, а також характеристика міжособистісних стосунків.

А якщо зовсім простою та зрозумілою для нас мовою: самотність – це  частина нашої пораненої душі.

І якщо ви чуєте від людини, що вона  любить та отримує від цього стану задоволення - не вірте її. Вона, м'яко кажучи, лукавить.

Самотність - це саме той стан, в якому ми живемо найменш комфортно. Не помилюся, якщо навіть буду стверджувати, що період самотності - найгірший період в житті кожного з нас. І хоча, деякі великі люди світу стверджували, що людина сама по собі самотня і незалежна, це твердження дуже далеке від істини.

Відчуття самотності супроводжується деякими типовими симптомами.

Люди із гостро вираженим відчуттям самотності відчувають себе психологічно ізольованими від інших людей, не здатними до нормального міжособистісного спілкування, до встановлення з оточуючими інтимних міжособистісних відносин типу дружби чи кохання.

Самотня особистість - це депресивна, або пригнічена, особистість, яка зазнає дефіциту умінь і навичок спілкування, відчуває себе не такою, як усі, і вважає себе малопривабливою особистістю. Вона стверджує, що її ніхто не любить і не поважає. Такі особливості ставлення до себе нерідко супроводжуються специфічними негативними ефектами, серед яких почуття злості, печалі, глибокого нещастя.

Відчуття самотності змушує  людину уникати  соціальних контактів,  ізолює її від інших людей. Їй більш ніж іншим людям, притаманна імпульсивність, надмірна дратівливість, страх, неспокій, відчуття розбитості.

Самотні люди більш песимістичні, вони відчувають гіпертрофоване почуття жалю до себе, очікують від інших людей тільки неприємностей, а від майбутнього - лише гіршого. Вони також вважають своє життя і життя інших людей безглуздим, мало розмовляють, ведуть себе тихо, прагнуть бути непомітними, частіше за все виглядають сумно. У них нерідко відзначається стомлений вигляд і спостерігається підвищена сонливість.

Коли виявляється розрив між реальними і дійсними відносинами, характерний для стану самотності, то різні люди реагують на це по-різному. Безпорадність як одна з можливих реакцій на дану ситуацію супроводжується посиленням тривоги. Коли, нарешті, людина переконана, що самотність кидає їй виклик, то вона буде активно боротися із нею, докладе зусилля, спрямованих на те, щоб звільнитися від неї.

Вражає перелік типових емоційних станів, які час від часу охоплюють людину із хронічним відчуттям самотності. Це - відчай, туга, нетерпіння, відчуття власної непривабливості, безпорадність, панічний страх, пригніченість, внутрішня спустошеність, нудьга, охота до зміни місць, відчуття власної недорозвиненості, втрата надій, ізоляція, жалість до себе, скутість, дратівливість, незахищеність, меланхолія, відчуженість.

Самотні люди схильні недолюблювати інших, особливо товариських і щасливих. І не потрібно їх за це цуратися. Це - їх захисна реакція, яка у свою чергу, заважає їм самим встановлювати добрі стосунки з людьми. Припускають, що саме відчуття самотності  змушує деяких людей зловживати алкоголем або наркотиками, навіть якщо вони самі не визнають себе самотніми.

Часто період самотності в житті людини - це період болю і не любові до себе.

І цілком природно, що у самотніх людей виникає  бажання дізнатися причину такого стану. Її розуміння допомагає розібратися в неприємній ситуації і може стати першим кроком до вирішення проблем у своїх відносинах із суспільством.

Вправа «Сніжинка».

(Спосіб проведення: кожен учень на парті має чистий аркуш. Завдання полягає у тому,  щоб повторюючи інструкцію за класним керівником, переконатись, у тому факті, що  всі люди різні, і у кожного з них різні причини виникнення самотності та різні методи її подолання).

Класний керівник: Перед кожним із вас є чистий аркуш. Складіть його навпіл та відірвіть правий верхній кутик, складіть ще раз і знову відірвіть правий верхній кутик,  повторіть дії ще раз.

Тепер розверніть аркуші та погляньте на результати товаришів?

Що ви бачите?

Так, у кожного результат інший. А знаєте про, що це свідчить? Про те, що всі люди  різні, і у кожного із них різні причини виникнення самотності та різні методи її подолання.

Почуття самотності, внутрішньої втрати і порожнечі в душі виникають з наступних основних причин:

По-перше, це повна байдужість по відношенню до себе. У такі моменти ви дивуєтеся, чому люди ставляться до вас з байдужістю, але не можете зрозуміти, чому ж насправді так відбувається? Це лише віддзеркалення вашого ставлення до себе. Байдужість до себе запускає процес виникнення самотності.

По-друге, це небажання займатися собою і своїми життєвими цінностями. Вам лінь щось робити для себе, тому що ви вважаєте себе негідними чого-небудь хорошого, не кажучи вже про те, що ви навіть не здогадуєтеся, що маєте повне право не тільки мати свої життєві цінності, а й вимагати до них поваги від оточуючих. Відмова від своїх цінностей на догоду іншим людям ще більше підштовхує вас до власної самотності.

По-третє, це повне ігнорування своїх істинних потреб і стремлінь. Це пов'язано з глибоким самообманом, який ви навіть не помічаєте, але практикуєте кожну хвилину свого життя, відмовляючись допомогти собі, прикриваючись важливістю реалізації чужих цілей і бажань. Відсутність власних цілей тільки посилює вашу самотність.

По-четверте, це необґрунтована відмова від реалізації свого таланту, своєї мрії і своїх бажань. У той самий момент, коли у вас немає часу на свої світлі думки і для досягнення своїх цілей та ідей, натхнення і удача просто обходять вас стороною. Що тут ще додаси? Самотність ще більше зростає.

По-п'яте, це нестримне прагнення займатися іншими людьми, намагатися змінити і контролювати їхнє життя. А потім ви дивуєтесь, чому ці самі «інші люди» починають вас наполегливо уникати, ігнорувати, чинити опір вашій турботі, а ще гірше використовувати вас або відверто починають «бити вас по обличчю», прирікаючи тим самим на повну самітність. Боляче, правда?

По-шосте, це небажання вчитися любити себе і робити спроби змінити своє життя в кращу сторону. Можу тільки додати - любов до себе або самотність - що ви обираєте?

По-сьоме, це безвідповідальне ставлення до себе, свого життя і до всього того, що в ньому відбувається . Додатково до всього вище переліченого,  ви віддаєте контроль над своїм життям в чужі руки інших людей, а чи завжди це люблячі вас люди? У такі моменти самотність ставатиме всеосяжною і починатиме керувати вашим життям.

Питання самотності хвилює та хвилювало людей з давніх-давен. І ось, що говорила про самотність Мати Тереза:

«У нашому світі багато хто відчуває себе самотнім. Навколо нас завжди є люди, але ми все одно одні. У чому причина? Насправді нас ізолює від інших людей наша власна поведінка. Ми не вміємо відкритися іншим, не вміємо любити, ми не можемо сказати іншим пару підбадьорливих або втішних слів. Ми не можемо давати, але завжди чекаємо, що інші дадуть нам. А ті, інші, часто бувають зайняті, у них свої справи і турботи... Часто доводиться чути скарги: "Ніхто не приходить зі мною побачитися, ніхто мене не любить, ніхто мною не цікавиться".

Але чому саме інші завжди повинні цікавитися вами, любити вас, в той час як ви не вживаєте ніяких дій? Якщо ви страждаєте від самотності, не залишайтеся пасивними. Замість того, щоб сидіти в кутку, займаючись самоїдством і чекаючи уваги від інших, зробіть перший крок самі, підіть до людей. Немає жодних причин відчувати себе самотнім, коли у світі є любов і світло. Забудьте про себе хоча б ненадовго і зробіть щось для інших.

Потрібно бути готовим щось дати, для того, щоб отримати. Якщо ж вам нічого дати людям, ви  залишитеся наодинці. І не треба дорікати інших, що вони не йдуть до вас. Станьте потрібними, і до вас прийдуть! Подивіться на троянду, що розпустилася. Вона пахне, і всі тягнуться до неї: і бджоли, і метелики; всі хочуть вдихнути її аромат. І це тому, що вона відкрилася. Чому ж ви залишаєтеся закритими?»

Давайте разом спробуємо подолати провалля, яке відокремлює вас від оточуючих та змушує триматись осторонь, розвиваючи та поглиблюючи при цьому ваше відчуття самотності. Допоможе нам у цьому вправа «Коло рук».

Вправа «Коло рук»

Візьміться за руки, уявіть у своїх грудях вогник добра, ніжності, любові та відкритості до інших людей; уявіть як він збільшується, його сила переходить у праву руку і вливається у долоню того, хто сидить праворуч, збагачується його любов'ю та підтримкою і рухається далі по колу. Потім ці відчуття  повертаються, збагачені  від сердець ваших товаришів.  

ІІІ. Заключна частина.                                                                       – 2 хв                                                                                                                                                     Пам’ятайте, що самотність душить людину зсередини. Повільно і довго..., потрапивши до слабака, самотність роздавлює  його, як комашку. Потрапивши до людини середньої сили, вона тріпає її туди-сюди, вона їй як чистилище, вона ще довго не може вирішити, скинути середнячка в купу роздушених чи винести на твердиню до кількох героїв. А потім таки роздушує …

По-іншому з сильними - їм усе по плечу, і самотність їх не зламає. 

Тож будьте сильними, і випробувавши на собі всі кола чистилища самотності, погляньте на себе як би зсередини і спробуйте дивитися на світ внутрішнім поглядом, відчуйте, що все навколо живе для Вас – і промінчик сонця, і красива квітка, і сніжинка, що впала Вам на щоку, і пісня по радіо. Полюбіть це все і посміхніться! Повірте, тоді самотності ви будете не по зубах, адже до вас  прийде відчуття впевненості, яке являється найважливішим на шляху до успіху!

А мені тільки залишатиметься поаплодувати вашій силі та здатності підтримувати один одного у важких життєвих ситуаціях, коли відчуття самотності так і норовитиме взяти вас у свої окови.

Вправа: «Оплески по колу».

(Класний керівник розпочинає аплодувати присутнім, його по колу підтримують усі присутні (при цьому піднімаючись з стільців). Вправа закінчується, коли усі учасники будуть стоячи аплодувати.)